Filin
-
Posts
4,831 -
Joined
-
Last visited
-
Days Won
606
Content Type
Profiles
Forums
Events
Posts posted by Filin
-
-
Міністерство культури та інформаційної політики України
Національний заповідник "Замки Тернопілля"
Інформаційний листШановні колеги!
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі наукової конференції
«Замки Тернопільщини: до проблеми реставрації, пристосування та збереження»
22 вересня 2022 р., м. ЗбаражТематичні напрямки конференції:
- Пам’ятки культурної спадщини Тернопільщини та України в умовах війни: історія та сьогодення.
- Міжнародний досвід збереження пам’яток культурної спадщини під час війн і збройних конфліктів.
- Дослідження оборонно-фортифікаційних об’єктів культурної спадщини України: історичні, архітектурні, археологічні, джерелознавчі аспекти.
- Залучення інвестиційних та грантових коштів для збереження та реставрації пам’яток культурної спадщини.
- Діджиталізація як напрямок сучасної пам’яткоохоронної та музейної діяльності.
Для участі у конференції просимо надіслати заявку та матеріали до 10 вересня 2022 року на електронну пошту zternopilla@gmail.com
Вимоги до оформлення материалів:-
Обсяг материалів - до 8 сторінок.
Вимоги до оформлення тексту:
- текстовий редактор – Microsoft Word
- шрифт – Times New Roman
- розмір шрифту – 12
- міжрядковий інтервал – 1
- абзацні відступи – 1,25 (автоматично без використання пробілів і табуляції)
- вирівнювання – по ширині розміри всіх полів – 2 см.
- формат сторінки – А4
- формат файлу – .doc, .docx
Статтю оформити наступним чином: Праворуч – ім’я та прізвище автора, під ним – назва населеного пункту. Через один рядок, по центру, великими літерами – НАЗВА СТАТТІ. Під назвою статті через один рядок – анотація (250–300 знаків) та ключові слова (5–7 слів).
Приклад оформлення:Мар’яна Мавдюк
смт. ВишнівецьВИШНІВЕЦЬКИЙ ПАЛАЦ ЯК ПАМ’ЯТКА НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ»
Анотація: У статті висвітлюється історія Вишнівецького палацово- паркового ансамблю – пам’ятки архітектури національного значення XІV-XIX ст. Розкривається його історико-культурний потенціал, аналізується сучасний стан та перспективи щодо використання для потреб туристичної та екскурсійної діяльності.
Ключові слова: Вишнівецький палац, архітектурна пам’ятка, Національний заповідник, Дзеркальна зала, експозиція.
Посилання на джерела та літературу подавати в квадратних дужках [5, c. 56]. Список використаної літератури оформити під заголовком «Джерела та література» в алфавітному порядку за вимогами державних стандартів.
Графічні матеріали (карти, схеми, фотографії, графіки, діаграми, інші ілюстрації) надсилати окремим файлом у форматі .tiff або .jpeg. Посилання на ілюстрації оформити наступним чином: (рис. 1). Назви файлів позначати: Рис. 1, Рис. 2,… Окремим файлом подати підписи до ілюстрацій.
Файли назвати за прізвищем автора (наприклад: Шевченко стаття, Шевченко анкета). У темі листа вказати – «Матеріали конференції Збараж, 22 вересня».
Заявку з відомостями про автора подати окремим файлом. У заявці вказати:
- Прізвище, ім’я, по-батькові (повністю);
- Науковий ступінь, учене звання;
- Місце роботи, посада;
- Адреса для листування, телефон (роб., моб.), електронна пошта;
- Тема доповіді;
- Назва конференції, на яку подаються матеріали.
За зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо. відповідальним є автор.
Оргкомітет залишає за собою право відхиляти доповіді, які не відповідають вимогам та тематиці конференції.
Після отримання матеріалів Оргкомітет впродовж 2 днів надсилає на адресу автора лист з підтвердженням.
До кінця року передбачається видання наукового збірника матеріалів конференції Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля», матеріали також будуть опубліковані на офіційному сайті НЗ «Замки Тернопілля» https://www.zamky.te.ua.Адреса оргкомітету:
Національний заповідник «Замки Тернопілля»
47302, вул. Б. Хмельницького, 6
м. Збараж, Тернопільська обл.
e-mail: zternopilla@gmail.com
Контактні особи:
- Ольга Поліщук (097) 9092134;
- Марія Довгаль (096) 7426788.
