Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

Leaderboard


Popular Content

Showing content with the highest reputation since 04/14/2019 in all areas

  1. 2 points
    Обсуждается древнерусское городище Тумащ Тумащ - остатки городского детинца, треугольного в плане (площадь 1,6 га), занимают высокий мыс левого берега р.Стугна, на окраине с.Старые Безрадичи Киевской области. Поселение по периметру окружено валом и рвом с напольной стороны. Въезд на городище прослеживается с юго-запада. Отсюда к детинцу примыкал обширный окольный город (площадь около 8 га), валы которого ныне полностью распаханы. Но в начале века В. В. Хвойка отметил укрепления (две линии валов и ров) в 400 м к югу от детинца. Тумащ был одним из важных опорных пунктов на пути вражеских войск к Киеву. Вместе с Треполем и Василевым он обеспечивал в XI-XIII вв. оборону столицы Руси от набегов половцев, один из городов, прикрывавших Киев с юга, упомянут в летописи под 1150 и 1170 гг. Городище Тумаща неоднократно обследовалось археологами. По длинной оси вала впритык друг к другу стояли забитые землей срубы. В детинце были обнаружены отложения зарубинецкой культуры и древнерусского (XI — XIII вв.) времени. Найдены следы углубленных в землю жилищ, обломки стеклянных браслетов, шиферные пряслица, орудия труда, наконечники стрел, монетная гривна киевского типа, различные украшения. Ранее на поселении была обнаружена печать греко-русского типа с погрудным изображением св. Романа, принадлежавшая, по-видимому, князю Роману Святославичу. Точных данных о том, кем он был основан, нет, однако не исключено, что его основал ещё Владимир Великий в конце X века. Впервые упоминается в Лаврентьевской летописи под 1150 годом в связи с междоусобной борьбой Изяслава Мстиславича Волынского и Юрия Владимировича Долгорукого за киевский престол. Под Тумащью состоялась битва между нанявшим берендеев Изяславом Мстиславичем и союзником Долгорукого, Владимирком Галицким, проигранная Изяславом. Во второй половине XIII в. город после Батыева нашествия пришел в упадок и прекратил существование. Координаты: 50°9'22"N, 30°33'57"E Источники: http://ruina.ru; http://www.xliby.ru; http://wikimapia.org; http://io.ua; https://ru.wikipedia.org; Вид на окольний град з дитинця.
  2. 2 points
  3. 2 points
  4. 2 points
    Тиждень тому, вид на це городище з півдня з гори "Горбовище" в кілометрі від нього. Власне городище над цифрами 2019, водянки.
  5. 2 points
    Еще в 20 веке можно было найти деревянные остатки. Источник: Киевская старина. 1902. Т.79, №10. От.2 Стр.31
  6. 2 points
    На Великдень отримали шанс покататися районом, разом і заглянули на городище. Стан об'єкту, його локація і атмосфера - просто шикарні. Зовсім неподалік від городища мається ще й поселення черняхівської культури.
  7. 2 points
    Є опублікований текст на латині та його переклад (починаючи з 41 ст.) в цьому посиланні.
