Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 03/22/18 во всех областях

  1. 5 баллов
    Обговорюється цей об'єкт: замок в Озаринцях Загальні відомості Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016): До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років: Чисельність населення у різні роки зі статті: Доповню ці дані джерелами 19-20 ст. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce: Джерело Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів. В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут. Замок Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку. Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано. На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим: Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce: Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді. Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?): А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено: Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році: Джерело Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді. Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію: Джерело Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року. Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення. У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців: Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького: Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим. Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час. У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника: Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету). Про цю експедицію також трохи написано тут Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст. Ось цікаві цитати зі статті: Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок? Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр? Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка? Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року: У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені. Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії": Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі" Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат. І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку: Наш час Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село. Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон: На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори: Ось так це виглядає з супутника: Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу: Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур? Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року: Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь": Погляд на надбрамну вежу з двору замку: Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут: Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут Також план невідомого автора звідти^ До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою): На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю: Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун: На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.
  2. 4 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Шаргородський замок З історії Шаргородського замку У 1583 р. полський канцлер Ян Замойський отримує у власність Карчмаровську волость, яка в той час належала Кам’янецькому єпископу Мартину Бялобржеському. Ця угода була схвалена королем Речі Посполитої. Після одержання відповідних документів та "дідичних" прав на Карчмаровську волость Замойський надзвичайно енергійно взявся за її облаштування. Виконуючи обіцянку польському королю, на місці злиття річок Мурашки та Ковбасної, поруч із старою Княжою Лукою, за два роки Замойський збудував надзвичайно міцний на той час оборонний замок: заснував тут місто на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. Близько 1585 року виникло поселення-фортеця, яке спочатку мало назву Шароґрудек, а з 1589-го року отримало сучасну назву — Шаргород. Наприкінці XVI ст. на території фортеці було вже чимало будівель, з'явитися мури і рови навколо замку, почали будуватись підземні ходи. При Шаргородському замку був військовий гарнізон, що мав декілька десятків гаківниць, іншу зброю, а також запаси пороху та відповідну амуніцію. Оскільки містечко знаходилось на торговельному шляху з Брацлавщини на Молдову, що мало важливе стратегічне значення, то воно заселялось і розросталось досить швидко. Король Сигазмунд III (1587-1632 рр.), оцінюючи важливість поселення, грамотою від 26 січня 1588 р. обдарував його новим привілеєм: "Закладеному три роки тому містечку Шарогрудек, що у 6 милях від Бару, надаємо Магдебурзьке право, відкидаючи усі польські, руські і волоські права, що йому суперечать, запроваджуємо ринок у суботу, ярмарок на Новий рік, Трійцю і св. Галля. Прагнучи організувати побут міста, котре є фортецею проти неприятелів, розпоряджаємося, щоб купці з Волощини або з Туреччини до різних земель чи воєводств їдучи, завжди сюди приїжджали, протягом двох днів товари на продаж виставляли і лише на третій день у подальшу подорож вирушати. Окрім того, дозволяємо міщанам з волохами, татарам з турками торгівлю проводити, усілякі товари по сушею й водою провозити, а також по усьому краю через Бар розвозити, продавати, міняти, без жодних перешкод і митних сплат, окрім податку на границях Шльонзська Устьового, встановлюємо склад солі, воску, риби, шкір і також інших товарів, де б воші не були набуті і звідкіль не були би завезені. Під час війни або військового стану володар, а в час його відсутності -управитель замку повинен сумлінно стежити за тим, щоб через наплив .