Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум

Nimrod

Пользователи
  • Content Count

    246
  • Joined

  • Last visited

  • Days Won

    57

Everything posted by Nimrod

  1. Цінний там список музеїв по кожному району і різних цікавинок навколо кожного замку. Таким чином виходить область в книжечці достатньо повно представлена для туриста.
  2. Саме так, різноманітні реконструкції укріплень Корсуня, в тому числі ранньомодерних, зкопійовані з реконструкції Чучина.
  3. Село нинішнього Варвинського району Чернігівської області з 1648 року було сотенним містечком Кропивнянського, а потім Прилуцького полку ВЗ. *) "Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина." С.Л. Лаєвський та інш., К. "Богдана", 2012, тир. 2000 прим., 276 с., с. 92. Сторінка села Журавка в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села Журавка в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії. Ілюстрований довідник О. Бондаря "Замки та фортеці Чернігово-Сіверщини в 15 - 18 ст.", виданий О.Філюком в Києві 2015 року, згадки про укріплення Журавки не містить.
  4. Пане Платон, почитайте попереднє обговорення теми і окрему тему про карту прикордонних укріплень (посилання на неї є вище). Питання раніше вже сформульовані, а на більшість знайдете і відповідь. Редутів лишилося дуже мало, я їх шукав на місцевості. Втім, означені все ж не єдині.
  5. З цитованої присяжної книги ми бачимо, що насправді замок мав одну проїзну башту, а інші дві проїзні башти мали міські (окольні) укріплення.
  6. Гадяцький район. Городище Роменської археологічної культури раннього середньовіччя. *) Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог - справочник" К. "Наукова думка", 1987, 736 сс., тир. 13 500 екз., с. 403 Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Є згадка про городище. Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії". Є згадка про городище. Село на Вікімапії.
  7. Гадяцький район. Городище античного часу, площею 4 + 1 га, що досліджувалося протягом 2-ї половини 20-го ст. За сучасним статусом об'єкт культурної спадщини національного значення. *) "Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог - справочник" К. "Наукова думка", 1987, 736 сс., тир. 13 500 екз., с. 402 Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Є згадка про городище. Окрема сторінка городища в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії". Городище на Вікімапії.
  8. Білопільський район. Городище біля села, являє собою залишки невеликої ранньомодерної фортечки. *) Звід пам'яток історії та культури України. Сумська область (Матеріали до багатотомного «Зводу пам'яток історії та культури України»), Київ - 2017, сс. 271-272 Ілюстрований довідник Є.М. Осадчого та О.В. Короті "Замки та фортеці Сумщини 17 - 18 ст.", виданий О.Філюком в Києві 2015 року на сс. 87 - 88 містить певні додаткові дані про вказане укріплення, зокрема визначаючи його як прикордонний острог Московської держави 17 ст. Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Згадки про городище в даний час немає. Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії.
  9. *) Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції «Минуле і сучасність: Херсонщина. Таврія. Каховка» (16 – 17 вересня 2016 р.) / Упоряд. М. В. Гончар. - Каховка - Херсон: Гілея, 2016. – 200 с. // Неділько А. Г. "Витовтова митниця – пам’ятка початку XV століття: проблеми локалізації та сучасного стану" сс. 98-101 От така вийшла публікація.
  10. Село нинішнього Великобагачанського району Полтавської області з 1660 року було сотенним містечком Миргородського полку ВЗ. В цій якості мало отримати укріплення, про які на даний час інформації немає. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., с. 61. Сторінка села Білоцерківка в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села "Белоцерковка" в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії.
  11. Містечко нинішнього Кобеляцького району Полтавської області вже в 17 столітті в якості приватного поселення отримало укріплення, а пізніше деякий час було сотенним містечком Полтавського полку ВЗ. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., сс. 57 - 59. Сторінка містечка Білики в україномовній "Вікіпедії". (Тут зазначається, що Білики у 18 столітті певний час були сотенним містечком Полтавського полку, мало цехи, а у 1709 році його певний час займали запорожці та шведи.). Сторінка посьолка "Белики" в російськомовній "Вікіпедії". Містечко на Вікімапії.
  12. Це те саме, що росіяни раніше робити збиралися? Між іншим: Твердження явно неправдиве, оскільки лише в Криму є три парки мініатюр: в Алушті, в Євпаторії, та в Бахчисараї.
  13. Село нинішнього Лохвицького району Полтавської області відоме з 17 століття. Поряд із селом розташоване городище, що ймовірно, входило до Посульської укріпленої лінії середньовічної Русі. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., сс. 47, 48. Сторінка села Безсали в україномовній "Вікіпедії". (Тут зазначається, що городище було позначене на карті ще Бопланом). Сторінка села Безсалы в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії. На сайті Руина.Ру городище поряд із селом Безсали віднесено територіально чомусь до басейну ріки Ворскли:
  14. Поселення нинішнього Великобагачанського району Полтавської області виникло на місці античного городища (скіфського періоду) і досить швидко стало містечком, центром козацької сотні. Вали городища ймовірно і були використані для побудови захисної огорожі містечка. *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., с. 44. Сторінка села Балаклія в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села "Балаклея" в російськомовній "Вікіпедії". Село на Вікімапії. Назва поселення явно тюркського походження. За версією "Вікіпедії", перехід поселення до складу Білоцерківської сотні відбувся не у кінці 18го, а у другій половині 17го століття.
  15. Обговорюється цей об'єкт: Античне місто Ніконій поблизу села Роксолани Спочатку інформація про село: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 317-318. Інформація про попередника сучасного села - село Бузиновате: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 39-40. Коротка інформація про античне місто (і сучасне городище): *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 220-221 Довідкове видання "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник" доступне в електронній версії. Наводяться карти і плани.
  16. Біля села Миколаївка у 18 сторіччі знаходилось невелике турецьке укріплення, яке після його занепаду займали певний час запорозькі козаки. Спочатку інформація про саме село: С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., с.207.Укріплення було збудоване на так званій косі Великій - мисі що видавався з берегу Дністровського лиману: С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., с.165.Інформації про саме укріплення обмаль, його опис стосується періоду, коли воно вже занепало. Зважаючи на розташування, можна припустити що в ньому розміщувалася артилерийська батарея, що могла контролювати судноплавство вздовж лівого берегу лиману, а зважаючи на характер, форму та розміри, його можна назвати шанцем: С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 165-166.Ймовірно укріплення було зруйноване росіянами у війну 1768-1774 рр. Щодо запорозьких козаків, то вони мешкали навколо даного укріплення у "міжвоєнний" период 70х- 80х років 18 століття і, отримавши від турецької влади дозвіл на його зайняття, намагалися створити собі у ньому "кіш" (військовий табір), тобто власне саму січ, чергову в цілому ланцюгу своїх попередниць: С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 38-39.Таким чином невеликому укріпленню на березі Дністровського лиману, невідомого року побудови, судилося мати аж два періоди активного існування... Довідкове видання "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник" доступне в електронній версії. Наводяться карти і плани.
  17. Обговорюється цей об'єкт: Фортеця поблизу містечка Овідіополь У 18 ст. на лівому березі Дністровського лиману існувало невелике неукріплене турецьке містечко Аджидер: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 10-11. Після руйнування Аджидеру, з 1792р. росіяни почали будувати на його місці фортецю, яка мала входити до так званої Дністровської укріпленої лінії: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". – Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., с.104. Російська фортеця втратила своє значення вже через десять років після будівництва, хоча формально проіснувала до 1848 року, так і не дочекавшись застосування у Східній, або Кримській війні: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 11-12. Додатково інформація про сучасне містечко Овідіополь, що розбудовувалося біля фортеці: *) С.С. Аргатюк, В.В. Левчук, І.Т. Русєв, І.В. Сапожников "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник". –Одеса: ВМВ, 2011. – 716 с., сс. 228-230. Довідкове видання "ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОН. Енциклопедичний довідник" доступне в електронній версії. Наводяться карти і плани.
  18. Може виникнути притання, чому не було дано витягу зі статті про село Хижинці, до якого обговорювне городище прилягає так само як і до Журжинців. Не дано через те, що хоча село це також досить поважного віку, проте про укріплення біля нього там згадано зовсім коротко. Втім, такий витяг, для повноти, навести все ж можна: *) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 289-290.Жартома, можна дійти висновку, що "роздвоєння об'єкту" в краєзнавчій літературі сталося через суперництво мешканців двох сіл. Якщо об'єкт фортифікації спостерігався від Журжинців, він рахувався скіфським городищем, якщо спостерігався від Хижинців - рахувався вже руськими Змієвими валами... )) Певні сподівання дізнатися нові подробиці про Журжинецьке городище покладалися на книгу того-таки Володимира Щербатюка - "Історія регіонів України: Лисянщина" К. "Логос", 2002, тир. 1000 прим., 428 с. Проте, мабуть, автор цієї книги всю інформацію яку мав про городище переніс в колективний "Довідник..." Городище згадується в ній двічі і досить коротко: *) Названа праця, с.18. *) Названа праця, с.49.*** Звернення до відомої праці І.Фундуклея 1848р. видання показало, що укладач статті довідника, В.Щербатюк, процитувавши загальні висновки автора про вали, примудрився пропустити фрагмент стосовно самих валів біля Журжинців: *) И. Фундуклей "Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии" (репринтное издание) К. "Академкнига" 2008; 174 с. Доп. тираж 2010г. 20 шт.; с.16.
