HOUSE MD

А на мапі Боплана - це два різні населені пункти. На карті Чоловського позначено наявність у Зарваниці доісторичних поховань. Мені більш вірогідним видається наявність поселення мисового типу, котре було зруйноване у 13 столітті і "відродилось" у Вишнівчику. Подібний варіант спостерігається в "парі" Купчинці - Денисів вище по течії. Але в нього є інформація про замок в Зарваниці...

Деякі питання розкриває Czolowski A. «Przeszlosc i zabutki wojewodztwa Tarnopolskiego», -Tarnopol. 1926.-198 S. Вишнівчик:(ст. 184) Зарваниця: На 165 сторінці даного видання чітко вказано, що церква у Зарваниці збудована у 1754 році з каменя зруйнованого замку у Полісюках. PS. У Яна Адамчика відсутня інформаці про замок в Полісюках, хоча наявна про Вишнівчик (з посиланням на карту Боплана).

Ян Адамчик: Łoziński, Władysław. Prawem i lewem: obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku, Том 1, ст.98:

Важко сказати без розвідки на місцевості. На карті фон Міга дорога пряма, а на пізніших картах - має вигин в сторону ймовірного замчиська, в тому числі й на мапі 185х (котра складалась на основі кадастрових планів). Але таким чином, станом на середину 19 століття замок був збережений. Було б не погано, якби хтось із франківських краєзнавців виклав копію кадастрового плану 1846 року: І не тільки. Інформація про замок в Букачинцях є у "Костелах...", котру надав Олександр Волков: *У XVІІІ ст., а либонь і раніше, на замку в Букачівцях існувала каплиця ..., розібрана після побудови парафіяльного костелу. (1747 рік) А у "джерелах" до даної статті є пряме посилання на опис замку: Також цікава інформація міститься у наступній цитаті: PS. Окрім бастіонів, на гугломапі проглядається і заокруглена східна курантина. PPS. У 1489 році король Казимир Ягелончик [Kazimierz Jagiellończyk] дозволив Яну Журавинському з Ходороставу [Jan Zurawiński z Chodorostawu] "перевести" село Букачівці на міський статус на німецькому праві. У 1787 році було ліквідовано рогатинський деканат і парафія у Букавинцях почала відноситись до галицького деканату ("Костели...", том 10, ст.83), вірогідно тому автори статті "приписали" замок до Галицького району.

*При потребі, можна і точніше.

Як добросовісний Хаус, дозволю собі не погодитись з локалізацією Проблеми почались із співставлення карт із супутниковою світлиною. Якщо карти від Міга до 1923 року легко співставляються між собою, то із теперішньою територією - ніяк. Орієнтиром міг би служити костел Всіх Святих, але мені не відомо його розташування на місцевості. Отож, попробував використати інші точки прив'язки, і ось що із того вийшло: Карта 1926 року (місцевість станом на 1923) чітко співставляється з супутниковою світлиною. Але, став зовсім у іншому місці (!), хоча гребля (3), як побачимо пізніше, проглядається на знімку. Відмовившись від використання теперішнього ставка у якості орієнтиру, спробував використати пересічення дороги з річкою (міст g) та розгалуження доріг (е) для локалізації замчиська (Z) котре співпало із розташуванням фільварку на мапі 1926 року. Яке було моє здивування, коли на гугломапі знайшов "знайомі" будівлі. Ось "результуюча" схема: Підтвердити дане припущення може розвідка на місцевості. Якщо в квадраті, позначеним цифрою "2" виявиться костел Всіх Святих, то прив'язка виконана правильно

Так для диспуту є форум. А диспутувати на "пустишках" не реально - для цього потрібно редагувати сторінку (мати до неї доступ. Що варто - на "пустишці" (та і на повноцінних сторінках) адміну можна робити посилання на сторінку форуму.

Декілька карт: 1855: 188х: 1923. Чітко локується палац (D), фобрика (Fb). Цікаво, а що це за руїни ( R ) ? Палац на всіх картах локується в одному і тому ж місці.

Я живу там, тому для мене все просто і звично. Тут не згоден. Переклад повинен бути точним, а не знайомі слова варто залишати без перекладу. Пеньок (wielki wydrążony pień - великий викорчуваний пень) мене також зацікавив. Прийшов до гіпотези (так як поки що не знайшов інформації), що це пеньок з видовбаною серединою - щось подібне до діжки-довбанки (кадуб ?), а залишки коріння служили опорою. Основою гіпотези послужила давньоруська міра зернових кадь.

