HOUSE MD
-
Публикаций
302 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
60
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем HOUSE MD
-
-
В личной переписке SOBOLЬ обратил моё внимание на один нюанс, видимый на фрагменте карты фон Мига:На карте Мига четко помечено две церкви черным контуром и одна - красным. Судя по условным обозначениям этой карты можно определить что черным контуром помечались объекты построенные из дерева, а красным контуром или цветом - объекты, которые выстраивались из кирпича или камня.
Будьмо уважні: "і поряд дві дерев'яні церкви"
-
Вместо старой ратуши появится новая, стеклянная/прозрачная.
А я і не знав, що всі інші проблеми в місті вже вирішено і лише для міських "народних обранців" потрібно більше місця, ніж займає облрада та ОДА...
Невже вже добудували обласну бібліотеку?
-
1
-
-
Село Колодно (Збаражський район, Тернопільська область) належало Вишневецьким а потім Острожським. В опису карти околиць Тарнополя (1608) вказано, що там знаходиться капличка ("Kołodno pagus ca quonsacellum") і "był tam niegdyś zamek". Як місто Kołoden підтверджено в 1465 році. У 1589 році було спустошене татарами та втратило міські права. В другій половині XVII століття там знаходився мисливський замочок (ймовірно належав Яну III Собеському [Jan III Sobieski]) та капличка.
Джерело: SZTUKA ZIEM WSCHODNICH RZECZYPOSPOLITEJ XVI-XVIII ст. 176 (M. Brykowska, Ze studiów nad architekturą z początku XVII wieku wokół Tarnopola), вільний переклад.
І карти: Ф. фон Міга
та РККА 1939 (копія царських карт 1:21000 за 1900 рік)
-
1
-
-
Першою письмовою згадкою є Королівська грамота датована 31 жовтня 1467 р., за якою польському шляхтичеві Альбертові Боровському надано 200 марок польської валюти на розбудову королівського села Козлів. Але це свідчить і про те, що село до цього часу вже існувало.У 1575 році село було повністю знищене. Але вже 22 вересня 1577 р. вийшов королівський указ, про заснування на місці зруйнованого села однойменного міста з маґдебурзьким правом.Таку увагу до цієї місцини можна пояснити переправою у цьому місці через річку Восушка шляху Гусятин - Микулинці - Зборів - Золочів - Львів - Краків.
У 1581 р. Козлів стає власністю А. Синявського. Можливо, тоді і було закладено замок. У 1672 р. містечко було знову практично повністю знищено. У. Вердум залишив у щоденнику запис про зруйноване поселення: “Місто це, так само, як і Зборів, лежить між озером і земляним валом. Колись у ньому жили понад 4 тисячі мешканців, а тепер не було жодної живої душі”. Можливо, тоді і було знищено замок, залишки якого є на карті Ф. фон Міга:
Яке було моє здивування, коли залишки бастіону (позначка №1 на мапі) виявилися на карті 193х року, на ймовірному місці розташування замку (позначка №2) збудована церква:
при співставленні карт вдплося локалізувати місце:
що дозволило зробити таку спрощену схему (без позначення ринкової площі, інших храмів):
-
1
-
-
В моїй старій хаті повала з прольотом в 5 метрів стоїть вже 60 років...
-
В.Б. Антонович, Археологічна карта Волинської губернії, Москва, 1900:
-
1
-
-
Sommerfeld "навів" на одне з джерел праці А. Прохаски - Źródła dziejowe. T. 18 ч. 2 ст. 169 (Aleksander Jabłonowski, 1903):
І частина сторінки в текстовому варіанті:
ЦитатаZnamy opis jego w lustr. 1588 r. - kiedy był on już nieco opuszczonym (Sł. geogr.). Był to gmach okazały i obronny. Znajdowało się w nim 61 pokojów, świetlic, komnat etc, z których jeden pokój miał 9 okien, dwie izby malowane po 8 okien, a kilka po 4. Przytem 3 kuchnie i piekarnia, nadto «skarbiec» z kratą żelazną w oknie. Nad bramą mieszkanie podstarościego zamku strzegło 6 baszt etc. etc. Na taki też zamek trzeba liczyć znacznie więcej głów nad normę (65), uwzględniając dwór samego starosty, czeladź zamkową i załogę.Відоме його описання в люстрації 1588 р. - коли був він вже трохи покинутим (сл. географічний). Була це велична і оборонна будівля. Знаходилося в ній 61 покоїв, світлиць, кімнат і т.д, з яких один покій мав 9 вікон, дві кімнати, мальовані по 8 вікон, а декілька по 4. При тому 3 кухні і пекарня, «скарбничка» із залізними гратами у вікні. Над воротами житло підстарости замку стерегло 6 башт (?) і т.д. і т.д. Також на такий замок потрібно рахувати значно більше людей понад норму (65), зважаючи на садибу самого старости, замкову челядь і залогу.
