Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Filin

Модераторы
  • Публикаций

    4,766
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Дней в лидерах

    602

Сообщения, опубликованные пользователем Filin

  1. В этом видео уделили немного внимания костёлу (с 10:24 до 16:33), и теперь в нашем распоряжении есть ряд интересных кадров с высоты + кадры с территории двора с видами на стену с бойницами.

    ppk-1-01.jpg ppk-1-02.jpg ppk-1-03.jpg

    ppk-1-04.jpg ppk-1-05.jpg ppk-1-06.jpg

    ppk-2-01.jpg ppk-2-02.jpg ppk-2-03.jpg

    ppk-2-04.jpg ppk-2-05.jpg

    • Like 1
  2. Эдуард Мондзелевский поделился ещё одним вариантом плана (найден в картографическом отделе НБУВ), который в деталях отличается от плана из книги 1774 г., и некоторые из этих деталей (к примеру то, как показаны линии укреплений в районе замка) рисуют уже несколько иную схему обороны. Я бы даже сказал, что эта версия плана сходу выглядит более логичной:

    Fastow.jpg 

    • Like 1
  3. На самом деле мы не знаем, почему там не показаны укрепления, и нет полной уверенности, что это последствия какой-то осады, к примеру. Может там был какой-то крутой склон, или там были какие-то очень слабые укрепления, или ту часть готовили для модернизации... или была какая-то другая причина, почему в той части укрепления не показали. Земляной вал не так уж и просто разрушить так, чтобы он и вовсе перестал фиксироваться.

    Также не исключена вероятность, что в издании 1774 г. была опубликована копия какого-то более раннего и более детального рукописного плана с более обширной экспликацией, и там всё могло быть показано немного иначе.

    В описании событий 1689 г. в тексте из книги 1774 г. вроде как речь идёт о том, что город не был захвачен во время штурма. Там вроде как описана ситуация, что поляки штурмовали, казаки защищались, отступили уже в самый центр, но дело было к ночи, и потому активная фаза боя стихла, после чего поляки продолжали обстреливать город из артиллерии, а ночью казаки покинули свои позиции, и вслед за этим Фастов был окончательно занят.

    • Like 1
  4. 16 часов назад, HOUSE MD сказал:

    PPS. Вїздна брама могла бути подібною на Луцькі ворота у Дубно.

    Мне тоже этот вариант пришёл в голову первым делом, но в Дубно и в Остроге довольно уникальные по своему планировочному решению надвратные башни, так что я не стал приводить их в качестве аналога.

  5. Поскольку в Украине есть несколько Ямполей, связанных с укреплёнными пунктами, то сразу уточню, что в этой теме речь идёт о пгт Ямполь, расположенном в Лиманском р-не Донецкой обл.

    jampol-01.jpg
    Карта Визиком


    Наткнулся тут в фейсбуке на публикацию, которая сообщает много интересных сведений об укреплениях нужного Ямполя, благодаря чему одним махом можно получить ответы на вопросы по истории местных оборонных сооружений, их планировки и расположению. Потому и решил в полном виде привести эти сведения:

    Цитата

    Першу офіційну згадку, яку можна вважати датою заснування слободи Ямпіль ми знаходимо у Д. І. Багалія в документі «Экстракт о слободских полках 1734 г.» де вказано: «…по ведомостям слободских полковников тех полков нижеописанные города осажены: Изюмского полку – полковой город Изюм – в 7189 (1681 – М. М.), Тор – 1668, Ямполь – в 7190 році (1682 – М. М.)».

    Більш давньою згадкою про Ямпіль, є стверджування В. О. Пірка, про те що на краю сучасного с. Ямпіль знаходилась Бахмутська прикордонна сторожа Московської держави, яка вперше згадується під 1571 р.

    Так, в документі «Донецькі сторожі за розписом князя Михайла Тюфякіна та дяка Матвія Ржевського 1571 р.» шостій прикордонній сторожі, було наказано: «А от Святогорские сторожи переезду до Бахмутские сторожи полтора днища, верст с 70. А стояти Бахмутовским сторожем на старом месте, а бегати сторожем с той сторожи с вестьми в Путивль Лосицкою дорогою». Але шоста сторожа не являла собою поселення, яке можна було б прийняти за початок нинішнього м. Бахмута (Артемівська), а була тільки місце для зустрічі прикордонної служби (сторожі) в межах майбутнього с. Ямпіль. Але цей факт не можна вважати й початком залюднення Ямполя.

    На початку ХVIІ ст. землі сучасного с. Ямпіль належали монахам Святогірського монастиря. Ми довідуємося про це із грамоти настоятеля монастиря Гаврила до царя російського Олексія Михайловича від 1665 р. щоб вірішити суперечку за означені землі які почали заселяти мешканці новостворенних Тора і Маяка. Можливо тут було влаштовано монастирський скіт, а пізніше і козацьке поселення на території Рєпінського юрта, які і поклали згодом початок майбутній слободі Черкаський Ямпіль. Землі по лівому берегу Сіверського Дінця, Осколу і річок Жеребець і Чорний Жеребець, Бахмутки почали активно заселятися. Так, слобідські козаки із Тора і Маяків, серед яких були і колишні мешканці із Придністровського Ямполя (сучасна Вінницька обл.), Волині, Поділля, північних районів Правобережжя і Лівобережжя поселилися на березі Староселищного озера (Оступ) на землях Рєпіного юрта назвавши своє поселення, майбутню слободу, Ямполем.

    З Рєпіним юртом пов’язана ще одна значна подія. Так в 1670 р. місцеве населення Тору, перш за все, роботні люди соляних промислів на чолі з отаманом П. Івановим, активно підтримали разінців, що направлялися з Дону на Слобідську Україну на чолі з Олексієм Хромим. Керівник каральної експедиції урядових військ полковник Григорій Косагов при Рєпінському юрті (майбутнє с. Ямпіль – М. М.) 5 листопада дав їм великий бій, що тривав понад 5 годин. Повстанці у цьому бою, втратили знамена, гармати та інші речі, які везли на Дон на різного типу суднах (всього до 300 суден, у т.ч. 20 баркасів, 42 великих човни, 32 – малих човни і т.д.). Всі ці судна були спалені, а основна частина повстанців, що відмовились здатися, була страчена. Так біля Рєпінського юрту повстанці зазнали цілковитої поразки. Тіла багатьох на бударах і човнах були розп’яті і відправлені на Дон для залякування інших.

    У 1679 р. під час чергового набігу татар на землі Степової України були спустошені вже заселенні місця. Спалено і зруйновано було і поселення на території Рєпінського юрта.

    Філарет Гумілевський теж повідомляє що: «…из грамоты Петра І от 1704 г. мы узнаем, что в Ямполе Изюмского полку, казаков 117 дворов, и в том селе построена часовня. Службу в этой часовне проводил отец Максим».

    Тут було побудовано в 1703 р. слободу і нову фортецю яку Черкаси розташувавшись на Ямпільському перевозі побудували острог, а в 1703 р. побудували на лузі, на лівому березі Дінця фортецю, якій в 1712 р. було надано значення форпосту, з якого російські драгуни, разом із козаками Ізюмського полку повинні були охороняти Торські та Бахмутські соляні промисли. Саме тут і знаходилося містечко Ямпіль. Філарет (Гумілевський Д.Г.) називає його – «Черкаський Ямпіль» – М.М.), про що свідчать, археологічні знахідки – велика кількість кераміки, та решток побуту.

    jampol-04.jpg
    Відомий по старовиним картам Ямпільський перевіз, на даний час в цьому районі залишились дерев’яні стовпи у воді, які нагадують, що раніше тут знаходився міст. Фото Mikhail Kulishov.

    Назва населеного пункту Ямпіль походить від козаків із Маяків і Тору які були переселенцями із Придністровського Ямполя, із Правобережної України, в тому числі і з Брацлавщини.

    Так, ще в 1651 р. поляки почали воєнну кампанію з метою знищення осередків козацького повстанського руху в Брацлавському воєводстві. Війська польного коронного гетьмана Мартина Калиновського в ніч з 5 на 6 березня раптово штурмують Ямпіль і зненацька захоплюють його, спаливши і вирізавши майже все його населення.

    А вже в 1657 р. татари переставши бути союзниками Богдана Хмельницького перейшли на сторону поляків і спустошили Подністров’є. Був пограбований і Ямпіль, населення якого майже все було вирізане ординцями.

    Частина козаків (черкасів) які змогли залишити Ямпіль в Придністров’ї і які були в війську козацькому переселяються в Подінців’є на вільні землі де і засновують містечко, назвавши його Черкаський Ямпіль.

    Ямпільські «черкаси» розташувавшись на Ямпільському броді, на перевозі який контролювали, часто просто грабуючи тих хто його долав. Згодом уряд Росії, зміцнюючи південні кордони держави, віддав ці землі слобідським козакам. Так, починаючи з 1682 р. козаки на чолі із отаманом Павлом Рубаном на лівому березі Сіверського Дінця вже будучи в складі Ізюмського слобідського полку побудували острог і посад поблизу нього. Так виникає перший Ямпіль.

    jampol-02.jpg
    На реконструкції зображено: з фронту на штучно насипаному узвишші обнесений дерев’яним частоколом і частиком з проїзними воротами і двома глухими вежами – острог; ліворуч – перевіз на р. Сіверський Донець; праворуч – дорога до Старого селища, у центрі острогу – пороховий льох для зберігання гармат, ядер та пороху.

    І слобода, і фортеця розташовані були дуже зручно – поруч Ямпільський перевіз - брод через Сіверський Донець, а далі дорога на Валуйки, Бєлгород і Москву...

