Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

Leaderboard


Popular Content

Showing content with the highest reputation since 01/09/2019 in all areas

  1. 3 points
    Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:
  2. 2 points
    Пропоную опис службового будинку (офіцини) з інвентаря 1754 року. Цікавлять варіанти його графічних інтерпретацій за цим описом (Примітка: не відмінностей від ескізного проекту, тому що він розробляється з урахуванням ДБНів, удоступнення для відвідувачів, норм безпеки та іншої сучасної реалії, тому відмінності неминучі). Цікаво саме уявити його у давніх версіях. Отже, опис 1754 року:
  3. 2 points
    Обговорюється реконструкція однієї з будівель замку в Меджібожі Плани реконструкції будинка, який згадується в описах замку в 1717 та 1754 років:
  4. 2 points
    Це один із ескізних варіантів. Адже належить реконструювати будинок за специфічним описом - інвентарем. Автентичною частиною будинку є склепінчастий підвал, який зберігся (P. S.: до речі, підвал не XVIII сторіччя, а більш ранній, на XVI щонайменше виглядає, тобто будинок/-ки за описами XVIII сторіччя теж не найперший варіант). Далі доводиться керуватися словесним описом з інвентарів, зразками тогочасного будівництва і вимогами до музеєфікації. Реконструкція службового будинку має дати уявлення про замковий побут, а можливість спуститися до підвалу дасть спілкування з автентичною давниною.
  5. 2 points
    В издании Атлас українських історичних міст. Том 2: Галич (2018) была опубликована схема, подписанная как "Локализация оборонных укреплений Галича (1630-е - середина XVIII в.)". Авторы: Лариса Полищук, Мария Бегун.
  6. 2 points
    Рік видання: 2018 Науковий редактор: Мирон Капраль Автори: Марія Бігун, Мирон капраль, Володимир Козелківський, Ігор Креховецький, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Лариса Поліщук, Андрій Стасюк, Тарас Ткачук, Зеновій Федунків, Андрій Фелонюк, Андрій Фіголь, Андрій Чемеринський, Степан Ямелинець Картографічне опрацювання: Юрій Гонек, Ігор Дикий, Степан Ямелинець Видавництво: Колвес, Львів Мова: українська, англійська Формат: папка - 30,5х42,5х1,6 см, листи з малюнками та картами - від 29х42 см до 58х84 см Обкладинка (папка): тонкий картон Папір: крейдований Кількість сторінок: 54 сторінки текстової частини + 11 листів з планами та картами, 7 - з картами-реконструкціями, 8 - з видами міста. Наклад: ? ISBN: 978-966-0286-67-2 Передмова: I. Текстова частина Мирон Капраль. Вступ - 1 Юрій Лукомський, Василь Петрик. Княжий Галич (археологія, дослідження, структура міста) - 2 Андрій Стасюк. Галич періоду магдебурзького права (ХІV-ХVІІІ ст.) - 9 Зеновій Федунків. Галицький старостинський замок: реконструкція будівельних періодів - 19 Мирон Капраль, Андрій Чемеринський. Галич у XIX — початку XXI ст.: історико-урбаністичний розвиток - 27 Опис репродукцій (Мирон Капраль, Андрій Фелонюк) - 46 Пояснення до карт - 49 Вибрана бібліографія (Андрій Фелонюк) - 53 II. Картографічна частина 1. Плани і карти: 1.1. Галич з околицями, з Йосифінської топографічної карти Галичини, 1779-1782 рр. 1.2. План Галича Маговича, 1795 р. 1.3. План перебудови францисканського монастиря на магістрат у Галичі авторства Бенео фон Лоссенау, 1802 р. 1.4. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. 1.5. Ситуативний план Галича з проектом моста Домініка Опатовича, 1858 р. 1.6. План-схема «Великого Галича» Ізидора Шараневича, 1882 р. 1.7. Топографічна мана Галича та околиць, 1927 р. 1.8. План Галича, 1936 р. 1.9. Топографічна карта Галича, 1978 р. 1.10. Генплан Національною заповідника «Давній Галич», 2004-2005 рр. 1.11. Сучасний план Галича, 2018 р. 2. Види та панорами: 2.1. Галич, гравюра невідомого автора, 1794 р. 2.2. Замок у Галичі на Дністрі, гравюра Огюста Франсуа Алєса, 1836 р. 2.3. Галич з півночі, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.4. Рештки замку в Галичі з півдня і заходу, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.5. Ринок у Галичі з вікна замку, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1848 р. 2.6. Галич. Костел Вознесіння Діви Марії і руїни замку, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. 2.7. Галич, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці) 2.8. Галич біля впадіння річки Лукви в Дністер, гравюра Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці текстової частини) 3. Карти-реконструкції: 3.1. Просторовий розвиток Галича від XII до початку XXI ст. (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.2. Археологія Галича та околиць: докняжин період (Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь) 3.3. Княжий Галич: реконструкція планувальної структури XIII ст (Юрій Лукомський, Василь Петрик) 3.4. Галицький замок: планувальна реконструкція укріплень ХVІ-ХVІІІ ст. (Юрій Лукомський, Степан Ямелинець) 3.5. Локалізація оборонних укріплень Галича (1630-і - середина XVIII ст.). Схема (Лариса Поліщук, Марія Бігун) 3.6. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. Реконструкція (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.7. Релігійні споруди Галича та околиць (XII - початок XXI ст.) (Володимир Козелківський)