-
1
-
-
В мене виникло ряд питань:
- перше питання риторичне: чи використовувався бетон при будівництві у кінці XVII століття (адже це реставрація)?
Діаментр Нової башти біля 20м. Температурний коефіцієнт розширення бетону приблизно 8-12 * 10 в -6 ступені. Для спрощення візьмемо 10. Перепад температур візьмемо 50' (від +30 влітку до -20 зимою, насправді він буде ще більшим).
ΔL = L x ΔT x α
ΔL = 20000 х 50 х 10х10-6 = 10 мм
Таким чином "защемлене" бетонне перекриття "розпирало" верх мінімум на 1 см. Ось одна з причин появи тріщин.
- чому цього не врахували ні проектант ні будівельники ?
13 серпня 2011
Байдужість гірша за ядро гармати
...
По суті, цю причину назвала й автор проекту, якій я зателефонував в її київський офіс. «Вивід води мав бути через лотки. Та їх змонтували не з цільного блока, як ми проектували, а зі шматків, з’єднаних між собою цементом у товщі стіни. Стояло воно так щонайменше три зими. І поступово вода почала дренувати у мури», — сказала пані Пламеницька.
- а як же авторський нагляд ?
- з лотків був передбачений стік чи вода текла по стіні та зволожувала її ?
Тобто, будівельники схалтурили, а проектант прийняв халтуру. Нема чого на "зеркало пенять".
Основне питання: це все некомпетентність чи недбалість (як проектанта так і будівельників) ?
PS. Звичайно, простіше все списати на стихійне лихо і знову "розпиляти" ласий шмат.
PPS. Питань, насправді, набагато більше...
-
Конюхівський краєзнавець п. Олександр звернув мою увагу на світлину у "Віці" із зображенням села ( ймовірно, скоріше вона появилась на "Пам'ятках України"). Він відмітив на ній костел. Але поряд з костелом розміщувався замок. Так як світлина зроблена до початку І СВ, то, ймовірно, велика будівля поруч із костелом і є конюхівським замком
(зверніть увагу - обрисами вона нагадує бережанський замок, а є інформація що замок у Конюхах був зменшеною копією Бережанського).
-
1
-
-
Автори проекту обмовилися, що знайшли план підземель у польських архівах, власне з якої було намальовано схему нажаль детальнішої інформації не чув, а тому стверджувати, що так воно і є не беруся
Враховуючи наявність у плані будівель споруджених у кінці 19 початку 20 століття - то план каналізації.
-
Почну з назви села:
ЦитатаВ Україні, в Тернопільській області, в Тернопільському районі є старовинне село яке називаєтьсяЧернелів Руський. ... До 1947 року село мало назву Чернелів Польський, з 1947 р. – Чернелів Руський.
ЦитатаЕсть в Тернопольской области село называется Чернелив Руський.До 1946 года это село называлось Чернелив Польский и известно оно с 14 века. ... Еще нюанс. В 14-15 веках название звучало не как Чернилов а как Черленов.
На картах 1782, 1850,1880,1938 року я назви села Чернелів Польський не знайшов. Є Чернелів Мазовецький (можна ототожнити з Польський, зараз село Жовтневе) і окремо Чернелів Руський:
ЦитатаИ сейчас местность где стоит тот же храм называют "замчисько" Так что вполне возможно, что храм был или замковым костелом или входил в систему обороны.Цілком ймовірно, що храми в Чернилові Руському та Чернилові Мазовецькому мали оборонне значення, так як укріплені земляними валами:
А ось топонім "Замчисько" "вимальвується" між селами Чернелів Руський та Ступки:
У цьому місці на карті фон Міга бачимо квадрат (1) із земляного валу і поряд дві дерев'яні церкви, укріплені земляним валом (у Чернелові Руському (2) та Ступках (3)). Дане укріплення чітко "читається" і на супутникових світлинах:
...