людей з-за кордону і їх переходи не виникла якась небезпека для Речі Посполитої. За герб надаємо св. Флоріана, котрий тримає в правій руці щит з трьома списами, а у лівій - посуд з водою, якою пожежу заливає, на згадку того, що це місто колись отримало назву від доблесного Флоріана Шарого (Сірого)". У цей період з дозволу Замойського до ПІаргорода прибуло кільканадцять єврейських родин. Переважно це були купці. У перші роки воші звільнялися від податків. Євреї на свої кошти збудували в 1589 р. оригінальну синагогу в мавританському стилі. Для захисту від турецьких нападів синагога мала бійниці і, по суті, являла собою ще один оборонний об'єкт. У 1595 р. завершилось будівництво всіх укріплень і комунікацій навколо Шаргорода. Містечко стало міцною фортецею. В період 1672-1699 рр. в ньому ведуться укріплювальні роботи. Після воєнних руйнувань він відновлюється в 1715 р. Ремонтні роботи проводяться в 1850 р. Магнатський двір, за традицією названий замком, хоча і не був оточений оборонними стінами, до теперішнього часу зберіг найважливіші елементи архітектурно-планувальної структури. Зі сходу і півдня він огороджений високою підпірною стіною з контрфорсами і кутовою квадратною в плані двоярусною вежею. У західній його частині Знаходиться замкова кам’яниця в оточенні господарських будівель. У пам’ятці простежуються перехідні риси від оборонних замків до феодальних садиб епохи Ренесансу. Загальний вигляд Шаргорода у середині ХІХ ст. Шарогрод у 1905 р. Вид на підпірну стіну, вежу і будинок Замойського та Предтечинську церкву з боку мосту через Ковбасну в 1930 р. Вежа і стіна у 1930 р. Сучасний вигляд: Вежа у 1930 р. Сучасний вигляд: Кам’яниця Замойського — будівля ренесансної архітектури, прямокутна в плані, складена з пісковика, двоповерхова з характерним для архітектури ренесансу аттиком, покрита чотирьохскатним дахом. Несиметрично розташовані вікна обрамлені кам’яними наличниками, по другому поверху проходить напіввал і профільований карниз, що відокремлює аттик від основного об'єму будівлі. На горищному (аттиковому) поверсі збереглися рушничні амбразури. Перекриття склепінчасті, напівциркульні з розпалубками, що сходяться в центрі. У приміщеннях колишніх світлиць — характерні для українських кам’яниць балкові перекриття, дерев’яні, з різьбленням. Первісне внутрішнє планування повністю збереглося. Ренесансна замкова кам’яниця є єдиною відомою пам’яткою такого типу в Україні. Вигляд у 1930 р. Сучасний вигляд: Старовинні господарські будівлі
  3. 4 балла
    Провів невеличку модернізацію форуму, завдяки чому тепер в налаштуваннях форуму з'явилася можливість обрати українську мову Щоб зробити це, йдемо до нижньої частини сторінки, де і робимо вибір: Переведено назви розділів, підрозділів, різні написи, підписи, кнопки і т.д. Якщо помітите помилки в перекладі або якісь місця взагалі без перекладу - пишіть мені, бажано в персональні повідомлення.
  4. 3 балла
    "Опис подорожі шведського посла на Україну 1656-1657" Олянчин Д. // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1937 р., т. 154, с. 51-52. Описание путешествия сделал Конрад Якоб Гільдебрандт. Как видим, укрепление было действительно одним из совершенных в регионе (далее маршрут посла был в сторону Умани-Суботов-Смила, потом повернули на Чечельник).
  5. 3 балла
    Выше уже публиковал картину Мюнца с видом на замок, но тогда не было возможности ознакомиться с текстовыми примечаниями, которые находились на обратной стороне картины. Теперь вот, благодаря книге Jana Henryka Müntza podróże malownicze po Polsce i Ukrainie (1781-1783) можно ознакомиться ещё и с текстовой частью, которая там приведена как в оригинале (на французском), так и в переводе на польском. Техническая информация об изображении: Отсюда (помимо данных о технике и размерах) узнаём, что: На обратной стороне, помимо текста, Мюнц набросал эскиз кареты, и сделал примечание: "Указанная форма должная быть у кареты короля", т.е. по ходу дела путешественник также размышлял над более подходящей (для подобных поездок?) форме кареты. Также узнаём, что копия этого рисунка, имеющая меньшие размеры, но сохранившая ту же композицию, есть в другом альбоме Мюнца, названном "Voyage". На данный момент он хранится в Государственном историческом музее в Москве. Текст заметок/дневника французском: Перевод дневника на польский: В переводе на русский получаем следующее: Данные, как по мне, довольно интересные. Вот что хочется отдельно отметить: В тексте на французском место названо как "Rodomno". В оригинальном тексте Мюнц (он сам был офицером) использует военный термин дефиле для обозначения теснин близ замка. Из описания поездки и из текста дневника узнаём, что замок находился на дороге, ведущей от Бродов к Вишневцу, и что этой дорогой пользовались и татары, и именно для противодействия их набегам здесь и был построен замок, контролировавший теснину. Собственно, сам Мюнц, очевидно, потому и смог увидеть этот малоизвестный в наши дни замок, поскольку он оказался на пути его следования. Мюнц сообщил, что замок был построен ещё в 14 веке, но, к сожалению, нам не известно, откуда была взята эта привязка. Впрочем, быть может какая-то серьёзная основа у этих данных всё же была. В любом случае интересно, что в конце 18 века этот замок считался довольно старым. Мюнц, увлекавшийся геологией, минералогией и горным делом, сделал акцент на том, что укрепления замка были построены из известняка, добытого тут же. Необычно выглядит то, что наш путешественник оставил сведения только об одном военном эпизоде, имеющем отношение к замку, причём речь шла не о победе, а о тяжёлом поражении поляков. Поскольку Мюнц был склонен давать в своих заметках объективные и нейтральные сведения, то и в этот раз он не изменил себе. Упомянутое им поражение 1494 г. действительно имело место быть - именно в этому году татары уничтожили Старый Вишневец и его замок, который после этого более не восстанавливался, и новый город с новым Вишневецким замком после этого начали своё развитие уже на другом берегу реки. Эта история, рассказанная Мюнцом, особенно интересна тем, что в ней уже участвовал Рыдомильский замок, т.е. он был построен не позднее второй половины 15 века.
