Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

Leaderboard


Popular Content

Showing content with the highest reputation since 01/09/2019 in all areas

  1. 3 points
    Станишівка тогоріч (2018 р.) святкувала 400 р. Назва села походить від торговців, які тут ставали "станом" перед переходом Тетерева на Сквирський шлях.Втім, край Станишівки на величезних терасах Тетерева існує пам'ятка археології - городище Київської Русі 9-14 ст., та 14-18ст., занесена в 2009 р., в Держ. реєстр пам'яток археології, що ніяк не заважає її розбудовувати та переплановувати, вести господарську діяльність верхи плато городища. Два городища на одному місці це поширене явище, коли внаслідок руйнації верхи погарища через певний час засновують нове укріплене поселення. Цікаво, що от за Рибаковим, давні язичнецькі вірування не дозволяли нашим предкам на погарищах продовжувати чи поновлювати діяльність. Фото цього городища я завантажував в Вікіпедію років три тому. Але зимою воно звісно особливо виразне і "читабельне". Фото 1. Мисове городище в західній частині с. Станишівка, видно захисні вали та дитинець верхи. Городище ж ближче до лісу, праворуч панорами:
  2. 2 points
    Ось тут цікавий нюанс, на мапі 1675 р. аж цілих 2 Кодеско vkraina.com
  3. 2 points
    История городов и сел УССР. Луганская область
  4. 2 points
    Пропоную опис службового будинку (офіцини) з інвентаря 1754 року. Цікавлять варіанти його графічних інтерпретацій за цим описом (Примітка: не відмінностей від ескізного проекту, тому що він розробляється з урахуванням ДБНів, удоступнення для відвідувачів, норм безпеки та іншої сучасної реалії, тому відмінності неминучі). Цікаво саме уявити його у давніх версіях. Отже, опис 1754 року:
  5. 2 points
    Обговорюється реконструкція однієї з будівель замку в Меджібожі Плани реконструкції будинка, який згадується в описах замку в 1717 та 1754 років:
  6. 2 points
    Це один із ескізних варіантів. Адже належить реконструювати будинок за специфічним описом - інвентарем. Автентичною частиною будинку є склепінчастий підвал, який зберігся (P. S.: до речі, підвал не XVIII сторіччя, а більш ранній, на XVI щонайменше виглядає, тобто будинок/-ки за описами XVIII сторіччя теж не найперший варіант). Далі доводиться керуватися словесним описом з інвентарів, зразками тогочасного будівництва і вимогами до музеєфікації. Реконструкція службового будинку має дати уявлення про замковий побут, а можливість спуститися до підвалу дасть спілкування з автентичною давниною.
  7. 2 points
    В издании Атлас українських історичних міст. Том 2: Галич (2018) была опубликована схема, подписанная как "Локализация оборонных укреплений Галича (1630-е - середина XVIII в.)". Авторы: Лариса Полищук, Мария Бегун.
  8. 2 points
    Рік видання: 2018 Науковий редактор: Мирон Капраль Автори: Марія Бігун, Мирон капраль, Володимир Козелківський, Ігор Креховецький, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Лариса Поліщук, Андрій Стасюк, Тарас Ткачук, Зеновій Федунків, Андрій Фелонюк, Андрій Фіголь, Андрій Чемеринський, Степан Ямелинець Картографічне опрацювання: Юрій Гонек, Ігор Дикий, Степан Ямелинець Видавництво: Колвес, Львів Мова: українська, англійська Формат: папка - 30,5х42,5х1,6 см, листи з малюнками та картами - від 29х42 см до 58х84 см Обкладинка (папка): тонкий картон Папір: крейдований Кількість сторінок: 54 сторінки текстової частини + 11 листів з планами та картами, 7 - з картами-реконструкціями, 8 - з видами міста. Наклад: ? ISBN: 978-966-0286-67-2 Передмова: I. Текстова частина Мирон Капраль. Вступ - 1 Юрій Лукомський, Василь Петрик. Княжий Галич (археологія, дослідження, структура міста) - 2 Андрій Стасюк. Галич періоду магдебурзького права (ХІV-ХVІІІ ст.) - 9 Зеновій Федунків. Галицький старостинський замок: реконструкція будівельних періодів - 19 Мирон Капраль, Андрій Чемеринський. Галич у XIX — початку XXI ст.: історико-урбаністичний розвиток - 27 Опис репродукцій (Мирон Капраль, Андрій Фелонюк) - 46 Пояснення до карт - 49 Вибрана бібліографія (Андрій Фелонюк) - 53 II. Картографічна частина 1. Плани і карти: 1.1. Галич з околицями, з Йосифінської топографічної карти Галичини, 1779-1782 рр. 1.2. План Галича Маговича, 1795 р. 1.3. План перебудови францисканського монастиря на магістрат у Галичі авторства Бенео фон Лоссенау, 1802 р. 1.4. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. 