Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

Leaderboard


Popular Content

Showing content with the highest reputation since 01/09/2019 in all areas

  1. 3 points
    Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:
  2. 2 points
    Обговорюється реконструкція однієї з будівель замку в Меджібожі Плани реконструкції будинка, який згадується в описах замку в 1717 та 1754 років:
  3. 2 points
    Пропоную опис службового будинку (офіцини) з інвентаря 1754 року. Цікавлять варіанти його графічних інтерпретацій за цим описом (Примітка: не відмінностей від ескізного проекту, тому що він розробляється з урахуванням ДБНів, удоступнення для відвідувачів, норм безпеки та іншої сучасної реалії, тому відмінності неминучі). Цікаво саме уявити його у давніх версіях. Отже, опис 1754 року:
  4. 2 points
    Це один із ескізних варіантів. Адже належить реконструювати будинок за специфічним описом - інвентарем. Автентичною частиною будинку є склепінчастий підвал, який зберігся (P. S.: до речі, підвал не XVIII сторіччя, а більш ранній, на XVI щонайменше виглядає, тобто будинок/-ки за описами XVIII сторіччя теж не найперший варіант). Далі доводиться керуватися словесним описом з інвентарів, зразками тогочасного будівництва і вимогами до музеєфікації. Реконструкція службового будинку має дати уявлення про замковий побут, а можливість спуститися до підвалу дасть спілкування з автентичною давниною.
  5. 2 points
    В издании Атлас українських історичних міст. Том 2: Галич (2018) была опубликована схема, подписанная как "Локализация оборонных укреплений Галича (1630-е - середина XVIII в.)". Авторы: Лариса Полищук, Мария Бегун.
  6. 2 points
    Рік видання: 2018 Науковий редактор: Мирон Капраль Автори: Марія Бігун, Мирон капраль, Володимир Козелківський, Ігор Креховецький, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Лариса Поліщук, Андрій Стасюк, Тарас Ткачук, Зеновій Федунків, Андрій Фелонюк, Андрій Фіголь, Андрій Чемеринський, Степан Ямелинець Картографічне опрацювання: Юрій Гонек, Ігор Дикий, Степан Ямелинець Видавництво: Колвес, Львів Мова: українська, англійська Формат: папка - 30,5х42,5х1,6 см, листи з малюнками та картами - від 29х42 см до 58х84 см Обкладинка (папка): тонкий картон Папір: крейдований Кількість сторінок: 54 сторінки текстової частини + 11 листів з планами та картами, 7 - з картами-реконструкціями, 8 - з видами міста. Наклад: ? ISBN: 978-966-0286-67-2 Передмова: I. Текстова частина Мирон Капраль. Вступ - 1 Юрій Лукомський, Василь Петрик. Княжий Галич (археологія, дослідження, структура міста) - 2 Андрій Стасюк. Галич періоду магдебурзького права (ХІV-ХVІІІ ст.) - 9 Зеновій Федунків. Галицький старостинський замок: реконструкція будівельних періодів - 19 Мирон Капраль, Андрій Чемеринський. Галич у XIX — початку XXI ст.: історико-урбаністичний розвиток - 27 Опис репродукцій (Мирон Капраль, Андрій Фелонюк) - 46 Пояснення до карт - 49 Вибрана бібліографія (Андрій Фелонюк) - 53 II. Картографічна частина 1. Плани і карти: 1.1. Галич з околицями, з Йосифінської топографічної карти Галичини, 1779-1782 рр. 1.2. План Галича Маговича, 1795 р. 1.3. План перебудови францисканського монастиря на магістрат у Галичі авторства Бенео фон Лоссенау, 1802 р. 1.4. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. 1.5. Ситуативний план Галича з проектом моста Домініка Опатовича, 1858 р. 1.6. План-схема «Великого Галича» Ізидора Шараневича, 1882 р. 1.7. Топографічна мана Галича та околиць, 1927 р. 1.8. План Галича, 1936 р. 1.9. Топографічна карта Галича, 1978 р. 1.10. Генплан Національною заповідника «Давній Галич», 2004-2005 рр. 1.11. Сучасний план Галича, 2018 р. 2. Види та панорами: 2.1. Галич, гравюра невідомого автора, 1794 р. 2.2. Замок у Галичі на Дністрі, гравюра Огюста Франсуа Алєса, 1836 р. 2.3. Галич з півночі, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.4. Рештки замку в Галичі з півдня і заходу, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.5. Ринок у Галичі з вікна замку, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1848 р. 2.6. Галич. Костел Вознесіння Діви Марії і руїни замку, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. 