Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

All Activity

This stream auto-updates     

  1. Last week
  2. Вітаю пана Зеновія з прекрасною історичною монографією! Якби ще пан Юрій Лукомський видав монографію про свої архітектурно-археологічні дослідження Галицького замку у 1992-2004 рр., то картина виглядала б набагато цілісніше. На жаль, його численні детальні креслення і матеріали обстежень оборонних споруд та каплиці Катерини залишаються переважно в чорновиках і дотепер є неопублікованими (я брав участь в роботі цих експедицій). А вони б СУТТЄВО змінили подані у книжці З.Федунківа погляди на реконструкцію періодів розбудови цього замку. Водночас історична та історіографічна частина книжки пана Зеновія читається на одному подиху (прочитав за кілька годин як пригодницьку книжку! - РЕСПЕКТ!), підбір іконографії - вражаючий (хоча і не без неточностей). Також немає огляду наших дипломних робіт по Замку, виконаних у Львівській Політехніці (але то вже наша проблема, що не публікуємо). Водночас не можу погодитись із авторськими версіями планувальних етапів розвитку замку та його архітектури. Поки що прошу сприймати їх як суб'єктивні візії історика, оформлені студентами. Тому мусимо вимагати від п. Ю.Лукомського не приховувати від науковців інформацію про архітектуру Галицького замку!
  3. Зеновий Федункив много лет плотно занимается вопросами, связанными с фортификацией Ивано-Франковской области. Нам он хорошо известен по целому ряду наработок (от разведок на местности в поисках забытых укреплений до написания вереницы публикаций), которые в 2017 г. увенчала кандидатская диссертация Оборонні споруди Галицької землі Руського воєводства як об’єкти культурної спадщини (1434–1772 рр.). Отмечался Зеновий и на форуме, выступая под ником @Жиздитель К теме укреплений Галича Зеновий возвращался не раз, заходя с разных сторон - то статью о городских укреплениях напишет, то книжечку о замке издаст. Теперь вот наступил момент, когда все наработки по укреплениям Галича были собраны в рамках одной монографии, на страничках которой можно найти как ранее изданные материалы, так и совершенно новые сведения и аналитику. Учитывая тот факт, что в Украине существует крайне мало городов, которые могут похвастаться отдельными книгами, посвящённых исключительно фортификации и военному компоненту, то появление этой монографии, как по мне, тянет на статус значительного события. И тем более приятно, когда автором такой работы выступил исследователь, активно интересующийся не только историей/краеведением, но и фортификацией. Отсюда и наличие порадовавших меня разделов, посвящённых строительной периодизации, реконструкциям внешнего вида/планировки укреплений и детальному анализу иконографии. Книгу пока только бегло просмотрел, но сходу оценил внушительный объём разносторонней информации, которая, несомненно, поможет восполнить многие бреши в знаниях об истории укреплений Галича, архитектуре отдельных звеньев обороны и различных этапах их исследований.
  4. Рік видання: 2020 Автор: Зеновій Федунків Видавництво: Лілея-НВ, Івано-Франківськ Мова: українська Формат: 70х100 1/16 (17 х 23,7 х 2,7 см) Обкладинка: тверда Папір: офсетний (основний обсяг видання) + крейдований (2 листа з ілюстраціями) Кількість сторінок: 368 Ілюстрації: велика кількість чорно-білих зображень (фото, плани, схеми, малюнки, гравюри і т.д.) + 2 листа з кольоровими зображеннями Наклад: ? ISBN: 978-966-668-506-6 Замовити книгу можна у автора (за допомогою персонального повідомлення), написавши автору на пошту zen21fed@gmail.com, або у видавництві. Аннотація: Приклади сторінок: Зміст: Слово до читача:
  5. Earlier
  6. Всего исследовательской команде удалось выявить 276 планов, но в издании, которому посвящена эта тема, опубликованы только 58 из них. Полный список включает перечень всех планов, как тех 58, которые приведены в каталоге, так и пары сотен остальных (не опубликованных), о которых там приведены только краткие текстовые справки, приведённые выше. План Ставища не опубликован, но, исходя из описания и датировки, подозреваю, что это одна из копий того самого плана, который публиковался в теме Ставища.