  7. 2 points
    Обсуждается этот объект: монастырь в Подкамене Михаил Хохонь, автор кандидатской диссертации Формування оборонних споруд монастирів Західної України у XVІІ- XVІІІ століттях, в рамках своих исследований разработал вариант возрождения укреплений монастыря в Подкамене. Проект в значительной степени опирается на мнение автора о том, что вариант реконструкции укреплений 1746 г. Кристиана Дальке в основных чертах был реализован. По этой причине проект предполагает полную реконструкцию тенальных укреплений со стороны въезда на территорию монастыря, а что касается линий укреплений, которые оказались на территории монастырского парка, то их проект предполагает обозначить, но не воссоздавать в полном объёме. Как по мне, то основной проблемой этого предложения является очень шаткая основа, ведь толком непонятно, какая часть проекта 1746 г. в действительности была реализована и в каком объёме. Также нет понимания, насколько сильно менялся проект уже по ходу стройки. Также мы знаем, что стройка так и не была доведена до логического конца, и хотя у нас нет понимания, на каком именно этапе она застопорилась (что успели построить полностью, а что не успели даже начать), но, тем не менее, уже один факт заморозки работ даёт нам понимание, что в завершённом виде эти укрепления никогда не существовали. В целом же визулизация этого предложения в 3D выглядит очень интересно, и как минимум стимулирует нас заняться размышлениями о плане К. Дальке и связанной с ним модернизации. И, конечно же, можем оценить эпичность вида монастырского комплекса, в случае если бы план К. Дальке воплотили бы в жизнь в полном объёме. Проект К. Дальке, 1746 г.: Источник Вот, что получилось у Михаила (все иллюстрации, показанные ниже, взяты из упомянутой выше кандидатской): Монастырь образца середины 18 века с укреплениями из проекта К. Дальке: Общий вид комплекса, предложение по реконструкции: Въезд на участок равелина. Автор сообщает, что внешний вид моста создан на основе облика моста города-крепости Замостье (Польша): Вид со стороны равелина: Реконструированный и реставрированный вариант внутренней линии укреплений, вид с площадки одного из полубастионов:
  8. 2 points
    Рік видання: 2012 Автори: Олександр Бабич (Вікіпедія), Олексій Шекера Видавництво: Пшонківський О. В., Біла Церква Мова: українська Формат: 60х84/16 (фактичний розмір - ?) Обкладинка: м'яка (?) Папір: офсетний Кількість сторінок: 128 Ілюстрації: вклейка на 32 сторінки (плани, схеми, фото) Наклад: ? ISBN: 978-617-604-014-9 Скачати книгу (оцифрував @balik2) Також дивіться тут онлайн-версію (+ там також книгу можна скачати) Аннотація: Зміст: Приклади сторінок:
  9. 2 points
    Сьогодні проїхався півднем Житомира. Маємо фото і короткий опис по місцю двох городищ -в Станишівці (сусідня тема) і Зарічанах. З опису: "Поселення ранньозалізного віку та городище давньоруського часу – в урочищі Замчисько, займає мис правого берега ріки Тетерів, розміри – 100 на 60 метрів, за 200 метрів на північ від північно-західної околиці. З півночі обмежене крутим схилом річки, а з південного заходу – глибокою балкою. З напільного боку – залишки сильно розореного валу".Навіть не уявляю скільки житомирян скількись разів були на цьому мисові (звідки відкриваються доооовгі краєвиди на Тетерів) і не здогадувались що тут стояв укріплений град часів Київської Русі. Хоча дяки відмежованості від села та міста його стратифікація дуже добре проглядається з усіх боків! Так, зберігся центральний захищений в'їзд до дитинця, захищений ровом та валом, що і нині мають до 2 метрів висоти (глибини), з боку Тетерева зберіглись частково рів та природні елементи тераси ріки, що слугували захистом. Гарно зберігся і дитинець у вигляді рівного плато, що нині під городиною.Тут як правило засівають пшениці, скільки я тут бував. Місцевість вражає своїми виразними елементами давноього града на фоні сучасного Житомира за рікою.Городище імовірно слугувало спостережним форпостом в часи Київської Русі, а нині геть забуто, геть всіма (крім чорнокопачів, фото)....Що його говорити про відновлення Замчисько у вигляді якогось тур.об'єкта, якщо обіцяний тов.Сухомлином бути накритим мелесенький вхід в підземелля Житомира і досі завалено дошками, і це центр міста... ФОТО: Городище зі сходу. Ліворуч глибокі яри, в центрі панорами видно плато дитинця і в'їзд через систему захисних валів-ровів, праворуч, де велосипед -видно зовнішній захисний вал (та мще рів є) і в'їзд через нього, можливо сучасний. Такий захисний вал з ровом опоясує Замчмисьуко зі сходу та частково з боку р.Тетерів. Городище Замчисько троха з півдня. Краще видно в'їзд в град (по центру панорами) та захисні вал-ров Хрест край городища Частково збережені з боку ріки захисні вали і рів із боковим в'їздом.
