Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

Leaderboard


Popular Content

Showing content with the highest reputation since 01/09/2019 in all areas

  1. 3 points
    Копия карты Ф. фон Мига, опубликованная на mapire.eu, уже получила довольно неплохую известность. Теперь вот благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем ознакомиться ещё и с оригиналом карты (он в мелких деталях немного отличается от опубликованной на mapire.eu копии), а также с сопроводительными описаниями, оставленными австрийскими военными. Как мы знаем, карта Ф. фон Мига состоит из многочисленных листов, и Тернополью "повезло" попасть на стык двух листов (№380 и №381), из-за чего он оказался разрезанным на две части (стык в месте склейки виден и на копии с mapire.eu), каждая из которых был снабжена своим описанием. Ещё одна "удача" - стык двух карт пришёлся ещё и на участок Тернопольского замка, и, вероятно, по этой причине замок в сопроводительных описаниях упомянут дважды. Начнём с карты. Северная часть города попала на лист №380: Южная часть оказалась на листе №381: Описание северной секции Тернополя (№380) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp100RU: Topograficeskie karty Ukrainy (Топографические карты Украины, wersje rosyjskie i ukraińskie, 1:100 000; Kijów 2000, 2006) Описание южной секции Тернополя (№381) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: P.S. На карте также видим два села - Кутковцы и Загребелля - которые в наши дни входят в состав Тернополя. Поскольку в с. Загребелля был замочек, то ему отвели отдельную тему на форуме, и там же можно прочитать описание села 1789-1783 гг. В случае с Кутковцами также есть намёки на существование там укреплений, но поскольку это село на форуме пока темой не обзавелось, то обсудим его как-нибудь в другой раз (сразу могу уточнить, что в описании села, сопровождающем карту Ф. фон Мига, упоминания каких-либо строений отсутствуют).
  2. 3 points
    Дворец ("Двор"), построенный в районе участка замочка, на австрийской карте 1869-1887 гг. Источник
  3. 3 points
    Завдяки сім'ї Крісів, яка поділилася фотографією з сімейного архіву, в нас тепер є зображення буцнівського замку! На цій фотографії 30-тих років (до початку другої світової війни), на задньому плані видно квадратну башту досить масивних розмірів (не меньше десяти метрів в довжину), з двома вікнами, вони, напевно, були перебудовані з бійниць. Сім'я Кріси були дуже люб'язними і вказали місце з якого було взято фото: Тобто башта мала орієнтовно розташовуватись десь тут: Як можна було дізнатися з мого минуло річного посту, саме на цій ділянці при побудові лазні знайшли багато каміння. Тому ця ділянка це є найбільш точним розташування башти. І тепер, нарешті зрозуміло, що саме було зображено на карті Second Military Survey, це була башта і тепер очевидно, що її не розклали Серватовські в 1850-тих для побудови свого палацу. Ось ця сама башта зображена на карті: Mapire.eu Отже, маємо доказ, що частина замку (точніша ця перебудована башта) існувала ще в першій пол. XX ст. Виникає питання чи пережила башта другу світову? Можливо, саме в цей період вона була зруйнована Тепер, завдяки цій знахідці, можна буде точніше уявити зовнішній вигляд буцнівського замку, замість простих фантазій
  4. 3 points
    Тиждень тому, вид на це городище з півдня з гори "Горбовище" в кілометрі від нього. Власне городище над цифрами 2019, водянки.
  5. 3 points
    Рік видання: 2018 Автор: Євген Осадчий, Олексій Коротя Видавництво: Майдан, Харків Мова: українська Формат: 70х100/16 (15,6 х 22 х 1,3 см) Обкладинка: м'яка Папір: офсетний Кількість сторінок: 248 Ілюстрації: чорно-білі плани, фото, схеми Наклад: 300 прим. ISBN: 978-966-372-734-9 Аннотація: Автори: Приклади сторінок: Передмова: Вступ: Сторінки: Розташування майданів на території Сумської області: Зміст:
  6. 3 points
    Нове друковане надходження: вийшла друком стаття "Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу" - у збірнику матеріалів минулорічної конференції у Львівській Політехніці. Звантажуймо.
  7. 3 points
    "Regni Poloniae, magnique ducatus Lituaniae omniumque regionum juri polonico subjectorum novissima descriptio" (1659): Джерело
  8. 3 points
    Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:
  9. 2 points
    Ця тема досить давно не поповнювалася, а дарма, тому що з того часу явно збільшилося інформації на цю тему. Почнемо з уривка книги Романа Шуста "Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні" (книгу можна прочитати за цим посиланням) (а завантажити можна за ось цим) Продовжимо з статтею Костянтина Тищенко "Українська частка історії Риму" (посилання на статтю)
  10. 2 points
    Бочаров С.Г. Фортификационные сооружения генуэзского Воспоро в XIV–XV вв. // Причерноморье в средние века. Вып. 9. 2015. Датировку нужно верифицировать - реконструкция основана на плане XVIII в. https://www.academia.edu/37132998/Fortifications_of_the_Genoese_Vosporo_in_14-15_century._Фортификационные_сооружения_генуэзского_Воспоро_в_XIV_XV_вв
  11. 2 points
    Думаю, замок був розташований десь так (варто обстежити північну частину на предмет "залишків"): Кадастрові плани дуже точні. Співставив сучасну супутникову світлину і кадастровий план і ось що вийшло: PS. Якщо мати фундаційний акт римо-католицького костелу, то можна точно дізнатись про розташування периметру римо-католицького костелу і, відповідно, південно-західну частину лінії укріплень. PPS. Вїздна брама могла бути подібною на Луцькі ворота у Дубно.
  12. 2 points
    Якщо б міські ворота стикувалися з південно-західною баштою, то це перекривало б шлях до замку, який є показаний на карті Фон Міга (позначив синім): Також хотів звернути увагу, що на відрізку від воріт до мурів монастиря, я не позначив вал, тому що не до кінця ясно як вони мали стикуватися. Альтернативний варіант цього відрізку, якщо б зробили залом куртин: Приклад круглих воріт в Кам'янці-Поділському на проєкті реконструкції від О.Пламеницької: Джерело: Castrum Camenecensis На моїй реконструкції я взяв ось цей прямокутник: Тепер поясню чому. На карті Фон Міга, ми бачимо, що на схід від костелу знаходяться дві будівлі, біля яких проходить південний мур монастиря. Ці ж будівлі ми бачимо на кадастрі 1827 р.(підкреслені червоним). На заході ми бачимо дві маленькі споруди, в куті знаходиться дзвіниця а в центрі ворота до монастиря (підкреслені синім). Дзвіниця і ворота монастиря на фото міжвоєнного періоду: "Спадщина. Гусятин. Бернардинський костел/Наследие. Гусятин. Бернардинский костел." Цим зумовлені західні та східні лінії монастиря, а з півдня (по відношенню до костелу) було розширення стін, але значно пізніше. Так на фото початку 20 ст. ми бачимо первісну стіну (ближче до костелу) та пізню (яка дальше від костелу). Нова стіна на передньому плані (позначена синім) і старіша на задньому плані (позначена червоним): "Спадщина. Гусятин. Бернардинський костел/Наследие. Гусятин. Бернардинский костел." Тим паче, обороняти всю територію монастиря в 3 гектари неможливо, тому первісна територія мала бути значно меншою.