1.5. Ситуативний план Галича з проектом моста Домініка Опатовича, 1858 р. 1.6. План-схема «Великого Галича» Ізидора Шараневича, 1882 р. 1.7. Топографічна мана Галича та околиць, 1927 р. 1.8. План Галича, 1936 р. 1.9. Топографічна карта Галича, 1978 р. 1.10. Генплан Національною заповідника «Давній Галич», 2004-2005 рр. 1.11. Сучасний план Галича, 2018 р. 2. Види та панорами: 2.1. Галич, гравюра невідомого автора, 1794 р. 2.2. Замок у Галичі на Дністрі, гравюра Огюста Франсуа Алєса, 1836 р. 2.3. Галич з півночі, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.4. Рештки замку в Галичі з півдня і заходу, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1847 р. 2.5. Ринок у Галичі з вікна замку, гравюра Мацея Богуша Стенчинського, 1848 р. 2.6. Галич. Костел Вознесіння Діви Марії і руїни замку, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. 2.7. Галич, акварель Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці) 2.8. Галич біля впадіння річки Лукви в Дністер, гравюра Наполеона Орди, бл. 1879 р. (ілюстрація на обкладинці текстової частини) 3. Карти-реконструкції: 3.1. Просторовий розвиток Галича від XII до початку XXI ст. (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.2. Археологія Галича та околиць: докняжин період (Тарас Ткачук, Ігор Креховецький, Андрій Фіголь) 3.3. Княжий Галич: реконструкція планувальної структури XIII ст (Юрій Лукомський, Василь Петрик) 3.4. Галицький замок: планувальна реконструкція укріплень ХVІ-ХVІІІ ст. (Юрій Лукомський, Степан Ямелинець) 3.5. Локалізація оборонних укріплень Галича (1630-і - середина XVIII ст.). Схема (Лариса Поліщук, Марія Бігун) 3.6. Кадастр Галича (центр міста), 1847 р. Реконструкція (Мирон Капраль, Степан Ямелинець) 3.7. Релігійні споруди Галича та околиць (XII - початок XXI ст.) (Володимир Козелківський)
  9. 2 points
    Обсуждается этот объект: монастырь в Подкамене Михаил Хохонь, автор кандидатской диссертации Формування оборонних споруд монастирів Західної України у XVІІ- XVІІІ століттях, в рамках своих исследований разработал вариант возрождения укреплений монастыря в Подкамене. Проект в значительной степени опирается на мнение автора о том, что вариант реконструкции укреплений 1746 г. Кристиана Дальке в основных чертах был реализован. По этой причине проект предполагает полную реконструкцию тенальных укреплений со стороны въезда на территорию монастыря, а что касается линий укреплений, которые оказались на территории монастырского парка, то их проект предполагает обозначить, но не воссоздавать в полном объёме. Как по мне, то основной проблемой этого предложения является очень шаткая основа, ведь толком непонятно, какая часть проекта 1746 г. в действительности была реализована и в каком объёме. Также нет понимания, насколько сильно менялся проект уже по ходу стройки. Также мы знаем, что стройка так и не была доведена до логического конца, и хотя у нас нет понимания, на каком именно этапе она застопорилась (что успели построить полностью, а что не успели даже начать), но, тем не менее, уже один факт заморозки работ даёт нам понимание, что в завершённом виде эти укрепления никогда не существовали. В целом же визулизация этого предложения в 3D выглядит очень интересно, и как минимум стимулирует нас заняться размышлениями о плане К. Дальке и связанной с ним модернизации. И, конечно же, можем оценить эпичность вида монастырского комплекса, в случае если бы план К. Дальке воплотили бы в жизнь в полном объёме. Проект К. Дальке, 1746 г.: Источник Вот, что получилось у Михаила (все иллюстрации, показанные ниже, взяты из упомянутой выше кандидатской): Монастырь образца середины 18 века с укреплениями из проекта К. Дальке: Общий вид комплекса, предложение по реконструкции: Въезд на участок равелина. Автор сообщает, что внешний вид моста создан на основе облика моста города-крепости Замостье (Польша): Вид со стороны равелина: Реконструированный и реставрированный вариант внутренней линии укреплений, вид с площадки одного из полубастионов:
  10. 2 points
    Рік видання: 2012 Автори: Олександр Бабич (Вікіпедія), Олексій Шекера Видавництво: Пшонківський О. В., Біла Церква Мова: українська Формат: 60х84/16 (фактичний розмір - ?) Обкладинка: м'яка (?) Папір: офсетний Кількість сторінок: 128 Ілюстрації: вклейка на 32 сторінки (плани, схеми, фото) Наклад: ? ISBN: 978-617-604-014-9 Скачати книгу (оцифрував @balik2) Також дивіться тут онлайн-версію (+ там також книгу можна скачати) Аннотація: Зміст: Приклади сторінок:
  11. 2 points
