Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

Leaderboard


Popular Content

Showing content with the highest reputation since 03/31/2019 in all areas

  1. 4 points
    Ось такий план фортеці потрапив на очі в "Mapy i opisy dróg w Galicji 1807-1827"
  2. 3 points
    Деталь реставрації круглої вежі - видно що відновляють зубці мерлони.
  3. 3 points
    Копия карты Ф. фон Мига, опубликованная на mapire.eu, уже получила довольно неплохую известность. Теперь вот благодаря 13 тому издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 можем ознакомиться ещё и с оригиналом карты (он в мелких деталях немного отличается от опубликованной на mapire.eu копии), а также с сопроводительными описаниями, оставленными австрийскими военными. Как мы знаем, карта Ф. фон Мига состоит из многочисленных листов, и Тернополью "повезло" попасть на стык двух листов (№380 и №381), из-за чего он оказался разрезанным на две части (стык в месте склейки виден и на копии с mapire.eu), каждая из которых был снабжена своим описанием. Ещё одна "удача" - стык двух карт пришёлся ещё и на участок Тернопольского замка, и, вероятно, по этой причине замок в сопроводительных описаниях упомянут дважды. Начнём с карты. Северная часть города попала на лист №380: Южная часть оказалась на листе №381: Описание северной секции Тернополя (№380) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp100RU: Topograficeskie karty Ukrainy (Топографические карты Украины, wersje rosyjskie i ukraińskie, 1:100 000; Kijów 2000, 2006) Описание южной секции Тернополя (№381) Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: P.S. На карте также видим два села - Кутковцы и Загребелля - которые в наши дни входят в состав Тернополя. Поскольку в с. Загребелля был замочек, то ему отвели отдельную тему на форуме, и там же можно прочитать описание села 1789-1783 гг. В случае с Кутковцами также есть намёки на существование там укреплений, но поскольку это село на форуме пока темой не обзавелось, то обсудим его как-нибудь в другой раз (сразу могу уточнить, что в описании села, сопровождающем карту Ф. фон Мига, упоминания каких-либо строений отсутствуют).
  4. 3 points
    Дворец ("Двор"), построенный в районе участка замочка, на австрийской карте 1869-1887 гг. Источник
  5. 3 points
    Завдяки сім'ї Крісів, яка поділилася фотографією з сімейного архіву, в нас тепер є зображення буцнівського замку! На цій фотографії 30-тих років (до початку другої світової війни), на задньому плані видно квадратну башту досить масивних розмірів (не меньше десяти метрів в довжину), з двома вікнами, вони, напевно, були перебудовані з бійниць. Сім'я Кріси були дуже люб'язними і вказали місце з якого було взято фото: Тобто башта мала орієнтовно розташовуватись десь тут: Як можна було дізнатися з мого минуло річного посту, саме на цій ділянці при побудові лазні знайшли багато каміння. Тому ця ділянка це є найбільш точним розташування башти. І тепер, нарешті зрозуміло, що саме було зображено на карті Second Military Survey, це була башта і тепер очевидно, що її не розклали Серватовські в 1850-тих для побудови свого палацу. Ось ця сама башта зображена на карті: Mapire.eu Отже, маємо доказ, що частина замку (точніша ця перебудована башта) існувала ще в першій пол. XX ст. Виникає питання чи пережила башта другу світову? Можливо, саме в цей період вона була зруйнована Тепер, завдяки цій знахідці, можна буде точніше уявити зовнішній вигляд буцнівського замку, замість простих фантазій
  6. 3 points
    Тиждень тому, вид на це городище з півдня з гори "Горбовище" в кілометрі від нього. Власне городище над цифрами 2019, водянки.
  7. 2 points
    Жартуєте. А насправді – невідомо. Aдам Бонєцкі “Herbarz polski” 1912 р. у XV-му томі повідомляє: Виходить так, що на початку XVII ст. Гримайлів вже існував, однак у цитаті точний рік його появи не названо. І дійсно, з цієї цитати, Гримайлів вже міг бути або заснованим до 1600 р., і тому просто перейшов від когось невідомого Мацею, або був закладений самим Мацеєм після 1600. Але в любому випадку до 1627. Це верхня межа. А 1564 р. – це нижня межа.
  8. 2 points
    Мова йде про адміністративну одиницю на території сучасної Тернопільської області, під час Речі Посполитої: Теребовлянський повіт Ця тема стосується наступних сучасних районів: Тернопільський, Теребовлянський, Козівський, Підволочиський, Гусятинський та Чортківський. Для початку я раджу вам прочитати статтю "Історія України у світлі регіональних досліджень" Зеновія Федунківа про адміністративний поділ Галичини впродовж історії, для кращого розуміння теми (за ось цим посиланням). Отже, після захоплення частини Галицько-Волинського князівства поляками у 1349 р., відбулася інкорпорація цієї території на правах особистого володіння короля під назвою Руського Королівства аж до 1434 р. . У 1434 р. cтворюється Руське воєводство на базі однойменного королівства, воно проіснувало до 1772 р. Польське королівство поділялося на воєводства. Руське воєводство поділялося на землі, а землі в свою чергу на повіти (наступні схеми взяті з статті пана Зеновія, за що я йому дуже вдячний) : На данний момент я хочу залишитися на цьому історичному періоді, на Теребовлянському повіті (можливо по мірі доповнення теми будуть пророблені і подальші хронологічні періоди). Отже як ми бачимо межі повіту є приблизними, саме тому я хочу доповнити ці схеми, розробленою мною мапою Теребовлянського повіту станом на 1564 р. Ця мапа базується на люстрації Теребовлянського повіту 1564 р. (джерело: Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno-statystycznym T.7 Ziemie ruskie. Rus Czerwona. Cz. 1 97-100 cт.) Люстрація представлена у виді такого списку: Я не зміг ідентифікувати три поселення: Byelka, Krasowka та Poznan. Так як усі троє є в певній мірі повторенням ім'я іншого поселення, я допускаю, що ці три поселення є просто помилками. Взагальному, згідно з цим списком, Теребовлянський повіт налічував 120 поселень. На гугл-карті (за цим посиланням) знаходяться 117 (я оприділив їх по співзвучності оригіналу та сучасного імені, і карті Фон Міга) такщо можуть бути помилки. Тому запрошую ретельно придивитися до карти, аби пократищити її. Надіюсь, що це комусь допоможе.
  9. 2 points
    Я є жителем Струсова, і неодноразово шукав місце ймовірного розташування замку. В цьому місці, позначеному стрілочкою є вириті рови від фундаменту стін. Багато людей розбирали камінь на мури. Один чоловік, ще в вісімдесятих роках розказував що коли розбирав фундамент, то підлога була з мозаїки. Чомусь на картах це місце не вказано?