  7. Возможный ответ есть в книге Адама Милобендзкого "Zarys dziejów architektury w Polsce" (Warszawa, 1978). Описывая ситуацию с архитектурой контрреформации (XVII век, время нашего путешественника), Милобендзкий говорит, что в это время лишь отдельные образованные архитекторы строят гармонические дворцы, следуя профессиональным тенденциям. Бóльшую часть сооружений продолжают мастырить цеховые ремесленники из мещанской среды, которые к этой среде привыкли, и лучше сооружали мещанские дома, чем дворцы и костелы. Либо цеховые каменщики воплощали идеи заказчика как умели (если еще он соображал в архитектуре) - либо редкий профессиональный архитект с итальянским образованием (точнее, образованный на итальянских трактатах Серлио и Палладио) строил гармоничное сооружение, которое резко отличалось от общей массы. Вот как раз их нечастую работу Милобендзкий называет "итальянской модой". Похоже на записи в дневнике фон Вердума, да? И время совпадает, и контекст.
  8. А что значит «Полный список всех планов»? Я в списке вижу Ставище, в книге есть план, его можно как-то увидеть? А то при таком количестве экземпляров книги, как я понимаю, это практически не реально.
  9. Деякі деталі фортеці та стадіону «Газовик» на його території:
  10. Год издания: 2018 Авторы: Филипп Брагар (Philippe Bragard), Николя Фошер (Nicolas Faucherre), Франсис Пьер (Francis Pierre), Эммануэль де Круи-Шанель (Emmanuel de Crouy-Chanel), Мишель Депретер (Michael Depreter), Вианни Мюллер (Vianney Muller), Рене Эльтер (René Elter), Милен Дидио (Mylène Didiot), Жюльен Трапп (Julien Trapp), Рене Эльтер (René Elter), Давид Ковелли (David Covelli), Ричард Маэ (Richard Mahée), Джеки Прованс (Jacky Provence), Реза Дехган Камараги (Reza Dehghan Kamaragi), Брис Колле (Brice Collet), Лоран Виссьер (Laurent Vissière), Адриен Вюйлемен (Adrien Vuillemin), Андреас Купка (Andreas Kupka), Жан-Жак Швин (Jean-Jacques Schwien), Максим Месснер (Maxime Messner), Жоффруа Руссе (Geoffrey Rousset), Ален Саламань (Alain Salamagne), Жан-Бернар де Ваивр (Jean-Bernard de Vaivre), Анастасия Кумусси (Anastasia Koumoussi), Винсент Ори (Vincent Ory), Жоанна Баретто (Joana Barreto), Фернандо Кобос (Fernando Cobos), Кристиан Норман (Christian Normand), Луи де Буффьер (Louis de Buffières), Бенуа Дювивье (Benoît Duvivier), Пейо Хосеба Монтеано Сорбет (Peio Joseba Monteano Sorbet), Жиль Парен (Gilles Parent), Айтор Пескадор Медрано (Aitor Pescador Medrano), Кристиан Корвизье (Christian Corvisier), Мишель Кост (Michel Coste), Мишель Коларделль (Michel Colardelle) Издательство: Presses universitaires de Nancy - Éditions universitaires de Lorraine, Нанси (Франция) Язык: французский + вступительное слово и заключение на английском Формат: 21,1х29,7х2,5 см. Переплёт: мягкий Бумага: мелованная Количество страниц: 518 Иллюстрации: множество фотографий, планов, схем, карт, рисунков, гравюр и т.п. Тираж: ? ISBN: 978-2-8143-0514-4 Аннотация: Примеры страниц: Содержание: В оригинале: В переводе:
  11. Эти реликты, конечно, относятся к куда более древнему периоду даже по отношению к Геродоту. На Подолье хватает следов существования древнего Сарматского моря, включая такие значительные, как морской риф. Т.е. эти окаменелости, конечно, можно встретить не только в том районе, где изображают Амадоку. Но с другой стороны интересна сама мысль, что обилие таких вот следов существования обширного древнего водоёма могло в какой-то мере повлиять на зарождение версии об Амадоке.
  12. По дорозі до Крем'янця знаходять велику кількість скам'янілих реликтів (по типу аммонітів) характерних для дна водойми та доісторичних часів. [тут знайшов згадки і фотки] Судячи з карти це впритул до Амадоки. Отже "ймовірно" озеро мало більш давню історію і масштаб, і за Геродота логічно було наймасштабнішим зі збережених найдавніших рукописних свідчень.
  13. Добрый день. Давно мучает вопрос. Часто приходится читать фразы типа " 100 метров от Чёрного шляха..."  Это значит есть карты где точно нанесён этот путь. Родное село моих предков Старый Пиков, могли бы вы помочь с  определением точного места прохождения Чёрного шляха?

