Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

Таблица лидеров


Популярные публикации

Отображаются наиболее популярные публикации начиная с 26.04.2017 во всех областях

  1. 7 баллов
    Провів невеличку модернізацію форуму, завдяки чому тепер в налаштуваннях форуму з'явилася можливість обрати українську мову Щоб зробити це, йдемо до нижньої частини сторінки, де і робимо вибір: Переведено назви розділів, підрозділів, різні написи, підписи, кнопки і т.д. Якщо помітите помилки в перекладі або якісь місця взагалі без перекладу - пишіть мені, бажано в персональні повідомлення.
  2. 6 баллов
    Обзор и лёгкий анализ содержимого 12 тома Первые тома издания, охватывающие территорию современной Польши, уже лет пять в продаже, теперь вот недавно появился первый том, полностью касающийся территории Украины, но ни одного более-менее полноценного обзора содержимого хотя бы польских томов (не говоря уж об украинском) я в Сети не встречал, хотя у этого эпического труда даже сайт собственный есть. Потому пришлось покупать кота в мешке (брал здесь). К счастью, издание оправдало возложенные на него ожидания и даже оказалось более ценным, чем я предполагал. Каждый из ранее выпущенных томов состоял из 2-х частей (карты + текстовая часть), а украинские тома состоят уже из 3-х частей: Самая крупная "книжка" (Часть В) - это коробка с листами карт, средняя (часть А) - книга на польском с массой информации по картам и военными описаниями на двух языках (немецком и польском), а третья книжка (Часть С) - это перевод военных описаний на украинский язык (!). Охват тома (в основном Львовская обл. и кусочек Тернопольской): А теперь обо всём этом чуть подробней. Часть B. Коробка карт Кейс выполнен из плотного и приятного на ощупь картона. Его размеры 24х31,5х6 см. Внутрь картонок внедрили магнитики, потому эта коробочка легко и приятно "защёлкивается". Мой кейс слегка пострадал во время транспортировки из Польши в Украину, потому часть его торцевых стенок выглядят надломленными, но на эти мелочи не обращайте внимания. На самом деле коробка выполнена добротно и основательно, а моя, очевидно, подверглась чрезмерным нагрузкам. Внутри аккуратно сложные 33 листа карт (31 факсимильных карт-оригиналов и 2 факсимильных карты-копии): Каждая из карт отпечатана на отдельном свёрнутом листе мелованной бумаги: Листы свёрнуты таким образом, чтобы был виден порядковый номер листа, что сильно упрощает поиск: Большинство листов имеют размер 64х49 см. Выглядит это как-то так: Небольшая часть листов имеют размер 98х68,5 см: Качество печати хорошее, цвета сочные, линии достаточно чёткие (по фото это, правда, оценить сложно). Отдельно остановимся на том, чем карты-оригиналы отличаются от копий. Для сравнения приведу примеры одних и тех же листов с карт-оригиналов (напомню, что таких карт 31) и карт-копий (их всего 2 - лист с Бродами в Львовской области и Заложцами в Тернопольской обл.). Как видите, карты-копии снабжены рамками, в правой части которых имеются списки населённых пунктов, присутствующих на листах. Помимо этого есть много мелких отличий в стиле/цветах и деталях: Фрагменты (оригинал слева, копия справа): Ещё до знакомства с содержимым папки я подумал, что стопка бумажных карт - это наиболее бесполезная часть издания, если учесть факт публикации всех листов на сайте mapire.eu, однако более детальное знакомство с содержимым показало, что у папочки есть скрытые козыри в рукаве: С удивлением обнаружил, что на mapire.eu опубликованы карты, которые в рамках польского издания классифицируются как копии. А поскольку оригинал от копии не редко отличаются деталями, то фактически польское издание содержит малоизвестный вариант карты (!): Изучать плоды работы австрийских картографов в поисках нужных объектов, конечно, проще всего по квадратам/листам, тогда как на mapire.eu они сшиты в одну простыню без разбивки на листы и нумерации, а ведь те же военные описания ссылаются именно на конкретные листы. На mapire.eu карты частично искажены, потому что их пришлось подгонять под существующий рельеф, и местами эти искажения бросаются в глаза даже невооружённому глазу (особенно это печально, когда искажения меняют планировку объекта, превращая, к примеру, квадрат в параллелограмм или вовсе в трапецию), а факсимильные издания карт, разумеется, этих искажений лишены. Из недостатков карт пока могу отметить только их громоздкость (не так уж и легко работать с метровыми листами) и мелковатый масштаб (в этом плане mapire.eu выглядит более удобным и детализированным за счёт возможности увеличивать фрагменты карт). Но это мелочи в сравнении с массой плюсов. Часть A. Польско-немецкий том с текстами. Увесистая книжечка размером 24х31,5х2,5 см. Твёрдый переплёт, 375 стр. Бумага не мелованная, какая-то попроще, но если учесть, что книжка в основном забита текстами, то это не особо бросается в глаза, однако, когда на страничках изредка попадаются иллюстрации, обращаешь внимание на не самое выдающееся качество печати. Впрочем, это не особо важно, главное, что тексты прекрасно читаются. Все материалы тома приведены на двух языках - немецком и польском. Оглавление выглядит следующим образом: Вначале идёт несколько статей, рассказывающих в целом о всей карте, её истории и о подготовке издания. Далее растолковываются условные знаки и надписи, затем несколько перечней сокращений, используемых в текстах. Вся эта вступительная текстовая часть занимает 95 стр., пронумерованных римскими цифрами: После вступления начинается самое интересное - текстовый блок с военными описаниями, сопровождающими карты. У этого блока/секции уже своя нумерация арабскими цифрами. Описания и всякого рода примечания занимают ещё 280 стр. Военные описания разбиты по номерам листов карт, потому там не составит труда найти тот или иной описанный населённый пункт. Описания на двух языках (немецком и польском) синхронно выводятся в двух колонках, что очень удобно, т.к. даёт возможность быстро сравнивать оригинал с переводом: Детальней о содержимом военных описаний остановлюсь чуть ниже, в описании украинского тома. Далее идёт блок с 1196 редакторскими примечаниями разного рода, которые основательно обогащают и без того не бедный пласт данных военных описаний: В топонимической секции чуть более детально (опять же с разбивкой по листам карт) приводятся краткие сведения о различных топонимах, отмеченных на карте (варианты названий, современное расположение, существует/не существует и т.п.): Завершается книга индексом топонимов со ссылками на номера листов карт и страницы тома с текстом, где находится графическая/текстовая информация об этих локациях: Часть C. Украинский том с текстами. Украинская часть намного скромнее польского-немецкого тома по целому ряду показателей. Размеры 23,3х30,7х0,6 см. Здесь уже мягкая обложка и 90 страниц текста, состоящего из вступление на двух языках (польском и украинском) и перевода военных описания на украинский язык. Причём, если в Части А польский вариант перевода приведён синхронно с текстом на немецком, то в Части C есть только украинский перевод. Кроме того в Части С нет индексов топонимов. Из-за этих недостатком Часть С никак нельзя считать самодостаточной, поскольку для полноценной работы с ней постоянно нужно будет обращаться к части А, к примеру, ради знакомства с оригиналом описаний на немецком или чтобы узнать, на каких листах карты или в каких блоках описаний нужно искать тот или иной населённый пункт. Это несколько неудобно, но при этом такое решение выглядит рационально, ведь издание в первую очередь ориентировано на поляков, и вообще хорошо, что они потрудились снабдить издание украинским переводом военных описаний, а вот если бы они решили Часть С дополнить индексом топонимов и немецкими текстами, то это бы как минимум вдвое увеличило объём украинского тома, что в итоге сказалось бы на и без того не маленькой стоимости издания, а также задублировало бы немецкую часть текстов, что тоже не очень хорошо, если учесть тот факт, что Часть A, B, C составляют одно издание. Так что спасибо издателям за перевод, а со всеми другими недостатками Части C вполне можно смириться и работе с картой они не особо помешают. Предисловие к Части C достаточно интересное и относительно краткое, потому приведу его здесь целиком: Типичные странички с переводами военных описаний на украинский язык: Теперь отдельно хотел бы поделиться всякого рода сведениями, наблюдениями и мыслями по теме военных описания: Все описания выполнены по одной схеме, там указывают: названия местности, расстояния (в часах марша), солидные постройки, воды (реки, ручьи, озёра и т.п.), леса, луга и болота, дороги, горы и примечания. Пункт с солидными постройками и примечаниями приводятся не во всех случаях, а только когда есть что-то важное, о чём стоит сообщить, а такое случается скорее редко, чем часто. Наверное не меньше 95% информации, приведённой в военных описаниях, не имеет никакого отношения к архитектуре. Подавляющая часть текста отведена для описаний рек, озёр, болот, гор/возвышенностей (откуда можно что-либо контролировать или обстреливать, о чём постоянно сообщается), состояния дорог (где/чем/насколько легко можно проехать), лесов и лёгкости их пересечения и т.п. информации. Впечатляющий объём данных, позволяющий, к примеру, составить электронную карту состояния дорог в конце 18 века, сетки водоёмов, где вода считалась пригодной для питья и т.д. Поскольку описания во многом схематичны и от села к селу данных часто дублируется, картографы поступили разумно - они не стали постоянно повторять одно и то же, а если в этом селе леса/реки/ручьи/болота/дороги и т.д. такие как в соседнем, то в тексте ставится отсылка к номеру населённого пункта на этом или соседнем листе карты, мол, там читайте детали, а здесь всё такое же. Был разочарован тем, что военные описания, как оказалось, не содержат сведения обо всех укреплениях, показанных на карте. Зачастую упоминаются только те объекты, которые можно было на тот момент как-то использовать в военных целях (в основном замки и оборонные дворы, реже - монастыри), но это лишь часть укреплений, зафиксированных на картах. Городские укрепления, судя по всему, зачастую вообще не интересовали австрийских военных, потому на весь том встретил только два упоминания укреплений городов, да и те пренебрежительные. Описания оборонных объектов крайне скупы, но иногда даже в этой скупости проскальзывают уникальные и очень интересные детали. Сходу не заметил идеально чёткой и сходу заметной логики в том, какие замки/дворы упоминать, а какие нет. Т.е. к примеру может быть упомянуто укрепление, но с пометкой, что к обороне не годится. В одних случаях замок может быть упомянут без деталей, потому непонятно, подходил ли он в конце 18 века для обороны или нет, в других может быть упомянут с деталями, но при этом отмечено, что для обороны не годится. Не исключено, что из-за разных исполнителей логика "плавала" и менялась от листа к листу, потому это уже как бы не единый источник, а фрагменты заметок разных людей с разными взглядами. Всего в военных описаниях 12 тома чётко упомянуто ок. 24 оборонных объекта. Кроме того, среди упомянутых в тексте построек вырисовывается список объектов, которые хоть напрямую и не названы оборонными, но уже сам факт их появления в описаниях намекает, что к ним стоит присмотреться. Таких объектов из категории "на проверку" наберётся ещё пару десятков. Из приятных сюрпризов описаний отмечу, что иногда в описаниях встречаются чёткие упоминания укреплений, которые на карте никак явно не выражены. И, конечно же, в описаниях попадаются интересные данные о структуре отдельных укреплений. Пункт "Солидные постройки" в описаниях встречается скорее редко, чем часто, а его содержимое довольно скупо описывает объекты. Зачастую они просто перечисляются (костёл, замок, двор, корчма). Из всех типов объектов, упомянутых в текстах, чаще всего встречаются не замки и оборонные дворы, а корчмы, мельницы и сакральные постройки. Среди сакральных построек иногда попадается упоминания храмов или монастырей с каменными оградами, но практически всегда непонятно, были ли они оборонными или это простые стены - о бойницах и прочих мелочах описания не сообщают. Тем не менее, к этим, отдельно выделенным военными сакральным объектам стоит присмотреться. По описаниям временами заметно, что их составляли разные люди. Так, к примеру, одни авторы комментарий к солидным постройкам могли отнести только действительно солидные объекты по типу замков или монастырей, другие внезапно могли к категории солидных отнести корчму, а автор одного из листов вообще выделился на фоне других, упомянув в паре сёл деревянные церкви, а этот тип построек в описаниях встречается крайне редко по вполне логичным причинам - вряд ли в конце 18 века деревянный храм мог быть полезен в военных действиях. Если населённый пункт с момента создания карты изменил своё название, то в сносках сообщается современное название, что удобно. Однако, практика показала, что всё же в тексте встречаются старые названия сёл, которые в наши дни носят новые названия, но никакими сносками с уточнениями эти названия не снабжены. В описаниях мне недоставало рядом с названиями поселений информации о современной территориальной принадлежности (область, район), потому иной раз даже не замечаешь, что, к примеру, вот эти тексты относятся к объектам Львовской области, а вот это уже Тернопольская. В целом. конечно же, в этом источнике скрыт солидный новый пласт данных, ведь это только один том и уже 40-50 объектов всплыло, а будут и другие тома, потому, вероятно, издание поможет обогатить знания о 2-3 сотнях укреплений Украины. Очевидно, остальные тома, касающиеся Украины, будут оформлены похожим образом.