  13. 2 points
    1. Конфигурация западной линии укреплений вызывает вопросы. Карта фон Мига в данном случае предоставляет несколько путаные сведения, поскольку там показано, что городская стена подходит не к тому углу замковых укреплений, которые ближе к площади (как вы показали на своей реконструкции), а к тому углу, который дальше от площади. Т.е. как-то так должна проходить линия укрепления от замка в воротам, если трактовать карту буквально: Ваша версия также выглядит местами вполне логично, но при этом она исходит из того, что замок на карте оказался сильно развёрнут. Вот как-то так должна была выглядеть карта Ф. фон Мига, чтобы она хорошо стыковалась с вашим вариантом реконструкции: Ещё один фактор, влияющий на линию городских укреплений - это конфигурация внешней стены монастыря. Какой именно она была? Может вовсе не такой уж и регулярной, или регулярной, но вытянутой не по линии север-юг, а по линии запад-восток. А на кадастре 1827 г. у неё стена и вовсе не регулярная. 2. Касательно ворот, то на карте фон Мига чётко показано, как дорога подходит именно к башне, и за башней же продолжается, т.е. вроде бы на старте тянет предположить, что ворота были обустроены в самой башне. Опять же ворота в башнях не были редкостью. В том же Каменце их было несколько видов, можно также вспомнить расположенный неподалёку от Гусятина замок в Сидорове, где также ворота были в башне и т.д. 3. Не застроенная территория за стеной. Тут сходу есть два варианта: это могут быть участки, где застройка могла не успеть восстановиться после, либо там что-то могло быть, но в виде каких-то лёгкий построек или халуп, которые на этой карте могли и не отмечать. 4. Гипотетические восточные ворота. Мне кажется, что для ворот объект расположен слишком близко к центру города, да ещё и размещена постройка прям в углу рыночной площади - как-то не припомню примеров такого размещения городских ворот. Даже если такие ворота и были, то я бы их искал дальше от центра.
  14. 2 points
    Першим ділом хочеться сказати, що я поспішив з висновками і помилився з розміщенням замку, отже й з конфігурацією міських укріплень. Якщо перевести на німецький знімок, ділянку на якій я побачив оманливі перепади рельєфу, то ми побачимо, що ця ділянка не є на замковій території: Для того, щоб уникнути подальші непорозуміння з розміщенням замку, я перемістив розміщення замку з німецької на сучасну супутникову карту: Тобто, схема укріплень з минулого посту є хибною. Але як все-ж-таки виглядали гусятинські укріплення? Нам досить пощастило, що на карті Фон Міга показано замок, міські укріплення, костел бернардинців, синагога, та церква Св. Онуфрія. Всі ці об'єкти були оборонними, тобто для того, щоб зрозуміти схему укріплень Гусятина достатньо всього-то перевести ці об'єкти на сучасне розпланування Гусятина, тим паче деякі з них збереглись. Саме цим я і зайнявся, допоміжними матеріалами для складання схеми були: Карта Фон Міга (1779-1783 рр.): mapire.eu Кадастрова карта 1827-го року: GesherGalicia.org та німецький знімок часів другої світової (дивитися перше повідомлення теми). Також для порівняння я використовував Другу (1861-1864 рр.) і Третю (1869-1887 рр.) воєнні австрійські мапи, але вони не були основними для створення малюнку. Ось як виглядає карта Фон Міга перенесена на сучасну карту: *Замок зображено з двома баштами, щоб більше співпадати з картою Фон Міга, тому що на подальших картах чітко зображена третя башта. *Червона лінія означають, що підкреслена будівля/вулиця досі існує. *Сині лінії позначають рельєф: opencyclemap.org Перша річ яка мене збила з пантелику це міські укріплення, тому що я так і не зміг оприділитися як же вони мали виглядати. Ворота могли проходити через округлу башту, а могли бути збоку як при башті Стефана Баторія у Кам'янці-Подільському (доречі Гусятин знаходиться за 50 км від Кам'янця-Подільського): 1. джерело 2. джерело Отже питання, щодо конфігурації міських укріплень залишається відкритим. Якщо абстрагуватися від точностей і підійти до суті, то якщо у Гусятині ворота розміщувались подібним способом до Кам'янця-Подільського, це могло виглядати якось-то так: Друга річ, яка мене здивувала це те, що значна частина Гусятина була практично незабудована ще у 18 ст.: Було б цікаво дізнатися чому? Можливо, ще до того часу діяло певне правило по дистанції розміщення будинків та укріплень? Третя річ на яку я хотів звернути вашу увагу це ось ця будівля: Мені спала на думку така ідея, що це могли бути східні ворота Гусятина. Так, з заходу знаходилися міські укріплення, з півночі та півдня не потрібно було укріплень через крутий схил, а що ж було зі сходу міста? Зазвичай, кажуть що Синагога та церква Св.Онуфрія були незалежними укріпленнями, що звісно ж має сенс, але присутність чотирьох артилерійських бійниць на першому ярусі Синагоги свідчать, що небезпека могла приходити й зі сходу, тому захистити її скажемо простим валом з частоколом мало б сенс. На карті Фон Міга це виглядало б ось так (чорні лінії): На моєму малюнку це виглядає трішки складніше, але реалістично: Отже, невідомо як виглядали міські укріплення з західної сторони і потрібно розглянути можливість існування системи укріплень зі східної сторони міста.
  15. 2 points
    В книге Das Reisejournal des Ulrich von Werdum (1670-1677) находим (стр. 215 дневника) описание Козовы от Ульриха фон Вердума в оригинале (т.е. на немецком): С немецким я не особо дружу, и потому однозначно каждое слово перевести не смогу, но вроде польский перевод в данном случае был более-менее правильным. Описание замка у меня получилось таким: Больше всего заинтересовала часть текста, которую К. Лиске перевёл как "na nich kilka warownych bokow", т.е. "на них [т.е. на земляных укреплениях] несколько укреплённых сторон". В оригинале же использован термин "flanquen", т.е. "фланки", и вот тут возникает вопрос, шла ли речь о сторонах или всё же о некоторых фланкирующих выступах?
  16. 2 points
    Жартуєте. А насправді – невідомо. Aдам Бонєцкі “Herbarz polski” 1912 р. у XV-му томі повідомляє: Виходить так, що на початку XVII ст. Гримайлів вже існував, однак у цитаті точний рік його появи не названо. І дійсно, з цієї цитати, Гримайлів вже міг бути або заснованим до 1600 р., і тому просто перейшов від когось невідомого Мацею, або був закладений самим Мацеєм після 1600. Але в любому випадку до 1627. Це верхня межа. А 1564 р. – це нижня межа.
  17. 2 points
    Я є жителем Струсова, і неодноразово шукав місце ймовірного розташування замку. В цьому місці, позначеному стрілочкою є вириті рови від фундаменту стін. Багато людей розбирали камінь на мури. Один чоловік, ще в вісімдесятих роках розказував що коли розбирав фундамент, то підлога була з мозаїки. Чомусь на картах це місце не вказано?
  18. 2 points
    Итак, добрались мы и до 13 тома этого издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783, и тут нам повезло сразу по нескольким причинам. Во-первых, несмотря на то, что замок попал на лист из 12 тома (и был упомянут в описаниях, сопровождавших этот лист), в описаниях, сопровождавших лист из 13 тома укрепление также было упомянуто. Причём не исключено, что описания к двум листам карты писались разными людьми, поскольку описания укрепления немного отличаются. Во-вторых, что меня особенно удивило, на оригинале карты были показаны городские укрепления Озёрной, которые полностью отсутствовали на копии к карте фон Мига. Фрагмент оригинала карты (секция №363): Сравните оригинал (слева) и копию с mapire.ua (справа). На оригинале чётко виден вал укреплений городка (отметил стрелками), которых отсутствует на копии. Быть может как раз между созданием оригинала и копии земляные укрепления городка снесли, и потому они есть на первом варианте карты и при этом отсутствуют на чуть более поздней копии? Украинский перевод описания: Обратите внимание, что если в описании к листу из 12 тома был упомянут укреплённый двор, то в описании к листу из 13 тома упомянут уже замок (точнее - "шлёс", т.е. в данном случае укреплённая резиденция). В описании из 13 тома уже нет отдельного упоминания вежи/башни и ворот, здесь упомянута только вежа/башня. Фраза "построенный из камня", возможно, относилась не к укреплениям, а к внутренним постройкам замка. Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939)
  19. 2 points
    В 13 томе издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 находим оригинал карты Фридриха фон Мига с видом на Струсов, а также описание городка, оставленное кем-то из австрийских военных. Обычно подобные описания привожу, чтобы сообщить что-то новое об укреплениях, но в данном случае в описании нет упоминаний замка или каких-то других защитных сооружений, но текст всё же интересен, т.к. размышляя над оборонным потенциалом Струсова, автор текста приходит к выводу, что с военной точки зрения наиболее удачным участком была локация в районе монастыря. Фрагмент оригинала карты (секция №382): Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: Обратите внимание, что в примечании №1138 упоминается "оборонная стена, блокирующая въезд в городок со стороны основания мыса". Правда, я так и не смог на карте рассмотреть объект, который однозначно можно было бы интерпретировать как стену. Конечно, эти размышления уже скорее относится к теме укреплений города, а не поискам местоположения замка, но если вспомнить уже упомянутый выше Гусятин или, к примеру, Лычковцы (т.е. похожие поселения в петлях речных русел, защищаемые замками), то укрепление в первую очередь тянет поискать где-то в районе въезда на мыс, к примеру, там где в Струсове показан фольварок на возвышенности, близ которого проходили все дороги, ведущие к городу с северо-запада, запада и юго-запада: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939)
  20. 2 points
    Хочеться доповнити тему двома картами 19-го століття. На них видно, що територія замку була реорганізована і важко прослідити будівлі, що були зображені на карті Фон Міга. Конюхи на карті 1861-1864 рр., замчище добре впізнається (ділянка в центрі села з садом), але в деталях воно стало зовсім іншим (порівняйте з попереднім постом): Mapire.eu Також карта 1869-1887 рр. показує, як змінилася замкова територія протягом 19 ст. На цей раз знайти замчище не так легко через низьку якість карти: Mapire.eu
  21. 2 points
    Бастіон читається, хоча і частково розпланований: PS. А куртину я не сфотографував, так як неправильно визначив її локацію; хоча вона теж читається на місцевості.
