Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 02/22/19 во всех областях

  1. 2 балла
    Обсуждается этот объект: укрепление в с. Бережница. Село Бережница (wiki) находится в 20 км к западу от Ивано-Франковска, в 4 км от райцентра Калуша: Визиком О существовании в этом селе укрепления узнал совсем недавно, когда Зеновий Федункив (широко известный в узких кругах исследователь фортификации Прикарпатья) рассказал о нём на своей facebook-страничке: Укрепление совсем небольшое - в личной беседе Зеновий сообщил, что "Розміри прясел по гребеню валу: 49 х 50 х 48 х 30 м.". Ниже приведу графические материалы, которыми поделился Зеновий. На карте Фридриха фон Мига (1779-1783) в нужном квадрате нет явно выраженных признаков существования укреплений, но в нужной зоне показано какое-то строение, выполненное (судя по красному контуру) из камня или кирпича. По мнению Зеновия, эта постройка тогда могла стоять на участке укрепления: Mapire.eu Расположение участка укрепления: Карта Google С примечаниями и пометками Зеновия: Более точная привязка: Ориентировочный план укрепления: От себя добавлю снимок участка с Google Earth (26 октября 2006): Панорамный вид на участок со стороны долины реки - укрепление находится на возвышенности: С расшифровками Зеновия: Участок укрепления, вид с юга. Зеновий уточнил, что "Висота валу в різних місцях коливається від 4 до 1,5 м. Глибина рову - 2-1 м": Одна из уцелевших секций валов:
  2. 2 балла
    Нове друковане надходження: вийшла друком стаття "Палац Сенявських у Меджибожі в контексті польського, словацького, угорського ренесансу" - у збірнику матеріалів минулорічної конференції у Львівській Політехніці. Звантажуймо.
  3. 1 балл
    Обговорюється цей об'єкт: Личковецький замок На місці теперішнього села Трибухівці колись було місто Личківці і могло похвалитися замком, а на колишньому місці с.Трибухівці тепер – Личківці. Така зміна навіть досі плутає багатьох, так село Личківці відоме завдяки палацу Тімельмана (який часто плутають з замком), Збруцькому Світовидові (саме тут його знайшли в 1848 р.), костелу Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії і Личківецькому замку, але діло в тім, що всі ці споруди розташовуються/розташовувалися на теперішній території села Трибухівці, яке підпорядковується селу Личківці. Тобто, довколо цих поселень одна плутанина та щоб самим не заплутатись, ми сконцетруємось на с. Трибухівцях (колишньому місті Личківці). Личковецький замок розташовувався в с. Трибухівці (Гусятинського району). Ось так, це село розташоване відносно Гусятина, Хоросткова та Копичинець: Google Maps Трибухівці розташовані при злитті річок Гнила і Тайна: Google Maps Долину обвивають ріки з трьох сторін а з західної сторони є пагорб-перешийок на якому було збудовано замок. Завдяки такому вдалому розташуванню саме поселення не потрібно було додатково укріпляти, т.к. весь удар на себе брав замок. Локалізувати замок дуже просто тому, що хтось вже це зробив і навіть добавив фотографії : Google Maps Перша пряма писемна згадка Личківців 1470 року, повідомляє, що Петро Іличковський продає своє село Іличковець Яну Скорчиці. [AGD, T. XII, № 3491] В 1475 він відкупляє його в Яна Скорчиці, а в 1482 записує це село своєму синові Пйотру Іличковському. В 1485 році, Пйотр здав село під заставу Яну Сєцєху Щавінському з Городниці. З часом Сєцєхи отримали Личківці у власність, так в 1522 році завдяки Єнджею Сєцєсі з Городниці (сину Яна Сєцєхи Щавінського) Личківці отримали міські права і королівський привілей на проведення 2-х ярмарок (перша в 3-тю неділю після Великодня, друга 21 вересня), щоп'ятничних торгів.