BogdanB

Знайшов цікаве зображення замку до побудіви палацу, і я хотів поговорити про цеї малунок, чи це історично фактичний зображиння. Спочатку головний вхід проходить через головну будівлю резиденції замку, до якої прикріплена восьмигкутна вежа, схожа саме ак замкова башня у білокамині. З деяких статей і сайтів стверджується що замок бул спроектовани в стилі ренесансу, прикладом чого є зображення. Однак Наполеона Орди рисунок суперечиє конструкції замку, показуючи що є руїни брамної вежі та те що це був скоріше квадратний замок, ніж на попередньому зображенні. Що ви думаєте?

Стіна з’являється кількох інших малюнках і, здається, залишається тоїже самою крім змінами бійниців але найбільш інтригуючим для мене є ранні фотографії монастиря, які показують залишки стін з боку. Це підтверджує що стіна існувала і не була фальсифіковано намальована. Стіна мала фортифікаційне призначення, але чи воно вважалася частиною міських укріплень чи продовженням власності монастирів як у Летичів Я сам не можу сказати тілки археологічні дослідження може дати нам відповіді про те що воно було. фотографії з сайту Мій Бердичів та shargorod.net

замок монастир був заснований 1630 року магнатом Янушем Тишкевичем для дячність із вілненя атарского полону. Тема про оборонного монастиря босих кармелітів є дуже цікава але вона не є головною метою цього посту, Я хочу заявити увагу на цікаву річ про стіновий мур який продовжується від самого монастиря вздовж річкового берега. На малюнках художника Карла Сестеро де Лаутерекена (1889), є цікава зображення стіни з вигляді бійницями. Мур зупиняється недалеко від структури у гіпотетичній вигляді брами з мурованим віздом. друге зображення і провдовження панорами, є зображення стіноподібноі спорудою відразу заді ворот і далі у провдож стіни лінії є пересікання дивної форми будівлі, що нагадує вежу. Це може бути випадковість що будівля нагадує вежу; однак, через форму конструкції, отвори в неї не є подібніь будь-які інших будівлоїх вікон навколо, і форма нагадує Шаргородської вежі.

Ще є опіс Поволоча укріплення в книзі Ян Лешек Адамчик Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku (2004)

Перший письмово згаданий замок у Паволочі був побудованим Остафія Дашкевичем, це було в той час коли Паволоч ставало містечком. Після смерті Дашкевича місто перебувало під Ружинськими які проживали неодноразово в замкові. В 1589 місто отримало магдебурзьке право. Під час татарських набігів і селянських повстань в Павловичах панський маєток (що знаходилися в межах замку) був зруйновий кілька разів. Пізніше замок був перебудований. Паволоч стало волосним містечком і стратегічно важливий для козаків, П’ер Шевальє згадував у своїх подорожах як "найвидніших міст та фортець, які займають козаки". Всередині вісімнадцятого століття Паволочі згадуються нові укріплення. В вікіпедії Паволоч оборона описаний як “центральна частина міста з трьох боків була оточена річками Роставицею та Паволочкою, а з четвертої сторони проходив вал, перед яким був викопаний рів, який тягнувся від річки Паволочки до річки Роставиці. Для оборони з півдня був старий замок, відділений від містечка ровом і валом. Замок той довкола був оточений дубовими палями, містив будинок та господарчі приміщення; підземний таємний хід вів до річки, у часи облоги неприятелем він слугував комунікацією містечка, у тому числі, для забезпечення його водою. З того замку було видно могилу «Івана» в полі, на котрій постійно стояв козак на варті. Біля нього була віха з в'язкою соломи, котру він запалював у разі наближення небезпеки. Цей вартовий попереджав населення містечка про наближення татар або поляків, щоб вони могли втекти або стати до оборони. У східній частині містечка, на високому мисі над Роставицею згадується ще одне укріплення. Воно складалось з дерев'яних оборонних споруд і було оточено потрійним рядом частоколу. Можливо, це було вже згадуване вище укріплення Остафія Дашкевича.” Володимир Парацій про укріплення описає що вал укріплено частоколом та вежею з воротами, перед якими стояли рогатки – своєрідні загородження зі збитих колод, що утруднювали проїзд. Так само Парацій що частково збереглись залишки укріплень в Паволочі які були оглянуті у 1994 р. під експедиції Національного музею історії України. Ймовірно що можна побачити відбити оборотного вала в супутникових знімок.