  10. 2 points
    Обсуждаются эти объекты: башня и замочек (?) в с. Куряны с. Куряны (Куряни) Бережанского района расположено в 55 км к западу от Тернополя и в 10 км к западу от Бережан: Карта Визиком До недавнего времени это село не привлекало моего внимания, т.е. я не встречал даже беглых упоминаний о том, что здесь могли быть какие-то укрепления. Так, к примеру, 2-й том "Тернопільського енциклопедичного словника" (2005) очень кратко сообщает (стр. 294-295) такие сведения: В 1-ом томе издания "Тернопільщина. Історія міст і сіл" (2014) находим (стр. 398-399) довольно размашистую справку с описанием истории села, но и там о нужном периоде истории рассказано не намного больше: Википедия со ссылкой на книжку "Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną" (1964) сообщает, что Куряны также сильно пострадали во время татарского наезда 1629 г., когда "село было разрушено на 80%". Но это всё не совсем то, поскольку есть история, но нет объекта. А вот "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" во 4-м томе (1883) сообщает (стр. 944) интересные моменты (приведу самые занимательные фрагменты справки в переводе): Итак, в 1-ой четверти 17 века в Курьянах жил пан Ян Высоцкий, который унаследовал это поселение от своих предков. Раньше село могло похвастаться несколькими озёрами, между которыми была протянута высокая плотина, но к концу 19 века вода из озёр была спущена и они превратились в сенокосы. В наши дни село расположено на двух берегах речушки, а если судить по справке, то в конце 19 века считалось, что село находится на восточном берегу, а вот на западном берегу, за озёрами, прямо за дамбой, располагался некий двор. Как увидим ниже, двор этот прекрасно читается на картах 18-19 вв. Самые интересные сведения обнаружились в 13 томе издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783, где приведён оригинал карты Фридриха фон Мига, а также сопровождающее её описания с. Куряны, оставленное кем-то из австрийских военных. Фрагмент оригинала карты (секция №324). Цифрами 1 и 2 отметил локации, о которых речь пойдёт ниже: Кстати, заодно можно сравнить, как Куряны показаны на копии карты, размещённой на mapire.eu: На обеих картах видим озёра и плотину, о которых вспоминал "Географический словарь". За плотиной, на северо-западной околице села хорошо заметен квадрат двора местных владельцев (метка №2). Следов укреплений не видно, хотя из-за особенностей расположения (обособленно, под прикрытием озёр и реки, с возможностью контролировать плотину) всё же можно было бы усмотреть в этом дворе оборонный объект. Что же касается объекта №1, то он при беглом взгляде не привлёк большого внимания, однако из военных описаний узнаём, что он в какой-то мере даже более интересный и интригующий, чем двор. Вот описание в переводе на украинский: Парочка примечаний: 1. Двор в описаниях вообще не упомянут, т.е. на тот момент он никак не заинтересовал австрийских военных (хотя в описаниях других поселений они не редко упоминали дворы, как оборонный, так и не оборонные). Не исключено, что строения, показанные на территории двора, были построены из дерева, что ещё больше уменьшало интерес военных к этой локации. 2. При этом автор описания на рубеже 1770-х и 1780-х гг. в Курянах видел некую старую каменную башню, которая уже тогда чувствовала себя не очень хорошо. Конечно, отметив такой объект в описании, картограф не мог не показать его на самой карте. Вначале я подумал, что башню стоит связать с участком двора, т.к. именно он лучше всего подходил на роль оборонного объекта. Но присмотревшись к отдельным строениям, быстро обнаружил более подходящего кандидата на роль башни. И если на оригинале карте Ф. фон Мига метка просто выделялась на фоне остальной застройки села, то на копии её внешний вид был изменён, и там уже куда более чётко были зафиксированы некие руины (кстати, очень редкий символ на карте Ф. фон Мига). Думаю, что это и есть наша башня (слева - на оригинале, справа - на копии карты): На копии, думаю, башня показана в виде символической метки, внешний вид которой мог не иметь особого отношения к тому, что на самом деле находилось на участке, а вот на оригинале, возможно, видим реальную планировку укрепления, и выглядит она не особо обычной. Кажется, что с запада на восток (т.е. со стороны возвышенности в сторону долины реки) тянется стена. В южную сторону от этой стены выдвигаются ещё две стеночки (?), которые упираются в постройку (ту самую башню?): 3. Обнаружение башни в низине, да ещё и на некотором удалении от участка двора порождает много вопросов, на которые пока нет однозначных ответов. К примеру, может основное укрепление находилось на участке двора, а башня была вспомогательным объектом, встроенным в какую-то внешнюю линию обороны? Или это был самостоятельный объект, который возник здесь ещё до того, как появился двор? Была ли изначально там только башня или это какой-то фрагмент более значительного укрепления? Также приведём военное описание в оригинале (на немецком): Обратите внимание, что в оригинале текст использует термин "thurm", который и на украинском и на польском перевели как "вежа", однако, как по мне, это не совсем корректный перевод, поскольку "вежа" - это специфических термин, применяемый для архаических построек, которые либо почти не выступали за линию стен, либо и вовсе находились за ними, тогда как термин "thurm" более обширный (он не ограничивается включением только лишь объектов по типу веж), и в данном случае, вероятно, его следует использовать как синоним более широкого термина "башня". К тому же именно преимущественно башни, а не вежи, усиливали многочисленные каменные замки Тернопольщины в 16-17 вв. Польский перевод описания + примечания: Тут особенное интересные сведения содержатся в примечаниях №86 и №87, потому их также стоит привести в переводе: Как видим, автор комментариев считал, что участок двора можно было считать ещё и замком. Возможно это мнение родилось на основе того, что на одной из карт (Mp75Sk) участок двора подписан как "Schl.", т.е. Schloss, но этот термин вовсе не является синонимом термина замок, а скорее аналогом слова шато, дворца или просто резиденции, и этим термином могли на австрийских картах называть как старые замки, превращённые в дворцы, так и резиденции, которые совсем не имели оборонного прошлого. В примечаниях есть отсылки к следующим картам: Mp72LOs: Karte des Königreiche Galicien und Lodomerien in Seine Kreise und Districte eingetheilet (J. Liesganig, 1775-1776; rps Zakład Narodowy im. Ossolińskich we Wrocławiu, sygn. 189/B/IV) Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) - это и есть карта Ф. фон Мига, её фрагменты приведены выше. Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien. Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp25RU: Topograficeskie karty SSSR. Temopol's'kaja oblast' (Топографические карты СССР. Тернопольская область), 1:25 000, Kijów (przed 1978) В каталоге документов Львовского архива наткнулся на упоминание такого вот источника, составленного вскоре после того, как в Курянах побывали австрийские картографы. Не факт, что там будет что-то по теме, но кто знает - может там всё же встретятся какие-то новые сведения по теме упомянутых выше объектов. В книге Бережанська земля: історично-мемуарний збірник (1970) встречаются упоминания Курян, его истории, а также некоторые сведения по истории местного фольварка (смотрите стр. 5, 11, 12, 32, 284, 292, 299, 302, 304, 724). Больше всего меня заинтриговала такая вот строчка: Что это были за подвалы? Где они находились и к какому из объектов относились? Об этом в книге не сообщается, но из контекста этого краткого сообщения следует, что подвалы были старыми и примечательными, раз их уже тогда отнесли к категории памятников старины. Напоследок остаётся показать, где в наши дни находятся участки двора и башни. С поиском участка двора особых сложностей нет, т.к. это "свято место" до сих пор в значительной степени сохранило центральное ядро двора, обставленного зданиями и окружённого остатками былого парка (?). Кстати, выше уже приводил цитату из "Тернопільщина. Історія міст і сіл" (2014), так вот там также упоминался парк (не тот ли, который был близ двора?): Что касается участка, где некогда находилась башня, то и его ориентировочное местоположение обнаружить не сложно, поскольку изогнутая дугой улица, рядом с которой находились руины, хорошо видна на спутниковом снимке и в наши дни. К сожалению, вдоль улицы идёт частная застройка, и потому непонятно, могли ли там уцелеть хотя бы фундаменты постройки. А может кто-то из местных сможет что-то вспомнить о загадочной постройке, которая там находилась? Будем надеяться, что хотя бы на часть заданных здесь вопросов со временем сможем получить ответы. Собственно, участок двора (1) и район, где стоило бы поискать следы башни (2): Google-карта