    Але весняні повені Сіверського Дінця та епідемії змусили атамана Павла Рубана з ямпільськими козаками розібрати острог і вважаючи це місто не дуже вдалим для служби і проживання переселитися на північний берег озера Староселищного (Оступ), як пише Філарет «поруч на недалеку відстань. Це нове місто на відстані версти навіть в 1729 р. коли вже там жили черкаси мало назву Старого селища».
    Тут було побудовано в 1729 р. слободу і нову фортецю яку обладнано пороховими льохами і доставлено велику кількість гармат (реконструкція 3). Фортеця займала площу 2,5 гектари. За часів Катерини ІІ в 80-ті роки ХVIIIст. фортецю було зруйновано російськими регулярними військами, пізніше вивезено і гармати.

    jampol-03.jpg
    На реконструкції зображено: ліворуч – православна Святомиколаївська дерев’яна церква (площа 1,8 г) з фронту укріплена ровом, обнесена дерев’яним частоколом з проїзними воротами і однією глухою вежою, ліворуч – фортеця (площа 2,5 га), укріплена глибокими ровами, дерев’яним частоколом та проїзними та глухими захисними вежами. Навколо фортеці розташований посад слободи Ямпіль. Перед фортецею – озеро Староселищне (Оступ). У центрі фортеці – пороховий льох та приміщення для зберігання гармат, ядер, пороху та провіанту. Поруч два колодязі. Між Староселищним озером і фортецею вирито два потаємні водяні рови які з’єднували озеро і колодязі і забезпечували козаків, мешканців та коней водою.

    jampol-05.jpg
    Топографічна реконструкція. Місце розташування Ямпільського укріпленого містечка Ізюмського слобідського полку (острогу, фортеці та посаду)

    Під час бурхливих подій Булавінського повстання, «в письме от 7 мая (1708 р. – М.М.) Шидловский писал Голицыну, что Булавинцы 28 апреля сделали набег на реку Жеребец, что 300 воров стоят в 15 верстах от Маяков и что они узнали об этом направлялись к Изюму. Кроме того, ему известно, что товарищи Булавина: Семен Драный, тихон Белгородец и Азовский чернец с казаками пришли на Бахмут, оттуда собираются идти к местечку Ямполь, а затем к Маякам и Тору. 8 мая Шидловский известил Голицина, что воры уже разорили Ямполь и подступили к Маякам». Швидше за все Павло Рубан у війську Шидловського з компанією ямпільських козаків, а ті що залишилися, відмовилися йти на Тор та Маяки.

    Відступаючи після невдачі під Тором булавінці дійшли до урочища Криві Луки, (окраїна селища Закітного, на правому березі Сіверського Дінця). Бригадири Шидловський і Кропотов завдали Семену Драному і запорожцям нищівної поразки. Бій біля урочища Криві Луки розпочався 1 липня 1708 року о 21 годині, а закінчився о 2 годині ночі 2 липня. Василь Долгорукий кинув на повстанців усі сили драгунських полків і три кінних полки Ф. Шидловського. Під час бою загинуло приблизно 1500 козаків і Семен Драний. Запорожці, що були з Драним змогли врятуватися й відступити до містечка Бахмут, де Шидловський запаливши місто винищив всіх без винятку, незважаючи на те, що деякі хотіли здатися в полон.

    На жаль сучасні краєзнавці ототожнюють урочище Криві Луки із однойменним селищем, яке знаходиться в 8 верстах від Ямполя, можливо не знаючи, що перша згадка про нього датована тільки в середині XVIII ст.

    Але розгром царськими військами повстання Кіндрата Булавіна та Старої Січі, як і перенесення російсько-турецького кордону у 1713 р. з узбережжя Азовського моря на Азовсько-Донецький регіон призвели не тільки до зруйнування частини місцевих поселень, але й відтоку населення, якому постійно загрожували орди кримського хана.

    Матеріали перших переписів населення в Російській імперії свідчать, що чисельність податного населення в Бахмутській провінції між 1-ю і 3-ю ревізіями не тільки відчутно зменшилася, але й змінився його етнічний склад. Згідно з даними 1-ї ревізії (1719 р.) у Бахмутській провінції проживали 6994 росіянина і 1753 українця. Серед 6841 особи чол. статі російського податного населення 93 складали купці, 6718 однодворці та 30 поміщицьких селян, а серед 153 осіб чол. статі неподатного населення – 5 припадало на приказних службовців, 100 – на відставників і 48 – на церковнослужителів. Серед українців 1540 припадало на державних селян і 213 – на козаків. Більшість українців працювали на соляних промислах. Зміни в населенні провінції між 1-ю і 3-ю ревізіями. Інших даних по населеним пунктам на вивчаємій нами території не наводиться.

    З матеріалів ревізій видно, що Російсько-турецька війна 1735–1739 рр. особливо негативно позначилася на заселенні Південного Подінців’я. А у 1736 р. провінція постраждала від татарського набігу. Знову зруйновані були цілі села, а їх мешканці потрапили до полону, урожай було спалено, а худобу відігнано. Кримська орда, перейшовши Сіверський Донець в районі Ізюму, завдала великих втрат і російським військам… До воєнних спустошень додалася і епідемія чуми, занесена військами.

    Дмитро Іванович Багалій наводить дані перепису 1732 р. слобідських полків зроблені гвардії майором Хрущовим в яких згадується і містечко Ямпіль Ізюмського слободського козацького полку. Всього в містечку проживало в 81 дворі, в 94 домах 307 душ чоловічої статі.

    У 1755 р. містечко Ямпіль входило до другої Торської сотні Ізюмського слобідського полку і згідно з відомістю Ізюмської полкової канцелярії в Ямполі було 2 сотенних урядника і 17 козаків.

    Ведомость Изюмской полковой канцелярии о числе в Изюмском полку по званию сотенных и иных в каждой принадлежащих местечках всех по скольку в тех местах порознь числом состоит сотенных урядников и козаков.

    В 1765 р. згідно із царським маніфестом усі п’ять слобідських полків було реорганізовано в регулярні полки російської армії. Ізюмський слобідський полк стає гусарським. Соціальний склад населення теж змінюється.

    Після ліквідації козацтва у 1765 р. і створення гусарських полків у відомості про провінції та комісарства Слобідсько-Української губернії з проживаючими в них жителях чоловічих та жіночих статей з поділом їх на стани від 1773 року є і такі свідчення, всього в слободі Ямпіль 3137 осіб, 1719 чоловіків і 1418 жінок.

    За царським указом від 14 лютого 1775 р. на місці Новоросійської губернії вирішено було створити дві: Азовську, на схід від Дніпра, та Новоросійську – на захід. На перших порах Азовська губернія складалася з двох провінцій – Бахмутської та Азовської. До населених пунктів Азовської губернії за переписом 1778 р. увійшла і однодвірська слобода Ямпіль, яка перестала входити в склад Ізюмського слобідського полку, а козаки та їх підпомічники були переведені в стан селян.

    Невелика частина населення залишилося на місті колишньої фортеці, на березі Староселищного озера (Оступ) в слободі Олександрівка, а більша частина однодворців переселяються на узвищення Репіної ями, на береги Піщаного і Соловйова озер, те місто де і зараз знаходиться с. Ямпіль.

    В 1915 р. в «Збірнику імператорського російського історичного товариства», вміщено «Челобитною от слободы Ямполя» від 15 березня 1767 р. до імператриці Катерини ІІ з прохання залишити їх на козацькій службі й повернути колишні пільги (слободи). Написав «челобитную» Василь Жадєнков, а серед підписавших: Петро Кабацький, Максим Рєзніков, Павло Саржевський, Кирило Губа, та інші. Однак, Катерина ІІ прочитала її аж 24 лютого 1771 р. Звичайно, усе залишилося як і було.

    Кількість населення в с. Ямпіль наведено і в матеріалах за описом до Атласу Катеринославського намісництва в 1795 році складало 1710 осіб (907 чол. та 803 жінки).

    Згідно з даними опису ямпільці будучи на казенній службі не мали ні пахотної землі, ні суспільних покосів. Але, там же згадується про суперечку села Ямполя із с. Райгородок за земельні наділи – всього ямпільці претендували на 607 десятин, незручної землі – 207 дес. та лісу 400 дес.

    Найдавнішою церковною спорудою на Лиманщині, за думкою О. Я. Привалової, були часовня і монастир в с. Ямпіль. Так, і архієпископ Філарет повідомляє, що в селі Ямпіль вже в 1703 р. був монастир Рєпнінський Юрт, який в 30-40-ві рр. ХVIІІ було зруйновано татарами.
    За указом 1724 р. в Ямполі на лівому березі Дінця було побудовано Свято-Миколаєвську церкву, священиком в якій був Афанасій Павлов, але уже в 1731 р. церкву було перенесено на нове місто за проханням сотника Степана Гуковського з ямпільцями і священика Афанасія Павлова «на место Старого селища, которое в близости того же местечка» на берег озера Оступ.

    Таким чином, підводячи підсумок, необхідно зазначити, що в XVIІ – ХVIІI ст. територія сучасної Донеччини залюднювалася стихійно, головним чином вихідцями із українських земель. Не було виключенням і Подінців’є на території якого було засновані одні із перших слобод і хуторів.

    З повагою Меценко Максим!


    Благодаря схеме, которой дополнили статью, можно выйти на локации нужных укреплений на спутниковом снимке:
    jampol-06.jpg
    Google-карта

    • Like 2
  6. В 1774 г. в Лейпциге (Германия) вышло 4-томное издание Histoire De Stanislas Jablonowski Castellan De Cracovie, Grand General Des Armees De Pologne (в переводе с французского "История Станислава Яблоновского, краковского каштеляна и великого генерала армии Польши"). Как уже понятно из названия, в книге описаны различные свершения великого коронного гетмана Станислава Яна Яблоновского (1634-1702).

    В 3-м томе этого издания, в описании событий 1689 г. (стр. 64-67), речь идёт о противостоянии войск Станислава Яблоновского с войском Семёна Палия (1640-е - 1710), оборонявшихся в Фастове. Там же сообщается (стр. 67), что после захвата города "Яблоновский быстро восстановил [старые] укрепления и добавил новые" ("Jablonowski en fit réparer promptement les fortifications, y en ajouta de nouvelles"). Дабы проиллюстрировать эту историю, между 64 и 65 страничками был вклеен любопытный и, можно сказать, уникальный план Фастова, на котором основное внимание уделили системе городских укреплений:

    chwasow-01.jpg


    Поскольку на плане показано, что река Унава (правый приток Ирпеня) огибает участок городка справа + видим, что стрелкой указано направление течения, то становится понятно, что план для правильного восприятия необходимо перевернуть, т.к. на самом деле река огибает город не с востока, а с запада, и течёт не с севера на юг, а как раз наоборот:

    chwasow-02.jpg

    Экспликация к плану выполнена на французском. Вот она с переводом:

    • Plan de ville de Chwasow / План города Хвастов [Фастов]
    • Le fleuve d’Onawa / Река Унава
       
    • A. Grandeplace du Marché / Большая Рыночная площадь
    • B. Vieux Chateau / Старый замок
    • C. Residence / Резиденция
    • D. Porte du Lac / Ворота Озера или Озёрные ворота
    • E. Porte de Kuovie / Ворота к Киеву или Киевские ворота
    • F. Porte de Bialocerkiew / Ворота к Белой Церкви или Белоцерковские ворота
    • G. Eglise Catholique / Католический храм
    • H. Eglise Greque de la st Trinité / Греческий храм св. Троицы


    Когда именно, кем и при каких обстоятельствах был создан этот план в книге не сообщается (во всяком случае на страницах с описанием боевых действий в районе Фастова). В Сети местами мне попадалась датировка этого плана 1689 г., но совершенно очевидно, что датировка в данном случае проистекает из периода описанных в книге столкновений под Фастовом, хотя на самом деле план мог быть создан совсем в другое время и по другому поводу. Также у меня нет сведений, есть ли копия этого плана, созданная ранее 1774 г. или план из книги и есть самый ранний образец?