Мені цікаво що означають цифри з 15 по 20 на панорамі Ужгорода?

є ще залишки стін біля річки на південь від Фізичний факультет УжНУ. Але я не думаю, що вони оригінальні.

Хоча це правда що багато ресурсів стверджують що замок знаходиться на румунській стороні яле є щось що може надати надію що замок може бути розташований на стороні України. Якщо ви повернетеся до старої угорської карти з огляду 1775 року, ви можете помітити, що в центрі річки з правого боку села, там здається стертий маркер квадратної форми форту з оточеним ровом на правому березі річки. Відразу над ним, трохи на північ від села, можна знайти ще один знак, який був незавершеним і також стертим. Ще також є та друга версія що замок може бути на кордоні з Румунією і що замок фактично розділений між кордоном, в результаті чого частини його перебувають на українському боці згідно з цією картою з другого огляду 1860-х років. До речі, острів із церквою який ви знайшли насправді може бути монастирем, оскільки існує легенда, що колись у селі був монастир. Перша фотографія з карти 1775 року, яка знаходиться на стороні села на північ від кордону, друга фотографія з другої сервірної карти з кордоном.

Є деякі цікаві інформації про замка які я знайшов на угорському сайті. З одних речеї є то що замок не має квадратної форми але підземні тунелі. Oсь що пояснює автор: Нещодавно почалася реконструкція набережної Тиси в Ешені, паралельно з якою почалися археологічні розкопки в районі Kastély-domb. Розкопки проводив д-р. Йожеф Кобалі, завідувач відділу археології Закарпатського національного музею ІІ. Керує ним викладач Закарпатського угорського коледжу Ференц Ракоці. Ми запитали його про подію. - Учителю, що вам потрібно знати про нинішні археологічні розкопки в Ессені? - XIX. століття набережна Тиси була проведена через замкову гору в Ешені. Зараз триває укріплення насипу, засипають землею бік і вершину пагорба, що виходить до Тиси. Тому довелося провести там невеликі рятівні розкопки. - Що знайшли? – Ми почали копати зі згаданої внутрішньої сторони. Виявилося, що сам замок не квадратний, як це можна було зробити з форми пагорба. Фундаменти виявлено на глибині 2,5 метри. Цікаво, що він був побудований не з каменю, а з двох видів цегли: товщої і вужчої та тоншої і ширшої. Цілком ймовірно, що цегла була десь місцевого виробництва. На жаль, ми не змогли відкрити значну територію за такий короткий час, але ми знайшли кутову частину будівлі, тому ми змогли визначити, що замок був орієнтований на північ і схід, бл. Його оточували 15-метровий рів і вал. Знайшли багато горщиків, пічної кахлі, кістки, залізні знаряддя праці та бронзовий предмет. Знахідки ще не розчищені та не проаналізовані, але можу сказати, що матеріал підтверджує джерела: це XVI - XVII ст. залишки замку 19 ст. Також сенсаційно, що за 100 метрів від замкової гори ми виявили епоху Арпада, XI - XIII. залишки села 18 століття, з чого можна зробити висновок, що село Ешени спочатку було не там, де воно є сьогодні, а навколо замкової гори. Зараз ми починаємо детальні розкопки однієї з хат села. Але ми вже знайшли кераміку та металеві предмети, залізну кірку, залізну руду та залізний наконечник стріли, які принаймні на 400-500 років раніше за замок. – Коли продовжаться розкопки зовнішньої, недоторканої сторони замкової гори? – На жаль, не знаю, бо це залежить від фінансів. І зараз ми отримали лише гроші, тому що на пагорб насипали два метри землі, а в таких випадках закон вимагає археологічних розкопок. – Чи може бути правдою легенда, що із замку вели тунелі, і один з них проходив