  22. 2 points
    Военное описание Буцнева из 13 тома издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 Буцнев на оригинале карте фон Мига: Описание на украинском: В оригинале (на немецком): Польский перевод + примечания от составителей издания: В примечаниях видим ссылки на следующие карты: Mp72LOs: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390), oryginał Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939)
  23. 2 points
    Ще декілька запитань, навіяних рукописом Чоловського. 1. Чи вдалося ідентифікувати звідки виплила дата (і документ) 1434 р. про розподіл маєтків Грицька "старшого"? Якщо документ загинув, то на основі яких непрямих посилань Чоловський ділив ці маєтки? Як я розумію, він це робить на основі пізніших документів. Наприклад, маєтки Януша між синами Грицько-молодший ділив у 1449 р. (AGZ, t.XII). Тобто, на мій погляд, села Януша (у т.ч. Хоростків) списані звідти. Отже десь між 1431 і 1449 Хоростків перемістився від Грицька до Януша. По інших селах не досліджував, але мабуть також відбувалися трансакції. Тому однозначно вірити розподілу, наведеному Чоловським, без документального підтвердження, не буду. 2. Стосовно документу 1431 р. Російський історик Площанський (1896) висловлює деякі сумніви про приставку "de Pomorzany" до імені Грицька у перемишлянському записі. Мовляв Поморяни могли бути йому даровані після (під час) угорського походу. На мій погляд, частину списку 1434 р. Чоловський запозичив у Площанського. 3. Серед потомства Грицька-старшого фігурує дочка, невідома на ім'я. На деяких генеалогічних сайтах вказують, що це Ядвіга з Бережан і Войнилова. Не впевнений. Проте в одній праці Możejko B. Ród Świnków na pograniczu polsko-krzyżackim w średniowieczu с.241 (у бук-гуглі порізаній на фрагменти) добув лише такий фрагмент Якщо хтось витягне вищий текст, то можливо отримаємо відповідь - хто із Свинок був зятем(?) Грицька Кердеєвича. В принципі, Бонецький обережно (із ?) вказує на Миколу.
  24. 2 points
    1. Про надання Хоросткова і ще 3 сіл у 1431 р. наприклад у: Matricularum Regni Poloniae summaria: excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur. Pars 5, Vol. 1. – Varsoviae, 1919. – P.35. (No.505). Як бачимо "de Pomorzany" відсутні. 2. Дата 1423 р. стосується неавтентичного документу про Плебанівку (Zbiór dokumentów małopolskich, Т.7, №1938), де Грицько фігурує як теребовлянський староста, а не вашого тексту. В Чоловського цей документ як аргумент. 3. Переглянувши рукопис Чоловського, виникли ще питання, але то потім... Чи не можна якось отримати текст документу AGAD f. 354 Dział I nr 7258 ? .
  25. 2 points
    "...in monte versus Chorostkow nobilium de Pomorzany" Мене також цікавить той документ, але з позиції Хоросткова. Автентичність його викликає сумніви, хоча Прохаска переконує в зворотному. Аргументую чому: 1) "Блуд" з датою. Прохаска списує його на переписувачів. 2) Пан з Поморян у Хоросткові не міг появитися в 1391 р. Хоростків був дарований Грицьку Кердеєвичу "молодшому" лише в 1431 р. в таборі під Луцьком. Тому є підстави вважати, що Поморяни в текст були добавлені пізніше. Тим більше, що це була копія з обляти. Я вже зустрічався з подібним у документі про надання теребовлянській римо-католицькій плебанії села Плебанівки. (Уявіть собі, село ще не передали, а вже називається Плебанівкою :). Тоді в 1423 р. підозрілою є згадка про Грицька Кердеєвича як теребовлянського старости, коли ж реально він ним був аж в 1449-62 рр.
  26. 2 points
    Заинтересовавшие вас укреплений вокруг Хотина, вероятно, не относятся к категории городских укреплений. Рискну предположить, что это полевые укрепления, построенные в 17 веке во время одной из битв. Эти укрепления были не каменными, а полностью земляными, что видно и по карте, и вообще их чисто-земляными делали. С Брагой - это интересная находка. Там с укреплениями тоже полная неразбериха, поскольку оно там было не одно. Думаю, что по Браге будет отдельная тема, где можно будет описать, что вообще известно об укреплениях, расположенных напротив Хотина.
  27. 2 points
    Розглядаючи карту Козлова я натрапив на досить цікавий контур на півночі містечка, який підозріло нагадує залишки бастіону : Стрілочки означають ймовірні перепади висот, що видно на карті. Жовтим прямокутником позначено розорану під город частину цього ймовірного бастіону. Щодо південного бастіону то схоже, що від нього також щось залишилось: Можливо це якась ілюзія, але і в цьому випадку мені видно контури бастіону і куртин: Але, якщо з'єднати ці два бастіони, то отримуємо дуже великі укріплення (приблизна площа 1,4 км²) як для містечка середньовічної Речі Посполитої: Постає питання чи був Козлів такий великий? Можна сказати звісно що так, Вердум казав, що в ньому мешкало 4 тисячі міщан. Але окрім його слів, немає жодного іншого підтвердження такої кількості населення. Наприклад, Козлів з'являється на картах 17-го сторіччя в статусі містечка (в кращому випадку) на рівні Бережанів, Теребовлі, Залізців, це звісно свідчить про те що Козлів був далеко не маленьким містечком, але й не містом на чотири тисячі людей. Джерело (1613 р.) Джерело карта базована на попередній мапі (Радзивілів), Козлів станом на 1630-ті роки Джерело Козлів на карті Боплана, станом на 1630-ті є просто містечком, навіть не на рівні Зборова, то про які 4 тисячі може йти мова? На сайті Vkraina є і інші карти з Козловим, але для цієї теми, мені знадобилися лише ці. Взагалом, Козлів з'являється на картах лише першої пол. 17-го ст., не враховуючи пізніші перевидання карт Боплана та Блау. Все це, щоб сказати, що більш вірогідно, укріплення Козлова були скромнішими, приблизно такими: P.S. Я не стверджую жодну з версій, скоріш показую своє бачення без доказової бази (це тому, що в інтернеті неймовірно мало інформації про Козлів).