  3. 5 баллов
    Обговорюється цей об'єкт: замок в Озаринцях Загальні відомості Село Озаринці (Могилів-Подільський р-н) знаходиться на півдні Вінницької області, 10 км на північ від Могилева, ~100км на південь від Вінниці, ~30км від Мурованих Курилівців і Шаргороду, 2 км від міжнародної автодороги М21. Населення 1311 мешканців (2016): До революції Озаринці були скоріше містечком. Про історію села дуже докладно написано на Вікіпедії, я лише процитую найважливішу інформацію, яка в т.ч. свідчить про значимість поселення впродовж багатьох років: Чисельність населення у різні роки зі статті: Доповню ці дані джерелами 19-20 ст. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich" (1880) - 2060 мешканців, але про замок нічого не сказано, містечко названо Ozarzynce: Джерело Крылов А. "Населенные места Подольской губернии" (1905) - 3550 жителів. В селі збереглись 2 православні церкви, синагога (18 ст.), костел (1741), старі руський та єврейський цвинтарі. Багато інформації про містечко подано тут. Замок Отож, окресливши загальні дані про поселення, можна перейти до замку. Точкою відліку, як ми вже вияснили є 1657 рік, тобто рік будівництва замку. У 1690 його було пошкоджено і в 1699 відбудовано. На картах Боплана 1650 і 1670 рр. Озаринці зображено як Ozarince, але без укріплень. І це логічно, адже карти відносяться до п.п. 17 ст., коли містечко ще не було укріпленим: Така ж ситуація з картою Річчі Занноні (1767) – укріплень нема, можливо вона зроблена на основі карти Боплана? Хоча містечко називається вже Ozarynce: Продовжуючи тему карт, так як руїни замку дійшли до нашого часу, то цілком логічно можна було б очікувати його позначення на картах Російської імперії, хоч в якомусь вигляді. Але на 3 верстовій карті Шуберта (1863-1877) приблизно на місці замку позначена якась рослинність (?): А на двохверстовій карті (1909) важко щось розгледіти, але здається теж нічого не позначено: Щодо письмових джерел, то розпочати можна з "Сведений 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році: Джерело Звідси довідуємось, що скоріше всього остання перебудова була здійснена поміщиком Комаром, який перебудував замок у хлібні амбари. Однак, в описі зазначається, що за переказами замок побудували поляки, а не козаки. Також цікавими є відомості про "бурти", які побудовані татарами зі "стратегічною метою" (вони предмет додаткового дослідження). В Археологічній карті Ю. Сіцінського (1901) подані ці ж відомості, проте в скороченому вигляді. Історик Ю. Ролле, який збирав інформацію про подільський край, подає в своїй роботі "Opowiadania historyczne: serya VII" (1891) таку інформацію: Джерело Отже, коли імператриця Катерина дізналася, що Катажина Косаковська не хоче їй присягнути, вона дала наказ конфіскувати і повернути спадкоємцям маєтки Косаковської. Станіслав Комар скористався цією ситуацією, представив свої претензії і вже в кінці 1795 отримав маєтності не лише Стрижаковських, але і Чурилів в т.ч. Озаринці. Цікаво, що це той же Станіслав Комар, який у 1805 здійснив перебудову ще одного замку – у Мурованих Курилівцях. Муровані Курилівці, які, так само як і Озаринці, належали Чурилам, стали резиденцією Комара. Про рід Комарів і про маєток в Курилівцях можна докладно прочитати тут В 1830-1831 родина Комарів виїхала в Європу "шукати спокою" і в 1832 Станіслав Комар помирає. Вдова разом з дочкою Дельфіною осідають в Парижі і деколи Дельфіна ще приїжджає на Поділля. Можна допустити, що перебудова замку в Озаринцях була здійснена до 1830 року. Загалом, це джерело ще потребує докладного вивчення. У роботі "Приходы и церкви подольской епархии" авторства Сіцінського (1901) бачимо такий опис Озаринців: Також в цій же роботі зазначено, що один з існуючих храмів був збудований за кошти поміщика Чацького: Отже, Сіцінський дав змогу зрозуміти коли саме Комар міг перебудувати замок у хлібні амбари. Це було не пізніше 1865 (варто уточнити коли саме Озаринці перейшли Чацьким). Не зрозуміло чи печери, про які говрить Сіцінський, є замковими погребами чи чимось іншим. Основна доля описів замку приходить на післяреволюційний час. У 1926 році в Озаринцях був відомий мистецтвознавець Данило Щербаківський, який крім єврейських пам'яток описував і замок. Ось фрагменти з його щоденника: Отже Щербаківський не лише фотографував Озаринецький замок, а й здійснював обміри, проте невідомо чи ці матеріали залишились. Деякі фотографії і матеріали з цієї експедиції опубліковані, тому є надія, що решта теж збереглась. Також, це лише фрагменти зі щоденника Щербаківського і в повному варіанті інформації може бути більше (здається він є опублікований десь в глибинці Інтернету). Про цю експедицію також трохи написано тут Про замок у статті там немає інформації, нам більше цікава особа автора – Бориса Хандроса (1923-2006), уродженця Озаринців, автора книги про Озаринці "Местечко которого нету" (2001). Можливо в книзі міститься якась додаткова інформація і про замок? На жаль, книги немає у вільному доступі, але вона є у бібліотеках Києва, Одеси, можливо інших міст. Ось цікаві цитати зі статті: Де знайти матеріали цього кружка? Може там щось є про замок? Борис Хандрос також був сценаристом фільму "Мельница" (2002), який знімівася у 90-х роках в Озаринцях. Можливо замок потрапив у кадр? Тут же сказано про бійниці всередині синагоги. Можливо вона була частиною укріплень містечка? Наступним етапом дослідження замку в Озаринцях була робота Ю. Сіцінського "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст." 1928 року: У своїй роботі Сіцінський не лише повторює відомості з 1901, але й доповнює їх обмірами. Замок був приблизно квадратовим в плані зі стороною у 55 м. Сіцінський застав фундаменти північно-західної башти яка була восьмигранною зовні і круглою всередині. Також він фіксує склепіння у північно-східній стороні, і що в'їзд у замок здійснювався з півдня. Станом на 1928 рік, від будинків які були збудовані всередині замку зі східної і північної сторони де-не-де залишилися мури. На західній стороні збереглись амбразури, тобто мур ще стояв, а зі сходу стіну підпирали контрфорси. Цікаво, що поряд з замком був ще один двір, огороджений невисоким муром. Фотографія і план опубліковані у роботі допомагають цю інформацію осягнути. В якості джерел Сіцінський пропонує крім робіт, які частково розглянуті, також книгу "Powiat Mohylowski w gubernii Podolskiej". На жаль, даної книги у вільному доступі немає і залишається лише здогадуватись які відомості там наведені. Наступним іде П. Жолтовський який у 1930 відфотографував багато населених пунтків Поділля в т.ч. Озаринці. Дані фотографії знаходяться у фонді Таранушенка і опубліковані в альбомі "Пам'ятки архітектури Подільської губернії": Фотографії дають широке уявлення про те, як виглядало укріплення. Наприклад видно добре збережені амбразури і контрфорси. Не зовсім зрозуміло розташування Богунової башти і взагалі звідки Жолтовський взяв цю назву? Про північно-східну вежу Сіцінський говорив як про залишки "склепінь", а про північно-східну як про "фундаменти вежі" Замок в Озаринцях фігурує в реєстрах пам'яток. У виданні Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (1983-1986) знаходимо крім уже відомої інформації Сіцінського також таке Тобто в 80-х роках ХХ ст. частково ще стояла східна сторона і каземат. І ще ось така фотографія знайдена на просторах Однокласників, на ній скоріше вського ображений північно-східний кут замку: Наш час Зважаючи на те, що руїни замку збереглись, його дуже легко можна локалізувати, його видно при в'їзді у село. Замок знаходиться на правому березі річки Немії, яка утворює тут глибокий каньйон. Південніше є також джерело, яке впадає у Немію і утворює невеликий каньйон: На лівому березі, в свою чергу, знаходиться містечко, вид з замкової гори: Ось так це виглядає з супутника: Замок з однієї сторони захищений каньйоном річки Немія. Фото для оцінки рельєфу: Частина мурів збереглась, хоча виглядає трохи по-любительськи, на мою думку, виникає питання чи оригінальний це мур? Фото надбрамної вежі, можна порівняти з фотографіями Жолтовського 1930 року: Північно-східна вежа, Сіцінський писав про неї, як про "залишки склепінь": Погляд на надбрамну вежу з двору замку: Вид з прибрамної вежі на південно-західний кут: Фотографії з неба авторства @MadMax. Більше тут Також план невідомого автора звідти^ До речі у статті на castles.com.ua зазначено, що місцеві замок називають крепостю і я це лише можу підтвердити (у 2017 стикнувся з такою ж проблемою): На сайті ozaryntsi.com сказано, що замок також називають Турецькою Крепостю: Там же сказано, що до побудови фортеці міг бути причетний Іван Богун: На просторах інтернету навіть є відео де з вуст молодих людей окремо звучать два поняття "козацька фортеця" і "крепость". І з цього можна було б посміятись, якби було б зрозуміло з якого дива людям називати замок інородним словом "крепость"? Адже навіть місцина в якій знаходиться замок називається Танасова гора/Замчисько. Я б допустив, що була якась авторитетна людина, яка вперше назвала замок крепостю і від нього уже підхватили і так воно дійшло до цих пір? Тоді питання, а в якому контексті замок був названий крепостю? Може це було якесь дослідження? Може це був Щербаківський, який в свому щоденнику називав Озаринецький замок "кріпостю"? Питання відкрите От і все, що я знайшов по даному об'єкту. Буду радий, якщо додасте нової інформації.