-
@Ігор Западенко об этом значении термина (также с применением иллюстраций в т.ч. и на тему кровельных балок) я писал в самом начале самого первого сообщения в этой теме. Помимо этого выше приводилось и много других вариантов, так или иначе относящихся к углам, клиньям и остриям.
Размышлений и конкретных примеров из Италии на тему того "що називається словом puntone" выше также было приведено не мало.-
1
-
-
Выше приводил такое определение: "в фортификации термин пунтоне означал острие белюарда [бастиона]", а тут вот попалась итальянская иллюстрация по этой теме, где остриё/клин бастиона как раз и подписано как "пунтоне":
-
Парочка свежих видов интерьера башни. Каждый раз, когда вижу эту паутину балок/перегородок, поддерживающие узкие многоугольники галерей, то задаюсь одними и теми же вопросом - чем вдохновлялся автор проекта? Какие у этой "красоты" есть аналоги среди башен 16-17 вв.? Как пришли именно к такому внешнему виду внутрянки и есть ли у всего этого хоть какое-то обоснование?
Источник -
Роман Маленков поделился фотографиями участка церкви, потрёпанного войной:
-
Да, интересный вы ребус подбросили. Действительно, на карте Шуберта в районе, который я снимал с дрона, показано/подписано только кладбище (красный квадрат), тогда как церковь отмечена на другом участке:
С одной стороны видим, что связка участка городища со участком церкви появилась ещё в источнике 1873 г., т.е. ещё до даты официального строительства церкви (1892 г.), которую можно увидеть сегодня. С другой стороны в источнике уже 1908 г. чётко сказано, что в настоящее время на территории "городка" приходская церковь, и тут, уже, вероятно, упоминается существующая в наши дни церковь, правда, мы не знаем, насколько свежими источниками пользовался автор справки.
Тут без более детальных сведений по истории храмов в Ядловке разобраться не просто - то нужный храм (и связанное с ним городище) находился не там же, где в наши дни находится церковь, то ли там было несколько храмов, и первоначально выбранная локация всё же верна, однако есть какая-то путаница в данных источников или в датировках. -
Игорь, касательно названия села есть ряд версий, но, конечно же, сейчас сложно сказать, верна ли какая-то из них или нет. Выше я публиковал сканы из книги "Про золоту очеретину" (смотрите нижнюю часть первого сообщения, чуть выше картинки с гербом), и там на с. 517-518 как раз речь идёт о возможных вариантах происхождения названия.
Что касается цвета поля герба, то да, вы правы - он должен быть пурпурным, а не морковным. Видимо, когда создавал тему, в нормальном качестве нашёл только вариант герба с морковным цветом поля, потому такой и загрузил. Но спасибо, что привели правильный вариант - всё же пурпурный цвет издавна ассоциировался с властью и престижем, в отличие от морковного. -
Очень долго я тянул с этой публикацией - всё думал, что успею узнать больше деталей, больше подробностей об исследованиях и много другой информации, и вот теперь понимаю, что опоздал, поскольку Ольги Анатольевны с нами уже больше нет и продолжение начатого ей рассказа я уже больше не услышу.
К счастью, от автора я всё же успел получить некоторые материалы по проекту, которыми и хотел бы с вами поделиться.
Исследованием Сутковецкого замка О. Пламеницкая занималась в 1979-1981 гг. Это был её дипломный проект в Художественном институте.В основном об этих исследованиях мы знаем благодаря статье "Сутковецкий замок", которая была опубликована в сборнике "Архитектурное наследство", №39, 1992 г. Там, помимо авторского взгляда на история развития укреплений замка, а также их датировку, представлены несколько иллюстраций из дипломной работы, однако всё же эта публикация не показывает, насколько детальными и сложными были проведённые исследования, и каким эпическим иллюстративным материалом тогда обзавёлся призабытый замок, от которого сохранилась лишь одна из башен.