    Скорее всего Главный гостинец Украины 1581 года построен частично по Шляху. Так же наверняка современные дороги положены поверх древних. Если у вас точные карты этой местности?

    Спасибо

     

    1. Filin

      Filin

      Добрый день.

      Чёрный шлях показан на карте Боплана, однако насколько точно - не могу подсказать. Не приходится сомневаться, что частично по этому шляху проложены дороги, существующие и в наши дни, однако какие из них мне сказать сложно. 

      Наверняка были особенно узкие места, к примеру, между долин двух рек, где веками была одна дорога, и потому линию Чёрного Шляха можно установить достаточно точно. Однако в других местах, к примеру, на равнине, одной дороги могло не быть, и шлях, вероятно, мог дробиться и не иметь чёткой линии.

      Не так давно была серия роликов - там как раз ребята ездили по дорогам, которые могли совпадать с линиями шляха. Их можно найти на этой страничке: https://www.facebook.com/ukrnacgeo

      Можете также связаться с авторами сообщества, возможно у них найдётся более точный ответ на ваш вопрос.

    2. Ruslan

      Ruslan

      Спасибо!

       

  14. Не всегда при наличии возвышенности именно она служила в качестве основы для укрепления. Тут, к примеру, можно вспомнить замок в Чорткове (Тернопольская обл.), расположенный у подножия возвышенности, или замок в Раковце (Ивано-Франковская обл.), расположенный не на вершине, а на склоне речного берега. Иногда другие факторы (к примеру, более серьёзная защита со стороны реки/болота) могли склонять чашу весов в пользу расположения на равнине. Так, к примеру, замок в Бережанах (Тернопольская обл.) построен на равнине, тогда как рядом была возвышенность, которую заняли постройки монастыря. И т.д. Какая из локаций правильная, думаю, могут подсказать разведки на местности (в случае, если на каком-то из участков будут обнаружены интересные следы рельефа или занятный подъёмный материал) или же точечные раскопки. А до этого придётся гадать. С подземельями также нужно разбираться. Вокруг этого типа построек существует множество мифов и сказок. Иногда простые подвалы могли принимать за длинные тоннели, а наличие двух изолированных провалов в двух точках, находящихся друг от друга на расстоянии 1-2 км могло в воображении нарисовать связь между этими участками, рисуя некий общий подземный ход, но при этом такого хода могло никогда не существовать. Всё это не говорит о том, что в Пикове точно не было ходов, связывающих замок с какими-то другими локациями, но реально подтверждённые факты о таких ходах в случае с другими укреплениями встречаются довольно редко, тогда как подобные мифы и сказки присутствуют в туристических описаниях чуть ли не каждого укрепления Украины. О чертежах можно только мечтать, да и графические реконструкции этого периода крайне редки. Поскольку ВКЛ было довольно большим государством, то такое понятие как "типичный замок" могло вообще не существовать, поскольку в разных уголках княжества могли быть разные типы укреплений, поскольку укрепления строились исходя из множества факторов (сколько средств выделяли на их постройку; противников, которым эти укрепления должны были противостоять; наличием или отсутствием тех или иных типов строительных материалов и многих других моментов), то они могли принимать совершенно разнообразный вид и планировку. Обычно рядовое регулярные в плане дерево-земляное укрепление на "предмурье" (т.е. в приграничной зоне, где происходили частые столкновения с врагами ВКЛ, Польши, а затем и Речи Посполитой) изображают как-то так (ров, земляной вал, частокол, деревянные башни, оборонный дом-двор и хозяйственные постройки вдоль стен): Источник: Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku (2004)
  15. Добрый день. Хотелось бы услышать ваше мнение. Я вырос в Пикове. Помню что в точке №2 возвышенность (выше точек 1 и 3 метров на 15-20) Между точками 2 и 3 крутой подъем градусов 45. Между точками 1 и 2 градусов 30. Логичнее предположить, что замок находился на горе т.е. в точке 2. Трудно объяснить наличие подземных ходов в точке 1. Еще вопрос. если у вас фото или чертеж типичного деревянного замка Великого княжества литовского 16 века?
