Filin
-
Публикаций
4,799 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
606
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем Filin
-
-
Управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації та Державний історико-культурний заповідник «Межибіж», за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки та Почесного Консульства Литовської Республіки у Львові, спільно з Центром дослідження історії Поділля Інституту історії України НАНУ при Кам’янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка
15-16 червня 2012 року проводять VІІ науково-краєзнавчу конференцію «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України», присвячену 650 річчю битви на Синіх Водах.
Робота конференції планується за такими напрямами:
І. Литовсько-польська доба на Правобережній Україні (XIV – XVIIІ ст.)
- археографія, історіографія, бібліографія, джерелознавство;
- історія битви на Синіх Водах та Литовсько-польської доби;
- пам’ятки історії та архітектури Литовсько-польської доби;
- Литовсько-польська доба в нумізматиці, фалеристиці, філокартії, філателії;
- культура та освіта цього періоду;
- видатні особистості цієї доби;
ІІ. Магдебурзьке право на Правобережній Україні (XIV – XVII ст.)
- археографія, історіографія, бібліографія, джерелознавство;
- історія виникнення, становлення і розвою Магдебурзького права;
- міські привілеї, міське самоврядування та судоустрій за Магдебурзьким правом;
ІІІ. Магдебурґія на теренах краю в XIV – XVII ст. (у межах сучасної Хмельницької обл.)
- археографія, історіографія, бібліографія, джерелознавство;
- історія надання містам і містечкам краю Магдебурзького права,
- міські привілеї, міське самоврядування та судоустрій за Магдебурзьким правом;
- промисли, ремесла, сімейний та громадський побут міщан за Магдебурзьким правом.
Організатори забезпечують проведення культурної програми. Всі учасники наукового форуму запрошуються до участі у фестивалі Магдебурзького права в Меджибізькій фортеці (16-17 червня 2012 р.).
Оргкомітет науково-краєзнавчої конференції приймає наукові доповіді з обов’язковим дотриманням таких вимог: обсяг до 16 сторінок формату А-4 (стиль «звичайний», формат Word розмір шрифту 14, міжрядковий інтервал – 1,5, абзацний відступ – 1,0, вирівнювання – по ширині. Розміри полів: верхнє і нижнє 20 мм, ліве – 30, праве – 15), наявність анотації і ключових слів (3-10 слів) на українській та англійській мовах.
Можливі додатки – ілюстрації у форматі JPEG роздільна здатність не менше 300 dpi, підписи до них.
Посилання на джерела подаються в квадратних дужках [1], [2, с.3], [4, арк.5], [6; 7]. Список використаних джерел подавати в порядку згадування в тексті і відповідно до вимог ДСТУ, щодо бібліографічного опису джерел та літератури.
На окремому аркуші подати відомості про місце роботи (навчання) автора (авторів), посаду, науковий ступінь, вчене звання, адресу (поштову та Еmail при наявності), номер телефону.
Збірник матеріалів науково-краєзнавчої конференції заплановано видати до її початку, тому роздрукований текст в одному примірнику і записаний на електронний носій СD-DVD надсилати до 1 травня 2012 року за адресами:
ДІКЗ «Межибіж», вул. Жовтнева, 1, смт. Меджибіж, Летичівський район, Хмельницька область, 31530
або на Еmail: mezhybizh@ukr.net
Моб. тел. 067-774-66-47 (Олег Григорович)
- археографія, історіографія, бібліографія, джерелознавство;
-
В 01.04.2012 в 14:34, tolik-fort сказал:
Ще одне замчисько трішки східніше напису Зарваниця )))
Я об этом объекте упоминал в своём первом посте в этой теме. Там ещё на другом берегу реки есть что-то похожее, но чуть большее по размерам и со срезанным "углом".
Ты уверен, что обведённый тобой объект - это замчище? Меня в этой версии смущает то, что оно не показано на карте Мига, а ведь если укрепления в таком целостном виде сохранились до наших дней, то в конце 18 века они тоже существовали не в худшем виде, но на карте никакого целого оборонного объекта в нужном районе я не вижу.
-
Очень хотим попасть, собираемся
-
В 31.03.2012 в 19:16, vasylsahaidak сказал:
Про замок в Хатках той що позначиний на карті Міга все понятно, а про замок в передмісті Підмуре:
- може замок був, може замок був нижче, а тут взято маленький кусок карти.
