Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров


Популярные публикации

Отображаются публикации с наибольшей репутацией начиная с 01/19/18 во всех областях

  1. 7 баллов
    Провів невеличку модернізацію форуму, завдяки чому тепер в налаштуваннях форуму з'явилася можливість обрати українську мову Щоб зробити це, йдемо до нижньої частини сторінки, де і робимо вибір: Переведено назви розділів, підрозділів, різні написи, підписи, кнопки і т.д. Якщо помітите помилки в перекладі або якісь місця взагалі без перекладу - пишіть мені, бажано в персональні повідомлення.
  2. 5 баллов
    Обговорюється цей об'єкт: замок в Озаринцях Загальні відомості Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016): До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років: Чисельність населення у різні роки зі статті: Доповню ці дані джерелами 19-20 ст. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce: Джерело Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів. В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут. Замок Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку. Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано. На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим: Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce: Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді. Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?): А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено: Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році: Джерело Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді. Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію: Джерело Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року. Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення. У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців: Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького: Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим. Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час. У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника: Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету). Про цю експедицію також трохи написано тут Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст. Ось цікаві цитати зі статті: Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок? Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр? Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка? Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року: У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені. Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії": Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі" Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат. І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку: Наш час Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село. Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон: На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори: Ось так це виглядає з супутника: Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу: Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур? Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року: Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь": Погляд на надбрамну вежу з двору замку: Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут: Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут Також план невідомого автора звідти^ До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою): На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю: Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун: На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.
  3. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Шаргородський замок З історії Шаргородського замку У 1583 р. полський канцлер Ян Замойський отримує у власність Карчмаровську волость, яка в той час належала Кам’янецькому єпископу Мартину Бялобржеському. Ця угода була схвалена королем Речі Посполитої. Після одержання відповідних документів та "дідичних" прав на Карчмаровську волость Замойський надзвичайно енергійно взявся за її облаштування. Виконуючи обіцянку польському королю, на місці злиття річок Мурашки та Ковбасної, поруч із старою Княжою Лукою, за два роки Замойський збудував надзвичайно міцний на той час оборонний замок: заснував тут місто на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. Близько 1585 року виникло поселення-фортеця, яке спочатку мало назву Шароґрудек, а з 1589-го року отримало сучасну назву — Шаргород. Наприкінці XVI ст. на території фортеці було вже чимало будівель, з'явитися мури і рови навколо замку, почали будуватись підземні ходи. При Шаргородському замку був військовий гарнізон, що мав декілька десятків гаківниць, іншу зброю, а також запаси пороху та відповідну амуніцію. Оскільки містечко знаходилось на торговельному шляху з Брацлавщини на Молдову, що мало важливе стратегічне значення, то воно заселялось і розросталось досить швидко. Король Сигазмунд III (1587-1632 рр.), оцінюючи важливість поселення, грамотою від 26 січня 1588 р. обдарував його новим привілеєм: "Закладеному три роки тому містечку Шарогрудек, що у 6 милях від Бару, надаємо Магдебурзьке право, відкидаючи усі польські, руські і волоські права, що йому суперечать, запроваджуємо ринок у суботу, ярмарок на Новий рік, Трійцю і св. Галля. Прагнучи організувати