  6. 3 балла
    Косница образца 1781 года Из книги Jana Henryka Müntza podróże malownicze po Polsce i Ukrainie (1781-1783) узнаём, что 6 августа 1781 г. в Великой Коснице побывал Станислав Понятовский, которого сопровождал Жан Анри Мюнц, художник и вообще разносторонне развитая личность. В Коснице Мюнц нарисовал такой вот пейзаж, с видом на р. Солоницу и расположенную на ней водяную мельницу. На близлежащих возвышенностях видны курганы. На обратной стороне рисунка Мюнц оставил свои занимательные заметки об этом месте: Источник В картинке нет ничего особо примечательного с точки зрения тех, кто интересуется местными укреплениями, а вот в тексте заметок укрепления упомянуты. В книге приведён даже оригинальный французский текст (стр. 283-284) в читабельном виде: Есть и его перевод на польском: Также в книге имеется отдельная справка, сообщающая технические данные рисунка, откуда узнаём, что у этого изображения (оно находится в альбоме, который хранится в Варшаве, Польша) есть копия, находящаяся в альбоме "Voyage", который на данный момент находится в Москве, в Государственном историческом музее: Вернёмся к тексту дневника Мюнца. Переведу приведённое им описание Косницы: Из этого описания узнаём, что: В районе Косницы находилась ближайшая от Ямполя переправа через Днестр. Очевидно, переправа была старая и важная, поскольку Мюнц отметил, что именно её охраняла небольшая крепость, которая на момент его посещения была разрушена. Отдельно Мюнц отметил, что Косница на момент его посещения была "военным постом" ("Poste militaire" на французском). Мюнц может и вовсе не упомянул бы укрепление, если бы не его выгодное расположение. Потому он отдельно отметил, что в рамках программы по развитию экономики края было бы неплохо отвести этому укреплению роль транзитного склада. Отдельно в описании отмечено, что в окрестностях Косницы тогда было много курганов, некоторые из них он показал на своём рисунке. К сожалению, он не дожили до наших дней. В польском переводе упомянута просто "mała forteca ziemna z 4 bastionami", т.е. "малая земляная крепость с 4 бастионами", тогда как французский вариант выглядит несколько иначе: "fortin regulier de terre de 4 bastions". "Фортин" ("fortin") - это, вероятно, уменьшительное от крепости/форта. В отличие от польского варианта видим, что в оригинале есть слово "regulier", т.е. не просто укрепление, а регулярное (т.е. симметричное) укрепление. В польском переводе состояние крепости описано словом "zrujnowana", французская версия сообщает, что крепость представляет собой "руины" ("ruinę"). Мюнц отметил, что в Коснице производили много селитры (компонента, необходимого для производства пороха), что с одной стороны ещё раз подчёркивает военный статус поселения, с другой стороны может опять же отсылать нас к ранее упомянутым многочисленным курганам, расположенным вблизи городка, поскольку, как известно, землю из курганов особенно активно использовали в процессе приготовления селитры. Таким образом, в конце 18 века 4-бастионное регулярное укрепление хоть и было разрушено, но всё ещё было пригодно для дальнейшей службы. Сама Косница считалась военным форпостом, и была одним из центров производства селитры.
  7. 3 балла
    Згадок в AGZ про замок в Романові не два, а набагато більше. У переважній більшості - під терміном fortalitia. Для прикладу у прикріпленому фрагменті з тому 17. Як я зрозумів, можливо хтось виправить мене, у тексті йдеться про те, що Андрій Романівський на дорозі напав на Мілохну, багату дружину Мація Голдача, обдер з неї золоті та срібні прикраси, перли та дорогий одяг загальною вартістю 1000 гривень, а саму забрав до замку в Романові" І ще, чи не про ворота замку говориться у 1451 році, не відмітив з якого тому AGZ, але тут не термін "fortalicium", а "castro": "ant portam … sub alto castro inter domos dominorum de Romanow" ?