  4. 5 баллов
    Концепция продолжает обрастать деталями Как видим, согласно авторской версии изначально замок был небольшим, но в ходе одной из модернизаций его площадь увеличилась, а укрепления от башенно-стеновой концепции перешли к бастионной:
  5. 4 балла
    Обсуждается этот объект: замок в с. Крупа Всего в 8 км к юго-востоку от старого центра Луцка находится с. Крупа: Живая карта О существовании в этом селе укрепления я узнал от Тараса Вербы, который помимо наводки на локацию, поделился массой других интересных сведений об этом объекте. Массивный укреплённый участок находится в северной части села и довольно неплохо читается на спутниковых снимках: Викимапия План укрепления (автор: Т. Верба): С севера, со стороны долины реки, рубеж обороны и сейчас выглядит внушительно: Северо-восточный угол укреплений и вид на восточную линию вала и рва: Если вдоль восточной линии укреплений двинутся дальше, в южном направлении, то вскоре чётче вырисуется ров: Посредине восточного вала имеется разрыв, вероятно, оставшийся на месте, где некогда были ворота: А теперь немного текстовых сведений, которые дополняют фото и данные, зафиксированные на плане: Такой вот интересный объект, да ещё и совсем неподалёку от Луцка, да ещё и практически не известный и не изученный. Укрепление не маленькое. Для примера сравните его размер с размерами замка Любарта в Луцке (оба объекта в одном масштабе): Тянет предположить, что замок в Крупе построен в 16 веке, но, возможно, он мог сформироваться и в 1-ой половине 17 века. Облик объекта порождает много вопросов. К примеру, что собой представляли земляные платформы, похожие на миниатюрные бастиончики? Были ли это открытые площадки или же над ними возвышались башни? Загадочной выглядит и гипотетическая цитадель. И почему о таком солидном укреплении сохранилось так мало сведений? Может оно не очень долго функционирывало? Так или иначе, укрепление вовсе не рядовое, а его близость к Луцку и не слабая система укреплений заставляет сделать предположение, что замок мог играть роль и в обороне подступов к главному городу этого края. P.S. А вообще Крупа издавна была важным рубежом обороны, о чём свидетельствует наличие на его околицах села сразу нескольких городищ (кратко о них сообщает Википедия). Не удивлюсь, если и замок построен на участке одного из старых славянских укреплений.
  6. 4 балла
    При "редуті" є міні-музей. З речей там немає нічого з самої пам'ятки. Натомість, місцевий художник намалював штурм редута, як він його собі уявляє. Люди в музеї так, схоже, і не зрозуміли, чому я реготав. Невеликий альбом по редуту: https://goo.gl/5s1bFu
  7. 4 балла
    Форт Сангалло в г. Неттуно (Forte Sangallo), Италия Это один из ранних, хорошо сохранившихся и наиболее примечательных образцов бастионной фортификации не только в Италии, но и в мире. Источник Форт построен за неполных 3 года, в 1501-1503 гг., по указу Чезаре Борджиа, который укреплял границы Папской области, управляемой на тот момент управлял его отцом, папой Александром VI (Родриго Борджиа). Тот самый Чезаре, который захватил замок Форли, описанный выше, в случае с Неттуно предстаёт перед нами уже в качестве созидателя, а не разрушителя. Форт век назад: Проект укрепления был разработан Джулиано да Сангалло, но строительством руководил его брат Антонио да Сангалло Старший. Собственно, в честь создателей укрепление и нарекли "Фортом Сангалло". Оба упомянутых архитектора были одними из первых, кто переключились с башен на бастионы. В последующие века укрепление лишь в незначительной степени перестраивалось и модернизировалась, благодаря чему до наших дней дожил практически в первоначальном виде один из уникальных форпостов начала 16 века. Это небольшое укрепление, входило в систему береговой обороны, куда также были включены множество отдельных башен, несколько крепостей и фортов, разбросанных по морскому побережью. Форпост Сангалло должен был защитить от набегов пиратов и возможных атак турок город Неттуно. Форт представлял собой квадрат размерами всего ок. 45х45 м., его углы усилены небольшими бастионами, причём уже довольно сложной конструкции - с небольшими орильонами и двумя ярусами казематов на фланках. Высота куртин/бастионов колеблется в пределах 18-25 м., толщина достигает 5 м. С трёх сторон форт окружили широким рвом, с четвёртой его прикрывало море. План форта: Ядром укрепления была массивная прямоугольная в плане башня размером ориентировочно 18х20 м. Это одновременно и башня, и ренессансный дом-дворец. Пока не смог выяснить, была ли она построена до начала 16 века (к примеру, как одна из башен береговой обороны) или же её возвели одновременно с фортом. Источники: 1, 2 Особенно сильно сходство с Тернопольским замком ощущается при взгляде на форт со стороны моря/набережной, когда в кадре оказывается вода. Форт и сам по себе примечателен, но его расположение на побережье усиливает родство с замком в Тернополе, построенном на берегу озера. Источники: 1 (?), 2, 3, 4, 5 Кстати, обратите внимание на интересную деталь - близость к воде дала возможность обустроить со стороны моря небольшие ворота, втиснувшиеся между главной башней и одним из угловых укреплений. Отсюда можно провести параллель с замком в Тернополе, в инвентарях которого упоминается загадочная "Furta cala od stawu" (1672 г.), т.е. воротца/калитка со стороны озера. Мы не знаем, как эта деталь выглядела в случае с Тернопольским замком, но можем посмотреть, как она выглядела у форта в Неттуно (вид снаружи и со стороны внутреннего двора): Источники: 1, 2 Ещё одна загадочная деталь Тернопольского замка - это его ворота. Декоративная версия "египетских" ворот 19 века построена на участке, где ранее находились старые замковые ворота. И вот не совсем понятно, почему участок ворот так сильно смещён в сторону относительно центральной оси фасада дворца? Источники: 1, 2 Так вот форт в Неттуно как раз демонстрирует возможную причину этого смещения. Дело в том, что во 2-ой половине 15 - 1-ой половине 16 вв. был довольно популярен приём, когда ворота смещали к одной из башен/бастиону (как раз в нужную нам сторону). Зачем это делали и в каких укреплениях использовался подобный приём я расскажу как-нибудь в другой раз в отдельной теме, пока же можете оценить, как это было реализовано в случае с Неттуно (1, 2): Источники: 1, 2 Кстати, в Италии 15-16 вв. доступы к подобным мостам нередко прикрывались вспомогательными укреплениями (барбаканами/равелинами) разных форм и размеров, и буду не удивлён, если какое-то передовое укрепление существовало и в случае с Тернопольским замком. Также интересно, что форт в Неттуно хоть и зачисляется иногда в категорию городских цитаделей, но в то же время он был достаточно обособлен и изолирован от городка, окружённого собственной линией обороны. Что-то похожее, вероятно, было и в Тернополе, где замок на первом строительном этапе, вероятно, не очень прочно был связан с системой городских укреплений. Меня особенно интригует то, что Ян Амор Тарновский, создатель Тернопольского замка, вполне мог видеть форт в Неттуно своими глазами. Известно, что он немало путешествовал, а в 1518 г. отправился в Святую Землю, и в рамках этой поездки побывал в Риме, где был принят папой Львом X. И он вряд ли мог не заметить потрясающий Замок св. Ангела, который в конце 15 - начале 16 вв. был сильно перестроен и модернизирован по проекту уже упомянутого Антонио да Сангалло Старшего. И если бы Ян Тарновский заинтересовался бы другими укреплениями этого мастера (что не удивительно, учитывая его любознательность и дальнейшую приверженность идеям ренессансных укреплений), то всего в каких-то 50 км южнее Рима он мог посмотреть на Форт Сангалло. Отсюда уже открывается целое море всевозможных вариантов, начиная с того, что при желании Тарновский мог даже напрямую встретиться с Антонио да Сангалло Старшим и заканчивая тем, что папа Лев X мог поделиться со своим союзником в борьбе против турок кое-какими наработками в области модерновой фортификации. Конечно, скопировать Замок св. Ангела было тяжеловато, но такой вот небольшой форт - вполне под силу. Замчище в Тернополе и форт в Неттуно в одном масштабе: Источники: 1, 2 Если же допустить вероятность, что Тарновский вдохновлялся каким-то подобным укреплением или даже конкретно этим, то можно, глядя на форт, представить, как мог в таком случае выглядеть Тернопольский замок, хотя бы на стадии проекта. В любом случае, тема европейских вояжей Тарновского (и особенно итальянские отрезки маршрутов) заслуживает самого пристального внимания, т.к. она может дать ответ на вопрос, что он мог видеть, и чем вдохновляться. Конечно, сходство сложно назвать стопроцентным, и помимо общих деталей хватает и различий, однако некая сумма общих черт между укреплениями Тернополя и Неттуно показалась мне достаточно весомой, чтобы выкатить вам на оценку этот возможный аналог. Источники: https://en.wikipedia.org/wiki/Forte_Sangallo http://www.comune.nettuno.roma.it/pagina678_forte-sangallo.html http://www.nettunocitta.it/monumenti/forte sangallo/forte sangallo 03.htm https://wsimag.com/it/architettura-e-design/15724-forte-san-gallo-a-nettuno http://www.icastelli.org/evoluzione/fronte_bastionato/protobast/protobast.htm
  8. 4 балла