побут міста, котре є фортецею проти неприятелів, розпоряджаємося, щоб купці з Волощини або з Туреччини до різних земель чи воєводств їдучи, завжди сюди приїжджали, протягом двох днів товари на продаж виставляли і лише на третій день у подальшу подорож вирушати. Окрім того, дозволяємо міщанам з волохами, татарам з турками торгівлю проводити, усілякі товари по сушею й водою провозити, а також по усьому краю через Бар розвозити, продавати, міняти, без жодних перешкод і митних сплат, окрім податку на границях Шльонзська Устьового, встановлюємо склад солі, воску, риби, шкір і також інших товарів, де б воші не були набуті і звідкіль не були би завезені. Під час війни або військового стану володар, а в час його відсутності -управитель замку повинен сумлінно стежити за тим, щоб через наплив .людей з-за кордону і їх переходи не виникла якась небезпека для Речі Посполитої. За герб надаємо св. Флоріана, котрий тримає в правій руці щит з трьома списами, а у лівій - посуд з водою, якою пожежу заливає, на згадку того, що це місто колись отримало назву від доблесного Флоріана Шарого (Сірого)". У цей період з дозволу Замойського до ПІаргорода прибуло кільканадцять єврейських родин. Переважно це були купці. У перші роки воші звільнялися від податків. Євреї на свої кошти збудували в 1589 р. оригінальну синагогу в мавританському стилі. Для захисту від турецьких нападів синагога мала бійниці і, по суті, являла собою ще один оборонний об'єкт. У 1595 р. завершилось будівництво всіх укріплень і комунікацій навколо Шаргорода. Містечко стало міцною фортецею. В період 1672-1699 рр. в ньому ведуться укріплювальні роботи. Після воєнних руйнувань він відновлюється в 1715 р. Ремонтні роботи проводяться в 1850 р. Магнатський двір, за традицією названий замком, хоча і не був оточений оборонними стінами, до теперішнього часу зберіг найважливіші елементи архітектурно-планувальної структури. Зі сходу і півдня він огороджений високою підпірною стіною з контрфорсами і кутовою квадратною в плані двоярусною вежею. У західній його частині Знаходиться замкова кам’яниця в оточенні господарських будівель. У пам’ятці простежуються перехідні риси від оборонних замків до феодальних садиб епохи Ренесансу. Загальний вигляд Шаргорода у середині ХІХ ст. Шарогрод у 1905 р. Вид на підпірну стіну, вежу і будинок Замойського та Предтечинську церкву з боку мосту через Ковбасну в 1930 р. Вежа і стіна у 1930 р. Сучасний вигляд: Вежа у 1930 р. Сучасний вигляд: Кам’яниця Замойського — будівля ренесансної архітектури, прямокутна в плані, складена з пісковика, двоповерхова з характерним для архітектури ренесансу аттиком, покрита чотирьохскатним дахом. Несиметрично розташовані вікна обрамлені кам’яними наличниками, по другому поверху проходить напіввал і профільований карниз, що відокремлює аттик від основного об'єму будівлі. На горищному (аттиковому) поверсі збереглися рушничні амбразури. Перекриття склепінчасті, напівциркульні з розпалубками, що сходяться в центрі. У приміщеннях колишніх світлиць — характерні для українських кам’яниць балкові перекриття, дерев’яні, з різьбленням. Первісне внутрішнє планування повністю збереглося. Ренесансна замкова кам’яниця є єдиною відомою пам’яткою такого типу в Україні. Вигляд у 1930 р. Сучасний вигляд: Старовинні господарські будівлі
  4. 3 балла
    @delimiter, ваша привязка выглядит интересно, логично и даже немного знакомо, поскольку, к примеру, по похожему сценарию была устроена планировка г. Городок (Львовская обл.), где вот приблизительно также Старый город и замок соседствовали на двух рядом расположенных островках. Хороший спутниковый снимок также предоставляют карты Bing: Викимапия "Будинок культури" на Викимапии отмечен на нужном островке, так что пока всё сходится: Также немного пополню список источников: 1. Дневник Эриха Лясоты, который в 1594 г. дважды побывал близ Пикова, выше уже упоминался. Здесь дневник в полном виде, и перевод там, как по мне, чуть более удачный. 2. В издании Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти (2017) находим описание объекта, который тянет связать с замком: Там же опубликована карта 1825 года, фрагмент которой стоит здесь привести, поскольку там уж очень интересно показана "островная" планировка Пикова и хорошо выделен маленький остров гипотетического замчища: 3. Справка из книжки Яна Лешека Адамчика "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): Перевод: В списке источников дневник Лясоты, два тома труда "Źródła dziejowe", "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym..." и "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego ...". 4. В монографии Олега Мальченко "Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільських воєводств" (2001) также есть справка по Пикову, где встретились интересные сведения и наводки на новые источники, среди которых наибольший интерес вызывает инвентарь имений Острожских 1617 г.:
  5. 3 балла
    Локалізація замчища. Сіцінський в ПЦ пише, що замчище знаходиться на підвищеному острові (насипі) між двома греблями. А сайт Пикова каже про підземні ходи від костелу до замку. Також на місці колишнього замку було побудовано БК. Найкраще супутникове зображення міститься на картах Яндекс: Цифрами 1, 2, 3 позначені перспективні "острови". Старий Пиків в іншому масштабі: Найкраще під потенційне замчище, на мою думку, підходить острів 1. Ділянка справді схожа на острів і на ній видно якусь будівлю, можливо БК. Проте варто поглянути на двохверстову карту (1908-1909), можна побачити, що ділянка трохи змінила свій вигляд:
  6. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: монастир поблизу с. Щеплоти Щеплоти - село в Яворівському районі Львівської області. В 17-18 ст. існував тут Василіанський монастир. Ось такі відомості про нього подає Вікіпедія Основна інформація взята зі "Словника географічного королівства Польського": Джерело Про оборонний характер монастиря свідчить, в першу черту, карта Фрідріха фон Міга. Джерело Тут можна побачити сам монастир, який розташувався на східній околиці села, оточений земляними укріпленнями. В плані нібито квадрат, але зображені лише три бастіони. Сам монастир знаходиться на чітко окресленому узвишші, а з північної сторони тягнеться водойма, що також додає своїх фортифікаційних переваг. Вже в 19 ст., як розуміємо з вищенаведеної довідки, монастир не існував, але наведу кілька зображень карт цієї місцевості Джерело Ось тут дуже чітко окреслена потрібна нам ділянка. Бачимо, що її форма дуже близька до трикутної. Тож, можливо, саме тому на карті фон Міга зображенні лише три бастіони. І ще одне зображення - кадастрова карта 1855 року: Джерело Складно говорити, чи залишилося зараз щось від монастиря, через майже 250 років з дня його закриття, проте @Filin таки зміг видивитись на сервісах Google Earth залишки тих бастіонів
  7. 3 балла
    Підземелля старої школи у Пикові (навіщо школі такі великі підвали? можливо має відношення до замку?): Джерело
  8. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: редут біля с. Плесецьке Редут (подібний до тих, які збереглися біля с. Велика Снітинка) на карті: ВікіМапія Доки немає листя й трави вирішив зробити панорами редута, що біля селища Плесецьке:
  9. 3 балла
    Окрім замку і буртів в Озаринцях з фортифікаційної точки зору може бути цікавою також синагога. (тут і далі фото Подільські мандри) Синагога знаходиться на окраїні центра містечка: Синагога на плані 1945р (взято з myshtetl.org): Синагога за різними недокументальними даними побудована в XVI, XVIII чи XIX ст. (найчастіше зустрічається XVIII ст.). У 1926 у Озаринцях був Данило Щербаківський і докладно описав синагогу (в основному інтер'єри). З його щоденника за 27 липня: Впринципі, це цілком міг бути рік ремонту/нанесення розписів. Фото 1928 року: Джерело Чому є підстави вважати, що синагога мала в т.ч. оборонні функції? Варто поглянути на її південний фасад: На ньому видно щось схоже на бійниці. Вони ж зблизька: Та зсередини: Додає цікавості також напрямок в який направлені ці "бійниці". Синагога знаходиться на схилі і вони направлені якраз на долину. Для кращого розуміння тут є 360 панорама. Ось як це виглядає на загальному знімку, разом з замком (позначив також напрямок бійниць): Також про бійниці згадує Борис Хандрос (1923-2006) — уродженець Озаринців єврейського походження, у своїй статті: Отже, належність даного об'єкту до оборонних споруд під питанням, але він однозначно вартий уваги.
  10. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Замок в с. Нагачів Нагачів - село Яворівського району Львівської області, знаходиться за 12 км. на північний-захід від районного центру Яворова. Першою згадкою, яка трапила мені в руки про замок в цьому населеному пункті була невелика замітка в щоденниках Ульріха фон Вердума, який подорожував і описував наші землі в 1670-х роках. Виглядає вона так: Ідентифікувати місце про яке говорив Вердум було не проблемно. На карті фон Міга чітко бачимо чотирикутне земляне укріплення в центрі села з кількома невеличкими мурованими спорудами. На пізніших картах видно деякі зміни, але загальна форма укріплення залишається все тією ж. Ця ж форма, дає хорошу можливість визначити сьогоднішнє місце розташування об'єкту. Як бачимо на супутникових знімках, ділянка, на щастя, не була забудована тому є доволі впізнаваною. Окрім візуальних джерел, інформацію про укріплення мені вдалося віднайти в письмових джерелах. В державному архіві Перемишля натрапив на документ, датований 1730 роком, про те що Урсула Пжебендовська надає поповим синам Антонові і Теодорові чверть поля в довічне користування. Коротко згадується тут і замок: Інформації небагато, але документ дає зрозуміти що замок в 1730-му році стояв і успішно функціонував. Далі варто відзначити Rolnik, 1867-1937. На сторінках 87-88 досить немаленька стаття про Нагачів, але більш зосереджена на власниках - родині Юнгів з Шотландії і ї історії та інших питаннях. Стосовно укріплень я би виділив один абзац: Також в виданні фігурує декілька знімків. Цікавість в мене викликали два: На першому бачимо житловий будинок, на другому якесь цікаве приміщення з не менш цікавим підписом - "так звана башта". Ну, і декілька сучасних джерел. Вікіпедія: Історія міст і сіл СРСР: В. Пшик Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Також, в спробах побачити місцевість в сьогоднішньому стані, натрапив на фото споруд, які фігурували вище. В додачу до них є ще одне, яке слабо передає візуальну інформацію, але підпис свідчить, що йдеться про збережені вали - "Nahaczów (ukr. Нагачів). Pień jesiona wyniosłego na kornie wałów zachowanych fortyfikacji ziemnych" Ну ось так-от ввідна інформація.