[Wikipedia] Це допомагало розвитку містечка, яке треба було обороняти від татар, тому можна припустити, що перше укріплення було споруджено в цей час. Через одруження дочки Єнджея (Зофії) з Марціном Калиновським, Личківці перейшли до роду Калиновських. В 1562, одним з власників міста був Ян Калиновський [Wikipedia] (брат Марціна) (в радянських джерелах ця дата вважалася першою згадкою Личківець). Саме Яну приписують будівництво кам'яного замку в Личківцях в XVII cт., в чому я особисто сумніваюсь, тому що на початок 17 ст. йому мало бути біля 70 років. Тому, або це був не він, або це не було в XVII ст. Після Яна, власником Личківців був Валентій-Олександр Калиновський аж до 1620 року. Elzbieta Hornowa стверджує, що 1628 року місто належало Дрогомирським і Калиновським. Але Личківці залишалися в володінні Калиновських до кінця XVII ст.[Wikipedia] Тому, замок остаточно був збудований одним з Калиновських. За В. Бойко, личківецький замок виглядав наступним образом: Бойко В. Личковецький замок // Тернопільський Енциклопеди́чний Словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 350. Не зовсім зрозуміло, де на сході? а де на заході? Тим більше посилання на інше джерело немає, через що не зрозуміло, чи це він висловлює свою думку, чи цитує когось. Втім, очевидно замок був кам'яним, тому що костел та капличку збудували з його каміння. Хоча, Александр Чоловський вважає, що костел не був збудований в 1728 році з замкових рештків, а значно древніший і входив в вузол оборони замку: Przeszłość i zabytki województwa tarnopolskiego, Aleksander Czołowski, Tarnopol, 1926 (ст. 145) На початку 19 століття в замку ще проживали люди, про що повідомляє Географічний Словник Королівства Польського : Liczkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. — ст. 213 P.S. Окрім цієї згадки, інших згадок замку немає тому що там більше половини тексту забрав Збруцький Світовид. Виникає питання "де ці люди проживали?" На це немає точної відповіді, можливо в тій частині замку, що збереглася аж до XX ст.? Ось про цю збережену частину замку йде мова : Polona Polona На цих двох фотографіях XX ст. бачимо на першому плані, вірогідно, пивницю однієї з башт, з двох протилежних ракурсів. Тепер перейдемо до карт. Перша мені відома мапа на якій показані Личківці є картою Боплана (перевидання 1664-го року): Wikipedia Зверніть увагу, що Личківці показані в якості містечка. Личківці на карті Фон Міга (1779-1781) : Mapire.eu Як бачимо Личківці та Трибухівці на своїх первісних місцях. Личківці на карті Річчі Заноні, на мапі показана міська забудова, це означає, що показане містечко, рідше місто, немало укріплень: Galliсa.bnf На картах Фон Міга і Third Military Survey (1869-1887 рр.) бачимо на замчищі ті самі будівлі, але по різному розташовані: А на картах Фон Міга і Second Military Survey (1861-1864 рр.) позначена та вищезгадана башта, що збереглась на рівні підвалів: Личківці на карті 1880 року: freemap.com Тепер на закінчення фотографії каплиці (яку збудували з рештків замку) і самого замчища: Капличка: Замки та храми України Замчище: Замки та храми України Джерело Джерело Поки що це все, добавляйте!
  4. 1 балл
    Касательно въезда вариантов могло быть довольно много. К примеру, в Сидорове въезд был обустроен не в лобовой или тыльной секции укреплений, а сбоку, на линии одной из боковых секций укреплений. А может в Лычковцах было как в Язловецком, Хустском, Каменецком или Бучацком замках, где были не одни ворота, а несколько, находящихся на разных уровнях и в разных частях замка - вначале проходишь через одни ворота, двигаешься вдоль ядра укреплений, и тогда уже попадаешь к основным воротам. Стоит также учесть, что наличие ещё одной линии обороны подразумевается хотя бы из-за того, что замок прикрывал городок, и если даже городок не мог похвастаться какими-то мощными укреплениями, то какие-то номинальные укрепления (даже обычный частокол или оборонный периметр из рогаток) у него должны были быть, и они должны были как-то стыковаться с замком. В свою очередь замок не мог просто сам по себе находится на холме так, чтобы те же татары могли его спокойно обогнуть и попасть на территорию городка - потому замчище, по идее, по бокам должно было стыковаться с какими-то городскими укреплениями. В этом случае на нижнем уровне могли быть ворота, но не столько замковые, сколько городские.