  28. 2 points
    Наткнулся на этот форум и тему про крепость. По теме вот что можно сообщить. .В Мариуполе в 2010,2011,2012,2014 и в 2015 проводились археологические распопки на месте расположение козацкой крепости.Все пять сезонов раскопок проводились в период июль-август-сентябрь,без какого либо финансирования городской власти,силами волонтеров и работников Мариупольского Краеведческого Музея.Местное казачество,можно смело сказать-серьезной помощи не оказывало.Регулярно на раскопе работало два три,от силы 6-7 представителей казачества.Реестровые в сезон 2012 откупились газировкой и арбузами. "Несмотря на то, что "целью экспедиции был поиск остатков казацкого укрепления" о самих укреплениях там речь не идёт, будто и не натыкались на них. Может целью было всё же не обнаружение оборонных сооружений, а следов казацкого поселения в целом?" На укрепления козацкой крепости так и не наткнулись.В сезоне 2015 года,обнаружен фундамент,вероятно складского сооружения козаков,пол покрытый известкой,на нем большое количество рыбьих костей,и несколько монет-две штуки "деньга" 1748 года,две штуки "2 копейки" 1759 года,"5 копеек" 1783 года.Также были обнаружены остатки козацких курительных трубок-сезон 2011 года принес около 13 штук,одна из них импортная.Две из них находятся в экспозиции МКМ.Увы,в 2016,2017,2018 и 2019 году,раскопки не проводились.Есть определенная вероятность,что в будущем,2020 году-они возобновятся. Насчет цели раскопок.Цель-подтвердить существование козацкой крепости,поселения,вообще подтверждение того что козаки тут были.И это подтверждено полностью.Обнаружена землянка козаков,6 столбовых ям,керамика козацкой эпохи,гвозди,люльки.... Увы-объем работы более чем громаден,а сил очень мало.Так,в сезон 2015 года бывало так,что на раскопе работало 2-3 человека.
  29. 2 points
    Є наступні результати реконструкції вигляду палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці. Насамперед, доповідь на цю тему прозвучала під час ХІ Міжнародної конференції "Проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій" (Меджибіж - Львів - Холм). Презентація до доповіді є у доступі. По-друге, саме у рамках цієї конференції, під час поїздки до ренесансного замку в Яновці, вдалося побачити in citu фундаменти подібної галереї, яку було втрачено. Відмінність у тому, що в Яновці вони лежать на рівні сьогоднішньої денної поверхні, а у Меджибожі поховані під шаром пізнішої (XVI - XIX ст.) грунтової засипки. По-третє. У рамках гіпотези та за попередньо отриманими вимірами за допомогою Наталії Нижник минулого тижня змоделювали гіпотетичний вигляд палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці на XVI століття. Щодо розташування сходового маршу може бути ще інший варіант, але це поки не принципово, головне - загальний вигляд. І, нарешті, родзинка на тортик: демонтаж тимчасової опроної плити біля фасаду майже закінчено, і це дозволило закласти перший шурф на глибину - 1м. Він розкрив наявність капітальної кладки саме у тому місці і напрямку, де за очікуванням має бути фундамент знесеної галереї. Чекаємо на подальші результати роботи археологів.
  30. 2 points
    Об этом объекте в Сети мало информации, и при этом она очень противоречива: 1. Размер. Ты вот пишешь, что "Діаметр двору - біля 32-х метрів, діаметр між внутрішніми верхівками валу - 40 м", тогда как все остальные тексты, упоминающие размер объекта, утверждают следующее: "округлое (65 на 75 м) городище" (1, 2, 3 и т.д.), или такой вариант: "Городище выглядит как круглое сооружение, диаметром 60 метров" (1). Что-то великоват разнос - от 30-40 до 60-70 м. 2. Датировка. Одни тексты называют этот объект укреплением 12-13 вв., другие - 17-18 вв, третьи - пишут и то и другое одновременно. Если учесть, что на объекте установлен памятник советского периода, а также с учётом его планировки, можно сказать, что у версии про 12-13 вв. какая-то база точно есть (как минимум в виде подъёмного материала), а вот на чём базируется версия о 17-18 вв. мне пока не понятно. В этот период круглая форма укреплений была не в почёте, и если какой-то объект указанного периода и был круглым, то в большинстве случаев речь шла об использовании в 17-18 вв. какого-то более раннего объекта (городища, майдана и т.п.). Особенно странно вариант с датировкой выглядит, когда указывается только 17 век (т.е. вообще отрицается, что это укрепление 12-13 вв), как здесь, к примеру:
  31. 2 points
    Экспозиция внутри башни 27.05.2019 Пушки, свод и кирпичный столб по центру, лестница куда-то в подвал (или в тупик), странные перекрытия окон/бойниц. Вообще помещение большущее!
  32. 2 points
    Обсуждается древнерусское городище Тумащ Тумащ - остатки городского детинца, треугольного в плане (площадь 1,6 га), занимают высокий мыс левого берега р.Стугна, на окраине с.Старые Безрадичи Киевской области. Поселение по периметру окружено валом и рвом с напольной стороны. Въезд на городище прослеживается с юго-запада. Отсюда к детинцу примыкал обширный окольный город (площадь около 8 га), валы которого ныне полностью распаханы. Но в начале века В. В. Хвойка отметил укрепления (две линии валов и ров) в 400 м к югу от детинца. Тумащ был одним из важных опорных пунктов на пути вражеских войск к Киеву. Вместе с Треполем и Василевым он обеспечивал в XI-XIII вв. оборону столицы Руси от набегов половцев, один из городов, прикрывавших Киев с юга, упомянут в летописи под 1150 и 1170 гг. Городище Тумаща неоднократно обследовалось археологами. По длинной оси вала впритык друг к другу стояли забитые землей срубы. В детинце были обнаружены отложения зарубинецкой культуры и древнерусского (XI — XIII вв.) времени. Найдены следы углубленных в землю жилищ, обломки стеклянных браслетов, шиферные пряслица, орудия труда, наконечники стрел, монетная гривна киевского типа, различные украшения. Ранее на поселении была обнаружена печать греко-русского типа с погрудным изображением св. Романа, принадлежавшая, по-видимому, князю Роману Святославичу. Точных данных о том, кем он был основан, нет, однако не исключено, что его основал ещё Владимир Великий в конце X века. Впервые упоминается в Лаврентьевской летописи под 1150 годом в связи с междоусобной борьбой Изяслава Мстиславича Волынского и Юрия Владимировича Долгорукого за киевский престол. Под Тумащью состоялась битва между нанявшим берендеев Изяславом Мстиславичем и союзником Долгорукого, Владимирком Галицким, проигранная Изяславом. Во второй половине XIII в. город после Батыева нашествия пришел в упадок и прекратил существование. Координаты: 50°9'22"N, 30°33'57"E Источники: http://ruina.ru; http://www.xliby.ru; http://wikimapia.org; http://io.ua; https://ru.wikipedia.org; Вид на окольний град з дитинця.
  33. 2 points
  34. 2 points
    Є опублікований текст на латині та його переклад (починаючи з 41 ст.) в цьому посиланні.