    Подходя к вопросу поиска аналогов с разных сторон, то и дело приходишь к одному и тому же выводу - не исключено, что зарождение облика Тернопольского замка может быть очень плотно связано с Италией. Именно там на рубеже 15-16 вв. произошла революция в фортификации, в ходе которой на смену классическим высоким тонкостенным башням пришли приземистые артиллерийские башни (торрионы или рондели) и, конечно же, ранние бастионы. В 1-ой половине 16 века Италия активно экспортировала в разные страны если не военных инженеров (работавших с новыми формами фортификации), то хотя бы проекты или идеи/концепции новых укреплений. Ян Тарновский, основатель Тернопольского замка, был одним из тех, кто проникся итальянскими реформами и стал одним из первых строить укрепления нового типа на землях Речи Посполитой. Очевидно, ренессансная природа Тернопольского замка была довольно ярко выражена, о чём свидетельствуют запись в дневнике Ульриха фон Вердума (27 ноября 1671 г.), где путешественник отметил, что застройка замка выполнена "итальянским способом". Упомянутая выше вежа в Пётркуве интересна (и у неё тоже прослеживаются итальянские корни), но она представляет собой обособленное укрепление, а интересно было бы найти замок с четырёхугольной главной башней, включённой в линию укреплений. Ещё во время первых знакомств с гипотезой о существовании внутри дворца Тернопольского замка некого донжона я был озадачен, т.к. был уверен, что к середине 16 века главные башни уже не использовались, тем более у новых укреплений. Однако более детальное знакомство с итальянскими образцами быстро дало понять, что главные башни (итальянцы их называют Мастио или Мачио) как бы по инерции строили у модерновых укреплений и в первой половине 16 века. При этом такие башни уже не гнали в высоту, они были очень массивными и не особо сильно возвышались над куртинами, но всё же это были явно выраженные доминанты. Взяв за основу гипотезу о существовании главной башни у Тернопольского замка и вероятность того, что у него была более-менее регулярная форма плана, я профильтровал пласт итальянских укреплений, и хочу показать несколько интересных объектов. Замок-цитадель в г. Форли (Rocca di Ravaldino Forli), Италия. Этот замок привлёк внимание главной башней, возвышающейся над регулярным квадратным в плане ядром замка. В целом замок в Форли имел довольно размашистую систему укреплений, включающую несколько укреплённых дворов и ряд внешних вспомогательных укреплений, но в этой теме остановлю внимание только на его ядре, показанном на фото ниже. Укрепления замка существовали с 13 века, но ядро в его нынешнем виде построили ориентировочно в 1470-х - 1480-х гг., когда замок приспосабливали к войнам с участием артиллерии. Автором проекта реконструкции был Джорджо Фиорентино, знаковый военный инженер того времени, построивший ряд укреплений для рода Сфорца (а в конце 15 века Форли находился под контролем Катерины Сфорца). Мастио, очевидно, остался в наследство от одного из первых строительных этапов. Когда во 2-ой половине 15 века проводилась модернизация замка главная башня пережила тотальное разрушение старых укреплений и была перестроена и включена в проект новой твердыни. Мастио Форли не похожа на главную башню Тернопольского замка, но тут важна не сама башня, а её расположение в структуре других укреплений. В декабре 1499 г. замок в Форли был осаждён войсками Чезаре Борджиа (сын папы Александра VI), и был захвачен 12 января 1500 г. После захвата укрепление быстро потеряло своё значение, в дальнейшем серьёзно не перестраивалось, но и не сильно разрушалось, потому это очень примечательный образец фортификации, в основном сформировавшийся в конце 15 века. Может показаться странным, что я сравниваю замок конца 15 века с более современным укреплением 1540-х гг., однако ближе к концу 15 в. в Италии приобрели особую популярность симметричный "артиллерийские" замки, и этот тренд сохранял популярность и в 16 веке, только чем ближе к середине 16 века, тем чаще на месте круглых в плане ронделей стоили бастионы и от мастио, конечно же, в итоге отказались. Потому в Форли не то чтобы прямой аналог, а скорее аналог той идеи планировки, которая могла лежать в основе замка в Тернополе. Замчище в Тернополе и Замок в Форли в одном масштабе: Источники: 1, 2 Замок до и после реставрации: Один из классических видов на замок, над которым доминирует массивная главная башня: Источник Вид на мастио со стен и с внутреннего двора замка: Источники: 1, 2, 3 ... и снаружи: Источник Мастио в разрезе (на схеме не показан подвальный ярус): Источник Взгляд с высоты от Bing: 3D-вариант от Google Map: Источники: https://it.wikipedia.org/wiki/Rocca_di_Ravaldino http://www.comune.forli.fc.it/storiaeconomicaforli/cdstoria/matteucci/r_forli.htm
  9. 3 балла
    Окрім замку і буртів в Озаринцях з фортифікаційної точки зору може бути цікавою також синагога. (тут і далі фото Подільські мандри) Синагога знаходиться на окраїні центра містечка: Синагога на плані 1945р (взято з myshtetl.org): Синагога за різними недокументальними даними побудована в XVI, XVIII чи XIX ст. (найчастіше зустрічається XVIII ст.). У 1926 у Озаринцях був Данило Щербаківський і докладно описав синагогу (в основному інтер'єри). З його щоденника за 27 липня: Впринципі, це цілком міг бути рік ремонту/нанесення розписів. Фото 1928 року: Джерело Чому є підстави вважати, що синагога мала в т.ч. оборонні функції? Варто поглянути на її південний фасад: На ньому видно щось схоже на бійниці. Вони ж зблизька: Та зсередини: Додає цікавості також напрямок в який направлені ці "бійниці". Синагога знаходиться на схилі і вони направлені якраз на долину. Для кращого розуміння тут є 360 панорама. Ось як це виглядає на загальному знімку, разом з замком (позначив також напрямок бійниць): Також про бійниці згадує Борис Хандрос (1923-2006) — уродженець Озаринців єврейського походження, у своїй статті: Отже, належність даного об'єкту до оборонних споруд під питанням, але він однозначно вартий уваги.
  10. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Замок в с. Нагачів Нагачів - село Яворівського району Львівської області, знаходиться за 12 км. на північний-захід від районного центру Яворова. Першою згадкою, яка трапила мені в руки про замок в цьому населеному пункті була невелика замітка в щоденниках Ульріха фон Вердума, який подорожував і описував наші землі в 1670-х роках. Виглядає вона так: Ідентифікувати місце про яке говорив Вердум було не проблемно. На карті фон Міга чітко бачимо чотирикутне земляне укріплення в центрі села з кількома невеличкими мурованими спорудами. На пізніших картах видно деякі зміни, але загальна форма укріплення залишається все тією ж. Ця ж форма, дає хорошу можливість визначити сьогоднішнє місце розташування об'єкту. Як бачимо на супутникових знімках, ділянка, на щастя, не була забудована тому є доволі впізнаваною. Окрім візуальних джерел, інформацію про укріплення мені вдалося віднайти в письмових джерелах. В державному архіві Перемишля натрапив на документ, датований 1730 роком, про те що Урсула Пжебендовська надає поповим синам Антонові і Теодорові чверть поля в довічне користування. Коротко згадується тут і замок: Інформації небагато, але документ дає зрозуміти що замок в 1730-му році стояв і успішно функціонував. Далі варто відзначити Rolnik, 1867-1937. На сторінках 87-88 досить немаленька стаття про Нагачів, але більш зосереджена на власниках - родині Юнгів з Шотландії і ї історії та інших питаннях. Стосовно укріплень я би виділив один абзац: Також в виданні фігурує декілька знімків. Цікавість в мене викликали два: На першому бачимо житловий будинок, на другому якесь цікаве приміщення з не менш цікавим підписом - "так звана башта". Ну, і декілька сучасних джерел. Вікіпедія: Історія міст і сіл СРСР: В. Пшик Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Також, в спробах побачити місцевість в сьогоднішньому стані, натрапив на фото споруд, які фігурували вище. В додачу до них є ще одне, яке слабо передає візуальну інформацію, але підпис свідчить, що йдеться про збережені вали - "Nahaczów (ukr. Нагачів). Pień jesiona wyniosłego na kornie wałów zachowanych fortyfikacji ziemnych" Ну ось так-от ввідна інформація.
  11. 3 балла
    Обговорюється цей об'єкт замок в Черепашинцях Село Черепашинці (Калинівський р-н) знаходиться 40 км на північ від Вінниці, 3 км від міжнародної дороги М21. Розташоване по обох берегах річки Постолової – лівої притоки Південного Бугу. Населення – 1571 (2001) У цитаті з Jablonowski A. "Polska XVI wieku pod wsgledem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina (Kijow-Braclaw)".— Warsz., 1894.— T. 21 (10).— 654 s.— (Zrodla dziejowe) вказано таке: У Вікіпедії подано невелику історичну довідку про село, на жаль, без посилань на джерела, що ускладнює з'ясування істини: Явно щось наплутано з цифрами (висота валів 25-30 метрів?). Та і за фактами – башти на бастіонах? Отже, в Вікі досить докладно описано укріплення, але наскільки це все підкріплюється фактами? Звідки вся ця інформація? Якщо дивитись на карти Боплана (п.п. 17 ст.) і Річчі Занноні (1767), то Черепашинців ми там не знайдемо, навіть неукріплених. Хоча раніше на Вікіпедії було вказано, що село засновано у 16 ст. і уже тоді було укріплене. Не знайшов я Черепашинців і на інших історичних картах, проте є вони ось на такій карті 1764 року (опублікована тут): Для того, щоб з'ясувати наскільки схематичною на цій карті є помітка укріплення в Черепашинцях варто звісно побачити цілу карту. Проте, якщо взяти церкви, то видні по-перше індивідуальні особливості кожної, а по-друге загальний вигляд притаманний Поділлю (тридільність, триверхість). Тому можна допустити, що картограф добре знайомим з місцевістю. Можливо і сам бував тут. У Топографічному описі Подільської губернії 1799 року подано досить великий опис Черепашинців, але про укріплення нічого немає. "Сведения 1873 г. о городищах и курганах", що опубліковані у виданні "Записки Императорского Русского Археологического Общества" Т. 8, вып. 1 - 2. у 1896 році дають таку інформацію: Очевидно із двох "замчиськ" нас цікавить те, що знаходиться в самих Черепашинцях. Окрім розмірів (63,4х63,4 м, ширина оточуючих валу та рову ~ по 4 метри) уривок дає важливу інформацію, що укріплення збереглось завдяки тому, що знаходиться в саду поміщика. Цю інформацію у скороченому вигляді Ю. Сіцінський подав у Археологічній карті Подільської губернії (1901): Зовсім не згадав Сіцінський укрпілення в Черепашинцях в своїй роботі "Приходы и церкви Подольской епархии". "Slownik Geograficzny Polski" дає дуже коротку довідку про Черепашинці, не згадуючи ні історії поселення, ні залишків укріплень: Отже, вже було згадано маєток, в парку якого знаходилось "замчисько". Інформацію про цей маєток дає Антоній Урбанський у своїй роботі "Z czarnego szlaku i tamtych rubieży: zabytki polskie przepadłe na Podolu" (1928) в т.ч. згадуючи "давні оборонні вали": Також палац згадано у роботі Романа Афатназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10. Афтаназі стверджує, що палац був побудований на рубежі 18-19 століть за Холоневського і проіснував до 1917 року. Можливо в роботі згадано і залишки укріплень. У 1872-1874 палац у Черепашинцях змалював Наполеон Орда (Czerepaszyńce. Pałac Zdziechowskich - widok od strony wody): Якщо подивитись на двохверстову карту, на якій видно розташування палацу: То можна приблизно прикинути ракурс малюнка Наполеона Орди на сучасному супутникову знімку: Видно також і стадіон, при будівництві якого "розібрали південну стіну укріплення". В процитованих джерелах зустрічається, що найкраще збереглася західна сторона, можливо якісь залишки існують і досі?
