Arsen Замки -Тернопільщини

Доброго дня, на зображеннях які ви показали видно і справді багато цікавих ліній, можете уточнити (окреслити) які саме ви вважаєте за укріплення? Не хочеться одразу відкидати вашу версію, але можливо це просто залишки після орання? Тому що там не видно кам'яних споруд чи руїн, а лише рови. Доречі, вартувало б пошукати чи згадується якесь укріплення в цьому районі, бо досить не просто повірити що укріплення скіфського часу могло залишитися без уваги:) Веселих свят!

Схоже що на фотографіях показано фрагмент стіни (з схожим заворотом як в Бучацькому чи Сидорівському замках) і досить цікаво погадати з якого ракурсу ці фото були зняті. Доречі, скоріше за все, саме ця споруда зображена на другій кадастровій воєнній мапі (1861-1864 рр.): Джерело: mapire Зелена стрілочка показує ракурс першої фотографії (імхо) Біла стрілочка показує ракурс другої фотографії (імхо) Якщо добре придивитися, то здається що ця півкругла форма є насправді багатокутною. А ще, на двох фото ми бачимо весь об'єкт (зеленим позначено спільну сторону):

В цьому нам допоможуть декілька карт: Друга Воєнна кадастрова мапа (1861-1864 рр.) та кадастрові (адміністративні) карти 1850-го та 1878 років. mapire.arcanum.com Завдяки цій карті ми констатуємо декілька речей. Ділянка замку східного берега повністю пуста (підкреслена синім) отже в другій половині 19-го століття від цього замчища нічого не залишилося (по крайній мірі помітного). В випадку старої частини міста, ми бачимо що вона оточена ніби якось вулицею (чи водою?) і щоб потрапити до ринку потрібно було перейти через міст (до цього повернемося). Щодо замку на західному березі, то ми чітко бачимо залишки валів/ровів північної та східної куртин. Згідно з цією картою, це замчище мало розташовуватися десь тут: Водоканал Завдяки кадастровій карті 1878-го року, стає зрозумілим що місто оточував водоканал який тягнувся від річки Мленівка до Сукіля. Напевно, цей канал зміцнював укріплення міста. GesherGalicia.org Синім позначено воду, Червоним - мостики Отже, якщо згуртувати ці данні разом з малюнком, то в мене складається враження, що укріплене містечко було менших розмірів та що торгівельна площа була розширена (видовжена на північ) після знищення укріплень (десь наприкінці 17-го, початку 18-го століття). Тому, мені здається що укріплений Болехів мав виглядати приблизно так, станом на 16-17 ст. (схема на швидку руку) Синім позначено воду Червоним квадратом позначено ворота Жовтим - вулиці та ринок Зеленим - укріплення (комбіновані з дерева та землі) Червоні хрести - храми* *можливо, що малюнок дав нам хибну інформацію, тому що окрім церков могла бути і синагога (доречі на місці південно-східної церкви) тому що станом на 1850-ий рік ми фіксуємо тут синагогу: GesherGalicia.org

Давайте детальніше придивимося до цієї прямокутної башти: *Підкреслення можуть бути оманливими, перегляньте оригінальні плани в першому пості Як бачимо на обмірах 1925 та 26-го років відповідно, форму цією споруди важко охаректиризувати по іншому як неправильний (викривлений) прямокутник. Зверніть увагу, що випуклість ніби змінює місце в залежності від плану. В першому випадку, форма башти виглядає дуже дивно, що ніяк не в'яжеться з версією "архаїчної квадратової башти". Правда, на першому обмірі ми можемо побачити заломи в східній стіні, які якраз і пояснюють дивну форму башти (з випуклістю всередину): З цього слідує, що башта все-таки була добудована до старішої стіни. Але, з іншої сторони, ці заломи в стіні в певній мірі підпорчують варіант, про прострілювання фланків з кожної (з трьох) артилерійської башти. Тому що тут стіна не пряма, на відміну від південно-західного та північного кутів. Як бачимо на пізнішій гіпотетичній реконструкції щодо первісного вигляду (та функціоналу замку) ця деталь не врахована (стіна пряма - зеленим): Було б цікаво дізнатися, звідки ці заломи в стіні. Вони були з самого початку чи їх добавили пізніше (разом з палацом)? І чому їх чітко видно лише на обмірах 1925-го (можливо це помилка?)? Щодо другого випадку (з випуклістю на зовні), то ситуація також дивна для версії про "архаїчну квадратову башту". Ця башта не могла бути квадратною (наприклад, як тоді пояснити пізніше розширення башти на зовні?), тому мова могла йти лише про її попередницю (якщо така була). На думку Пламенницької "фрагментарно збережені укріплення попереднього етапу сформували південно-східну частину замку", але нажаль не уточнюється які елементи та в який спосіб вони сформували цю частину замку. Якби б був план первісного замку від пані Ольги, то це б прояснило багато речей. Наприклад, припустимо що ця башта насправді відноситься до древнішого періоду замку, як від неї відходила стіна? У випадку червоної лінії, то це підкріплює думку що первісне розпланування замку сформувало цю частину замку. Доречі, якщо йти далі по лінії то бачимо квадратову споруду, чим це не древня башта? Але, таке розташування стіни, протиречить "первісному" розплануванню замку, тому що башта стикується з муром під досить дивним кутом. Для того щоб відповісти на це протиріччя можна сказати, що це не башта, а лише стіна первісна. Правда, в такому випадку виступає питання: а на чому базується версія про квадратні башти? На підкресленій стіні? Чи все-ж-таки на башті? В другому випадку (зелена лінія), розпланування "первісного" замку виглядає логічним, але нівелюється висновок про те що первісне розпланування замку сформувало південно-східну частину замку. Також, на чому базується висновок що "північний наріжник постав в 1540-і рр. внаслідок робіт М. Сенявського". Це є найсміливіше датування цієї споруди. Якщо я добре зрозумів (все-таки не просто співставити малюнок з планом) то мова йде про цю споруду (червоним): На останок, я вважаю, що ця башта не блокує східну лінію обстрілу, а наоборот ніби доповнює її (підсилює). Так, вона частично блокує обстріл північно-східної башти і так вона порушує загальну трикутну симетрію комплексу, але суто з функціональної точки зору, ця допоміжна башта (яка підсилює найслабшу башту з трійки) є повністю логічною. Тим паче, що дивлячись який великий діапазон мала покривати південна бійниця багатокутної башти, стає очевидним що її не хватало для обстрілу замку зі сходу. Саме тому я остаточно виключаю побудову цієї башти на першому (тим більше на якомусь "попередньому" етапі), але не відкидаю, що вона могла бути збудована в рамках будівництва після 1556 року, тим же Миколою Сенявським.