    План впечатляет многослойностью укреплений - на отдельных направлениях на пути неприятеля возвели 4-5 линий обороны, которые ему необходимо было преодолеть, прежде чем он овладеет последним пунктом обороны, т.е. замком-цитаделью. Тут стоит отметить, что в наши дни отыскать следы хоть каких-то укреплений очень непросто, и потому сложно проверить, насколько достоверные сведения приведены на плане.

    Интересно, что в какой-то момент создание этого плана начали приписывать Гийому Левассёру де Боплану (то пишут, что план он сам и создал, то допускают, что он создан кем-то другим, но по каким-то данным Боплана), а уже отсюда принялись датировать план то 1637-м, то 1648-м. Надеюсь, что со временем удастся узнать, откуда растут ноги этой версии авторства.  

    Сходу тут могу лишь отметить, что Боплан укрепления Фастова показал на "Специальной карте Украины" (издана в 1650 г.), и там, во-первых, замок (№1) показан как бы примыкающим снаружи, с южной стороны (напомню, что у карты Боплана север внизу, а юг - вверху), к линии городских укреплений (№2. Кроме того, на карте Боплана видим городские укрепления только на одном берегу Унавы, тогда как план Яблоновского показывает укрепления на двух берегах, тогда как замок на плане Яблоновского со всех сторон прикрыт укреплениями города. Если оба источника были созданы одним автором, то от них ожидаешь чуть большего сходства в визуализации оборонной системы.

    chwasow-04.jpg


    Анатолий Древецкий на основе показанного выше плана сделал такую вот реконструкцию, дополнив её своими переводами и дополнительными сведениями. У этой реконструкции есть проблемы как с переводом экспликации, так и с интерпретацией показанных на плане деталей (чего только стоят ворота с луковичными куполами), но в целом эта версия расшифровки также стоит внимания:chwasow-03.jpg
    Источник

  7. 1. Конфигурация западной линии укреплений вызывает вопросы. Карта фон Мига в данном случае предоставляет несколько путаные сведения, поскольку там показано, что городская стена подходит не к тому углу замковых укреплений, которые ближе к площади (как вы показали на своей реконструкции), а к тому углу, который дальше от площади. Т.е. как-то так должна проходить линия укрепления от замка в воротам, если трактовать карту буквально:

    gus-1.jpg

    Ваша версия также выглядит местами вполне логично, но при этом она исходит из того, что замок на карте оказался сильно развёрнут. Вот как-то так должна была выглядеть карта Ф. фон Мига, чтобы она хорошо стыковалась с вашим вариантом реконструкции:

    gus-2.jpg

    Ещё один фактор, влияющий на линию городских укреплений - это конфигурация внешней стены монастыря. Какой именно она была? Может вовсе не такой уж и регулярной, или регулярной, но вытянутой не по линии север-юг, а по линии запад-восток. А на кадастре 1827 г. у неё стена и вовсе не регулярная.


    2. Касательно ворот, то на карте фон Мига чётко показано, как дорога подходит именно к башне, и за башней же продолжается, т.е. вроде бы на старте тянет предположить, что ворота были обустроены в самой башне. Опять же ворота в башнях не были редкостью. В том же Каменце их было несколько видов, можно также вспомнить расположенный неподалёку от Гусятина замок в Сидорове, где также ворота были в башне и т.д. 


    3. Не застроенная территория за стеной. Тут сходу есть два варианта: это могут быть участки, где застройка могла не успеть восстановиться после, либо там что-то могло быть, но в виде каких-то лёгкий построек или халуп, которые на этой карте могли и не отмечать. 


    4. Гипотетические восточные ворота. Мне кажется, что для ворот объект расположен слишком близко к центру города, да ещё и размещена постройка прям в углу рыночной площади - как-то не припомню примеров такого размещения городских ворот. Даже если такие ворота и были, то я бы их искал дальше от центра.

    • Like 2
  8. Макс Білич поделился своими наблюдениями и мыслями по теме Амадоки: 

    Цитата

    Щодо існування озера Амадока.

    Не вдаючись в переказ історичних даних про озеро Амадока та філософські «вірю/не вірю» гадання по середньовічних мапах, розглянемо можливість існування озера в зазначеному районі, виходячи з самої місцевості та її рельєфу.

    Вихідні дані:

    1. Перша згадка – 2500 років назад (Геродот), перша карта з озером – 1800 років назад (Птолемей).
    2. Озеро розташовувалось в районі витоків річок Збруч, Случ, Південний Буг та ін.;
    3. Озеро мало розміри 130 км в довжину, 30км в ширину, простягалось з пд. сходу на пн. захід. (за О.Пламеницькою)

    Перший та другий пункти – історична інформація, як вона є, подана явно з чужих слів. Третій – це вже фактичні параметри, які можна оцінювати. Отже – чи могло в районі витоків вищезгаданих річок існувати озеро таких розмірів 1500-2000 років назад? Відповідь дає будь-яка топографічна мапа з якісно промальованим рельєфом – ні, вираженої западини, яка могла б розмістити такий водний басейн, в цьому районі нема. Підставою стверждувати це є те, що за останні 2000 років рельєф тут не мінявся настільки, щоб з’явилися нові долини, горби та гряди горбів. Район «озера» знаходиться на досить стійкій з точки зору тектонічних рухів Волино-Подільській плиті. Вона хоча і піднялася на 300-350 метрів за останні 20 млн. років (6-8 метрів за останні 2000 років), але це стосувалося всієї площі. Розломи, звісно, існують та мають вплив на великі форми рельєфу, але не було тут процесу «горотворення» так, щоб одні блоки провалювалися на десятки метрів, інші навпаки - вискакували догори, як Карпати, і т.п. 

    Власне, після впливу пост-льодовикових процесів (лесоутворення та ін.), помітних змін вже не було. Фактично, той рельєф, що ми бачимо зараз, мало відрізняється від того, що було 2000 років назад. За рахунок вітрової та водної ерозії покриті горби десь стали похилішими, скелі – крутішими. Карст в цій місцевості мало виражений. Найбільші зміни були в долинах річок, де активна постійна водна ерозія, вкупі з сезонними підйомами рівня води, спричинили активне меандрування, та підрізання крутих (в т.ч. і скельних) берегів.  

    Але чи могло в цьому районі бути озеро менших розмірів? Оце вже цікавіше, адже така імовірність існує. Взявши за основу військово-топографічну мапу в масштабі 1:100 000, видання 1987 року (мапи взяті в мережі Інтернет), на якій достатньо якісно промальовано рельєф, в районі що цікавить було виділено дві великі западини – розширення існуючих річкових долин р. Збруч та р. Грабарка. Оскільки умови їх схожі, то надалі обидві западини розглядатимуться паралельно. Головна умова для існування озер в цих річкових долинах є наявність «дамби» - природного, або штучно створеного «борту», який триматиме об’єм води. В обох долинах є найвужчі місця, де сотні, або тисячі років назад, такі природні бар’єри ще могли існувати. В долині р. Збруч це крутий меандр між селами Токи та Ожиговці. Скелястий мис (тепер - острів), на якому розташовано руїни замку Токи, імовірно є фрагментом розмитої водами Збруча скельної гряди, що простягається з пд. сходу на пн. захід та лежить в основі місцевих горбів. В долині р. Грабарка найвужчим місцем є ділянка на пн. околиці м. Волочиськ, неподалік впадіння Грабарки в Збруч.  

    Припустивши існування «дамб» в цих місцях, змоделював заповнення обох долин водою до рівня по горизонталі 300 метрів над рівнем моря, оскільки русла річок знаходяться на рівнях від 295-297 м.н.р.м. до 280 м.н.р.м. При цьому «дамба» на Збручі біля Токів мала б бути висотою 15-20 метрів, на Грабарці біля Волочиська – не менше 20 м. В результаті утворилися два озера, Збручанське, довжиною 13 км та 5 км в найширшому місці, та Грабарське досить складної форми, довжиною 17 км і шириною 10 км.  При цьому витоки рр. Случ та Пд. Буг опинился в 3 км. від країв озер. Див. малюнок 1.

    Малюнок 1:
    Mal-1.jpg

    Моделювання з заповненням долин до горизонталі 310 м.н.р.м. значно збільшило розміри Збручанського озера, заповнивши його західну та північну частини, де фактично було старе болото, та в меншому ступені – Грабарського. Заповнення до горизонту 320 м.н.р.м. показало, що цей рівень вже фактично неможливий – затопленою виявилася величезна площа довкола м. Волочиськ та на південь, приблизно до села Тарноруда (вузька долина, гіпотетична «дамба»), обидва озера злилися в одне. Але найголовніше – при рівні 320 метрів води Збручанського озера просто переливатимуться за північний борт западини, в басейн р. Жердь (притока р. Горинь.). Див. малюнок 2.

    Малюнок 2:
    Mal-2.jpg

    В якості висновку.
    Теоретично, якщо скелястий бар’єр між Ожиговцями і Токами був розмитий (обвалився/зсунувся) та перетворився на півострів, а з часом – в острів, в останні 1000-2000 років, то Збручанське озеро в окреслених або менших розмірах, цілком могло існувати. З «дамбою» Грабарського озера питання складніше, тут можлива ситуація поступового прорізання перемички річкою та пониження рівня русла, що з часом і «спустило» озеро. Принаймні, одне або обидва чималих озера в цих западинах могли існувати в давні часи, на відміну від велетенської (130х30км) Амадоки. А виток з них р. Збруч та близькість до витоків Случі та Пд. Бугу могла породити інформацію про озеро, як загальний виток цих річок.

    Власне, останніми хто міг бачити це озеро (озера), були кочівники першої половини 1 тисячоліття після Різдва. Може, ще кочуючи на захід мадяри щось застали, але не факт.