  12. 3 балла
    Женя Совинский поделился фотографиями замчища, сделанными в 2008 г. Северо-восточный бастион и примыкающий к нему отрезок вала: Юго-восточный бастион и южный ров (т.е. часть южных укреплений всё же уцелела): Южный ров также цел: Но часть южного вала, ближе к юго-западному углу замчища, срезана (это уже вид со стороны площадки стадиона): Стадион с валами на заднем плане: А это проезд в восточном валу. Как видим, проезд с двух сторон по бокам укреплён фрагментами каменной кладки, вероятно, оставшейся от разрушенных ворот, упомянутых Р. Афтанази:
  13. 3 балла
    Касательно Вердума, то, возможно, выражение "w obrębie fosy" следует перевести как "в обрамлении рва", т.е. после перечисления укрепления Вердум мог подытожить описание сообщением о том, что всё это окружает ров. Но это не единственный вопрос к польскому переводу дневника. Также в тексте сказано, что двор окружён "drewnianemi balustradami", но балюстрада - это вроде не совсем фортификационный термин, потому возникает сомнение - может в оригинале речь шла о каком-то другом типе ограды? И ещё - польский перевод сообщает, что двор также был окружён "вежами" ("wieżami"), но есть вероятность, что там речь могла идти не о "вежах", а о бастионах. Что касается справки Владимира Пшика, то он её составил на основе шести текстовых источников и карты фон Мига. Из шести текстовых источников три (дневник Вердума, "Rolnik" и "Історія міст і сіл") были процитированы выше. Мне остаётся рассказать о трёх оставшихся: 1. "Słownik geograficzny Królestwa Polskiego...", Tom VI, 1885, S. 878. В этом источнике нет ни упоминаний замка, ни интересных сведений по истории поселения, потому и цитировать нечего. 2. Книжка-каталог Яна Лешека Адамичка "Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku" (2004): Как видим, у Адамчика из источников был под рукой дневник Вердума, "Географический словарь" и карта фон Мига, потому и в тексте у него лишь цитата Вердума и упоминание того, что укрепления показаны на карте фон Мига. 3. "История городов и сёл Украинской ССР" (1978): Здесь вроде всё то же, что и в "Історії міст і сіл", но с одним отличием - земляные укрепления внезапно отнесены к наследию Киевской Руси "История городов и сёл..." вышла через 10 лет после того, как была издана "Історія міст і сіл..." (1968), и потому возникает вопрос, почему это вдруг "вали старої фортцеці" в более поздней версии издания превратились в "валы старой крепости периода Киевской Руси"? То ли банальное невежество (хотя в чём-чём, а в укреплениях Киевской Руси тогда разбирались прекрасно), то ли нежелание признавать факт существования в селе более поздних укреплений, что могло вылиться в такую вот локальную попытку датировать объект более ранним периодом, чем было на самом деле. С источниками пока всё. Участок замчища сильно зарос, потому на спутниковых снимках довольно тяжело прочитать конфигурацию укреплений или даже проследить отдельные их линии, однако на Google Earth есть возможность просмотреть более ранние образцы спутниковой съёмки Нагачева, и вот там нашёлся такой вот кадр с видом на замок, сделанный 29 октября 2010 г.: И хотя тут тоже не всё видно, но более чётко ощущается прямоугольная (?) конфигурация укреплений и, кажется, в юго-восточном углу замчища (на скриншоте он в верхнем левом углу двора) виднеется что-то наподобие бастиона (это ещё раз отсылает к мысли о том, что у Вердума в оригинале могли быть вовсе не "вежи"). Также очень хорошо виден восточный вал. Если всё правильно понимаю, то укрепленный прямоугольник (?) имел размеры где-то 120 х 100 м, хотя может он всё же был квадратным, но и в этом случае, думаю, он занимал участок не меньше чем 100 х 100 м.
  14. 3 балла
    Раніше вже згадувана робота О.В. Шелехань, О.Д. Козак "Дослідження 2012 р. на городищі біля с. Дерешова у Середньому Подністров’ї": джерело
  15. 3 балла
    Буквально 15 хв. назад, переглядаючи карту Фон Міга, я помітив замок. Приведу коротку справку з Вікіпедії про історію містечка на потрібний період: В справці Географічного словника королівства Польського, згадується замочок який був оточений ставом зі всіх сторін, і що його залишки ще читаються. Ось як виглядає замочок на карті Фон Міга, власне там де я й наткнувся на замочок. Карта Це саме місце на карті 1861-1864 рр. : Співставивши карти на швидке око, замочок прикидається десь в цьому районі: В тому районі видніється цікавий контур, хто знає можливе це є контури замочку і його вали частично збереглися?
  16. 3 балла
    Мінус один Noname Випадково наткнувшись на статтю @HOUSE MD, я захотів виміряти дистанцію подібним способом між відомими нам містами та одним Noname. Спочатку, я вимірюю на екрані за допомогою лінійки довжину 10 миль на табличці. Потім я вимірюю довжину між двома містами , отриману довжину ділю на довжину 10 миль. Результат множу на 10 і получаю відстань у милях, але мені потрібно в кілометрах тому множу на 7.4204.( допустима погрішність на цю епоху - 2 милі, тобто 14.8408 км) Наприклад відстань від Підгайців до Бучача: 10 миль - 3.1см відстань - 1.1 cм 1.1÷3.1 = 0.3548387 0.3548387⋅10 = 3.548387 милі 3,548387 ⋅7,4204 = 26,33 км Відстань від Підгайців до Бучача ~ 29 км, прогрішність на 2,77 км. І по такій схемі я виміряв відстань від Поморян, Підгайців, Бучача та Теребовлі, до нашого Noname. Поморяни - Noname - 2.1 = 50.27 км Підгайці - Noname - 1.5 = 35.91 км Бучач - Noname - 1.6 = 38.30 км Теребовля - Noname - 0.95 = 22.74 км Карта А тепер відстані від того непідписаного поселення до цих міст: І наше поселення Noname називається - Буцнів. А тепер порівняємо відстані з карти 1570 р. та з сучасною картою. Поморяни - Noname - 50.27 км | Поморяни -Буцнів - 49.32 км різниця= -0.73 км Підгайці - Noname - 35.91 км | Підгайці -Буцнів - 39.54 км різниця= 3.63 км Бучач - Noname - 38.30 км | Бучач -Буцнів - 48.25 км різниця= 9.95 км Теребовля - Noname - 22.74 км | Теребовля -Буцнів - 21.77 км різниця= 1.03 км А для тих кому не віриться що це Буцнів, до карти Гродецького був ряд карт на яких Буцнів був зображений, так має здаватися дивним що він потім не появляється а ніж що він появляється на карті 1570 р. 1554 р. 1562 р. 1566 р. За карти дякуємо @AnKo
  17. 3 балла
    Карта Міга: Карта Приблизимо до потрібного району: Наша п'ятигранна вежа позначена як не кам'яна споруда (чорним), але це ще може означати що ця вежа була руїною. Доречі, біля башти позначена якась будівля, чи то стіна? Башта з муром (?) на карті 1861- 1864 рр. Карта Ну і карта 1869-1887 рр. так для справки: Карта
  18. 3 балла
    Ага, это надо спасибо сказать сайту photobucket.com. Он сделал большую гадость - решил заняться шантажом, а именно - заблокировал альбомы всех своих клиентов, и теперь все внешние ссылки выглядят вот так. За разблокировку просит теперь постоянно оплаты - пока платишь, фотки показываются. Естественно работать с таким ресурсом нет никакого желания, потому потихоньку фотки оттуда переливаю на форум, однако процесс не быстры, поскольку за несколько лет я их туда залил около 1500, да ещё и разбросаны они по всему форуму. Радует, что фото не удалены, они просто блокируются, а это значит, что постепенно проблема будет решена )
  19. 3 балла
    Обсуждаются эти объекты: замок №1 и замок №2 в селе Мощаница. с. Мощаница (укр. Мощаниця, пол. Moszczanica) находится в 36 км к юго-востоку от Ровно, в 12 км к северо-востоку от районного центра Острога: Живая карта О существовании укреплений в этом селе узнал от Тараса Вербы, который навёл меня на не попадавшийся мне ранее на глаза бастионный замок, расположенный на восточной окраине села, но ближе присмотревшись к участку, с удивлением для себя выяснил, что в селе сохранились остатки сразу двух укреплений, которые пока будем условно именовать "замками", хотя вопрос типологии этих объектов нужно уточнить. Мощаница лежала на пути от Острога к Гоще, а та в свою очередь лежала на линии Ровно - Корец - Новоград-Волынский. Таким образом, несколько веков назад это было далеко не тупиковое село. Возможно, первое укрепление здесь могло быть построено не столько для защиты села, сколько для контроля путей в районе Острога и для защиты дальних подступов к одному из центров владений Острожских. Вот так два укрепления, о которых речь пойдёт ниже, расположены относительно села: Викимапия Укрепление №1, крупный план: Укрепление №2, крупный план: На старых картах эти укрепления (особенно №2) фиксировали довольно часто. На карте Шуберта (1867-1875) видим четырёхугольник замка №2, а рядом подпись "Гос. д.", т.е. господский дом (подпись, вероятно, относится не у укреплению, а к расположенному неподалёку дворцу): На Карте РККА 1889-1890, 1907 г. укрепление №1 читается благодаря характерному пятиугольному контуру дорог, а укрепление №2 и вовсе прямо обозначено: Ещё одна карта 1889-1890, 1922 г. с очертаниями укрепления №1 и чётким обозначением укрепления №2: На Польской тактической карте 1920-х гг. чётко отмечено только укрепление №2: На прекрасной Польской карте 1938-1939 гг. (сделана на основе топографии 1889 и 1907 гг.) не только показаны оба укрепления, но также чётко выделены контуры их укреплени + оба объекта подписаны как "Старый шанец". Внутри укрепления №2 какой-то объект дополнительно подписан как "Strazn." ("Стражница" - это, вероятно, польская приграничная застава, которая ещё будет упомянута ниже): Масса факторов приводит к тому, что сведения об этих объектах выглядят крайне путано. Во-первых, объектов в селе два, и по-отдельности их истории не описывают, все данные сливают в один котёл, потому иной раз тяжело сходу понять, о каком из укреплений идёт речь. Укрепления в одних источниках называют городищами, в других замками, в третьих просто валами (то казацкими, то шведскими), что также может вводить в заблуждение тех, кто пытается определить типологию объекта и его ориентировочную датировку. Помимо этих укреплений в источниках также проскакивает упоминание некой иезуитской виллы, был в селе и дворец, и как эти объекты связаны с укреплениями (или вовсе не связаны) также предстоит выяснить. Исходя из материалов, опубликованных ниже, вырисовывается картина, согласно которой оба укрепления были построены в 17 веке, когда селом владели иезуиты, при этом нет чётких ссылок на источники, потому непонятно, то ли есть конкретные сведения, позволяющие связать появление замков с иезуитами, то ли это гипотезы, поданные в статьях как факты. Мне, к примеру, кажется очень необычной версия о постройке иезуитами в селе сразу двух весьма мощных укреплений. Возможно ли, чтобы, к примеру, пятиугольный замок появился здесь ещё до иезуитов, к примеру, при Острожских, которым село принадлежало до 1622 г. (кстати, в с. Крупа есть ещё один пятиугольный замок, также имеющий отношение к Острожским)? Над этим и другими вопросами ещё будем размышлять. Ниже парочка довольно содержательных статей, где было найдено множество интересных сведений об укреплениях Мощаницы. Статья от 11 апреля 2014: Статья от 6 ноября 2015: Замок №1 (он, вероятно, старее замка №2): Замок №2: Отдельно обращу ваше внимание, что в случае с замком №2 Богдан Прищепа показал также профиль укрепления: Замок №1 на снимках Google Earth разных лет (обратите внимание, что в реальности форма бастиончиков полигональная, а не полукруглая, как на плане Б. Прищепы) Замок №2 на снимках Google Earth: Чтобы лучше был понятен масштаб укреплений приведу сравнение замков в Збараже и в Жолкве с замком №2 в Мощанице в одном масштабе: Как видим замок №2 в Мощанице совсем не маленький и по своим габаритам превосходит некоторых своих известных собратьев. А замок №1 в Мощанице ещё больше. Таким образом, в Мощанице сохранилась парочка совсем не рядовых, солидных и очень интересных объектов. Каждый из них сам по себе весьма интересен, и далеко не каждое село может похвастаться аналогичными укреплениями, а чтобы сразу двумя - это и вовсе редкий случай, тем более, что один из этих замков вполне сносно сохранился.