-
1
-
-
Дякую. Карту отримав. Якість чудова
-
Охоронний №727/7
Относится к северо-западным городским укреплениям. Расположена на скальном уступе каньона на высоте 13 м от береговой полосы. Отнесенная от Польских ворот на 300 м, она являлась дозорной, охраняя участок дороги под скалой и место переезда через реку бродом. Достраивалась в XVI в. В конце XVII в. были разрушены крыша и верх стен. В XVIII в. верхний ярус потерял оборонительное значение, его бойницы были заложены, верх стен отремонтирован, а вместо крыши сделано плоское перекрытие с земляной засыпкой. В начале XIX в. башня была засыпана и над ней устроена беседка.Каменная, двухъярусная, почти круглая в плане диаметром 9-10 м. Стены толщиной 1,3 м с напольной стороны и 0,7 м в уровне второго яруса со стороны склона. На высоту первого яруса башня примыкает к скале. Вход расположен со стороны склона в восточной стене в уровне второго яруса. Сохранившиеся бойницы имеют арочные перемычки с расширяющимися в обе стороны щеками. Полом башни служит скала, междуярусное перекрытие по балкам с опиранием в гнезда стен. Яруса сообщались между собой по приставной лестнице.
В 1962 г. на башне проведены консервационные работы. В 1966 г. в результате подмыва ее скального основания грунтовыми водами обрушилась часть скалы вместе с фрагментом стены. В 1983 г. начато восстановление башни в первоначальном виде.
"Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР" (Ил. справ.-каталог): В 4-х т./ Гл. редкол.: Н.Л. Жариков (гл. ред.) и др. - К.: Будівельник, 1983-1986.
ДжерелоУ систему Польської брами входила ще одна башта на правому березі, де русло річки Смотрич дещо розширюється, утворюючи брід. Місце розташування визначило і назву її - "Башта на броді", хоч у XVIII столітті вона інколи називалася баштою Захаржєвського. Споруджена вона одночасно з Польською брамою, не пізніше 1564 року, але, можливо, що на цьому місці раніше існувала дерев'яна башта.Дроздовська А. "Старе місто і його фортифікації"
-
Есть сведения как минимум о ещё одной плите, которая, к сожалению, не сохранилась до наших дней. Причем Сецинский ещё в конце 19 века писал о ней, как о несуществующей.
Эта плита была сделана из чугуна и находилась на одной из стен укрепления, примыкающего к башне Стефана Батория. Где именно висела плита, пока узнать не удалось.
Плита була розташована на зовнішній стіні, повернутій на Кармелітську вулицю.
-
Как известно, существует устоявшееся мнение, что ещё задолго до появления на подолье литовских князей Кориатовичей, которых считают основателями Каменца, здесь уже были укрепления. ... Что известно об укреплениях, которые, как говорят, были возведены до 14 века? Что нашли на территории замка и города археологи? Как и на каком основании это что-то датировали? Были ли у исследователей весомые основания для спорных датировок?...
Мури замку XII-XVIIIст. Охорон. №730/1вул.Замкова
Проведено дослідження західного муру замку. Встановлено, що історія цього муру нараховує кілька будівельних етапів, найдавніший з яких датується кінцем XII - початком XIII ст. Мур відкрито на довжину 20 м. Він з'єднував вежу Денну з вежою Малою. Аналогічні бійниці, виявлені у вежі Денній і в стіні з її північного боку, були відкриті також поблизу вежі Малої (збереглося три). Неабияке значення має й той факт, що первісне ядро стіни закінчується біля вежі Малої саме там, де відповідно до стратиграфії закінчується культурний пласт ХІІ-ХІІІ ст. Засоби кладки первісного двадцяти метрового муру, склад сполучного розчину й архітектурні елементи, які відрізняються від пізніших замкових споруд, привернули особливу увагу дослідників. Хімічний аналіз розчину, проведений лабораторією петрографії Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, дав підставу С.І.Нашивенку констатувати, що це вапняково-цем'яночно-карбонатний розчин - його склад: 42% вапна, 20% битої жовтобурої цегли-плінфи, 25% битого вапняка і 10% домішок, у тому числі й деревного вугілля. Такий склад розчину був характерний для споруд Давньої Русі.Вказане явище не є випадковим. Вивчаючи давньоруську оборонну фортифікацію, П.О.Раппопорт і В.В.Косточкін прийшли до висновку, що вона інтенсивно удосконалювалася саме на рубежі ХІІ-ХІІІ ст. Це було пов'язано із застосуванням організованої облоги міст замість несподіваних нападів ворога. В такій ситуації у давньоруських фортифікаціях поширюється будівництво нових укріплень - кам'яних стін. Археологічні дослідження дали змогу Б.О.Тимощуку виявити кам'яну стіну давньоруського часу на місці пізньосередньовічної Хотинської фортеці
І.С.Винокур, М.Б.Петров Про час виникнення Кам'янця: погляди дослідників.