  11. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт замок в Черепашинцях Село Черепашинці (Калинівський р-н) знаходиться 40 км на північ від Вінниці, 3 км від міжнародної дороги М21. Розташоване по обох берегах річки Постолової – лівої притоки Південного Бугу. Населення – 1571 (2001) У цитаті з Jablonowski A. "Polska XVI wieku pod wsgledem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw)".— Warsz., 1894.— T. 21 (10).— 654 s.— (Zrodla dziejowe) вказано таке: У Вікіпедії подано невелику історичну довідку про село, на жаль, без посилань на джерела, що ускладнює з'ясування істини: Явно щось наплутано з цифрами (висота валів 25-30 метрів?). Та і за фактами – башти на бастіонах? Отже, в Вікі досить докладно описано укріплення, але наскільки це все підкріплюється фактами? Звідки вся ця інформація? Якщо дивитись на карти Боплана (п.п. 17 ст.) і Річчі Занноні (1767), то Черепашинців ми там не знайдемо, навіть неукріплених. Хоча раніше на Вікіпедії було вказано, що село засновано у 16 ст. і уже тоді було укріплене. Не знайшов я Черепашинців і на інших історичних картах, проте є вони ось на такій карті 1764 року (опублікована тут): Для того, щоб з'ясувати наскільки схематичною на цій карті є помітка укріплення в Черепашинцях варто звісно побачити цілу карту. Проте, якщо взяти церкви, то видні по-перше індивідуальні особливості кожної, а по-друге загальний вигляд притаманний Поділлю (тридільність, триверхість). Тому можна допустити, що картограф добре знайомим з місцевістю. Можливо і сам бував тут. У Топографічному описі Подільської губернії 1799 року подано досить великий опис Черепашинців, але про укріплення нічого немає. "Сведения 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році дають таку інформацію: Очевидно із двох "замчиськ" нас цікавить те, що знаходиться в самих Черепашинцях. Окрім розмірів (63,4х63,4 м, ширина оточуючих валу та рову ~ по 4 метри) уривок дає важливу інформацію, що укріплення збереглось завдяки тому, що знаходиться в саду поміщика. Цю інформацію у скороченому вигляді Ю. Сіцінський подав у Археологічній карті Подільської губернії (1901): Зовсім не згадав Сіцінський укрпілення в Черепашинцях в своїй роботі "Приходы и церкви Подольской епархии". "Slownik Geograficzny Polski" дає дуже коротку довідку про Черепашинці, не згадуючи ні історії поселення, ні залишків укріплень: Отже, вже було згадано маєток, в парку якого знаходилось "замчисько". Інформацію про цей маєток дає Антоній Урбанський у своїй роботі "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży: zabytki polskie przepadłe na Podolu" (1928) в т.ч. згадуючи "давні оборонні вали": Також палац згадано у роботі Романа Афатназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10. Афтаназі стверджує, що палац був побудований на рубежі 18-19 століть за Холоневського і проіснував до 1917 року. Можливо в роботі згадано і залишки укріплень. У 1872-1874 палац у Черепашинцях змалював Наполеон Орда (Czerepaszyńce. Pałac Zdziechowskich - widok od strony wody): Якщо подивитись на двохверстову карту, на якій видно розташування палацу: То можна приблизно прикинути ракурс малюнка Наполеона Орди на сучасному супутникову знімку: Видно також і стадіон, при будівництві якого "розібрали південну стіну укріплення". В процитованих джерелах зустрічається, що найкраще збереглася західна сторона, можливо якісь залишки існують і досі?