  8. 3 балла
    Взгляд с земли и с высоты: Единственный более-менее удобный подход к городищу расположен с северной стороны, в районе места, где некогда находились ворота укрепления: Городище довольно крупное - диаметр его площадки ок. 95 метров, и это без учёта ширины рва. И, тем не менее, если не знать, что там есть городище, то легко можно проехать/пройти мимо, поскольку с земли участок выглядит не очень презентабельно. Холмик, поросший кустами и молодыми деревьями, это участок, где некогда была братская могила: По фото этого не видно, но на самом деле внешний склон террасы довольно крутой, эскарпированный. Высота вала колеблется от 2 до 3 м. Как мы знаем из отчёта М. Кучеры, некогда поверх площадки существовал ещё и вал, а у подножия был ров. Вал, при ширине в 15-18 м., должен был быть весьма массивным, а ров - глубоким, раз он смог вместить в себя объём этого вала, который был сброшен каким-нибудь бульдозером к подножию. По фото это не видно, но эскарпированный склон достаточно крутой, потому подняться на площадку и в наши дни не так уж и просто. Поскольку городище вплотную облеплено огородами, и не очень хотелось всполошить целый микро-район прогулками по кругу, взбираемся на площадку. Мозг пытается осознать парадокс - вроде это городище является национальным достоянием, вроде принадлежит всем, и мне в том числе, но при этом, что всё вокруг, что площадка уже разделено и поделено, и куда не ступи, ты уже на чужой территории, будто в чужой огород залез. Здесь кажется фантастикой такая обыденная для европейских стран практика не только охранять сам объект, но и создавать вокруг него буферную зону, способствующую как охране объекта, так и его осмотру гостями. Находим на островке, в зарослях, старую охранную табличку, установленную на уровне земли: Зная, что такие объекты лучше всего раскрываются с высоты, взмываем вверх, и получаем много сведений о расположении объекта на местности, о степени сохранности памятника на разных участках, видим, как пострадало городище с западной стороны, где частично терраса и вал были срезаны, частично наоборот - выворочены наружу, различаем еле заметные впадины на месте рва, видим, как плотно огороды взяли городище в осаду: Такой интересный и практически неизученный объект и такая бесславная участь - пребывать в забвении и умирать под ударами инструментов огородников.
  9. 3 балла
    @delimiter, ваша привязка выглядит интересно, логично и даже немного знакомо, поскольку, к примеру, по похожему сценарию была устроена планировка г. Городок (Львовская обл.), где вот приблизительно также Старый город и замок соседствовали на двух рядом расположенных островках. Хороший спутниковый снимок также предоставляют карты Bing: Викимапия "Будинок культури" на Викимапии отмечен на нужном островке, так что пока всё сходится: Также немного пополню список источников: 1. Дневник Эриха Лясоты, который в 1594 г. дважды побывал близ Пикова, выше уже упоминался. Здесь дневник в полном виде, и перевод там, как по мне, чуть более удачный. 2. В издании Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти (2017) находим описание объекта, который тянет связать с замком: Там же опубликована карта 1825 года, фрагмент которой стоит здесь привести, поскольку там уж очень интересно показана "островная" планировка Пикова и хорошо выделен маленький остров гипотетического замчища: 3. Справка из книжки Яна Лешека Адамчика "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): Перевод: В списке источников дневник Лясоты, два тома труда "Źródła dziejowe", "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym..." и "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego ...". 4. В монографии Олега Мальченко "Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільських воєводств" (2001) также есть справка по Пикову, где встретились интересные сведения и наводки на новые источники, среди которых наибольший интерес вызывает инвентарь имений Острожских 1617 г.:
  10. 3 балла
    Локалізація замчища. Сіцінський в ПЦ пише, що замчище знаходиться на підвищеному острові (насипі) між двома греблями. А сайт Пикова каже про підземні ходи від костелу до замку. Також на місці колишнього замку було побудовано БК. Найкраще супутникове зображення міститься на картах Яндекс: Цифрами 1, 2, 3 позначені перспективні "острови". Старий Пиків в іншому масштабі: Найкраще під потенційне замчище, на мою думку, підходить острів 1. Ділянка справді схожа на острів і на ній видно якусь будівлю, можливо БК. Проте варто поглянути на двохверстову карту (1908-1909), можна побачити, що ділянка трохи змінила свій вигляд:
  11. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: монастир поблизу с. Щеплоти Щеплоти - село в Яворівському районі Львівської області. В 17-18 ст. існував тут Василіанський монастир. Ось такі відомості про нього подає Вікіпедія Основна інформація взята зі "Словника географічного королівства Польського": Джерело Про оборонний характер монастиря свідчить, в першу черту, карта Фрідріха фон Міга. Джерело Тут можна побачити сам монастир, який розташувався на східній околиці села, оточений земляними укріпленнями. В плані нібито квадрат, але зображені лише три бастіони. Сам монастир знаходиться на чітко окресленому узвишші, а з північної сторони тягнеться водойма, що також додає своїх фортифікаційних переваг. Вже в 19 ст., як розуміємо з вищенаведеної довідки, монастир не існував, але наведу кілька зображень карт цієї місцевості Джерело Ось тут дуже чітко окреслена потрібна нам ділянка. Бачимо, що її форма дуже близька до трикутної. Тож, можливо, саме тому на карті фон Міга зображенні лише три бастіони. І ще одне зображення - кадастрова карта 1855 року: Джерело Складно говорити, чи залишилося зараз щось від монастиря, через майже 250 років з дня його закриття, проте @Filin таки зміг видивитись на сервісах Google Earth залишки тих бастіонів
  12. 3 балла
    Підземелля старої школи у Пикові (навіщо школі такі великі підвали? можливо має відношення до замку?): Джерело
  13. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: редут біля с. Плесецьке Редут (подібний до тих, які збереглися біля с. Велика Снітинка) на карті: ВікіМапія Доки немає листя й трави вирішив зробити панорами редута, що біля селища Плесецьке:
  14. 3 балла
    Окрім замку і буртів в Озаринцях з фортифікаційної точки зору може бути цікавою також синагога. (тут і далі фото Подільські мандри) Синагога знаходиться на окраїні центра містечка: Синагога на плані 1945р (взято з myshtetl.org): Синагога за різними недокументальними даними побудована в XVI, XVIII чи XIX ст. (найчастіше зустрічається XVIII ст.). У 1926 у Озаринцях був Данило Щербаківський і докладно описав синагогу (в основному інтер'єри). З його щоденника за 27 липня: Впринципі, це цілком міг бути рік ремонту/нанесення розписів. Фото 1928 року: Джерело Чому є підстави вважати, що синагога мала в т.ч. оборонні функції? Варто поглянути на її південний фасад: На ньому видно щось схоже на бійниці. Вони ж зблизька: Та зсередини: Додає цікавості також напрямок в який направлені ці "бійниці". Синагога знаходиться на схилі і вони направлені якраз на долину. Для кращого розуміння тут є 360 панорама. Ось як це виглядає на загальному знімку, разом з замком (позначив також напрямок бійниць): Також про бійниці згадує Борис Хандрос (1923-2006) — уродженець Озаринців єврейського походження, у своїй статті: Отже, належність даного об'єкту до оборонних споруд під питанням, але він однозначно вартий уваги.
  15. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Замок в с. Нагачів Нагачів - село Яворівського району Львівської області, знаходиться за 12 км. на північний-захід від районного центру Яворова. Першою згадкою, яка трапила мені в руки про замок в цьому населеному пункті була невелика замітка в щоденниках Ульріха фон Вердума, який подорожував і описував наші землі в 1670-х роках. Виглядає вона так: Ідентифікувати місце про яке говорив Вердум було не проблемно. На карті фон Міга чітко бачимо чотирикутне земляне укріплення в центрі села з кількома невеличкими мурованими спорудами. На пізніших картах видно деякі зміни, але загальна форма укріплення залишається все тією ж. Ця ж форма, дає хорошу можливість визначити сьогоднішнє місце розташування об'єкту. Як бачимо на супутникових знімках, ділянка, на щастя, не була забудована тому є доволі впізнаваною. Окрім візуальних джерел, інформацію про укріплення мені вдалося віднайти в письмових джерелах. В державному архіві Перемишля натрапив на документ, датований 1730 роком, про те що Урсула Пжебендовська надає поповим синам Антонові і Теодорові чверть поля в довічне користування. Коротко згадується тут і замок: Інформації небагато, але документ дає зрозуміти що замок в 1730-му році стояв і успішно функціонував. Далі варто відзначити Rolnik, 1867-1937. На сторінках 87-88 досить немаленька стаття про Нагачів, але більш зосереджена на власниках - родині Юнгів з Шотландії і ї історії та інших питаннях. Стосовно укріплень я би виділив один абзац: Також в виданні фігурує декілька знімків. Цікавість в мене викликали два: На першому бачимо житловий будинок, на другому якесь цікаве приміщення з не менш цікавим підписом - "так звана башта". Ну, і декілька сучасних джерел. Вікіпедія: Історія міст і сіл СРСР: В. Пшик Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Також, в спробах побачити місцевість в сьогоднішньому стані, натрапив на фото споруд, які фігурували вище. В додачу до них є ще одне, яке слабо передає візуальну інформацію, але підпис свідчить, що йдеться про збережені вали - "Nahaczów (ukr. Нагачів). Pień jesiona wyniosłego na kornie wałów zachowanych fortyfikacji ziemnych" Ну ось так-от ввідна інформація.