  5. 1 балл
    В книзі "Теребовельська Земля"(1968 р.) Заплітний А. є розділ для Струсова і ось що цікавого я там зустрів: Дуже цікава інформація, якої я ніколи раніше не зустрічав. Тобто, маєток Струсів знаходився на території містечка і якщо його укріпили, то вийшов вже замок на містечку. Тут цитується документ 1745 року, який склали струсівські ремісники. В цьому документі згадується, що замок виконував судову функцію для містечка. Тобто, ще в 1745 замок не просто існував, але й виконував свої адміністративні функції. Для цього йому було б потрібно знаходитися близько до центру містечка, а не в Чертовій Дебрі. Тому що в випадку віддаленості від центру ці функції б перенесли до якоїсь споруди, що знаходилась б ближче до центру.
  6. 1 балл
    За слова В. Бойка личковецький замок виглядав таким образом: "Конфігурація повторювала обриси місцевості. Оборонні мури під гострим кутом сходилися над урвищем зі східнього боку й увінчувалися оборонною вежею. В'їзд із західнього боку боронили в'їзна вежа і викопаний глибокий рів." Для того, щоб зрозуміти про який захід і схід йде мова, потрібно оприділити де був в'їзд на територію замку. Це легко оприділити завдяки костелу. Його вхідна частина мала зустрічати гостя чи власника, що в'їжджав на територію замку. В такому випадку, отримуємо, що вищезгадані "захід" та "схід" в реальності є протилежними. Тобто захід це схід, а схід то є захід: Google Maps Виходить, що східня сторона складалася зі стику мурів та оборонної вежі, подібно до Сидорівського замку: castles.com А тією вежею, що увінчувала стик мурів, могли бути рештки замку, які тепер перебудовані під капличку. Щодо "західної" сторони, то мені здається, що в'їзд був десь тут: Google Maps Відповідно до в'їзду розташовувалась і в'їздна вежа. Але, я сумніваюсь, що в личківецького було лише дві вежі для оборони. Це ще треба вияснити!
  7. 1 балл
    Ще одне свідчення про вали Плоскирова - Gazeta Toruńska, 10 грудня 1884 р., стор. 4. Статейка досить прикольна, не часто таке зустрінеш у новинах з провінції. Для нас головне - згадки про залишки фортифікацій, але дозволю собі подати переклад усього тексту: Важко стовідсотково покладатися на тексти тогочасної преси, але тут скидається на те, що містечко через ті вали було аж відоме ))
  8. 1 балл
    "Плориків оперезаний муром" - ця випадково знайдена назва мого рідного Плоскирова-Проскурова-Хмельницького сьогодні зробила мій день Фотокопія: Переклад: Джерело - кількатомний словник "Старожитності польські, для зручності читача у порядку алфавітному зібрані", том 2, Познань, 1852 рік. Звідки взялася назва "Плориків або ж Плоскирів", якщо у 1852 році вже прокладали трансатлантичні телеграфні кабелі, тобто це було не дрімуче Середньовіччя і не часи Геродота з його історіями з чужих слів, де глухий що не дочув, те прибрехав? Як на мене - взялася через те, що подібні географічно-історичні енциклопедії та довідники десятками найменувань видавалися у підросійській Польщі, яка ностальгувала за втраченими краями. Коли читаєш одне видання, друге, десяте - видно, що багато відомостей автори переписували один у одного, повторюючи однакові факти, байки а часом і помилки. Серйозною верифікацією текстів навряд чи хтось з них займався, а навпаки привносили свою "творчість". Тому історично ці тексти цікаві, але їхня фактична достовірність невисока. Але за "Плориків" автора згадаємо добрим словом - потішив )))
  9. 1 балл
    Здесь нашлась такая вот интересная информация:
  10. 1 балл
    Тут мається на увазі прізвище. Це є переліком свідків. Зайдіть в тему про Лабантів, там ви знайдете більшість згадок про Лабантів. Щоправда, жодної про місто Лабентвела.
  11. 1 балл
    В "Akta grodzkie I ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej Bernardynskiego" часто згадується Labantha/Lambantha, зокрема Том 12, сторінка 138 : цікаво, тут мається на увазі прізвище чи населений пункт?