- може цей замок чимось звязаний з (інфортація з сайту tolik-fort.livejournal.com) селом Бурканів. Тут суто легенда. Версію що тут був замок створив факт що "бурк" - татарською замок. Типу замок наказав збудувати тут хан замилуваний красотою місцевої природи.
Может он не попал на вырезанный кусок карты, а может к моменту составления карты его уже не было. Как увидим карту целиком, так можно будет ответить на этот вопрос.
Что касается Бурканова, то эта мысль интересная. На счёт "бурк" = "замок" есть неувязочка... Дело в том, что "Тернопільський енциклопедичний словник" сообщает следующее: "До кінця 18 ст. називалося Кут. На початку 19 ст. із присілків Кут, Ліскавки, Підмур'я та хуторів Рудка, Лиса Гора було створено Бурканів". Получается, что название "Бурканов" относительно свежее. С другой стороны интригует название приселка "Підмур'я", такой явный намёк на какие-то стены. А тут ещё и 2-й замок в Золотниках, судя по наводке, находится "в передмісті Підмуре". Вполне возможно, что второе укрепление действительно имеет отношение не к Золотникам, а к Бурканову.
-
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
ВІДДІЛ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ КОРЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
у травні 2012 року проводять історико-краєзнавчі читання по темі "Кореччина в історичній долі Погорини і волинської землі та Полісся".
До розгляду пропонуються такі питання:
1. Археологічні дослідження краю.
2. Історичні постаті та їх вплив на розвиток регіону.
3. Архітектурна спадщина Корецької землі.
4. Краєзнавчі дослідження Волині та Полісся.
Планується випуск збірника
Прохання до 15 квітня 2012 року надіслати заявку про участь в читаннях та вислати матеріали пропонованих доповідей для формування програми читань. В заявці вказати домашню адресу, код міста,телефони, місце роботи,вчене звання, або ступінь, посаду.
Адреса: Корецький районний історичний музей, вул. Київська, 45, м. Корець, Рівненська область, 34700
Телефони для довідок: (03651) 2-11-91, (03651) 2-27-37
E-mail: koretsmuseum@ukr.net
-
Державний історико-культурний заповідник м. Острога
Острозьке науково-краєзнавче товариство «Спадщина» імені князів Острозьких
у травні 2012 р. проводять Х Острозькі краєзнавчі читання, які з 2000 р. продовжують традиції науково-краєзнавчих конференцій «Острог на порозі 900-річчя» (1900-1999). Цьогорічні читання присвячені 140-й річниці з дня народження засновника історичного музею в Острозі о. Михайла Тучемського. Матеріали читань планується опублікувати до кінця року в 5-му випуску «Острозького краєзнавчого збірника».
В програму читань увійдуть матеріали, присвячені:
- історії Острога та його культурної спадщини;
- історії населених пунктів Острожчини;
- ролі князів Острозьких в політичному, господарському, релігійному і культурному житті ;
- визначним постатям краю;
- дослідникам і популяризаторам історії Острога та Волині;
- актуальним питанням історії та сьогодення музейництва, пам’яткоохоронної справи, краєзнавчого руху і туризму.
В рамках конференції працюватиме секція «Волинська книга: історія дослідження, колекціонування» за такими напрямами:
- волинська рукописна книга;
- волинські стародруки;
- історія волинських друкарень і книжкових видавництв від ХVІ ст. до наших днів;
- мистецтво оформлення волинських книжкових видань;
- дослідники волинського друкарства;
- збірки волинських книг у фондах музеїв‚ бібліотек‚ архівів‚ у церковних‚ монастирських і приватних колекціях;
- сторінки історії Музею книги та друкарства в Острозі.
Оргкомітет приймає матеріали обсягом до 8 сторінок, набраних у редакторі Microsoft Word у вигляді комп’ютерного файлу. Шрифт Times New Roman, розмір – 14, інтервал – 1,5. Посилання на джерела та літературу в тексті у квадратних дужках, наприклад [1], [1, с. 12]. Список літератури в кінці тексту згідно бібліографічних вимог під назвою – «Література». Ілюстрації подаються в електронному варіанті у форматі TIFF або JPEG окремими файлами з обов’язковими підписами до них.