  10. 2 points
    ось, накидав. Пізніше додам фото
  11. 2 points
    В этом ролике можем увидеть с высоты том самый дом Собеского. В общем-то, только его автор видео и снимал, тогда как замчище в целом в кадр не попало, нет и видов на участок замчища с разных стороны. Потому, можно сказать, что видео не о замке в целом, а о его самом известном объекте, но нас и такой вариант устроит ) Скриншоты:
  12. 2 points
    Цього разу трошки неархітектурної тематики. Спроба дати відповідь на питання: хто і чим боронив Чернелицький замок ? Квятковський Л. Залога та озброєння Чернелицького замку
  13. 2 points
    В монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) был опубликован интересный фрагмент плана Яворова с видом на бастионный замок и окружающую его садово-парковые участки: В указанном издании также имеется текст по теме этой локации, но об этом как-нибудь в другой раз.
  14. 2 points
    Село находится в 10 км к югу от Житомира: Укрепление не сложно найти, т.к. село небольшое, а городище относительно хорошо сохранилось и находится в центре села: Здесь, вероятно, ошибка, т.к. судя по спутниковым снимкам повреждена северная (северо-восточная) секция оборонного периметра, а юго-восточная наоборот вполне неплохо выглядит. Возможно, вот это и есть перемычка между валами? Или же она была где-то ниже по склону? А может их было несколько? В этом случае получаем интересный вариант прикрытого хода, ведущего со стороны долины реки к городищу. Да, это цитата текста от Андрея Кузы: Но информация, которую он приводит, скорее путает, чем помогает. Во-первых, в качестве единственного источника он приводит какой-то "короткий список", во-вторых, у него не было хоть сколь-нибудь детальной информации об объекте, т.к. он не знал, каким периодом его датировать + с картой что-то накрутил. Городище (№946) он поместил в бассейн реки Тетерев (как в тексте, так и на прилагающейся карте): Но проблема в том, что в указанном месте (выше Радомышля и Кочерова, к юго-востоку от Малина) никакого села с таким названием нет. И вообще сёл с таким названием нет ни в Радомышльском, ни в Малинском районе: Как вариант - речь могла идти о городище Черняховского района. Река Свинолужка, на которой находится городище, впадает в Мику, а та в свою очередь впадает в Тетерев. Так что можно считать городище Черняховского района походящим под описания объекта, который А. Куза разместил в бассейне Тетерева. В этом случае, конечно, придётся признать, что автор ошибся в размещении объекта на карте, но такие ошибки у него случаются не так уж и редко. К примеру, село Браженка на карте он поместил где-то между Малином и Радомышлем, хотя в реальности это село находится в 35 км западу от Радомышля.