  16. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт замок в Черепашинцях Село Черепашинці (Калинівський р-н) знаходиться 40 км на північ від Вінниці, 3 км від міжнародної дороги М21. Розташоване по обох берегах річки Постолової – лівої притоки Південного Бугу. Населення – 1571 (2001) У цитаті з Jablonowski A. "Polska XVI wieku pod wsgledem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw)".— Warsz., 1894.— T. 21 (10).— 654 s.— (Zrodla dziejowe) вказано таке: У Вікіпедії подано невелику історичну довідку про село, на жаль, без посилань на джерела, що ускладнює з'ясування істини: Явно щось наплутано з цифрами (висота валів 25-30 метрів?). Та і за фактами – башти на бастіонах? Отже, в Вікі досить докладно описано укріплення, але наскільки це все підкріплюється фактами? Звідки вся ця інформація? Якщо дивитись на карти Боплана (п.п. 17 ст.) і Річчі Занноні (1767), то Черепашинців ми там не знайдемо, навіть неукріплених. Хоча раніше на Вікіпедії було вказано, що село засновано у 16 ст. і уже тоді було укріплене. Не знайшов я Черепашинців і на інших історичних картах, проте є вони ось на такій карті 1764 року (опублікована тут): Для того, щоб з'ясувати наскільки схематичною на цій карті є помітка укріплення в Черепашинцях варто звісно побачити цілу карту. Проте, якщо взяти церкви, то видні по-перше індивідуальні особливості кожної, а по-друге загальний вигляд притаманний Поділлю (тридільність, триверхість). Тому можна допустити, що картограф добре знайомим з місцевістю. Можливо і сам бував тут. У Топографічному описі Подільської губернії 1799 року подано досить великий опис Черепашинців, але про укріплення нічого немає. "Сведения 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році дають таку інформацію: Очевидно із двох "замчиськ" нас цікавить те, що знаходиться в самих Черепашинцях. Окрім розмірів (63,4х63,4 м, ширина оточуючих валу та рову ~ по 4 метри) уривок дає важливу інформацію, що укріплення збереглось завдяки тому, що знаходиться в саду поміщика. Цю інформацію у скороченому вигляді Ю. Сіцінський подав у Археологічній карті Подільської губернії (1901): Зовсім не згадав Сіцінський укрпілення в Черепашинцях в своїй роботі "Приходы и церкви Подольской епархии". "Slownik Geograficzny Polski" дає дуже коротку довідку про Черепашинці, не згадуючи ні історії поселення, ні залишків укріплень: Отже, вже було згадано маєток, в парку якого знаходилось "замчисько". Інформацію про цей маєток дає Антоній Урбанський у своїй роботі "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży: zabytki polskie przepadłe na Podolu" (1928) в т.ч. згадуючи "давні оборонні вали": Також палац згадано у роботі Романа Афатназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10. Афтаназі стверджує, що палац був побудований на рубежі 18-19 століть за Холоневського і проіснував до 1917 року. Можливо в роботі згадано і залишки укріплень. У 1872-1874 палац у Черепашинцях змалював Наполеон Орда (Czerepaszyńce. Pałac Zdziechowskich - widok od strony wody): Якщо подивитись на двохверстову карту, на якій видно розташування палацу: То можна приблизно прикинути ракурс малюнка Наполеона Орди на сучасному супутникову знімку: Видно також і стадіон, при будівництві якого "розібрали південну стіну укріплення". В процитованих джерелах зустрічається, що найкраще збереглася західна сторона, можливо якісь залишки існують і досі?