    Сьогодні проїхався півднем Житомира. Маємо фото і короткий опис по місцю двох городищ -в Станишівці (сусідня тема) і Зарічанах. З опису: "Поселення ранньозалізного віку та городище давньоруського часу – в урочищі Замчисько, займає мис правого берега ріки Тетерів, розміри – 100 на 60 метрів, за 200 метрів на північ від північно-західної околиці. З півночі обмежене крутим схилом річки, а з південного заходу – глибокою балкою. З напільного боку – залишки сильно розореного валу".Навіть не уявляю скільки житомирян скількись разів були на цьому мисові (звідки відкриваються доооовгі краєвиди на Тетерів) і не здогадувались що тут стояв укріплений град часів Київської Русі. Хоча дяки відмежованості від села та міста його стратифікація дуже добре проглядається з усіх боків! Так, зберігся центральний захищений в'їзд до дитинця, захищений ровом та валом, що і нині мають до 2 метрів висоти (глибини), з боку Тетерева зберіглись частково рів та природні елементи тераси ріки, що слугували захистом. Гарно зберігся і дитинець у вигляді рівного плато, що нині під городиною.Тут як правило засівають пшениці, скільки я тут бував. Місцевість вражає своїми виразними елементами давноього града на фоні сучасного Житомира за рікою.Городище імовірно слугувало спостережним форпостом в часи Київської Русі, а нині геть забуто, геть всіма (крім чорнокопачів, фото)....Що його говорити про відновлення Замчисько у вигляді якогось тур.об'єкта, якщо обіцяний тов.Сухомлином бути накритим мелесенький вхід в підземелля Житомира і досі завалено дошками, і це центр міста... ФОТО: Городище зі сходу. Ліворуч глибокі яри, в центрі панорами видно плато дитинця і в'їзд через систему захисних валів-ровів, праворуч, де велосипед -видно зовнішній захисний вал (та мще рів є) і в'їзд через нього, можливо сучасний. Такий захисний вал з ровом опоясує Замчмисьуко зі сходу та частково з боку р.Тетерів. Городище Замчисько троха з півдня. Краще видно в'їзд в град (по центру панорами) та захисні вал-ров Хрест край городища Частково збережені з боку ріки захисні вали і рів із боковим в'їздом.
  12. 2 points
    ось, накидав. Пізніше додам фото
  13. 2 points
    В этом ролике можем увидеть с высоты том самый дом Собеского. В общем-то, только его автор видео и снимал, тогда как замчище в целом в кадр не попало, нет и видов на участок замчища с разных стороны. Потому, можно сказать, что видео не о замке в целом, а о его самом известном объекте, но нас и такой вариант устроит ) Скриншоты:
  14. 2 points
    Цього разу трошки неархітектурної тематики. Спроба дати відповідь на питання: хто і чим боронив Чернелицький замок ? Квятковський Л. Залога та озброєння Чернелицького замку
  15. 2 points
    В монографии Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich (2016) был опубликован интересный фрагмент плана Яворова с видом на бастионный замок и окружающую его садово-парковые участки: В указанном издании также имеется текст по теме этой локации, но об этом как-нибудь в другой раз.
  16. 2 points
    Село находится в 10 км к югу от Житомира: Укрепление не сложно найти, т.к. село небольшое, а городище относительно хорошо сохранилось и находится в центре села: Здесь, вероятно, ошибка, т.к. судя по спутниковым снимкам повреждена северная (северо-восточная) секция оборонного периметра, а юго-восточная наоборот вполне неплохо выглядит. Возможно, вот это и есть перемычка между валами? Или же она была где-то ниже по склону? А может их было несколько? В этом случае получаем интересный вариант прикрытого хода, ведущего со стороны долины реки к городищу. Да, это цитата текста от Андрея Кузы: Но информация, которую он приводит, скорее путает, чем помогает. Во-первых, в качестве единственного источника он приводит какой-то "короткий список", во-вторых, у него не было хоть сколь-нибудь детальной информации об объекте, т.к. он не знал, каким периодом его датировать + с картой что-то накрутил. Городище (№946) он поместил в бассейн реки Тетерев (как в тексте, так и на прилагающейся карте): Но проблема в том, что в указанном месте (выше Радомышля и Кочерова, к юго-востоку от Малина) никакого села с таким названием нет. И вообще сёл с таким названием нет ни в Радомышльском, ни в Малинском районе: Как вариант - речь могла идти о городище Черняховского района. Река Свинолужка, на которой находится городище, впадает в Мику, а та в свою очередь впадает в Тетерев. Так что можно считать городище Черняховского района походящим под описания объекта, который А. Куза разместил в бассейне Тетерева. В этом случае, конечно, придётся признать, что автор ошибся в размещении объекта на карте, но такие ошибки у него случаются не так уж и редко. К примеру, село Браженка на карте он поместил где-то между Малином и Радомышлем, хотя в реальности это село находится в 35 км западу от Радомышля.