  15. 1 point
    Підтримую автора Судячи з мапи з районом пошуку Лабантвелу слід шукати на березі Стрипи - Найкраще для цього підходять теперішні Купчинці і Ішків, де були замки 16-17 ст. Їх сліди є на мапі Фон Міга Про Краснополіс -не згідний з автором. Як я вже писав в темі про замок Ішкова Ф.Ф. Вердум рухався з Купчениць/Денисова до Козови Тому найбільш ймовірніших претендентів на "місто" два, рівновіддалені від ймовірного шляху мандрівника, і обидвоє відображались на різних історичних мапах: Плотича та Ішків. Ішків в 18ст. належав Потоцьким. В Йосифінській метриці за 1787 р. сказано: “wsi Iszczkowa z Rosochowadzcem w Polowie do W. Teofili z Potockich Hrabiny Moszynskich, w drugey zas rowney Polowie do W. Benedykta Rzeczyckiego Dziadzecznym Prawem nalezaczego do Dziaku” Отже Ішків цілком міг бути Лабантвелою і/або Краснополем
  16. 1 point
    Обсуждается этот объект: Монастырь в Подкамене 19 ноября 1781 г. в Подкамене побывал Ян Генрих Мюнц, путешественник с широкой сферой интересов. Монастырь ему показался достаточно примечательным объектом, потому он изобразил его на одной из своих многочисленных картин, а на обратной стороне описал свои впечатления от места, указав дату посещения. К слову, позднее, 2 мая 1783 г., он ещё раз проезжал мимо Подкаменя, но рисунок всё же был сделан во время первого визита, о чём сам автор и сообщает. Картины вызывает определённый интерес, поскольку это одно из самых старых изображений монастыря, к тому же чуть ли не самое ранее, на котором так явно было выражено оборонное предназначение этого объекта. Оригинал изображения хранится в библиотеке Варшавского университета, и, к счастью, его оцифровали, потому мы можем удалённо с ним ознакомиться: Так выглядит картина: А так выглядит её обратная сторона с заметками Мюнца: Текст написан на французском, разобрать его непросто, но это и не нужно, поскольку ещё в начале 1980-х за нас эту работу проделала Эльжбета Будзинская, а итог её работы можно оценить благодаря книге Jana Henryka Müntza podróże malownicze po Polsce i Ukrainie (1781-1783). В этом издании находим адаптированный для чтения оригинал на французском, а также польский перевод текста. Оригинал: Польский перевод: В переводе всё это выглядит как-то так: Описание выполнено в типичной для Мюнца манере - тут приведены сведения из различных сфер, которыми он интересовался. Как военный и архитектор он отметил сам монастырь, а также его выдающийся колодец. С токи зрения логистики его интересовало состояние дорог, с точки зрения экономики - местная ресурсная база (дубовые леса). Поскольку его занимала геология и минералолгия, то не удивительно, что он описал в заметках состав породы, формирующей возвышенность в Подкамене. Местную легенду о сатане, очевидно, ему рассказал кто-то из монахов (о том, что разговор был свидетельствует фраза "по словам монахов"), правда, один нюанс мне остался непонятен - судя по тексту целью атаки был даже не монастырь, а часовня (" ... a été l’objet de la colère de satan ..."), тогда как в более поздних версиях этой легенды речь шла о том, что сатана "обстреливал" монастырь.
  17. 1 point
    Обговорюється цей об'єкт: Баворівський замок Цей замок дуже рідко знімається, тому краще зібрати всі аерофото разом, в цій темі. "Time code" для першого відео 12:24 - 12:31, для другого 7:40 - 7:44 Скріншот: Скріншот:
  18. 1 point
    Подзамочек - один из тех немногих объектов, которые можно восстановить полностью за относительно небольшие деньги. При этом степень достоверности такой реконструкции может быть очень высокой, поскольку от укреплений и построек сохранилось довольно много, потому материалов для анализа хватает, и это не считая других возможных и пока ещё не использованных источниках (данные археологии, поиски материалов в зарубежных архивах и т.д.). Вероятно именно по этой причине первый проект реконструкции и реставрации замка появился довольно давно. Вот как об этом сообщает "Галицька брама", №149-150 ("Замки Тернопілля"), 2007 г. стр. 27: Там же был опубликован фрагмент проекта: Мне попадались и другие фрагменты из этого проекта, где замок был показан полностью, и потому можно было убедиться, что проект предусматривали полное воссоздание объекта, во всяком случае ядра его укреплений. Учитывая тот факт, что проект явно был удачным, не исключаю вероятности, что в наши дни работы ведутся либо по этому проекту, либо по какой-то его доработанной вариации.