Кам'янеччина в контексті історії Поділля: науковий збірник. - Кам'янець-Подільський, 1997. - Т. 1. - 124 с.; 1998. - Т.2. - 64 с. (2 томи в одній книзі).
Расположены на верхней и трех нижних террасах замка - южной, северной и восточной, создавая его дополнительные o укрепления. Стены верхней террасы общей протяженностью (без башен) 336 м ограничивают территорию главного двора. Ее северо-западные стены, составляющие древний участок замка, заключены между башнями Денной и Рожаикой. Они состоят из двух параллельных стен и включают в себя Малую западную башню, остатки Пороховой башни и двухъярусные казематы. Наиболее древней стеной является напольная, сохраняющая зубчатые стены начала XII в. с лучными бойницами. В 40-х годах XVI в. обе стены реконструировал военный инж. и архит. И. Претфес. В 20-х годах XVII в. в напольной стене были сделаны ворота, которые вели на мост в Новый замок. В конце XVII в. при штурме замка стены были повреждены. В 70-х годах XVIII в. комендант крепости, военный инж. и архит. Я. де Витте, реконструировал часть напольной стены. В настоящее время северо-западные стены сохранились на высоту 13,7 м с напольной стороны и 5,7 м - со стороны двора.Толщина стен составляет (м):
древнерусского периода-1,45;
рубежа XIV-XV вв.-2,2,
в местах после реконструкций XVI и XVII вв.-в среднем 4.
На стенах проведены консервационные работы древнерусских фрагментов.
Северо-восточные и юго-западные стены (длинные стороны главного двора замка) построены в конце XIV - начале XV вв. В середине XVI в. И. Претфесом вся юго-западная стена в верхней части была перестроена. Сейчас юго-западные стены с напольной стороны имеют высоту 17-19 м, со стороны двора 6-7 м. На участке длиной 72 м, между башнями Колпак Тенчинской и Ляской, восстановлены эскарповая часть, верхний ярус с зубцами и боевым ходом, деревянная галерея на консолях с гонтовой крышей.
Восточная стена замка построена в 40-х годах XVI в. И. Претфесом в 5 м от древней стены XV в. В XIX в. была укреплена эскарповыми стенами. Толщиной 3 м в уровне двора, она сохранилась на высоту 17,5 м с юга и 5,5 м с севера. Бойницы ее нижнего яруса заложены. На восточных стенах восстановлена лицевая кладка и законсервирован верх стен.
Стены нижней, южной, террасы замка расположены по кромке скальных обрывов вдоль подножья укреплений верхней террасы. Они начинаются от Папской башни и, ограничивая территорию, названную Южным двором, оканчиваются у Тенчинской башни. Формирование укреплений террасы началось в XII в. Южный двор имеет площадь 760 кв.м. Он огражден каменными стенами толщиной в уровне двора 2-3 м. Высота стен с напольной стороны 8- 10 м, со стороны двора - 2-3,5 м. На оборонительных стенах Южного двора восстановлена их лицевая кладка, белокаменный пояс и бойницы двух периодов.
Стены нижней, северной, террасы расположены по кромке скальных обрывов вдоль дороги, проходящей мимо северо-восточных фасадов Старого и Нового замков. Общая протяженность стен от Подзамецких ворот до Крепостного моста 350 м.
В 1544 г. И. Претфес на основе стены XI-XII вв. выстроил Новые Польные ворота с мостом через ров. В начале XVIII в. ров был засыпан, а в 1771 г. ворота реконструированы Я. де Витте. В 1876 г. после разборки Польных ворот уровень дороги вдоль замка был поднят и оборонительные стены превратились в подпорные. Сейчас их верхняя часть у дороги закрыта насыпью и растительностью. Высота стен со стороны обрыва 7-12 м. Возле перехода к Водной башне восстановлен участок с 9 бойницами.