  16. До цього допису спонукала стаття П. Ричкова (2012) "Ренесансні аттики у формуванні архітектурної ідентичності культурного домену Острозьких", яку у широкому доступі опубліковано у 2018 році. Доступних в Україні праць на цю тему раніше було небагато, стаття є розгорнутою, з багатьма теоретичними викладками, тому сприймається як теоретичне підгрунтя для роботи. Однак, необхідно наголосити, що вона будується на застарілих матеріалах польських дослідників (1900-1930-х років), тому не відображає сучасних, набагато розвиненіших, поглядів східноєвропейських науковців на їхню ж власну "матеріальну частину". Окрім того, з давніх праць автором процитовано давні ж помилки, які польськими науковцями в публікаціях виправлено з півсотні (!) років тому - але в Україні вони продовжують циркулювати далі. Якщо коротко - виглядає на те, що ідею про суцільне домінування "польських аттиків" на східноєвропейському просторі запозичено з праці Вацлава Гусарського (1936) "Attyka polska i jej wpływ na kraje sasiednie", повторює стаття й тональність висновків Гусарського. Однак, низка дослідників наступних поколінь (1950х, 60х, 70х, 80... років), які були учнями один одного, еволюційно змінювали і вдосконалювали тлумачення ренесансної архітектурної творчості. Власні праці дослідників теж вдосконалювалися - і, наприклад, посилаючись на А. Мілобендзького, слід було б посилатися не на видання 1968, а хоча б на наступне 1978 року. А ще краще - на його ж розділ у колективній монографії 1986 року, який був (як зазначено у передмові) доопрацьований у зв'язку з поступом науки. Нагадаю, що йдеться про статтю, яку опубліковано у 2012 році. Щоб не займатися наново викладками, опублікую тут частину своєї статті (готується до друку), в якій більш реально розглянуто історіографію питання з наголосом на різниці між "польськими аттиками" і "аттиками у Польщі". Аналіз останніх досліджень та публікацій Походження східноєвропейських ренесансних аттиків більшою або меншою мірою, як типу в цілому або стосовно окремих пам’яток, подібних до палацу Сенявських, торкалися у своїх роботах польські історики мистецтва С. Шиллер (Szyller, 1909), Ю. Росс (Ross, 1953; 1976), М. Морельовський (Morelowski, 1961), угорські Е. Вар’ю (Varjú, 1932) та Г. Коморочи (Komoróczy, 1936), чеська дослідниця Д. Менцлова (Menclová, 1953). Грунтовною працею щодо походження та поширення ренесансних аттиків у Східній Європі досі вважається праця В. Гусарського (Husarski, 1936), в якій систематизовано найбільший обсяг матеріалу про поширення аттиків, у тому числі «півколистих», у Польщі та сусідніх країнах. Тому висновки Гусарського найчастіше без жодних застережень цитуються іншими авторами, зокрема, українськими (див., напр., Ричков, 2015). Відтак, усі ренесансні аттики з гребінчастим завершенням, в тому числі й «півколистим», слідом за Шиллером та Гусарським залічуються до типу «польських аттиків». Місцем формування аттика як домінуючої архітектурної форми називається Польща, а регіоном, в якому викристалізувалась особлива форма «півколистого» декору – Сілезія (Kozakiewicz, 1955, s. 11; Złat, 1955), а конкретніше Вроцлав (Złat, 1955; s. 67; Morelowski, 1961, s. 43, 46). Але при тому авторами випускається з поля зору, що висновки Гусарського щодо походження аттиків називалися переконливими, але не остаточними в рецензії на його працю К. Сінко-Попєлової (Sinko-Popielowa, 1937), яка назвала стиль аттиків словацького Спиша особливим «національним» відтінком, подібній рецензії К. Естрейхера (Estreicher, 1938), а також у публікації пам’яті Вацлава Гусарського (Wallis, 1951). Наступними дослідниками історії архітектури було напрацьовано багато нового матеріалу, який змушує ставитися до праць Шиллера і Гусарського з безумовною пошаною, але не приймати так беззастережно висновків 80- або 110-річної давнини щодо генези і типології «польських аттиків». Досить зауважити, що у обох цих авторів, а відповідно, й у тих, хто їх зараз цитує, повторюється твердження, ніби аттиковий стиль у ренесансній Польщі було започатковано краківськими Сукєнніцами, авторство яких (а відповідно, і започаткування аттика) на початку