  11. 2 points
    Итак, добрались мы и до 13 тома этого издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783, и тут нам повезло сразу по нескольким причинам. Во-первых, несмотря на то, что замок попал на лист из 12 тома (и был упомянут в описаниях, сопровождавших этот лист), в описаниях, сопровождавших лист из 13 тома укрепление также было упомянуто. Причём не исключено, что описания к двум листам карты писались разными людьми, поскольку описания укрепления немного отличаются. Во-вторых, что меня особенно удивило, на оригинале карты были показаны городские укрепления Озёрной, которые полностью отсутствовали на копии к карте фон Мига. Фрагмент оригинала карты (секция №363): Сравните оригинал (слева) и копию с mapire.ua (справа). На оригинале чётко виден вал укреплений городка (отметил стрелками), которых отсутствует на копии. Быть может как раз между созданием оригинала и копии земляные укрепления городка снесли, и потому они есть на первом варианте карты и при этом отсутствуют на чуть более поздней копии? Украинский перевод описания: Обратите внимание, что если в описании к листу из 12 тома был упомянут укреплённый двор, то в описании к листу из 13 тома упомянут уже замок (точнее - "шлёс", т.е. в данном случае укреплённая резиденция). В описании из 13 тома уже нет отдельного упоминания вежи/башни и ворот, здесь упомянута только вежа/башня. Фраза "построенный из камня", возможно, относилась не к укреплениям, а к внутренним постройкам замка. Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939)
  12. 2 points
    В 13 томе издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 находим оригинал карты Фридриха фон Мига с видом на Струсов, а также описание городка, оставленное кем-то из австрийских военных. Обычно подобные описания привожу, чтобы сообщить что-то новое об укреплениях, но в данном случае в описании нет упоминаний замка или каких-то других защитных сооружений, но текст всё же интересен, т.к. размышляя над оборонным потенциалом Струсова, автор текста приходит к выводу, что с военной точки зрения наиболее удачным участком была локация в районе монастыря. Фрагмент оригинала карты (секция №382): Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: Обратите внимание, что в примечании №1138 упоминается "оборонная стена, блокирующая въезд в городок со стороны основания мыса". Правда, я так и не смог на карте рассмотреть объект, который однозначно можно было бы интерпретировать как стену. Конечно, эти размышления уже скорее относится к теме укреплений города, а не поискам местоположения замка, но если вспомнить уже упомянутый выше Гусятин или, к примеру, Лычковцы (т.е. похожие поселения в петлях речных русел, защищаемые замками), то укрепление в первую очередь тянет поискать где-то в районе въезда на мыс, к примеру, там где в Струсове показан фольварок на возвышенности, близ которого проходили все дороги, ведущие к городу с северо-запада, запада и юго-запада: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939)
  13. 2 points
    Хочеться доповнити тему двома картами 19-го століття. На них видно, що територія замку була реорганізована і важко прослідити будівлі, що були зображені на карті Фон Міга. Конюхи на карті 1861-1864 рр., замчище добре впізнається (ділянка в центрі села з садом), але в деталях воно стало зовсім іншим (порівняйте з попереднім постом): Mapire.eu Також карта 1869-1887 рр. показує, як змінилася замкова територія протягом 19 ст. На цей раз знайти замчище не так легко через низьку якість карти: Mapire.eu
  14. 2 points
    Итак, военное описание к карте Ф. фон Мига чётко сообщает, что у замка была треугольная форма плана, а также то, что он в конце 18 века мог похвастаться тремя угловыми башнями. Тут стоит отметить, что приведённые выше украинский и польский переводы описания утверждают, что у замка были "вежи", но при чтении оригинала узнаём, что автором был использован немецких термин "Thürme". Дело в том, что в немецком языке в терминах вроде нет различий между вежами и башнями - и то и другое именовалось термином "Turm", тогда как с точки зрения фортификации (и с точки зрения терминологии на украинском и русском) есть разница, идёт ли речь о веже (архаической постройкой, которая не создавалась для фланкирования стен, поскольку не особо выдавалась за линию стен/валов или даже вовсе находилась за ними) и башни (которая как раз наоборот была явно выраженной фланкирующей постройкой). В общем, думаю, в оригинале у замка были всё же не вежи, а башни. Если говорить об аналогах, опираясь на треугольную форму плана, то можно вспомнить, к примеру, замок в Токах (Тернопольская обл.) или замок в Зинькове (Хмельницкая обл.). Вообще, в целом, треугольная форма в 16-17 вв. считалась скорее военной, чем формой, подходящей для резиденций, и потому зачастую объекты с такой формой плана отличались сильным доминированием боевых функций над жилыми. Только прочитав описание, сопровождающее карту, а также взглянув на оригинал карты (на копии участок замка выглядит, как по мне, более хаотично), обратил внимание, что та самая треугольная форма (или трапецевидная) неплохо различима - очевидно, это и есть старый замок: На оригинале в центре треугольника замкового двора видим какое-то здание: При этом на копии карты уже создаётся впечатление, что оно находится на линии стены, и в этом случае его тянет сопоставить с объёмом надвратной башни или надвратного корпуса. Но поскольку оригинал показывает это здание отдельно, то версия с надвратной конструкцией вроде бы отпадает. Зато на копии более чётко выражена массивная башня на вершине треугольника: Помимо боевых черт видим также проступающие детали, свойственные резиденции. К примеру, вот эта штука, возможно, является небольшим партерным садом, обустроенным на склоне береговой террасы, откуда открывался вид на долину реки и озёра: Также видим вокруг старого замка очерченный четырёхугольный периметр, на территории которого расположены ещё три строения. Пока тянет предположить, что этими деталями комплекс обзавёлся, к примеру, в 18 веке, когда замок начал трансформироваться в провинциальную усадьбу. Также не исключено, что внешний периметр и гипотетический партерный садик возникли одновременно - уж больно хорошо стыкуются два четырёхугольника, и при этом не кажется особо логичным сценарий, что садик у стен старого замка могли разбить одновременно со строительством укреплений, хотя, конечно, всякое могло быть.
  15. 2 points
    Бастіон читається, хоча і частково розпланований: PS. А куртину я не сфотографував, так як неправильно визначив її локацію; хоча вона теж читається на місцевості.