Версія про лігво звучить досить цікаво, враховуючи вище згаданий опис, який натякає на воєнне минуле поселення: Також, не забуваймо що карта Боплана показувала укріплене поселення

Хотілось би трішки структуризувати (узагальнити тези) свідчення/думки науковців по хронологічному питанню п'ятикутної башти. Отже в нас є два основних табори: польський та радянський. "Польський" табір притримується думки, що п'ятикутник було збудовано в 16 ст. Ранні дослідники (серед яких Milewski, Czernecki, Czołowski, Miłobędzki), питання по хронологічному датуванню п'ятикутника не піднімали, тому їх з натяжкою можна зарахувати до цього табору. Тому що вони не стверджували такого датування (конкретно цієї башти-бастіона), але й не доказували протилежного. Для них, весь замок (включаючи п'ятикутник) був збудований в один період (16 ст.). Хоча, схоже на те, що не уточнювалося ким і коли точно було споруджено замок (відповідно й башти). Можна також згадати що Збігнєв Пилярчик та Тадеуш Поляк, висловили таке бачення у публікаціях 1997-го року. Правда, ще в 1983-му році, Казимир Кузнєр (Kazimierz Kuśnierz) зв'язав будівництво раннього бастіону з діяльністю Миколая Сенявського (тобто спорудження може датуватися як найпізніше 1569-им роком). В публікації 2011-го року, О. Пламеницька вважає що п'ятикутна башта має бути датована як найпізніше 1554-им роком (аргументація в попередньому пості). Леся Панченко притримується тієї ж думки (2017 рік). В 2016-му, Богдан Тихий запропонував, що п'ятикутник було збудовано трохи пізніше, а саме в період між 1556 і 1569 рр. В дисертації 2015-го року, Ольга Оконченко датує цю споруду 1570 роком. Отже, в цьому таборі маємо дрібніше розділення на дві версії датування башти (до та після 1554 р.), але вони погоджуються що будівництво відбувалося приблизно посередині 16-го ст. та зв'язане з діяльністю Миколая Сенявського (було майже або повністю завершене до його смерті). "Радянський" табір вважає, що будівництво п'ятикутної башти не зв'язано з Миколою Сенявським та що вона була збудована в ході пізнішої перебудови замку. Правда, хронологічні рамки цієї пізнішої перебудови не уточнюються. Доречі, цей табір не зовсім вже й радянський, тому що він базується, скоріш за все, на твердженнях Мачішевського (поляка), що до початку 17 ст. північна частина замку була дерев'яна. З цього випливає, що кам'яна п'ятикутна башта могла бути збудована лише в 17 ст. (вище було розібрано чому ці судження можуть бути насправді помилковими). Тим не менш, такі дослідники як Юрій Нельговский, Лідія Горницька і Миколай Гайда розвинули їхні концепції базуючись, зокрема, на цьому твердженні. Тому вони датують башту-бастіон початком 17-го століття. В 2000-му році, інститут "Укрзахідпроектреставрація" окреслив рамки спорудження цієї башти в 1619-1626 рр. На їхню думку, побудова раннього бастіону входила в рамки масштабної модернізації укріплень Бережанського замку (спорудження другої лінії бастіонних укріплень новоголандської школи). Проте, такі дослідники як Володимир Мороз, Катерина Липа, Марина Ягодинська та Богдан Строценя, надають перевагу ширшому хронологічному окресленні спорудження п'ятикутної башти "початок 17 ст." . На фоні цього узагальненого протистояння, досить дивною виглядає позиція самого заповідника Бережанського замку. Він пропонує, що п'ятикутна башта була збудована в періоді між 1556 та 1583 рр. (Миколай Сенявський помер у 1569-му році). Тому, заповідник ніби погоджується з першим табором (що М.Сенявський був причетний до побудови, в цьому випадку був ініціатором) але в той же час розходиться в хронологічних рамках (1570 проти 1583). Цікаво, на чому базується таке розширення і хто завершив перебудову замку у 1583 році, на думку заповідника. Як пропозиція, можна розділити версії побудови п'ятикутної башти на Сенявський на анти-Сенявський табори. В цьому випадку, мова йде виключно про Миколая Сенявського. P.S. Тепер коли в нас є оприділені головні тези, можна буде й розбирати аргументи, для того щоб зрозуміти яка теза найбільш вірогідна.