Защита диплома, состоявшаяся в 1980 г. (автору тогда было 24 года), выглядела эпично:
Комиссия и слушатели:
В рамках проекта, помимо массы различных изображений, также было создано ряд макетов (где всё это сейчас?).
В рамках проекта предлагалось в долине между двумя мысами разместить село-музей народной архитектуры:
Исследованиями знаменитой Сутковецкой церкви на тот момент О. Пламеницкая не занималась и потому на проекте памятник показан в том виде, в котором её облик представлял архитектор П. Юрченко, т.е. с двумя щипцами, без явно выраженного боевого яруса и т.д. В дальнейшем О. Пламеницкая, базируясь на собственных исследованиях храма, сформировала иной образ церкви. Но об этом как-нибудь в другой раз и в другой теме.
А в таких условиях проходили исследования. Это О. Пламеницкая в Сутковцах в 1979 г.:
То, что было показано на стенде во время защиты диплома, в целом выглядело вот так:
План застройки в центральной части села:
Общий вид на замок, занятую сельской застройкой долину и церковь на соседней возвышенности:
Общий вид на северный и восточный фасады замка (крайняя башня слева - это та, которая дожила до наших дней):
Разрез с видом со стороны внутреннего двора на восточную линию укреплений замка, надвратную башню и две угловые башни (западную и северную):
Надвратная башня в разрезе:
План 1 яруса:
План 2 яруса:
План 3 яруса:
Единственная уцелевшая (восточная) башня замка в разрезе. Здесь показаны некоторые интересные архитектурные особенности постройки (планировка бойниц, каналы для отвода порохового дыма и др.):
Если представить, что вот это всё лишь адаптированная для демонстрации информация, собранная о замке, то можете себе представить, сколько всего осталось за кадром - схем, чертежей, фото, рисунков, эскизов и других материалов, не говоря уж об множестве авторских наблюдений, небольших открытий и не высказанных гипотез. Собственно, весь тот массив информации, который грозно на меня посматривал из-за фасадной части этого дипломного проекта, как раз и объяснят то, почему я так и не смог полностью погрузиться в эту тему - там можно было легко утонуть в материалах, ведь то что показал выше - это лишь вершина айсберга, правда, очень красивая.
Печально осознавать, что тогда, чуть более 40 лет назад, замок, кажется, был ближе к возрождению, чем наши дни, и в куда большей степени, чем сейчас, привлекал внимание исследователей. С тех пор никаких радикальных подвижек в его исследованиях и никаких попыток вывести его из состоянии комы не было.
Замок в наши дни на фото Макса Ритуса:
-
3
-
-
Romek Pawluk поделился парочкой фрагментов интересной топографической карты 1939 г. (вариант 1 и вариант 2)
ЦитатаНа фрагменті видно лінію державного кордону з СРСР, яка проходила відразу ж за монастирем по руслу Вілії. У міжвоєнному періоді туристам навіть необхідний був спеціальний дозвіл на перебування у прикордонному Межирічі. Позначені також оборонний монастир (Kl.), синагога, спостережна прикордонна вежа (W. obs), млин (знищений лише кілька років тому).
Выделил показанные на карте секции валов, а также пограничную вышку, которая, вероятно, была посажена на полукруглую боевую земляную платформу (она хорошо видна на ряде показанных выше планов). Интересный пример использования фортификации 16-17 вв. для нужд обороны уже 20 в.
-
1
-
-
Взгляд с высоты:
Источник -
Укрепления на плане 1851 г.
@Denis поделился планом из коллекции заповедника "Хотинская крепость".
Фрагмент с тремя укреплениями (как видим, это чёрно-белая фотокопия, т.е. где-то есть ещё и цветной оригинал):
Северное укрепление, чуть крупнее:
Центральное:
Южное:
-
В поисках примеров предполагаемого влияния византийских идей на итальянскую фортификацию 2-й половины 15 в. наткнулся на такой вот пример византийской "сфорцинды" из так называемого Венского Диоскорида, созданного в начале 6 в. в Константинополе:
-
Укрепления на карте 1842 г.
Ещё один источник, чётко показывающий размещение трёх укреплений близ Браги, напротив Хотина:
Из подписи узнаём, что эту ситуацию фиксировал некий унтер-офицер и картограф 2-го класса Юрисон, и происходило всё это с 13 апреля и до 1 сентября 1842 г.