  16. 2 points
    В польском примечании №742 отмечено, что фрагмент бастионных укреплений также читается на карте Mp28F. Вероятно, речь вот об этой карте 1861-1863 гг., где действительно видна уже знакомая угловая секция вала с хорошо различимым выступом бастиона:
  17. 2 points
    В 13 томе издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 находим оригинал карты Фридриха фон Мига с видом на Козлов, а также его описание, оставленное кем-то из австрийских военных. Фрагмент оригинала карты (секция №363): Украинский перевод описания: Если читать описания сами по себе, не глядя на карту, то может показаться, что там речь идёт о вале самого костёла, т.е. некого вала, который этот костёл окружает со всех сторон и относящегося именно к храму, однако, вероятно, речь идёт о городском вале, показанном на самой карте. Этой же версии придерживается и автор польских комментариев к тексту (читайте их ниже). Формулировка, повествующая об "окружении валом", вероятно, появилась из-за того, что костёл находился близ угла укреплений, которые огибали участок храма. Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp25RU: Topograficeskie karty SSSR. Temopol's'kaja oblast' (Топографические карты СССР. Тернопольская область), 1:25 000, Kijów (przed 1978)
  18. 2 points
    В 13 томе издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 находим оригинал карты Фридриха фон Мига с видом на Загребелля, а также описание села, оставленное кем-то из австрийских военных. Фрагмент оригинала карты (секция №381): Из описания, сопровождавшего карту, узнаём, что по классификации австрийских военных в Загребелле находился двор, находящийся под защитой земляных укреплений. Кстати, похожим образом на карте и в описаниях был обозначен и замочек в Буцневе. Украинский перевод описания: Описание в оригинале (на немецком): Польский перевод описания + примечания: В примечаниях в свою очередь есть отсылки к следующим картам: Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp288L: Regna Galiciae et Lodomeria e[...], nec non Bukovina geometrie dimensa Das Königreich Galizien und Lodomerien herausgeben in Jahre 1790 von J. Liesganig, 1:288 000, Lwów 1790, Wiedeń 1824. Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939) Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939) Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000)
  19. 2 points
    Всім привіт. Тиждень тому в пошуковій веломандрі планово відвідав сє городище, якраз зараз, осінню і без комарів воно найліпше до відвідин. Був здивований всеред тихого лісу, місцями заболоченого зустріти таки справжнє оборонного типу городище! Втім я видивився лиш три вали, а не чотири згідно опису Звіздецького. Ну і власне оборонні вали стратифікуються утворюючи овальне городище довжиною до трьохсот щось метрів, на описані 1.5км я валів не бачив, хоча піщана дорога нині повз городище йде, дяки свіжій вирубці. Треба сказати-городище рясно перекопано шукачами, ям повно, будьте обережні якщо що! (і шо вони там шукають,враховуючи де кульутрний шар тих часів ‰) Перед першим захисним валом: Панорама захисних валів, західний кут городища: В центрі городища, пано в східний бік його:
  20. 2 points
    Военное описание Буцнева из 13 тома издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 Буцнев на оригинале карте фон Мига: Описание на украинском: В оригинале (на немецком): Польский перевод + примечания от составителей издания: В примечаниях видим ссылки на следующие карты: Mp72LOs: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390), oryginał Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodo-merien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390) Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863) Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387) Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915) Mp25WIG: Mapa szczegółowa Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:25000 (1929-1939)
  21. 2 points
  22. 2 points
  23. 2 points
    Ще декілька запитань, навіяних рукописом Чоловського. 1. Чи вдалося ідентифікувати звідки виплила дата (і документ) 1434 р. про розподіл маєтків Грицька "старшого"? Якщо документ загинув, то на основі яких непрямих посилань Чоловський ділив ці маєтки? Як я розумію, він це робить на основі пізніших документів. Наприклад, маєтки Януша між синами Грицько-молодший ділив у 1449 р. (AGZ, t.XII). Тобто, на мій погляд, села Януша (у т.ч. Хоростків) списані звідти. Отже десь між 1431 і 1449 Хоростків перемістився від Грицька до Януша. По інших селах не досліджував, але мабуть також відбувалися трансакції. Тому однозначно вірити розподілу, наведеному Чоловським, без документального підтвердження, не буду. 2. Стосовно документу 1431 р. Російський історик Площанський (1896) висловлює деякі сумніви про приставку "de Pomorzany" до імені Грицька у перемишлянському записі. Мовляв Поморяни могли бути йому даровані після (під час) угорського походу. На мій погляд, частину списку 1434 р. Чоловський запозичив у Площанського. 3. Серед потомства Грицька-старшого фігурує дочка, невідома на ім'я. На деяких генеалогічних сайтах вказують, що це Ядвіга з Бережан і Войнилова. Не впевнений. Проте в одній праці Możejko B. Ród Świnków na pograniczu polsko-krzyżackim w średniowieczu с.241 (у бук-гуглі порізаній на фрагменти) добув лише такий фрагмент Якщо хтось витягне вищий текст, то можливо отримаємо відповідь - хто із Свинок був зятем(?) Грицька Кердеєвича. В принципі, Бонецький обережно (із ?) вказує на Миколу.
  24. 2 points
    1. Про надання Хоросткова і ще 3 сіл у 1431 р. наприклад у: Matricularum Regni Poloniae summaria: excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur. Pars 5, Vol. 1. – Varsoviae, 1919. – P.35. (No.505). Як бачимо "de Pomorzany" відсутні. 2. Дата 1423 р. стосується неавтентичного документу про Плебанівку (Zbiór dokumentów małopolskich, Т.7, №1938), де Грицько фігурує як теребовлянський староста, а не вашого тексту. В Чоловського цей документ як аргумент. 3. Переглянувши рукопис Чоловського, виникли ще питання, але то потім... Чи не можна якось отримати текст документу AGAD f. 354 Dział I nr 7258 ? .
  25. 2 points
    На Австрійській карті Перше військове обстеження XVIII ст. навколо Хотинского міста є оборонна фортифікація яка виглядає що зроблена з каменю (через грубкість стіни і оборонної стіни Хотинської фортеці яка подібна). До сьогодні тільки зберігся бастіон з півдня. Google Maps Так само виглядає якийсь форт або оборонна споруда в селі Брага через Дністер. Google Maps
  26. 2 points
    "...in monte versus Chorostkow nobilium de Pomorzany" Мене також цікавить той документ, але з позиції Хоросткова. Автентичність його викликає сумніви, хоча Прохаска переконує в зворотному. Аргументую чому: 1) "Блуд" з датою. Прохаска списує його на переписувачів. 2) Пан з Поморян у Хоросткові не міг появитися в 1391 р. Хоростків був дарований Грицьку Кердеєвичу "молодшому" лише в 1431 р. в таборі під Луцьком. Тому є підстави вважати, що Поморяни в текст були добавлені пізніше. Тим більше, що це була копія з обляти. Я вже зустрічався з подібним у документі про надання теребовлянській римо-католицькій плебанії села Плебанівки. (Уявіть собі, село ще не передали, а вже називається Плебанівкою :). Тоді в 1423 р. підозрілою є згадка про Грицька Кердеєвича як теребовлянського старости, коли ж реально він ним був аж в 1449-62 рр.
  27. 2 points
    Заинтересовавшие вас укреплений вокруг Хотина, вероятно, не относятся к категории городских укреплений. Рискну предположить, что это полевые укрепления, построенные в 17 веке во время одной из битв. Эти укрепления были не каменными, а полностью земляными, что видно и по карте, и вообще их чисто-земляными делали. С Брагой - это интересная находка. Там с укреплениями тоже полная неразбериха, поскольку оно там было не одно. Думаю, что по Браге будет отдельная тема, где можно будет описать, что вообще известно об укреплениях, расположенных напротив Хотина.