  17. 1 point
    Палац XVI ст., або "палац Сенявських - Чарторийських" (таке визначення закріпилося на загал) - це частина комплексу Меджибізької фортеці, до якого входить кілька елементів. Традиційно та досить умовно за його складовими частинами закрипилися назви "Головний корпус", "Флігель", "Кругла вежа", "Бастіон" (однозначне визначення назв об'єктів це окрема тема). Зараз - мова саме про "головний корпус" - саме той, що реставрується. Періодизація окремих складових частин палацу становить проблему внаслідок численних перебудов, останньою з яких була перебудова 1818-19 рр., ініційована Адамом Єжи Чарторийським. Для ознайомлення з історіографією питання та сучасним (на 2018 рік) станом поглядів на еволюцію палацу адресуємо до збірника статей Палац Сенявських - Чарторийських в Меджибожі. Історико-архітектурні дослідження та реставрація. 2018 рік . Це видання не дає остаточних поглядів, а пропонує матеріал для ознайомлення та дискусії. В процесі підготовки перебуває продовження видання, з матеріалами досліджень станом на початок 2019 року. Один з аспектів, який не ввійшов у збірник 2018 року про палац Сенявських - Чарторийських - це гіпотеза про наявність станом на XVI або XVII століття двоповерхової аркадної галереї вздовж фасаду палацу. Кілька об'єктних підтверджень цієї гіпотези подано в статті До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея . Місця, де розташовано залишки зрізаних вапнякових опор для склепінь галереї Вірогідний аналог вигляду палацового корпусу - Стара ратуша в Простейові, Чехія У наявних матеріалах досліджень Є. Лопушинської (велися на кінець 1980-х - початок 1990-х рр.) про галерею нема жодного натяку. Вона досить суттєво змінює вигляд палацового корпусу станом на відповідний період. Коли ця галерея зникає - запитання залишається відкритим. В чому, однак, нема сумніву ні в кого - це що палац в його наявному вигляді сформовано шляхом добудови та перебудови більш ранніх споруд, можливо, ще литовського періоду. Лише не раніше другої половини XVI ст. він набуває більш-менш знайомого нам вигляду. Не дуже певними виглядають гіпотези про те, що палац набуває сучасного вигляду саме в часи Миколая Сенявського, як і те, що саме в той час до сучасного вигляду розбудовується весь замок, хоча саме так подається еволюція палацу і замку починаючи з Вікіпедії )). Не відповідає дійсності й "вікіпедійний факт", що Меджибіж із замком потрапляє у приватну власність з 1540 р., починаючи з того самого Миколая Сенявського, і саме відтоді розбудовується. Адже Миколай Сенявський став повним власником Меджибожа десь в період 1540-1546 рр., частинами викупивши його у братів Зборовських. Зборовські володіли Меджибожем з 1535 р., отримавши його від Яна Сененського, кам'янецького каштеляна, який володів ним з 1522 р. Сененським Меджибіж, очевидно, належить з більш ранніх часів. Так, Анна з Сененських близько 1495 року, виходячи заміж, принесла у посаг чоловікові Фридерику Гербурту Меджибіж та Олесько, і Гербурт володів ними до загибелі у 1519 році. Ескіз цієї історії див тут. Ці періоди потребують уточнення, але імовірно, що ще до Сенявських, зокрема за володіння Фридериком Гербуртом, Меджибіж, його замок та палац мали період сприятливий для облаштування. Відтак, треба над цим добре подумати... )
  18. 1 point
    Обсуждается этот объект: Подгорецкий замок Смотрим с высоты на один из самых популярных замков Львовской обл. Делимся фото и видео. Парочкой старых чёрно-белых фото (1918-1939 гг.) поделился A_Wolkoww, за что ему скажем спасибо! 3-й кадр попался в фото-альбоме "Львівщина" 1984 года выпуска, а 4-й (2006 года) обнаружен в книге Дмитрия Чобита "Підгірці: історико-архітектурна перлина України". Как-то раз поисковик meta.ua объединил усилия с харьковской компанией "Взгляд с небес", в результате чего появился проект "Визначнi мiсця України", благодаря которому стало возможным увидеть ряд знамениты памятников архитектуры с высоты птичьего полёта. Сейчас этот проект скорее мёртв, чем жив, к сожалению. Подгорцы в рамках упомянутого проекта удостоились "аж" 4-х снимков, причём с 1-го ракурса: Несколько снимков от Галицького товариства повітроплавців: А здесь замок совсем небольшой, но зато можно бросить взгляд на окружающую его местность: Источник Источник
  19. 1 point
    В рамках дуже цікавого проекту під назвою "UKRAЇNER" засвітився і Свірзький замок на їхній сторінці в інстаграмі: Джерело Джерело
  20. 1 point
    Я був на цьому городищі, не раз Звідти видно Житомир (!), а сусіднє село Вертокиїівка - моє рідне, село рожевого дєццтва Отой лісочок край городища (внизу праворуч) це сільське кладовище. Я фотав якось на ньому могилу героя Рад.Союза для Вікіпедії. На жаль фоток самого городища не маю... поки.