  35. 2 points
    Возвращаясь к озеру Амадока... Есть такой печатный источник авторства придворного географа и историка Станислава Сарницкого: Descriptio veteris et novae Poloniae cum divisione eiusdem veteri et nova. Adiecta est vera et exquisita Russiae inferioris descriptio, juxta revisionem Commissariorum Regiorum et Livoniae juxta Odoporicon exercitus Polonici redeuntis ex Moschovia... (и прочая, прочая... в традициях эпохи модерна) Издана книга в Кракове в 1585 году, по ссылке электронная копия доступна в сети. Ценю эту книгу и ее автора за то, что в ней Сарницкий образно сравнил Меджибож с Месопотамией: "При слиянии Бужка и Буга, будто Месопотамия, Меджибож расположился, что о самой сути этого города свидетельствует". Но речь моя об озере Амадока - вернее, о том, что в 1585 году ни о какой Амадоке этот довольно титулованный польский автор не знал. Сарницкий бегло, но детально описывает Подолье: реки, озера, города, их взаимное расположение, и даже дает их географические координаты. То есть подходит к делу серьезно. Его описания - это более конкретно, чем ренессансные карты. Но среди упоминаемых им озер Амадока отсутствует. Напомню, что эта подробная книга по географии издана в 1585 году. Напротив того, на уже упомянутой выше карте 1605 года Г. Меркатор, ничтоже сумняшеся, изображает озеро Амадока в наличии. Уже это само по себе свидетельствует, что с картой Меркатора по крайней мере что-то не так. Конечно, можно интерпретировать, что на самом деле и озеро являлось на самом деле болотом, и конфигурация его была посложнее, чем на картах. Но интереснее сделать другое: проанализировать справочный текст Станислава Сарницкого, визуализировать согласно ему на карте перечисленные Сарницким города, реки и озера - и уже туда попытаться вписать гипотетическую Амадоку. Предполагаю, что конфликтов гипотетической Амадоки с реальными водоемами и поселениями будет достаточное количество. Если кто-либо пожелает это сделать - в помощь ему еще статья: Поділля в С. Сарницького „Описі давньої та нової Польщі” (1585) / Д. Вирський // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 17. — К., 2009. — С. 20-35. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
  36. 2 points
    Поки тема гаряча, одразу по стопах доповню її цінними матеріалами, які накопав ще пару місяців тому, але ніяк не зібрався опублікувати. В одному з повідомлень вище є згаданий Юрій Стецик, в чиїй дисертації також згадувалися Щеплоти. Мав я можливість коротенько поспілкуватися з паном Юрієм про даний монастир, і він щедро поділився зі мною своїми виданнями і напрацьовками по темі. В більшості - це матеріали, які стосуються діяльності монастиря саме як духовної обителі, і дуже мало є того, що може стосуватися саме теми фортифікації. Однак в праці "Візитації василіанських монастирів Перемишльської єпархії 1747–1767 років" є наведений цікавий текст. Це - візитація монастиря за 21 травня 1764 р. Тут відносно коротко, але все ж описаний загальний вид монастиря, згадані і оборонні вали, і брама, і вищезгадані пивниці. Їх було дві:
  37. 2 points
    Тепер в контексті всього вищесказаного спробуємо поглянути на сам замок. Заморський пише "...як свідчить акт з 1497 року в котрому Микола Свинка згаданий є як колись дідич і закладач замку і села Поморяни", додаючи, що згаданий документ походить з замкового архіву. Інформація виглядає цілком вірогідною і довіряти їй не маю підстав. В такому випадку появу першого замку можна приписуватии десь до 1420-30-х років. Можливо, навіть ближче до останніх, маючи на увазі, що майновий поділ між синами Кердея старшого відбувся в 1434 році. Однак, точно не у "міфічні" Казимировські часи, як то протрактував Заморський. Наступним важливим моментом є інвентар з 1437 року, теж згаданий Заморським. Тут Поморяни фігурують під терміном "oppidum", що він переклав, як "місто фортечне". З цього місця вже можна стверджувати, що замок був. Або замочок. Але яким він був? В "Akta grodzkie i ziemskie..." я неодноразово зустрічав записи другої половини XV ст., де згадується, про існування в Поморянах "fortalicium" - це невелике, скоріш за все дерев'яне укріплення, щось ближче до оборонного двору, ніж на потужного замку. В 1474 році відбувається перше відоме нам бойове хрещення. Набіг татар, про який вже згадано було вище. Залога була тут зовсім скромною - 7 чоловік + Свинка, що зайвий раз стверджує про зовсім невеликий масштаб укріплення. Тим не менше обороні вдалося втриматись і відбити татар. Складно сказати, скільки їх було. Загалом чисельність татар в поході сягала 7 тисяч, але яка частина з ним була саме під стінами Поморян - відомостей немає. Ну, і останнє, що варто відзначити - це трагічний для Кердеїв 1499 рік і черговий набіг татар. Тоді Сигізмунд Кердей, очевидно не покладаючи великі надії на своє укріплення, шукає прихисток в Дунаївському замку. Хоча там "замок і місто ... з дощок і колод було збудоване", як свідчить турецький історик Саад-ед-дін при описі тої битви. В контексті цього можна припустити, що ще станом на кінець століття замок в Поморянах був на порядок скромніший, ніж Дунаївський. І напевне не був мурований. Мурований замок тут мав би з'явитися дещо пізніше.
  38. 2 points
    Отож. Найбільш рання згадка про Поморяни, яка була перед моїми очима, це грамота дана Владиславом Ягайлом Петру Добковичу в серпні 1391 року в обозі під Городлом. Текст документу на латині був викладений в "Kwartalnik Historyczny. R 8"(1894) у статті Антонія Прохаска, яка стосувалася зовсім іншої теми - Теребовлі. Довкола цієї статті було поламано масу списів між тодішніми істориками, вона піддавалася гострій критиці зі сторони Грушевського, проте предмет цих суперечок тут нам зовсім не цікавий. Цікавим нам є лише той факт, що в середині тексту при описі меж населених пунктів зустрічається такий фрагмент: що можна перекласти як Ось такою є перша згадка. Нажаль не вказано, хто ж тоді був тою "шляхтою з Поморян", жодних імен, прізвищ, і т.д. Наступний ключовий документ датується 1423 роком. Тоді місцева руська шляхта мала можливість зустрічі з королем Владиславом Ягайлом в Самборі, куди він прибув з двором на полювання. І саме тут був підписаний один цікавий документ про обмін селами між деякими шляхтичами. В чорновиках Чоловського можна зустріти текст цього документу вже в перекладі на польську. А сам документ, доречі, дожив до наших днів. Мені вдалося його відшукати, лежить він в AGAD f. 354 Dzial I nr 7258. Отже про що там йдеться? Нижче дам лише ключові витяги з тексту: далі іде текст про обмін з Яном Межиком з Дамброви сіл Золочева на Рожище. Нижче по тексту брати затверджують право Датований документ п'ятницею, 23 жовтня 1423 р. Отож, з цього документу бачимо, хто ж був тою "шляхтою з Поморян" в згадці за 1391 рік. Це, очевидно, Грицько Кердей старший (одразу почну це слово присталяти, щоб уникнути плутанини з його сином). Вперше в документах він з'являється 22 червня 1388 в ролі свідка у одній судовій справі. В 1400-1402 роках був подільським старостою, і в конфлікті між Свидригайлом і Ягайлом зайняв сторону останнього, за що і отримав його прихильність. Це дозволило йому за час своєї діяльності дослужитися до досить великих майнових статків. Дата його смерті поки невідома, але як місце поховання часто вказують Домініканський костел у Львові, де був похований з дружиною Кларою. Чоловський стверджує, що помер Кердей старший близько 1430 року. В такому контексті дивним і незрозумілим мені виглядає той факт, що ще при його житті його сини стали спільними власниками деяких маєтків. В будь-якому разі спільними розпорядниками вони були до 1434 року. В зазначеному році між ними відбувся поділ батьківських володінь. Документ, про поділ колись мав би знаходитись в замковому архіві і є втраченим. Однак за словами Чоловського побічні джерела дозволяються стверджувати саме про такий поділ: Януш отримав Оринін, Устя, Сокіл, Гриньківці, Давидківці, Шманьківці, Чарноконьці, Настасів, Мишківці, Хоростків і інші. Дмитро - Шпиколоси, Ремізовці, Урмань на Золотою Липою, Підберіззя і Вижняни. Сигізмунд - Войнилів, Хоцін, Студзянки, Неговці, Дорохів, Томашівці. (в назвах населених пунктів можуть бути неточності. Це просто передрук з польської) Про Петра згадок немає. Очевидно до поділу не дожив. Грицькові молодшому відійшла половина Поморян з деякими прилеглими селами і Винники під Львовом. Інша половина Поморян дістається Миколі Свинці. І ось останній персонаж є, напевно, чи не найцікавішим в цій всій історії. Очевидно, це той самий "легендарний" Микола Свинка, який в багатьох статтях виступає як будівничий Поморянського замку. Заморський