  28. 2 points
    Мукачево та його замок це той випадок коли історичного матерілу (малюнки, гравюри, мапи, текстові описи )в неті просто тони. Єдине але - багато матеріалів написані Угорською, що досить сильно ускладнює переклад. Графічного матеріалу по Мукачево і замку, що охопює період 17-20 ст., напевно, не менше ніж по Кам'янцю Подільському. Фрагмент зображення/схеми замку 1715 р. Джерело
  29. 2 points
    Розглядаючи карту Козлова я натрапив на досить цікавий контур на півночі містечка, який підозріло нагадує залишки бастіону : Стрілочки означають ймовірні перепади висот, що видно на карті. Жовтим прямокутником позначено розорану під город частину цього ймовірного бастіону. Щодо південного бастіону то схоже, що від нього також щось залишилось: Можливо це якась ілюзія, але і в цьому випадку мені видно контури бастіону і куртин: Але, якщо з'єднати ці два бастіони, то отримуємо дуже великі укріплення (приблизна площа 1,4 км²) як для містечка середньовічної Речі Посполитої: Постає питання чи був Козлів такий великий? Можна сказати звісно що так, Вердум казав, що в ньому мешкало 4 тисячі міщан. Але окрім його слів, немає жодного іншого підтвердження такої кількості населення. Наприклад, Козлів з'являється на картах 17-го сторіччя в статусі містечка (в кращому випадку) на рівні Бережанів, Теребовлі, Залізців, це звісно свідчить про те що Козлів був далеко не маленьким містечком, але й не містом на чотири тисячі людей. Джерело (1613 р.) Джерело карта базована на попередній мапі (Радзивілів), Козлів станом на 1630-ті роки Джерело Козлів на карті Боплана, станом на 1630-ті є просто містечком, навіть не на рівні Зборова, то про які 4 тисячі може йти мова? На сайті Vkraina є і інші карти з Козловим, але для цієї теми, мені знадобилися лише ці. Взагалом, Козлів з'являється на картах лише першої пол. 17-го ст., не враховуючи пізніші перевидання карт Боплана та Блау. Все це, щоб сказати, що більш вірогідно, укріплення Козлова були скромнішими, приблизно такими: P.S. Я не стверджую жодну з версій, скоріш показую своє бачення без доказової бази (це тому, що в інтернеті неймовірно мало інформації про Козлів).
  30. 2 points
    Статья Дмитрия Полюховича об Амадоке: Муха Аристотеля. Как на Подолье исчезло огромное озеро
  31. 2 points
    Наткнулся на этот форум и тему про крепость. По теме вот что можно сообщить. .В Мариуполе в 2010,2011,2012,2014 и в 2015 проводились археологические распопки на месте расположение козацкой крепости.Все пять сезонов раскопок проводились в период июль-август-сентябрь,без какого либо финансирования городской власти,силами волонтеров и работников Мариупольского Краеведческого Музея.Местное казачество,можно смело сказать-серьезной помощи не оказывало.Регулярно на раскопе работало два три,от силы 6-7 представителей казачества.Реестровые в сезон 2012 откупились газировкой и арбузами. "Несмотря на то, что "целью экспедиции был поиск остатков казацкого укрепления" о самих укреплениях там речь не идёт, будто и не натыкались на них. Может целью было всё же не обнаружение оборонных сооружений, а следов казацкого поселения в целом?" На укрепления козацкой крепости так и не наткнулись.В сезоне 2015 года,обнаружен фундамент,вероятно складского сооружения козаков,пол покрытый известкой,на нем большое количество рыбьих костей,и несколько монет-две штуки "деньга" 1748 года,две штуки "2 копейки" 1759 года,"5 копеек" 1783 года.Также были обнаружены остатки козацких курительных трубок-сезон 2011 года принес около 13 штук,одна из них импортная.Две из них находятся в экспозиции МКМ.Увы,в 2016,2017,2018 и 2019 году,раскопки не проводились.Есть определенная вероятность,что в будущем,2020 году-они возобновятся. Насчет цели раскопок.Цель-подтвердить существование козацкой крепости,поселения,вообще подтверждение того что козаки тут были.И это подтверждено полностью.Обнаружена землянка козаков,6 столбовых ям,керамика козацкой эпохи,гвозди,люльки.... Увы-объем работы более чем громаден,а сил очень мало.Так,в сезон 2015 года бывало так,что на раскопе работало 2-3 человека.
  32. 2 points
    Є наступні результати реконструкції вигляду палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці. Насамперед, доповідь на цю тему прозвучала під час ХІ Міжнародної конференції "Проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій" (Меджибіж - Львів - Холм). Презентація до доповіді є у доступі. По-друге, саме у рамках цієї конференції, під час поїздки до ренесансного замку в Яновці, вдалося побачити in citu фундаменти подібної галереї, яку було втрачено. Відмінність у тому, що в Яновці вони лежать на рівні сьогоднішньої денної поверхні, а у Меджибожі поховані під шаром пізнішої (XVI - XIX ст.) грунтової засипки. По-третє. У рамках гіпотези та за попередньо отриманими вимірами за допомогою Наталії Нижник минулого тижня змоделювали гіпотетичний вигляд палацу Сенявських у Меджибізькій фортеці на XVI століття. Щодо розташування сходового маршу може бути ще інший варіант, але це поки не принципово, головне - загальний вигляд. І, нарешті, родзинка на тортик: демонтаж тимчасової опроної плити біля фасаду майже закінчено, і це дозволило закласти перший шурф на глибину - 1м. Він розкрив наявність капітальної кладки саме у тому місці і напрямку, де за очікуванням має бути фундамент знесеної галереї. Чекаємо на подальші результати роботи археологів.
  33. 2 points
  34. 2 points
    Об этом объекте в Сети мало информации, и при этом она очень противоречива: 1. Размер. Ты вот пишешь, что "Діаметр двору - біля 32-х метрів, діаметр між внутрішніми верхівками валу - 40 м", тогда как все остальные тексты, упоминающие размер объекта, утверждают следующее: "округлое (65 на 75 м) городище" (1, 2, 3 и т.д.), или такой вариант: "Городище выглядит как круглое сооружение, диаметром 60 метров" (1). Что-то великоват разнос - от 30-40 до 60-70 м. 2. Датировка. Одни тексты называют этот объект укреплением 12-13 вв., другие - 17-18 вв, третьи - пишут и то и другое одновременно. Если учесть, что на объекте установлен памятник советского периода, а также с учётом его планировки, можно сказать, что у версии про 12-13 вв. какая-то база точно есть (как минимум в виде подъёмного материала), а вот на чём базируется версия о 17-18 вв. мне пока не понятно. В этот период круглая форма укреплений была не в почёте, и если какой-то объект указанного периода и был круглым, то в большинстве случаев речь шла об использовании в 17-18 вв. какого-то более раннего объекта (городища, майдана и т.п.). Особенно странно вариант с датировкой выглядит, когда указывается только 17 век (т.е. вообще отрицается, что это укрепление 12-13 вв), как здесь, к примеру:
  35. 2 points
    Новина від 25 червня 2019: Відео від 24 червня 2019:
  36. 2 points
    Экспозиция внутри башни 27.05.2019 Пушки, свод и кирпичный столб по центру, лестница куда-то в подвал (или в тупик), странные перекрытия окон/бойниц. Вообще помещение большущее!
  37. 2 points
    Обсуждается древнерусское городище Тумащ Тумащ - остатки городского детинца, треугольного в плане (площадь 1,6 га), занимают высокий мыс левого берега р.Стугна, на окраине с.Старые Безрадичи Киевской области. Поселение по периметру окружено валом и рвом с напольной стороны. Въезд на городище прослеживается с юго-запада. Отсюда к детинцу примыкал обширный окольный город (площадь около 8 га), валы которого ныне полностью распаханы. Но в начале века В. В. Хвойка отметил укрепления (две линии валов и ров) в 400 м к югу от детинца. Тумащ был одним из важных опорных пунктов на пути вражеских войск к Киеву. Вместе с Треполем и Василевым он обеспечивал в XI-XIII вв. оборону столицы Руси от набегов половцев, один из городов, прикрывавших Киев с юга, упомянут в летописи под 1150 и 1170 гг. Городище Тумаща неоднократно обследовалось археологами. По длинной оси вала впритык друг к другу стояли забитые землей срубы. В детинце были обнаружены отложения зарубинецкой культуры и древнерусского (XI — XIII вв.) времени. Найдены следы углубленных в землю жилищ, обломки стеклянных браслетов, шиферные пряслица, орудия труда, наконечники стрел, монетная гривна киевского типа, различные украшения. Ранее на поселении была обнаружена печать греко-русского типа с погрудным изображением св. Романа, принадлежавшая, по-видимому, князю Роману Святославичу. Точных данных о том, кем он был основан, нет, однако не исключено, что его основал ещё Владимир Великий в конце X века. Впервые упоминается в Лаврентьевской летописи под 1150 годом в связи с междоусобной борьбой Изяслава Мстиславича Волынского и Юрия Владимировича Долгорукого за киевский престол. Под Тумащью состоялась битва между нанявшим берендеев Изяславом Мстиславичем и союзником Долгорукого, Владимирком Галицким, проигранная Изяславом. Во второй половине XIII в. город после Батыева нашествия пришел в упадок и прекратил существование. Координаты: 50°9'22"N, 30°33'57"E Источники: http://ruina.ru; http://www.xliby.ru; http://wikimapia.org; http://io.ua; https://ru.wikipedia.org; Вид на окольний град з дитинця.