На окремому аркуші подати інформацію про автора: прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи, посада, вчений ступінь, наукове звання, адреса, контактний телефон (електронна пошта).
До 15 травня 2012 року на адресу оргкомітету читань (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Академічна, 5) надіслати доповіді і повідомлення на диску з 1 екземпляром роздрукованого тексту в додатку або ж електронною поштою: dikzo@ukr.net
Контактний телефон: (03654) 2-25-93, Манько Микола Павлович – заступник директора заповідника з наукової роботи.
- історії Острога та його культурної спадщини;
-
В сети, заброшенные в мутные воды интернет-аукционов, угодила вот такая открытка с видом на Нижневский монастырь:
-
Статья по теме, опубликованная сайтом life.pravda.com.ua
ЦитатаБлагодійна ніч у Свірзькому замкуЯкісь речі, схоже, не міняються ніколи… Іноді, під час нападів оптимізму, мені вважалось, ніби тема замків в Україні вже настільки модна, настільки актуальна – причому як серед пересічних мандрівників, так і аж до рівня віце-спікерів Верховної Ради – що ті пам’ятки оборонної архітектури, яким пощастило пережити дві світові війни, комуністів і "дикі" 90-ті, вже мали би бути потроху заопікуваними, або, принаймні, на слуху.
Уявлялось, що складаються якісь плани щодо їхнього довгоочікуваного перетворення на культурно-туристичні центри, залучення під історичні фестивалі… Виявляється, що я дивився на наш окремий міжцівілізаційний світ крізь рожеві окуляри. До реальності повернули мої випадкові чергові відвідини Свірзького замку в Перемишлянському районі Львівщини, а також влучна фраза одного з досвідчених інтернетних краєзнавців.
Він пише таке: "Ті, хто вважає, що більшість замків і палаців Львівщини відновлено – це або чиновники, або особи зовсім без тями, або люди, яким зробили лоботомію".
Свірзький замок – а мова тут піде саме про нього – одна з найкраще збережених ренесансних пам’яток України. До слова, він відомий тим, що тут знімали кілька яскравих епізодів картини "Д’Артаньян і три мушкетери". Зокрема саме в цих стінах підступна Міледі-Тєрєхова труїла наївну Констанцію-Алфьорову.
Замок пережив кілька будівельних етапів і змінив чимало власників протягом своєї довгої історії, що ведеться з кінця XV століття. Рід Свірзьких залишив по собі вишукані брами, спольщені австрійці Цетнери, згадуються завдяки грифону на одній з башт, а останній приватний власник – майбутній генерал Війська Польського і Армії Крайової, очільник Варшавського повстання Тадеуш Коморовський, також долучився, вклавши чималі кошти у відбудову замку, що згорів у Першу світову.
Старовинна каплиця - "Бастіон Сен-Жерве", в якому Д'Артаньян з друзями ефектно снідав під кулямиПісля 1944 року пам’ятка стояла пусткою, доки у 1977 році її не передали на баланс Всесоюзної спілки архітекторів. Почався ґрунтовний ремонт. Замок планували переобладнати під будинок творчості. На 1993 рік загальна реконструкція пам’ятки була завершена на 72%, після чого фінансування припинилось. Архітектори – тепер вже лише української спілки, якій замок відійшов у спадок – так і не встигли насолодитись відпочинком у вже майже готових гостьових номерах.
Те, що було зроблене за 15 років, звелось майже нанівець доволі швидко. Щоправда, у 2009 році Свірзький замок збирались разом із замком у Старому Селі та палацом в Тартакові передати в концесію (оренду) приватним підприємцям на 49 років, але ця ініціатива лишилась без підтримки. Так само, як і намагання директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького перетворити Свірзький замок на картинну галерею-музей, як то є в Олеську.
Пан Володимир Мандзяк у Нижньому дворі замкуТож на сьогодні маємо аналогічну картину, як і в 80-90-х: замок стоїть на замку і ніхто туди не може потрапити. Фактично останні роки ним опікується лише одна людина – директор державного будинку творчості Володимир Мандзяк.