XX ст. приписувалося Джованні Марії Падовано. Однак, твердження щодо Падовано як мнимого автора Сукєнніц було названо непорозумінням ще у 1970-х рр. (Fischinger, 1976, s. 208), і це демонструє, що сучасні дослідження неможливо будувати без урахування нового знання, яке з’явилося за кілька десятиліть. Адже навіть роботи патріарха польської історії мистецтва М. Морельовського нині вважаються певною мірою політично заангажованими, бо того тоді вимагав час і обставини (Kozieł, 2016; 2019). Не настільки категоричні сучасні автори й у датуванні кам’яниці «Pod Złotą Koroną» у Вроцлаві, яке б давало підстави вважати саме її прототипом усіх півколистих аттиків, подібних до того, що маємо у Меджибожі (Łaba, 1993; Łuniewicz, 2016). Серед праць, які повністю присвячено такому декоративному типу аттика, який застосований у палаці Сенявських у Меджибожі, найповнішою є стаття М. Злата. У ній він на багатому ілюстративному матеріалі розвиває гіпотезу щодо сілезького походження зазначеного зразка. Проте, на відміну від попередників, пропонуючи типологію аттиків за їхнім декоруванням, М. Злат більш стримано класифікує «півколисті» аттики (Złat, 1955, s. 54–65) і виокремлює їх у перший тип свого переліку – «ранньоренесансний аттик», за яким хронологічно та типологічно у нього слідує власне «польський аттик». Необхідними елементами, аби аттик вважати «польським», М. Злат назвав наявність фризу, найчастіше у формі аркатури, та оздоблення гребеня такими елементами як подвійна волюта (esownica), пілястри, трикутні щитки, маскарони. В якості наступних типів аттиків Злат виокремлює «щитовий аттик», зауважуючи, що в Польщі він найменш популярний та локально сконцентрований у Бжегу (Опольське воєводство) та околицях, і у меншій мірі в інших регіонах. Останній тип за М. Златом утворюють «народні адаптації аттика» – химерні варіації та суміші стилів, які виникали під час будівництва у провінції. У зв’язку з введенням М. Златом поняття «ранньоренесансний аттик» слід визначити, що ж саме є раннім Ренесансом у розумінні польських авторів. За визначенням Є. Шабльовського, визначення «ранній», «розвинений» та «пізній» ренесанс стосовно трьох фаз польської ренесансної архітектури не співпадають з відповідними поняттями в ренесансній італійській архітектурі, розвиток якої відбувався іншим шляхом. Він окреслює, що форми раннього польського ренесансу першої половини XVI ст. співпадають з часами Александра І Ягеллончика і Сигізмунда І Старого, форми розвиненого польського ренесансу другої половини XVI ст. проявляються у часах Сигізмунда Августа, Стефана Баторія і у початковому десятилітті королювання Сигізмунда III, а форми пізнього польського ренесансу першої половини XVII ст. співпадають з Вазівськими часами (Szablowski, 1952, s. 75). Оскільки поряд з Польщею, зокрема Сілезією, особливим регіоном поширення ренесансних аттиків є Словаччина, в особливості Спиш, необхідно ознайомитися з позицією чеських та словацьких дослідників. Раніше за В. Гусарського, який вважав осередком формування східноєвропейського ренесансного стилю Польщу, Д. Менцлова подала детальний аналіз перенесення ренесансних архітектурних ідей з Італії, показала можливий шлях їх поширення та окреслила локації їх місцевих інтерпретацій у Словаччині (Menclová, 1934). Точка зору на походження, шляхи стилістичного імпорту та місцеві інтерпретації аттиків у Словаччині сконцентровано представлена у грунтовній роботі І. Цюлісової (Ciulisová, 1988). У першій частині статті вона аналізує особливості позицій вищезгаданих польських дослідників, а також І. Бурнатової, Т. Якімович та інших. Далі продовжує історіографію роботами угорця Н. Лехнера, чехословацьких авторів Вл. Вагнера, Й. Шпірко, А. Гюнтерової-Маєрової, З. Ваги та Д. Менцлової. Цюлісова наводить їхні гіпотези і аналізує еволюцію поглядів щодо походження ренесансних аттиків, виникнення та можливих шляхів поширення «півколистого» (він же «ранньоренесансний», або «ластівчин хвіст» у різних авторів) та інших різновидів аттиків у Словаччині і на Спишу, при тому також типологічно розрізняє «півколистий» і «польський» аттики. Вона, зокрема, наводить завершення двох будівель у Кежмарку (Словаччина), – костелу та дзвіниці, – як приклад співіснування обох цих типів аттиків (Ciulisová, 1988, s. 66). Найновішою роботою, в рамках якої аналізується реалізація «півколистих» ранньоренесансних аттиків того ж різновиду, який застосований у палаці Сенявських, є архітектурно-iсторичне та мистецько-iсторичне дослiдження замку Турзонів у Бетлановцах (Словаччина), яке виконане колективом авторів під керівництвом інженера-архітектора М. Яновської (Janovská, Gibalová, Neupauer, 2019). Зауважимо, що дискусія щодо пріоритету Польщі, Сілезії або Словаччини у походженні ренесансних східноєвропейських аттиків в цілому та «півколистих» аттикових завершень зокрема перевищує рамки нашого дослідження. Для нас важливим є те, що саме цей чи то сілезький, чи то словацький вплив очевидно проявляється у Меджибожі, про що вперше зазначалося автором (Западенко, 2016). Публікації дослідників, які вивчають архітектуру інших регіонів, свідчать про обгрунтованість цієї гіпотези. Зокрема, про наявність польсько-словацького культурного впливу на формування архітектури сусідньої з Поділлям Галичини зауважував А. Мартинюк (2000). Наведений вище історіо- та бібліографічний огляд свідчить про те, що багато питань залишаються досі відкритими, і не можуть вичерпуватися посиланнями на праці початку XX ст. Практичним висновком з розглянутої вище сукупності праць різних авторів, країн та періодів є окремішність двох споріднених різновидів ренесансного аттика: - «півколистого», він же «ранньоренесансний» або також «ластівчин хвіст», який відрізняється, як правило, гладким фризом та гребенем, який складається з чверть- та півкіл у характерних комбінаціях; - власне «польського аттика», який відрізняється від першого фризом, як правило, у вигляді пластичної сліпої аркатури та декоративними елементами гребеня: подвійними волютами («есовицями»), стовпчиками-пілястрами та ін. Ця окремішність чітко визначена у працях польських дослідників історії ренесансного мистецтва ще з середини XX ст., а також у працях їхніх словацьких колег. Щоб написане вище підкріплювалося посиланнями - також частина списку літератури до статті: Ciulisová I., 1988. Príspevok k poznaniu východoslovenskej renesančnej atiky. ARS : časopis Ústavu dejín umenia Slovenskej akadémie vied, №1, s. 61–69. ISSN 0044-9008. (роблю переклад українською) Estreicher K., 1938. Wacław Husarski, Attyka Polska i jej wpływ na kraje sąsiednie [recenzja]. Dawna sztuka, zeszyt 1, s. 78–81. Fischinger A., 1976. Główne kierunki włoskiej twórczości renesansowej w Polsce XVI w. W: Renesans. Sztuka i ideologia. Materiały Sympozjum Naukowego Komitetu Nauk o Sztuce PAN, czerwiec 1972 oraz Sesji Naukowej Stowarzyszenia Historyków Sztuki, Kielce, listopad 1973. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, s. 195–211. Husarski W., 1936. Attyka Polska i jej wpływ na kraje saşiednie. Warszawa: Towarzystwo wydawnicze. Janovská M., Gibalová L., Neupauer J., 2019. Architektonicko-historický a umelecko-historický výskum. Thurzovský kaštieľ s areálom, č. ÚZPF 617/1, Betlanovce č. 31. I. Textová časť. Levoča: Štúdio J+J. (є цифровий примірник від авторів - нема дозволу на поширення, але окремі цитати можна подати) Komoróczy G., 1936. O węgierskich pamiątkach na ziemi Polskiej. W: Polska i Węgry : stosunki polsko-węgierskie w historii, kulturze i gospodarstwie. Warszawa ; Budapest : Wydaw. Henryk Forbát, (Budapest : Druk. Athenaeum). s. 193–195. Kozakiewicz S., Początek działalności komasków, Tessyńcyków i Gryzończyków w Polsce. Okres Renesansu (1520– 1580). Biuletyn historii sztuki, №21, s. 3–28. doi:10.11588/diglit.41528.5 Kozieł A., 2016. «Polonizacja» nowożytnej sztuki na Śląsku w pracach polskich historyków sztuki po 1945 roku. Barok. Historia – Literatura – Sztuka, №44, s. 149–161. Kozieł A., 2019. Under the Pressure of ‘Polonization’ Ideology: Renaissance and Baroque Art in Silesia in the Works of Polish Art Historians after 1945. RIHA Journal, 30 June. Łaba B., 1993. Renesansowy dom «Pod Złotą Koroną» we Wrocławiu. Dzieła i interpretacje, №1, s. 170–186. Łuniewicz, Z., 2016. Nowożytne hełmy wieżowe na Szląsku – próba reinterpretacji pochodzenia. Quart, №3, s. 