  21. 1 point
    Після перегляду відео з читанням супровідних текстів мушу погодитися: у-у-у, как всё запущено... Кілька шановних установ використали у проекті уривок короткої згадки з хроніки Гваньїні XVI століття, яка містить лише уривчасту та неточну згадку в один рядок. Самі розумієте, що показувати детальний сучасний вигляд замку, а описувати його одним бла-бла рядком 500-річної давнини - як мінімум некоректно. В такому разі можна в курсі астрономії й Джордано Бруно спалити)) Отже, до анотації: Zamek w Międzybożu Okres budowy: Ceglany zamek zbudowano w drugiej połowie XVI w. (w miejscu drewnianego - zbudowanego przez ruskich książąt w XII w.) Замок аж ніяк не цегляний. Він має цегляні елементи, але цегла в його будівлях як основний елемент з'являється лише у 18-19 столітті, і не є домінантною. Основний матеріал замку - камінь вапняк. Також складається враження, ніби у XII столітті тут побудували дерев'яний замок, який простирчав до XVI століття, коли нарешті побудували кам'яний. Fundator: Ród Sieniawskich Аж ніяк. Згідно до польських джерел (публікацій того ж періоду, якими користувалися автори відео), які піддаються порівнянню з іншими джерелами, Миколай Сенявський з 1535-1540 рр. продовжує в Меджибожі справу розбудови, яку до нього вели інші власники - Зборовські, Сененські, Гербурти... Час і внесок кожного власника потребує дослідження, але безперечно одне: внесок Сенявських у розбудову Меджибізького замку, мабуть, найбільший - але фундаторами вони точно не були. Informacja o obiekcie (opracowanie: Narodowy Instytut Polskiego Dziedzictwa Kulturowego za Granicą POLONIKA) - ну така вже солідна інституція мала б грунтовніше підійти до справи... Dawną siedzibę Koriatowiczów wzniesiona w XIV w. przekształcili po r. 1539 w potężną twierdzę Sieniawscy. - Кількаетапні перебудови кам'яного замку доби Коріатовичів тривали задовго до власності Сенявських Hetman wielki koronny Mikołaj Sieniawski znacznie rozbudował mury zamkowe - Як свідчать сьогоднішні дослідження (які тривають), мури фортеці розбудовані до сучасного периметру ще до власності Миколая Сенявського. Цікаві свідчення, на які не звертали уваги до сучасного етапу досліджень (2010-ті роки), просто пруть звідусіль. Відтак, до досліджень Є. Лопушинської (1990-ті роки) слід ставитися з шаною, але не як до догми. Тим більше, не зважати сліпо на популярні нариси 2-ї половини XIX ст., як зробили автори проекту. Приклад - нижче: wznosząc m.in. obszerną, kilkupiętrową basteję na planie czworoliścia. - "Бастеєю у вигляді чотирилисника", очевидно, автори назвали 5-пелюстковий бастіон, який улюблені ними письменники XIX століття як тільки не називали... Найпоширеніша байка, яку повторювали старі польські автори - що цей бастіон прибудували турки у 1672-1699 рр. Насправді ж час Миколая Сенявського не виключається - але ж підстави, підстави, підстави!... Пошук датування триває. W r. 1586 Rafał Sieniawski, kasztelan kamieniecki ufundował na dziedzińcu zamkowym wolnostojącą kaplicę. W latach 1672-1699 w zamku stacjonował garnizon turecki. Po odzyskaniu Podola przez Rzeczypospolitą, Adam Mikołaj Sieniawski, hetman wielki koronny podjął się prac remontowych na terenie zamku, powierzając je architektowi wojskowemu Janowi Baptyście Dessieurowi. - Що Жан Батист Десьє був не просто інженером, а й пленіпотентом Сенявських у Меджибожі та комендантом замку - факт. Що він займався ремонтом костелу св. Трійці - факт. Щодо ремонту замку - ? Дуже хочеться, щоб це було так, але поки лише хочеться. W latach 1790-1791 forteca była kwaterą Tadeusza Kościuszki. W r. 1814 Adam Czartoryski urządził w zamku szkołę powiatową, która istniała do czasu konfiskaty dóbr Czartoryskich przez Rosję. - Щодо повітової школи - помилка. Не у 1814, а проголосив це в 1818 році, а відкрилася вона 10 жовтня 1819 року. Факт достатньо опублікований, щоб помилятися. Po przejęciu budowli urządzono w niej rezydencję carów rosyjskich Mikołaja I, a następnie Aleksandra II. Zniszczony w czasie obydwu wojen światowych zamek jest odbudowywany - Жодна світова війна, ані Друга, ані тим більше Перша, не поруйнували замок. Руйнували його радянські господарники після революцій до Другої Світової, і газдувате місцеве населення з кінця 1950-х по кінець 1960-х. i mieści się w nim siedziba miejscowego muzeum. - між місцевим музеєм та Державним історико-культурним заповідником є велика різниця. Film zrealizowany w ramach projektu "Polska i Ukraina. Śladami historycznego dziedzictwa" współfinansowanego ze środków Ministerstwa Spraw Zagranicznych RP w ramach konkursu "Współpraca w dziedzinie dyplomacji publicznej - 2018". - Повернемося до попередніх коментарів: організації солідні, а... самі знають, що їм робити, без порадників))))