приписує його життя аж до середини XIV ст., що однак не відповідає дійсності. Заморський в своїй праці оперує лише одним документом з замкового архіву, де згаданий Микола Свинка - це акт з 1497 року, де Свинка згадується, як колишній дідич і фундатор замку. Розуміємо, що Свинка жив куди пізніше, ніж хотілося би Заморському в його спробах пов'язати побудову замку і прихід на Галичину Казимира ІІІ. Однак величезне питання викликає родовий зв'язок Грицька Кердея старшого і Миколи Свинки. Ким був Свинка для Кердеїв? З однієї сторони в документі 1423 р. маємо чітку відповідь. Він записаний в число синів Грицька Кердея, де нарівні з іншими згаданий в якості "уроджених братів". Також, такий потужний генеалогічний ресурс, як Wielka Genealogia Minakowskiego (присвячений дослідженню саме родових зв'язків шляхти) подає Миколу Свинку також як сина, проте від іншої дружини, невідомої нам на ім'я. В такій логіці, цілком зрозуміло, чому його немає в таких грунтовний генеалогічних ресурсах, як, наприклад, "Herbarz polski" Адама Бонецького і він не вказується в переліку синів Кердея. Те, що Микола Свинка був сином Грицька Кердея - це зовсім неочевидний факт і міг збити з пантелику будь кого, хто проходив тему відносно поверхнево. Також, варто згадати, що Бонецький подає іще один цікавий факт, який варто згадати. Дмитро зі Шпиколос в одному документі за 1454 р. теж згаданий, як Свинка - "Дмитро Свинка". Тому "Свинка" це, скоріш за все, було прізвисько, яке причепилося до родини, але найбільше прижилося Миколі. З іншої сторони, Чоловський, навіть маючи в руках документ 1423 р. все ж піддає сумніву, що Микола Свинка був сином Грицька старшого. Що саме не дозволило Чоловському до кінця прийняти цю теорію - мені не до кінця зрозуміло. Чоловський наводить іще один документ, де Микола Свинка в 1430 році виступає в ролі свідка і записаний як "Микола Свинка зі Свинок". Далі будується теорія про походження Миколи з одноіменного села Свинки, яке знаходиться десь в Польщі (де саме я так і не зміг розчитати з почерку Чоловського). І навіть наводиться той факт, що в 1399 році власниками тих Свинок були три брати: Микола, Фабіан і Войцех. Чи це той самий Свинка, чи лише тезка? Наразі можемо лише здогадуватися. Додати до всього сказаного можна лише той факт, що внук Грицька старшого - Сигізмунд, в 1498 р. називає Миколу Свинку своїм дядьком. І, загалом, Чоловський схиляється до того, що Микола був зятем Грицька старшого. Я ж, зі свої сторони, залишу цей зв'язок під великим знаком запитання. А для кращого розуміння всіх подальших родових зв'язків подам генеалогічну схему зі всіма головними дійовими особами про яких йтиметься нижче: Якихось інших важливих фактів чи документів з життя Миколи Свинки ми поки не маємо. Помирає він не раніше 1440-го року, оскільки ще в цьому році він згадується в записках Львівського гродського суду як війт Поморян - "Nicolaus advocatus de Pomorzany". Після нього його частка Поморян дістається синові - Іванові. Іван неодноразово згадується в різних документах, саме як "Іван Свинка з Поморян". Саме так він записаний одним з перших в відомій договірній грамоті шляхти Львівської землі і Жидачівського повіту з Львовом про охорону своїх прав за 1464 р.(текст документу в повному обсязі подає Заморський, а оригінал грамоти зберігається нині в ЦДІА у м.Львові. Особливістю документу є прикріплені 42 печатки тих, хто підписався під документом. Однак, нажаль, печатки нашого Свинки серед збережених немає). В 1474 році під час набігу татар Іван Свинка з невеликою залогою у складі 7 чоловік зумів втримати оборону Поморянського замку. Цей факт є відображеним і коротко описаним в ряді хронік, починаючи з "Польської хроніки" Длугоша. Згідно з даними Великої генеалогії Мінаковського, Іван Свинка помирає у 1476 році. По собі залишив єдиного сина - Миколу. Про Миколу відомостей небагато. Згадується він лише в двох документах. Вперше - 27 червня 1477 р, коли прагнучи допомогти "найдорожчій тітці" Анні Скарбек, віддав їй навічно у володіння село Кальне. Вдруге - 8 січня 1479 р., коли заповідає дружині Дороті на випадок своєї смерті розпоряджатися своєю частиною Поморян доти, доки буде вдовою. У випадку повторного її шлюбу, маєтки мають перейти його найближчим спадкоємцям, а взамін Дорота мала би отримати від них компенсацію в 1200 гривень. Документ, очевидно, складався з огляду на стан здоров'я, бо вже в 1480 році Микола покидає цей світ, не залишивши по собі нащадків. А разом з ним згасає і гілка поморянських Свинок. Дорота залишалася вдовою недовго, бо вже в 1481 році бачимо її заміжнею за Мартином з Острова. Мартин, в свою чергу, вже також був вдівцем. Попередньо був одружений з Катериною - сестрою Івана Свинки, з якою мав 4-х дітей(двох хлопців і дох дівчат). А далі іде дуже складна і заплутана ситуація. Згідно заповіту Миколи Свинки після повторного одруження Дороти, його частина Поморян мала б перейти до його сестер - Анни Скарбек і Катерини Островської, першої дружини Мартина. Після смерті Катерини її спадкоємцями стали її діти, і виходить цікавий факт. Дорота стає мачухою для своїх пасинків, котрі одночасно були спадкоємцями половини маєтку її першого чоловіка. Але перед тим, як набути майнових прав вони мали виплатити Дороті грошову компенсацію. Те ж зі своєї сторони мала зробити і Анна Скарбкова. Остання, не маючи бажання розбиратися з проблемним спадком 9 червня 1480 року проводить обмін з братами Яном і Віктором Сененськими(які доводились родичами Дороті, Чоловський називає їх "братанками"), обмінявши свою частку Поморян(1/4) на село Лешків. В 1484 році другий чоловік Дороти Мартин з Острова помирає і вона повертається до Поморян, де продовжує розпоряджатися половиною маєтку, не оглядаючись ні на братів Сененських, ні на своїх пасинків Островських. Тим самим створює ряд проблем і породжує своєю діяльністю численні судові позови. Але про неї ще трошки пізніше. А зараз повернемося до поділу 1434 року. Другу половину Поморян тоді отримує тоді Грицько Кердей молодший. Досить вагома політична персона того часу. Вів дуже активне і політичне, і військове життя. Свого часу добивається посади подільського воєводи. Не раз і не двічі зустрічав його ім'я в різноманітних судових справах в "Akta grodzkie i ziemskie...", де часто фігурує під іменем "Грицько з Поморян". Однак, наскільки я розумію, будучи досить зайнятим своїм активним політичним життям, він мало приділяв уваги саме Поморянам. Тим більше, що володів тут лише половиною. Остання згадка про нього датується 18 червня 1462 року. Похований також в Домініканському костелі, поруч з батьком. По собі залишив двох синів. Сигізмунду(старості Красноставському) тоді дістається батькова половина Поморян, а Іванові (старості Теребовлянському) Теребовляни. Спочатку Сигізмунд був одружених з Оленою зі Струмилів, однак дітей від їхнього шлюбу не зафіксовано. А пізніше, в 1490-му році вдруге одружується. І не на кому-небудь, а на вищезгаданій Дороті, двічі вдові по Миколі Свинці, і по Мартину з Острова, фактичній розпорядниці другої половини Поморян. Їхнє одруження внесло остаточний хаос в майнові взаємовідносини в Поморянах. Тому 1490-і роки супроводжуються суцільними судами між Сигізмундом Кердеєм з Доротою, братами Яном і Віктором Сененськими та пасинками Дороти Андрієм і Христином Островськими. Останні, розуміючи складність відстоювання своєї частки володінь відступають 31 грудня 1494 року свою чверть володінь братам Сененським в обмін на інше село, доплату в 2000 угорських дукатів і обов'язок виплати своїх зобов'язань Дороті згідно заповіту Миколи Свинки. Відтак брати Сененські набули вже половину Поморян. І хто зна, як би все розвивалося далі, якби не події 1499 року? А в згаданий рік відбувається черговий наїзд татар. Сигізмунд Кердей, очевидно вважаючи більш надійним для оборони Дунаївський замок, покидає Поморяни. Забирає з собою дружину Дороту і єдиного 9-річного сина - Івана і прямує туди. Замок там був дерев'яний, однак добре доглянутий львівськими архієпископами. Він також був в числі тих, хто встояв в згаданому вище наїзді 1474 року. Однак цього разу не судилося. Замок був взятий, Сигізмунд Кердей - вбитий. Дорота з сином були взяті в ясир. Пізніше, Дороті якимось чином вдалося втекти з полону, а молодий хлопець був для татар досить цінним здобутком. По поверненні Дорота знайшла опікуна в обличчі свого брата - Петра. Разом, ще протягом двох років пробувала відстоювати свої права на Поморяни у судах проти братів Сененських. Однак 8 січня 1501 року засвідчує, що брати Ян і Вікторин Сененські, виплатили їй всі кошти і визнала їх єдиними і повноправними власниками Поморян.