Стена нижней, восточной террасы замка, с подземной галереей расположена вдоль южной стороны дороги, ведущей к его воротам. Ее протяженность от Крепостного моста до восточной стены замка 140 м. Сохранилась на высоту 12 м со стороны обрыва и 2,5 м - со стoроны въезда в замок. Западный конец стены обрушен. Толщина стены в уровне земли 1,9 м. Подземная галерея перекрыта коробовым сводом. В ее юго-западной стене 9 пушечных бойниц. Наружная стена галереи толщиной 2,7 м по фасаду выступает на 1,1 м от плоскости верха стены. Переход сделан наклонно для рикошетирования снарядов. На подземной галерее восстановлены бойницы и своды.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР; (Ил. справ.-каталог): В 4-х т./ Гл. редкол.: Н.Л. Жариков (гл. ред.) и др. - К.: Будівельник, 1983-1986
Вежа Денна, XII-XV cт., XVІ ст. Охорон. №730/9 вул. Замкова
Еволюція вежі Денної, як показали дослідження, пройшла кілька будівельних етапів, найраніший з яких відноситься до ХІІ-ХІІІ ст. Згідно зі стратиграфією і планіграфією культурний пласт ХII-ХІІІ ст. займав територію, яка прилягала до вежі Денної і містився на глибині 0,72 м від денної поверхні, а його потужність становила 0,10-0,15 м. Він представлений чорно-коричневим гумусом і давньоруською керамікою ХІІ-ХІП ст. Можливо, що це рештки внутрішньовальних конструкцій.Під західною стіною прямокутного приміщення Денної вежі, на глибині 1,2-1,25 м від рівня сучасної підлоги також було відкрито культурний шар ХІІ-ХІІІ ст., який добре датується типовою давньоруською керамікою. Виявлена кераміка належить до першого і четвертого типів за класифікацією М.В.Малєвської, вона аналогічна і київській гончарній кераміці XIІ-XIII ст.
Цінні археолого-архітектурні матеріали були виявлені при дослідженнях першого ярусу вежі Денної. У внутрішній західні стіні прямокутного приміщення вежі, під кількома шарами тиньку відкривається проріз і вертикальні шви-щілини. Один з прорізів розміщений на рівні сучасної підлоги й виявився щілиноподібною бійницею. Аналогічні бійниці були виявлені пізніше у давньому ядрі західної стіни замку. Друга бійниця була відкрита на 1,5 м вище від першої. Первісна товщина західного замкового муру досягала 0,8 м. Згодом його наростили у висоту та ширину з внутрішнього боку. В процесі розчистки нарощеного муру встановлено, що стіна мала три закладених пізніше каменем зубці-мерлони. Їх висота досягала 0,9 м, а ширина - 0,8 м. Відстань між вказаними зубцями - 0,8 м. Відкрита збоку приміщення вежі Денної бійниця якраз увійшла в середній зубець.
У вежі Денній виявленні рештки прямокутної давнішої вежі середини XIII ст.
І.С.Винокур, М.Б.Петров Про час виникнення Кам'янця: погляди дослідників.
Кам'янеччина в контексті історії Поділля: науковий збірник. - Кам'янець-Подільський, 1997. - Т. 1. - 124 с.; 1998. - Т.2. - 64 с. (2 томи в одній книзі).
-
1
-
-
В 23.07.2012 в 01:41, Filin сказал:
Во-вторых, касательно подписи показателен эпизод с картой Каприана Томашевича. Там в подписи, помимо всего прочего, значится следующее: "Такое разнообразие в нравах и языке жителей поселило в князьях [Кориатовичах] недоверчивость, и они, опасаясь, чтобы жители, полагаясь на природное укрепление города, не взбунтовались,[Кориатовичі (зовсім не польське прізвище), HOUSE MD] построили на противоположной стороне оного [замок, HOUSE MD], в предосторожность от очевидной опасности, два замка — старый и новый".
Я трішки по іншому розставив акценти
Тобто Коріатовичі збудували замок в іншій стороні міста. А тепер прошу звернути увагу де знаходиться гіпотетичний castrum romanum, II-III ст. за О. Пламеницькою. Вона сама собі суперечить. За нею, римське поселення знаходилось на території руського (русько-польського) ринку [в місті], а замок збудовано в іншій стороні ("построили на противоположной стороне оного замок").