Напевно, на цих мапах зображена та ж стіна що й на кадастрі

Замок (Замочок) Вищезгадано що замок розташовувався десь на ділянці фабрики але через її обширну територію постає логічне питання: де саме розташовувався замок на території фабрики? Червоним підкреслено будівлі які не показані на кадастрі. Зеленим показані будівлі які показані на кадастрі Мапа:GesherGalicia.org Отже, можна досить легко «почистити» цю ділянку від будівель які збудували вже після 1847-го року (час розробки карти). В південній частині, ми бачимо що будівля з Г-подібною формою, була раніше П-подібної форми (як показано на кадастровій карті). Ця П-подібна будівля була приблизно 50 метрів в ширину і 80 метрів в довжину (або 70, якщо довіряти Second military survey). Сучасна будівля (Г-подібна) має розміри 55x55, але якщо додати західне крило на 15 метрів в ширину (така ширина з західної сторони), то ми отримаємо П-подібну будівлю з розмірами 55x70. Тому, я вважаю що на кадастровій карті 1847-го року зображена саме ця будівля. Але постає питання чи саме вона зображена на карті Фон Міга? Давайте розглянемо ділянку фабрики на оригіналі карти Фон Міга (дякую @Filin) В західній частині ділянки зображена квадратна будівля (сумніваюся що це була цілісна структура, скоріше чотири відокремлених крила) з явно домінуючою будівлею з заходу цього двору. Цей двір, скоріше за все й був збудований прямо на місці замку. А домінуюча будівля була палациком. Як бачимо, ця будівля значно менша від тієї про яку мова йшла раніше. Тим паче, що цей двір знаходився західніше по відношенню до парку, а ще в східній частині мала поміститися Т-подібна будівля. Одним словом, Г-подібна будівля не могла бути зображена на карті Фон Міга через свої надто великі розміри та надто центральне розміщення. Значить замок мав бути менших розмірів і знаходитися західніше. Мені здалися досить цікавими якраз ці три маленькі будівлі, а особливо центральна (підкреслена червоним): Червона будівля цікава через схожість до тієї будівлі що показана домінуючої на карті Фон Міга Синя - тому що на карті Міга можемо побачити будівлю вище замкового двору Зелена - тому що мені зразу спало на думку що це могла бути башта, але жодних доказів для цього немає. Очевидно, що та головна (середня) будівля була збудована вже тоді коли замок втратив свою оборонну функцію і був перебудований на палац (той виступ міг бути наприклад ґанком). Але, на жаль, в нас немає іншого представлення про конфігурацію замку, окрім його стану на кінець 18 ст. Тому будемо відпиратися від карти Фон Міга. Якщо трішки пофантазувати то можна уявити собі що показаний на карті Міга замковий двір міг виглядати якось-то так: Зображена будівля мала 20 метрів в довжину тому внутрішній двір замку міг бути приблизно 30x30 метрів (якщо враховувати що вона показана домінантною). Якщо додати вал і рів, то получиться може 40x40 метрів. При таких розмірах буде коректніше говорити про замочок, а не замок. Міські укріплення Завдяки карті Фон Міга міський вал досить чітко локалізуються вздовж вул Павла Тичини. Навіть на час складання карти (1781-1783 рр) єдиним способом потрапити до центру Монастириськ було через сучасну вулицю Тараса Шевченка. Це дозволяє нам досить легко встановити розташування єдиних міських воріт на цій вулиці, біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Тлумачення: Зелений квадрат - в`їздна башта Синій відрізок - вал Червоний - храми *Потрібно не забувати й про те що перед валом мав бути рів (там де розташовані зараз будинки вздовж вул. Павла Тичини) і що на валі мав бути частокіл. ** Це дуже спростована схема, тому зовсім не точна Попри те що північний відрізок валу не дожив до кінця 18 ст. мені видається очевидним що вал сполучався з ділянкою храму на місці якого тепер стоїть церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована у 1751 р., колишній костел). Попри те що мені не вдалося знайти згадок оборонного чи бодай кам яного храму перед побудовою цього костелу, я вважаю що цей храмовий комплекс відігравав значну роль в обороні містечка (подібно до Гусятина чи Зборова). По-суті ділянку храму було достатньо сильно укріпити лише зі східної сторони бо з півночної був різкий схил і ставок. Важлива роль церков в міських укріпленнях була зумовлена передусім, тим що замок був відокремлений від міста і тому він не міг слугувати за цитадель для міського населення. Тому, міщанам приходилося б згруповуватися в храмі/ах в разі нападу. Підкріпленням міського валу могла й слугувати південніша церква (розташована в південно-східному куті торговельної площі). Але тут ситуація дуже туманна, тому що ця церква зникла в кінці 18 - поч 19 ст (на кадастрі 1847 р її вже більше немає). Мені не вдалося знайти жодної інформації про цей храм (навіть імені). Все що ми знаємо це те що станом на кінець 18 ст. вона була кам`яною і знаходилася зразу за укріпленнями (в схожий спосіб до церков в Козлові). Тому, оборонне минуле цього храму (та його комплексу) може бути суто гіпотетичним, через те що в нас немає навіть доказів його існування до кінця 18 ст. Отже міські укріплення складалися з валу, міських воріт та двох храмів. Жаль що північний відрізок не зберігся до створення карти Фон Міга, тому що сполучення вал+в'їзні ворота+храм мало виглядати досить цікаво. Тепер можна лише гадати як це було. Монастир На оригіналі карті Фон Міга можна помітити якесь укріплення в урочищі (південніше від міста): Воно розташовувалося десь в цьому районі: Важко зробити пряму прив'язку цього об'єкту але я думаю що це могли бути залишки укріплень легендарного монастиру від якого й походить назва Монастириська. По легенді, засновник міста впав у розпач через втрату своєї жінки і перебудував свій замок на монастир. Отже останній мав по легенді бути укріпленим. Правда, перебудови могло не статися, або ж в випадку цього укріплення, воно могло бути збудоване пізніше ніж монастир. Варіантів повно. Для того, щоб розв'язати це питання потрібно встановити точне місцезнаходження монастиря, тоді стане ясно що це було за укріплення. Отже, для захисту Монастириськ було споруджено замочок, вал та можливо дві церкви (для оборони зі сходу) та укріплений монастир (колишній замок) (для захисту з півдня). З півночі Монастириська були захищені ставком а з заходу річкою. P.S. Залишається багато питань щодо історії, архітектури та функціонування цих укріплень (наприклад чи приймали церкви участь в обороні), але це вже питання для інших тем:)

На карті не показано якесь конкретне укріплення, а скоріше важливість міста. Можна це трактувати як символ того що місто було укріплене. В любому випадку, мені здається що ми маємо справу з більшим укріпленням ( у випадку укріпленого міста) а ніж те що ви показали. Доречі, де знаходяться ці "вали" які ви знайшли? Мені здається, що першим ділом потрібно локалізувати міста Tibak та Tintul (?) а вже затім шукати місце укріплень і т.п. Судячи з того що ці два міста (або містечка) мали знаходитися в районі 30 км на відрізку між Ізмаїлом та Кілією, я думаю що місто Tibak могло знаходитися на місці сучаного с.Кислиця, а Tintul на місці с.Стара Некрасівка. Правда я зовсім не знайомий з місцевістю.

Мова йде про цей об'єкт: Квасівський замок В рамках проєкту "Castrum via salis" розроблений благодійним фондом "Відродження. Замок Хуст" було відтворено повноцінний вигляд замку. Тим паче, замок наложили на сучасні фотографії місцевості, що демонструє якою чудовою архітектурною домінантою він міг би бути, якби повністю зберігся до наших днів. Для порівняння ми маємо фотографії сучасного вигляду місцевості (зліва) та фотографії з реконструйованим замком: Вигляд з південного сходу: Вигляд з півночі: Вигляд зі сходу: Дякую Богдану Шерегію за фотографії та цей проєкт

Або відкуплялися від нападів, як робив пізніше Константинополь від Русі. Але залишається відкритим питанням, звідки пішли назви поселень з римськими іменами?

Не можу з вами не погодитися, тим паче, що в лівого берегу дугове укіплення, тобто архаїчніше укріплення міста. Доречі, тут цікаво розглянути питання, чи Фастів не почався звідси і поступово розширювався на схід? Сумно. Значить сприйняв бажане за дійсне. Доречі, знімок зроблено 3-го квітня 2018-го року. Чи ви маєте на увазі, що якби навіть в теорії там щось би й збереглось, то після такого "освоєння" території, там все знищили? Ні це з малюнку, я навіть не звертав увагу на Бопланівську карту. Площа зовсім не маленька, в Західній Україні дуже часто трапляються замки з розмірами куртини біля 70-80 метрів, як в цьому випадку. Правда, я не знаю, як часто замки таких розмірів трапляються в цьому регіоні. Так, це по моєму площа. Дякую, я просто не знаю колишньої топографії Фастова. Якщо чесно, то мені здається, що ворота (відповідно й торгівельна площа) мали б бути трохи північніше, на вулиці Осипенка. Але вже зробив як зробив. Звичайно ж, через це я й сказав, що не збираюся казати, що замок був кам'яним. Правда, бастеї не обов'язково були з каменю, наприклад є відомий "Угорський спосіб" побудови бастей та бастіонів з землі, дерева, та глини (почитайте, якщо вам цікаво). Тобто, факт того, що замок не був з каменю, не виключає те що він міг бути бастейного типу. Доречі, дивлючися на міські укріплення (півкола) то це також, скоріш-за-все, бастеї. Якщо це правда, то замок і міські укріплення побудували разом, або вони разом пройшли модернізацію своїх укріплень. Поки що, я буду триматися своєї версії розміщення замку, через згадку "трапецевидного укріплення" яке є очевидно цим замчищем, ну і по-друге через вашу згадку підземних ходів під гуртожитком. Також, не малу роль грає те, що замок знаходився зовсім близько до торгової площі. Якщо ви хочете перелокалізувати замок, то прийдеться перелокалізовувати все місто на південь. Для мене особисто, це звучить абсурдно, адже в нас є план 17 ст. і план 19 ст. який показує те саме місце центру міста. Я не розумію чому центр міста змінився в проміжку двох століть, для того щоб в кінцевому результаті повернутися на своє місце (?). Доречі, можливо "замок" та замок Палія знаходилися неподалік? Подивіться самі, в нас є малюнок Наполеона Орди 1868-1870 рр. та план Фастова 1872 року. Якщо за два роки не сталося ядерної війни , то ці джерела показують схожий стан Фастова. Отже, на малюнку ми бачимо церкву над яром, а по центру малюнку два будинки. Попри те, що на малюнку не вказано де є цей самий замок Палія, проте це не можуть бути всі ці кручі. Якби народна пам'ять хотіла б так назвати всі ці кручі то назвали б це приміром "вали Палія" але аж ніяк не одиночним словом "замок". Отже, я схилаюсь до думки, що художник намалював в центрі картини, те що й підписав замком Палія. Це місце досить цікаво виглядає на плані (квадрат перехрещений буквою x): На закінчення, хотілось би додати зображення Фастова з однієї з карт яку приписують Боплану (1635-го року). Попри те що, її авторство досить спекулятивне, зараз просто пропустимо це. Отже на малюнку ми бачимо дві церкви та торгівельну площу (всі будинки розвернуті фасадом до площі) Фастова, але перед цією площею видно якийсь квадрат, можливо це один із замків? Джерело