  39. 2 points
    Давненько тема не обновлялася, тож пора))) Тим більше є кілька приводів. Дуже потішив недавній пост в місцевій магерівській фб-спільноті. Виявляється, в листопаді 2018 року на стіні коридору в місцевій школі з'явився величезний малюнок, який зображує замок, який тут стільки обговорювався. Малюнок виконав місцевий художник, колишній учень цієї школи - Андрій Турчин. Малюнок викликає доволі змішані відчуття. З однієї сторони така візуалізація - це просто чудовий спосіб привернення уваги місцевих дітей до своєї, локальної історії. Не знаю, якими джерелами автор користувався при формуванні власного уявлення про замок, але видно що не просто "зі стелі" все взято. Форма замку приблизно відповідає дійсності - прямокутник з чотирма вежами по кутах. Так, самі вежі зовсім не тієї форми, якими були насправді, але характерна форма віконечок є дуже впізнаваною. В правій частині дитинця височіє дах палацового корпусу, який не примикає до жодної з веж, між якими знаходиться - це іще один момент, який відповідав дійсності. Внизу, під малюнок, автор помістив герб Белжецьких, що свідчить обізнаність автора з ранньою історією споруди. З іншої сторони - ... А нема іншої сторони. Малюнок викликає лише позитивні емоції. Це лише художній твір, а не наукова стаття, тому художник мав право на неточності. Але є і ложка дьогтю в цій бочці меду. Не дивлячись на те, що твір щойно лише з'явився на світ, його автора, нажаль, вже серед нас немає. Але залишив отакий слід.
  40. 2 points
    Обсуждается этот объект: укрепление в с. Бережница. Село Бережница (wiki) находится в 20 км к западу от Ивано-Франковска, в 4 км от райцентра Калуша: Визиком О существовании в этом селе укрепления узнал совсем недавно, когда Зеновий Федункив (широко известный в узких кругах исследователь фортификации Прикарпатья) рассказал о нём на своей facebook-страничке: Укрепление совсем небольшое - в личной беседе Зеновий сообщил, что "Розміри прясел по гребеню валу: 49 х 50 х 48 х 30 м.". Ниже приведу графические материалы, которыми поделился Зеновий. На карте Фридриха фон Мига (1779-1783) в нужном квадрате нет явно выраженных признаков существования укреплений, но в нужной зоне показано какое-то строение, выполненное (судя по красному контуру) из камня или кирпича. По мнению Зеновия, эта постройка тогда могла стоять на участке укрепления: : Mapire.eu Расположение участка укрепления: Карта Google С примечаниями и пометками Зеновия: Более точная привязка: Ориентировочный план укрепления: От себя добавлю снимок участка с Google Earth (26 октября 2006): Панорамный вид на участок со стороны долины реки - укрепление находится на возвышенности: С расшифровками Зеновия: Участок укрепления, вид с юга. Зеновий уточнил, что "Висота валу в різних місцях коливається від 4 до 1,5 м. Глибина рову - 2-1 м": Одна из уцелевших секций валов:
  41. 2 points
    На основі мапи Grodzieckiego складено "Descriptio Veteris Et Novae Poloniae...". Там є згадка про місто Labetauola:
  42. 2 points
    Обговорюється реконструкція однієї з будівель замку в Меджібожі Плани реконструкції будинка, який згадується в описах замку в 1717 та 1754 років:
  43. 2 points
    Це один із ескізних варіантів. Адже належить реконструювати будинок за специфічним описом - інвентарем. Автентичною частиною будинку є склепінчастий підвал, який зберігся (P. S.: до речі, підвал не XVIII сторіччя, а більш ранній, на XVI щонайменше виглядає, тобто будинок/-ки за описами XVIII сторіччя теж не найперший варіант). Далі доводиться керуватися словесним описом з інвентарів, зразками тогочасного будівництва і вимогами до музеєфікації. Реконструкція службового будинку має дати уявлення про замковий побут, а можливість спуститися до підвалу дасть спілкування з автентичною давниною.
  44. 2 points
    В издании Атлас українських історичних міст. Том 2: Галич (2018) была опубликована схема, подписанная как "Локализация оборонных укреплений Галича (1630-е - середина XVIII в.)". Авторы: Лариса Полищук, Мария Бегун.
  45. 2 points
    Рік видання: 2018 Науковий редактор: Мирон Капраль Автори: Марія Бігун, Мирон капраль, Володимир Козелківський, Ігор Креховецький, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Лариса Поліщук, Андрій Стасюк, Тарас Ткачук, Зеновій Федунків, Андрій Фелонюк, Андрій Фіголь, Андрій Чемеринський, Степан Ямелинець Картографічне опрацювання: Юрій Гонек, Ігор Дикий, Степан Ямелинець Видавництво: Колвес, Львів Мова: українська, англійська Формат: папка - 30,5х42,5х1,6 см, листи з малюнками та картами - від 29х42 см до 58х84 см Обкладинка (папка): тонкий картон Папір: крейдований Кількість сторінок: 54 сторінки текстової частини + 11 листів з планами та картами, 7 - з картами-реконструкціями, 8 - з видами міста. Наклад: ? ISBN: 978-966-0286-67-2 Передмова: I. Текстова частина Мирон Капраль. Вступ - 1 Юрій Лукомський, Василь Петрик. Княжий Галич (археологія, дослідження, структура міста) - 2 Андрій Стасюк. Галич періоду магдебурзького права (ХІV-ХVІІІ ст.) - 9 Зеновій Федунків. Галицький старостинський замок: реконструкція будівельних періодів - 19 Мирон Капраль, Андрій Чемеринський. Галич у XIX — початку XXI ст.: історико-урбаністичний розвиток - 27 Опис репродукцій (Мирон Капраль, Андрій Фелонюк) - 46 Пояснення до карт - 49 Вибрана бібліографія (Андрій Фелонюк) - 53 II. Картографічна частина 1. Плани і карти: 1.1. Галич з околицями, з Йосифінської топографічної карти Галичини, 1779-1782 рр. 1.2. План Галича Маговича, 1795 р. 1.3. План перебудови францисканського монастиря на магістрат у Галичі авторства Бенео фон Лоссенау, 1802 р. 1.4. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. 1.5. Ситуативний план Галича з проектом моста Домініка Опатовича, 1858 р. 1.6. План-схема «Великого Галича» Ізидора Шараневича, 1882 р. 1.7. Топографічна мана Галича та околиць, 1927 р. 1.8. План Галича, 1936 р. 1.9. Топографічна карта Галича, 1978 р. 1.10. Генплан Національною заповідника «Давній Галич», 2004-2005 рр. 1.11. Сучасний план Галича, 2018 р. 2. Види та панорами: 2.1. Галич, гравюра невідомого автора, 1794 р. 2.2. Замок у Галичі на Дністрі, гравюра Огюста Франсуа Алєса, 1836 р. 2.3. Галич з півночі, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.4. Рештки замку в Галичі з півдня і заходу, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.5. Ринок у Галичі з вікна замку, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1848 р. 2.6. Галич. Костел Вознесіння Діви Марії і руїни замку, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. 2.7. Галич, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці) 2.8. Галич біля впадіння річки Лукви в Дністер, гравюра Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці текстової частини) 3. Карти-реконструкції: 3.1. Просторовий розвиток Галича від XII до початку XXI ст. (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.2. Археологія Галича та околиць: докняжин період (Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь) 3.3. Княжий Галич: реконструкція планувальної структури XIII ст (Юрій Лукомський, Василь Петрик) 3.4. Галицький замок: планувальна реконструкція укріплень ХVІ-ХVІІІ ст. (Юрій Лукомський, Степан Ямелинець) 3.5. Локалізація оборонних укріплень Галича (1630-і - середина XVIII ст.). Схема (Лариса Поліщук, Марія Бігун) 3.6. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. Реконструкція (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.7. Релігійні споруди Галича та околиць (XII - початок XXI ст.) (Володимир Козелківський)