    Важливим є той факт, що в історичні часи в обох западинах існували великі болота та штучні озера. При цьому кількість їх змінювалась, про що свідчать, зокрема, дві мапи району гіпотетичного Збручанського озера (див. малюнок 3 - мапа 1779-83 рр., малюнок 4 – мапа 1861-64), та малюнок 5 - мапа Стрельбицького видання 1917 року, що показує як район Збручанського, так і Грабарського озера. Найнижчу частини западини останнього на мапі займає велике штучне озеро, на місці якого тепер – болото. 

    Малюнок 3:
    Mal-3.jpg

    Малюнок 4:
    Mal-4.jpg

    Малюнок 5:
    Mal-5.jpg

    В наш час невеликі озера і болота (в значному ступені вже осушені) все ще займають частину площ в обох западинах.

    Геологічне походження, будову западин та сліди власне великого озера в цих западинах можуть прояснити професійні геологи, якщо колись їх хтось вивчав.

    Археологи, в свою чергу, можуть уточнити по знахідках хронологію заселення місцевостей по краях та в самих западинах.

    • Like 3
  9. Забытый вклад Габсбургов

    Карл V был довольно заметной личностью, но его активность сразу во многих сферах привела к тому, что одни его деяния остались в тени других. Так, можно прочитать его биографию на Википедии, посмотреть о нём сериал, послушать лекции, затем углубить знакомство при помощи статей и биографий, но так толком и не получить информации о том, какой вклад этот человек внёс в развитие укреплений.

    Вероятно, именно эту брешь постарались ликвидировать коллеги из Испании, которые в рамках данного издания постарались сконцентрировать внимание не просто на военных кампаниях Карла V, а конкретно на всём, что было связано со строительством укреплений, появившихся благодаря воле, желаниям и деньгам императора в разных уголках его владений.

    Как говорится,"Слона-то я и не приметил" - ведь все, кто более-менее интересуются фортификацией слышали о существовании итальянской и нидерландской (голландской) фортификационных школ, но при этом не особо известен тот факт, что обе школы формировались при активном участии Габсбургов. В 16 веке, когда зародилась и начала быстро развиваться бастионная фортификация, продолжительные периоды времени испанцы, а с ними и дом Габсбургов, контролировали значительные территории Италии - Миланское герцогство на севере и Неаполитанское королевство, а также Сицилию на юге. Это одни из участков котла, в котором формировалась знаменитая итальянская фортификационная школа. Уже в 1540-м гг. Карл V для защиты своих владений в Нидерландах начинает экспорт бастионной концепции в далёком северном направлении, а параллельно через его брата, Фердинада I, бастионные укрепления распространились на территории Австрии, а оттуда в Венгрию (частично этот вопрос затрону в теме об укреплениях типа "modus hungaricus"), где новым фортификациям предстояло противостоять экспансии Османской империи. Есть и куда менее малоизвестные моменты по типу строительства Карлом V ранних бастионных укреплений на африканском побережье. 

    В общем, как по мне, без испанского вклада сложно в целом составить базовое представление о развитии бастионной фортификации в 16 веке, и потому книга об укреплениях Карла V - это никоим образом не рассказ об инициативах какого-то локального правителя в каких-то узких границах одной страны или государства, нет, это как раз наоборот история о глобальных тенденциях, о циркуляции знаний по Европе и о личностях, которые способствовали этим процессам. 

  10. carlos-00.jpg


    Год издания: 2000

    Координатор: Карлос Хосе Эрнандо Санчес (Carlos José Hernando Sánchez)

    Авторы: Бруно Адорни (Bruno Adorni), Мигель Алонсо Бакер (Miguel Alonso Baquer), Антонио Альварес-Оссорио Альварино (Antonio Alvarez-Ossorio Alvariño), Джузеппе Бертини (Giuseppe Bertini), Фернандо Буза Альварес (Fernando Bouza Alvarez), Алисия Камара Муньос (Alicia Cámara Muñoz), Хосе Хавьер де Кастро Фернандес (José Javier de Castro Fernández), Фернандо Кобос Гуэрра (Fernando Cobos Guerra), Алессандра Коппа (Alessandra Coppa), Лилиан Дюфур (Liliane Dufour), Джованни Мария Фара (Giovanni María Fara), Франсиско Форналс (Francisco Fornals), Барт де Груф (Bart de Groof), Карлос Хосе Эрнандо Санчес (Carlos José Hernando Sánchez), Мария Долорес Эрреро Фернандес-Кесада (María Dolores Herrero Fernández-Quesada), Шарль ван ден Хювел (Charles van den Heuvel), Педро Мора Пирис (Pedro Mora Piris), Хуан Антонио Родригес-Вильясанте Прието (Juan Antonio Rodríguez-Villasante Prieto), Бернард Роосенс (Bernard Roosens), Антонио Санчес-Хихон (Antonio Sánchez-Gijón), Никола Солдини (Nicola Soldini), Марино Вигано (Marino Viganó), Леонардо Виллена (Leonardo Villena), Луиджи Зангери (Luigi Zangheri)

    Издательство: Испанская ассоциация друзей замков / Asociación Española de Amigos de los Castillos, Мадрид (Испания)

    Язык: испанский

    Формат: 23,8х31х5 см.

    Переплёт: твёрдый + суперобложка, но есть вариант и с мягкой обложкой

    Бумага: мелованая

    Количество страниц: 672

    Иллюстрации: ок. 350 цветных и чёрно-белых изображений (графюры, картины, планы, чертежи, карты, фото и др.)

    Тираж: ?

    ISBN: 84-95457-09-1


    Книга на сайте издательства


    Аннотация:

    В конце 1990-х гг. было принято решение к 500-летнему юбилею со дня рождения Карла V Габсбурга (1500-1558) подготовить амбициозное издание, которое бы рассматривало различные аспекты развития фортификации при этом правителе. Ряд авторов, специализирующихся на военной истории и укреплениях, в рамках концепции единого издания написали статьи, которые в итоге и сформировали эту книгу.

    Карл V правил обширными землями, граничащими с враждебными и могущественными государствами, и потому вопрос защиты владений для императора имел большое значение. Для реализации многочисленных строительных программ у Карла V были все необходимые компоненты: передовые знания и наработки, собранные с разных уголков его владений, деньги (его казну пополняли в т.ч. и золотые потоки из Нового Света), а также талантливые военные инженеры, находящиеся на службе Габсбургов. Карл V не только повлиял на развитие так называемой итальянской фортификационной школы, но также поспособствовал значительному усилению интереса к бастионной фортификации в разных уголках Европы, в т.ч. и в Нидерландах, где императором были заложены основы для формирования нидерландской/голландской фортификационной школы.
     

    Примеры страниц:

    carlos-02-01.jpg carlos-02-02.jpg carlos-02-03.jpg carlos-02-04.jpg carlos-02-05.jpg

    carlos-02-06.jpg carlos-02-07.jpg carlos-02-08.jpg carlos-02-09.jpg carlos-02-10.jpg

    carlos-02-11.jpg carlos-02-12.jpg carlos-02-13.jpg carlos-02-14.jpg carlos-02-15.jpg

     

    Содержание:

    В оригинале:
    carlos-01-1.jpg carlos-01-2.jpg


    В переводе (+ ссылки на некоторые статьи):

    Цитата

    ПРЕЗЕНТАЦИЯ:

    • Федерико Трилло-Фигероа и Мартинес-Конде (Министерство обороны) - 8
    • Антонио дель Росаль и Гранада (Маркий де Сальс, президент Испанской ассоциации друзей замков) - 10
    • Хуан Карлос Элорза Гвинея (президент Государственного Общества памяти Филиппа II и Карла V) - 12


    ПРОЛОГ:

    • Карл V, военный герой - 15
      Фернандо Чека Кремадес


    ВВЕДЕНИЕ:


    I. ОСНОВЫ:

    • Культура знати и военное обучение - 95 
      Фернандо Буза Альварес
       
    • Гнездо тирана или символ суверенитета: цитадели в управлении монархии - 117
      Антонио Альварес-Оссорио Альварино
       
    • Искусство и техника в фортификации - 157
      Педро Мора Пирис
       
    • Пушки и замки: артиллерия и реновация военной архитектуры - 171
      Мария Долорес Эрреро Фернандес-Кесада
       
    • Корабли и фортификации. Подход Карла V к защите морских границ Империи - 195
      Хуан Антонио Родригес-Вильясанте Прието
       
    • Проектирование и техническое развитие испанских переходных фортификаций - 219
      Фернандо Кобос Гуэрра, Хосе Хавьер де Кастро Фернандес
       
    • Дебаты по [вопросам] фортификации в Империи и в Испанской монархии, 1535-1574 гг. - 245
      Хосе Хавьер де Кастро Фернандес, Фернандо Кобос Гуэрра


    II. ЦИРКУЛЯЦИЯ ИДЕЙ И ОПЫТА:

    • Книги по фортификации. Циркуляция технических знаний - 271
      Леонардо Виллена
       
    • Циркуляция идей благодаря трактатам миланских военных инженеров, находящихся на службе Карла V и Филиппа II - 301
      Алессандра Коппа
       
    • Педро Наварра, предтеча военных инженеров - 321
      Мигель Алонсо Бакер
       
    • Альбрехт Дюрер и Фердинанд I Австрийский - 339
      Джованни Мария Фара
       
    • Губернатор инженер: Ферранте Гонзага и стратегия домена в Италии - 355
      Никола Солдини
       
    • Франческо де Марки и Испанская монархия - 389
      Барт де Груф, Джузеппе Бертини


    III. РЕАЛИЗАЦИИ:

    • Королевство Кастилия - 415
      Алисия Камара Муньос
       
    • Королевство Арагон. Фортификации на границах в эпоху правления Карла V - 441
      Франсиско Форналс
       
    • Королевство Сардиния. "La fortifficaçio dela present Çiutat y Castellij Caller". Военная архитектура Карла V и Филиппа II (1523-1572) - 469
      Марино Вигано
       
    • Королевство Сицилия. Фортификации во времена Карла V - 493
      Лилиан Дюфур
       
    • Неаполитанское королевство. Фортификации города и окрестностей при Карле V - 515
      Карлос Хосе Эрнандо Санчес
       
    • Миланское герцогство. Фортификации при Карле V - 555
      Бруно Адорни
       
    • Нидерланды. Фортификация и венец обороны Империи Карла V - 579
      Шарль ван ден Хювел, Бернард Роосенс
       
    • Священная Империя - 607
      Луиджи Зангери
       
    • Ля Голетта, Бона, Беджая и Африка. Военные базы Королевства Тунис в средиземноморской политике императора - 625
      Антонио Санчес-Хихон
       

    Индексы [списки имён и географических названий] - 653

  11. В каком-то реестре археологических объектов мне попадалось беглое упоминание о городище в с. Шевченково (Долинского р-на), но никак не могу вспомнить, что это был за список. 