  38. 2 points
    К вопросу о расположении участка замка. Из источников, приведённых выше, узнаём, что замок "находился в середине современного села" + "на месте кладбища". Т.е., чтобы найти участок замка нужно найти участок кладбища, расположенный в центре села. На карте Шуберта (ок. 1868) близ центра села показано сразу 2 кладбища, но оба они находятся рядом, в районе участка берегового плато, которое возвышается над долиной реки: Источник Участок одного из кладбищ до сих пор хорошо виден на спутниковых снимках: Этот участок как раз находится в центре села, на "углу" берегового плато, откуда открывался вид и на село, и на речную долину: Карта рельефа Google На участке кладбища моё внимание привлекла вот эта линия (выделена стрелочками) - видно, что вдоль неё идёт дорога, которая даже вынуждена немного огибать линию. Уж не след ли это от вала, некогда служившего границей кладбища? Если это и есть участок замчища, то выбор локации для размещения укрепления выглядит вполне логично. Когда же укрепление перестало существовать и было заброшено, его участок, ограждённый валами, мог идеально подойти для размещения кладбища - огороженная территория, расположенная недалеко от села, но всё же немного на отшибе. Других вариантов размещения участка замка у меня пока нет.
  39. 2 points
    О существовании замка в с. Старые Безрадичи я узнал из статьи К вопросу о системе обороны Киевской земли (1954) авторства Павла Раппопорта. В ней автор кратко описывает местное городище 12-13 вв., но также отдельно отметил и наличие в селе участка более позднего замка, причём отметил, что на момент разведки там ещё существовали следы укреплений: В той же стать на плане-схеме П. Раппопорт отдельно отметил славянское городище (№7) и замчище (№15): К сожалению, другой информации об этом объекте я не встречал, поиском расположения замка не занимался, потому больше ничем другим тему дополнить пока не могу.
  40. 2 points
  41. 2 points
  42. 2 points
    Еще в 20 веке можно было найти деревянные остатки. Источник: Киевская старина. 1902. Т.79, №10. От.2 Стр.31
  43. 2 points
    На Великдень отримали шанс покататися районом, разом і заглянули на городище. Стан об'єкту, його локація і атмосфера - просто шикарні. Зовсім неподалік від городища мається ще й поселення черняхівської культури.
  44. 2 points
    Є опублікований текст на латині та його переклад (починаючи з 41 ст.) в цьому посиланні.
  45. 2 points
    Возвращаясь к озеру Амадока... Есть такой печатный источник авторства придворного географа и историка Станислава Сарницкого: Descriptio veteris et novae Poloniae cum divisione eiusdem veteri et nova. Adiecta est vera et exquisita Russiae inferioris descriptio, juxta revisionem Commissariorum Regiorum et Livoniae juxta Odoporicon exercitus Polonici redeuntis ex Moschovia... (и прочая, прочая... в традициях эпохи модерна) Издана книга в Кракове в 1585 году, по ссылке электронная копия доступна в сети. Ценю эту книгу и ее автора за то, что в ней Сарницкий образно сравнил Меджибож с Месопотамией: "При слиянии Бужка и Буга, будто Месопотамия, Меджибож расположился, что о самой сути этого города свидетельствует". Но речь моя об озере Амадока - вернее, о том, что в 1585 году ни о какой Амадоке этот довольно титулованный польский автор не знал. Сарницкий бегло, но детально описывает Подолье: реки, озера, города, их взаимное расположение, и даже дает их географические координаты. То есть подходит к делу серьезно. Его описания - это более конкретно, чем ренессансные карты. Но среди упоминаемых им озер Амадока отсутствует. Напомню, что эта подробная книга по географии издана в 1585 году. Напротив того, на уже упомянутой выше карте 1605 года Г. Меркатор, ничтоже сумняшеся, изображает озеро Амадока в наличии. Уже это само по себе свидетельствует, что с картой Меркатора по крайней мере что-то не так. Конечно, можно интерпретировать, что на самом деле и озеро являлось на самом деле болотом, и конфигурация его была посложнее, чем на картах. Но интереснее сделать другое: проанализировать справочный текст Станислава Сарницкого, визуализировать согласно ему на карте перечисленные Сарницким города, реки и озера - и уже туда попытаться вписать гипотетическую Амадоку. Предполагаю, что конфликтов гипотетической Амадоки с реальными водоемами и поселениями будет достаточное количество. Если кто-либо пожелает это сделать - в помощь ему еще статья: Поділля в С. Сарницького „Описі давньої та нової Польщі” (1585) / Д. Вирський // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 17. — К., 2009. — С. 20-35. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
  46. 2 points
    Ще одна стаття, цього разу мова йде про дерев'яну забудову Чернелицького замку. https://www.academia.edu/38773890/Квятковський_Л._Деревяна_забудова_Чернелицького_замку_Kviatkovskyi_L._Wooden_buildings_of_the_Chernelytsia_castle
  47. 2 points
    Поки тема гаряча, одразу по стопах доповню її цінними матеріалами, які накопав ще пару місяців тому, але ніяк не зібрався опублікувати. В одному з повідомлень вище є згаданий Юрій Стецик, в чиїй дисертації також згадувалися Щеплоти. Мав я можливість коротенько поспілкуватися з паном Юрієм про даний монастир, і він щедро поділився зі мною своїми виданнями і напрацьовками по темі. В більшості - це матеріали, які стосуються діяльності монастиря саме як духовної обителі, і дуже мало є того, що може стосуватися саме теми фортифікації. Однак в праці "Візитації василіанських монастирів Перемишльської єпархії 1747–1767 років" є наведений цікавий текст. Це - візитація монастиря за 21 травня 1764 р. Тут відносно коротко, але все ж описаний загальний вид монастиря, згадані і оборонні вали, і брама, і вищезгадані пивниці. Їх було дві:
  48. 2 points
    Аня Тимчина Занько помогла достать фото этого подземелья, за что ей большое спасибо. С её слов удалось узнать, что подвал находится на участке монастыря, никаких строений над ним нет. Вообще место закрытое, но пару лет назад на День Независимости в Щеплоты приехали гости из соседнего села, которых пустили в подвал, благодаря чему и мы можем его рассмотреть хотя бы на фото. Судя по кадрам и по словам Анны, подвал представляет собой однокамерное помещение, к которому со двора ведёт небольшая галерея-спуск. Правда, в некоторых стенах видны какие-то подозрительные ниши/углубления, но связаны они с какими-то другими помещениями (если таковые вообще существовали) или это что-то более скромное, мне пока непонятно.