3-25. Menclová D., 1934. Přehled vývoje renesanční architektury na Slovensku. Bratislava: Vytiskla státní tiskárna v Praze Menclová D., 1953. Kaštieľ v Betlanovciach. Pamiatky a múzeá, №2, s. 67–74. (є переклад українською) Miłobędzki A., 1986. Architektura i społeczeństwo. W: Polska w epoce Odrodzenia : państwo – społeczeństwo – kultura. Warszawa: Wiedza powszechna. s.357–399. Morelowski M., 1961. Początki italianizującego renesansu na Śląsku. Rocznik Historii Sztuki, Tom II, s. 31–86. doi.org:10.11588/diglit.12453.2 Ross J., 1953. Z dziejów związków artystycznych polsko-czeskich i polsko-słowackich w epoce Odrodzenia. Rocznik Historii Sztuki, Tom I, s. 88–96. doi:10.11588/diglit.37706.38 Ross J., 1976. Z badań nad związkami Słowaczyzny i Małopolski w dziedzinie architektury i rzeźby architektonicznej z okresu renesansu (do 1580 roku). W: Renesans. Sztuka i ideologia. Materiały Sympozjum Naukowego Komitetu Nauk o Sztuce PAN, czerwiec 1972 oraz Sesji Naukowej Stowarzyszenia Historyków Sztuki, Kielce, listopad 1973. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, s. 435–449. Szyller S., 1909. O attykach polskich i polskich dachach wklęsłych. Warszawa: Rubieszewski i Wrotnowski. Sinko-Popielowa K., 1937. Wacław Husarski, Attyka Polska i jej wpływ na kraje sąsiednie [recenzja]. Biuletyn Historii Sztuki i kultury, №2, s. 242–243. doi:10.11588/diglit.37717.27 Szablowski J., 1952. Z zagadnień polskiej architektury renesansowej. Ochrona zabytków, №2, s. 75–94. Trajdos T., 2003. Parafie diecezji kamienieckiej w średniowieczu. Przegląd Historyczny, Tom XCIV, z. 4, s 419-426. Varjú E., 1932. A Bethlenfalvi kastély. W: Magyar várak. Budapest: Műemlékek Országos Bizottsága és a Könyvbarátok Szövetsége, s. 18–19. (є переклад українською) Wallis M., 1951. S. p. Wacław Husarski. Biuletyn Historii Sztuki, №2–3, s. 181–185. doi:10.11588/diglit.37707.25 Złat M., 1955. Attyka renesansowa na Śląsku. Biuletyn Historii Sztuki, №1, s. 48–79. doi:10.11588/diglit.38030.6 Дмитриева М., 2015. Италия в Сарматии. Москва: Новое литературное обозрение. ISBN 978-5-4448-0419-3.
  17. Переглядаючи Franziszeische Landesaufnahme (1806-1869), звернув увагу на назви місцевостей між населеними пунктами Романів і Свірж. Не можу не поділитись сканом фрагмента карти: Від часу поділу (1454 рік) минуло чотири століття, а на картах назви: Романовських маєтки і Марцінове, причому ще не Свірзького, збереглись.
  18. Згідно планів 18 століття та відомостей турецьких істориків, місто Хотин мало зовнішню лінію земляних укріплень з частоколом. Частина цих укріплень були рештками польсько-козацького табору 1621 року, що були модернізовані турками у 1672 році перед битвою під Хотином у 1673 року. Крім того османи проводили активні фортифікаційні роботи у 1769 році перед облогами Хотинської фортеці.Про це свідчать плани Якоба ван дер Шлея. У 1788 після облоги Хотина австрійцями під командуванням принца Йосифа Кобурга-Заафельда, Хотин на 5 років став маркою Імперії ГАБСБУРГІВ.Австрійці модернізували османський ретраншемент, але у 1792 році його зрили, перед поверненням туди турків.Про це свідчать турецькі історики та французький інженер Франц Кауффер, найнятий турками для модернізації османських фортець в 1790-х роках. Про це можна почитати у Ігора Сапожнікова.
  19. На карті не показано якесь конкретне укріплення, а скоріше важливість міста. Можна це трактувати як символ того що місто було укріплене. В любому випадку, мені здається що ми маємо справу з більшим укріпленням ( у випадку укріпленого міста) а ніж те що ви показали. Доречі, де знаходяться ці "вали" які ви знайшли? Мені здається, що першим ділом потрібно локалізувати міста Tibak та Tintul (?) а вже затім шукати місце укріплень і т.п. Судячи з того що ці два міста (або містечка) мали знаходитися в районі 30 км на відрізку між Ізмаїлом та Кілією, я думаю що місто Tibak могло знаходитися на місці сучаного с.Кислиця, а Tintul на місці с.Стара Некрасівка. Правда я зовсім не знайомий з місцевістю.