  12. 1 балл
    Объект очень интересный и интригующий, но при этом настолько плохо изученный, что ни обилием данные по истории, ни сколь-нибудь детальными сведениями об архитектуре он, к сожалению, похвастаться не может, и потому пока остаётся только собирать в одной теме осколки сведений в ожидании, когда там проведут раскопки или момента, когда кто-то займётся целенаправленным поиском сведений об этом укреплении в архивах/коллекциях других государств. Вот что хотел бы отметить: 1. Я бы не удивился, если выяснится, что первые укрепления тут возникли не в 16-17 веках, а гораздо раньше, ещё до 13 века. Место выгодное, вокруг россыпь городищ и поселений, так что и на участке замчища какой-то ранний оборонный пункт мог существовать. 2. Если верны сведения о том, что Лычковцы ещё в 1522 получили статус городка, то опять же логично предположить, что замковый холм тогда также был занят каким-то укреплением, а городок, вероятно, находился в петле, окружённой со всех сторон речными рукавами и заболоченными долинами. Уже тогда укрепление на замчище для молодого городка играло роль пробки, перекрывающей доступ к горлышку бутылки городского пространства. 3. Очень интересна роль в истории замка представителей рода Калиновских, и особенно роль Марцина Калиновского. Дело в том, что Марцин был известен своей фортификационной деятельностью, плодами которой стало появление 1630-х - 1640-х гг. довольно мощных (правда, к тому времени всё же устаревших) замков в Гусятине и Сидорове, расположенных неподалёку. Даже по этим замкам прослеживается тяга Марцина к солидным рондельным укреплениям, и потому не удивлюсь, если окажется, что и в Лычковцах замком также занимался Марцин, и если так и было, то может в чертах сидоровского или гусятинского укрепления есть какие-то элементы, которые были и у замка в Лычковцах. Укрепления Калиновских: Лычковцы, Гусятин, Сидоров: Визиком 4. Довольно часто в статьях и заметках, упоминающих замок в Лычковцах, звучит мысль, что это укрепление не имело стратегического значения. С этим мнением сложно согласиться, поскольку даже беглый взгляд на размещение укреплений во времена Марцина Калиновского выявляют, как по мне, признаки системного расположение оборонных пунктов, закрывающих участок обороны по линии Збруча. 5. Последние владельцы замка не имели наследников, потому-то, очевидно, они и передали старое укрепление церкви, а точнее - иезуитам. 6. "Географический словарь" сообщал, что в начале 19 века в замке всё ещё жили люди. Это приблизительно тот же период, к которому относятся самые старые фото замчища, но, конечно, вряд ли для проживания использовались те руины, которые видим перед костёлом. Скорей всего речь идёт о каком-то здании, которое находилось к востоку от костёла. Также в контексте этой темы было бы интересно выяснить, где располагался дом священника (построенный из замковых камней), о котором также упоминает "Географический словарь". К слову, на двух старых фото видно, что за костёлом также есть какие-то руины: Источники: 1, 2 7. Костёл, думаю, можно будет обсудить в отдельной теме (к слову, множество его фото вы найдёте здесь), поскольку его уж очень часто называют оборонным. При этом в истории с храмом есть несколько белых пятен. Так, особо интригует версия А. Чоловского, согласно которой храм тут мог находиться и до 1720-х гг., а иезуиты его могли лишь реконструировать. И вроде бы странным кажется такое соседство замковых укреплений с костёлом, но буквально в 30 км к северо-западу от Лычковцев находится с. Долина, где также уцелели руины замка, на участке которого в 1-ой половине 17 века был построен костёл, т.е. оба объекта (замок и костёл) существовали/функционировали не один вслед за другим, а синхронно. Также интересно, что у замка в Долине с востока защищал любопытный узел обороны - рондель, к которому примыкал клин стен, и нечто подобное, возможно, было в Лычковцах (в этом случае руины-в-часовне являются фрагментом углового ронделя): 8. Эти надгробия, вероятно, стояли на участке замка, поскольку сообщают, что они располагались близ костёла: Источник Дальше несколько источников: В монографии Дариуша Колодзейчика Podole pod panowaniem tureckim. Ejalet Kamieniecki 1672-1699 (1994) была опубликована карте Каменецкого эялета (османское административное образование на территории Подолья), находившегося под контролем турок. Так вот, на этой карте, где точками показаны опорные пункты турок, находим уже знакомую группу укреплений Калиновских (Сидоров, Гусятин, Лычковцы), в это, как по