  19. 1 point
    Обговорюється цей об'єкт: Шаргородський замок З історії Шаргородського замку У 1583 р. полський канцлер Ян Замойський отримує у власність Карчмаровську волость, яка в той час належала Кам’янецькому єпископу Мартину Бялобржеському. Ця угода була схвалена королем Речі Посполитої. Після одержання відповідних документів та "дідичних" прав на Карчмаровську волость Замойський надзвичайно енергійно взявся за її облаштування. Виконуючи обіцянку польському королю, на місці злиття річок Мурашки та Ковбасної, поруч із старою Княжою Лукою, за два роки Замойський збудував надзвичайно міцний на той час оборонний замок: заснував тут місто на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. Близько 1585 року виникло поселення-фортеця, яке спочатку мало назву Шароґрудек, а з 1589-го року отримало сучасну назву — Шаргород. Наприкінці XVI ст. на території фортеці було вже чимало будівель, з'явитися мури і рови навколо замку, почали будуватись підземні ходи. При Шаргородському замку був військовий гарнізон, що мав декілька десятків гаківниць, іншу зброю, а також запаси пороху та відповідну амуніцію. Оскільки містечко знаходилось на торговельному шляху з Брацлавщини на Молдову, що мало важливе стратегічне значення, то воно заселялось і розросталось досить швидко. Король Сигазмунд III (1587-1632 рр.), оцінюючи важливість поселення, грамотою від 26 січня 1588 р. обдарував його новим привілеєм: "Закладеному три роки тому містечку Шарогрудек, що у 6 милях від Бару, надаємо Магдебурзьке право, відкидаючи усі польські, руські і волоські права, що йому суперечать, запроваджуємо ринок у суботу, ярмарок на Новий рік, Трійцю і св. Галля. Прагнучи організувати побут міста, котре є фортецею проти неприятелів, розпоряджаємося, щоб купці з Волощини або з Туреччини до різних земель чи воєводств їдучи, завжди сюди приїжджали, протягом двох днів товари на продаж виставляли і лише на третій день у подальшу подорож вирушати. Окрім того, дозволяємо міщанам з волохами, татарам з турками торгівлю проводити, усілякі товари по сушею й водою провозити, а також по усьому краю через Бар розвозити, продавати, міняти, без жодних перешкод і митних сплат, окрім податку на границях Шльонзська Устьового, встановлюємо склад солі, воску, риби, шкір і також інших товарів, де б воші не були набуті і звідкіль не були би завезені. Під час війни або військового стану володар, а в час його відсутності -управитель замку повинен сумлінно стежити за тим, щоб через наплив .людей з-за кордону і їх переходи не виникла якась небезпека для Речі Посполитої. За герб надаємо св. Флоріана, котрий тримає в правій руці щит з трьома списами, а у лівій - посуд з водою, якою пожежу заливає, на згадку того, що це місто колись отримало назву від доблесного Флоріана Шарого (Сірого)". У цей період з дозволу Замойського до ПІаргорода прибуло кільканадцять єврейських родин. Переважно це були купці. У перші роки воші звільнялися від податків. Євреї на свої кошти збудували в 1589 р. оригінальну синагогу в мавританському стилі. Для захисту від турецьких нападів синагога мала бійниці і, по суті, являла собою ще один оборонний об'єкт. У 1595 р. завершилось будівництво всіх укріплень і комунікацій навколо Шаргорода. Містечко стало міцною фортецею. В період 1672-1699 рр. в ньому ведуться укріплювальні роботи. Після воєнних руйнувань він відновлюється в 1715 р. Ремонтні роботи проводяться в 1850 р. Магнатський двір, за традицією названий замком, хоча і не був оточений оборонними стінами, до теперішнього часу зберіг найважливіші елементи архітектурно-планувальної структури. Зі сходу і півдня він огороджений високою підпірною стіною з контрфорсами і кутовою квадратною в плані двоярусною вежею. У західній його частині Знаходиться замкова кам’яниця в оточенні господарських будівель. У пам’ятці простежуються перехідні риси від оборонних замків до феодальних садиб епохи Ренесансу. Загальний вигляд Шаргорода у середині ХІХ ст. Шарогрод у 1905 р. Вид на підпірну стіну, вежу і будинок Замойського та Предтечинську церкву з боку мосту через Ковбасну в 1930 р. Вежа і стіна у 1930 р. Сучасний вигляд: Вежа у 1930 р. Сучасний вигляд: Кам’яниця Замойського — будівля ренесансної архітектури, прямокутна в плані, складена з пісковика, двоповерхова з характерним для архітектури ренесансу аттиком, покрита чотирьохскатним дахом. Несиметрично розташовані вікна обрамлені кам’яними наличниками, по другому поверху проходить напіввал і профільований карниз, що відокремлює аттик від основного об'єму будівлі. На горищному (аттиковому) поверсі збереглися рушничні амбразури. Перекриття склепінчасті, напівциркульні з розпалубками, що сходяться в центрі. У приміщеннях колишніх світлиць — характерні для українських кам’яниць балкові перекриття, дерев’яні, з різьбленням. Первісне внутрішнє планування повністю збереглося. Ренесансна замкова кам’яниця є єдиною відомою пам’яткою такого типу в Україні. Вигляд у 1930 р. Сучасний вигляд: Старовинні господарські будівлі
