HOUSE MD
-
Публикаций
302 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
60
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем HOUSE MD
-
-
Обговорюється цей об'єкт: Городище поблизу села Городище
ЦитатаУкріплене поселення в селі Городище Козівського р-ну розміщене на березі р. Восушки в ур. Замчисько. Пам’ятка за своїм конструктивним планом є нетиповою для цього регіону. Вона є яскравим прикладом городища з укріпленнями, форма яких не залежить від рельєфу місцевості. Воно має зовсім правильну круглу форму (рис. 6в). Займає маленьку ділянку на краю високого плато, на схилі, що злегка понижується. По периметру городище обмежене валом. Діаметр внутрішньої площадки 55 м. Висота валу до 1 м. З південного боку до городища примикає селище-супутник, на якому зібрано кераміку ХІІ–ХІІІ ст. [Раппопорт, 1963, с. 11].*Миська Р. Теребовельська земля в ХІ–ХІІІ ст.
Локація городища на супутниковому знімку:
і його план, згідно досліджень П.Раппопорта:
Як на мене, висота валу десь біля 2 метрів:
Згідно польових досліджень 1963 року, на південь від городища розташоване неукріплене селище:
на території якого в незначній кількості зустрічається ліпна кераміка:
-
2
-
-
... укріплення, створене суспільством, у якому очевидно не було, як таких, феодальних суспільних відносин і феодального способу виробництва...
Так нас учили. Але значна кільеість знахідок римських монет на поселеннях черняхівської культури свідчить про наявність товарно грошових відносин.
...існування укріплення в тій археологічній культурі, для якої взагалі не були характерні укріплення...... всего три произвольно относительно друг-друга расположенных укрепления на большую страну и довольно большой временной отрезок...Це можна пояснити існуванням держави, котрій не потрібна була оборона - у неї була "наступальна військова доктрина".
А тепер трішки "аргументів" з Готської історії Пріска Панійського: "Переехав чрез некоторые реки, мы прибыли в одно огромное селение, в котором был дворец Аттилы. Он был, как уверяли нас, великолепнее всех дворцов, какие имел Аттила в других местах. Он был построен из бревен и досок, искусно вытесанных, и обнесен деревянною оградою, более служащею к украшению — нежели к защите. После дома царского, самый отличный был дом Онигисиев, также с деревянною оградою; но ограда эта не была украшена башнями, как Аттилина. "
* ОТРЫВОК 8й. (448 г. по Р. Х.; Феод. 41-й). (Exc. De leg. Rom. P. 47—71; B. 169—212).
-
... але "супутниками" називають поселення, або і укріплення, розташовані окремо від основного, хоча й поблизу нього...
Це питання термінології. Ось цитата: "Городища в південній частині області розташовувались на високих добре захищених стрімкими ярами мисоподібних берегах рік, підсилених системою оборонних укріплень – ескарпів, валів з ровами. З напільної сторони до них примикали поселення-супутники або торгово-ремісничі посади. Навколо городищ розташовувались поселення. Окремо виділяється городище-пристань біля с. Семенів (Зеленче), розташоване на високому березі р. Серет, що входило у склад давньоруського міста Теребовлі."
-
1
-
-
Есть там и что-то похожее на ворота, но странно то, что за основной линией укреплений есть аналогичный символ (отметил его зелёным):...
Це не брами, а мости. Отже в цих місцях протікає річка, або проходить оборонний рів.
А ещё интересно, почему центральную часть городка выделили странной штриховкой:...А це подібне на "оборонний двір" або дерев'яний замок. (?)
-
1
-
-
Ян Адамчик "посилається" на Мацюка.
-
Червоногрод на карті 19 століття:
-
2
-
-
Ось ще одна карта з Siolko біля Бережан:
-
Натрапив ще на одну карту з поселенням Сьолко біля Жукова та Дрищева (карта не датована
):
-
Поселення-супутники, якраз, і були не укріпленими. Можливо, всю територію навколо замчиська колись займала водойма. Потрібно на місці зорієнтуватись по "підйомному" матеріалу.
PS. Весною планую "дослідити" округле городище з поселенням-супутником на Тернопільщині.