Мова йде про місто обласного значення Київської області, ось як він розташований відповідно Києва, Білої Церкви та Житомира: map.meta.ua Розглядається західна частина міста, що була історичним середмістям Фастова: Google Earth Першим ділом хотілось би добавити, що Фастів був не просто якимось-то містечком, але одним із ключових міст Київського воєводства, тому й міг собі дозволити відповідно потужні укріплення. Завдяки плану ми можемо побачити поетапне розростання Фастова: Тлумачення: Синій колір - вода Червоний колір - первісний вигляд Фастова Зелений колір - пізніші розширення міста - Середмістя з торговою площею, церквами, замком та резиденцією. - передмістя в долині. - нове передмістя але вже перед середмістям Фастова, воно захищало середмістя. - Судячи з дугового укріплення, це місце було засвоєне раніше передімсть 5 і 6 (бо в цих регулярні укріплення) - Це було скоріше не передмістя (судячи з невеликих розмірів), але укріплення зроблене для захисту північного шляху. - Найпізніша добудова (судячи зі схожості до равеліна) тут могло знаходитися найсхідніше передмістя Фастова. В такий спосіб, з поступовим розвитком Фастова, в нього з'явилося аж 7 ліній укріплень (!) (якщо рахувати з замком). Замок З вашого дозволу я добавлю місця та ракурси ваших фотографій, номер на який направляє стрілочка відповідає номеру фотографії. Я хотів би звернути вашу увагу на те виступ на фотографії номер 9: Він є круглоподібним, але як ви сказали через розширення дороги його було знищено, проте з іншої сторони збереглися схожі виступи: Google Earth *Зображення перевернуто для того, щоб було краще видно перепад рельєфу Отже, наявність таких перепадів рельєфу по периметру ділянки, а також знайдений в цьому місці підземний хід спонукають мене до думки, що саме тут (на місці гуртожитку) мав знаходитися замок. Виходячи з округлих виступів він міг бути бастейного типу, однак я не беруся стверджувати, що він був кам'яним (приклад замку бастейного типу: Гусятинський замок). Доречі, вищезгадане трапецевидне укріплення це очевидно замок, тому що воно знаходилося недалеко від центру міста ("волостного управления"), ну і його площа була біля 3.6 кв км (якщо 1 сажень=2,13 м). Якщо це сприйняти як площу квадрата, то довжина сторони буде 60 метрів, а на місці замку довжина кожної сторони біля 70 метрів. Трапецевидним воно могло здаватися через те, що північна куртина трохи довша ніж південна. Міські Укріплення Взагальному, я погоджуюся з вашою локалізацією воріт, доречі дуже цікаво як стикувалися міські укріплення з замком, тому що судячи з плану Київські ворота мали бути дуже близько до замку. Я зробив такий схематичний план укріплень середмістя, щоб підсумувати все що вище сказане (в деяких місцях я слідкував за лінією рельєфу, через що укріплення виглядають чудернацько): Отже, ми бачимо укріплення (позначено зеленим), брами (позначено червоними прямокутниками) та вулиці (позначені жовтим). Якщо нам вдасться добре локалізувати укріплення середмістя, то можна буде переходити і на укріплення передмість. Щодо обвалу на малюнку номер 5, то мене зацікавила одна фотографія, де видно вулицю соборну. Там чомусь посередині вулиці рів і багато переправ, можливо це якось-то зв'язано з місцем обвалів? Джерело Щодо плану Боплана, то непотрібно його сприймати надто буквально, тому що гравував план не сам Боплан. Є багато випадків де карта Боплана хибно показує орієнтацію укріплень (подивіться на той же Гусятин), але головне, це те що показано схематично, тобто те що замок і міські укріплення є однією системою укріплень. Щодо деталізації, тобто чому укріплення іншого берегу не ввійшли і т.д. то це справді дивно, тому що зазвичай на його карті показується, якщо місто було на двох берегах. Але, знову ж таки, є виключення і Фастів може бути одним із них. Ну і якщо не Боплан cтворив цей план, тоді хто? Замок Палія Я чомусь сумніваюся, що "старий замок" та замок Палія це один об'єкт. Тому що Палій став Фастівським воєводою аж в 1685 році, а за вашою версією замок збудований ще у 1595 році. Просто зазвичай замок могли б назвати в честь засновника, але можливо Палій відновив замок після якогось розрушення і через це замок назвали в його честь? В любому випадку, це потребує більшого розвитку. Доречі, ви не могли підказати де на малюнку Наполеона Орди знаходиться замок? Інші укріплення Вищезгадане городище на східній околиці, мало б мати окружність в 311 метрів і діаметр коло 100 метрів. Було б цікаво і його знайти На карті Шуберта 1872- року на півдні від Фастова видно цікаву ділянку. Вона вигідно розташована для оборони, тому що з однієї сторони яр, а з іншої став, тому я спочатку навіть сприйняв цю ділянку як замок Палія: Mapire.eu