мне, ещё раз свидетельствует, что замок в Лычковцах всё же имел стратегическое значение, и, думаю, какое-то время тут мог находится турецкий гарнизон, ( к тому же в соседних Гусятине и Сидорове турецкие войска точно стояли). Таким образом, в районе 1681 г. замок в Лычковцах точно имел стратегическое знание, поскольку находился прямо на границе новых османских владений. Справка о Лычковцах из монографии Яна Лешека Адамчика "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu Od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): В переводе: Как видим, Адамчик приводит фрагмент военных описаний к карте Фридриха фон Мига (1779-1783), с оригинальным текстом которых сможем ознакомиться, когда в продажу поступит нужный том издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783. Помимо карты Ф. фон Мига и "Географического словаря", Адамчик также ссылается на такой вот источник: Borowiejska-Birkenmajerowa M., Walczy Ł "Materiały do projektu badawczego: "Historyczne techniki budowlane w świetle badań warowni obronnych na Kresach d. Rzeczypospolitej". Kraków 1996. Этой работы в моём распоряжении нет, потому не могу сообщить, что именно там сказано о Лычковцах, однако, исходя из скромной справки Адамчика и из общего названия источника 1996 г., могу предположить, что там Лычковцы упомянуты лишь бегло. В 91-м томе сборника материалов "Acta Universitas Nicolai Copernici, Nauki Humań istyczno-Spoleczne" (1979) была опубликована статья Inwentarz misji jezuickiej w Liczkowcach z roku 1717 (т.е. "Инвентарь иезуитской миссии в Лычковцах 1717 г."). Этот инвентарь в 1979 г. находился в Университетской библиотеке во Львове. Из статьи, помимо всего прочего, мы узнаём, что иезуиты в Лычковцах начали обосновываться, вероятно, ок. 1706 г. Инвентарь создавался в очень интересный период, когда замок должен был начать исчезать, а костёл наоборот - то ли должны были планировать строить с нуля, то ли реконструировать (в случае с гипотезой о существовании более старого храма), но, к сожалению, в инвентаре о постройках речь не идёт - текст описывает движимое имущество, находившееся в собственности миссии. В теории, какие-то из перечисленных в инвентаре предметов могли перейти иезуитам вместе с замком. Конечно, большинство предметов сложно напрямую связать с военным делом, но некоторые из них всё же к замку отношения имеют больше, чем к миссионерской деятельности. Речь вот об этом: Т.е. на момент составления инвентаря в распоряжении иезуитов было 7 "ручных ружей", 2 ржавые гаковницы без замков и 1 гаковница с замком. Тут стоит отметить, что гаковницы были распространённым оружием, которое использовалось для обороны укреплений, и тот самый гак/крюк, который дал им название, служил, чтобы цепляться им за стену во время стрельбы. Так что, вполне вероятно, эти экспонаты были частью замкового арсенала. В путеводителе "Przewodnik ilustrowany po c.k. austr. kolejach państwowych..." (1892) есть небольшая справка (стр. 93) по Лычковцам, где сообщается, что здесь "находятся остатки руин с подземным коридором/ходом", а также отмечается, что близлежащая округа представляет большой интерес с точки зрения археологических поисков (ещё один один штрих к мысли о том, что жизнь тут бурлила задолго до 16-17 вв): Источник В сборнике конференции "Археологія & фортифікація Середнього Подністров'я" (2011), который можно скачать здесь, есть статья "Археологічні пам'ятки княжої доби з оборонних пам'яток Західного Поділля у фондах Львівсього історичного музею", и там (стр. 70) находим такое: Из текста статьи понятно, что в фондах Львовского исторического музея некогда находились парочка изразцов (видимо, достаточно ценных и интересных, раз они оказались у частного коллекционера), но при этом толком непонятно, есть ли эти экспонаты в наши дни во Львове или они относятся к категории утраченных? В польском путеводителе "Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej: Podole" (2005) меня больше всего заинтересовала такая вот информация: Перевод: Здесь упоминаются всё ещё сохранившиеся (?) старые здания, построенные за счёт материалов, полученных по ходу сноса замка, и если одно строение видно прям рядом с костёлом (это и есть плебания/дом священника?), то какое из строений, которые видим в районе замчища, является вторым старичком? Одно из зданий на замчище: Источник До кучи справочка от Владимира Мороза из его книжки Замки і фортеці Тернопілля (2011): Напоследок ещё парочка фото часовни, маскирующей уцелевший фрагмент замковых руин: Источник У меня пока всё.