1-е укрепление крупным планом. Здесь чётко видно, что укрепление представляло собой четырёхугольник с равелином, обращённым в сторону Днестра:
2-е укрепление:
3-е укрепление, рядом с которым отмечен участок "Господского двора":
Благодарю Сергея Чигвинцева за возможность ознакомиться с картой.-
1
-
-
Ничего нового мне не попадалось, но с другой стороны с момента старта этой темы я к ней больше и не возвращался, так что может сейчас в Сети или в публикациях, выпущенных за последние 8 лет, и есть новые сведения по нужному вопросу, да только мне такие источники не известны.
10/12/2021 в 12:50 AM, viterzbayraku сказал:До речі, а звідки інформація про 1532 рік?
Это официальная дата из вот этой справки (в каком источнике автор справки её обнаружил, не подскажу):
-
Похоже, что всё же решили вернуться к идее продолбить стену террасы укрепления, чтобы обустроить более удобный вход к парку:
-
Взгляд на замчище с высоты.
-
Для меня пока открытым остаётся вопрос, были ли валы городских укреплений снабжены каменному обмуровкой или же были чисто-земляными. Если бы я делал вывод с опорой на планы 18 в., то склонился бы к мысли, что у города были земляные укрепления без каменной "одежды".
Касательно участка кладки, показанного на фото, то так однозначно сказать сложно, чем оно было изначально, поскольку, к примеру, в 19 в. разного рода укрепительные и оградительные работы не редко проводили "дедовскими" методами, так что внешне такая стена могла выглядеть архаичной, особенно если при её сооружении использовали камни из каких-то старых построек.
К примеру, быть может это действительно обмуровка лицевой части вала, но относящаяся уже к более позднему периоду, когда участок укреплений начала занимать гражданская застройка, и, возможно, что для нужд нового строительства (допустим, чтобы жилые или хозяйственные постройки на валу не сползали в сторону рва) и была возведена эта стена. -
13 часов назад, AnKo сказал:
Експлікаця не переписана слово в слово.
Кстати, вы ранее приводили тексты первых двух колонок экспликации. Было бы замечательно, если бы опубликовали ещё и текст из третьей колонки.
-
Статья, в которой приводятся рассуждения на тему наиболее вероятного внешнего вида Тысменицких ворот.
ЦитатаНе той малюнок. Як насправді виглядала Тисменицька брама у Станиславові
На одній туристичній нараді демонстрували вуличні інформаційні пілони, якими планують позначати пам’ятки Івано-Франківська. Зокрема й втрачені. Серед них був пілон з Тисменицькою брамою. Ідея гарна, але якось насторожило зображення тієї брами. Воно чимось нагадувало одну з веж Манявського скиту.
Півмісяць на камені
Уже навіть школярі знають, що Станиславів раніше був містом-фортецею. Історики знають дещо більше і стверджують, що до фортеці можна було потрапити через дві брами та одну пішохідну хвіртку, що була біля вірменського костелу.Брами були капітальними спорудами, окрім пішоходів, могли пропускати вершників і гужовий транспорт. Називались вони від напрямків, куди вели, – Галицька й Тисменицька. Перша стояла на однойменній вулиці, приблизно там, де нині торговий центр «Меркурій».
Тисменицька брама розташовувалась неподалік теперішнього головного корпусу медичного університету на тій самій вулиці Галицькій. Її залишки відкопали під час ремонтних робіт на перехресті Галицької та Лесі Українки у червні 2018 року, і це викликало справжню краєзнавчу сенсацію.
Історик Зеновій Федунків, який брав участь в археологічних розкопках, провів ґрунтовне дослідження, результатом якого став «Звіт про дослідження решток Тисменицької брами Станиславівської фортеці у м. Івано-Франківську 26 червня – 14 серпня 2018 р.».
Отже, браму спорудили на початку 1660-х разом з іншими фортечними укріпленнями. Архітектором був французький найманець, підполковник Франсуа Корассіні. Цікаво, що в історичних джерелах брама фігурує під різними назвами – Тисменицька, Лисецька, навіть Кам’янецька. Така строкатість назв пояснюється просто – одразу за нею шлях розгалужувався. Одна дорога вела до Лисця, інша повертала на Тисменицю й далі, на Кам’янець-Подільський.