-
Незважаючи на багаточисленні дослідження з історії середньовічного Кам'янця-Подільського протягом ХІХ-ХХ ст., його першопочатки залишаються дискусійними і сьогодні. В українській історіографії з приводу цієї проблеми сформувалося дві точки зору. Одна з них, яку відстоює Я.Р.Дашкевич, зводиться до того, що започаткування міста слід відносити до 60-х років XIV ст., коли Поділля потрапляє під владу Литви. Підставою для цієї думки служить Західноруський літопис.
Інша точка зору, прихильниками якої виступають С.О.Плетньова, С.К.Гуменюк, І.С.Винокур, М.Б.Петров та інші дослідники, зводиться до того, що час виникнення Кам'янця необхідно пов'язувати з другою половиною XII - початком XIII ст. В основі цієї точки зору - свідчення Галицько-волинського літопису під 1228 p. та конкретні археологічні матеріали з території Старого міста Кам'янця-Подільського.
Кам'янець ХІІ-ХІІІ ст., як свідчать археологічні матеріали, складався з кремля (дитинця), посаду й приміських околиць. Дитинець розташовувався на високому мисі з південно-західного боку Старого міста. Він займав площу близько 1 га, мав наближену до трикутника форму і піднімався на висоту 38 м над рівнем Смотрича. Ця локалізація дитинця пов'язана з археологічно-архітектурними дослідженнями на території кам'янецького замку XIV-XVII ст. Виявилося, що давньоруське городище ХІІ-ХІІІ ст. розташовувалося у південно-західній частині пізньосередньовічної фортеці - там, де у XIV ст. було споруджено кам'яні мури пізньосередньовічної твердині.
Топографія культурних нашарувань ХІІ-ХІІІ ст.. у межах Старого міста (посаду) досить широка. Пласт з давньоруською керамікою ХІІ-ХІІІ ст. відкрито у північній частині Старого міста, в каньйоні р. Смотрич, на сучасних Польському і Вірменському ринках, на вулиці П'ятницькій, у провулку П'ятницькому, на східних схилах півострова і в південних кварталах, недалеко від Руських воріт. Площа Старого міста становить понад 120 га. Зрозуміло, що у давньоруський час вона не вся була забудована. Культурний пласт кам'янецького посаду ХІІ-ХІІІ ст., як свідчить його стратиграфія, міститься на різних глибинах залежно від рельєфу півострова. У центральних кварталах Старого міста культурні нашарування ХІІ-ХІІІ ст. досить потужні і досягають глибини відносно денної поверхні від 0,9 до 2,7 м. Рештки чотирьох давньоруських жител було відкрито на Польському ринку уздовж будинків №6, 8, 10, 12 і СШ №1. Рештки жител з археологічними матеріалами були виявлені також на вул. П'ятницькій і на Вірменському ринку - навпроти будинку сучасної швейної фабрики.
Рештки двоповерхового давньоруського житла ХІІ-ХІІІ ст. були виявлені у 1981 p. на площі Центральній, 4'. Його підлога розташована на глибині 2,7 м від денної поверхні. У заповненні житла було виявлено завал горілих дерев'яних конструкцій. Досліджена дерев'яна будівля становила зруб з дубових деревин "в обло". Такий конструктивний тип житлових споруд . був характерний для багатьох давньоруських міст і, зокрема, для Києва ХІІ-ХІІІ ст. Констатовано, що в центральній частині Старого міста локалізація давньоруських жител ХІІ-ХІІІ ст. наче співпадала з розміщенням пізньо-середньовічних будинків XVI-XVII ст. Таку картину зафіксовано на вул. Зарванській, П'ятницькій і особливо у східній частині Польського ринку. Це дає підставу вважати, що пізньо-середньовічні принципи у забудові Кам'янця-Подільського мали у своїй основі планувальні традиції давньоруського часу. Окремі вулиці Старого міста, очевидно, існують з ХІІ-ХІІІ ст., а остаточно склалися у XV-XVI ст.
PS.
GMNE - Польський ринок XVIII ст.;
OMNP - Русько-польський ринок XV-XVI ст.;
KMNL - Руський ринок кінця XIV - початку XV ст.;
KMFD - гіпотетичний давньоруський ринок;
ABCD - гіпотетичний castrum romanum, II-III ст.
1 - русько-польський магістрат;
2 - Петропавлівський катедральний костел;
3 - церква Катерини;
4 - костел Успіння Діви Марії кляштору францисканів;
5 - Миколаївський костел кляштору домініканів.