  17. 3 балла
    Женя Совинский поделился фотографиями замчища, сделанными в 2008 г. Северо-восточный бастион и примыкающий к нему отрезок вала: Юго-восточный бастион и южный ров (т.е. часть южных укреплений всё же уцелела): Южный ров также цел: Но часть южного вала, ближе к юго-западному углу замчища, срезана (это уже вид со стороны площадки стадиона): Стадион с валами на заднем плане: А это проезд в восточном валу. Как видим, проезд с двух сторон по бокам укреплён фрагментами каменной кладки, вероятно, оставшейся от разрушенных ворот, упомянутых Р. Афтанази:
  18. 3 балла
    Касательно Вердума, то, возможно, выражение "w obrębie fosy" следует перевести как "в обрамлении рва", т.е. после перечисления укрепления Вердум мог подытожить описание сообщением о том, что всё это окружает ров. Но это не единственный вопрос к польскому переводу дневника. Также в тексте сказано, что двор окружён "drewnianemi balustradami", но балюстрада - это вроде не совсем фортификационный термин, потому возникает сомнение - может в оригинале речь шла о каком-то другом типе ограды? И ещё - польский перевод сообщает, что двор также был окружён "вежами" ("wieżami"), но есть вероятность, что там речь могла идти не о "вежах", а о бастионах. Что касается справки Владимира Пшика, то он её составил на основе шести текстовых источников и карты фон Мига. Из шести текстовых источников три (дневник Вердума, "Rolnik" и "Історія міст і сіл") были процитированы выше. Мне остаётся рассказать о трёх оставшихся: 1. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego...", Tom VI, 1885, S. 878. В этом источнике нет ни упоминаний замка, ни интересных сведений по истории поселения, потому и цитировать нечего. 2. Книжка-каталог Яна Лешека Адамичка "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): Как видим, у Адамчика из источников был под рукой дневник Вердума, "Географический словарь" и карта фон Мига, потому и в тексте у него лишь цитата Вердума и упоминание того, что укрепления показаны на карте фон Мига. 3. "История городов и сёл Украинской ССР" (1978): Здесь вроде всё то же, что и в "Історії міст і сіл", но с одним отличием - земляные укрепления внезапно отнесены к наследию Киевской Руси "История городов и сёл..." вышла через 10 лет после того, как была издана "Історія міст і сіл..." (1968), и потому возникает вопрос, почему это вдруг "вали старої фортцеці" в более поздней версии издания превратились в "валы старой крепости периода Киевской Руси"? То ли банальное невежество (хотя в чём-чём, а в укреплениях Киевской Руси тогда разбирались прекрасно), то ли нежелание признавать факт существования в селе более поздних укреплений, что могло вылиться в такую вот локальную попытку датировать объект более ранним периодом, чем было на самом деле. С источниками пока всё. Участок замчища сильно зарос, потому на спутниковых снимках довольно тяжело прочитать конфигурацию укреплений или даже проследить отдельные их линии, однако на Google Earth есть возможность просмотреть более ранние образцы спутниковой съёмки Нагачева, и вот там нашёлся такой вот кадр с видом на замок, сделанный 29 октября 2010 г.: И хотя тут тоже не всё видно, но более чётко ощущается прямоугольная (?) конфигурация укреплений и, кажется, в юго-восточном углу замчища (на скриншоте он в верхнем левом углу двора) виднеется что-то наподобие бастиона (это ещё раз отсылает к мысли о том, что у Вердума в оригинале могли быть вовсе не "вежи"). Также очень хорошо виден восточный вал. Если всё правильно понимаю, то укрепленный прямоугольник (?) имел размеры где-то 120 х 100 м, хотя может он всё же был квадратным, но и в этом случае, думаю, он занимал участок не меньше чем 100 х 100 м.
  19. 3 балла
    Раніше вже згадувана робота О.В. Шелехань, О.Д. Козак "Дослідження 2012 р. на городищі біля с. Дерешова у Середньому Подністров’ї": джерело
  20. 2 балла
    Юрий Ойцюсь побывал с дроном в районе укреплений, благодаря чему можем теперь взглянуть на них с высоты! Укрепление №1 + видео: Укрепление №2 + видео: Здесь фото в чуть большем размере и лучшем качестве.
  21. 2 балла
    Карта Рицци Занони 1772 г. рисует нам весьма мощное укрепление на границе Польши с татарами, однако неточности и условности карт Занони всем известны. На карте того же времени Фридриха де Бауэра видно, что Ягорлык лишен действующих на тот момент фортификаций, Карта Рицци Занони 1772. Карта Фридрида де Бауэра, 1770.
  22. 2 балла
    И ещё раз к гипотезе о существовании других линий обороны. Как выше писал, на спутниковых снимках (особенно это хорошо заметно на Google Earth, фото от 18 августа 2004) на распаханных участках видны дуги, идущие более-менее параллельно сохранившейся напольной линии укреплений городища. Также видно, что ближе к слонам, там, где техника не смогла справиться с распашкой, сохранились рельефные фрагменты этих дуг: Если поиграть с контрастом дроно-фото, то их следы можно и там различить: Ранее не обращал внимание, но и ещё дальше к западу, кажется, прослеживается как минимум ещё одна дуга: Даже если там не было укреплений, то сейчас техника несомненно продолжает утюжить остатки примыкавшего к городищу поселения, если же допустить, что существовали другие внешние линии обороны, то в этом случае в наши дни продолжает уничтожаться участок непосредственно самого городища.