  8. 2 points
    Возвращаясь к озеру Амадока... Есть такой печатный источник авторства придворного географа и историка Станислава Сарницкого: Descriptio veteris et novae Poloniae cum divisione eiusdem veteri et nova. Adiecta est vera et exquisita Russiae inferioris descriptio, juxta revisionem Commissariorum Regiorum et Livoniae juxta Odoporicon exercitus Polonici redeuntis ex Moschovia... (и прочая, прочая... в традициях эпохи модерна) Издана книга в Кракове в 1585 году, по ссылке электронная копия доступна в сети. Ценю эту книгу и ее автора за то, что в ней Сарницкий образно сравнил Меджибож с Месопотамией: "При слиянии Бужка и Буга, будто Месопотамия, Меджибож расположился, что о самой сути этого города свидетельствует". Но речь моя об озере Амадока - вернее, о том, что в 1585 году ни о какой Амадоке этот довольно титулованный польский автор не знал. Сарницкий бегло, но детально описывает Подолье: реки, озера, города, их взаимное расположение, и даже дает их географические координаты. То есть подходит к делу серьезно. Его описания - это более конкретно, чем ренессансные карты. Но среди упоминаемых им озер Амадока отсутствует. Напомню, что эта подробная книга по географии издана в 1585 году. Напротив того, на уже упомянутой выше карте 1605 года Г. Меркатор, ничтоже сумняшеся, изображает озеро Амадока в наличии. Уже это само по себе свидетельствует, что с картой Меркатора по крайней мере что-то не так. Конечно, можно интерпретировать, что на самом деле и озеро являлось на самом деле болотом, и конфигурация его была посложнее, чем на картах. Но интереснее сделать другое: проанализировать справочный текст Станислава Сарницкого, визуализировать согласно ему на карте перечисленные Сарницким города, реки и озера - и уже туда попытаться вписать гипотетическую Амадоку. Предполагаю, что конфликтов гипотетической Амадоки с реальными водоемами и поселениями будет достаточное количество. Если кто-либо пожелает это сделать - в помощь ему еще статья: Поділля в С. Сарницького „Описі давньої та нової Польщі” (1585) / Д. Вирський // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 17. — К., 2009. — С. 20-35. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
  9. 1 point
    Рік видання: 2019 Автор: Олександр Бондар Видавництво: ?, Чернігів Мова: українська Формат: 14,7 х 20,4 х 0,5 см Обкладинка: м'яка Папір: офсетний Кількість сторінок: 88 Ілюстрації: 18 чорно-білих малюнків-реконструкцій, 16 планів Наклад: 200 прим. ISBN: ? Де придбати: у автора, написавши йому приватне повідомлення у Facebook, або надіславши листа на bondarchern@gmail.com Аннотація: Приклади сторінок: Зміст: Від автора:
  10. 1 point
    К вопросу о расположении участка замка. Из источников, приведённых выше, узнаём, что замок "находился в середине современного села" + "на месте кладбища". Т.е., чтобы найти участок замка нужно найти участок кладбища, расположенный в центре села. На карте Шуберта (ок. 1868) близ центра села показано сразу 2 кладбища, но оба они находятся рядом, в районе участка берегового плато, которое возвышается над долиной реки: Источник Участок одного из кладбищ до сих пор хорошо виден на спутниковых снимках: Этот участок как раз находится в центре села, на "углу" берегового плато, откуда открывался вид и на село, и на речную долину: Карта рельефа Google На участке кладбища моё внимание привлекла вот эта линия (выделена стрелочками) - видно, что вдоль неё идёт дорога, которая даже вынуждена немного огибать линию. Уж не след ли это от вала, некогда служившего границей кладбища? Если это и есть участок замчища, то выбор локации для размещения укрепления выглядит вполне логично. Когда же укрепление перестало существовать и было заброшено, его участок, ограждённый валами, мог идеально подойти для размещения кладбища - огороженная территория, расположенная недалеко от села, но всё же немного на отшибе. Других вариантов размещения участка замка у меня пока нет.
  11. 1 point
    Обсуждается сущестовавший замок в с. Старые Безрадичи. В XVI-XVII вв. в Старых Безрадичах сущестовал замок, однако находился он в середине современного села где и сейчас имеется место, называемое «замковище». На этом «замковище» встречается типичная для XVI-XVII вв. керамика. Замок был построен, повидимому, в 1580 г. (Л. Похилевич. Уезды Киевский и Радомысльский. Киев, 1887, стр. 113); в 1686 г. он уже заброшен (Архив юго-западной России, ч. 7. г. І. Киев, 1886, стр. 524).