2.7. Галич, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці) 2.8. Галич біля впадіння річки Лукви в Дністер, гравюра Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці текстової частини) 3. Карти-реконструкції: 3.1. Просторовий розвиток Галича від XII до початку XXI ст. (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.2. Археологія Галича та околиць: докняжин період (Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь) 3.3. Княжий Галич: реконструкція планувальної структури XIII ст (Юрій Лукомський, Василь Петрик) 3.4. Галицький замок: планувальна реконструкція укріплень ХVІ-ХVІІІ ст. (Юрій Лукомський, Степан Ямелинець) 3.5. Локалізація оборонних укріплень Галича (1630-і - середина XVIII ст.). Схема (Лариса Поліщук, Марія Бігун) 3.6. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. Реконструкція (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.7. Релігійні споруди Галича та околиць (XII - початок XXI ст.) (Володимир Козелківський)
  7. 2 points
    Обсуждается этот объект: монастырь в Подкамене Михаил Хохонь, автор кандидатской диссертации Формування оборонних споруд монастирів Західної України у XVІІ- XVІІІ століттях, в рамках своих исследований разработал вариант возрождения укреплений монастыря в Подкамене. Проект в значительной степени опирается на мнение автора о том, что вариант реконструкции укреплений 1746 г. Кристиана Дальке в основных чертах был реализован. По этой причине проект предполагает полную реконструкцию тенальных укреплений со стороны въезда на территорию монастыря, а что касается линий укреплений, которые оказались на территории монастырского парка, то их проект предполагает обозначить, но не воссоздавать в полном объёме. Как по мне, то основной проблемой этого предложения является очень шаткая основа, ведь толком непонятно, какая часть проекта 1746 г. в действительности была реализована и в каком объёме. Также нет понимания, насколько сильно менялся проект уже по ходу стройки. Также мы знаем, что стройка так и не была доведена до логического конца, и хотя у нас нет понимания, на каком именно этапе она застопорилась (что успели построить полностью, а что не успели даже начать), но, тем не менее, уже один факт заморозки работ даёт нам понимание, что в завершённом виде эти укрепления никогда не существовали. В целом же визулизация этого предложения в 3D выглядит очень интересно, и как минимум стимулирует нас заняться размышлениями о плане К. Дальке и связанной с ним модернизации. И, конечно же, можем оценить эпичность вида монастырского комплекса, в случае если бы план К. Дальке воплотили бы в жизнь в полном объёме. Проект К. Дальке, 1746 г.: Источник Вот, что получилось у Михаила (все иллюстрации, показанные ниже, взяты из упомянутой выше кандидатской): Монастырь образца середины 18 века с укреплениями из проекта К. Дальке: Общий вид комплекса, предложение по реконструкции: Въезд на участок равелина. Автор сообщает, что внешний вид моста создан на основе облика моста города-крепости Замостье (Польша): Вид со стороны равелина: Реконструированный и реставрированный вариант внутренней линии укреплений, вид с площадки одного из полубастионов:
  8. 2 points
    Рік видання: 2012 Автори: Олександр Бабич (Вікіпедія), Олексій Шекера Видавництво: Пшонківський О. В., Біла Церква Мова: українська Формат: 60х84/16 (фактичний розмір - ?) Обкладинка: м'яка (?) Папір: офсетний Кількість сторінок: 128 Ілюстрації: вклейка на 32 сторінки (плани, схеми, фото) Наклад: ? ISBN: 978-617-604-014-9 Скачати книгу (оцифрував @balik2) Також дивіться тут онлайн-версію (+ там також книгу можна скачати) Аннотація: Зміст: Приклади сторінок:
  9. 2 points