-
Знайшов ось такі:
-
1
-
-
Судячи з фото, із східної сторони до городища примикає поселення-супутник:
-
Звичайно, об'єкт у Шманьківцях більше подібний на замчище. Але варто зауважити, що у Вердума описано шлях з Копичинець (ст. 137) у Збриж (ст. 138) і вказано відстані від населеного пункту із замком до обох із них - 2 милі, що орієнтовно становить 15 км. Під цей опис підпадають Чорнокінці, а Шманьківці знаходяться в стороні від дороги та не співпадають відстані. Також Антоній Шнайдер в коментарях до щоденника (ст. 322) припускав що Черніхув це Чорноконці:
-
1
-
-
-
На карті Joane Jacoba Kanter Regni Poloniae, Magni Ducatus Lituaniae, provinciarum foedere et vasallagio illis junctarum, et regionum vicinarum nova mappa geographica, 1770 року Ішків позначений як містечко, тому міг мати і декілька церков (У візитаційних актах з 1732 року, які зберігаються у Національному музеї у Львові, є описи трьох дерев'яних козівських храмів: Успенського, св. Михаїла та Стрітенського.)
На рахунок замку - думаю він охороняв лише його власника. Переправа, як свідчить щоденник У. фон Вердума, знаходилась в Купчинцях.
Назва "Дворище", є більш пізньою; як видно з карти "першої хвилі", Ішків позначено там, де зараз Дворище, а на місці сучасного Ішкова - Ішково.
PS. Церковище:
-
1
-
-
Ще б отримувати листи при надходженні приватних повідомлень
-
З ім'ям Ігоря Ольговича пов'язана назва історичної місцевості – «Ігореве Сільце», яка майже 900 років передається з покоління в покоління. Та не всім відомо, що ця назва пов’язана саме з ім’ям Ігоря Ольговича – дядька Ігоря Святославича. До цього часу одностайної думки де ж воно знаходилось не має. Ще в 1924 р. К.І.Самбурський, оглянув південно-східну околицю с. Гірок, яка мала назву «Палац», а за нею місцевість «Городок», де «видно ров и высокая насыпь. За городком «Селеще»…На «Дворце» находятся крестики медные, литые иконки, части энкалпиона». Проаналізувавши топографічну ситуацію та знахідки, він заперечив Ф.Гумілевському щодо локалізації літописного Ігорева Сільця біля с. Горбове, погодившись з думкою П.С.Уварової – біля с. Гірки. 1946 р. М.В.Воєводський провівши дослідження, як і П.С.Уварова, прив’язував літописне містечко до с. Гірки.
1979р. В.П.Коваленко обстежив комплекс пам’яток в урочищі Сільце між селами Гірки та Горбове. На той час збереглися частково вал, рів та невеликий майданчик посаду. Внаслідок проведення шурфовки і зняття плану комплекс Горбівський, на думку В.П.Коваленко, можна упевнено ототожнити з літописним Ігоревим Сільцем.
Розкопки на Горбівському комплексі продовжував протягом 1980-84 рр. загін під керівництвом О.В.Григорьєва. Встановлено, що селище, яке прилягає до залишків давньоруського городища з північного сходу і займає усю південну частину мису, загинуло внаслідок сильної пожежі в середині ХІІ ст., після чого життя в ньому не поновлювалось. Хронологічні рамки існування поселення визначені О.В.Григорьєвим сер.Х - пер. пол.ХІІ ст. Важливість цього населеного пункту підкреслює знахідка у 1887р. скарбу срібних «чернігівських» гривень. На думку Є.О.Шинакова, саме через Ігореве Сільце пролягав шлях з Путивля до Новгорода-Сіверського, який перетинав р. Десну саме в районі сучасного с. Горбове.
Важко сказати про конкретну дату заснування на пагорбах князівського села, але розкіш його викликала подив у літописців. Іншим підтвердженням «Ігорева Сільця» є назва урочищ: «Селецька», «Сільце».
-
2
-
-
Обговорюється цей об'єкт: Замок у селі Глинна
Село Глинна розташоване на колишній "стратегічній" дорозі, котра сполучала Козлів та Поморяни. Перша згадка датується 1502 роком, коли Ян Гологорський отримав с. Глинна згідно акту Жигмунта І. У 1607 році село і замок були зруйновані татарами. Але замок було відбудовано, і він чітко локується на австрійській карті І військової "хвилі":Вдається його локувати і на супутниковому знімку:
Але якими точками обмежино замчисько? Більш логічним є точки 1-2-3-4. Але між точками 2 та 5 на місцевості чітко проглядається бастіон:
Південно-східна куртина також локалізується чітко (вигляд вздовж куртини на південно-західний (3) та південно-східний (4) бастіони):
Замчисько забудовано, розташування будинків практично співпадає з картою Ф. фон Міга. Навряд чи це ті самі будівлі, але думаю що при їх будівництві використовувались фундаменти та матеріал старих:
-
1
-
-
Парафіяльний костел Петра і Павла був збудований у 1620 році і перебудований, після зруйнування татарами у 1675 році:
* для перегляду краще завантажити на компютер.Храм збудовано на підвищенні:
Товщина стін костелу біля 2-х метрів (3 польські лікті по 74 см ?):
Оборонні риси фари збереглись і до наших днів. З південної та східної сторони є залишки муру товщиною біля 1,5 метра (2 польських лікті?):
з ключовидними бійницями:
Вірогідніше за все, укріплення мало дві вежі, розташовані із західного боку ("напільна" сторона).