  12. 1 point
    О существовании замка в с. Старые Безрадичи я узнал из статьи К вопросу о системе обороны Киевской земли (1954) авторства Павла Раппопорта. В ней автор кратко описывает местное городище 12-13 вв., но также отдельно отметил и наличие в селе участка более позднего замка, причём отметил, что на момент разведки там ещё существовали следы укреплений: В той же стать на плане-схеме П. Раппопорт отдельно отметил славянское городище (№7) и замчище (№15): К сожалению, другой информации об этом объекте я не встречал, поиском расположения замка не занимался, потому больше ничем другим тему дополнить пока не могу.
  13. 1 point
    Буквально на днях совершенно узнал, что Александр Середа в своей монографии Османсько-українська дипломатія в документах XVII-XVIII ст. (2018) приводит ряд малоизвестных (или точнее - совсем неизвестных) документов, касающихся дипломатических взаимоотношений Османской империи с Гетманской Украиной. Исходя из названия и аннотации работы можно предположить, что она вряд ли будет интересна поклонникам фортификации, однако на самом деле в указанной работе приведены сразу несколько документов, которые как раз темы фортификации касаются на все 100%, и об одном из этих документов речь пойдёт ниже. Увидев опубликованную в монографии карту, и узнав её датировку, я впал в лёгкий ступор. Дело в том, что для 2-ой половины 17 века сохранилось очень мало карт, которые бы чётко сосредотачивали своё внимание на системе укреплений определённой части Украины. В 1650 г. была издана Специальная карта Боплана, в рамках которой был сделан большой упор на систему укреплений Украины (в т.ч. и в районе бассейна Днепра), и весьма ценные данные "от Боплана" продолжали тиражировать даже в течение 18 века. А тут вдруг появляется карта, которая может предоставить куда более свежие и актуальные данные по состоянию укреплений в бассейне Днепра на последнюю четверть 17 века, и уже по этой причине карта переходит в категорию очень интересных источников. А если к этому прибавить то, что карта составлена под османским протекторатом, через призму их собственного взгляда на типологию и значимость укреплений, то карта ещё быстрее стремится переместится в категорию уникальных и очень ценных источников. Итак, смотрим монографию. Вначале на стр. 12-13 обнаруживаем такой вот текст: Как видим из описания, Документ №3 (он, кстати, также приведён в полном виде в монографии) нам также будет очень интересен, но в рамках данной темы его пропустим, сосредоточив внимание на Документе №4, т.е. Османской карте Днепра и его притоков. Оригинал карты находится в Правительственном Османском Архиве в Стамбуле: Başbakanlık Osmanlı Arşivi. Fon adı: "HRT.h.". Haıita №92. Тут важно отметить, что в Сети этой карты нет, и чтобы её смогли увидеть читатели монографии, С. Середе пришлось купить разрешение и копию для публикации, благодаря чему с картой теперь сможем ознакомиться и мы. Карту в полном виде можно увидеть на стр. 70-79, а на стр. 80-82 приведены (за это отдельная благодарность автору) переводы всех подписей на карте (которые, как сказано на стр. 13, появились уже в 1-ой половине 18 века, тогда как сама карта датирована последней четвертью 17 в.). Без пометок (стр. 70-71), 2 половинки карты: С пометками (стр. 72-79). Карта разделена на 8 фрагментов: Перевод (стр. 80-82): Уже то, что сама карта была опубликована, сильно меня порадовало, а ведь автор также счёл нужным показать все её фрагменты крупным планом (такой ход не так уж часто можно встретить в научных работах), да ещё и переводом снабдил. Казалось бы, созданы все условия для работы с источником, однако мне всё же кое-чего недоставало. Во-первых, хотелось крупным планом увидеть карту целиком, а, во-вторых, очень неудобно постоянно прыгать от карты к списку с переводами, в-третьих, на карте представлены