    Сьогодні проїхався півднем Житомира. Маємо фото і короткий опис по місцю двох городищ -в Станишівці (сусідня тема) і Зарічанах. З опису: "Поселення ранньозалізного віку та городище давньоруського часу – в урочищі Замчисько, займає мис правого берега ріки Тетерів, розміри – 100 на 60 метрів, за 200 метрів на північ від північно-західної околиці. З півночі обмежене крутим схилом річки, а з південного заходу – глибокою балкою. З напільного боку – залишки сильно розореного валу".Навіть не уявляю скільки житомирян скількись разів були на цьому мисові (звідки відкриваються доооовгі краєвиди на Тетерів) і не здогадувались що тут стояв укріплений град часів Київської Русі. Хоча дяки відмежованості від села та міста його стратифікація дуже добре проглядається з усіх боків! Так, зберігся центральний захищений в'їзд до дитинця, захищений ровом та валом, що і нині мають до 2 метрів висоти (глибини), з боку Тетерева зберіглись частково рів та природні елементи тераси ріки, що слугували захистом. Гарно зберігся і дитинець у вигляді рівного плато, що нині під городиною.Тут як правило засівають пшениці, скільки я тут бував. Місцевість вражає своїми виразними елементами давноього града на фоні сучасного Житомира за рікою.Городище імовірно слугувало спостережним форпостом в часи Київської Русі, а нині геть забуто, геть всіма (крім чорнокопачів, фото)....Що його говорити про відновлення Замчисько у вигляді якогось тур.об'єкта, якщо обіцяний тов.Сухомлином бути накритим мелесенький вхід в підземелля Житомира і досі завалено дошками, і це центр міста... ФОТО: Городище зі сходу. Ліворуч глибокі яри, в центрі панорами видно плато дитинця і в'їзд через систему захисних валів-ровів, праворуч, де велосипед -видно зовнішній захисний вал (та мще рів є) і в'їзд через нього, можливо сучасний. Такий захисний вал з ровом опоясує Замчмисьуко зі сходу та частково з боку р.Тетерів. Городище Замчисько троха з півдня. Краще видно в'їзд в град (по центру панорами) та захисні вал-ров Хрест край городища Частково збережені з боку ріки захисні вали і рів із боковим в'їздом.
  10. 2 points
    ось, накидав. Пізніше додам фото
  11. 2 points
    В этом ролике можем увидеть с высоты том самый дом Собеского. В общем-то, только его автор видео и снимал, тогда как замчище в целом в кадр не попало, нет и видов на участок замчища с разных стороны. Потому, можно сказать, что видео не о замке в целом, а о его самом известном объекте, но нас и такой вариант устроит ) Скриншоты:
  12. 2 points
    Цього разу трошки неархітектурної тематики. Спроба дати відповідь на питання: хто і чим боронив Чернелицький замок ? Квятковський Л. Залога та озброєння Чернелицького замку
  13. 2 points
    В монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) был опубликован интересный фрагмент плана Яворова с видом на бастионный замок и окружающую его садово-парковые участки: В указанном издании также имеется текст по теме этой локации, но об этом как-нибудь в другой раз.
  14. 2 points
    Село находится в 10 км к югу от Житомира: Укрепление не сложно найти, т.к. село небольшое, а городище относительно хорошо сохранилось и находится в центре села: Здесь, вероятно, ошибка, т.к. судя по спутниковым снимкам повреждена северная (северо-восточная) секция оборонного периметра, а юго-восточная наоборот вполне неплохо выглядит. Возможно, вот это и есть перемычка между валами? Или же она была где-то ниже по склону? А может их было несколько? В этом случае получаем интересный вариант прикрытого хода, ведущего со стороны долины реки к городищу. Да, это цитата текста от Андрея Кузы: Но информация, которую он приводит, скорее путает, чем помогает. Во-первых, в качестве единственного источника он приводит какой-то "короткий список", во-вторых, у него не было хоть сколь-нибудь детальной информации об объекте, т.к. он не знал, каким периодом его датировать + с картой что-то накрутил. Городище (№946) он поместил в бассейн реки Тетерев (как в тексте, так и на прилагающейся карте): Но проблема в том, что в указанном месте (выше Радомышля и Кочерова, к юго-востоку от Малина) никакого села с таким названием нет. И вообще сёл с таким названием нет ни в Радомышльском, ни в Малинском районе: Как вариант - речь могла идти о городище Черняховского района. Река Свинолужка, на которой находится городище, впадает в Мику, а та в свою очередь впадает в Тетерев. Так что можно считать городище Черняховского района походящим под описания объекта, который А. Куза разместил в бассейне Тетерева. В этом случае, конечно, придётся признать, что автор ошибся в размещении объекта на карте, но такие ошибки у него случаются не так уж и редко. К примеру, село Браженка на карте он поместил где-то между Малином и Радомышлем, хотя в реальности это село находится в 35 км западу от Радомышля.