  20. 3 балла
    Tadeusz Stefan Jaroszewski "O siedzibach neogotyckich w Polsce" Особливо сподобалось те, що в книзі фігурує фото раніше мною ніде не виявлене. Не дивлячись, що фото підписане, як замок перед 1939 роком, можна сміло стверджувати, що фото зроблено ще до Першої світової, оскільки скульптури ще стоять на своїх місцях. Тепер можна дати відповідь на запитання, яке мене давно мучило - Яка зі скульптур була удостоєна честі стояти в самому центрі? В центрі дитинця розміщений був Іван Данилович) Залишилося ще встановити точне місцезнаходження трьох скульптур, і, було б непогано віднайти оригінал цього фото. Враховуючи, що ця книга видана в 1981 році, можна сподіватись, що фото дожило до наших часів Трохи весело читати критику неоготичної архітектури замку) Вище бачили, що Юліану Захаревичу палац не особливо сподобався, але його враження вийшли в доволі стриманих фразах, а тут автор просто не втримався: Дякую за скани Grzegorz Cielecki
  21. 3 балла
    +1 в списку джерел. Через неуважність, лише зараз помітив посилання на цю працю в Афтаназі. Chwalewik, Edward Zbiory polskie : archiwa, bibljoteki, gabinety, galerje, muzea i inne zbiory pamiątek przeszłości w ojczyźnie i na obczyźnie w porządku alfabetycznym według miejscowości ułożone. T. 1
  22. 3 балла
    Вежа-дворец в городе Пётркув-Трыбунальский (Piotrków Trybunalski), Польша. Вежа, о которой речь пойдёт ниже, профессор Мария Брыковская считает аналогом главной башни Тернопольского замка, потому стоит чуть детальней к присмотреться к этому интересному памятнику архитектуры. Уточню, что в отличии от башен, к которым примыкали стены укреплений, вежи были обособленными оборонными постройками, зачастую расположенными за линией внешних укреплений, потому здесь используем именно термин "вежа". Кратко опишем историю и архитектуру памятника: Предполагают, что рание укрепления на месте вежи существовали ориентировочно с 13 века. Поскольку короли были частными гостями в Петрикове, то в 1347 г. по указу короля Казимира Великого здесь была построена оборонная резиденция. Как именно выглядел ранний замок в Пётркуве - толком непонятно. Наиболее интересный (в рамках данной темы) период в истории этого укрепления пришёлся на первую четверть 16 века, когда по воле короля Сигизмунда Старого его придворный архитектор Бенедикт из Сандомира принялся строить в Пётркуве новую резиденцию. Работы были начаты в 1510-1511 гг. и к 1521 г. в общих чертах были завершены. В этот же период шла масштабная перестройка королевского замка Вавель в Кракове, в которой также принимал участие Бенедикт. Эта стройка кушала очень много денег, потому на резиденцию в Пётркуве были выделены относительно небольшие средства, потому там была построена относительно скромная и компактная резиденции. Для новой резиденции был выбран формат дома-вежи или дворца-вежи. В одном из документов она была названа на латыни "Turris In Modum Arcis", т.е. "Т.е. башня/вежа в виде замка/крепости". Вежа построена под влиянием идей Ренессанса, хотя детали декора (обрамление порталов и окон) всё ещё тяготели к стилистике готике. В качестве основы для вежи использовали земляную террасу размерами ок. 50х60 м., возвышающуюся над окружающей местностью на 3-3,5 м. По контуру эту площадку окружал простой частокол. Вокруг террасы был вырыт широкий ров. Других внешних укреплений у вежи не было. Вежа имела размеры 18,5х20,2 м. Толщина стен в нижнем ярусе достигала 2,4 м., к верхнему ярусу постепенно уменьшалась. Нижний ярус, включая подвалы, выполнен из камня, верхние - из кирпича. Первоначально у вежи было три этажа. Верхнюю площадку украшал аттик. Интересно, что в результате исследований кладки было установлено, что вежа во время стройки ежегодно росла на 2-4 м. Вежа изначально строилась в качестве репрезентативной резиденции, символа королевской власти, и, вероятно, потому для дворца был выбран формат вежи, которая должна была возвышаться над окружающими её постройками ( в том числе и зданием, где заседал сенат), давая всем понять, у кого здесь доминирующее положение. Поскольку это был скорее символ власти, чем боевой объект, то у вежи оборонные черты были слабо выражены. К тому же в 16 веке такое укрепление не имело бы никакого стратегического значения, особенно если учесть тот факт, что оно располагалось внутри линии городских укреплений, а это снижало его значимость даже для городской обороны. В 1657 г., во время Шведского потопа, вежа была разграблена, разрушена и сожжена: Источник В 1668-1671 гг. вежу восстановили и реконструировали. В этот период её уж тем более перестали воспринимать как укрепление, потому даже немногочисленные оборонные элементы не стали восстанавливать. Она утратила свой аттик, вместо которого появилась то ли двускатная, то ли шатровая кровля. Попалась такая вот реконструкция, которая, судя по подписи, показывает вежу по состоянию на 16 век, хотя объект показан уже без аттика, вместо которого видим двускатную кровлю, а ей замок вроде бы обзавёлся уже в 17 веке. Источник После Второго раздела Речи Посполитой (1793 г.) замок пришёл в запустение. Источник В 1865 г. Пётркув пережил пожар, в котором пострадала и вежа. После пожара вежу передали в ведение гарнизона русских войск. Тогда у памятника разобрали верхний ярус, а оставшуюся двухэтажную постройку превратили в... гарнизонную церковь: Источник В 1-ой половине начались работы по реанимации памятник. Для начала его почистили от церковных наслоений: Источник Также было решено воссоздать облик вежи, близкий к её исходному состоянию, правда, ренессансный аттик решили не воссоздавать. Первый этап работ начался вскоре после Второй мировой войны, в 1947-1950-х гг., но основные работы пришлись на 1963-1972 гг. В итоге веже вернули утраченный третий этаж и перекрыли шатровой кровлей. Источник Источник Google Street View: Итого, перед нами интересный образец дворцовой вежи более-менее нужного периода и стиля. Сходство действительно есть. Правда, если вежу в Пётркуве защищали скорее символические укрепления, то вполне себе боевой замок в Тернополе имел совсем другое значение, и потому его оборонный потенциал должен был выражен намного более ярко, ведь ему было предназначено участвовать в обороне города, да и на самостоятельную оборону он также был рассчитан. Кроме того, объект в Пётркуве представлял собой отдельную вежу, тогда как в Тернополе была уже не вежа, а башня, которая была частью комплекса замковых построек. Так или иначе, сравнение двух памятников может дать много пищи для размышлений. Источники: 1, 2 Источники: 1, 2 Источники: http://muzeumpiotrkow.pl/o-muzeum/historia-zamku-2/ http://www.trybunalscy.pl/node/4659 http://www.zamkipolskie.com/piotrkow/piotrkow.html http://www.zamki.pl/?idzamku=piotrkow http://www.zamkilodzkie.pl/pliki/piotrkow_zamek.htm За наводку на аналог благодарим @HOUSE MD
  23. 3 балла
    Історію Замку, звичайно, треба розглядати паралельно з історією самого Магерова, оскільки власники, і одного, і другого об'єктів були ті ж самі... Декілька раз я пробував підходити до витоків історії цих населених пунктів. Все якось не клеїлось, і ось чому: Про заснування Магерова в словнику географічному королівства Польського написано так: Майже всі решта джерел перемавпували цю інформацію, не надто в ній розбираючись. Все би нічого, звучить правдоподібно, поки не починаєш співставляти з рештою відомої інформації, в т.ч з тим, що написано в Афтаназі: В сумі виходить така історія: "Ян Магера в 1591 році заснував Магерів, одразу в 1595 році місто отримує магдебурзьке право. Після його смерті, місто в спадок отримує його дочка - Барбара. Вона віддає маєтки, як посаг, своєму чоловікові Миколі Белжецькому, який (увага!) помер в 1577 році. Тобто, за 14 років до заснування Магерова. А в 1595 році Белжецькі вже збудували тут костел"....Сюр якийсь. Довелося копатися в генеалогії цієї сімейки. В сумі вийшла отака схема( * - так позначені приблизі роки, ? - так позначені взагалі невідомі дати): Ян Магера. Років життя цього персонажа так і не вдалося мені знайти. Проте судячи з того, що батько його народився близько 1440 року, а найстарша дочка Барбара близько 1480 - можна його народження приписати десь до 1460 років. Отже засновував Магерів він не в 1590-х, а в 1490-х. І навряд, чи він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ Тож, Великий географічний словник є прекрасним джерелом, але і там є ляпи....А в згаданих 1591 і 1595 роках Магерів отримує від Сигізмунда ІІІ статус міста і згадане магдебурзьке право. Про це повідомляє Історія міст і сіл СРСР [UPD. 02/11/2017 - Схоже, не один я копався в історії початків Магерова. Ость таку інформацію знайшов на одному польському сайті: Дана інформація трохи ставить під сумнів заснування Магерова самим Яном Магерою, але по хронології гарно вписується в подану мною схему. Саме Ян Белжецький був власником цих земель в 1591 р., схоже, саме завдяки йому Магерів отримує статус міста і так, він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ, але аж ніяк не Ян Магера] Жителі Магерова можуть відкорковувати шампанське. Їхнє містечко щойно стало на 100 років старіше Загалом Ян Магера був непоганим діячем, але з синами йому не пощастило. Мав аж чотири дочки: Барбару, Анну, Софію і Катерину. Дати його смерті, мені так і не вдалося знайти, але це, ймовірно, +- 1530 роки. Отже, якщо притримуватись думки, що Замок збудував саме, Ян Магера, тоді маємо дату відліку - перша третина 16 ст. Далі Магерівські маєтки відійшли старшій дочці - Барбарі, яка, як згадував вище, одружилась з Миколою Белжецьким. В їх руках вони перебували до 1577 року(якщо спиратися на дату, подану Афтаназі). Потім переходять до їх сина - Яна, і від того також до Яна(молодшого). Останній, щоправда, помер у віці 18 років, але встиг до того часу одружитися і побачити єдину дочку - Софію Белжецьку, яка успадкувала ці маєтки, і потім одружилась з Станіславом Глоговським. Ось така-от "Санта-Барбара" була до середини 17 ст. Пізніше, при наявності часу і наснаги, вибудую схему переходу маєтків у наступні покоління. [UPD 12/12/2017. Виявилось, що одна свідомо упущена мною деталь тепер стала актуальною. Дерево я почав малювати від Андрія Магери, вважаючи, що цього достатньо. Але тепер актуально показати його батька. Це був ще один Ян Магера, народжений близько 1400-10 рр., белзький каштелян. Саме він отримує в 1462 р. с Руда, про що йдеться в коронних метриках в одному з постів нижче]
  24. 3 балла
    +1 чудова карта з замком до доробку. Знайдена в ЦДІАЛ в колекції кадастрових карт. Дати на ній я не знайшов, але зроблена явно не пізніше 1837 року. Додає ряд нових деталей. Перше, що кидається в очі - це форма. Досі вважав, що замок мав форму правильного прямокутника, але чітко висунута вперед північно-східна вежа змушує задуматись))) Також, з'явилася можливість підрахувати розміри замку. Це приблизно 120Х100(110 зі східної сторони) метрів. Вежі - квадрат зі стороною в 12 метрів. Розміри майже ідентичні з розмірами Жовківського замку, який знаходиться, фактично за якісь 15 км. звідси. Та і час побудови, як одного, так і другого, схоже дуже близький. Тому треба буде детальніше придивитися на взаємовплив цих замків один на другого Якщо накласти на супутниковий знімок, то можна отримати приблизне розташування об'єктів:
  25. 3 балла
    Окрім цього, здійснював пошуки матеріалів, які опублікував Афтаназі. Фото в його праці, звичайно, хороші, але хотілося в оригінальній якості. Вдалося їх віднайти в польському Інституті мистецтв (Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk). Загалом, в їхньому розпорядженні майже 450 000 фото, в т.ч. і наших земель. Ці фото вже засвічувались вище, але що не кажи, краща якість дає можливість розгледіти ряд деталей. Серед іншого прийшли до мене звідти також і нові фото інтер'єрів: Ну і найбільш інтригуюче фото: Якість на порядок краща, ніж мав до того. Також можна розгледіти багато нових деталей, але...При великому збільшенні видно, що це передрук. Тож питання "де оригінал?" і "чи є інші фото з цієї серії" досі залишається поки відкритим.