метки разных типов, и захотелось хотя бы поверхностно их разделить на несколько групп/типов. Компенсируя эти недостатки, из опубликованных фрагментов я склеил (правда, не идеально точно) общую карту, нанёс авторские переводы прямо на неё, и цветами показал простенький вариант группировки меток по типам (укрепления, сёла, реки и др. локации). Надеюсь, что вам, как и мне, такой вариант карты будет полезен: В целом, сопоставить список переводов с картой труда не составило, кроме одного нюанса - №33 встречается в списке и на карте два раза (один раз для обозначения "Ріки Сенюхи", другой - для "Фортеці Угребещі"), но поскольку нетрудно понять, какая из меток относится к реке, а какая к крепости, эта ошибка не вносит сумятицы. Интересная типология представленных объектов - видим на карте крепости (37 объектов), паланки (2 объекта) и монастыри (4 объекта). Очевидно, крепостями являются самые значимые оборонные пункты с наиболее мощными укреплениями. Паланки, вероятно, более слабые дерево-земляные укрепления (они были довольно широко распространены, но именно на этой карте их сравнительно мало). Монастыри выделены метками, внешний вид которых не позволяет сходу связать их с укреплёнными объектами, однако как минимум расположение парочки монастырей (№56 и №88) намекает, что эта группа объектов также могла относиться к категории оборонных. Местами перевод помогает обращать внимание на объекты, которые не кажутся интересными, если оценивать только лишь внешний вид меток. К примеру, на карте большинство укреплений явно выделены жирными метками/иконками, на фоне которых довольно менее выразительно выглядят метки/иконки сёл, однако, к примеру, вот на этом фрагменте видим противоречие - обе метки с виду "сельские", но на самом деле в одном случае речь идёт о селе ("Село Старосель"), а в другом даже не просто паланка, а целая крепость ("Фортеця Войтове"): UPD. Автор уточнил: "Щодо Войтове - це не фортеця а село, у транслітерації я зазначив його як карйє, але при перекладі зкопіював верхню абревіатуру". Единственное, что я не понял - это метка №53, переведённая как "Амедлі". Что это? UPD - А. Середа сообщил, что "назва Амедлі - для мене також є нерозпізнаною, явно що це є самоназва об'єкту, але я не можу сказати, що воно могло означати. Сприймайте його як назву місцевості": Конечно, нужно углублять знакомство с картой, чтобы получить ответы на ряд вопросов. К примеру: Когда именно была создана карта? На основе каких данных она составлена? Был ли список укреплений добровольно подготовлен казаками и передан османам, чтобы те были в курсе системы обороны земель, включённых в сферу протектората Османской империи, или же татары и без казаков хорошо были осведомлены о системе укреплений этих краёв и нанесли на карту те оборонные пункты, о которых знали? Если карта изначально создавалась для турок, то какую роль в её создании сыграли татары? Действительно ли это турецкая карта, или всё же она скорее/во многом татарская? Кем были те, кто делал подобные карты для османов - турками, татарами или кем-то из иноземцев? По какому критерию отбирались объекты, показанные на карте? Если речь о всех актуальных укреплениях в описанной местности, то насколько полно карта отображает ситуацию на период последней четверти 17 века? Монастыри на карте показаны как один из подвидов укреплений, или они там появились из-за их общей значимости с точки зрения сакральных пунктов? Нужно сравнить карту со списком укреплений 1678 г., который также приводит в своей монографии А. Середа, чтобы понять, все ли укрепления из списка попали на карту? И т.д. P.S. Благодарю Kam Kam за наводку на источник.
  14. 1 point
    Вікіпедію читають. Вікіпедію переглядають. Чому б від імені форуму не провести тиждень замків та фортець України? По-перше — популяризація. По-друге можливість якісного матеріалу.