За його словами, Спілка архітекторів вже давно не виділяє ані копійчини на пам’ятку і він за власний кошт сплачує, приміром, за електрику. Річ ясна, що наодинці, та ще й за відсутності фінансування, вдало дбати про подібну махіну неможливо, а відтак подекуди внутрішні приміщення вже потребують термінового ремонту. Як, наприклад, вестибюль Верхнього двору, в якому в стелі вода утворила дві величезні діри.
Зізнаюсь, я вважав (і навіть написав по це у своїй книзі "155 польських замків і резиденцій в Україні", за що нині перепрошую), що Свірзький замок таки передали в концесію, і заїхав у селище аби переконатись чи щось вдалось вже зробити новому власнику.
Натомість я випадково зустрів пана Володимира, який люб’язно провів мене досередини, розповівши про сумне сьогодення. Тоді у мене і народилась невеличка ідея. Її суть полягає в тому, що ми, прості люди, не офіційні особи й не чиновники, можемо своїми зусиллями врешті зсунути всю цю патову ситуацію з мертвої точки.
Одне з приміщень, де зможемо ночуватиНі, ми, звісно ж, не претендуємо на те, щоб замок передали в чиюсь власність, ми просто спроможні для початку зібрати якісь кошти на ремонт стелі згаданого вестибюлю. Нагородою за це стане ночівля в замкових приміщеннях (необхідно мати карімат і спальник), для тих, хто захоче туди приїхати.
Пан Мандзяк всіляко підтримав цю ініціативу, тож нині всі охочі можуть приєднатися до неї на моїй сторінці у фейсбуці.
Ми плануємо приїхати у Свірж або 4-5 або 11-12 травня – точні дати я сповіщу найближчим часом на вказаній сторінці – і після ночівлі у замку провести невеличку толоку з прибирання замкової території. Моя пропозиція – збирати по 100 гривень з особи (звісно ж, за бажанням можна давати і більше), що за ночівлю у справжньому замку, де, за легендою, іноді бачать Білу Пані, зовсім недорого.
Свірзький замок з боку ставаЄ вже також ідея долучити до цього якихось поетів і музикантів. Щоправда жодної сцени ми ставити не будемо – все ще заважає погана карма нещодавнього скандального фестивалю "Свірж" - просто ввечері при багатті влаштуємо якийсь поетично-музичний перформенс.
Якщо вся ця ініціатива у підсумку вдасться, хотілося б проводити щось подібне щонайменше раз на рік. В ідеалі ж, допомагати таким чином бажано не тільки Свіржу, а й всім іншим замкам і палацам, про які забула держава. Наприклад, Поморянській твердині XVII століття в Золочівському районі Львівщини, яка руйнується надшвидкими темпами. Головне усвідомити: все у наших, а не в чиїхось силах.
28.03.2012
Дмитро Антонюк, журналіст, мандрівник, для УП.Життя
-
Обсуждается этот объект: Почаевская Лавра
Не знаю, пытался ли кто-то пролить свет на загадочную осаду монастыря 1675 года или нет, но это событие, как по мне, интригует своей неоднозначностью.
Для начала обратимся к канонической истории Лавры, описывающий упомянутый боевой эпизод:
ЦитатаВ 1675 году Почаевский монастырь осадили татары. На третий день осады, во время чтения акафиста, над монастырем явилась Сама Царица Небесная. Татары пробовали пускать стрелы в небесное явление, но стрелы возвращались назад и поражали их самих. Тогда татары бежали.ЦитатаНавеки запечатлено в памяти церковной событие Збаражской войны 1675 года. Пятидесятитысячный отряд турок и татар под предводительством Нуреддина был отогнан от монастыря чудесным явлением над Свято-Троицкой церковью Царицы Небесной с распростертым омофором в руках, с небесными ангелами и преподобным Иовом, прилежно молящимся Богородице, «да не предаст в неволю его монастыря». Память этого события ежегодно празднуется 5-го августа.ЦитатаВот над этим самым храмом (который ныне можно видеть лишь на картине, изображающей Домашевских, держащих храм на своих руках), как и над всей обителью, в июле 1675 года нависла смертельная опасность. Это случилось при польском короле Яне Собесском. Расскажем об этой истории словами историка, автора "летописного повествования о Малой России":"Магомет IV, султан, вознамерился наисильнее мстить Польше за нарушение Буджакскаго (или Бучакскаго) мира и за поражение войск при Хотине. Он, препоруча войско свое новому визирю Кара-Мустафе. отправил его с оным на Польшу... Визирь же турецкий пошел в Подолию там давно живущих волохов на колья посажал. Такую же казнь по взятии города и в Микулине делал; потом взял на договор крепость Подарецу, оную срыл, а церкви и кладбища посрамил и имение разграбил. За сим чрез измену получил Збараж... и расположив свой стан при Збараже, отправил 50.000 человек конницы турок и татар, под предводительством Нуредина, султана татарского, с тем, чтобы учинили нападение на короля и лишили бы его постоев и все опустошили бы на пути своем... Нурредин султан, следуя к Львову, все, что было ему на пути, мечом и огнем пленил...".