  22. 1 point
    Некоторые мысли о сведениях, предоставленных М. Хохонем О существовании небольшого и забытого монастыря в Щеплотах я узнал в апреле 2018 от @Oleh Stasiuk, который тогда же сделал тему этого забытого объекта на форуме. Но, как видим, М. Хохонь об этом монастыре узнал на пару лет ранее и более того - уделил ему довольно большое внимание в рамках своей кандидатской: покопался в истории этого укрепления, побывал на участке и сделал обмеры сохранившихся валов, создал графическую реконструкцию комплекса (причём основное внимание концентрировалось именно на укреплениях, что особенно важно в рамках тематики этого форума), написал пару статей о памятнике. Всё это в целом обогатило наши сведения о памятнике, а также предоставило в наше распоряжение целый ряд авторских гипотез и выводов, над которыми стоит поразмышлять. Кстати, одним из следствий разведки М. Хохоня стало опровержение моих выводов (смотрите первое сообщение темы), о том, что там могли сохраниться северный и восточный бастионы. Тут также стоит отметить, что в своё время я поспешил с выводами, усмотрев один из бастионов там, где ещё на карте фон Мига зияла пустота, и потому с моей стороны было очень неосмотрительно делать такие далеко идущие выводы только лишь на основе каких-то интригующих линий, видимых в рисунке древесных крон. Но помимо описанных плюсов в сведения М. Хохоня встретился и целый ряд минусов, о которых речь пойдёт ниже. К сожалению, кроме как ссылок на свои же статьи (которые, к сожалению, в Сети не достать) автор не приводит точных ссылок ни на какие другие источники, потому часто остаётся только догадываться, откуда черпались те или иные сведения, самостоятельно решать, была ли часть предоставленной информации итогом авторских аналитических размышлений или же об этом он почерпнул сведения из каких-то текстов или планов. Так М. Хохонь описал текущее состояние участка, и нечто подобное можно увидеть на составленном им плане с обмерами валов, где на участке показано одно современное строение. Если бы я полагался только на эти сведения, то подумал бы, что кроме одного дома и сада на участке монастыря больше ничего нет, однако и спутниковые снимки и фото, опубликованные выше, явно дают понять, что на самом деле построек на участке несколько. Вот эти мысли автора о том, что монастырь на самом деле не был регулярным заставили меня вдруг задуматься, а так ли это? Если условно делить укрепления на не регулярные (т.е. не подчинённые единому плану и лишённые признаков симметрии, равномерности, правильности и т.п. черт, свойственных укреплениям 16-18 вв.) и на регулярные (т.е. геометрически правильные), то я бы склонен сказать, что монастырь в Щеплотах имеет скорее регулярную планировку укреплений, чем не регулярную. Это не в укор автору, просто мысль, которая возникла в процессе чтения, причём М. Хохонь и сам отметил, что "периметр валів свідчить про чітку концепцію чотирикутного у плані укріплення". В общем, подумал, что вопрос о том, какое укрепление стоит считать регулярным, а какое не стоит, нужно поднять в отдельной теме, поскольку для меня ответ на него пока не очевиден. Из этих предложений можно сделать вывод, что в Щеплотах было дешёвое земляное укрепление, мол, денег на нормальную фортификацию не хватало, потому такое и построили, но на самом деле в Щеплотах было довольно актуальное для того времени укрепление, которое выглядело более современным даже в сравнении с укреплениями целого ряда более "богатых" башенно-стеновых укреплений католических монастырей, и потому, как по мне, на укрепление в Щеплотах стоит смотреть не только через призму доступности строительного материала, но и через призму самой концепции укреплений. Чем больше автор начинает рассуждать об укреплениях, тем чаще в тексте появляются всякие странности. Так, если я всё правильно понял, только лишь на основе одной карты фон Мига, М. Хохонь пришёл к выводу, что, во-первых, на площадках бастионов были построены некие "бастеи", во-вторых, что на момент составления карты (1779-1783) монастырь по периметру был окружён забором/частоколом. Что касается, вероятно, уникальной авторской фортификационной концепции "деревянная бастея на бастионе", то она, думаю, родилась у него по незнанию, поскольку, конечно, пятиугольный контур, сформированный забором/частоколом нельзя трактовать как бастею. Но куда интересней то, что и "бастеи" и частокол в текстах и на графических реконструкциях автора, как я понял, появились в результате его трактовки линий на карте фон Мига, обозначавших контуры укреплений. Я вижу это как-то так - двумя параллельными линиями показаны внешние и внутренние