*Радіус, позначений пунктиром, становить 155 м, або 500 футів.
*Опрацювала О.Пламеницька
-
1
-
-
Фактично вони знаходяться на відстань 15 м одне від одного. Може тому їх і звели в одне.
Можливо, це дитинець і окольний град ?
-
очевидно приміське укріплення Биковена.
Це ще спірне питання. Биковен ще точно не локовано. Білинський вважав що він розташовувався біля села Біла (Тернопільська). На польських і австрійських картах там є Бикова гора та Бикова долина.
-
-
- Iefupol / пгт. Езуполь
- Kalufza / г. Калуш
Iefupol - Ie[ss]upol
Kalufza - Kalu[ss]za
Это не "f" а двойное "s" (похоже на немецкое шарфес с).
-
В. Калиновський стверджує
А можна конкретніше, що за книжка? Дякую
Це з матеріалів дослідження Кам'янця.
На північ, поряд із Зарваницею, лежить над Стрипою колишнє містечко Вишнівчик відоме з XV ст. Як свідчать письмові джерела, був тут колись і старовинний замок, і в’їзна брама із глибоким оборонним ровом. Під мурами замку у 1684 році військо гетьмана Яблоновського зупинило чергову турецьку навалу. Руїни цього замку збереглись і до наших днів між Зарваницею та Вишнівчиком.-
1
-
-
Прошу звернути увагу на ринкову площу з кутовими вїздами, характерну для 14-15 століття.
А можно чуть подробней? Я догадываюсь, о чём идёт речь, но хотелось бы услышать чуть более расширенную версию краткой истории формирования площадей
14-15 столітті... Тобто в цей період Вишнівчик вже формувався як місто.Думаю, что это можно предположить, но выводить это утверждение в ранг аксиомы... рановато. ...
Співставляючи планувальні норми ринкових площ польських міст XIII-XV ст. та міст, що виникали у XVI-XVIII ст., В. Калиновський стверджує, що між ними існувала велика різниця. Зокрема, якщо для ринків польських міст XIII-XV ст. характерною виступала його забудова всередині, де знаходилась ратуша, торгові лавки, вага, ремісничі приміщення, житлові споруди і т. д., то ринкові площі міст XVI-XVII ст. залишалися незабудованими. Останні могли мати в центрі лише ратушу. Для міст XVI-XVII ст. існувала й інша планувальна розв'язка. В них головні вулиці, що вели від міських воріт до ринку, направлялись не до кутів площі, як у міст, зведених у XІV-XV ст., а на його середину....прийоми розташування ратуш посередині ринків зародились в Німеччині у XII XIII ст., а в Польщі - у XIV-XV ст...
*Для міст, сформованих у XIII ст., характерна трикутна форма ринкової площі.
-
На мою думку оцей об'єкт може бути тим палацом перебудованим з замку.
Не погоджуся. Прошу звернути увагу на ринкову площу з кутовими вїздами, характерну для 14-15 століття.
Тобто в цей період Вишнівчик вже формувався як місто. Його розташування на правому березі свідчить про більш пізнє походження від Зарваниці, розташованої на лівому березі. Таким чином прослідковується зміна розвитку із поселення мисового типу на місці Зарваниці, зруйнованому у середині 13 століття, до міста, заснованого в 14-15 столітті (Вишнівчик).
Якщо ми звернемо увагу на мапу Боплана, то побачимо, що замок розташовувався в південній стороні міста та відстань від греблі (3) до замку і північної межі міста практично однакові. Ви (vasylsahaidak) позначили об'єкт (1), котрий знаходиться на рівні греблі та "виходить" на храмову площу, що малоймовірно (хоча в Тарнополі так було). Вважаю більш доцільними пошуки в районі 4 або, як у Озерній (за річкою), на місці фільварку 5.
-
1
-
«Карта Ф. фон Міга» (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини
в Карты и всё, что с ними связано
Опубликовано:
Узагальнення дерево/камінь не можливе. Так зустрічаються храми позначені чорним, а дах в них червоним. Також є огорожа біля храмів позначена як чорним (гонт?) так і червоним (бляха?).
Але це все припущення, тому і не дав відповіді. Потрібно порівняти збережені храми з їх позначенням на карті для точної інтерпритації. Також слід відмітити, що листи складались не одним картографом і позначення на них відрізняються.