  20. Реконструкція Камянецького замка станом на середину 16 ст. з статті Ростислава Майора "КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ ЗАМОК У СЕРЕДИНІ ХVІ – НА ПОЧАТКУ ХVІІ СТ.: ". Лінка на статтю: http://muzeum.in.ua/files/pdf/Muzei_zbirnyk_Arheologia_i_fortyfikacia_IX (2)_compressed.pdf
  21. Розкопки залишків ренесансної галереї, з допомогою волонтерів - студентів Київського національного університету ім. Т. Шевченка йдуть ще швидше. Поки рано вимальовувати готові візуалізації, просто спостерігаймо:
  22. Я недавно знайшов мапу молдавий і дивися за фортифікації Рені. Я тоді нечаїно на трапив також тоді на якесь місто яке називається Тібак/Тибак. На мапі показувало що там була якась оборона споруда. Я пізніше подивився на Google maps і побачив що там є якийсь дивний формат круга, ніби як вали города. Що ви думаєте? Мапа Descriptio Moldaviae від Dimitrie Cantemir Google Maps форма вала
  23. Знайшов на угорському веб-сайті інформацію про замків в Закарпатті. Tам було нові інформації про різних замків та оборонних споруд яких ще не було написано на цьому веб-сайті. З одних інформаційних темів було про Міжгірського Замка: https://varak.hu/latnivalo/index/1871-Okormezo-palankvar/. Дата існування того замка автори не знають но пропущення є що була якась оборона споруда в тому селищі до першого Татарського навалу у 1241. Наприкінці 16 століття було збудовано палісадну фортифікацую. Відновляли фортификацію в 1727, а в 1732 було задокументовано про то що мешканці селища возмущались за перевезення харчів і дерева до фортификаций (не знаю чому). Оборонна споруда почала западати в половині 18 столітті. Про форми замка було так написано: Реконструкція палісадного замка. Джерело: http://varak.hu
  24. Мова йде про цей об'єкт: Квасівський замок В рамках проєкту "Castrum via salis" розроблений благодійним фондом "Відродження. Замок Хуст" було відтворено повноцінний вигляд замку. Тим паче, замок наложили на сучасні фотографії місцевості, що демонструє якою чудовою архітектурною домінантою він міг би бути, якби повністю зберігся до наших днів. Для порівняння ми маємо фотографії сучасного вигляду місцевості (зліва) та фотографії з реконструйованим замком: Вигляд з південного сходу: Вигляд з півночі: Вигляд зі сходу: Дякую Богдану Шерегію за фотографії та цей проєкт
  25. Коли археологія підтверджує попередні дослідження та здогадки - це такий захват! До того ж у тому місці, де й має бути)) А ще й прояснює те, що поки залишалося відкритим питанням. Отже, ця база колони, яка спочиває на своєму місці, свідчить, що: 1. Палац Сенявських у знайомих нам формах східноєвропейського ренесансу був побудований у середині або другій половині XVI ст. 2. Він був побудований з усім, що належить палацові за модою того часу. Головна відмінність від звичного нам уявлення - він мав біля фасаду двоповерхову аркадну галерею, яка потім зникла. Власне, фундамент цієї галереї перед нашими очима. А на фасаді є залишки арок її другого поверху. 3. Що це фундамент зниклої аркадної галереї - свідчить база однієї з колон, яку вчора розкопали на своєму ріднесенькому місці. 4. Отримали відповідь, був перший поверх галереї теж аркадним (на колонах), чи суцільно мурованим. Відповідь: аркадним, на колонах. Тепер відкритим є питання: коли й за яких обставин цю ренесансну красу з арками, корлонами і кам'яним різьбленням розібрали? Є припущення, що на початку XIX ст., але також є свідчення, що її могли розібрати вже на початку XVIII ст. Статті за темою - від першої гіпотези до впевненості у існуванні ренесансної аркадної галереї палацу Сенявських: 2016 рік: Палац Сенявських-Чарторийських у Меджибожі і замок Петера Фейгеля у Бетлановце (Словаччина): спільна типологія та історичні паралелі https://www.academia.edu/29543942/ 2018 рік: До історії ренесансу на Поділлі. Словацькі витоки стилю в архітектурі палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці https://www.academia.edu/36782271 2018 рік: До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея https://www.academia.edu/38053049/ 2018 рік: Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу https://www.academia.edu/38389586/ 2019 рік: До реконструкції палацу Сенявських у Меджибожі станом на XVI століття https://www.academia.edu/41384478/
  1. Load more activity
×
×
  • Create New...