  13. 1 балл
    Тепер і ми питатимемо журналістів: де поділися НАШИХ сто тисяч на реставрацію?))))
  14. 1 балл
    Палац XVI ст., або "палац Сенявських - Чарторийських" (таке визначення закріпилося на загал) - це частина комплексу Меджибізької фортеці, до якого входить кілька елементів. Традиційно та досить умовно за його складовими частинами закрипилися назви "Головний корпус", "Флігель", "Кругла вежа", "Бастіон" (однозначне визначення назв об'єктів це окрема тема). Зараз - мова саме про "головний корпус" - саме той, що реставрується. Періодизація окремих складових частин палацу становить проблему внаслідок численних перебудов, останньою з яких була перебудова 1818-19 рр., ініційована Адамом Єжи Чарторийським. Для ознайомлення з історіографією питання та сучасним (на 2018 рік) станом поглядів на еволюцію палацу адресуємо до збірника статей Палац Сенявських - Чарторийських в Меджибожі. Історико-архітектурні дослідження та реставрація. 2018 рік . Це видання не дає остаточних поглядів, а пропонує матеріал для ознайомлення та дискусії. В процесі підготовки перебуває продовження видання, з матеріалами досліджень станом на початок 2019 року. Один з аспектів, який не ввійшов у збірник 2018 року про палац Сенявських - Чарторийських - це гіпотеза про наявність станом на XVI або XVII століття двоповерхової аркадної галереї вздовж фасаду палацу. Кілька об'єктних підтверджень цієї гіпотези подано в статті До реконструкції палацу Сенявських XVI століття. Фасадна галерея . Місця, де розташовано залишки зрізаних вапнякових опор для склепінь галереї Вірогідний аналог вигляду палацового корпусу - Стара ратуша в Простейові, Чехія У наявних матеріалах досліджень Є. Лопушинської (велися на кінець 1980-х - початок 1990-х рр.) про галерею нема жодного натяку. Вона досить суттєво змінює вигляд палацового корпусу станом на відповідний період. Коли ця галерея зникає - запитання залишається відкритим. В чому, однак, нема сумніву ні в кого - це що палац в його наявному вигляді сформовано шляхом добудови та перебудови більш ранніх споруд, можливо, ще литовського періоду. Лише не раніше другої половини XVI ст. він набуває більш-менш знайомого нам вигляду. Не дуже певними виглядають гіпотези про те, що палац набуває сучасного вигляду саме в часи Миколая Сенявського, як і те, що саме в той час до сучасного вигляду розбудовується весь замок, хоча саме так подається еволюція палацу і замку починаючи з Вікіпедії )). Не відповідає дійсності й "вікіпедійний факт", що Меджибіж із замком потрапляє у приватну власність з 1540 р., починаючи з того самого Миколая Сенявського, і саме відтоді розбудовується. Адже Миколай Сенявський став повним власником Меджибожа десь в період 1540-1546 рр., частинами викупивши його у братів Зборовських. Зборовські володіли Меджибожем з 1535 р., отримавши його від Яна Сененського, кам'янецького каштеляна, який володів ним з 1522 р. Сененським Меджибіж, очевидно, належить з більш ранніх часів. Так, Анна з Сененських близько 1495 року, виходячи заміж, принесла у посаг чоловікові Фридерику Гербурту Меджибіж та Олесько, і Гербурт володів ними до загибелі у 1519 році. Ескіз цієї історії див тут. Ці періоди потребують уточнення, але імовірно, що ще до Сенявських, зокрема за володіння Фридериком Гербуртом, Меджибіж, його замок та палац мали період сприятливий для облаштування. Відтак, треба над цим добре подумати... )
  15. 1 балл
    Дякую за відгук, сподіваюся на продовження теми: за минулий рік є нові напрацювання, а один з днів наступної ХІ Міжнародної конференції "Проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій" відбуватиметься в Меджибожі, тому ув учасників буде нагода бачити презентацію на натурі. Ба більше того - перебуваючи всередині її)). Збірник матеріалів XI конференції є повністю у PDF. Сподіваюся, що колеги не заперечуватимуть, якщо поділюся ним з учасниками форуму: Матеріали Х Міжнародної конференції "Проблеми дослідження, збереження та реставрації історичних фортифікацій"
  16. 1 балл
    Сучасний стан Підгорецького замку змалював Бурика В.В. (більш відомий за псевдонімом: Дядюшка Бу). Джерело
  17. 1 балл
    Всім вже відомий малюнок Підгорецького замку станом на XVII ст. висвітлює південну сторону замку: Але я постійно хотів бачити "як же виглядав двоповерховий палац" з північної сторони, пройшов час, ніхто цим не зайнявся тому я взяв і намалював своє бачення первісного вигляду Підгорецького замку: Хтось запитається чому не весь корпус двоповерховий? Так от, обидва передпокої (західній та східній) мали сходи для того, щоб можна було потрапити на третій поверх "башт", якщо забрати третій поверх передпокоїв, то третій поверх башт буде недоступним. План 3-го поверху підкреслено червоним: Малюнок основував на цьому зображені: Всі фотографії взяв звідси.