  19. iqor, зображення на карті схоже на залишки валу замку в конфігурації "штерн-шанець" (чотирипроменева зірка, де променями слугують редани, або й бастіони) ... Тоді, можливо, округлу форму мав лише безпосередньо замковий двір...
  20. - Те що городище вивчалося мало, зовсім не дивує. - Культурний шар "трипільського" часу на Черкащині і зокрема, на Лисянщині, розповсюджений дуже широко, зокрема й біля тої-таки Дібрівки... - Чесно кажучи, саме таку чудернацьку конфігурацію валів я собі уявити не міг, як не вдивлявся у зображення Вікімапії. Контур по знімку в сполученні з наявними описами дають можливість також уявити, де знаходяться залишки внутрішньої фортеці, або акрополю, добре видно той самий лісок. - Биков і там встиг побувати, залишається лише по-хорошому йому позаздрити...) А фото з табличками взагалі являє собою гротеск: Заповідник (!) Природно-заповідного фонду України (?!!) "Козацький вал" (?!), територія якого при цьому в переважній частині розорюється веденням сільского господарства, що добре показують супутникові знімки! А статус пам'ятника археології національного (!) значення жодним чином не береже ні сам пам'ятник, ні навіть його таблички!
  21. Ну так "діброва" по російськи "дубрава" ) Зважаючи що автор тексту не автор, а "Лисянська районна рада", а біля самої Лисянки на Вікімапії досі видно аеродром сільгоспавіації, скоріше за все мова йде не про якісь сучасні засоби, з дронами включно, а про банальний український Ан-2 ) На Вікімапії назви місцевих висот та урочищ на жаль не зафіксовані, тому я зупинився на самому селі ) Але досі не певен, що мова в переказах дійсно йшла про якусь реальну фортецю)
  22. "За пределами объектива" декорации как-то бледнеют ) Для использования на постоянной основе их перестраивать и достраивать нужно, это минимум... )
  23. Обговорюється цей об'єкт: укріплення поблизу села Дібрівка На горі поблизу села Дібрівка (село на Вікімапії) за переказами місцевих жителів знаходилася фортеця, проте період її існування залишається невстановленим. *) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 132-133. Отже городище (назвемо так місце гіпотетичного розташування фортеці) археологами мабуть і не обстежувалося і щось певне сказати про нього поки немає можливості. Середньовіччям у нас мають звичку називати весь час мало не до скасування кріпосництва в Російській Імперії. Саме ж село Дібрівка мабуть виникло достатньо пізно: *) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 83-84. Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії".
  24. Обговорюється цей об'єкт: городище поблизу сіл Журжинці і Хижинці Біля села Журжинці (село на Вікімапії) знаходиться велике давнє городище, залишене укріпленнями, які археологи відносять ще до ранньозалізного, тобто античного, періоду. Спочатку інформація про саме село: *) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 93-94.Як бачимо, історія села Журжинці досягає середньовіччя. Проте городище, також згадане в процитованій статті, значно старіше за село. Ось як воно описується: *) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 92-93.В цьому описі здається є неточності орієнтирів на прилеглі села, які можуть утруднити пошуки укріплень. Втім, основні особливості городища зрозумілі. Це одне з городищ-гігантів "скіфського" періоду, укріплення якого, можливо, почали будувати нащадки носіїв чорноліської археологічної культури (очевидно давні балти), а використовували потім вже представники скіфського державного утворення. Інтернет-ресурсі щодо залишків укріплень поблизу Журжинців надто мало інформативні: Сторінка села в україномовній "Вікіпедії". Сторінка села в російськомовній "Вікіпедії". Журжинці на сайті "Україна Інкогніта". Залишається ще одне питання. Між Журжинцями та Хижинцями згадуються "давні земляні вали" відомі як "Змієві", причому навіть в контексті оборонних ліній, що використовувала середньовічна Русь. Побудова оборонних ліній Русі південніше річки Рось видається взагалі, малоймовірною. Скоріше за все мова йде про вали замкнені, які належать до того-таки Журжинського "скіфського" городища. Проте до остаточно з'ясування цього питання залишається невелика ймовірність, що мова йде про окремий відрізок лінійного (незамкненого) валу, що доповнював на певному напрямку укріплення городища. Ось що повідомляється про "Змієві вали" у згаданому виданні: *) "Край козацький. Довідник з історії Лисянщини" за наук. ред. Гуржія О.І., К. "Наукова думка", 2004, тир. 1000 прим., 408 с., сс. 100-101. Ця стаття додає мало інформації до вже відомої, але мабуть, зі стінами скіфського міста Фундуклей в цьому випадку не помилився.
  25. Царские российские одноверстовки, это миф, или реальность ?
×
×
  • Create New...