В цій темі мова піде про відому карту "Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina..." розроблену відомим картографом Гійомом Левасером де Бопланом і яка була граверована Вільгельмом Гондіусом у 1648-му році. Ця мапа відображає Україну станом на 1630-40-ві роки, тобто на час перебування Боплана у Речі Посполитій на службі короля. Вона повністю охоплює сучасну територію України та частично території Польщі, Румунії, Молдови, Білорусії та Росії. На цій мапі зображено 993 населених пункти, тільки проблема в тому, що вони не локалізовані, по крайній мірі така інформація не знаходиться в публічному доступі. Саме тому я вирішив створити інтерактивну карту, на якій будуть зображенні всі поселення, що знаходяться на карті. Моя мапа відповідає оригінальній вищезгаданій карті (яку ви можете переглянути за цим посиланням) але в основному, для зручності, я використовував детальнішу копію карти 1648- го року (копія за цим посиланням). На карті Боплана ви можете знайти таку експлікацію: freemap.com.ua Для складання мапи були використані наступні позначення: Civitas - Місто Urbs Munita - озброєне Місто Pagus - Село Sloboda (pol.) nova Colonia (lat.) - Слобода, новозасноване поселення Viae publicae proecipuae - Використовувані публічні шляхи Відповідно на карті: Велике червоне коло - Місто (237) Велике синє коло - озброєне місто (249) Маленьке зелене коло - Село Маленьке жовте коло - Слобода Чорна лінія - публічний шлях P.S. По-перше карта поки ще не закінчена на рівні сіл та слобод. По-друге деякі місця можуть бути невдало локалізовані, тому пишіть мені, якщо знайшли таку помилку і я неодмінно її виправлю.

Ось таку цікаву інформацію я знайшов у 3-му томі "Тернопільщина. Історія міст і сіл." на 49 сторінці: Отже, згідно переказам, наша загадкове місто Лабентвела знаходилася на місці хутору Левентова, яке в свою чергу було приєднано до села Діброва у 1988 р. Розкладаючи сучасне село по цих поселеннях отримаємо наступну картину: Червоний прямокутник - хутір Левентова Синій прямокутник - хутір Ямна Зелений прямокутник - село Діброва Ось як виглядав хутір Левентова у кінці 19-го ст. : Але не обійшлося й без ложки дьогтю, тому що завдяки картам 18-го (1781-83 рр.) і середини 19-го ст. (1861-1864 рр.) ми дізнаємось, що а ні села Діброва, тим паче хутора Левентова не існувало. Тобто, вони могли бути засновані щонайшвидше у 1860-их роках. Mapire Mapire Прямокутники стоять на місцях де мають бути ті поселення, жодних поселень на карті не зображено* Але є й приємні відкриття, а саме те що недалеко, від гіпотетичної Лабентвели (хутір Левентова) знаходиться село Новосілка: Як ми пам'ятаємо, роду Лабантів належало поселення "Siolka" (що означає село), а наявність с. Новосілка означає, що десь неподалік мала знаходитися стара сілка (село) відповідно це могло бути недалеко від хутора Левентова, або ж на його місці (що впринципі пояснило б чому там не існувало поселень у 18, 19 ст.) Завдяки карті Боплана дізнаємося, що Новосілка існувала ще в 1630-их, що означає що стара сілка припинила своє як максимум перед 30-ми роками 17 ст. Ще одну зачіпку знаходимо на карті 1861-1864 рр. а саме хутір під назвою Zukow, тобто Жуків: Знову ж таки Лабантам належало поселення Жуків, яке (разом із Дрищевом) отримало Магдебурзьке право у 1420-му році. Єдине чого не вистарчає, так це Дрищова. Велика проблема цієї локації Лабентвели є в тому що, попри древні назви, ці поселення є новими. В нас немає жодних документальних аргументів, що поселення з цими назвами існували в цьому місці. Звичайно ж це можна було пояснити наступним способом: На початку 15-го століття Лабанти перетворюють село Жуків на місто з Магдебурзьким правом (при трансформації села в місто, дуже часто змінювали імена) і роблять його своїм родинним осередком. Через це місто отримує назву Лабентвела (в честь назви сім'ї). По певній причині місто занепає і перетворюється на село (Сьолка). Затім це село зруйновують і її жителі засновують нове село в іншому місці (Новосілку) не пізніше 1630-их років. У 19 ст. люди знову заселяють ділянку де розташовувалося Жуків-Лабентвела-Сьолка і з народної пам'яті називають ці місця відповідними іменами. Але ця версія не просто немає документальних аргументів, вона ще й протиречить картографічним даним. Адже всі карти опубліковані в цій темі вказують на район між Рогатином, Поморянами та Підгайцями. В цьому ж випадку ми знаходимося за 60 км на південь від району розташування Лабентвели, який показано на картах. Отже, ця версія потребує набагато більших аргументів, ніж схожість назв поселень.