  20. 1 point
    Ось перший "блок" перекладу (їх буде 4, для того, щоб переклад по-швидше поступав на форум). Том II — 188-189; Латина не є проста мова і я, як аматор, зіткнувся з тим, що не можу добре перекласти на українську. Хоча, цей уривок немає відношення до нашої теми, так як тут йде мова про Юршу гербу Лабедз з села Жукова розташованому в Сандомирському воєводстві (тобто це не може бути теперішнім с.Жуків тернопілської області). Том X — 16 [243];
  21. 1 point
    Вітаю форумчан, які вважали що "Бережани це Лабентвела". Ні, Бережани це не Лабентвела, все набагато цікавіше, Бережани це Noname №2. А вітаю я, тому що це був крок який нас наблизив до розгадки секрету Лабентвели. Так на початку, у нас було три невідомих поселення -Noname,Noname №2 та Labentwela, а тепер нам відомі два - Буцнів та Бережани, і залишається невідомим лише одне - Labentwela. Ой, що я заговорив так, начебто вже доказав що Noname №2 це Бережани, вибачаюсь зараз викладу "усі карти на стіл". Спосіб вимірювання я описав, ось тут. 10 миль - 3,5 cм Використовував іншу карту тому довжина 10 миль - інша* Рогатин-Noname №2 - 1.3 см - 27.56 км Рогатин-Бережани - 24.17 км різниця: -3.39 км Бібрка-Noname №2 - 2.25 см - 47.7 км Бібрка-Бережани -51.01 км різниця: 3.31 км Підгайці-Noname №2 - 1.6 см - 33.92 км Підгайці-Бережани - 24.27 км різниця: -9.65 км Поморяни-Noname №2 - 1.35 см - 28.62 км Поморяни-Бережани - 20.93 км різниця: -7.69 км Гологори-Noname №2 - 2.4 см - 50.88 км Гологори-Бережани - 37.77 км різниця: -13.11 км Львів-Noname №2 - 3.35 см - 71.02 км Львів-Бережани - 78.9 км різниця: 7.88 км Галич-Noname №2 - 1.85 см - 39.22 км Галич-Бережани - 39.13 км різниця: -0.09 км Різниця не більша 15 км (2 милі), допустиме прогрішення на ту епоху, тому все чудово. Labentwela Хотілось вас порадувати, але дистанції від Лабентвели не так гарно сходяться на одному поселенні, як у випадку з Буцневою чи Бережанами. Получені відстані створюють район пошуку ( ще й враховуючи допустиме прогрішення 15 км) то отримуємо, приблизно, ось такий район пошуку: автор зображення @Filin Дехто, впізнає цей район, раніше саме він розглядувався у пошуках Лабентвели, але, згодом, був відкинутий коли прив'язали Лабентвелу до Лабантів, що, доречі до нічого путєвого не привело. Дуже цікаво звучить згадка У. Вердума у 1671 р. про місто Krasnopolis, про яку @HOUSE MD говорив ще в 2011 році ! Ця згадка може являтися розгадкою Лабентвели.( Виділення червоним моє) Отже, на північ від шляху між Купчинцями і Козовою на відстані біля 7 км вказано місто Krasnopolis, котре відсутнє на сучасних картах. Села Глинна, Плотича, Будилів, Денисів згадуються в цьому щоденнику. Вікі асоціює Краснопіль з селом Теофіпілкою, але від вказаного шляху воно розташоване на відстані біля пів милі (а Вердум вказував відстані з точністю до чверті милі). Джерела: 1. Dr. Xawery Liske, 1876 Я також не погоджуюся з Вікі і,на мою думку, Krasnopolis це - c. Золота Слобода. Спробую аргументувати. З згадки Вердума отримуємо таку інформацію про Krasnopolis: На шляху Козова-Тернопіль розташоване з правої сторони. Так як Вердум каже що до Козови добиратися ще дві милі, і згодом згадує що Krasnopolis видніється за одну милю, можна припустити що свій розрахунок він зробив в або біля Козової. Тоді получається що відстань між Козовою та Краснополісом сягає приблизно одну милю ( 7.4204 км) Краснополісом володіють Потоцькі. А тепер Золота Слобода: Навіть з статті Вікіпедії дізнаємось що у 1729 р. поселенням володів С.Потоцький. Якщо трішки додати уяви, то Ульріх Вердум мав проїжати по цьому шляху (підкреслений червоним) по правій стороні від дороги мав побачити Краснополіс який знаходився трішки дальше як за милю ( 8 км.) Тепер можна сказати що Золота Слобода це Краснополіс, але чи був Краснополіс - Лабентвелою? Чи ці два міста спів-існували неподалік? Це ще доведеться визначити.