  18. 1 балл
  19. 1 балл
    Не думаю, що це чимось-то допоможе так як спір йде про спадкові маєтки Давідовських, а не Лабантів. Тому по описаній території все сходиться, а те що її чоловік походить з поселення не в районі опису - ні на що не впливає. Ви мали рацію. Село Жуків Бережанського району належало Лабатам як мінімум від 1420 р. а згадка датується 1466р., тобто вповні можливо що Юрша Лабата народився в цих володіннях. Вибачте, за таку довгу зміну думки @HOUSE MD
  20. 1 балл
    В пошуках таємничої Лабентвели появилась інформація про рід Лабантів. Але інформації вкрай мало, тому вирішив створити окрему тему. Ось витяги з AGZ про цей рід (матеріал не вичитаний):
  21. 1 балл
    Не завжди потрібно вірити написаному. Поляки часто приписували собі те, чого не було. Необхідно подивитись за яку територію відповідає даний том, які ще населені пункти прив'язані до цього імені в цей час.
  22. 1 балл
    Ось перший "блок" перекладу (їх буде 4, для того, щоб переклад по-швидше поступав на форум). Том II — 188-189; Латина не є проста мова і я, як аматор, зіткнувся з тим, що не можу добре перекласти на українську. Хоча, цей уривок немає відношення до нашої теми, так як тут йде мова про Юршу гербу Лабедз з села Жукова розташованому в Сандомирському воєводстві (тобто це не може бути теперішнім с.Жуків тернопілської області). Том X — 16 [243];
  23. 1 балл
    Ну для перекладу це зовсім немало інформації. Надіюсь, що, якщо я все це перекладу, то це хоча б допоможе підтвердити, або спростувати гіпотези щодо знаходження Лабентвели) Усі томи "Akta Grodzkie i ziemskie..." можна прочитати - тут. Але, мені зручніше використовувати ось цей сайт, якщо том підкреслено синім це тому що цей том можна знайти на цьому сайті (правда, там немає усіх томів). Ось вичитаний матеріал (розділив по Томах): Tom II — 188-189; Tom X — 16 [243]; Tom XII — 66 [632]; 76 [743,747]; 79 [782]; 81 [805]; 83 [829]; 84 [834]; 93 [XLIII]; 94 [XLIV]; 98 [XLVI]; 101 [1009]; 105 [1061]; 138 [LXIX]; 325 [CCXXVII]; 410 [4106]; 411 [4107]; *829 Labatha — Tom XIV — 8 [56]; 69 [CLXVII, CLXVIII]; 214 [1718]; 244 [DCCXXV]; 275 [2141,2142]; 276 [2152, 2153]; 277 [2160]; 306 [2361]; 323 [2491,2493]; 325 [2504]; 327 [CMLXXXII, CMLXXXIII]; 331 [2552,2554]; 333 [2570]; 354 [2720]; 424 [MCCLXXIII]; 505 [3761]; Tom XV — 73 [479]; 242 [1871]; 328 [DCCCXCV]; 464 [3575]; 479 [3758]; 535 [MCCLV]; 548 [MCCLXV]; 619; Tom XVII — 536 [4251]; Tom XIX — 249 [1383]; 508 [2832];
  24. 1 балл
    На супутникових знімках можна виявити північно-західну частину міських укріплень:
  25. 1 балл
    Ось скани про герб "Лебідь" з гербовників: Bartosza Paprockiego, 1584 (видання Kraków, 1858) Kaspra Niesieckiego S.J., t.VI 1841 (скорочено)
×