В цій темі піде мова про маловідомі укріплення в с.Бариш, а саме про його міські укріплення і замочок. Хотілося б зібрати в даній темі всю інформацію про укріплення, пролити світло на їхню історію, місцезнаходження і звичайно ж на сучасний стан укріплень. Бариш знаходиться в Тернопільській обл., Бучацького району. Наступним чином воно розташоване по відношенню до Івано-Франківська, Бучача, Монастириська, Галича, Підгайців і т.д. Супутникова мапа Сучасне село Бариш складається з 7 населених пунктів (підкреслено червоним), тож в цій темі ми поговоримо про ту частину Бариша яка була містечком (підкреслено синім) : mapire.eu На цій карті 18-го століття можна побачити такі села як Завалля, Старий Бариш, Мазурівка до того як вони стали частинами села Бариш. Історія Бариш досить древнє поселення, а перша згадка про нього відноситьcя до 1393 р. (згідно з матеріалами Львівського римо-католицького архієпископства) [1]. Але це скоріш за все відноситься до Старого Бариша. Вперше Бариш згадується в Земських і Гродьских актах у 1439 році, як село Ігната з Кутича (прізвище Гриць) і Яна з Бариша [2]. Того ж року його власником згадується вже Станіслав Пальчик [2.1]. А в 1454 році Бариш належав Теодорику Бучацькому(Язловецькому) [2.2] Потім там стає все досить заплутано з власниками, тому ми не будемо відволікатися на це. Взагальному скажемо, що незалежно від власників, напротязі XV і першої половини XVI ст. Бариш залишався селом. Але в 1559 році польський король Сигізмунд II Август надав Миколаю Язловецькому-Монастириському привілей на перетворення Бариша з села на місто з магдебурзьким правом. [3] Є причини припускати, що Миколай попросив привілей в короля не для себе а для сина Юрія Язловецького. По-перше, у 1559 році Миколаю було більше 75-ти років. По-друге, в 1549 році Баришський костел був перетворений на кальвінський збір [4], що було б неприпустимим для католика Миколая, але дуже притаманно для кальвініста Юрія (він зробив те саме в Язловці у 1548 р.). Отже, у такий непрямий спосіб ми дізнаємось, що як мінімум від 1549-го року Баришем володів Юрій, а не Миколай Язловецький. В такому випадку, батько просив в короля привілей для володінь сина, можливо, через більшу прихильність короля. В когось може виникнути питання: а чим Бариш був таким важливим? Бариш мав дуже вигідне географічне положення, бо через нього проходили як Волоський так і багато інших, менших шляхів. Наприклад, Бариш був зв'язувальною ланкою між Монастириськами і Бучачем (місто Язловецьких), а також між Галичем і Язловцем (місто Язловецьких), та Золотим Потоком. Все це означало, що в Бариша був хороший потенціал. Саме через це Миколай Язловецький взявся за розбудову цього поселення, зокрема перетворенням його на місто з Магдебурзьким правом. Доречі, сусіднє місто Монастириська отримало це право на самоврядування всього на два роки раніше (1557), отже можна стверджувати, що в той час Бариш був того ж рівня розвитку що Монастириська. Правда в такого вигідного розташування була й зворотня сторона, а саме загроза татарського нападу. Адже вони використовували Волоський шлях для нападів на Галичину і не дарма його прозвали Золотим. Отже, коли Юрій розбудував Бариш постало питання укріплень, щоб всі кошти вложені в місто не пропали. Нажаль, в мене немає документальних підтверджень, але я думаю, що Бариш обзавівся укріпленнями саме в цей період часу, тобто в 1560-их роках. Тим паче, що саме в цей час Юрій модернізував укріплення Язловецького замку (саме він збудував в'їздну браму до верхнього замку). Після його смерті Бариш успадкував найстарший син Михайло Язловецький . Важко оцінити його діяльність щодо Баришу, але судячи з його бурхливого воєнного життя він не мав час опікуватися Баришем. Після його смерті в 1583 р. Бариш переходить до рук Миколая Язловецького, але і в цьому випадку, судячи з його великих володінь, військових справ та політичних інтриг він тим паче не був дуже зацікавленим буденними справами Бариша (містечко поступово розвивалося і впорювалося зі своїми проблемами завдяки самоврядуванню). Після смерті Миколая, Бариш перейшов до Ієроніма Язловецького, який будучу фанатичним католиком (не авт.) взявся до релігійної реорганізації своїх володінь, тобто ліквідовував кальвінізм, зокрема в Бариші костел, що був кальвінським збіром, знову відкрився для католиків [4]. Ієронім також розбудував Язловецький замок (він збудував північну бастею). Все це нам говорить про те що він був більш зацікавлений в розбудові і укріпленні своїх володінь, ніж його брати. У 1607 р. на Ієронімі закінчився рід Язловецьких (по чоловічій лінії) і всі володіння перейшли до його сестри Ядвіґи Язловецької (Белжецької по-чоловікові). У січні 1614 р. під час феодальних «розбірок» між Зофією Ґольською та Яном-Юрієм Радзивіллом, Станіслав Влодек (сторонник Радзивілла) скликав шляхту (відповідно й їхнє військо) в Бариш, для нападу на Бучач [5]. Правда, в той момент Радзивілл не потребував допомоги (через підкуп бучацької залоги) і здійснив напад власними силами. Хоч в реальності в Бариші нічого не відбулося, цей епізод показує нам що Бариш був далеко не на останньому місці по воєнному значенню (для регіонального рівня), тим паче, що шляхта не любила збиратися в містечках без укріплень (це є ще одним непрямим доказом існування укріплень). Врешті, нам достеменно невідомо хто укріпив Бариш, тому ви можете висловити свою версію нижче. "В 1620 році татари спустошили і спалили ряд галицьких містечок – Калуш, околиці Рогатина, Коломию, в тому числі містечко Бариш. Не встигла Галицька земля повернутися до нормального життя і передихнути від тих страшних руйнувань, як уже восени 1621 р. ці терени стали місцем двох наїздів. На початку вересня під час польсько-турецької війни татарські підрозділи під проводом брата хана Джаніберга Гірея відірвалися від головних сил, що брали участь у битві під Хотином, і напали на землі руського воєводства і Поділля. Дорогою вони спалили Галицьку землю. 18 вересня ординці... розбили табір неподалік Козлова, нищачи при цьому околиці і забираючи в полон місцевих людей. 6 жовтня татарські підрозділи добралися до Тернополя, де зустріли опір поляків під керівництвом дідича міста Томаша Замойського. Наприкінці вересня на Галицьку землю напали численні підрозділи турків, татар та італійців. Під час цього нападу були спустошені Косів, Калуш, Коломия, Підгороднє, Кулачківці, Тлумач, Бариш, Снятин і Буцнів"[6] Отже приблизно за один рік (від 1620-го по 21-й рік) Бариш було зруйновано тричі. Для аналогії, ці напади перетворили містечко Буцнів на село (посилання). В випадку Баришу все було ще гірше тому, що він був вщент зруйнований і його потрібно було заново засновувати. В 1630-их воно перейшло до рук Потоцьких вони й започаткували слободу. Саме цю слободу Бариш (Barisz) ми можемо бачити на карті Боплана 1630-их років: Джерело Як бачимо на карті не позначено укріплень, але це нормально тому що ця карта воєнна і на ній позначаються лише укріплення які можна використати, а не укріплення які ще треба відбудовувати. В 1652 р. власником слободи стає Ян Потоцький. Після його смерті, в 1675 чи 1676 р. власником Бариша стає Стефан Александер Потоцький. В ході Польсько-Турецької війни (1683-1699 рр.) Бариш було зруйновано. Відродження Бариша сталося завдяки старанням Стефана Александра і вже в XVIII ст. Бариш повернувся до стану міста. Завдяки карті Міга (1781-1783 рр.) ми можемо побачити залишки укріплень, які не мішали новому містечку, тому й непогано збереглися на час складання карти: mapire.eu Зображення розходиться через те що це є два листи які не вдало припасували. А це є два оригінальні листи, які спробував трохи краще припасувати: За оригінальні листи дякую @Filin Давайте трішки проаналізуємо, що з себе представляв Бариш в той час: Як бачимо Бариш розташувався в долині (великі штрихи), зі сходу його прикривав ставок, з півночі стрімкий струмок і хоча з півдня також був струмок, але він був надто далеко і не достатнім природнім бар'єром. Тому укріплення знаходилися зі сходу і півдня (підкреслено зеленим), а за ними ховалося містечко Бариш, з торгівельною площею, та характерною їй забудовою (підкреслено червоним). Цікаво, що дві дерев'яні церкви знаходяться по-кутах ринку, тому що це є характерно для містечок 16 ст. На карті також можна помітити торгівельні шляхи (підкреслено жовтим): північніше це шлях Монастириська - Бучач; південніше це шлях Галич - Язловець, Золотий Потік. Роль Бариша була сполучати ці шляхи, отже вулиця, що підкреслена жовтим, мала бути головною артерією містечка і відповідно найстарішою вулицею. Правда ситуація змінилася і вже середині 19-го століття важко розгледіти залишки цих укріплень. На карті 1861-64 рр. ми бачимо лише легкі заштришування (це означало що в тому місці незначний перепад висот) на місці укріплень: mapire.eu Зверніть увагу, що справа позначено перепад рельєфу, там де його не мало б бути, тобто в сторону середмістя. На карті 1869-1887 рр. ми бачимо ще більший перепад рельєфу в тому місці, тоді коли на місці міських укріплень лише маленькі ділянки з незначним підвищенням: mapire.eu На сучасних картах це місце було не важко знайти, тепер тут знаходиться Бариська ЗОШ I-III ступенів: Супутникова мапа Цікаво, що до наших днів ще досить видно цікаві перепади рельєфу. Я це пояснюю тим, що школа скоріш-за-все знаходиться на замчищі: Знімок зроблено за допомогою Google Earth, ракурс змінено для кращого трактування зображення Тепер трішки проаналізуємо сучасне розпланування Бариша, а саме які вулиці були в містечку XVI-XVII ст., а які з'явилися пізніше (для цього аналізу взято навіть ті вулиці які більше не існують) Пояснення: Червоний означає, що вулиця є "новою". В деяких випадках вона з'явилася біля укріплень (бо вони являлися перепоною) в інших місцях, там де укріплення були розрушені формувалася вуличка яка скорочувала шлях. Третій випадок це коли вулиця була пізнішим (XVIII-XIX ст.) розширенням містечка (на південь і на захід від середмістя). Зеленим позначено місце де проходили укріплення, як бачимо в'їзд до містечка був з півдня, там мала й знаходитися в'їздна брама. Жовтий означає, що та вулиця скоріше за все існувала в XVI-XVII ст. і проходила приблизно так само як зараз. Спочатку я хотів назвати цю тему як гіпотетичні міські укріплення і замок, але потім зрозумів, що ця назва не підходить, тому що в нас є докази існування цих оборонних споруд, хіба що майже ніде немає згадок про них. Єдину згадку про ці укріплення ми знаходимо у першому томі "Тернопільщина.Історії міст і сіл" : Коли я прочитав це до того як аналізувати місцевість, я подумав, що там і справді було два рівні валів які оточували Бариш по-периметру. Але після того як я ознайомився з місцевістю, стало зрозуміло, що укріплення були не по периметру а лише з заходу і півдня. Затім я пробував знайти цей "верхній" вал, але ці пошуки не увінчалися успіхом. Тільки потім я подумав, а можливо вони мали на увазі, що в містечка було дві лінії оборони? Тобто, перша це міські укріплення, а друга лінія це замочок, верніше в цьому випадку цитадель містечка. Коли ворог переборював міські укріплення, все населення збиралося в цій цитаделі і вже звідти боронилося. На мою думку, це є найлогічніший варіант який не залишає за собою так багато непорозумінь. Звичайно ж, я чекаю на ваші версії На десерт, я підготував топографічну реконструкцію Бариша в XVI-XVII ст. Тобто, як на мою думку, він виглядав у ті часи. Приближений вид на містечко: Отже я вважаю, що Бариш був укріплений дерево-земляними укріпленнями. Вони складалися з рову, валу, частоколу, однієї кутової дерев'яної вежі та міської брами з мостиком. На мою думку Бариський замочок виглядав приблизно як типовий замочок XVI-XVII ст., який проілюстрував T. Вробля : Джерело: Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku (2004) Джерела: 1.Мельничук Б., Уніят В. Бариш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 593—594. - (посилання) 2. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 73. — № 711. - (посилання) 2.1 Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 75. — № 731. - (посилання) 2.2 Akta grodzkie i ziemskie. — T. 14. — S. 426. — № 3218. - (посилання) 3.Baliński М., Lipiński T. Barysz // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawа : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 712. - (посилання) 4. Puchała Stanisław. Kresowy Barysz i okolice (2017) - c.183 - (посилання) 5. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 83. - (посилання) 6. Hornowa Elżbieta. Stosunki ekonomiczno-społeczne w miastach ziemi halickiej w latach 1590-1648. — Opole, 1963. - S.17-18 P.S.Було б добре отримати (Quirini-Popławski Rafał. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.) бо там аж цілих 13 сторінок про Бариш і Вікіпедія багато в чому посилається на цю книгу, нажаль я не зміг її знайти в вільному доступі. Друга книжка це (Puchała Stanisław. Kresowy Barysz i okolice) я дивом знайшов уривок з неї, але я впевнений, що там може знаходитися багато корисною інформації що прояснила б певні моменти історії Бариша і його укріплень.