  12. 3 балла
    Женя Совинский поделился фотографиями замчища, сделанными в 2008 г. Северо-восточный бастион и примыкающий к нему отрезок вала: Юго-восточный бастион и южный ров (т.е. часть южных укреплений всё же уцелела): Южный ров также цел: Но часть южного вала, ближе к юго-западному углу замчища, срезана (это уже вид со стороны площадки стадиона): Стадион с валами на заднем плане: А это проезд в восточном валу. Как видим, проезд с двух сторон по бокам укреплён фрагментами каменной кладки, вероятно, оставшейся от разрушенных ворот, упомянутых Р. Афтанази:
  13. 3 балла
    Касательно Вердума, то, возможно, выражение "w obrębie fosy" следует перевести как "в обрамлении рва", т.е. после перечисления укрепления Вердум мог подытожить описание сообщением о том, что всё это окружает ров. Но это не единственный вопрос к польскому переводу дневника. Также в тексте сказано, что двор окружён "drewnianemi balustradami", но балюстрада - это вроде не совсем фортификационный термин, потому возникает сомнение - может в оригинале речь шла о каком-то другом типе ограды? И ещё - польский перевод сообщает, что двор также был окружён "вежами" ("wieżami"), но есть вероятность, что там речь могла идти не о "вежах", а о бастионах. Что касается справки Владимира Пшика, то он её составил на основе шести текстовых источников и карты фон Мига. Из шести текстовых источников три (дневник Вердума, "Rolnik" и "Історія міст і сіл") были процитированы выше. Мне остаётся рассказать о трёх оставшихся: 1. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego...", Tom VI, 1885, S. 878. В этом источнике нет ни упоминаний замка, ни интересных сведений по истории поселения, потому и цитировать нечего. 2. Книжка-каталог Яна Лешека Адамичка "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): Как видим, у Адамчика из источников был под рукой дневник Вердума, "Географический словарь" и карта фон Мига, потому и в тексте у него лишь цитата Вердума и упоминание того, что укрепления показаны на карте фон Мига. 3. "История городов и сёл Украинской ССР" (1978): Здесь вроде всё то же, что и в "Історії міст і сіл", но с одним отличием - земляные укрепления внезапно отнесены к наследию Киевской Руси "История городов и сёл..." вышла через 10 лет после того, как была издана "Історія міст і сіл..." (1968), и потому возникает вопрос, почему это вдруг "вали старої фортцеці" в более поздней версии издания превратились в "валы старой крепости периода Киевской Руси"? То ли банальное невежество (хотя в чём-чём, а в укреплениях Киевской Руси тогда разбирались прекрасно), то ли нежелание признавать факт существования в селе более поздних укреплений, что могло вылиться в такую вот локальную попытку датировать объект более ранним периодом, чем было на самом деле. С источниками пока всё. Участок замчища сильно зарос, потому на спутниковых снимках довольно тяжело прочитать конфигурацию укреплений или даже проследить отдельные их линии, однако на Google Earth есть возможность просмотреть более ранние образцы спутниковой съёмки Нагачева, и вот там нашёлся такой вот кадр с видом на замок, сделанный 29 октября 2010 г.: И хотя тут тоже не всё видно, но более чётко ощущается прямоугольная (?) конфигурация укреплений и, кажется, в юго-восточном углу замчища (на скриншоте он в верхнем левом углу двора) виднеется что-то наподобие бастиона (это ещё раз отсылает к мысли о том, что у Вердума в оригинале могли быть вовсе не "вежи"). Также очень хорошо виден восточный вал. Если всё правильно понимаю, то укрепленный прямоугольник (?) имел размеры где-то 120 х 100 м, хотя может он всё же был квадратным, но и в этом случае, думаю, он занимал участок не меньше чем 100 х 100 м.
  14. 3 балла
    Раніше вже згадувана робота О.В. Шелехань, О.Д. Козак "Дослідження 2012 р. на городищі біля с. Дерешова у Середньому Подністров’ї": джерело
  15. 3 балла
    Буквально 15 хв. назад, переглядаючи карту Фон Міга, я помітив замок. Приведу коротку справку з Вікіпедії про історію містечка на потрібний період: В справці Географічного словника королівства Польського, згадується замочок який був оточений ставом зі всіх сторін, і що його залишки ще читаються. Ось як виглядає замочок на карті Фон Міга, власне там де я й наткнувся на замочок. Карта Це саме місце на карті 1861-1864 рр. : Співставивши карти на швидке око, замочок прикидається десь в цьому районі: В тому районі видніється цікавий контур, хто знає можливе це є контури замочку і його вали частично збереглися?