Якою була та брама, ми достеменно не знаємо, адже зображень її не збереглось. Втім, є опис мандрівника Ульриха фон Вердума, який у 1672 році відвідав наше місто. Він відмітив, що Станиславів «має три брами, збудовані з каменю; на одній із них височіє півмісяць».
Вулиця Карпінського (Галицька). Поштівка з колекції Зеновія ЖеребецькогоСкоріш за все, півмісяць був саме на Тисменицькій, яка провадила на схід, звідки не раз здійснювали набіги кримські татари. Крім того, у 1672-1699 роках Кам’янець-Подільський був під владою Османської імперії.
Історик ХІХ століття Венедикт Площанський додав, що перед кожною брамою був підйомний міст, усі ворота розміщувались у тлі валу, а вгорі були спостережні вежі, де вдень і вночі чатувала міська сторожа.
Якою б не була та брама, але бойове хрещення вона пройшла пристойно – у 1676 році через неї так і не змогла прорватись величезна турецька армія Ібрагіма-паші.
Золото на чорному мармурі
Наступний власник Станиславова, Юзеф Потоцький, протягом 1734-1737 років здійснив масштабну реконструкцію фортеці. Її авторами стали син магната Станіслав Потоцький та шведський інженер Христіян Дальке.Зазнала змін і Тисменицька брама. Історик Садок Баронч пише, що на ній встановили фігури святих, а також повісили дві чорні мармурові таблиці. З зовнішнього боку золотими літерами був такий напис латиною:
«Твердиня ця далеко наводить страх.
Войовничі Марс і Беллона нехай відступлять від міста.
Ворогів не злякалася, від військових труб не здригнулася.
Оборонці витримали до кінця,
Виснажили ворогів і з Божою поміччю,
Допомогли князеві виконати свій обов’язок».
На внутрішньому боці брами напис був значно лаконічнішим:
«Господь гнівом своїм і карою своєю відігнав ворогів від народу свого».Цікаво, що за статуї прикрашали парадний в’їзд до міста? Логічно було б припустити зазначених на таблиці бога війни Марса та його дружину Беллону. Втім, це були античні боги, а не християнські святі. Може там стояв патрон міста Вінцент і святі тезки Потоцьких – Андрій, Станіслав та Йосиф?
Тоді ж браму спереду прикрили земляним трикутним укріпленням – равеліном, який не давав можливості ворожій артилерії гатити прямою наводкою по воротах. Між ним і брамою пролягав підйомний міст через рів з водою.
У такому вигляді брама щасливо дожила до 1812 року, коли почався демонтаж станиславівських укріплень. Саме тоді таблиці безслідно зникли. «Невідомо, чи висловлювати претензії з того приводу до міської влади, чи до команди австрійської інженерії, яка займалася розбором фортифікаційної лінії», – писав мемуарист початку ХІХ століття.
Та у 1822 році брама ще стояла, оскільки австрійці виконали креслення її підземних казематів. Вони використовувались як складські приміщення і потребували лише незначного ремонту. Втім, на кадастральній мапі 1849 року жодних слідів Тисменицької брами вже нема. Відтак, можемо констатувати, що її розібрали між 1822 і 1849 роками.
Нелогічна вежа
Тепер переходимо до найцікавішого моменту – як виглядала брама. На підставі аналізу картографічних джерел та археологічних досліджень історик Зеновій Федунків прийшов до такого висновку:«Брама з наскрізним проїздом, внутрішніми й зовнішніми воротами, двома підйомними ланками на мості, прямокутні у плані прибрамні підземні камери (по дві з кожного боку), потерни у вигляді коридорів-виходів на нижні праву і ліву тераси. Із плану випливає, що наземною, видимою частиною комунікаційно-оборонного комплексу був тільки напільний корпус брами. Решту споруд розташовувалися в тілі валу і були невидимими. Важливою особливістю брами є те, що вона наполовину була «втоплена в тіло валу».