    Обратился за консультацией к Зеновию Федункиву, который специализируется на укреплениях Ивано-Франковской обл., и он сообщил, что у него нет никаких сведений о существовавшем в селе замке, но при этом он также предположил что речь может идти о городище, которое известно археологам. Он отметил, что Богдан Томенчук включил в свод памятников археологии такой вот объект: "Городище Шевченкове ІІ, ур. Городище; південна околиця села. Давня Русь (ХІІ-ХІІІ ст.)"

    В газетной статье сказано "Перепис урочищ вказує територію Замку на сучасних землях поміж селами Лолином, Максимівкою і Ангелівкою з давньою назвою «Замчисько»" - а описанный район, находящийся к югу - юго-востоку от с. Шевченково, пересекается с тем районом (т.е. южной околицей села), где находится городище, о котором сообщил Б. Томенчук.

    Однако где именно оно находилось, ни у меня, ни у Зеновия сведений на данный момент нет.

    • Like 1
  12. Выше упоминал, что впервые дневник Вердума был издан ещё в 1780-х гг. В течение трёх лет он был опубликован на страничках издания "Archiv zur neuern Geschichte, Geographie, Natur- und Menschenkenntnis", и, как оказалось, все нужные номера этого издания есть в свободном доступе. Так что если вам очень хочется ознакомиться с оригиналами текста, но нет возможности сделать это при помощи издания 1990 г., то теперь есть возможность ознакомиться с текстами при помощи этих оцифрованных публикаций:

    • Thanks 2
  13. В книге Das Reisejournal des Ulrich von Werdum (1670-1677) находим (стр. 212-214 дневника) описание Тернополя от Ульриха фон Вердума в оригинале (т.е. на немецком). 

    Цитата

    Von dar, durch cultiviert undt fruchtbar ackerfeldt, immer berg an biß auf den hügel, folgendts berg ab, nach Tarnopol; ein meil: 1.

    Dieß ist eine Stadt in Wolhinien, die dem Herrn Koniecpolskj, Starosta Dalinskj, erblich zugehöret. Sie liegt anß ende deß jeztgedachten abhangenden hügelß, undt ist an dreyen seiten mit einem grossen See undt breiten moraß umbringet: die vierte Seite, da sie an gedachtem felde fast ist, hat einen ziemlich breiten graben, mit einem gefutterten walle, samt zween dicken Thürnen an den enden zu flanquen, undt eine in der mitte, die zugleich daß Thor ist. Daß Schloß liegt inß Nordwesten der Stadt, mit in dem See, hat ein grosseß schwereß gebew, von Steinen auf Italiänischer manier, dessen mauren undt Thürne anß westen undt Norden auch daß schloß befästigen, da der See herumb gehet; Gegen die Stadt gehet ein enger truckener graben, mit Erd wall undt pallisaden. Die Papisten haben eine grosse steinerne kirche in der Stadt, die Reussen drey, undt die Juden, deren hier so viel, daß Sie ein eigeneß, undt zwar daß beste quartier der Stadt einhaben, hatten hier eine so schöne, von steinen gebaute, Sinagoge, alß ich sonst nirgendts in Polen gesehen. Inß osten der Stadt, zur rechten im hineingehen, liegt auch eine grosse Vorstadt, darinn eine päbstische kirche. Ein kleine meil oberhalb der Stadt, hat der fluß Serret seinen Uhrsprung, bey einem dorff daß eben so heisset, Er lauft verbey Tarnopol, undt fliesst nach Kaminiec hinunter, in den Niesterstrohm; Dieser ort, wie durch gantz Podolien, Wolhinien, undt Reussen, war auch im winter sehr von fliegen geincommodieret.

    Den 28.Novembr: Von Tarnopol, über einen langen dämm, der durch den See undt moraß, wohl acht-oder neunhundert schritt westwertz an gehet, biß an eine ebne von schönem ackerfeldt, durch etzliche pfützen hier undt dort unterschieden, undt folgendts beschlossen mit einem thal, dadurch ein grosser bach lauft, daran daß dorff Szapynce liegt, ist eine meil, 1.

    Теперь, при желании, можно местами уточнить перевод.

    • Like 2
  14. В книге Das Reisejournal des Ulrich von Werdum (1670-1677) находим (стр. 215 дневника) описание Козовы от Ульриха фон Вердума в оригинале (т.е. на немецком): 

    Цитата

    Unterwegeß siehet man, zur rechten etwan auf eine meyle nahe, liegen die Stadt Krasnopolis, welche dem Woywoden von Kyow, Pototskj, gehöret, dessen auch Kosowa ist; dieß ist nur eine kleine Stadt, am ufer eineß Sees auf dem fluß Kropez gelegen, der hier entspringt, undt folgendts nach Podhaitz fliesst, undt sechs meil von dar, bey einem dorff auch Kropetz geheissen, sich in die Niester ergeusst. Zur Zeit der belägerung von Podhaitz ist Kosova gantz verbrandt, undt hat jezt sehr wenig häuser mit einer höltzern Reussischen kirchen. Eß ist ein wüst kasteel dabey, mit verfallenen Erdtwällen undt graben, darinn einige flanquen undt so viel pallisaden, daß eß vor den Tatern sicher ist. Eß liegt inß westen der gedachten riviere, undt heisst auf Polnisch so viel alß eine Ziege.

    С немецким я не особо дружу, и потому однозначно каждое слово перевести не смогу, но вроде польский перевод в данном случае был более-менее правильным. Описание замка у меня получилось таким:

    Цитата

    Есть там [в Козове] пустой/опустошённый замок, с полуразрушенным/разваленным земляным валом и рвом, с несколькими фланками и многочисленным частоколом, чтобы обезопаситься от татар.

    Больше всего заинтересовала часть текста, которую К. Лиске перевёл как "na nich kilka warownych bokow", т.е. "на них [т.е. на земляных укреплениях] несколько укреплённых сторон". В оригинале же использован термин "flanquen", т.е. "фланки", и вот тут возникает вопрос, шла ли речь о сторонах или всё же о некоторых фланкирующих выступах?

    • Like 2
  15. Дневники Вердума для поклонников фортификации имеют огромную ценность из содержащихся в них многочисленных упоминаний, а также кратких описаний, множества известных и малоизвестных укреплений Украины. 

    Впервые эти дневники были в несколько заходов опубликованы ещё в 1785-1788 гг. в Лейпциге. Без малого век спустя, в 1876 г., Ксаверий Лиске опубликовал (стр. 37-196) польский перевод дневника, а точнее его части, касающейся территории Речи Посполитой. Заслугой К. Лиске была не только перевод источника, но также и расшифровка множества географических названий, которые в оригинале часто писались не совсем корректно, что создавало сложности с привязкой сведений к конкретным городам, городкам и сёлам. Поскольку К. Лиске сам не избежал ошибок, да к тому же появилось много новых сведений, которыми можно было дополнить данные журнала путешествий, то поляки в 2012 г. выпустили ещё один вариант перевода дневника (у этого издания есть своя тема на форуме). 

    Примечательно то, что и в польском варианте 1876 г. и в варианте 2012 г. сохранились ошибки в переводе разных нюансов, в частности - в адекватном переводе фортификационных терминов. Долгое время я пребывал в полной уверенности, что польский перевод К. Лиске довольно точен, пока в описании укрепления г. Броды не натолкнулся на явный намёк на ошибку перевода, о чём писал как-то в фейсбуке. С этого момента возникла необходимость ознакомиться с текстами в оригинале, однако польские издания оригинале не приводили, а в Украине их и подавно не публиковали.

    К счастью, оригинал дневника сохранился. Его обнаружили в поселении Эденсерлуг, где сохранились архивы семейства Вердум. А в 19 веке дневники подарили библиотеки гимназии в г. Йевер, где Ульрих фон Вердум некогда учился. И там они находятся до сих пор.

    В конце 1980-х Силке Крамер решила на основе этого дневника сформировать свою дипломную работу, и по результатам своих изысканий она в 1990 г. выпустила книгу, обзор содержимого которой как раз и рассматривается в этой теме. Собственно, в книге была выпущена полная версия дневника (польские издания приводили лишь его часть), причём автор сохранила в книге ту же разбивку на страницы, какая была в оригинале. Вердум, как известно, часто отсылал в одних своих записях к более ранним страницам дневника, и тут правильная нумерация соблюдена. Текст дневника дополнен введением, а также списком персон, упомянутых Вердумом. 

    Немецкое издание 1990 г. и польское издание 2012 г.:
    werdum-04.jpg

    К сожалению, немецкое издание также не лишено недостатков. В предисловии к польскому изданию 2012 г. об издании С. Крамер сказано (стр. 16-17) следующее: 

    Цитата

    К сожалению, для польского читателя - особенно для тех, кто профессионально занимается историей - эта публикация имеет несколько недостатков. Помимо введения и индекса имён, Крамер не дала никакого критического аппарата. Кроме того, сосредоточившись на немецкой версии текста, она вслед за Вердумом повторила все те ошибки в польских и украинских географических названиях и фамилиях - например Нарзимский стал Наринским, а Мышковский Миковским. Это, конечно, не облегчает использование издания не только польским, но и немецким читателям, которые бы тщетно искали бы нужные имена и фамилии. Таким образом, Крамер потеряла значительную часть наработок, выполненных К. Лиске по переводу собственных имён.

    От себя также замечу, что в немецком издании 1990 г. отсутствует перечень географических названий, и потому те, кого интересуют не персоны, а города, городки и сёла столкнутся с ещё большей проблемой в поисках нужной информации.

    И всё же, несмотря на эти недостатки, плюсы издания явно перевешивают минусы. Как минимум, уже одна только возможность ознакомиться с текстом в оригинале уже многого стоит, а кого-то может заинтересовать и огромный пласт данных о путешествиях Вердума по другим странам (эти сведений даже у поляков не публиковались, не говоря уж об Украине).


    Теперь же на примере покажу, ради выявления каких важных мелочей нужен этот источник. В качестве примера воспользуюсь описанием г. Броды.

    Начнём с издания К. Лиске 1876 г., стр. 165-166

    werdum-03-01.jpg

    werdum-03-02.jpg


    Как видим, согласно этому переводу замок в Бродах мог похвастаться регулярными башнями. В описании укреплений города также сказано, что их усиливают башни, а в сноске №3 К. Лиске отмечает, что не смог перевести выражение "Mit Bastionen und Foussebrayen" (речь идёт о наличии у укреплений бастионов и фосебрей). Напомню, что фосебрея - это вспомогательный вал, расположенный перед основным валом, и предназначенный для защиты расположенного за этим вспомогательным валом пути. Т.е. упоминание фосебреи говорит о том, что городские укрепления имели два уровня/линии обороны. 