  16. 3 балла
    Мінус один Noname Випадково наткнувшись на cтаттю @HOUSE MD, я захотів виміряти дистанцію подібним способом між відомими нам містами та одним Noname. Спочатку, я вимірюю на екрані за допомогою лінійки довжину 10 миль на табличці. Потім я вимірюю довжину між двома містами , отриману довжину ділю на довжину 10 миль. Результат множу на 10 і получаю відстань у милях, але мені потрібно в кілометрах тому множу на 7.4204.( допустима погрішність на цю епоху - 2 милі, тобто 14.8408 км) Наприклад відстань від Підгайців до Бучача: 10 миль - 3.1см відстань - 1.1 cм 1.1÷3.1 = 0.3548387 0.3548387⋅10 = 3.548387 милі 3,548387 ⋅7,4204 = 26,33 км Відстань від Підгайців до Бучача ~ 29 км, прогрішність на 2,77 км. І по такій схемі я виміряв відстань від Поморян, Підгайців, Бучача та Теребовлі, до нашого Noname. Поморяни - Noname - 2.1 = 50.27 км Підгайці - Noname - 1.5 = 35.91 км Бучач - Noname - 1.6 = 38.30 км Теребовля - Noname - 0.95 = 22.74 км Карта А тепер відстані від того непідписаного поселення до цих міст: І наше поселення Noname називається - Буцнів. А тепер порівняємо відстані з карти 1570 р. та з сучасною картою. Поморяни - Noname - 50.27 км | Поморяни -Буцнів - 49.32 км різниця= -0.73 км Підгайці - Noname - 35.91 км | Підгайці -Буцнів - 39.54 км різниця= 3.63 км Бучач - Noname - 38.30 км | Бучач -Буцнів - 48.25 км різниця= 9.95 км Теребовля - Noname - 22.74 км | Теребовля -Буцнів - 21.77 км різниця= 1.03 км А для тих кому не віриться що це Буцнів, до карти Гродецького був ряд карт на яких Буцнів був зображений, так має здаватися дивним що він потім не появляється а ніж що він появляється на карті 1570 р. 1554 р. 1562 р. 1566 р. За карти, дякую @AnKo
  17. 3 балла
    Карта Міга: Карта Приблизимо до потрібного району: Наша п'ятигранна вежа позначена як не кам'яна споруда (чорним), але це ще може означати що ця вежа була руїною. Доречі, біля башти позначена якась будівля, чи то стіна? Башта з муром (?) на карті 1861- 1864 рр. Карта Ну і карта 1869-1887 рр. так для справки: Карта
  18. 2 балла
    Обсуждается этот объект: укрепления города Светильня Основные источники по истории Светильни опубликованы в теме городища-замка, и чтобы их не дублировать сюда в полном виде, ограничусь цитированием только самых важный моментов и кратким пересказом объёмных пластов информации. Итак, мы знаем, что на территории ныне существующего с. Светильня в 12-13 вв. (а может даже и с конца 10 века), у реки Трубеж, функционировало городище, рядом с которым существовало синхронное поселение/селище. У нас нет сведений о том, было ли оно в то время укреплено, но даже если и было, то о существовании этих укреплений в моём распоряжении сведений нет, не говоря уж о сведениях, дающих представления об их конструктивных особенностях. Археолог Михаил Кучера, обследовавший городище, и описавший его в статье Давньоруські городища в західній частині Переяславщини (1978) селище в Светильне упомянул бегло, отметив, что на его территории находки встречаются чаще, чем на участке городища, и что датируются эти находки 12-13 вв., и на этом всё. Эти сведения свидетельствуют о том, что городище скорей всего было приграничной крепостью, использовавшейся в основном в военных целях, а основное бурление жизни проходило именно на территории селища, сформировавшегося близ форпоста. В пользу гипотезы о существовании укреплений посада может свидетельствовать и размер городища в Светильне, которое было самым крупным укреплённым пунктом на Трубеже, и расположение объекта у одной из переправ через Трубеж. Потому можно допускать, что и селище в Светильне могло быть размашистым, развитым, и что оно могло быть хотя бы как-то защищено. К тому же в близлежащем с. Русанов, где находился соседний форпост 12-13 вв., синхронное с городищем поселение также, возможно, было укреплено, на что намекает фрагмент гипотетического рва, выявленного археологами в начале 1990-х гг. Городище в Светильне не пережило нашествия Батыя, и к середине 13 века этот форпост временно прекратил своё существование. Мы точно не знаем, когда именно стала возрождаться поселение, но знаем, что в 1362 г. Светильня впервые была упомянута в письменном источнике, правда, толком непонятно, была ли на тот момент там пустошь или же, возможно, село к тому времени вышло из комы. В источниках 15-16 вв. Светильня мелькает то и дело, но без уточнения того, функционировали ли там какие-то укрепления. Первые относительно надёжные сведения о существовании городских укреплений в Светильне относятся к 1-ой половине 17 века. На тот момент поселение, ранее принадлежавшее роду Половцев-Рожиновских, перешло под власть рода Аксаков. В документе 1624 г. упоминается "замок и город Светильнов", которые Ян Аксак передавал своему сыну Стефану: Источник (стр. 645) Упоминание Светильни со статусом города/городка можно считать косвенным признаком существования укреплений. Олег Мальченко в монографии "Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського воєводств (XV - середина XVII ст.)" (2001) высказал предположение, что укрепления в Светильне могли быть построены Стефаном Аксаком, но у меня создалось впечатление, что они могли появиться ранее, ещё при Яне Аксаке, поскольку, во-первых, в документе 1624 г. (т.