  15. 1 point
    Палац XVI ст., або "палац Сенявських - Чарторийських" (таке визначення закріпилося на загал) - це частина комплексу Меджибізької фортеці, до якого входить кілька елементів. Традиційно та досить умовно за його складовими частинами закрипилися назви "Головний корпус", "Флігель", "Кругла вежа", "Бастіон" (однозначне визначення назв об'єктів це окрема тема). Зараз - мова саме про "головний корпус" - саме той, що реставрується. Періодизація окремих складових частин палацу становить проблему внаслідок численних перебудов, останньою з яких була перебудова 1818-19 рр., ініційована Адамом Єжи Чарторийським. Для ознайомлення з історіографією питання та сучасним (на 2018 рік) станом поглядів на еволюцію палацу адресуємо до збірника статей Палац Сенявських - Чарторийських в Меджибожі. Історико-архітектурні дослідження та реставрація. 2018 рік . Це видання не дає остаточних поглядів, а пропонує матеріал для ознайомлення та дискусії. В процесі підготовки перебуває продовження видання, з матеріалами досліджень станом на початок 2019 року. Один з аспектів, який не ввійшов у збірник 2018 року про палац Сенявських - Чарторийських - це гіпотеза про наявність станом на XVI або XVII століття двоповерхової аркадної галереї вздовж фасаду палацу. Кілька об'єктних підтверджень цієї гіпотези подано в статті До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея . Місця, де розташовано залишки зрізаних вапнякових опор для склепінь галереї Вірогідний аналог вигляду палацового корпусу - Стара ратуша в Простейові, Чехія У наявних матеріалах досліджень Є. Лопушинської (велися на кінець 1980-х - початок 1990-х рр.) про галерею нема жодного натяку. Вона досить суттєво змінює вигляд палацового корпусу станом на відповідний період. Коли ця галерея зникає - запитання залишається відкритим. В чому, однак, нема сумніву ні в кого - це що палац в його наявному вигляді сформовано шляхом добудови та перебудови більш ранніх споруд, можливо, ще литовського періоду. Лише не раніше другої половини XVI ст. він набуває більш-менш знайомого нам вигляду. Не дуже певними виглядають гіпотези про те, що палац набуває сучасного вигляду саме в часи Миколая Сенявського, як і те, що саме в той час до сучасного вигляду розбудовується весь замок, хоча саме так подається еволюція палацу і замку починаючи з Вікіпедії )). Не відповідає дійсності й "вікіпедійний факт", що Меджибіж із замком потрапляє у приватну власність з 1540 р., починаючи з того самого Миколая Сенявського, і саме відтоді розбудовується. Адже Миколай Сенявський став повним власником Меджибожа десь в період 1540-1546 рр., частинами викупивши його у братів Зборовських. Зборовські володіли Меджибожем з 1535 р., отримавши його від Яна Сененського, кам'янецького каштеляна, який володів ним з 1522 р. Сененським Меджибіж, очевидно, належить з більш ранніх часів. Так, Анна з Сененських близько 1495 року, виходячи заміж, принесла у посаг чоловікові Фридерику Гербурту Меджибіж та Олесько, і Гербурт володів ними до загибелі у 1519 році. Ескіз цієї історії див тут. Ці періоди потребують уточнення, але імовірно, що ще до Сенявських, зокрема за володіння Фридериком Гербуртом, Меджибіж, його замок та палац мали період сприятливий для облаштування. Відтак, треба над цим добре подумати... )
  16. 1 point
    Обсуждается этот объект: Подгорецкий замок Смотрим с высоты на один из самых популярных замков Львовской обл. Делимся фото и видео. Парочкой старых чёрно-белых фото (1918-1939 гг.) поделился A_Wolkoww, за что ему скажем спасибо! 3-й кадр попался в фото-альбоме "Львівщина" 1984 года выпуска, а 4-й (2006 года) обнаружен в книге Дмитрия Чобита "Підгірці: історико-архітектурна перлина України". Как-то раз поисковик meta.ua объединил усилия с харьковской компанией "Взгляд с небес", в результате чего появился проект "Визначнi мiсця України", благодаря которому стало возможным увидеть ряд знамениты памятников архитектуры с высоты птичьего полёта. Сейчас этот проект скорее мёртв, чем жив, к сожалению. Подгорцы в рамках упомянутого проекта удостоились "аж" 4-х снимков, причём с 1-го ракурса: Несколько снимков от Галицького товариства повітроплавців: А здесь замок совсем небольшой, но зато можно бросить взгляд на окружающую его местность: Источник Источник
  17. 1 point
    Я був на цьому городищі, не раз Звідти видно Житомир (!), а сусіднє село Вертокиїівка - моє рідне, село рожевого дєццтва Отой лісочок край городища (внизу праворуч) це сільське кладовище. Я фотав якось на ньому могилу героя Рад.Союза для Вікіпедії. На жаль фоток самого городища не маю... поки.