Графічна реконструкція замку Цю графічну реконструкцію ми вперше зустрічаємо в книзі Б. Новосядлого "Буцнів. Екскурс у минуле на хвилях любові.". Вірогідно, що саме звідси й поширився наступний малюнок: "Таким, за словесним описом історичних першоджерел, уявляє собі буцнівський замок член Спілки архітекторів України Іван Жовнич." Отже на якому словесному описі базується цей малюнок нам не сказано. Виходячи з того, що в нас є лише один опис замку станом на першу пол. 19-го ст. (опублікований раніше в темі) я припускаю, що саме ним надихався пан Іван. Малюнок з описом розберемо нижче. Нажаль, в оригінальному малюнку певну частину замку не видно, тому я постарався відтворити його якомога точно і я підправив деякі речі, для того щоб було легше обговорити вигляд замку. Першим ділом хочеться сказати в захист пана Жовнича, що це є скоріше такий собі ескіз, а не повноцінна графічна реконструкція замку, через що і з'являться наступні неточності, яких автор міг не бути свідомим. Звідки взялася центральна двох-поверхова будівля? В описі згадуються : довгий одноповерховий перехід, права і ліва прибудови до башт. Лише башти були двох-поверховими і то, дві з трьох. На мою думку, станом на 19 ст. замчище мало мати приблизно таке розпланування: Нижче я поясню форму башт Чому там стоять такі великі контрфорси? Я розумію, що якщо там було аркове склепіння то потрібно було укріпити стіни, але ж не контрфорсами які створюють велику "мертву зону" для захисників. Чому башти такого маленького розміру? Вони схожі до прибудованих башт Тернопільського замку, але їхнє оборонне минуле під питанням. Ці башти не виглядають оборонними, а скоріш декоративними, збудованими десь в 19 ст. під час періоду романтизму. Отже башти викривляють враження про замок. Завдяки єдиному зображенню замку, можна побачити, що справжні башти були більшими: З правої сторони показано не бійниці, а вікна які чомусь забудували* 4. Це питання в зв'язку з попереднім, чому буцнівський замок зображено як замочок? Адже буцнівський замок був досить немаленьким, розмір куртин біля 60 метрів. Отже, те як пан Іван Жовнич уявив собі буцнівський замок, немає зв'язку з його реальним виглядом та розмірами. Башта Я знайшов останню башту на декількох картах другої пол. 19 ст. : На супутникових картах знайшовся в приблизно тому ж місці невеличкий пагорб, що заріс деревами: Google Earth Якщо я не помиляюся, то в нас є точне розташування однієї з башт замку і судячи по закинутому стані, там ще могло щось зберегтися! Аналог замку Після досить довгих роздумів, щодо конфігурації буцнівського замку я дійшов до заключення, що найкращими аналогами є замки в Золотому Потоці та Рихті. Ви скажете, що це не можливо, тому що в Золотому Потоці є башти пунтоне (тип башт, які передували бастіонам, наприклад Скалатський і Сутківецький замки), що з'явилися на території України лише під кінець 16 cт. Діло в тім, що в Золоту Потоці, не всі башти мають однакове розпланування і якщо з західної сторони там справжні башти пунтоне, то зі східної це скоріше чотирикутні башти в яких зрізаний кут, для того щоб було зручніше входити: Джерело Зліва підкреслена башта типу пунтоне, з права щось середнє між простою квадратною баштою та пунтоне (фланки башти трохи зрізані) madmax.livejournal Тепер, самі порівняйте їхній вигляд, ясно що це не брати близнюки, але схожість все-таки є. Другим схожим до буцнівського є замок у с. Рихта (Хмельницької обл.):