Півнчно-західна вежа перебудована на дзвіницю:
Південно-західна на такий будиночок:
-
1
-
-
Макет замку станом 09.06.2014:
-
1
-
-
Якщо бути точним, то з 1385 року Литва перебувала в унії з Польським королівством до 1569 року, коли була створена Річ Посполита. Так що на початок 15 ст. не коректно розглядати окремо Литву то Польщу.
-
...Місцева назва півострова - кемпа (від слова кемпінг?).
«Кемпа» — це латиномовний корінь, який має відповідник у польській мові й означає «купа», «насип».
-
Думаю, що 12 - це Буданів.
P.S. Цю карту детально опрацьовувала М.Бриковська.
-
Рівно чотириста років тому назва «Україна» вперше з’явилась на географічній карті. На мапі Великого Князівства Литовського. В колах фахівців старовинних карт мапу, на якій вперше з’явилась назва тієї чи іншої країни, називають її паспортом. Отже, 2013-го паспортові України виповнилось рівно чотириста років!
«Паспортом» Украни є карта 1613 року з назвою «Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium Exacta Descriptio...» (Велике Князівство Литовське з багатьма краями, що до нього належать, останньо описане...) У Центральному Подніпров’ї між Ржищевом та Каневом – трохи нижче Києва - позначена латиною Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur («Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом») – ось так в «паспорті» записано вперше Україну на європейській карті.
«Щодо терміну «Низ», то його адекватність не викликає сумнівів, якщо оцінювати всю охоплену картою територію з позиції Вільного [Vilna], теперішнього Вільнюсу, на той час – столиці князівства», - пише спеціалізований сайт Vkraina.com, пояснюючи, що Україна на карті і справді розташована внизу Литовського Князівства.Другою версією – не географічною, яка позначала терени «вниз» - від тодішньої столиці, Вільнюса, - є версія, що «низом» називали всю нижню течію Дніпра, - власне, нинішні землі українського Подніпров’я.
Цікаво, що додатком до карти Великого Князівства Литовського також є мапа нижньої течії Дніпра – з довідковим матеріалом латинською мовою про українських козаків та дніпровські пороги, а також позначенням місця розташування Запорізької Січі – тоді це була Січ на Томаківці.
Автором Карти Великого Князівства Литовського є Томаш Маковський, мапа, за участі Мацея Струбіча, була створена в 1603 році. А видана – десятиліттям пізніше, дуже відомим в 17-му столітті видавцем атласів голландцем Йоаном Блау в Амстердамі, з яким пов’язують «золотий вік» голландської картографії епохи Великих географічних відкриттів. Карту видано під офіційним псевдо Блау – Віллем Янссон Блау. Гравером карти є Гессель Геррітц.
«Спонсором» карти виступив литовський князь Миколай Криштоф Радзивіл (1549-1616), якого називали Сиріткою. Він спорядив на географічну подорож і збір матеріалів для карти Томаша Маковського і Мацея Струбіча. Карта видавалась окремо починаючи з 1613 року, а вперше потрапила до атласів лише з 1630 року. Останній відомий примірник карти був виданий 1647 року.
«У 1586 році, щойно отримавши княжий стіл, Радзивіл відправив експедицію на чолі зі Струбічем дослідити землі князівства, яке на той час складалося з Польщі та більшої частини Правобережної України. Робота картографа була настільки скрупульозною та достовірною, а малюнки гравера – настільки витонченими, що карта Литви Радзивіла вважається одним із найяскравіших явищ у розвитку європейської картографії XVII ст. і залишалася основним джерелом географічних знань про регіон наступні щонайменше 150 років», - пише сайт Історична Волинь.
«Загалом, карта Радзивіла є основним добопланівським джерелом історії української картографії XVII ст. При цьому очевидно, що й Боплан використовував її у своїй роботі», - додає сайт, згадуючи автора «Опису України» Гійома ле Вассера де Боплана, який також створив прекрасні карти України, але пізніше – в середині 17-го століття.
-
2
-
-
... А "Охоронка" - це що? ...
Сиротинець.
Городище: городище
в Тернопольская область
Опубликовано:
Для Волині характерні круглі городища.
Цілком можливо, адже тут якраз і проходив "кордон" між Галичиною / Червоною Руссю та Поділлям.