Логично но не верно (С) "papieski" - "папський" у значенні римо-католицький "ruski" - руський, греко-католицький. *На цих землях не було православних (Бре́стська у́нія 1596 року), а були римо-католоки (підпорядковувались Папі Римському) та греко-католики (католики східного обряду). Тому у Вердума і пише про костели. Відповідно, фразу "dwa kościoły, jeden z kamienia papieski, drugi z drzewa ruski" потрібно розуміти так як написав я : "два костели: один з каменя - римський, другий з дерева - руський". słobodę - читається [сл(в)обода]; ł - вимовляється як "л" близько між "в" та "у". Тому цю фразу потрібно розуміти так: для чого також було надано свободи (вольності) та звільнення від податків на 8 років. PS. Не варто перекладати "здогадками", а то вийде powala - powała (Філіп, згадай дискусію на блозі у Толіка).

...

Интересно, что это было и что сейчас на его месте... Палац (Schl.) та фільварок (Folw.). Зараз - ферма... Як у багатьох випадках: шукаєш палац - іди на ферму (там де жили пани повинні жити худоба і свині - соцреалізм). Ось що написано на 78 сторінці другого (1858) видання "Географії..." Куропатницького (1786):

Цілком погоджуюсь. Зверніть увагу на рівні контури не забудованої, оточеної з трьох сторін площадки 3 на карті 188х: PS. Не згоден з оборонним призначенням костелу - він розташовувався в кутку ринкової площі. PPS. Цікавим є також палацово-фільварочний "комплекс" , котрий також присутній на карті фон Міга. PPPS. Подібний варіант спостерігається у Озерній.

Цілком згоден. На австрійських картах цим значком позначалися і замки і палаци.

І чому ніхто не дивиться на карти PS. І парк поряд, і річка...

Трохи пізніша мапа Бурштина:

так вище у коментарях ті половинки є, навіть суміщені. 250ки хіба що немає Філіп виклав частину 750 за 1914 рік, а суміщені частини за 188х. З 250 викладено лист P50-S40-F, потрібен ще P50-S41-D. І хоча усе "давно відомо" , вставлю своїх "п'ять копійок": Нічого дивного. Якби дорога пройшла крізь замчище, потрібно було б її прокласти у траншеї глибиною біля 5-6 м (орієнтовно 347 та 353 м над рівнем моря), що економічно не вигідно (як колись, так і тепер). А так, "постраждав" лише південно-східний бастіон: Не плутай Озерну (Стару Озерну) із Заозерною (теперішньою Озерною). Думаю, брам було дві, а тракт проходив через містечко: Північно-східна вежа (?)добре читається на карті та місцевості: *фото не зробив... Можливо, це дійсно залишки міських укріплень, а може і давнього оборонного храму, на місці котрого постала церква Пресвятої Трійці (1893): Ось як вони виглядають на місцевості: Малоймовірно. Плесо ставу розташоване на висоті 344-347 метрів над рівнем моря, а "брама" - 360 метрів. Не поганий рів глибиною в 15 метрів

Мені дуже приємно, що ти все таки погодився з твердженням, що будівля редакції - це перебудований замок/палац Мошинських. Як бачиш, у одному тексті використано термін "палац", а у іншому - "замочок". Але у жодному з них нема згадки про Потоцьких. Також у цій фразі чітко вказано:"Замочок, колись оборонний, давня садиба Мошинських (*не Потоцьких !)... перебудований у суд...", тобто що у суд перебудовано замок Мошинських. Де ти у цій фразі знайшов інформацію про побудову Мошинським палацу на території старого замчиська ? Цілком ймовірно. Пеша згадка про Козову датована 1440 роком (зустрічається і 1410, але без посилання на джерело), коли у одному із судів приймав участь Богдан Скарбек з Козови. Варто зауважити, що рід Скарбків був основоположником гербу Абданк. Фраза "Богдан Скарбек з Козови" означає, що він в ній проживав і, відповідно, повинен був мати укріплену садибу. Відомо, шо Богдан не залишив потомків. У 1443 (AGZ, t. 14) році Козову одідичив Ян Бучацький (Jan Buczacki (Litwinowski), котрий був у дружніх стосунках з братом Богдана Скарбека. Але мені не відомо жодних документальних підтверджень існування замку до Потоцьких. Хоча на сторінці, присвяченій замку ти пишеш: Але Козова перейшла під владу Потоцьких на початку 17 століття ! Або ти помилився на 100 років, або замок, дійсно, збудував не Потоцький У цей період (16 століття) Козова належала Вольським (Wolski z Podhajec herbu Półkozic) за час дідицтва котрих Козова отримала статус міста і їх герб став частиною міського. А могло бути зовсім інакше. Наприклад, так як в Куропатниках - залишки замку перебудували на гуральню; а в Бережанському замку у 19 столітті облаштували броварню. Існує версія, що в цьому приміщенні (котре я вважаю за залишки замку Потоцьких) колись була пивоварня. Підтвердженням цьому може служити колишня назва однієї з вулиць, котра веде до цієї будівлі - "Броварна". Але велика товщина стін, скошені до середини підвіконники, тесаний камінь - навряд чи є доказом первинного господарського призначення будівлі. PS. Філіп, в тебе помилкові дати на рахунок Мошинських (У своєму першому пості я вже виправив з 1775 на 1755. Дякую.). Подивись тему Власники Козови.