И вот на пути этого победоносного войска оказался небольшой и незащищенный православный монастырь Почаевский. Подступив к нему, турки уже сожгли окрестные строения, убили двух человек из братии и начали готовиться к штурму. С военной точки зрения он не представлял для них серьезной операции: монастырь в то время не имел ни крепостных стен, ни сторожевых башен, как это изображается на позднейших гравюрах, и за его деревянной оградой скрывалось множество мирных беженцев. Как турки расправлялись в то время с пленными, будь то солдаты или мирные жители, было известно, помощи ждать было неоткуда. И вот игумен обители о. Иосиф Добромирский убедил братию оставить всякую надежду на помощь земную и обратиться к единственной Заступнице - Матери Божией и к блаженному угоднику Иову.
Ранним утром 23 июля турки пошли на штурм. Монахи ответили на него служением акафиста перед чудотворной иконой Матери Божией Почаевской. И лишь они начали петь первый кондак "Избранной Воеводе", как над Свято-Троицкой церковью явилась Сама Царица Небесная с распростертым омофором в руках, с небесными ангелами и преподобным Иовом, прилежно молящемуся Богородице "да не предаст в неволю монастыря, где он был игуменом". Их увидели и сами турки и стали тотчас пускать стрелы в этих защитников, явившихся с неба, но стрелы их возвращались и поражали самих стрелявших. Нападающие пришли в ужас и замешательство, их охватила паника, и они бросились бежать. Между тем, ободренные такой помощью, немногие православные защитники Почаева погнались за ними и еще успели кого-то пленить. Согласно лаврским летописям, несколько пленников после этого остались в обители, приняли христианскую веру и до конца дней своих пробыли там на монастырском послушании.
Навеки запечатлено это событие в памяти Почаева и всей Церкви. Каждый день перед чудотворной иконой Почаевской и перед ракой преподобного Иова приносится благодарность Царице Небесной и Святому за это чудесное спасение обители.
"Чудесное явление" и "защитники, явившиеся с неба"... Давайте поразмышляем немного на тему того, что же там произошло, попытаемся отделить зёрна от плевел и влить немного свежей крови в эту историю.
Для начала немного исторической канвы. Осада эта происходила в рамках польско-турецкой войны (1672 - 1676). Кстати, в истории Почаева чаще всего упоминают «Збаражскую войну», наверное, такое название данный этап военных действий получил благодаря тому, что главный лагерь турецко-татарского войска стоял некоторое время под Збаражем. Если на первом этапе военных действий (до заключения мира в Бучаче) турки и их союзники татары действовали не сильно радикально, то события 1675 года – это был уже конкретный карательный поход на польские владения после того, как полякам разонравились условия Бучачского мирного договора. На страничках сайта собрано немало примеров того, что происходило с подольскими укреплениями в этот период – не только замки и крепости, но и целые города полностью уничтожались и разрушались до основания. Многие замки после этого так и не были восстановлены, городам потребовались десятки лет, чтобы зализать раны. Считанные укрепления смогли устоять перед мощным турецко-татарским войском. Некоторые твердыни спасли солидные и неприступные укрепления (Бережанский замок, например), другие выживали за счёт героического сопротивления гарнизона и вовремя подоспевшего подкрепления (осада Теребовли). И вот на фоне всего этого я читаю историю осады Почаева и не могу понять, что же там такого могло произойти, что целая армия, погрузившая в хаос разрушений юго-восточные владения Речи Посполитой, вдруг резко сняла осаду и так и не захватила Почаев.