"З замку залишилась башта в котрій колись каплиця була і брама в'їзна." Це речення звучить досить не однозначно, тому що це можна трактувати як: від замку залишилася башта яка в минулому була каплицею і в'їздною брамою; від замку залишилася башта яка в минулому була каплицею і ще одна башта яка була в'їздною брамою; В принципі, той факт, що автор використовує pozostała (одиночний відмінок) означає, що мова йде, скоріш за все, про одну річ. Але мене так зацікавила друга версія, що я був би не проти й розглянути її, попри її вірогідну помилковість. Отже на мапі 1780 року ми бачимо чотири споруди. Та яка є підписана літерою A "замок" , скоріш за все і є в'їздною брамою (1), на заході, судячи з форми, ми бачимо житлові будинки (3,4), а північніше видно квадратну будівлю, яка на мою думку могла бути однією з башт замку (2). Карта перевернута для зручності* Тепер порівняємо це з картою 1861-64 рр. Як бачимо, будівлі 1 і 2 можна легко знайти на обох картах, але щодо номера 3 і 4, важко сказати яка з будівель була перелокована, або ж погано зображена на карті 1780-го року. Номер 5,6 і 7 є тогочасними "новобудами". Але якщо уявити замчище без цих новобудов і що на карті 1780-го року зображено саме потрібний нам об'єкт, то в мене вимальовується наступна схема прив'язування споруд: Башта, яка була в'їздною брамою Башта, яка була каплицею Прибудована до башти стайня Це протиречить словам "Башта сьогодні соломою покрита служить за стайню", але це суто моє бачення конфігурації замку, тим паче між описом і вірогідним зображенням могло пройти більше півстоліття. В любому випадку, конфігурація цього замку потребує кращого роз'яснення. Доречі, хотілося підмітити одну досить дивну річ на карті Фон Міга. Ми бачимо дві кам'яні будівлі південніше замчища, але якщо ви подивитися на карти 1780-го, 1861-64 рр. та 1869-1887 рр. то ви помітите, що на тому місці ніколи не було ніякої будівлі. Тобто, єдиний раз, що ми бачимо ті будівлі в тому місці це на карті Фон Міга. Через що я думаю, що це банальна помилка і вони мали розташовуватись на замчищі. Потенційне розміщення, базуючись на карті 1780-го року (звісно ж будівлі потрібно б було розвернути)

Джерела до справки: Dąbkowski P. Podział administracyjny województwa ruskiego i bełżskiego w XV w. Zabytki dziejowe. T. V. Lwów 1939, s. 17, 172 (посилання на книгу): Як бачимо, це є просто справка про Буцнів, тобто що він згадується в 1473 та 1504 роках. Тут немає нічого нового, ці згадки вже обговорювалися в темах про Буцнів. Lauda sejmikowe halickie 1575-1695. Wyd. A. Prochaska. Lwów 1931, s. 339 (посилання на книгу): Цікаво, що в цьому джерелі кажеться, що Сільницький збудував (erekcya) і укріпив (ugruntowanie) буцнівський замок. Що звучить досить дивно, тому що новозбудований замок не мав би потребувати зміцнення, хіба що замок постраждав в ході Підгаєцької кампанії (1667 року). В любому випадку цей "новий" замок Сільницького був дуже застарілим. В другій половині 17 ст. масово будувалися бастіонні укріплення по всій Україні, а він будує замок з квадратовими баштами... Одним словом дивно. Я пропоную наступний варіант, Сільницький відбудував кам'яну частину замку і зміцнив його земельні укріплення. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 1, S. 433; t. 15, cz. 1, s. 254 (посилання на 433 ст., на 254 ст.) Географічний Словник не додає жодних нових деталей. Отже єдине джерело яке залишається невідомим є : Borowiejska-Birkenmajerowa M., Walczy Ł., Materiały do projektu badawczego: „Historyczne techniki budowlane w świetle badań warowni obronnych na Kresach d. Rzeczypospolitej”. Kraków 1996, mps Правда нам відомо, що там має міститися опис Буцневи на карті Фон Міга (вище опублікований). Напевно, це все що там можна знайти про Буцнів. Якщо це так, то всі джерела використані для справки про Буцнів є зібрані в цій темі.

Ця тема досить давно не поповнювалася, а дарма, тому що з того часу явно збільшилося інформації на цю тему. Почнемо з уривка книги Романа Шуста "Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні" (книгу можна прочитати за цим посиланням) (а завантажити можна за ось цим) Продовжимо з статтею Костянтина Тищенко "Українська частка історії Риму" (посилання на статтю)

В недавно відцифрованих записках пана Чоловського можна знайти багато чого цікаво, як наприклад фотографії руїн копичинецького замку! Ось фотографії "башти при палаці " (1914-1918 рр.) Джерело Джерело Джерело Джерело: "Materiały do dziejow zamkow czerwonoruskich zebrane przez Aleskandra Czołowskiego" Як бачимо башта була трьох-поверхова восьмигранна (схожа на башту Пнівського замку): Джерело: К.Борисенко facebook.com Але на цьому сюрпризи не закінчуються, знайшовся ще такий цікавий план Копичинців, зроблений паном Чоловський власноручно: Джерело Я хотів, щоб ви звернули увагу на другий замок, в цьому випадку пан Александер підписав як "фортеця" і в душках замок. Що це могло означати, адже ці два слова означають різні функції об'єкту і пан Чоловський мав бути свідомим різниці значення цих термінів?

На французькій написано "Défaut naturel réparé par l'Art" тобто "природній недолік, починено мистецтвом" (Мистецтвом в той час називали як архітектуру так і інженерію). В такому випадку це міг бути, наприклад, обвал скали який заробили каменем, або, наоборот, місце де мав статися обвал укріпили каменем. Щось такого типу. Але це точно не об'єкт оборонного чи сакрального характеру.

Дуже дивно, він в мене також відновив роботу. Ну, це на краще.

Після порівняння Озерної (Тернопільська обл.) та Бродів (Львівська обл.) показаних на оригінальних листах карти Фон Міга приходимо до висновку, що в книзі "Карта Ф. фон Міга» (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини" зображені копії, а не оригінали карти Фон Міга. Озерна: Броди:

Схоже на те, що цей сайт припинив своє існування.