  23. 2 балла
    До недавнего времени в нашем распоряжении была всего одна детально проработанная концепция развития укреплений Каменец-Подольской крепости в 12-16 вв. (речь о работах Евгении и Ольги Пламеницких), но с тех пор, как на пост директора музея-заповедника в Каменце заступил Александр Заремба, там активизировалась исследовательская деятельность по изучению ранних этапов формирования фортификации замка, чему также поспособствовал возросший интерес со стороны Европы к литовскому периоду в истории города. Объединив усилия, несколько сотрудников заповедника имеющийся в их руках багаж данных и выдали на-гора новую концепцию развития оборонных сооружений крепости, закрепив свои изыскания вначале в ряде статей и 3D-модели, а затем решили пойти дальше и заказали визуализацию своей концепции в формате физического макета, о котором речь и пойдёт ниже. И если бы этот макет фиксировал некий всеми принимаемый постулат, было бы не так интересно, и тема была бы только про макет, однако тут у нас нечто большее - визуализация свежей местной гипотезы, что даёт нам возможность сравнивать все за и против, высказанные Пламеницкими, с за и против, высказанными со стороны музея-заповедника, взвешивать данные гипотез на двух чашах весов и решать, какая из них больше заполнена логикой и обоснованиями. В любом случае появление новой концепции - это плюс, поскольку это как минимум стимулирует нас более детальней присматриваться к доводам и мыслям, высказанным с двух сторон. Но вернёмся к макету. Как уже написал выше, облик укрепления со всеми его большими и мелкими деталями был сформирован музеем-заповедником, и по предоставленным схемам/чертежам в рельефе задумку воплотил Алекс Вельт, широко известный в узких кругах мастер-макетчик и большой фанат фортификации. Работа заняла около трёх месяцев (январь - начало апреля 2018). Крепость, выполненная в масштабе 1:100 расположилась на основании размером 1,9х1,4 м. Одной из изюминок макета стала демонстрация рельефа, поскольку одно дело просто сделать макет укрепления, а другое - толково показать, как он вписан в рельеф, и какую роль рельеф играет в его обороне. К сожалению, у нас макеты (пусть даже хорошие) довольно редко дополняют так же хорошо проработанным рельефом, примером чему может служить хотя бы Парк миниатюр "Замки Украины" в том же Каменце, где с макетами поработали неплохо, а вот о рельефе того же не скажешь. Так что решил тут Алекс Вельт развернуться, высекая знаменитые знаменитые каменецкие склоны в миниатюре: Если говорить об основных различиях двух концепций, то по версии Пламеницких к концу 14 века крепость уже обзавелась сплошным поясом каменных укреплений, усиленных многочисленными башнями (подробней об этом читайте в монографии Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець), тогда как музей-заповедник придерживается версии, что даже в конце 15 века значительная часть оборонного периметра была выполнена из дерева, а ряда башен, появление которых Пламеницкие относили ко 2-ой половине 14 века, на самом деле были построены не ранее рубежа 15-16 вв. Общий вид на укрепления с севера и юга: Напольная (западная) линия укреплений: Цитадель: Обширный двор литовского замка: Замковая церковь Покрова Пресвятой Богородицы: Восточная линия укреплений с башнями, которые нам известны как Папская и Чёрная: За основной линией замковых укреплений показан колодец, который в наши дни скрыт внутри Новой Восточной башни: Макет украсит экспозицию музея-заповедника, потому увидеть его смогут все желающие. Если хочется узнать больше деталей по теме обоснования гипотезы авторства музея-заповедника, то страждущих знаний отправляю к статье, опубликованной в сборнике материалов конференции "Археологія & фортифікація України" (2017): В том же сборнике читайте статью Андрея Хоптяра "Башти Кам’янецького замку кінця XV - першої третини XVI ст.: проблема датування", где предложен новый вариант датировки ряда башен крепости, что также имеет значение в рамках рассматриваемой здесь темы.
  24. 2 балла
    К примеру, есть у нас желание написать некий текст, а сразу под ним разместить фото. В таких случаях мы обычно пишем текст, затем нажимаем на Enter, и на новой строке вставляем фото. Выглядит это в итоге как-то так: Макет Збаражского замка: Но иногда с эстетических соображений хочется текст разместить сразу над фото, но после написания текста и после нажатия на Enter между текстом и фото появляется пустая строка. Чтобы её не было, нужно жать не Enter, а одновременно Shift и Enter, и тогда получится так (т.е. фото разместится сразу под текстом, без пробела): Макет Збаражского замка: Та же история и с ситуациями, когда текст (подпись или ссылку на источник) нужно разместить прямо под текстом. Для этого также нужно поставить курсор за фото и на следующую строку переходить при помощи Shift и Enter. В итоге получим такое: Источник Этот же способ работает и в случае с другими видами переноса строк. К примеру, стандартный ненумерованный список выглядит так: Текст Текст При помощи Shift и Enter строки можно отделить друг от друга (что особенно полезно, когда каждый пункт содержит много текста и всё вместе сливается в кашу). В итоге получаем такое: Текст Текст
  25. 2 балла
    Перевірка робіт з середини. Видно що не всі поверхи ще перекриті:
×