Конечно, в этой истории есть немало поздних наслоений. Например, рассказывая эту историю, одни источники упоминают татар, другие турок, хотя логично предположить, что под стенами Лавры находилось объединённое турецко-татарское войско. Далее занижается значение укрепления Лавры, местами даже просто пишут, что их не было. Как по мне, то всё это делается для одной цели – усилить божественный (чудесный) элемент этой истории. Т.е. понятно, что укрепления у Лавры были, причем, весьма неплохие, и вряд ли монахи и прочие защитники полагались лишь на молитвы. И вряд ли на атаки турок монахи отвечали только «служением акафиста», думаю, что свинцом, стрелами и прочими штуками, подходящими для убиения живой силы противника, они тоже пользовались.
Думается мне, что дело было так – войска подошли к Лавре. Оценив её неплохой оборонный потенциал, начали готовиться к осаде и штурмам укреплений. На это ушла пара дней, всё это время войска грабили и уничтожали всё вокруг. И вот наступил 3-й день и понеслась! Судя по гравюре 1704 года, штурмовать укрепления начали с восточной стороны. И это логично – именно отсюда склон полого поднимался в сторону площадки, которую сейчас занимает Успенский собор. С других сторон сложный рельеф создал бы дополнительную преграду (местами непреодолимую) для атакующих. Чтобы попасть к главному храму, атакующим необходимо было преодолеть две линии укреплений, но, судя по гравюре, нечто мистическое произошло ещё до того, как пала первая линия обороны.
Скажу сразу – я не верю в церковную версию событий. Не верю в появление Божьей матери, отражающей стрелы, которые так не гуманно рикошетили и убивали басурман. Не верю в воинство ангелов, рассеивающих врагов православной веры. Но я верю, что что-то там неординарное всё же могло произойти, что в итоге (после переработки) церковь подала народу под соусом божественного вмешательства. Тогда к истории приплели и Божью Матерь, и Иова, который якобы тоже с небес наблюдал, как рассеиваются вражеские войска, и ангелов. Вполне возможно, что все, кто был свидетелем этого загадочного явления, просто не могли его как-то иначе интерпретировать, кроме как списать всё на божественную протекцию.
Если отбросить православную версию истории, но при этом верить, что осада действительно была сорвана, то нужна альтернативная версия, пусть она даже будет тяготеть к фантастике. Итак, в разгар штурма над Лаврой появляется нечто. Например, назовём это столбом света или огненным шаром, не суть важно. Православные в этом объекте сразу бы увидели образ Девы Марии, уфологии бы без сомнения сказали, что это типичное иносказательное описание НЛО, коих хватает в древней и средневековой истории. Далее православные часто упоминают распростёртый омофор, - ещё одно позднее церковное наслоение. Но может омофор, длинное и просторное облачение священника, - это попытка интерпретировать тот «защитный покров», от которого рикошетили стрелы басурман? Вот, например, как описаны эти события на польском:
ЦитатаWówczas na niebie pojawiła się Matka Boża z ihumenem Hiobem (zm. 1651), otaczając klasztor swoim płaszczem. Wystrzeliwane w kierunku mnichów pociski wracały i raziły napastników.Описаны известные нам события, но здесь чётко отмечено, что монастырь был окружён "покровом" и всё, что слали в сторону монастыря турки и татары возвращалось и убивало их. Сейчас, наверное, люди, услышав такое описание, подумали бы в первую очередь про некое силовое поле, а уж потом про священный омофор Богоматери.
Когда явление началось, удивились, думаю, все, как атакующие, так и осаждённые. А чуть позже, когда стало ясно, что данное явление несёт смерть туркам и татарам, защитники приняли всё происходящее, как знак божественного покровительства и дружно ринулись убивать отступающего врага.
Когда всё закончилось, церковь, как мне кажется, не упустила возможности использовать данное событие в своих интересах, после чего в этой истории появилась и Дева Мария, и Иов, и ангельское войско. Позднее, когда и сама Лавра изменилась, и память об осаде перешла в статус легенды, историю ещё немного подчистили, лишив Лавру укреплений, добавив усердно молящихся монахов, которые полагались только на силу своей молитвы.