Відтак, посередині була арка, куди заїжджали вози та проходили люди, а обабіч розташовувались підземні тунелі-потерни, через які оборонці фортеці могли швидко зайняти свої місця на захисних терасах. Комп’ютерне масштабування дозволило встановити ширину муру потерни, тобто загальну глибину всієї брами – 17,1 м.
До речі, ще є графічне зображення Тисменицької брами, виконане у 1760-х роках російським капітаном Ширковим. Однак воно викликає більше запитань, ніж дає відповідей. Там є головний вхід, дві бічні потерни, підйомний міст, але над усім тим здіймається височенна вежа із куполом. Вона абсолютно не відповідає логіці фортечної архітектури XVII-XVIII століть. Бастіонна система намагалась заховати укріплення якомога глибше в землю. Архітектори розуміли, що високі споруди є ідеальною мішенню для ворожих гармат.
Візьмемо для прикладу Підгорецький та Ужгородський замки. Там брами майже не виділяються з масиву стіни. Під час облоги брами є найбільш слабкими об’єктами оборони. Артилерія ворога зосереджує на них основний вогонь. Цікаво, скільки б протрималась ота «пізанська вежа», яку намалював Ширков, при масованому артобстрілі? І навіщо її тоді будували?
Є припущення, що її не будували зовсім. Капітан Ширков був військовий інженер, а не художник, тож Тисменицьку браму намалював схематично. Відтак, дослідники схиляються думки, що вежа – це не що інше, як станиславівська ратуша, яка розташовувалась позаду брами. На старих австрійських поштівках її шпиль стирчить саме посередині теперішньої вулиці Галицької.
Реконструкція у білому камені
А як же вежі, про які згадував Венедит Площанський? Можливо, вони були дерев’яні та мали на меті лише виявити наближення ворога до міста. А може краєзнавець щось наплутав, адже найвищою точкою міста була та сама ратуша, з якої здійснювалось постійне спостереження за околицями.До того ж, історики минулого досить вільно трактували фортифікаційні терміни. Наприклад, Ульрих Вердум згадує, що укріплення Станиславова складалися з шести регулярних башт з землі і палісадниками. Уявляєте собі земляну башту? Щось на кшталт російських півників з гімна. Тут або сам мандрівник, або його перекладачі переплутали і назвали баштами земляні бастіони, яких було як раз шість.
То якою була справжня Тисменицька брама? Як на мене, найвдалішу реконструкцію здійснив дизайнер Станіслав Бурчак. Після фахових консультацій з істориком Зеновієм Федунківим він створив свою версію брами. Тут ми бачимо і арку з бічними потернами, і мармурові таблиці з латинськими написами, ніші із фігурами святих та картуш із гербом Потоцьких, що виглядає цілком логічно.
Бурчак припустив, що брама виділялася на тлі червоної цегляної стіни своїм білим кольором, адже була викладена гіпсовим каменем з Вовчинецьких гір. Це ж був в’їзд до міста і він мусив виглядати парадно. Реконструкція вийшла дуже правдоподібна. Перевірити її точність можна лише одним шляхом – знайти якусь давню гравюру з виглядом Тисменицької брами. А поки її не знайдено, треба міняти зображення на туристичному пілоні.
Автор: Іван Бондарев
-
1
-
-
Оцифрованная копия плана битвы 1633 г. в хорошем качестве
Можно рассмотреть детали:
И почитать экспликацию:
-
1
-
-
-
Денис, пишите автору в фейсбуке, узнавайте у него, где её можно купить.
-
Татьяна, попробуйте купить на сайте издательства (там сказано, что книга есть в наличии).
-
Прогулка вдоль линий городских укреплений:
Об отношении духовенства к пятиугольникам (пентаграммам) в планировке укреплений
in Общение на тему укреплений
Posted
Внешняя линия укреплений замка Франшимон (Бельгия) имеет форму пятиугольника. Эта "пентаграмма" была построена в 1-й трети 16 в. по воле Эрара де Ламарка (1472-1538). В контексте данной темы наиболее интересно то, что Эрар имел сан кардинала, а затем и епископа, что, как видим, не помешало ему в качестве основной формы замка выбрать именно пятиугольник.
Источник