  22. 1 point
    От що повідомила про результати досліджень сама Л.Виногродська: Опубліковано в збірці: "Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірка наукових статей. – Вип. 17. – Київ: ХІК, Часи козацькі, 2008. – 420 с. Сс. 35-40. Текст взято з ресурсу "Козацька бібліотека".
  23. 1 point
    Планировка укреплений замка В статье Ольги Пламеницкой, опубликованной в предыдущем сообщении, отмечено следующее: В статье Ярослава Матвиишина "Живописні плани трьох українських замків-фортець з XVII ст. (Бара, Меджибожа, Чигирина) у Дипломатичному архіві Міністерства закордонних справ у Франції" (прочитать статью можно здесь) находим такой вот интересный план Бара 1670-х годов: На плане показано много чего интересного (например, городские укрепления). Пока же можно использовать его, чтобы собрать сведения о планировке замка. На плане он такой вот: Уже известный план замка от Евфимия Сецинского, начало 20 века: Это план, которая набросал я, впрочем, не уверен, что он правильный: А теперь посмотрим на герб Бара: Уберём лишнее, чтобы увидеть, каким видят план замка в Баре те, кто разрабатывал герб города: Как видите, планы местами немного, а местами довольно сильно отличаются друг от друга. Чего только стоит показанная на гербе заломленная куртина, обращённая внутрь замкового двора. Пропорции бастионов, углы между куртинами и фланками бастионов и прочее меняется от плана к плану, потому нужно на месте уточнять, где именно есть неточности. В случае с гербом кажется странной мысль, что показывая не символическую, а реальную планировку замка, авторы герба могли допустить ошибку(и).
  24. 1 point
    Говоря о громадных усилиях стоит брать в расчёт сроки - за пару лет (а может за пару сезонов) подготовить площадку, насыпать террасу, построить укрепления и все "внутренности" форпоста - это очень сложно, особенно когда это делает не государство, а "частный инвестор". Т.е. может проблема была не столько в том, чтобы построить такое укрепление, а в том, чтобы построить его очень быстро. Там также упомянуто о скорости развития городка, и исходя из темпов, думаю, понятно, что Коханград начал формироваться одновременно с замком. Впрочем, в материале есть упоминание о том, что Кохановский выхлопотал привилегию на основание городка тогда же, когда занимался замком. Во время основания нового города (в зависимости от его размера/значения) или во время его полного возрождения после какого-нибудь тотального погрома Сейм часто освобождал поселение от уплаты налогов на 5, 7, 10, 12, 20 лет... Причём последняя цифра встречается намного реже первых. Т.е. городку в среднем вполне хватало около десяти лет, чтобы развиться до нормального уровня. А в случае с Коханградом было несколько благоприятных факторов, как, например, влиятельный и богатый покровитель, удачное расположение на важном пути и наличие замка. К 1641 в Коханграде была возведена мега-дамба регионального значения, что несомненно благоприятно сказалось на его развитии. В общем, вполне возможно, что к моменту уничтожения городок был не таким уж и хилым. Эмм... ты хочешь сказать, что в 17 веке города уже не нуждались в укреплениях? Т.е. не строили никаких валов, не рыли рвов, не строили башен... так? С радостью бы согласился с таким вариантом, если бы не одно Но - дело в том, что я уже давно работаю с картой Боплана и пока мне не попадались такие вот примеры, чтобы замок-крепость размерами 100х100 метров он показал как город. Да и сложно представить, как городок мог обходиться без укреплений в бурный 17 век, особенно если он находился на важном пути, ведущем в сторону Винницы. Буквально в 20 км к востоку от Коханграда проходило основное "русло" Чёрного Шляха, так что любой набег татар мог закончиться для городка фатально - гарнизон укрылся бы в замке, но всё за пределами укреплений было бы быстро уничтожено. Лишать такой городок укреплений было экономически невыгодно, т.к. при наличии укреплений атаку небольшого татарского отряда можно было отбить, а вот если оборонных сооружений нет, то оставалось только запираться в замке и смотреть, как горит то, что годами создавалось, а потом отстраивать всё с нуля.