  26. 3 балла
    Нажаль, останні пів-кроку стали найважчими. Нащадки Семенських не виявили бажання обговорювати сімейну історію та ділитися наявними в них матеріалах. Нажаль. Останнім шансом "накопати" більше матеріалів було звернутися до все тої ж Беати Голембіовської. В 2006-му, коли вона брала інтерв'ю в Станіслава Семенського, вона мала доступ до багатьох матеріалів, і, можливо, в неї збереглися чорновики. Як виявилось, такі собі чорновики в неї дійсно збереглися на старих жорстких дисках. В сумі я отримав від неї розширену версію інтерв'ю (щоправда вона не додає якоїсь інформації по об'єкту) та 37 сканів старих фото різного плану і з різних місцевостей. Найбільш інформативні фото вже публікувалися вище, але отримав їх в гарній якості: Також було кілька фото, які чітко були підписані, як Магерівські. Щоправда, особливого змістового навантаження в них нема: Є, також, ще кілька фото, які, ймовірно, були також тут зроблені. Але також малоінформативні: Як я розумію, Беатою був опрацьований один альбом. Щонайменше ще один, мав би зберегтися в Семенських. Там мали б бути ось ці фото, а крім них....хтозна? Можливо хтось колись отримає до них доступ :-)
  27. 3 балла
    Справа 490 - "Те ж маєтків графа Стадницького Олександра у Магерівському ключі" 1836–1842 р.
  28. 3 балла
    Як бачимо з описів, замок в кінці 18 ст. трохи відрізнявся від того, яким ми бачимо його на збережених фото. На фото зображений він вже після перебудови в неоготичному стилі, що відбулася, очевидно, десь між 1890 і 1895 роками. І перебудова, судячи з кількості неоготичних елементів, була, м'яко кажучи, досить масштабною. Чи не єдиним візуальним джерелом (з поки відомих мені), з яким можна співставляти дані тексти, є ось ця карта, створена в першій половині 19 ст.:
  29. 3 балла
    Справа 488 - "Інвентарні описи маєтків шляхтичів Глоговських у сс. Лавриків, Погарисько, Окопи, Замок, Біла Жовківського циркулу зі списками підданих та переліками повинностей" 1792–1795 р.
  30. 3 балла
    З вищенаведених джерел, ще варто згадати Володимира Пшика, який пише про цей замок, і про скульптури, але локалізує його в самому Магерові: Варто відзначити, що в Магерові є місце, яке трохи мені схожим видавалося. Воно гарно намальоване на карті фон Міга на північний-захід від центра. Щоправда, мені звернули увагу на те, що там об'єкти намальований сіруватим кольором, а не червноним, як всі решта замків. Отже це були якість земляні укріплення, вали, про які також Пшик пише "В околицях Магерова збереглося немало залишків давніх валів (окопів). Зокрема, є тут вали на пн. від центру, що у плані мали колись чотирикутну форму розміром 150 х 64 м, мабуть залишки військового укріплення часів козацьких воєн"
  31. 3 балла
    В своїх текстах Афтаназі згадує про скульптури з Жовківського замку, які були викуплені і встановлені на дитинці тут. Знайшлися і їх фото в фототеці Ягеллонського університету А також, ця інформація дублюється в біографії Вільгельма Станіслава Семенського-Левицького, який їх і купляв: "Na dziedzińcu w Magierowie ustawił S.-L. zakupione przez siebie z zamku w Żółkwi kamienne posągi Żółkiewskich, Sobieskich oraz Radziwiłłów."
  32. 3 балла
    Ну, і мало не забув про самого Афтаназі. Нажаль самої праці "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej" я так і не знайшов, проте вдалося відкопати "Materialy do dziejow rezydencji" . Там ще декілька фото і текст.
  33. 3 балла
    Потім я зайнявся пошуками останніх власників, Семенських Левицьких, в надії знайти їх сліди. Одна з представниць цього роду в 2014 році померла в Монреалі. Це Марія Семенська-Левицька. Чиясь добра рука виклала в інтернет щось типу оголошення про можливість попрощатися і частину її сімейного альбому. А там і фото з її молодості, і відповідно фотки замку.
  34. 2 балла
    Обговорюється цей об'єкт: Замок в с. Старичі Старичі - село Яворівського району Львівської області, розташоване за 15 км. на пн.-сх. від Яворова. Згадує про замок в Старичах В. Пшик у своїй праці Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. Насправді, ідентифікувати місце розташування замку виявилось зовсім не складним завданням. На карті Фрідріха фон Міга немає чітко позначеного укріплення, проте є дуже цікаві елементи рельєфу на північно-східній околиці населеного пункту. А саме дуже характерне прямокутне узвишшя, яке як ніщо інше може претендувати на роль потенційного замчища: Джерело Ні більш пізніших картах ми також можемо побачити дуже цікаві риси окресленої ділянки: Джерела: 1, 2 Якщо в першому випадку бачимо трохи аморфні форми, то друге зображення нам дає просто розкішний план замчища. Від якого, нажаль, сьогодні не лишилося майже й сліду: ВікіМапія Зате тепер ми чітко знаємо, де саме потрібно шукати зниклий замок. Серед письмових джерел, де би він був зафіксований варто відзначити "Географічний словник королівства Польського": Джерело Інформації тут небагато, лише згадка, що тут був укріплений замок, а на момент складання словника там стояв будиночок лісничого (інформація перегукується з поданою Пшиком). Але дуже важливим є посилання на джерело цієї інформації, що нечасто можна спостерігати в Словнику. В 7-му зошиті "Часопису Оссолінських" за 1833 рік потрібної інформації не знайшлося, тому довелося трясти і інші томи. І так, дійсно, в 6-му зошиті знайшовся цікавий опис замку в Старичах: Також замок згадується в Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym ... Переклад:
  35. 2 балла
    Ось такий цікавий уривок тесту можна знайти на сторінці Вікіпедії, яка стосується сусіднього населеного пункту - Шкло: Такий документ дійсно можна віднайти в ЦДІАЛ ф.720 оп.1 спр.1084. Ось так виглядає ця карта Орієнтація сторін світу трохи збиває з пантелику, але на карті дійсно під буквою А позначений дуже-дуже грубо і схематично, але все ж наш замок. Викликає великий інтерес зображення в лівому нижньому куті карти. З першого погляду ніби звичайне художнє оформлення, але придивившись - можна розглянути сюжет: Землемір-картограф зі своїм знаряддям в процесі роботи, разом зі своїм помічником. На задньому плані замок. Тут постає запитання. А чи не увіковічнений тут сам автор карти де Бужерон і тутешня місцевість, включно з нашим замком? На передньому плані забражена споруда, яка цілком може тягнути на водяний млин. На карті в нас є такий, позначений буквою D (moulin ruine). Тож маємо навіть гіпотетичний ракурс цього малюнку, в якому багато чого сходиться, включно з орієнтацією замку(в'їзна брама була орієнтована саме на схід, в сторону того самого млина). Якщо інформація відповідає дійсності, то маємо найбільш раннє зображення замку в Старичах:
  36. 2 балла
    До недавнего времени в нашем распоряжении была всего одна детально проработанная концепция развития укреплений Каменец-Подольской крепости в 12-16 вв. (речь о работах Евгении и Ольги Пламеницких), но с тех пор, как на пост директора музея-заповедника в Каменце заступил Александр Заремба, там активизировалась исследовательская деятельность по изучению ранних этапов формирования фортификации замка, чему также поспособствовал возросший интерес со стороны Европы к литовскому периоду в истории города. Объединив усилия, несколько сотрудников заповедника имеющийся в их руках багаж данных и выдали на-гора новую концепцию развития оборонных сооружений крепости, закрепив свои изыскания вначале в ряде статей и 3D-модели, а затем решили пойти дальше и заказали визуализацию своей концепции в формате физического макета, о котором речь и пойдёт ниже. И если бы этот макет фиксировал некий всеми принимаемый постулат, было бы не так интересно, и тема была бы только про макет, однако тут у нас нечто большее - визуализация свежей местной гипотезы, что даёт нам возможность сравнивать все за и против, высказанные Пламеницкими, с за и против, высказанными со стороны музея-заповедника, взвешивать данные гипотез на двух чашах весов и решать, какая из них больше заполнена логикой и обоснованиями. В любом случае появление новой концепции - это плюс, поскольку это как минимум стимулирует нас более детальней присматриваться к доводам и мыслям, высказанным с двух сторон. Но вернёмся к макету. Как уже написал выше, облик укрепления со всеми его большими и мелкими деталями был сформирован музеем-заповедником, и по предоставленным схемам/чертежам в рельефе задумку воплотил Алекс Вельт, широко известный в узких кругах мастер-макетчик и большой фанат фортификации. Работа заняла около трёх месяцев (январь - начало апреля 2018). Крепость, выполненная в масштабе 1:100 расположилась на основании размером 1,9х1,4 м. Одной из изюминок макета стала демонстрация рельефа, поскольку одно дело просто сделать макет укрепления, а другое - толково показать, как он вписан в рельеф, и какую роль рельеф играет в его обороне. К сожалению, у нас макеты (пусть даже хорошие) довольно редко дополняют так же хорошо проработанным рельефом, примером чему может служить хотя бы Парк миниатюр "Замки Украины" в том же Каменце, где с макетами поработали неплохо, а вот о рельефе того же не скажешь. Так что решил тут Алекс Вельт развернуться, высекая знаменитые знаменитые каменецкие склоны в миниатюре: Если говорить об основных различиях двух концепций, то по версии Пламеницких к концу 14 века крепость уже обзавелась сплошным поясом каменных укреплений, усиленных многочисленными башнями (подробней об этом читайте в монографии Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець), тогда как музей-заповедник придерживается версии, что даже в конце 15 века значительная часть оборонного периметра была выполнена из дерева, а ряда башен, появление которых Пламеницкие относили ко 2-ой половине 14 века, на самом деле были построены не ранее рубежа 15-16 вв. Общий вид на укрепления с севера и юга: Напольная (западная) линия укреплений: Цитадель: Обширный двор литовского замка: Замковая церковь Покрова Пресвятой Богородицы: Восточная линия укреплений с башнями, которые нам известны как Папская и Чёрная: За основной линией замковых укреплений показан колодец, который в наши дни скрыт внутри Новой Восточной башни: Макет украсит экспозицию музея-заповедника, потому увидеть его смогут все желающие. Если хочется узнать больше деталей по теме обоснования гипотезы авторства музея-заповедника, то страждущих знаний отправляю к статье, опубликованной в сборнике материалов конференции "Археологія & фортифікація України" (2017): В том же сборнике читайте статью Андрея Хоптяра "Башти Кам’янецького замку кінця XV - першої третини XVI ст.: проблема датування", где предложен новый вариант датировки ряда башен крепости, что также имеет значение в рамках рассматриваемой здесь темы.