саме під нинішнім цвинтарем? Це, здається, підтверджується тим фактом, що могильники неодноразово проникали в порожнину, уже викладену цеглою. – Також я чув від місцевих жителів, що нібито тунель з’єднував замок під Тисою з Тисасентмартоном, а також був тунель до цвинтаря. Я не думаю, що вони існують. Сучасне громадське кладовище в Ешені розташоване на місці монастиря павлів, який був набагато раніше замку, і могильники іноді натрапляють на залишки та підвали цього монастиря. – Яка найцінніша знахідка, знайдена на сьогодні? – Кожна знахідка цінна, бо замків такого віку на Підкарпатті досі не розкопували. Зараз, наприклад, за знайденими осколками скла можна зробити висновок про те, який скляний посуд використовувався, знайдено залишки посуду з білої та червоної глини, є якісно розписані посудини. А на одній із пічних кахлів воїн сидить на коні з мечем у руці, можливо, це був герб одного з родів. - Вчителю, хто вам допомагав у роботі? – Молоді люди з Ешені, а також багато зацікавлених людей, які приходять і бачать розкопки, однак ми охопимо відкриту частину з міркувань збереження. Жолт Бадо Так зване село Ешени на правому березі Тиси пов’язане з легендою про Замкову гору, яка відроджує легендарне походження кількох сіл – Льоня, Шалока, Ешени, Чап, Сюрте, Телек, Ашвані – та відомі родини – Чапі, Бочкаї, Сюртеї, Ешені, Соос, Сердахелі, Кевесді – змішані з реальністю. . Серед місцевих жителів відома історія, яку в літературі називають генеологічною традицією родини Мік бан, і її поява в XVI - XVII ст. ми маємо датувати його межею століть, і його можна пов’язати з іменем трансільванського князя Іштвана Бочскаї (1557-1616). Щодо пагорба Кастелі, вклиненого в обидва боки набережної Тиси на кордоні Ешені, як одного з місць розташування варіантів Монда та передбачуваного стародавнього гнізда родів-засновників села, ми повинні вірити легенді про такою мірою, що це стосується не сім’ї Мік Бан, а родини Бакса, одна з гілок якої фактично придбала власність у селах регіону. Письмові джерела датують силу Ессени XVI ст. вперше згадується в 60-х роках століття у зв'язку з замковими війнами, що точилися в північно-східній частині Угорщини. У 1676 році в одному з юридичних документів Національного архіву (Будапешт) згадуються «замкові будинки» в Ешені. У 1884 році в рукописах Національної бібліотеки Сечені було зазначено, що пагорб виходить з рівнини правильним прямокутником, оточений 15-метровими валами, а між селом і Замковою горою видно сліди двох озер, кожен прибл. 25 метрів в діаметрі. Замок датується XVII ст. наприкінці століття він, можливо, став жертвою чуми. https://karpataljalap.net/2006/09/08/szenzacios-leletek-toltesepitesnel

Історично тут було старорусинське місто Милославичі: Милосла́вичі — історична місцевість

Олександр Сірий Якщо ви хочете, ви можете знайти книгу в Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

від першої до останньої фотографії 2021, 2020, 2019

Нещодавно я переглядав архів старих супутникових фотографій і знайшов що відбитки вондаментів є розташовані протягом багатьох років, таким чином показуючи, що насправді щось повинно бути під землею. Aдже, рослини які мають деяку тимчасову перешкоду під собою, як каменю чи цегляну стіну призведуть до того, що рослина стане меншою, оскільки коріння не зможе вирости. Це призведе до відкидання тіні який буде видний із космосу.

Я вважаю, що лінія фортифікації це є те, що обведена червоним кольором, а на лівого боку півострова (над північної частини в. Московскої) є ще залишки валу. Я також підкреслив те що виглядає як вежі.