Мистическое избавление Почаева от полного разорения не осталось без внимания, и нашло отражение в создании целого ряда рисунков, гравюр, литографий и так далее. Да и сейчас в Лавре в нескольких местах можно увидеть настенные росписи, изображающие православную версию этих событий. А что же есть сейчас? Есть расширенная православная версия событий, а есть другая, лишённая религиозного подтекста, но она неприлично коротка – просто сообщают, что монастырь в 1675 году осаду выдержал, хотя понятно, что просто так условиях той жестокой войны он осаду выдержать не мог.
Пока, к сожалению, я ещё слабо знаком с историей польско-турецкой войны 1672 – 1676 годов, потому сложно сказать, есть ли другие версии событий под Почаевом, лишённые мистики. Например, интересно, действительно ли под Почаевом было такое большое войско или же на Лавру совершил нападение какой-то отдельный отряд? Можно предположить, что атаки получилось отбить своими силами, но тогда непонятно, откуда в истории появился такой сильно выраженный мистический компонент с такими деталями, как стрелы, непонятно от чего рикошетившие, да ещё и так, что на обратном пути они убивали тех, кто их посылал в неведомое нечто.
P.S. В связи с загадочной осадой интересно выглядит и упоминания первого появления Богоматери на Почаевской горе. Явилась она, как говорят, «подобно неопалимой купине»… Ещё одно явление, которое можно связать с сияющим «горящим» объектом, при желании, разумеется. Но что если всё было как-то так, только в центре этого явления не было Девы Марии? Попробуйте представить:
-
По теме "Спальни короля" - не могу вспомнить, в каком именно источнике это прочитал, но есть мнение, что история про спальню - это "утка". Т.е. мы знаем, что Собеский был хозяином замка, но где была его спальня точных сведений нет, насколько я понял, копаясь в источниках. Так вот, вроде при Леоне Ржевуском это помещение стали называть спальней короля, а кровать - королевским ложем, тогда как в более ранних инвентарях и описаниях ничего такого не значилось. Возможно хозяин замка, как и его нынешние опекуны, старался привлечь внимание к дворцу, потому и создал историю, благодаря которой "Мозаичный зал" или "Кабинет" превратился в Королевскую спальню.
Если помыслить логически, то это было не самое большое и не самое роскошное помещение дворца, да и Ржевуские и последующие владельцы в качестве места для своей спальни выбирали другие помещения.
Роман Афтанази в своей статье о Подгорецком замке в тексте и комментариях к фото также дал понять, что нет прямой связи этого зала с королевской спальней, мол, так принято считать, но история под вопросом.
-
В любом случае нужна страничка с описанием Акции. Когда там всё начнётся, когда закончится, что именно поможет организовать "Кока-Кола" - просто пиар или, быть может, снабдит инструментами, или накормит/напоит людей... или, может из Львова автобус специальный организует. Короче, вопросов много. Нужны детали. Обычно есть какие-то промо-странички в Инете... ведь как-то люди должны об этом мероприятии узнать. Сейчас известно лишь то, что что-то будет 21 апреля - пока это как-то мутновато звучит.
-
З метою поширення інформації, що зібрана в Довіднику облаштування міста та промоції обачної реставрації, проект «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини м.Львова» розпочинає серію публікацій в газеті “Львівська Пошта”.Розпочинаючи з цього тижня щочетверга в «Львівській пошті» будуть друкуватись статті присвячені кожному з розділів довідника - загалом 9 тематичних статей, з порадами експертів та корисною інформацією щодо збереженя фасадів, балконів, дахів, вікон, дверей та брам, сходів, дворів та інше.
“Довідник облаштування міста” був розроблений у 2011 році фахівцями Львівської міської ради та Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) в рамках українсько-німецького проекту “Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова”.
Завантажити "Довідник облаштування міста" (pdf 18 MB)
Мета довідника:
- Промоція історичних будівель, кварталів та їх цінності серед мешканців
- Забезпечення загального розуміння щодо історичних будівель, будівель кварталів та їх цінності серед мешканців
- Забезпечення загального розуміння щодо історичних будівель, будівельних норм і правил, будівельних матеріалів і т.д.