е. на момент перехода Светильни от Яна к Стефану) уже упоминается существование замка и городка/города, во-вторых, Ян Аксак был довольно могущественным, влиятельным и деятельным человеком, участвовавшем в основании и развитии ряда поселений, в том числе и укреплённых, потому он вполне мог реанимировать укрепления Светильни. Правда, какие-то попытки укрепить Светильню могли быть предприняты ещё в 16 или даже в 15 веке, да только пока в моём распоряжении нет сведений об этом. Первым и самым ранним графическим документом, фиксирующим укрепления Светильни, является Специальная карта Украины (издана в 1650 г.) Гийома Левассера де Боплана, где помимо замка-цитадели (очевидно, сформировавшегося на основе укреплений городища 12-13 вв.) также показаны и городские укрепления: Развернём карту, чтобы придать её более привычную ориентацию (у оригинала, как видим, север внизу, а юг вверху): Подобным образом укрепления Светильни показывали и на более поздних копиях карты Боплана. К примеру, копия ок. 1675 г.: Источник Рискну предположить, что городские укрепления образца 1-ой половины 17 века представляли собой простой земляной вал со рвом, возможно местами усиленных деревянными башнями. Если довериться плану укреплений Боплана, то в городе должно было быть как минимум двое ворот (возможно, в виде деревянных надвратных башен) - одни выходили на дорогу, ведущую в сторону Гоголева и Киева (может они даже и назывались Гоголевскими или Киевскими), другие выходили к дамбе, откуда начиналась дорога на Басань (эти ворота, возможно, могли называться Басаньскими). На линии городских укреплений Боплан показал выступы, но не стоит в них усматривать символы башен или бастионов, поскольку аналогичным образом Боплан показывал на своих картах укрепления разных типов, от сложных бастионных до очень простых, представленных одним лишь валом с редкими башнями, при этом визуализация всех этих городских укреплений на карте выполнена приблизительно одинаково. В данном случае и метка замка символична, поскольку на карте он показан в виде квадрата с угловыми выступами, а по факту (если исходить из версии, что городище = замок) имел круглую форму плана и не имел угловых башен как минимум по причине отсутствия углов у кольца вала. У меня пока нет сведений о том, как долго функционировали укрепления Светильни. Если укрепления городища/замка неплохо сохранились, то городским укреплениям повезло намного меньше, и если их различимые следы сейчас и можно обнаружить, то разве что в виде каких-то небольших отрезков валов, да и то сильно распаханных или другим способом преображённых. Светильня на карте Шуберта (1868-1869) показывает сетку улиц городка, какой она была в 19 веке (красной стрелочкой показан участок замка). Очевидно, что часть этих улиц сформировалась по линиям укреплений. Также бросается в глаза, что к востоку от Светильни лежало обширное болото, очевидно, напрямую связанное с озером, показанным на карте Боплана: В книге Про золоту очеретину (2012) упоминается ул. Перевоз (судя по названию, связанная с местом переправы), и было бы интересно понять, где именно она находится, поскольку карты Google, Yandex и Визиком такой улицы не знают... Если довериться карте Боплана, то участок укреплённого города следует искать к югу от участка замка, поскольку у Боплана замок замыкает укрепления с севера - северо-востока. Т.е., к примеру, городские укрепления могли защищать вот этот участок: Но есть и другая версия. Александр Прядко предположил мне другой интересный сценарий (несколько противоречащий данным Боплана), согласно которому хорошо различимая дуга улиц, огибающая городище, как раз и очерчивает линию городской обороны. Т.е., укрепления могли проходить как-то так: Ещё одна тема для размышлений - если допустить, что у Светильни образца 12-13 вв. уцелевшее круглое городище было не единственным укреплением, если тогда был укреплён ещё и посад/селище, то отсюда возникает вопрос, как протянулись укрепления 17 века относительно гипотетических укреплений городка 12-13 вв. - легли ли обе линии одна на другую, совпали лишь местами или вообще не совпали? Когда был с дроном в Светильне, то внимание уделил городищу, но всё же на сделанных фото можно увидеть участки/улицы, вдоль которых могли проходить укрепления. Как видите, если укрепления городища/замка читаются сразу, то с городскими укреплениями всё намного сложнее - их явно видимых следов мы не видим, хотя знаем, что когда-то они здесь были: Как-нибудь постараемся наведаться в Светильню с прицелом на поиск следов городских укреплений 17 вв. Такая вот краткая вводная информацию. Будем дополнять тему по мере появления новых материалов и мыслей.