  15. 1 point
  16. 1 point
    Оно? ДАВО, ф. 896, оп. 1, д. 61
  17. 1 point
    Ще один етап реставрації: з палацу Сенявських демонтовано тимчасову металоконструкцію, яка з вересня 2016 року утримувала фасадну стіну від завалювання. Такий вигляд мала тимчасова металоконструкція: На одному з наступних етапів буде демонтовано масивну бетонну плиту (її видно на рівні землі), яка утримувала всю цю масу разом.
  18. 1 point
  19. 1 point
  20. 1 point
    Фото-разведка на местности Городище только номинально является памятником, и нет никакой дорожки или тропинки, которая бы вела к нему (об указателе и мечтать не приходится). А между тем со стороны близлежащих дорог объект не очень хорошо различим, поскольку он сам по себе приземистый, да ещё и всё вокруг засаживаю всякой зеленью, которая поднявшись, хорошо маскирует объект. Вот как-то так локация выглядит с дороги - до городища ок. 170 м и вдалеке еле-еле угадывается терраса многострадального укрепления: По мере приближения, терраса обретает очертания. Она поднимается всего на 1-1,5 м. над полем: Площадка в общих чертах ровная. В правой части панорамы можно различить столбик советского охранного знака: Охранный знак установлен у края западного сектора террасы. На столбе универсальная табличка со скупой подписью "Городище", без датировок и уточнений: Поскольку основной целью посещения городища была его съёмка с высоты, то взмываем вверх, и видим следующую картину: Где-нибудь в параллельной вселенной вокруг такого объекта в радиусе 100 м запретили бы распашку, обустроили бы буферную зону, заменили бы старую советскую охранную табличку на более актуальную, сделали бы дорожку, поставили бы указатель или информационный стенд, который бы объяснял, в чём ценность памятника, наконец-то провели бы нормальные раскопки и т.д. Ну а у нас, в нашей вселенной и в нашей стране это просто забытый и неисследованный остров на околице села, мешающий пахарям, которые подобно морскому прибою, медленно, но неуклонно подтачивают старый приграничный форпост.
  21. 1 point
    Обговорюється цей об'єкт: замок в Озаринцях Загальні відомості Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016): До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років: Чисельність населення у різні роки зі статті: Доповню ці дані джерелами 19-20 ст. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce: Джерело Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів. В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут. Замок Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку. Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано. На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим: Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce: Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді. Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?): А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено: Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році: Джерело Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді. Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію: Джерело Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року. Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення. У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців: Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького: Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим. Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час. У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника: Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету). Про цю експедицію також трохи написано тут Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст. Ось цікаві цитати зі статті: Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок? Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр? Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка? Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року: У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені. Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії": Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі" Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат. І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку: Наш час Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село. Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон: На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори: Ось так це виглядає з супутника: Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу: Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур? Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року: Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь": Погляд на надбрамну вежу з двору замку: Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут: Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут Також план невідомого автора звідти^ До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою): На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю: Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун: На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.
  22. 1 point
  23. 1 point
    Обсуждается этот объект: Покровская церковь в селе Сутковцы Фото Игоря Игнатьева: Источник Фотоотчёт от @MadMax Скриншоты:
  24. 1 point
    Краткая справка из книжки Яна Лешека Адамчика "Fortyfikacje stale na polskim przedmurzu od polowy XV do konca XVII wieku" (2004): Перевод: Адамчик также приводит список дополнительных источников, и, думаю, при их фильтрации всплывут новые интересные сведения о замке.
  25. 1 point
    Нарешті !!! Джерело
  26. 1 point
    Несколько свежих фото по теме. Общий вид замкового двора: Намного чище, чем было, но, как по мне, не мешало бы убрать оставшиеся деревья и, конечно же, столбы. Как прекрасно, что с этого ракурса башня сейчас просматривается без проблем: А ведь несколько лет назад башню уверенно душил молодой лес (смотрите фото в 1-м сообщении темы). Дворец, расчищенный, но ещё не приведённый в порядок: Источник фото
×
×
  • Create New...