    Теперь текст из польского издания 2012 г.:

    werdum-03-03.jpg 


    Текст местами слегка отличается от того, который привёл К. Лиске, но, как видим, здесь снова упоминаются башни, как в случае с укреплениями замка, так и в случае с укреплениями города. Самое забавное, что в этом якобы более адекватном, более новом и более правильном переводе информация о фосебрее и вовсе упущена - у К. Лиске она хотя бы в сноске была, а тут этот не переведённый ранее фрагмент и вовсе выбросили и даже не попытались решить ту проблему, о которой сообщал текст сноски. Особенно забавно это выглядит, если учесть, что издание 2012 г. опиралось как на текст К. Лиске, так и на оригинальный текст дневника из книг С. Крамер 1990 г.


    Собственно, вот он текст оригинала, и тут-то как раз всё чётко - видим, что в случае с замком упомянуты регулярные бастионы, а не башни, как и в случае с городскими укреплениями. Есть тут также и упоминание фосебреи:

    werdum-03-04.jpg


    И кто знает, сколько ещё подобных ошибок закралось в польские переводы (а оттуда, разумеется, они перекочевали в переводы на украинском и русском языках). В общем, благодаря наличию оригинала теперь хоть можно будет видеть, какие термины, выражения и словосочетания в действительности были использованы Ульрихом фон Вердумом в описании укреплений Украины. 

    Хочется надеяться, что на этот источники обратят внимание издатели из Украины, поскольку когда есть столько данных (оригинал + 2 польских перевода с массой примечаний), когда уже сделана большая работа по расшифровке имён и географических названий, то остаётся только сделать правильный перевод с немецкого на украинский и снабдить текст своими примечаниями. Также всем вариантам издания недостаёт такой важной вещи, как карта перемещений Вердума, и если такая вещь появится в украинском издании, то уже одним этим сможем выделиться. Также давно хочется осуществить альтернативный вариант - создать онлайн-карту перемещений Вердума, где бы к меткам на карте были привязаны соответствующие фрагменты текстов дневника в оригинале и в переводе. Если эту работу кто-то выполнит за меня, то буду этому безмерно рад.


    P.S. Если возник вопрос, где я достал книгу, то отвечаю - выловил экземпляр на amazon.de. Время от времени б/у варианты появляются в продаже, но по довольно высокой цене в районе 70-100 евро + доставка. Конечно, глядя на книжечку вряд ли её можно оценить в такую сумму, поскольку это обычная среднего формата книжечка в мягком переплёте, который вполне может развалиться при частом использовании. Однако, возможно, небольшой тираж и 29-летний возраст издания способствуют росту цены на него. 

    • Like 2
  16. werdum-00.jpg

     

    Год издания: 1990

    Автор: Ульрих фон Вердум (Ulrich von Werdum)

    Под редакцией: Силке Крамер (Silke Cramer)

    Издательство: Peter Lang, Франкфурт-на-Майне (Германия)

    Серия: Геликон - вклад в немецкую литературу (Helicon - Beiträge zur deutschen Literatur)

    Язык: немецкий

    Формат: 14,9х21х2,9 см.

    Переплёт: мягкий

    Бумага: офсетная

    Количество страниц: 602

    Иллюстрации: 1 гравюра + 1 фотокопия одного из листов дневника

    Тираж: ?

    ISBN: 3-631-42037-4

    ISSN: 0721-2879

    Книга на сайте издательства


    Аннотация (в переводе):

    Цитата

    Эта работа является первым полным изданием ранее не публиковавшихся путевых журналов благородного восточно-фризского исследователя 17 века, Ульриха фон Вердума (1632-1681). С 1670 по 1677 годы он путешествовал по Польше, Франции, Англии, Дании, Швеции и Германии.


    Вступительное слово от редактора:

    Цитата

    Эта книга содержит ранее не публиковавшийся дневник путешествий 17 века - путевой журнал Ульриха фон Вердума 1670-1677 гг., в котором описываются его поездки по различным европейским странам. Благодаря различным источникам я смогла найти рукопись дневника в библиотеке г. Йевер (Германия, Остфрисланд). Тексту дневника предшествует введение, в котором, с одной стороны, сообщаются сведения о личности автора, а также более подробная информация о его докладе, а с другой - о литературе о путешествиях.  Согласно концепции данной работы, сконцентрированной на самом дневнике, эту сложную тему можно было только затронуть, но не очень подробно. За дружескую поддержку и советы по созданию этой работы я хотел бы поблагодарить профессора доктора Вульфа Сегебрехта, который в 1986 г. принял её в качестве дипломной работы по германистике на факультете языка и литературы в Бамбергском университете. Я также хотела бы поблагодарить моих родителей, родственников и друзей за всевозможную помощь, без которой эта книга не появилась бы.


    О редакторе (в переводе):

    Цитата

    Силке Крамер родилась в 1959 г. в г. Дельменхорст (Германия). С 1979 по 1986 год изучала немецкий и английский языки в университетах Мюнстера/Вестфалии и Бамберга. Окончил Бамбергский университет дипломированным специалистом по германистике. С 1987 г. работает в частной языковой школе.


    Примеры страниц:

    werdum-02-01.jpg werdum-02-02.jpg werdum-02-03.jpg werdum-02-04.jpg werdum-02-05.jpg

    werdum-02-06.jpg werdum-02-07.jpg werdum-02-08.jpg werdum-02-09.jpg werdum-02-10.jpg


    Содержание:

    На немецком:
    IMG-2-1.jpg IMG-2-2.jpg


    В переводе:

    Цитата

    Вступительное слово - 5

    Биография Ульриха фон Вердума - 7

    Сведения об Ульрихе фон Вердуме - 9

    Сочинения Ульриха фон Вердума - 11 

    Рукопись "Дневника путешествия" - 11

    Копии, перепечатки и план издания - 13

    Методология издания - 17

    Особенности отчета о путешествии Ульриха фон Вердума - 18

    Классификация "Дневника путешествия" - 21

    Путешествия и литература о путешествиях - Обзор - 22

    • Средневековье - 22
    • Эпоха великих географических открытий - 23
    • 17 век - 24
    • 18 век - 26

    Литературные термины для литературы о путешествиях - 27

    Аподемика - 30
     

    Текст "Дневника путешествия" - стр. с 1 по 543 
     

    Список персон - 587

    Приложение: Список сочинений Ульриха фон Вердума - 597

    Библиография - 599

    Список иллюстраций - 602

  17. Ещё один недостаток с точки зрения читателя из Украины - это отсутствие переводов примечаний. Выше уже писал, что каждый том поляки снабдили довольно детальными и полезными примечаниями, однако если основной текст военных описаний снабдили переводом на украинский, то примечания остались без перевода (в книжечках с украинскими переводами даже сносок на эти примечания нет, что также не очень правильно). Правда, тут стоит отметить, что в таком же положении (т.е. без переведённых примечаний) оказались и те, кто владеет только немецким, поскольку на немецком переводов примечаний также нет. Так что издание хоть и не трёх языках, но только поляки получили полный комплект - и текст военных описаний и текст примечаний на понятном им языке.

  18. С помощью Сергея Чигвинцева на сайте https://catalog.archives.gov/ был найден и куплен немецкий аэрофотоснимок Браги и Хотина, сделанный 29 марта 1944 г.

    В полном виде снимок имеет такой вид (рамками выделил три укрепления, которые неоднократно упоминались выше)
    Braga-1.jpg


    Укрепление №1:
    Braga-2-1.jpg


    Укрепление №2 (обратите внимание на белые следы на полях - следы распаханных укреплений):
    Braga-2-2.jpg


    Укрепление №3 в окружении колхозного хозяйства:
    Braga-2-3.jpg

    • Like 1
  19. Обсуждаются эти объекты: башня и замочек (?) в с. Куряны


    с. Куряны (Куряни) Бережанского района расположено в 55 км к западу от Тернополя и в 10 км к западу от Бережан:
    kuriany-00.jpg
    Карта Визиком


    До недавнего времени это село не привлекало моего внимания, т.е. я не встречал даже беглых упоминаний о том, что здесь могли быть какие-то укрепления. 

    Так, к примеру, 2-й том "Тернопільського енциклопедичного словника" (2005) очень кратко сообщает (стр. 294-295) такие сведения:

    Цитата

    Перша писем. згадка - 1488. 1649 К[уряни] спалили татари.


    В 1-ом томе издания "Тернопільщина. Історія міст і сіл" (2014) находим (стр. 398-399) довольно размашистую справку с описанием истории села, но и там о нужном периоде истории рассказано не намного больше:

    Цитата

    Перша письмова згадка датована 1488 р. Засновник села - Іван Висоцький. За переказами, перші поселенці Курян вирубували ліси, щоб розширити площу орних земель, а їх було дуже мало, бо довкола височіли горби, вкриті лісами і чагарниками. Гілля, кущі, коріння палили, від чого довкола певний час курилось, і це дало назву селу - Куряни. 1649 р. село спалили татари. У 1880-ті рр. Куряни - власність Юзефа Якубовича.


    Википедия со ссылкой на книжку "Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną" (1964) сообщает, что Куряны также сильно пострадали во время татарского наезда 1629 г., когда "село было разрушено на 80%"


    Но это всё не совсем то, поскольку есть история, но нет объекта. А вот "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" во 4-м томе (1883) сообщает (стр. 944) интересные моменты (приведу самые занимательные фрагменты справки в переводе):

    Цитата

    ... само село отделено от двора сеножатьями, которые до того были озёрами; высокая плотина, ведущая к двору, является тому доказательством ...

    Юзеф Якубович, теперешний владелец Курян, Подвысокого, Вольки, Гутиски и Демни, создал образцовое хозяйство на своих фольварках. Село это, как кажется, довольно старое, поскольку согласно фундационному акту римо-католической парафии в Подвысоком,  парафия та была основана в 1618 г. Яном Высоцким, дидычным паном в Курянах.

    Итак, в 1-ой четверти 17 века в Курьянах жил пан Ян Высоцкий, который унаследовал это поселение от своих предков. Раньше село могло похвастаться несколькими озёрами, между которыми была протянута высокая плотина, но к концу 19 века вода из озёр была спущена и они превратились в сенокосы. В наши дни село расположено на двух берегах речушки, а если судить по справке, то в конце 19 века считалось, что село находится на восточном берегу, а вот на западном берегу, за озёрами, прямо за дамбой, располагался некий двор. Как увидим ниже, двор этот прекрасно читается на картах 18-19 вв. 