  37. 2 балла
    Станом на 21 Березня 2018 р., видно гарно реставровані зубці-мерлони на даху корпуса:
  38. 2 балла
    Досить багато матеріалу про Яворівський замок є в праці Jaworów : monografia historyczna, etnograficzna i statystyczna (ст. 12, 19-20 і т.д.) Особливо цікавий опис на сторінці 79. Автор описує стан замку на момент написання монографії, тобто початок 20 ст.
  39. 2 балла
    Не можу стверджувати, що матеріал має пряме відношення до об'єкту, але пам'ятник цікавий і ніде мені більше не зустрічався. В матеріалі сказано, що був спертий до стіни бувшого монетного двору. Підозрюю, що така установа могла існувати саме в межах укріплень. Особливо цікавим є те, що старожил середини 19 ст. пригадує 6 таких пам'ятників, але не знає куди вони поділися. Tygodnik Lwowski 1868 рік. Upd. Уважно перечитав матеріал, що поданий вище. Все ж таки я не помилився з локацією монетного двору
  40. 2 балла
    Почитал, и вот о чём подумал: Объект, описанный Афтанази, и гипотетический объект, описанный Головацким - это одно и то же или всё же это разные объекты/локации? Головацкий в 1862 г. писал, что никаких физических доказательств существования замка нет, как и исторических, а вся информация о нём взята из народного предания. В то же время Р. Афтанази довольно чётко упоминает следы укреплений. Его формулировка, мол, следы укреплений сохранились до начала 20 века, во-первых, не стыкуется с информацией Головацкого, а, во-вторых, есть вероятность, что укрепления замочка Афтанази могли прожить даже ещё дольше, просто сам он, возможно, пользовался каким-то источником, который знал о судьбе объекта до начала 20 века, а вот что было позже - неизвестно. Если же это один объект, то тогда придётся признать, что Головацкий, который интересовался объектом, был дезинформирован. Участок, на который указал @Oleh Stasiuk на карте фон Мига выглядит странно, как для укрепления. Интересно, как нужно интерпретировать тонкий чёрный контур, очерчивающий участок? Забор? Частокол? Участок №1, на который указал @Arsen Замки -Тернопільщини занятный, похож на небольшой шанец. И расположение у него подходящее. Если это и есть искомый замок, то он был крошечным, потому возникает сомнение в изначальной классификации Афтанази. Впрочем он и сам допускал, что это мог быть не замок, а укреплённый двор. А если продолжить логическую цепочку, то за укрепления оборонного двора вполне могли принять укрепления шанца. Не менее интересно выглядит и квадратная постройка с внутренним двором, расположенная в районе будущего дворцово-паркового комплекса. Если это предыдущий вариант какой-то резиденции, то учитывая её размеры, форму плана и существование на момент создания карты фон Мига, то её также при желании можно с некоторой долей вероятности отнести к оборонным постройкам. Если бы мне без предварительной подготовки показали бы карту, указав на три упомянутых выше квадрата, и спросили бы, что тут больше всего похоже на замок, то я бы указал на этот красный прямоугольник (да-да, понимаю, что это не вяжется с наводкой Афтанази). К тому же именно эта схема смотрелась бы в духе классики - на участке старой резиденции строится новая. А что если в Липнике было не одно укрепление? Может на самом деле замок - это красный квадрат, который был уничтожен в процессе строительства дворца, к примеру, но в то же время сохранилась память о замке, но Афтанази за него мог принять валы того "шанца", к примеру.
  41. 2 балла
    Вам звичайно ж, видніше де мав розміщуватися замок. Але, я добавлю свій варіант його розміщення. Зверніть увагу на те що палац, на який орієнтувався Афтаназі, розміщений набагато дальше ніж вами позначений об'єкт №1. І ця невелика помилка, відбивається на подальшій спробі локалізації. Так, якщо відштовхуватися від комплексу будівель, позначений червоним квадратом, на південний-схід то ви потрапите на синій квадрат під номером 1. У вашому випадку, палац був нижче тому ви й потрапили на квадрат №2. Тепер поглянемо потенціал обох об'єктів якби вони були б замками: Об'єкт №1: Міг виконувати роль фортеці: Захищати переправу через річку. Захищати перехрестя двох важливих доріг. Оточений болотом майже з трьох сторін. Оточений валом/ровом (?) Об'єкт №2: Міг виконувати роль фортеці: Захищати дві переправи. Захищати перехрестя двох простих доріг. З двох сторін оточений струмочком Оборонні риси відсутні Висновок - скоріш за все, замочок був на ділянці №1. Форма - квадрат. Довжина куртин ~ 30 м. Матеріал - невідомий. Слова старожилів підтверджує карта 1861-1864 рр. (я ще ні разу не бачив таку кількість дерев на карті) Карта Ехх... Який чудовий краєвид на Липник, мав би відкриватися з гори на пд-сх від Липника.
  42. 2 балла
  43. 2 балла
    Руїни міських укріплень з сторони острова Горбачин (з півночі на південь) на початку ХХ ст. і фото 2010 року. Альбом "Прогулянка оборонними спорудами міста" 2010 р.
  44. 2 балла
    Сведения из 12 тома издания Galicja na józefińskiej mapie topograficznej 1779-1783. Текст военного описания на немецком, перевод описаний на польский + несколько примечаний на польском: Как видим, в тексте, оставленном нам кем-то из военных, упомянут архиепископский дворец (не "замок", "шлёс" или "резиденция", а именно дворец), а в сноске №423 сказано (приведу перевод), что "Замок построен при Гжегоже из Санока, в форме четырёхугольника, отгорожен с востока валом и рвом; это была летняя резиденция львовских архиепископов; в середине 18 века [замок] перестроен в дворец; разрушен в 1915 г. во время военных действий". В списке источников этого примечания видим австрийскую военную карту 1861-1863 гг. (Mp28F), "Географический словарь Королевства Польского", исторический путеводитель по Львовщине авторства Гжегожа Раковского, а также украинскую и польскую странички Дунаева на Википедии. Украинский вариант перевода военного описания: И оригинал карты фон Мига из выше упомянутого 12 тома в сравнении с копией, размещённой на mapire.eu:
  45. 2 балла
    Szydłowski Tadeusz. Ruiny Polski. Opis szkód wyrządzonych przez wojnę w dziedzinie zabytków sztuki na ziemiach Małopolski i Rusi Czerwonej На ст. 102-103 описується наш замок. А на ст. 85 матеріал про Жовківський замок і кілька нових слів про скульптури: Дякую за скан @Shimmy
  46. 2 балла
    Відомі... тепер вже відомі ЦДІАЛ фонд 134 опис 2 Справа 488 - "Інвентарні описи маєтків шляхтичів Глоговських у сс. Лавриків, Погарисько, Окопи, Замок, Біла Жовківського циркулу зі списками підданих та переліками повинностей" 1792–1795 р. Справа 489 - "Інвентарний опис маєтків шляхтичів Глоговських у Магерівському та Равському ключах Жовківського циркулу зі списком підданих та переліком повинностей" 1794 р. Справа 490 - "Те ж маєтків графа Стадницького Олександра у Магерівському ключі" 1836–1842 р. Сьогодні мав нагоду працювати з тими документами. Щоб не викладати масу фоток рукописів, спробую на днях все опрацювати, можливо найцікавіші моменти навіть наберу і викладу сюди.
  47. 2 балла
    Зачепив мене цей замок аж до глибини душі. Не одне літо провів в селі на 5 км. північніше. Не один раз задавався питанням, чому село назвали Замком, якщо там замку нема і не було :-) А зараз все, як з ніг на голову перевернулось. Отже. 2 місяці пошуків, скитань по різних ресурсах, бібліотеках і дещо можна клеїти. Одразу два незалежних джерела мене направили в одне місце - праця Романа Афтаназі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej" Том 11. (Зробив це вищезгаданий мною Grzegorz Rąkowski і Олександр Волков). У вищезазначеному виданні проскакує ось цей аерофотознімок: Виплив він в іншій, дотичній темі, на сусідньому форумі, де обговорювався Магерівський замок, але в розумінні замку саме в Магерові (згадана вище проблема плутанини понять дійсно має місце). Довгий час я дивився на це фото і локалізував його в Магерові. Проте Grzegorz Rąkowski акцентував мою увагу на деяких топографічних особливостях, і підкинув карту 1935 року (найближчу по періоду до дати зйомки - 1938 р.) Якщо співставити - можна побачити співпадіння. А саме, колова дорога в середині замку, характерна розвилка на задньому плані (деякі дерева з тієї посадки видно і зараз на супутникових знімках з Гугла), будинки розташовані за дорогою і лише з дальньої її сторони. Можливо зліва на фото можна було б розгледіти і став, але тут треба уважно вдивлятись в оригінал, а в мене це фото лише в такому вигляді є. Я ітак його висвітлював до неможливості в Фотошопі :-)
  48. 2 балла
    Стосовно того, чи може бути на тому рівні бійниця... Впевнений, що може, адже минулого року, коли ми з City Project готували до екскурсійного відкриття підвали Замку, то розчистили одну з бійниць, що виходить на південь, де зараз ведуться розкопки. Знаходиться вона орієнтовно нижче рівня літньої площадки Ресторану Максим. Ближчими днями плануємо її відкопати ззовні. Також є бійниці, що виходять в бік ставу. Їх на тому ж малюнку Орди немає. Це вигляд зсередини. Найбільше вікно вгорі - це найнижчий ряд, згідно малюнку.
  49. 2 балла
    3D-модель городища біля села Шестовиця by Center archaeology Chernihiv on Sketchfab
  50. 2 балла
    Получается, что валы лежали как-то так: Солидное укрепление. По размером и планировке сопоставимо с замком-цитаделью в Бродах (Львовская обл.)
×