Замок Мошинських

Цим дослідником, скоріш за все, був Antoni Schneider - автор Енциклопедії до краєзнавства Галичини, коментарі якого до щоденника Вердума розмістив Ліске [X. Liske] у своїй книжці:

У темі про костел у Козові я привів цитату з щоденника Ульріха Вердума від 28 листопада 1671 року, де відмічено наявність лише руського костелу (греко-католицької церкви): "Ma ona teraz bardzo mało domów z ruskim drewnianim kościołem." У книзі генеральних візитацій Львіської єпархії за 1760, копія якої люб'язно надана о. Михайлом Забанджалою, є інформація про древню Стрітенську церкву у Старій Козові. Храм був у дуже занедбаному стані, тому візитатор заборонив у ній правити. Враховуючи топонім, можна стверджувати що Стрітенська церква і є тим храмом про який писав Вердум. З поколінних переказів вдалося орієнтовно локалізувати її розташування. Отже повернемося до щоденника. Ця фраза має продовження, котре частково було наведено в першому пості: "Obok wznosi się pusty kasztel... (Поруч розташований порожній замок...)" Як бачимо, Ульріх Вердум чітко прив'язує розташування замку до церкви, а не католицького костелу, якого на час його відвіден ще не було. Попобую зобразити інформацію графічно: Червоною лінією я позначив середину ринкової площі, котру використав як просторовий орієнтир.

На місці розташування брами зараз забудова: Саме замчисько практично не забудоване, на місці розташування замкових будівель - городи: Зверніть увагу - будівлі з двох останніх світлин присутні на карті 188х року і при їх будівництві, ймовірно, використано камінь із розібраного замку. На мапі фон Міга видно дві, розміщені Т-подібно будівлі (1, 2) та, можливо, браму (3): Найвірогідніше, при будівництві замку було використано природнє підвищення, але північна сторона не була захищена перепадом висот. Замок (? у "вузькому" значенні) 1 захищав замковий палац (?) 2 з північної сторони. З обох сторін замку (1) розташовувалися додаткові земляні насипи, подібні до бастіонів (навіть не знаю як їх назвати... бастіони ? кавальєри?). Північно-західний частково зберігся до наших днів:

Ніколи не чув про силосні башти. Облаштовують силосні ями.

Про те що замок-палац було збудовано "наново", знаходимо інформацію на 90 сторінці другого (1858) видання "Географії..." Куропатницького (1786):

Працюючи над узагальненням матеріалу про костел, в мене "визріла" інша версія. Розглянемо факти: У 16 столітті Козова отримала магдебурське право і, відповідно, була містом. Козова у другій чверті 17 століття належала Станіславу Ревері Потоцькому, котрий не був католиком. До 1669 року в Козові не було католицької парафії, котру заснував Андрій Потоцький після смерті батька. Містечко було зруйновано козацько-татарськими військами гетьмана Петра Дорошенка та калги-султана Крим-Гірея у жовтні 1667 року під час облоги Підгаєць. У 1671 році Ульріх Вердум зазначив наявність у Козові руського храму. На основі цих фактів, можна скласти наступну послідовність подій. До 1669 року у місті була лише греко-католицька парафія з руським костелом (церквою). Даних про будівництво костелу на місці зруйнованої (?) церкви нема, відповідно не можна ототожнити місце розташування костелу із давнішнім руським храмом.