    Самые интересные сведения обнаружились в 13 томе издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783, где приведён оригинал карты Фридриха фон Мига, а также сопровождающее её описания с. Куряны, оставленное кем-то из австрийских военных. 

    Фрагмент оригинала карты (секция №324). Цифрами 1 и 2 отметил локации, о которых речь пойдёт ниже:
    kuriany-01.jpg

    Кстати, заодно можно сравнить, как Куряны показаны на копии карты, размещённой на mapire.eu:
    kuriany-02.jpg

    На обеих картах видим озёра и плотину, о которых вспоминал "Географический словарь". За плотиной, на северо-западной околице села хорошо заметен квадрат двора местных владельцев (метка №2). Следов укреплений не видно, хотя из-за особенностей расположения (обособленно, под прикрытием озёр и реки, с возможностью контролировать плотину) всё же можно было бы усмотреть в этом дворе оборонный объект. Что же касается объекта №1, то он при беглом взгляде не привлёк большого внимания, однако из военных описаний узнаём, что он в какой-то мере даже более интересный и интригующий, чем двор.

    Вот описание в переводе на украинский:

    Цитата

    КУРЯНИ

    Відстані: Демня 5/8, Гутисько 1/2, Рогачин 1 1/4.

    Солідні будівлі: Стара мурована вежа, яка, однак, цілковито руйнується.

    Води: Як під № 9.*

    Ліси: Як під № 9.**

    Луки і болота: Як під № 2.***

    Дороги: Як під № 15.****

    Гори: Як під № 15.*****

    ------------

    * Текст під №9: Річка, що тут протікає, має ширину 5-6 кроків, глибину 2-3 стопи, багнисте дно, воду, придатну для пиття; її можна подолати тільки зазначеними мостами.

    *** Текст під №9: Ліси тут переважно високостовбурні мішані деревостани, ближче до долин густо порослі кущами і непрохідні, натомість на хребтах дуже рідкі.

    *** Текст під №2: Луки заболочені, ніколи не висихають, через них можна пройти тільки пішки.

    **** Текст під №15: Дороги по всій довжині погані і [придатні] тільки для дуже легких возів.

    ***** Текст під №15: Поселення звідусіль оточене залісненими горами.

    Парочка примечаний:

    1. Двор в описаниях вообще не упомянут, т.е. на тот момент он никак не заинтересовал австрийских военных (хотя в описаниях других поселений они не редко упоминали дворы, как оборонный, так и не оборонные). Не исключено, что строения, показанные на территории двора, были построены из дерева, что ещё больше уменьшало интерес военных к этой локации.

    2. При этом автор описания на рубеже 1770-х и 1780-х гг. в Курянах видел некую старую каменную башню, которая уже тогда чувствовала себя не очень хорошо. Конечно, отметив такой объект в описании, картограф не мог не показать его на самой карте. Вначале я подумал, что башню стоит связать с участком двора, т.к. именно он лучше всего подходил на роль оборонного объекта. Но присмотревшись к отдельным строениям, быстро обнаружил более подходящего кандидата на роль башни. И если на оригинале карте Ф. фон Мига метка просто выделялась на фоне остальной застройки села, то на копии её внешний вид был изменён, и там уже куда более чётко были зафиксированы некие руины (кстати, очень редкий символ на карте Ф. фон Мига).

    Думаю, что это и есть наша башня (слева - на оригинале, справа - на копии карты):
    kuriany-04.jpg

    На копии, думаю, башня показана в виде символической метки, внешний вид которой мог не иметь особого отношения к тому, что на самом деле находилось на участке, а вот на оригинале, возможно, видим реальную планировку укрепления, и выглядит она не особо обычной. Кажется, что с запада на восток (т.е. со стороны возвышенности в сторону долины реки) тянется стена. В южную сторону от этой стены выдвигаются ещё две стеночки (?), которые упираются в постройку (ту самую башню?):

    kuriany-05-1.jpg kuriany-05-2.jpg


    3. Обнаружение башни в низине, да ещё и на некотором удалении от участка двора порождает много вопросов, на которые пока нет однозначных ответов. К примеру, может основное укрепление находилось на участке двора, а башня была вспомогательным объектом, встроенным в какую-то внешнюю линию обороны? Или это был самостоятельный объект, который возник здесь ещё до того, как появился двор? Была ли изначально там только башня или это какой-то фрагмент более значительного укрепления?


    Также приведём военное описание в оригинале (на немецком):

    Цитата

    KURZANY

    Entfernung: Demnia 5/8, Hucisko 1/2, Rahucera 1 1/4.

    Solide Gebäude: Einen alten gemaurten Thurm, welcher aber völig eingehet.

    Wässer: Wie bey Nro 9.

    Wälder: Wie bey Nro 9.

    Wiesen und Sümpfe: Wie bey Nro 2.

    Wege: Wie bey Nro 15.

    Berge: Wie bey Nro 15.

    Обратите внимание, что в оригинале текст использует термин "thurm", который и на украинском и на польском перевели как "вежа", однако, как по мне, это не совсем корректный перевод, поскольку "вежа" - это специфических термин, применяемый для архаических построек, которые либо почти не выступали за линию стен, либо и вовсе находились за ними, тогда как термин "thurm" более обширный (он не ограничивается включением только лишь объектов по типу веж), и в данном случае, вероятно, его следует использовать как синоним более широкого термина "башня". К тому же именно преимущественно башни, а не вежи, усиливали многочисленные каменные замки Тернопольщины в 16-17 вв.


    Польский перевод описания + примечания:

    Цитата

    KURZANY [86]

    Odległości: Derrinia 5/8, Hucisko 1/2, Rohaczyn 1 1/4.

    Solidne budowle: Stara wieża [87] murowana, która jednak zupełnie chyli się ku ruinie.

    Wody: Jak pod nr. 9 [88].

    Lasy: Jak pod nr. 9 [89].

    Łąki i bagna: Jak pod nr. 2.

    Drogi: Jak pod nr. 15.

    Góry: Jak pod nr. 15 [90]. 

    ------------

    86. Wcześniej Koryn, potem Kurzony (Mp72LOs; Mp28M; Uhorczak 1939), dziś wś Kurjany (rejon Bereżany, OT). Posadowiona na brzegach dwóch stawów, spiętrzonych na rz. Lipca (Narajówka / Lipa, zob. przyp. 25), cz. w doi. jej dopływów; zabudowa wiejska nad stawem dolnym aż po groblę stawu górnego; cerkiew p.w. św. Paraskewy pośrodku, na l. brzegu (Budzyński nr 886); zespół dworski z zamkiem w odosobnieniu, na pr. brzegu, ponad groblą stawu górnego (zob. przyp. 88).

    87. Na Mp28M wrysowane dwie większe budowle; na Mp115K oznaczone jako dwór i folw., z kaplicąprzy drodze na Mp28F; jako zamek na Mp75Sk; dwór na Mp25Tk i Mp100WIG; współcześnie kołchoz (Mp25RU).

    88. W obrębie wsi do rz. głównej wpadały z l. brzegu trzy strum.: Pautyn (do stawu górnego, potem Pawłów, obecnie Pavlivka), Berezanka (do wsch. odpływu, z osadą leśną Hucisko u źródeł, potem Brzeżanka) i NN (do dolnego stawu, potem Olchowska), Mp28M; Mp28F. Na drugim zdjęciu wojskowym staw dolny oznaczony bez zmian, natomiast górny jako zarastający (Mp28F); na Mp75Sk (1880), oba jako moczary; wg SG 4 s. 944 (1883) wykorzystywane jako łąki; śladem stawu górnego jest wysoka grobla prowadząca do dworu.

    89. Lasy, zwane później jako Brzeżanka (na wsch.) i Konopliszcze (na zach.), Mp28F; znacznie przerzedzone podczas I wojny światowej (Mp100WIG).

    90. G. Holyce (Holice, 417) na pd., Kurakowa (później g. Kurachowa, 430) na zach. i wzgórze 404 na wsch. (Mp75Sk; Mp25Tk).

    Тут особенное интересные сведения содержатся в примечаниях №86 и №87, потому их также стоит привести в переводе:

    Цитата

    86. ... усадебный комплекс с замком в обособлении, на правом берегу, над плотиной верхнего озера.

    87. На [карте] MP28M изображены две большие постройки; на [карте] Mp115K обозначены как двор и фольварок; с придорожной часовней на [карте] Mp28F; как замок [показан] на [карте] Mp75Sk; двор на Mp25Tk и Mp100WIG; в нынешнее время колхоз (Mp25RU).

    Как видим, автор комментариев считал, что участок двора можно было считать ещё и замком. Возможно это мнение родилось на основе того, что на одной из карт (Mp75Sk) участок двора подписан как "Schl.", т.е. Schloss, но этот термин вовсе не является синонимом термина замок, а скорее аналогом слова шато, дворца или просто резиденции, и этим термином могли на австрийских картах называть как старые замки, превращённые в дворцы, так и резиденции, которые совсем не имели оборонного прошлого. 

    В примечаниях есть отсылки к следующим картам:

     

    В каталоге документов Львовского архива наткнулся на упоминание такого вот источника, составленного вскоре после того, как в Курянах побывали австрийские картографы. Не факт, что там будет что-то по теме, но кто знает - может там всё же встретятся какие-то новые сведения по теме упомянутых выше объектов.

    kuriany-06.jpg


    В книге Бережанська земля: історично-мемуарний збірник (1970) встречаются упоминания Курян, его истории, а также некоторые сведения по истории местного фольварка (смотрите стр. 5, 11, 12, 32, 284, 292, 299, 302, 304, 724). Больше всего меня заинтриговала такая вот строчка:

    Цитата

    Крім того, є ще на Бережаніцині пам’ятки старовини, походження яких не досліджене. ... В Курянах відкопали у 1937 р. підземні муровані льохи ...

    Что это были за подвалы? Где они находились и к какому из объектов относились? Об этом в книге не сообщается, но из контекста этого краткого сообщения следует, что подвалы были старыми и примечательными, раз их уже тогда отнесли к категории памятников старины.