границы валов и бастионов, снаружи дополнительно штриховкой показаны скосы рвов и склонов террасы. Признаков того, что картограф там показал ещё и деревянные укрепления, я бы не усмотрел: Но М. Хохонь, если я правильно понял, внутренний контур трактовал не как границу вала, а как частокол, который якобы в районе бастионов имел пятиугольную форму (что и породило версию о существовании "бастей"): Конечно, если бы вся карта создавалась одним человеком, то, думаю, просто при помощи сравнений можно было бы опровергнуть версию М. Хохоня, однако разные листы карты часто делались разными картографическими группами, потому, к примеру, бастионные укрепления, показанные на одних листах, могли сильно отличаться по своему внешнему виду от укреплений, показанных на других листах, хотя и те и другие могли быть в реальности созданы по одним и тем же схемам. Так что, в итоге, предлагаю вам решать, чем именно является внутренний контур с карты фон Мига - простой границей вала или же символическим изображением деревянных укреплений. Впрочем, в любом случае, то, как это М. Хохонь показал на графической реконструкции, не вяжется с моими базовыми знаниями о бастионной фортификации - укрепление вот именно так, с актими вот "бастеями", выглядеть не могло, исходя из того, как вообще функционировали бастионы, и какой была их планировка в случае с другими объектами. На самом деле такое расположение ворот было вполне привычным для бастионных укреплений 16 века. Городские укрепления Бергамо (Италия): Источник Форт в г. Неттуно (Италия): Ещё одна фраза, свидетельствующая о том, что автор с фортификационной терминологией не особо успел подружиться, иначе знал бы, что называть бастионные укрепления монастыря "редутами" не стоит, поскольку редутами называют отдельно стоящие укрепления, зачастую вспомогательные, а не основные. Тут непонятно, откуда вывод о внешнем виде ворот в виде деревянной башни и о том, в какую сторону открывались створки ворот. И если вопрос со створками, как мелкий, можно оставить в стороне, то к вопросу внешнего вида ворот хотелось бы присмотреться. Во-первых, очевидно, укрепления в Щеплотах строились каким-то военным инженером, а не монахами, и потому также вполне вероятно, что и ворота могли быть созданы в более привычных для бастионных укреплениях чертах, а не в виде деревянной надвратной башни. Я даже могу допустить, что ворота могли быть выполнены из кирпича или камня. Во-вторых, у бастионных укреплений ворота часто могли иметь совсем не выделяющийся вид, не иметь никаких надстроек, сильно возвышающихся над линией валов (к слову, ещё раз посмотрите, как скромно выглядят ворота у форта в Неттуно, фото которого опубликовал выше). А это скромные ворота крепости Буртанж (Нидерланды): Источник Вообще похвально, конечно, когда автор решается столь точно указывать параметры оплывших, покорёженных и заросших валов - с точностью до 10 см! Но значение такого подхода нивелируется, когда на разных страницах кандидатской приводятся разные размеры одних и тех же участков. Всё, что касается информации М. Хохоня о внутренней застройке монастыря, выглядит совсем непонятно, поскольку почти ничто ни с чем не синхронизируется. И вот вам несколько примеров: На карте фон Мига, помимо церкви, показано ряд строений. Попробуйте сопоставить их с теми строениями, которые на своей реконструкции показал М. Хохонь. Церковь видим на карте фон Мига, о Благовещенской церкви есть упоминания в письменных источниках, о ней же сообщает и сам М. Хохонь. Да, церковь была, сомнений в этом мало, но откуда на плане появилась вторая церковь, Успенская, и отдельно стоящая колокольня!? Какими описаниям? Какими чертежам/схемам? Где источники, Михаил? Какой проезд? Где он виден? Надеюсь, речь не о карте фон Мига, поскольку я там не вижу никакого сплошного корпуса келий со сквозным проездом. Но если этот проезд не показан на карте фон Мига, то откуда о его существовании узнал М. Хохонь? Источник не указан. Детально, интересно, но опять же без прямой ссылки на источник. Как мы знаем из текстов, приведённых в первых сообщениях темы, велика вероятность, что от монастыря сохранился каменный подвал, но эта структурная часть монастыря, к сожалению, выпала из поля зрения М. Хохоня. Хотя она косвенно касается и темы укреплений, ведь, к примеру, если у монастыря был каменный подвал, то, может, и ворота у него были не деревянными? При беглом взгляде, конечно, реконструкция может вызвать вау-эффект, но как только начнёшь присматриваться к деталям и сопоставлять их с общими теоретическими знаниями из сферы фортификации, с данными карт и текстовых источников, как тут же возникает множество вопросов, на которые автор не даёт ответ.