  18. 1 point
    Після перегляду відео з читанням супровідних текстів мушу погодитися: у-у-у, как всё запущено... Кілька шановних установ використали у проекті уривок короткої згадки з хроніки Гваньїні XVI століття, яка містить лише уривчасту та неточну згадку в один рядок. Самі розумієте, що показувати детальний сучасний вигляд замку, а описувати його одним бла-бла рядком 500-річної давнини - як мінімум некоректно. В такому разі можна в курсі астрономії й Джордано Бруно спалити)) Отже, до анотації: Zamek w Międzybożu Okres budowy: Ceglany zamek zbudowano w drugiej połowie XVI w. (w miejscu drewnianego - zbudowanego przez ruskich książąt w XII w.) Замок аж ніяк не цегляний. Він має цегляні елементи, але цегла в його будівлях як основний елемент з'являється лише у 18-19 столітті, і не є домінантною. Основний матеріал замку - камінь вапняк. Також складається враження, ніби у XII столітті тут побудували дерев'яний замок, який простирчав до XVI століття, коли нарешті побудували кам'яний. Fundator: Ród Sieniawskich Аж ніяк. Згідно до польських джерел (публікацій того ж періоду, якими користувалися автори відео), які піддаються порівнянню з іншими джерелами, Миколай Сенявський з 1535-1540 рр. продовжує в Меджибожі справу розбудови, яку до нього вели інші власники - Зборовські, Сененські, Гербурти... Час і внесок кожного власника потребує дослідження, але безперечно одне: внесок Сенявських у розбудову Меджибізького замку, мабуть, найбільший - але фундаторами вони точно не були. Informacja o obiekcie (opracowanie: Narodowy Instytut Polskiego Dziedzictwa Kulturowego za Granicą POLONIKA) - ну така вже солідна інституція мала б грунтовніше підійти до справи... Dawną siedzibę Koriatowiczów wzniesiona w XIV w. przekształcili po r. 1539 w potężną twierdzę Sieniawscy. - Кількаетапні перебудови кам'яного замку доби Коріатовичів тривали задовго до власності Сенявських Hetman wielki koronny Mikołaj Sieniawski znacznie rozbudował mury zamkowe - Як свідчать сьогоднішні дослідження (які тривають), мури фортеці розбудовані до сучасного периметру ще до власності Миколая Сенявського. Цікаві свідчення, на які не звертали уваги до сучасного етапу досліджень (2010-ті роки), просто пруть звідусіль. Відтак, до досліджень Є. Лопушинської (1990-ті роки) слід ставитися з шаною, але не як до догми. Тим більше, не зважати сліпо на популярні нариси 2-ї половини XIX ст., як зробили автори проекту. Приклад - нижче: wznosząc m.in. obszerną, kilkupiętrową basteję na planie czworoliścia. - "Бастеєю у вигляді чотирилисника", очевидно, автори назвали 5-пелюстковий бастіон, який улюблені ними письменники XIX століття як тільки не називали... Найпоширеніша байка, яку повторювали старі польські автори - що цей бастіон прибудували турки у 1672-1699 рр. Насправді ж час Миколая Сенявського не виключається - але ж підстави, підстави, підстави!... Пошук датування триває. W r. 1586 Rafał Sieniawski, kasztelan kamieniecki ufundował na dziedzińcu zamkowym wolnostojącą kaplicę. W latach 1672-1699 w zamku stacjonował garnizon turecki. Po odzyskaniu Podola przez Rzeczypospolitą, Adam Mikołaj Sieniawski, hetman wielki koronny podjął się prac remontowych na terenie zamku, powierzając je architektowi wojskowemu Janowi Baptyście Dessieurowi. - Що Жан Батист Десьє був не просто інженером, а й пленіпотентом Сенявських у Меджибожі та комендантом замку - факт. Що він займався ремонтом костелу св. Трійці - факт. Щодо ремонту замку - ? Дуже хочеться, щоб це було так, але поки лише хочеться. W latach 1790-1791 forteca była kwaterą Tadeusza Kościuszki. W r. 1814 Adam Czartoryski urządził w zamku szkołę powiatową, która istniała do czasu konfiskaty dóbr Czartoryskich przez Rosję. - Щодо повітової школи - помилка. Не у 1814, а проголосив це в 1818 році, а відкрилася вона 10 жовтня 1819 року. Факт достатньо опублікований, щоб помилятися. Po przejęciu budowli urządzono w