  46. 2 points
    Обсуждается этот объект: монастырь в Подкамене Михаил Хохонь, автор кандидатской диссертации Формування оборонних споруд монастирів Західної України у XVІІ- XVІІІ століттях, в рамках своих исследований разработал вариант возрождения укреплений монастыря в Подкамене. Проект в значительной степени опирается на мнение автора о том, что вариант реконструкции укреплений 1746 г. Кристиана Дальке в основных чертах был реализован. По этой причине проект предполагает полную реконструкцию тенальных укреплений со стороны въезда на территорию монастыря, а что касается линий укреплений, которые оказались на территории монастырского парка, то их проект предполагает обозначить, но не воссоздавать в полном объёме. Как по мне, то основной проблемой этого предложения является очень шаткая основа, ведь толком непонятно, какая часть проекта 1746 г. в действительности была реализована и в каком объёме. Также нет понимания, насколько сильно менялся проект уже по ходу стройки. Также мы знаем, что стройка так и не была доведена до логического конца, и хотя у нас нет понимания, на каком именно этапе она застопорилась (что успели построить полностью, а что не успели даже начать), но, тем не менее, уже один факт заморозки работ даёт нам понимание, что в завершённом виде эти укрепления никогда не существовали. В целом же визулизация этого предложения в 3D выглядит очень интересно, и как минимум стимулирует нас заняться размышлениями о плане К. Дальке и связанной с ним модернизации. И, конечно же, можем оценить эпичность вида монастырского комплекса, в случае если бы план К. Дальке воплотили бы в жизнь в полном объёме. Проект К. Дальке, 1746 г.: Источник Вот, что получилось у Михаила (все иллюстрации, показанные ниже, взяты из упомянутой выше кандидатской): Монастырь образца середины 18 века с укреплениями из проекта К. Дальке: Общий вид комплекса, предложение по реконструкции: Въезд на участок равелина. Автор сообщает, что внешний вид моста создан на основе облика моста города-крепости Замостье (Польша): Вид со стороны равелина: Реконструированный и реставрированный вариант внутренней линии укреплений, вид с площадки одного из полубастионов:
  47. 2 points
    Рік видання: 2012 Автори: Олександр Бабич (Вікіпедія), Олексій Шекера Видавництво: Пшонківський О. В., Біла Церква Мова: українська Формат: 60х84/16 (фактичний розмір - ?) Обкладинка: м'яка (?) Папір: офсетний Кількість сторінок: 128 Ілюстрації: вклейка на 32 сторінки (плани, схеми, фото) Наклад: ? ISBN: 978-617-604-014-9 Скачати книгу (оцифрував @balik2) Також дивіться тут онлайн-версію (+ там також книгу можна скачати) Аннотація: Зміст: Приклади сторінок:
  48. 2 points
    Сьогодні проїхався півднем Житомира. Маємо фото і короткий опис по місцю двох городищ -в Станишівці (сусідня тема) і Зарічанах. З опису: "Поселення ранньозалізного віку та городище давньоруського часу – в урочищі Замчисько, займає мис правого берега ріки Тетерів, розміри – 100 на 60 метрів, за 200 метрів на північ від північно-західної околиці. З півночі обмежене крутим схилом річки, а з південного заходу – глибокою балкою. З напільного боку – залишки сильно розореного валу".Навіть не уявляю скільки житомирян скількись разів були на цьому мисові (звідки відкриваються доооовгі краєвиди на Тетерів) і не здогадувались що тут стояв укріплений град часів Київської Русі. Хоча дяки відмежованості від села та міста його стратифікація дуже добре проглядається з усіх боків! Так, зберігся центральний захищений в'їзд до дитинця, захищений ровом та валом, що і нині мають до 2 метрів висоти (глибини), з боку Тетерева зберіглись частково рів та природні елементи тераси ріки, що слугували захистом. Гарно зберігся і дитинець у вигляді рівного плато, що нині під городиною.Тут як правило засівають пшениці, скільки я тут бував. Місцевість вражає своїми виразними елементами давноього града на фоні сучасного Житомира за рікою.Городище імовірно слугувало спостережним форпостом в часи Київської Русі, а нині геть забуто, геть всіма (крім чорнокопачів, фото)....Що його говорити про відновлення Замчисько у вигляді якогось тур.об'єкта, якщо обіцяний тов.Сухомлином бути накритим мелесенький вхід в підземелля Житомира і досі завалено дошками, і це центр міста... ФОТО: Городище зі сходу. Ліворуч глибокі яри, в центрі панорами видно плато дитинця і в'їзд через систему захисних валів-ровів, праворуч, де велосипед -видно зовнішній захисний вал (та мще рів є) і в'їзд через нього, можливо сучасний. Такий захисний вал з ровом опоясує Замчмисьуко зі сходу та частково з боку р.Тетерів. Городище Замчисько троха з півдня. Краще видно в'їзд в град (по центру панорами) та захисні вал-ров: Хрест край городища: Частково збережені з боку ріки захисні вали і рів із боковим в'їздом:
  49. 2 points
    Цього разу трошки неархітектурної тематики. Спроба дати відповідь на питання: хто і чим боронив Чернелицький замок ? Квятковський Л. Залога та озброєння Чернелицького замку
  50. 2 points
    Село находится в 10 км к югу от Житомира: Укрепление не сложно найти, т.к. село небольшое, а городище относительно хорошо сохранилось и находится в центре села: Здесь, вероятно, ошибка, т.к. судя по спутниковым снимкам повреждена северная (северо-восточная) секция оборонного периметра, а юго-восточная наоборот вполне неплохо выглядит. Возможно, вот это и есть перемычка между валами? Или же она была где-то ниже по склону? А может их было несколько? В этом случае получаем интересный вариант прикрытого хода, ведущего со стороны долины реки к городищу. Да, это цитата текста от Андрея Кузы: Но информация, которую он приводит, скорее путает, чем помогает. Во-первых, в качестве единственного источника он приводит какой-то "короткий список", во-вторых, у него не было хоть сколь-нибудь детальной информации об объекте, т.к. он не знал, каким периодом его датировать + с картой что-то накрутил. Городище (№946) он поместил в бассейн реки Тетерев (как в тексте, так и на прилагающейся карте): Но проблема в том, что в указанном месте (выше Радомышля и Кочерова, к юго-востоку от Малина) никакого села с таким названием нет. И вообще сёл с таким названием нет ни в Радомышльском, ни в Малинском районе: Как вариант - речь могла идти о городище Черняховского района. Река Свинолужка, на которой находится городище, впадает в Мику, а та в свою очередь впадает в Тетерев. Так что можно считать городище Черняховского района походящим под описания объекта, который А. Куза разместил в бассейне Тетерева. В этом случае, конечно, придётся признать, что автор ошибся в размещении объекта на карте, но такие ошибки у него случаются не так уж и редко. К примеру, село Браженка на карте он поместил где-то между Малином и Радомышлем, хотя в реальности это село находится в 35 км западу от Радомышля.
×
×
  • Create New...