  23. 1 point
    За Ю. Сіцінським у XІV-XVIІ ст. на правому березі річки Ров стояв дерев’яний Ровський замок. Зараз це село Чемериси-Барські. Картина Руслана Корженюка: Пагорб у Чемерисах-Барських, де стояв Ровський замок: Вид на рештки Барського замку на поч. ХХ ст. Картина Руслана Корженюка: На світлинах П. Жолтовського 1930 року. Північний мур: Західний редан: Південно-західний бастіон: Південно-західний бастіон:
  24. 1 point
    Містечко нинішнього Кобеляцького району Полтавської області вже в 17 столітті в якості приватного поселення отримало укріплення, а пізніше деякий час було сотенним містечком Полтавського полку ВЗ. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., сс. 57 - 59. Сторінка містечка Білики в україномовній "Вікіпедії". (Тут зазначається, що Білики у 18 столітті певний час були сотенним містечком Полтавського полку, мало цехи, а у 1709 році його певний час займали запорожці та шведи.). Сторінка посьолка "Белики" в російськомовній "Вікіпедії". Містечко на Вікімапії.
  25. 1 point
    Наткнулся на страничку Ставища, где есть сведения о нужном объекте. Автор справки ссылается всё на то же "Сказание..." Л. Похилевича, но при этом приводит чуть больше интересных сведений: Источники привязывают городище к некой безымянной речушке, притоку Здвижа. Интересно, что в районе села течёт речушка под интригующим названием Фоса, а такое название часто используют как синоним рва. Правда, даже если Фоса в данном случае действительно получила своё название из-за каких-то оборонительных качеств, то это не означает, что на появление этого названия как-то повлияло городище. Хотя также может быть, что с городищем название реки всё же как-то связано. Речушка вроде небольшая, но есть намёки на то, что раньше воды в районе села было намного больше. Так, к примеру, на это намекает само название села + Л. Похилевич писал, что имеются "признаки великих ставів". Что касается расположения объекта, то искать его предлагают на восточной околице села, "у місцевості між селами Ставище і Небелиця". Вот ещё одна интересная наводка: "За переказами, Ставища в давнину називалися Ковбижем i знаходилися дещо схiднiше в урочищi i нинi вiдомому пiд своїм стародавнiм іменем (Ковбиж)... Нещодавно в урочищi цьому збудований станцiйний будинок". Итак, урочище привязано к некому станционному домику. Далее смотрим на карту Шуберта, датированную 1868 годом (т.е. она была создана через несколько лет после того, как Л. Похилевич описал село). И там мы видим Почтовую станцию, расположенную к востоку от Ставища, более-менее между упомянутым селом и селом Небелица: Если почтовая станция действительно построена на территории урочища, то мы, возможно, получаем ответ на вопрос, почему о городище, так удобно расположенном на трассе, так редко пишут в наши дни. Участок, судя по всему начали застраивать ещё во 2-ой половине 19 века, когда он находился за селом, а сейчас всё ещё хуже, поскольку с того времени сельская застройка сильно вытянулась на восток и, вероятно, поглотила и трансформировала урочище. И даже если урочище полностью не поглотила застройка, то всё вокруг, как я понимаю, было усердно распахано. Вот где-то здесь находилась почтовая станция: Живая карта Чуть крупнее. Сейчас там две заправки, ресторан и прочее. Чуть южнее указанного участка есть интересный рельеф - возвышенный берег реки, порезанный ярами, благодаря которым вычленилось несколько мысовидных участков. Быть может одну из этих террас занимало городище? Тем более, что и район более-менее тот, и речка Фоса рядом: Живая карта В этой версии не всё гладко. Так, к примеру, эту локацию сложно сопоставить с этим описанием городища: "З одного боку місто прикривав високий земляний вал, а з півночі великий рів наповнений водою. З трьох сторін фортецю омивала безіменна річка, яка впадала в р. Здвиж". Но пока другой версии у меня нет.
×