  49. 2 points
    Тепер в контексті всього вищесказаного спробуємо поглянути на сам замок. Заморський пише "...як свідчить акт з 1497 року в котрому Микола Свинка згаданий є як колись дідич і закладач замку і села Поморяни", додаючи, що згаданий документ походить з замкового архіву. Інформація виглядає цілком вірогідною і довіряти їй не маю підстав. В такому випадку появу першого замку можна приписуватии десь до 1420-30-х років. Можливо, навіть ближче до останніх, маючи на увазі, що майновий поділ між синами Кердея старшого відбувся в 1434 році. Однак, точно не у "міфічні" Казимировські часи, як то протрактував Заморський. Наступним важливим моментом є інвентар з 1437 року, теж згаданий Заморським. Тут Поморяни фігурують під терміном "oppidum", що він переклав, як "місто фортечне". З цього місця вже можна стверджувати, що замок був. Або замочок. Але яким він був? В "Akta grodzkie i ziemskie..." я неодноразово зустрічав записи другої половини XV ст., де згадується, про існування в Поморянах "fortalicium" - це невелике, скоріш за все дерев'яне укріплення, щось ближче до оборонного двору, ніж на потужного замку. В 1474 році відбувається перше відоме нам бойове хрещення. Набіг татар, про який вже згадано було вище. Залога була тут зовсім скромною - 7 чоловік + Свинка, що зайвий раз стверджує про зовсім невеликий масштаб укріплення. Тим не менше обороні вдалося втриматись і відбити татар. Складно сказати, скільки їх було. Загалом чисельність татар в поході сягала 7 тисяч, але яка частина з ним була саме під стінами Поморян - відомостей немає. Ну, і останнє, що варто відзначити - це трагічний для Кердеїв 1499 рік і черговий набіг татар. Тоді Сигізмунд Кердей, очевидно не покладаючи великі надії на своє укріплення, шукає прихисток в Дунаївському замку. Хоча там "замок і місто ... з дощок і колод було збудоване", як свідчить турецький історик Саад-ед-дін при описі тої битви. В контексті цього можна припустити, що ще станом на кінець століття замок в Поморянах був на порядок скромніший, ніж Дунаївський. І напевне не був мурований. Мурований замок тут мав би з'явитися дещо пізніше.
  50. 2 points
    Отож. Найбільш рання згадка про Поморяни, яка була перед моїми очима, це грамота дана Владиславом Ягайлом Петру Добковичу в серпні 1391 року в обозі під Городлом. Текст документу на латині був викладений в "Kwartalnik Historyczny. R 8"(1894) у статті Антонія Прохаска, яка стосувалася зовсім іншої теми - Теребовлі. Довкола цієї статті було поламано масу списів між тодішніми істориками, вона піддавалася гострій критиці зі сторони Грушевського, проте предмет цих суперечок тут нам зовсім не цікавий. Цікавим нам є лише той факт, що в середині тексту при описі меж населених пунктів зустрічається такий фрагмент: що можна перекласти як Ось такою є перша згадка. Нажаль не вказано, хто ж тоді був тою "шляхтою з Поморян", жодних імен, прізвищ, і т.д. Наступний ключовий документ датується 1423 роком. Тоді місцева руська шляхта мала можливість зустрічі з королем Владиславом Ягайлом в Самборі, куди він прибув з двором на полювання. І саме тут був підписаний один цікавий документ про обмін селами між деякими шляхтичами. В чорновиках Чоловського можна зустріти текст цього документу вже в перекладі на польську. А сам документ, доречі, дожив до наших днів. Мені вдалося його відшукати, лежить він в AGAD f. 354 Dzial I nr 7258. Отже про що там йдеться? Нижче дам лише ключові витяги з тексту: далі іде текст про обмін з Яном Межиком з Дамброви сіл Золочева на Рожище. Нижче по тексту брати затверджують право Датований документ п'ятницею, 23 жовтня 1423 р. Отож, з цього документу бачимо, хто ж був тою "шляхтою з Поморян" в згадці за 1391 рік. Це, очевидно, Грицько Кердей старший (одразу почну це слово присталяти, щоб уникнути плутанини з його сином). Вперше в документах він з'являється 22 червня 1388 в ролі свідка у одній судовій справі. В 1400-1402 роках був подільським старостою, і в конфлікті між Свидригайлом і Ягайлом зайняв сторону останнього, за що і отримав його прихильність. Це дозволило йому за час своєї діяльності дослужитися до досить великих майнових статків. Дата його смерті поки невідома, але як місце поховання часто вказують Домініканський костел у Львові, де був похований з дружиною Кларою. Чоловський стверджує, що помер Кердей старший близько 1430 року. В такому контексті дивним і незрозумілим мені виглядає той факт, що ще при його житті його сини стали спільними власниками деяких маєтків. В будь-якому разі спільними розпорядниками вони були до 1434 року. В зазначеному році між ними відбувся поділ батьківських володінь. Документ, про поділ колись мав би знаходитись в замковому архіві і є втраченим. Однак за словами Чоловського побічні джерела дозволяються стверджувати саме про такий поділ: Януш отримав Оринін, Устя, Сокіл, Гриньківці, Давидківці, Шманьківці, Чарноконьці, Настасів, Мишківці, Хоростків і інші. Дмитро - Шпиколоси, Ремізовці, Урмань на Золотою Липою, Підберіззя і Вижняни. Сигізмунд - Войнилів, Хоцін, Студзянки, Неговці, Дорохів, Томашівці. (в назвах населених пунктів можуть бути неточності. Це просто передрук з польської) Про Петра згадок немає. Очевидно до поділу не дожив. Грицькові молодшому відійшла половина Поморян з деякими прилеглими селами і Винники під Львовом. Інша половина Поморян дістається Миколі Свинці. І ось останній персонаж є, напевно, чи не найцікавішим в цій всій історії. Очевидно, це той самий "легендарний" Микола Свинка, який в багатьох статтях виступає як будівничий Поморянського замку. Заморський приписує його життя аж до середини XIV ст., що однак не відповідає дійсності. Заморський в своїй праці оперує лише одним документом з замкового архіву, де згаданий Микола Свинка - це акт з 1497 року, де Свинка згадується, як колишній дідич і фундатор замку. Розуміємо, що Свинка жив куди пізніше, ніж хотілося би Заморському в його спробах пов'язати побудову замку і прихід на Галичину Казимира ІІІ. Однак величезне питання викликає родовий зв'язок Грицька Кердея старшого і Миколи Свинки. Ким був Свинка для Кердеїв? З однієї сторони в документі 1423 р. маємо чітку відповідь. Він записаний в число синів Грицька Кердея, де нарівні з іншими згаданий в якості "уроджених братів". Також, такий потужний генеалогічний ресурс, як Wielka Genealogia Minakowskiego (присвячений дослідженню саме родових зв'язків шляхти) подає Миколу Свинку також як сина, проте від іншої дружини, невідомої нам на ім'я. В такій логіці, цілком зрозуміло, чому його немає в таких грунтовний генеалогічних ресурсах, як, наприклад, "Herbarz polski" Адама Бонецького і він не вказується в переліку синів Кердея. Те, що Микола Свинка був сином Грицька Кердея - це зовсім неочевидний факт і міг збити з пантелику будь кого, хто проходив тему відносно поверхнево. Також, варто згадати, що Бонецький подає іще один цікавий факт, який варто згадати. Дмитро зі Шпиколос в одному документі за 1454 р. теж згаданий, як Свинка - "Дмитро Свинка". Тому "Свинка" це, скоріш за все, було прізвисько, яке причепилося до родини, але найбільше прижилося Миколі. З іншої