  19. 2 балла
    Так як "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym..." та "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego ..." вже опубліковані, то залишається лише "Źródła dziejowe": T. 21 , S. 441 T. 22, S. 87 T. 22, S. 604 T. 22, S. 707
  20. 2 балла
    Обговорюється цей об'єкт: замочок в селі Зозів Село Зозів (Липовецького району) знаходиться 10 км від Липовця і 40 км від Вінниці. Населення – 1883 (2001) Для початку, невелика довідка з Вікіпедії (без зазначення першоджерел): Деяка інформація про герб села: На карті Боплана п.п.17ст. Зозів (?) позначено як Iosowa, без укріплень: Карта Річчі Заноні (1767) – Josowa, теж без укріплень: У виданні "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" Tom XIV (1895) подано широку історичну довідку про Зозів, згадані в т.ч. "сліди давнього замчиська як в містечку, так і в околицях (в сусідніх селах? – @delimiter)": Зозівський замок фігурує також у роботі Археологическая карта Киевской губернии (1895) В.Б.Антоновича: Із відносно недавніх джерел, Зозів зустрічається у журналі Археологічні дослідження на Україні (1972, с.385) в статті Кучера М.П., Юра Р.О. Обстеження городищ і замчищ на Поділлі: Отже, укріплення розміром 50м/50м знаходиться/лось на березі річки, біля церкви і на ньому облаштовано кладовище. Місцевість станом на 1868 рік (трьохверстова карта Шуберта): На карті позначено 2 храми і 1 цвинтар, але набагато більше інформації дає двохверстова карта, яка відображає місцевість станом на 1909-1910 роки і на якій позначений сам замок: Джерело Також топографічна карта (1983): Зважаючи, що церква дійшла до наших часів, шукати залишки укріплення значно простіше (виділив кругом): ВікіМапія Також фотографія церкви: Джерело Ось і вся інформація, яку знайшов по даному укріпленню.
  21. 2 балла
    Нарешті руки дотягнулися до досить рідкісного видання "Les châteaux de Pologne. 1-er fascicoule. Varsovie: Messager Polonais" (1929). Хоча текстової інформації небагато, але дуже потішило невідомими мені досі ілюстраціями, особливо в частині інтер'єрів замку:
  22. 2 балла
    Станом на 21 Березня 2018 р., видно гарно реставровані зубці-мерлони на даху корпуса:
  23. 2 балла
    Это, думаю, показана старая ратуша, а не замок. К примеру, в Гусятине ратуша показана похожим образом. Кружками отмечались населённые пункты. На карте видны как кружки сами по себе, так и кружки в окружении укреплений. Взгляните, к примеру, также на эту карту, где также графика дополняет кружки, отмечающие населённые пункты.
  24. 2 балла
    Кадастрова карта, 1851 рік. Фрагмент з територією колишнього замку.
  25. 2 балла
    Владимир Мороз поделился фотографиями замчища, одно из которых послужило в качестве иллюстрации стать о Рыдомильском замке в книге "Замки і фортеці Тернопілля". Напомню, что замчище по контуру (читайте - по линии укреплений) обсажено деревьями, что и видно на фото, а вокруг следы валов, рвов, видны места, где находились башни. Вид вдоль северного склона замчища, площадка укрепления слева, а чуть правее, вдалеке, за деревьями виднеется та самая Параскевская церковь 18 века, которая видна (тоже вот так, вдалеке) на картине Наполеона Орды, показанной выше... Панорамный вид на замчище с севера, и вот здесь, на углу, возможно, как раз и находилась та башня, которую изобразил Наполеон Орда: Явно различимое утолщение-выступ земляной террасы в западной части замчища - место угловой башни, одной из тех, которые попали на картину 1781 г.: Панорамный вид на замковый двор, вместо каменных стен сейчас выступают стены из деревьев: Во время общения с владельцем участка В. Мороз узнал, что ему, гражданину по фамилии Максимович, в 1970-х колхоз выделил этот участок под застройку, после чего территорию замчища пришлось утюжить тракторами, поскольку она была не достаточно ровной. К счастью, судя по фото, всё же не всё разровняли, и археологи, которые доберутся до замка, будут вознаграждены скрытыми под землёй остатками старых укреплений, не говоря уж о других находках. Также интересно, что со слов хозяина участка, он считает это место "нехорошим", мол, энергетика здесь не очень приятная, а я вот думаю, может энергетика была бы другой, если бы к месту с многовековой историей хозяин отнёсся с большим уважением?
×