  25. 1 point
    Спасибо! Очень интересный материал, особенно если учесть, как мало информации о городских укреплениях Галича есть в Сети и в других источниках. Я, например, долгое время даже не мог понять, были ли у Галича городские укрепления, или же защиту города обеспечивал только замок. Мысли/вопросы, которые возникли по ходу чтение: Иногда бывает, что объём статьи не позволяет высказать всё, что хочется, и какие-то детали остаются "за кадром". В случае с этой статьёй места хватило или были интересные детали, которые были выброшены в процессе редактирования? Есть ли изображение, на котором предполагаемые линии городских укреплений нанесены на современный спутниковый снимок, т.е. что-то по типу схемы укреплений Богородчанской крепости? Также интересно на такой схеме увидеть расположение сакральных построек, приспособленных к обороне (включая те, которые уже не существуют). Если есть возможность, поделитесь схемами/планами, опубликованными в статье. Я так думаю, что у вас они есть в чуть лучшем качестве. Хотелось бы ознакомиться с деталями. Понимаю, что с источниками напряжно, но быть может (просто как мысль) существовал древнерусский этап формирования укреплений, которые могли прикрывать местный "Подол"... В таком случае их могли использовать в конце 14 века в процессе реанимации поселения. Атака на город 1621 года, возможно, связана с событиями Хотинской войны и Хотинской битвы (1621). Тогда параллельно с битвой значительные силы турок и татар расползлись по округе, уничтожая всё на своём пути. В истории многих укреплений мелькает 1621 год. Вот меня интересует вопрос, известно ли о нападении именно турок или это могли быть татары? К сожалению, часто в наши дни идёт путаница в описаниях, и там, где были турки можно встретить упоминание татар и наоборот. В данной ситуации неспособность противника захватить не то что замок, а даже городские укрепления (причём, на тот момент ещё не было модернизации 1621-1627 годов), настораживает, ведь у турок с этим особых проблем не было. Известно ли, где находился городской арсенал и что он собой представлял? Что сейчас на его месте? Указывают ли люстрации на материал, из которого были построены башни и ворота? Может там чётко указывается, что они были деревянными или же вообще ничего не говорится на этот счёт? Интересно, что стало с ранней линией городских укреплений во время строительства новой? Т.е. был ли момент, когда функционировали обе линии укреплений, или же с сооружением новой линии, старую тут же демонтировали? Вопрос о каменных укреплениях интересен. Судя по описанию, в документе 1658 года действительно речь идёт о сооружении бастионных укреплений. А что если упомянутые "нові мури" это всё же стены, т.е. каменные укрепления?.. Может часть укреплений была из камня или же другой вопрос – могли ли под "мурами" подразумевать валы с каменными эскарпами? Так в люстрации 1661 года упоминается "примурований мур" и отдельно "шанц… дернований". Во фразе "шанц (рів) новий при брамі старій" слово "рів" - это дословный пересказ документа или ваша версия того, что может означать термин "шанц"? Просто исходя из описания и распространённого толкования значения слова "шанц" ("шанец"), я бы склонен был думать, что речь идёт о каком-то земляном укреплении перед воротами, например, о равелине. К тому же, кажется, из контекста приведённого документа следует, что описан не ров, ведь описание начинается с упоминания "примурованого муру", а потом уже уточняется через "зокрема" про "шанц". К сожалению, не смотря на интригующий намёк на существование бастионных фортификаций, которыми могли усилить город, в итоге всё же вырисовывается образ более архаических укреплений, состоящих исключительно из валов и башен. Упоминание в источниках 18 и 19 веков преимущественно деревянной застройки не означает, что каменных строений ранее не было. Это я не про Галич, а в целом. Например, бывали ситуации, когда после очередного опустошительного набега сильно разрушалась, например, каменная церковь, которую разбирали (т.к. не имели возможности её восстановить), а на её месте возводили новый, но уже деревянный храм. Возможно, именно этим можно объяснить странные тандемы, которые временами попадаются в Украине, когда за старыми и явно приспособленными к обороне стенами находится хлипкая деревянная церковь. После разрушительных событий середины – 2-ой половины 18 века многие города и городки так и не смогли оправиться от разрушений, некоторые быстро деградировали до уровня села, и также быстро деградировала система их укреплений, т.к. после бесконечны погромов не было возможности восстановить всё как было, да и то что осталось местное население могли растащить. Потому данные 18-19 веков в этом плане не всегда надёжны, поскольку могут показывать городок на пике упадка. Есть ли данные о каких-то раскопках или свежих стройках, которые велись на линии, где могли проходить городские укрепления? Несмотря на то, что от укреплений ничего не сохранилось (во всяком случае, над поверхностью земли), было бы интересно посмотреть, как выглядят улицы, по которым могли тянуться валы и места, где могли находиться ворота. Если есть такие, то поделитесь, пожалуйста. P.S. Может кто-то не знает, что план Галича 1797 года можно посмотреть здесь (кликаем по картинке):
×