niej rezydencję carów rosyjskich Mikołaja I, a następnie Aleksandra II. Zniszczony w czasie obydwu wojen światowych zamek jest odbudowywany - Жодна світова війна, ані Друга, ані тим більше Перша, не поруйнували замок. Руйнували його радянські господарники після революцій до Другої Світової, і газдувате місцеве населення з кінця 1950-х по кінець 1960-х. i mieści się w nim siedziba miejscowego muzeum. - між місцевим музеєм та Державним історико-культурним заповідником є велика різниця. Film zrealizowany w ramach projektu "Polska i Ukraina. Śladami historycznego dziedzictwa" współfinansowanego ze środków Ministerstwa Spraw Zagranicznych RP w ramach konkursu "Współpraca w dziedzinie dyplomacji publicznej - 2018". - Повернемося до попередніх коментарів: організації солідні, а... самі знають, що їм робити, без порадників))))
  19. 1 point
  20. 1 point
    "Реставрувати в стилі" неможливо в принципі ніщо. Бо "в стилі" то буде просто новороб, фантазія сучасного архітектора, а реставрація має на увазі саме точне відтворення того, що було. Ані іконографії, ані інших матеріалів XVI ст. на разі немає, лише археологія та історико-архітектурні дослідження дають деяку інформацію, якої недостатньо для достовірного відтворення вигляду палацу на той період. Але ні в кого нема впевненості, що раптом якісь джерела того часу буде віднайдено - через 10, 20, 50, ... років. Зараз же найбільш ранній інвентар (текстовий опис з точки зору завгоспа) замку маємо 1717 року, найбільш раннє зображення - 1843 року. Тому концепцією реставрації прийнято відтворення вигляду на XIX століття - із збереженням та розкриттям більш ранніх елементів. Робити інакше - означало б ліквідувати частину пізніх елементів, що б позбавило палац частини його еволюції - а вона є цікавою як для фахівців, так і для відвідувачів. Періодизація та еволюція палацу, як і всього замку, насправді більш складна і багатоетапна, аніж це вважають на загал.
  21. 1 point
    От @Vasiliy Vikhtiuk узнал о существовании книги The Road from Letichev (2000). Всей книги нет, но есть парочка очень интересных страниц: 1. Здесь видим уже знакомый план города 1798 г., но с подписями, выполненными авторами книги, хорошо знакомыми со старым Летичевом: Видим, что круглое укрепление подписано как "Noble's castle", т.е. в переводе с английского - "Замок знати" или (если немного перефразировать/адаптировать) нечто вроде "Шляхетского замка". При этом участок каменного замка конца 16-17 вв. и монастыря фигурируют соответственно как "Fortress" (т.е. "Крепость") и "Catholik Monastery" (т.е. "Католический монастырь"). Это доказывает, что в самом Летичеве оба объекта (старый и новый замки) плотно ассоциировали с укреплениями, но при этом каменный замок позиционировался скорее как крепость-цитадель (т.е. преимущественно военный объект, не резиденция знати), тогда как старое укрепление с валами считалось "замком знати", т.е. оно даже в большей степени ассоциировалось с замком, чем то каменное укрепление, которое с замком ассоциируется в наши дни. 2. На другой страничке представлены три интересных плана города (1790, 1793 и 1838 гг.), а также аэрофотосъёмка 1943 г.: Как видим, на планах 1790 и 1793 круг укрепления довольно отчётливо виден. На плане 1838 г. он уже не показан, но это ещё не означает, что к тому времени земляные укрепления уже были полностью уничтожены. На аэросъёмке времён Второй мировой войны круга вала не видно, но при этом видно, что нужный участок застроен. Плохое качество не позволяет рассмотреть все детали планов/фото, потому будем ждать, когда появится возможность изучить эти материалы в хорошем качестве. Кроме того, Андрей Пох навёл меня на книжку Описи Подільської губернії кінця XVIII - початку XIX ст. (2001) , где был опубликован "Географическое, гидрографическое, топографическое и экономическое описание Подольской губернии и к оному Атлас", составленное подольским губернским землемером Экстером в 1806 году. В атласе, которым был укомплектован текст "Описания", приведён и план Летичева того же года, а там видим знакомое нам круглое укрепление. Оно хоть и показано простеньким контуром и не подписано, но всё же именно благодаря своей форме довольно хорошо выделяется на фоне всей прочей застройки города:
  22. 1 point
    За Ю. Сіцінським у XІV-XVIІ ст. на правому березі річки Ров стояв дерев’яний Ровський замок. Зараз це село Чемериси-Барські. Картина Руслана Корженюка: Пагорб у Чемерисах-Барських, де стояв Ровський замок: Вид на рештки Барського замку на поч. ХХ ст. Картина Руслана Корженюка: На світлинах П. Жолтовського 1930 року. Північний мур: Західний редан: Південно-західний бастіон: Південно-західний бастіон:
  23. 1 point
    Мінус один Noname Випадково наткнувшись на cтаттю @HOUSE MD, я захотів виміряти дистанцію подібним способом між відомими нам містами та одним Noname. Спочатку, я вимірюю на екрані за допомогою лінійки довжину 10 миль на табличці. Потім я вимірюю довжину між двома містами , отриману довжину ділю на довжину 10 миль. Результат множу на 10 і получаю відстань у милях, але мені потрібно в кілометрах тому множу на 7.4204.( допустима погрішність на цю епоху - 2 милі, тобто 14.8408 км) Наприклад відстань від Підгайців до Бучача: 10 миль - 3.1см відстань - 1.1 cм 1.1÷3.1 = 0.3548387 0.3548387⋅10 = 3.548387 милі 3,548387 ⋅7,4204 = 26,33 км Відстань від Підгайців до Бучача ~ 29 км, прогрішність на 2,77 км. І по такій схемі я виміряв відстань від Поморян, Підгайців, Бучача та Теребовлі, до нашого Noname. Поморяни - Noname - 2.1 = 50.27 км Підгайці - Noname - 1.5 = 35.91 км Бучач - Noname - 1.6 = 38.30 км Теребовля - Noname - 0.95 = 22.74 км Карта А тепер відстані від того непідписаного поселення до цих міст: І наше поселення Noname називається - Буцнів. А тепер порівняємо відстані з карти 1570 р. та з сучасною картою. Поморяни - Noname - 50.27 км | Поморяни -Буцнів - 49.32 км різниця= -0.73 км Підгайці - Noname - 35.91 км | Підгайці -Буцнів - 39.54 км різниця= 3.63 км Бучач - Noname - 38.30 км | Бучач -Буцнів - 48.25 км різниця= 9.95 км Теребовля - Noname - 22.74 км | Теребовля -Буцнів - 21.77 км різниця= 1.03 км А для тих кому не віриться що це Буцнів, до карти Гродецького був ряд карт на яких Буцнів був зображений, так має здаватися дивним що він потім не появляється а ніж що він появляється на карті 1570 р. 1554 р. 1562 р. 1566 р. За карти, дякую @AnKo
  24. 1 point
    Наткнулся на страничку Ставища, где есть сведения о нужном объекте. Автор справки ссылается всё на то же "Сказание..." Л. Похилевича, но при этом приводит чуть больше интересных сведений: Источники привязывают городище к некой безымянной речушке, притоку Здвижа. Интересно, что в районе села течёт речушка под интригующим названием Фоса, а такое название часто используют как синоним рва. Правда, даже если Фоса в данном случае действительно получила своё название из-за каких-то оборонительных качеств, то это не означает, что на появление этого названия как-то повлияло городище. Хотя также может быть, что с городищем название реки всё же как-то связано. Речушка вроде небольшая, но есть намёки на то, что раньше воды в районе села было намного больше. Так, к примеру, на это намекает само название села + Л. Похилевич писал, что имеются "признаки великих ставів". Что касается расположения объекта, то искать его предлагают на восточной околице села, "у місцевості між селами Ставище і Небелиця". Вот ещё одна интересная наводка: "За переказами, Ставища в давнину називалися Ковбижем i знаходилися дещо схiднiше в урочищi i нинi вiдомому пiд своїм стародавнiм іменем (Ковбиж)... Нещодавно в урочищi цьому збудований станцiйний будинок". Итак, урочище привязано к некому станционному домику. Далее смотрим на карту Шуберта, датированную 1868 годом (т.