сторони, Чоловський, навіть маючи в руках документ 1423 р. все ж піддає сумніву, що Микола Свинка був сином Грицька старшого. Що саме не дозволило Чоловському до кінця прийняти цю теорію - мені не до кінця зрозуміло. Чоловський наводить іще один документ, де Микола Свинка в 1430 році виступає в ролі свідка і записаний як "Микола Свинка зі Свинок". Далі будується теорія про походження Миколи з одноіменного села Свинки, яке знаходиться десь в Польщі (де саме я так і не зміг розчитати з почерку Чоловського). І навіть наводиться той факт, що в 1399 році власниками тих Свинок були три брати: Микола, Фабіан і Войцех. Чи це той самий Свинка, чи лише тезка? Наразі можемо лише здогадуватися. Додати до всього сказаного можна лише той факт, що внук Грицька старшого - Сигізмунд, в 1498 р. називає Миколу Свинку своїм дядьком. І, загалом, Чоловський схиляється до того, що Микола був зятем Грицька старшого. Я ж, зі свої сторони, залишу цей зв'язок під великим знаком запитання. А для кращого розуміння всіх подальших родових зв'язків подам генеалогічну схему зі всіма головними дійовими особами про яких йтиметься нижче: Якихось інших важливих фактів чи документів з життя Миколи Свинки ми поки не маємо. Помирає він не раніше 1440-го року, оскільки ще в цьому році він згадується в записках Львівського гродського суду як війт Поморян - "Nicolaus advocatus de Pomorzany". Після нього його частка Поморян дістається синові - Іванові. Іван неодноразово згадується в різних документах, саме як "Іван Свинка з Поморян". Саме так він записаний одним з перших в відомій договірній грамоті шляхти Львівської землі і Жидачівського повіту з Львовом про охорону своїх прав за 1464 р.(текст документу в повному обсязі подає Заморський, а оригінал грамоти зберігається нині в ЦДІА у м.Львові. Особливістю документу є прикріплені 42 печатки тих, хто підписався під документом. Однак, нажаль, печатки нашого Свинки серед збережених немає). В 1474 році під час набігу татар Іван Свинка з невеликою залогою у складі 7 чоловік зумів втримати оборону Поморянського замку. Цей факт є відображеним і коротко описаним в ряді хронік, починаючи з "Польської хроніки" Длугоша. Згідно з даними Великої генеалогії Мінаковського, Іван Свинка помирає у 1476 році. По собі залишив єдиного сина - Миколу. Про Миколу відомостей небагато. Згадується він лише в двох документах. Вперше - 27 червня 1477 р, коли прагнучи допомогти "найдорожчій тітці" Анні Скарбек, віддав їй навічно у володіння село Кальне. Вдруге - 8 січня 1479 р., коли заповідає дружині Дороті на випадок своєї смерті розпоряджатися своєю частиною Поморян доти, доки буде вдовою. У випадку повторного її шлюбу, маєтки мають перейти його найближчим спадкоємцям, а взамін Дорота мала би отримати від них компенсацію в 1200 гривень. Документ, очевидно, складався з огляду на стан здоров'я, бо вже в 1480 році Микола покидає цей світ, не залишивши по собі нащадків. А разом з ним згасає і гілка поморянських Свинок. Дорота залишалася вдовою недовго, бо вже в 1481 році бачимо її заміжнею за Мартином з Острова. Мартин, в свою чергу, вже також був вдівцем. Попередньо був одружений з Катериною - сестрою Івана Свинки, з якою мав 4-х дітей(двох хлопців і дох дівчат). А далі іде дуже складна і заплутана ситуація. Згідно заповіту Миколи Свинки після повторного одруження Дороти, його частина Поморян мала б перейти до його сестер - Анни Скарбек і Катерини Островської, першої дружини Мартина. Після смерті Катерини її спадкоємцями стали її діти, і виходить цікавий факт. Дорота стає мачухою для своїх пасинків, котрі одночасно були спадкоємцями половини маєтку її першого чоловіка. Але перед тим, як набути майнових прав вони мали виплатити Дороті грошову компенсацію. Те ж зі своєї сторони мала зробити і Анна Скарбкова. Остання, не маючи бажання розбиратися з проблемним спадком 9 червня 1480 року проводить обмін з братами Яном і Віктором Сененськими(які доводились родичами Дороті, Чоловський називає їх "братанками"), обмінявши свою частку Поморян(1/4) на село Лешків. В 1484 році другий чоловік Дороти Мартин з Острова помирає і вона повертається до Поморян, де продовжує розпоряджатися половиною маєтку, не оглядаючись ні на братів Сененських, ні на своїх пасинків Островських. Тим самим створює ряд проблем і породжує своєю діяльністю численні судові позови. Але про неї ще трошки пізніше. А зараз повернемося до поділу 1434 року. Другу половину Поморян тоді отримує тоді Грицько Кердей молодший. Досить вагома політична персона того часу. Вів дуже активне і політичне, і військове життя. Свого часу добивається посади подільського воєводи. Не раз і не двічі зустрічав його ім'я в різноманітних судових справах в "Akta grodzkie i ziemskie...", де часто фігурує під іменем "Грицько з Поморян". Однак, наскільки я розумію, будучи досить зайнятим своїм активним політичним життям, він мало приділяв уваги саме Поморянам. Тим більше, що володів тут лише половиною. Остання згадка про нього датується 18 червня 1462 року. Похований також в Домініканському костелі, поруч з батьком. По собі залишив двох синів. Сигізмунду(старості Красноставському) тоді дістається батькова половина Поморян, а Іванові (старості Теребовлянському) Теребовляни. Спочатку Сигізмунд був одружених з Оленою зі Струмилів, однак дітей від їхнього шлюбу не зафіксовано. А пізніше, в 1490-му році вдруге одружується. І не на кому-небудь, а на вищезгаданій Дороті, двічі вдові по Миколі Свинці, і по Мартину з Острова, фактичній розпорядниці другої половини Поморян. Їхнє одруження внесло остаточний хаос в майнові взаємовідносини в Поморянах. Тому 1490-і роки супроводжуються суцільними судами між Сигізмундом Кердеєм з Доротою, братами Яном і Віктором Сененськими та пасинками Дороти Андрієм і Христином Островськими. Останні, розуміючи складність відстоювання своєї частки володінь відступають 31 грудня 1494 року свою чверть володінь братам Сененським в обмін на інше село, доплату в 2000 угорських дукатів і обов'язок виплати своїх зобов'язань Дороті згідно заповіту Миколи Свинки. Відтак брати Сененські набули вже половину Поморян. І хто зна, як би все розвивалося далі, якби не події 1499 року? А в згаданий рік відбувається черговий наїзд татар. Сигізмунд Кердей, очевидно вважаючи більш надійним для оборони Дунаївський замок, покидає Поморяни. Забирає з собою дружину Дороту і єдиного 9-річного сина - Івана і прямує туди. Замок там був дерев'яний, однак добре доглянутий львівськими архієпископами. Він також був в числі тих, хто встояв в згаданому вище наїзді 1474 року. Однак цього разу не судилося. Замок був взятий, Сигізмунд Кердей - вбитий. Дорота з сином були взяті в ясир. Пізніше, Дороті якимось чином вдалося втекти з полону, а молодий хлопець був для татар досить цінним здобутком. По поверненні Дорота знайшла опікуна в обличчі свого брата - Петра. Разом, ще протягом двох років пробувала відстоювати свої права на Поморяни у судах проти братів Сененських. Однак 8 січня 1501 року засвідчує, що брати Ян і Вікторин Сененські, виплатили їй всі кошти і визнала їх єдиними і повноправними власниками Поморян.
×
×
  • Create New...