    Напоследок остаётся показать, где в наши дни находятся участки двора и башни. С поиском участка двора особых сложностей нет, т.к. это "свято место" до сих пор в значительной степени сохранило центральное ядро двора, обставленного зданиями и окружённого остатками былого парка (?). Кстати, выше уже приводил цитату из "Тернопільщина. Історія міст і сіл" (2014), так вот там также упоминался парк (не тот ли, который был близ двора?):

    Цитата

    На південно-західному схилі парку росте Курянівська липа - вікове дерево, ботанічна пам’ятка природи місцевого значення (0,03 га]. Під охороною - липа дрібнолиста віком 200 років, діаметром 120 см, що має науково-пізнавальну, історично-культурну та естетичну цінність; залишилася від старовинного парку.

    Что касается участка, где некогда находилась башня, то и его ориентировочное местоположение обнаружить не сложно, поскольку изогнутая дугой улица, рядом с которой находились руины, хорошо видна на спутниковом снимке и в наши дни. К сожалению, вдоль улицы идёт частная застройка, и потому непонятно, могли ли там уцелеть хотя бы фундаменты постройки. А может кто-то из местных сможет что-то вспомнить о загадочной постройке, которая там находилась? Будем надеяться, что хотя бы на часть заданных здесь вопросов со временем сможем получить ответы.

    Собственно, участок двора (1) и район, где стоило бы поискать следы башни (2):
    kuriany-08.jpg
    Google-карта

    • Like 2
  20. В 13 томе издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783 находим оригинал карты Фридриха фон Мига с видом на Козову, а также описание городка, оставленное кем-то из австрийских военных. 

    Фрагмент оригинала карты (листы №345 и №364):
    kozova.jpg


    Украинский перевод описания:

    Цитата

    КОЗОВА

    Відстані: Теофіпілка 1 1/4, Козівка 1, Дубще 1, Криве 1 1/4.

    Солідні будівлі: Тільки замок збудований з каменю.

    Води: Став у поселенні має воду, придатну для пиття тільки тваринам. Через невеликий струмок, що тече поблизу, поза мостами неможливо пройти з огляду на болото.

    Луки і болота: Луки в околиці заболочені по всій поверхні, і через них ніде неможливо пройти. 

    Дороги: Гостинці і дороги в цій околиці мають здебільшого глинисту основу, тому, між іншим, після затяжних дощів стають складними для важких возів.

    Гори: Містечко лежить на пагорбі, над яким, однак, домінують навколишні пагорби. З тих гір є такий краєвид, як вже про це було сказано вище.*

    ------------

    * Вище зустрічалися переважно такі описи краєвідів: "у цій околиці немає жодного краєвиду" або "з пагорбів у цій околиці відкривається лише неширокий краєвид".


    Описание в оригинале (на немецком):

    Цитата

    KOSOWA

    Entfernung: Theophipolka 1 1/4, Kosuwka 1, Dupcze 1, Kriwe 1 1/4.

    Solide Gebäude: Das Schloß ist nur allein von Stein gebaut.

    Wässer: Der Teich am Orth hat nur vor Vieh genußbares Waßer und kann das vorbey fließende kleine Bachel wegen sumpfigten Bodens ausser denen Brucken nirgends passirt werden.

    Wiesen und Sümpfe: In der Gegend seynd die Wiesen durchgehends sumpfigt und nirgends zu traversiren.

    Wege: Die Straßen und Weege in dieser Gegend haben meist leimigten Boden, werden also bey anhaltenden Regenwetter vor schwere Fuhren beschwersam.

    Berge: Das Stadtl liegt auf einer Anhöhe, welche aber von den umliegenden dominirt wird, und ist es mit der Aussicht von dasigen Bergen wie erst gesagt worden.


    Польский перевод описания + примечания:

    Цитата

    KOZOWA [465]

    Odległości: Teofipólka 1 1/4, Kozówka 1, Dubszcze 1, Krzywe 1 1/4.

    Solidne budowle: Tylko zamek [466] jest zbudowany z kamienia.

    Wody: Staw w miejscowości ma wodę zdatną do picia tylko dla zwierząt, a płynący w pobliżu niewielki strumyczek [467] nie jest nigdzie poza mostami do przejścia z powodu grząskiego dna.

    Łąki i bagna: Łąki w okolicy są zabagnione na całej powierzchni i nigdzie do przekroczenia.

    Drogi: Trakty i drogi w tej okolicy mają przeważnie gliniaste podłoże, dlatego stają się uciążliwe dla ciężkich wozów przy długotrwałej pogodzie deszczowej.

    Góry: Miasteczko leży na wzgórzu [468], które jest jednak zdominowane przez wzgórza leżące dokoła, a z tamtych gór jest taki widok jak to już powiedziano dopiero co.

    ------------

    465. Wcześniej m. Kozowa, na Mp28M - Kosowa (cz. wsch. w sekcji 364), Kosowa (Mp28F), Kozowa (Mp288L; Mp115K; Mp75Sk; Mp100WIG; Uhorczak 1939), dziś m. Kozova (rejon Kozova, OT). Lokowane nad pot. Koropiec i jego lokalnym dopływem z pr. brzegu; od 1569 na prawie magdeburskim, wielokrotnie pustoszone przez Tatarów, doszczętnie zniszczone w 1667; podczas kartowania wl. Moszyńskich. Mapa Miega przedstawia mtko jako ośrodek rozległych dóbr, należących do Teofili Moszyńskiej z Potockich; z centrum w postaci regularnego rynku z ratuszem, dwiema świątyniami za pierzejami oraz z zespołem obronnym z zamkiem na pd. wsch. (zob. przyp. 466). Świątynia przyrynkowa na pd. wsch. to drew. kościół p.w. św. Stanisława Biskupa z 1734 (funkcjonujący jeszcze w końcu XIX w., Materiały 15 s. 281-292; Mp28F; Mp25Tk); po przeciwległej stronie rynku funkcjonowała cerkiew p.w. Zaśnięcia NMP (wzniesiona ok. 1680; przetrwała do 1885, Mp28F; Mp75Sk; https://uk.wikipedia.org/wiki/Козова); nieznana jest lokalizacja cerkwi p.w. Ofiarowania Pańskiego; trzecia cerkiew, poświęcona Michałowi Archaniołowi miała istnieć w tzw. Starej Kozowej, lokalizowanej jako rodzaj podzamcza na pd. i pd. zach. od centrum (Budzyński nr 810; Mp75Sk; Mp25Tk; Mp100WIG).

    466. Stary zamek usytuowano na pagórku, w widłach Koropca i jego dopływu (https://uk.wikipedia.org/wiki/Козова; http://zamki-kreposti.com.ua/ternopolskaya-oblast/zamok-kozova), па Мр28М to zapewne cz. wyraźnie zaznaczonego zespołu dworskiego, znajdującego się wraz z parkiem krajobrazowym (sekcja 364) tuż za kościołem (rejestrowany później na Mp115K; Mp28F, potem pomijany na mapach). Właściwa identyfikacja owego zespołu dworskiego z zamkiem (wg Kuropatnickiego s. 90, wręcz pałacem) łączy się z rodem Moszyńskich; jego późniejsze losy opisuje SG 4 s. 573 ("Zameczek niegdyś obronny, dawniej siedziba Moszyńskich, [...] teraz przerobiony na sąd powiatowy, więzienie sądowe i mieszkanie sędziego"). Poszukiwania "zaginionego zamku" w Kozowej, prowadzone ostatnio przez grupę ukraińskich miłośników zamków i fortec, w oparciu o akta historyczne i eksplorację terenu d. zamczyska, doprowadziły do ustalenia, że obiekt wymurowany przez Moszyńskich, po stuleciu przerobiony na sąd i więzienie, istnieje dziś jako jeden z obiektów szkoły powszechnej nr 1 przy ul. Gwardyjskiej 9 (http://zamki-kreposti.com.ua/ternopolskaya-oblast/zamok-kozova; forum Козова: замок Потоцьких; замок Мошинських). Niezależnie, Мр28М (sekcja 364) rejestruje zespół dworsko-folwarczny na przeciwległym brzegu Koropca, przy drodze na Tarnopol (folw. na Mp115K; dwór na Mp28F, Mp75Sk i Mp25Tk; po II wojnie światowej szpital, Mp25RU).

    467. Pot. Koropiec, l. dopływ Dniestru, dziś Koropec' (HEU, RU); staw na pot. Koropiec zanika między 1863 a 1880 (Mp28F; Mp75Sk); dziś akwen rekreacyjny (Mp100RU; https://www.google.pl/maps/place/Kozowa).

    468. G. Kozowa (393), na zach., wzgórze 379 na pn. i 386 na wsch. (Mp25Tk).

    С удивлением обнаружил, что в примечании №466, касающегося замка, сайт и форум zamki-kreposti.com.ua приведены в качестве одного из источников информации. Автор примечания вначале (со ссылкой в т.ч. и на zamki-kreposti) описывает локацию близ центра городка, но под конец отмечает, что помимо этого на ряде карт можно увидеть некий "двор" за рекой, близ городка. Как мне объяснил @HOUSE MD именно на этом участке находилось имение Шелинских, которое уже упоминалось в первом сообщении темы.

    Вот этот двор на карте Mp25Tk (австрийская карта 1869-1887 гг.):
    kozova-2.jpg
    Источник


    В примечаниях содержатся отсылки к следующим картам:

    • Mp28M: Karte des Königreiches Galizien und Lodomerien (1779-1783), 1:28 000 (rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 390)
    • Mp288L: Regna Galiciae et Lodomeria e[...], nec non Bukovina geometrie dimensa Das Königreich Galizien und Lodomerien herausgeben in Jahre 1790 von J. Liesganig, 1:288 000, Lwów 1790, Wiedeń 1824.
    • Mp115K: Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien [...] von Carl Kümmerer... (ok. 1:115 000, Wiedeń 1855-1863)
    • Mp75Sk: Specialkarte der Österreichisch-Ungarischen Monarchie, 1:75 000 (wyd. 1875-1915)
    • Mp100WIG: Mapa taktyczna Polski, Wojskowy Instytut Geograficzny, 1:100 000 (1924-1939)
    • Mp28F: Militär Aufnahme von Galizien und der Bukowina, 1:28 000 (1861-1863; rps Archiwum Wojenne w Wiedniu, sygn. В IXa 387)
    • Mp25Tk: Habsburger monarchie - Franzisco-Josephinische Landesaufnahme, 1:25000 (1869-1887) ed. K. u. k. Militär geographisches Institut in Wien (wersja elektroniczna: https://mapire.eu/de/map/thirdsurvey25000)
    • Mp25RU: Topograficeskie karty SSSR. Temopol's'kaja oblast' (Топографические карты СССР. Тернопольская область), 1:25 000, Kijów (przed 1978)
    • Like 1
×
×
  • Создать...