е. она была создана через несколько лет после того, как Л. Похилевич описал село). И там мы видим Почтовую станцию, расположенную к востоку от Ставища, более-менее между упомянутым селом и селом Небелица: Если почтовая станция действительно построена на территории урочища, то мы, возможно, получаем ответ на вопрос, почему о городище, так удобно расположенном на трассе, так редко пишут в наши дни. Участок, судя по всему начали застраивать ещё во 2-ой половине 19 века, когда он находился за селом, а сейчас всё ещё хуже, поскольку с того времени сельская застройка сильно вытянулась на восток и, вероятно, поглотила и трансформировала урочище. И даже если урочище полностью не поглотила застройка, то всё вокруг, как я понимаю, было усердно распахано. Вот где-то здесь находилась почтовая станция: Живая карта Чуть крупнее. Сейчас там две заправки, ресторан и прочее. Чуть южнее указанного участка есть интересный рельеф - возвышенный берег реки, порезанный ярами, благодаря которым вычленилось несколько мысовидных участков. Быть может одну из этих террас занимало городище? Тем более, что и район более-менее тот, и речка Фоса рядом: Живая карта В этой версии не всё гладко. Так, к примеру, эту локацию сложно сопоставить с этим описанием городища: "З одного боку місто прикривав високий земляний вал, а з півночі великий рів наповнений водою. З трьох сторін фортецю омивала безіменна річка, яка впадала в р. Здвиж". Но пока другой версии у меня нет.
  25. 1 point
    О замурованных окнах и нарушенной симметрии Вот кажется, что в Подгорецком замке всё симметрично и сбалансировано. Создаётся ощущение, что восточная часть замка – это зеркальное отображение западной части замка и наоборот. На фоне такой гармонии в глаза бросаются замурованные окна восточного павильона дворца. Копаясь в истории замка, я натыкался на информацию, что Леон Ржевуский, пытаясь вывести дворец из аварийного состояния, замуровал некоторые окна здания, провёл нечто вроде консервации. Логично было предположить, что некоторые окна с тех пор так и остались замурованными, раз мы их такими видим, хотя нелогичным казалось то, что их так и не откупорили впоследствии. А потом я увидел план дворца и с удивлением узнал, что в симметричном строении замка, оказывается, всё же в одном месте гармония была нарушена – почему-то в восточном павильоне решили устроить лестничный марш. Поскольку «колодец» лестницы занял четверть площади павильона, это привело к появлению дополнительных внутренних стен, которые фактически разбили павильон на три отдельных части. В то же время в западном павильоне ничего такого не было – там находился один обширный зал. Идём дальше. Итак, дробление восточного павильона на отдельные помещения привело к тому, что появились внутренние стены, которые упирались в те места, где по законам симметрии хотелось бы увидеть окна или двери, как в западном павильоне. Насколько я понимаю, вопрос нарушенной гармонии волновал и архитектора дворца, который пошёл на хитрость – поместил на внешней стене ложные окна-ниши, чем компенсировал отсутствие в этих местах реальных окон и двери. Кстати, на месте средней ниши в нижнем ряду по логике должен был находиться выход на бастион, т.к. именно в этом месте устроен выход на бастион в западном павильоне. Но поскольку у восточного павильона планировка была другой, то и выход пришлось сместить. Его сдвинули к северу, т.е. на бастион можно было попасть из Мозаичного зала (Спальни короля): К сожалению, я не был внутри восточного павильона и не очень хорошо представляю, как там устроена лестница. Наверное, если бы увидел всё это изнутри, то понял бы, почему в нишах северной стены так странно пробили небольшие окошки: После всего этого, глядя на некоторые старые изображения замка, создаётся ощущение, что их авторы выдавали желаемое за действительное – изображали окна в местах, где их не было. Теперь осталось попасть в восточный павильон, чтобы посмотреть, как там всё устроено.
×