- Підвищення розуміння важливості збереження історичних будівель та їх значення
- Надання порад щодо вирішення деяких проблем, пов’язаних з будівництвом, а також інформацію, де саме можна отримати додаткові консультації
- Посилення того факту, що в процесі оновлення необхідною є спільна ініціатива всіх зацікавлених сторін
Довідник окрім загальної інформації та дослідження архітектурної спадщини Львова містить вісім конкретних тем щодо збереження та реставрації: фасадів, балконів та балконих галерей, дахів, вікон, вхідних дверей та брам, сходових кліток, внутрішніх дворів, а також вітрин магазинів та вивісок.
- Промоція історичних будівель, кварталів та їх цінності серед мешканців
-
Не погоджуюсь з вашою привязкою місця замку, котре ви позначили на фрагментах космознімків з яндеха і з гугла.
Да я и сам в ней не был уверен:
Хотя, ориентируясь по карте Мига, замок я стал бы искать чуток в другом месте...Это даже была не привязка по карте, а просто попытка зацепиться за видимые линии рельефа. Так что ваша корректировка, по сути, - это первая привязка, выполненная именно по карте
Привожу свій варіант привязки. Якщо прослідкуєте за дорогами ті котрі я позначив кольором, то можливо також змінити свою думку щодо місяця замку, чи що там в тому місці було.Да, разумеется. И до появления вашей привязки, я не был уверен в своей, так что в любом случае хотелось бы осмотреть весь тот район.
-
Вот и славно, что есть дата. Можно ориентироваться на неё. 1 день как раз подойдёт для разогрева, да и народ подтянется, раз уж "Кока Кола" по своим каналам акцию попиарит. А есть ссылка на какую-то официальную страничку мероприятия, детали узнать хочется.
-
Частично несколько экспонатов мебели находятся в закрытых запасниках Олесько. По сравнению с тем что там было до 39-го года во Львовских запасниках жалкие, наименее ценные остатки мебели и картин, (один гарнитур, диван и 2 кресла со столиком в стиле рококо, даже выставлен на показ в королевских палатах на площади Рынок) кстати как раз сейчас решается вопрос о начале реставрации во Львове серии картин из Подгорцев.
Спасибо за информацию. Про мебель из Подгорцев во дворце Корнякта не знал, теперь при случае обращу внимание на эти экспонаты.
Значит эти Путти были сделаны в немалом количестве, вытесанные из камня, все почти одинаковые в 1740м годуТ.е. при Вацлаве Ржевуском. Чем больше узнаю деталей из истории замка, тем сильнее убеждаюсь в том, что Вацлав Подгорцы очень сильно изменил, перестроил и дополнил. Причём изменения коснулись всего - дворца, парков, строений, находящихся в парках, костёл появился, интерьеры дворца сильно преобразились и так далее. Всего не перечислишь.
Так же сказал что у них нет ни одной фотографии на которой есть въездные ворота с этими скульптурами, он очень просил выслать эту фотографию.Скажите, куда выслать и вышлем
-
... и она согласна с версией что стена перестала существовать после восстания Хмельницкого.
А есть другие варианты?
Замок и парк были построены при Конецпольском, в конце 1630-х - 1640-х годах, и вскоре после постройки всё это было разрушено (парк больше, замок-дворец - чуть меньше). Т.е. грубо говоря, до восстания Хмельницкого всё это разрушить было сложно, т.к. этого либо ещё не было, либо всё это ещё только строили. -
Мнения в духе "Поехать не смогу, но деньги перевёл бы" уже звучали... ждём реакции организаторов. О счёте в Привате идея здравая, надеюсь, что прислушаются.
Я лично не против провести ночь в замке, даже если речь идёт о спальном мешке
Всё это будоражит воображение ) -
Что хотелось бы добавить лично от себя - ситуация с замком парадоксальная... Свирж хотели привести в порядок (ремонт и реставрация были, к слову, далеко не эталонного уровня), но в итоге в нескольких шагах от финиша работы заморозили. Замок не стал гостиницей, как планировалось, да и вообще - он ничем не стал. На выходе получилась масса пустых и почти полностью готовых к эксплуатации помещений, которые некому было обживать. Замок опустел, его сотрудников разогнали. Только один - Владимир Мандзяк - остался на посту. И только благодаря ему (если повезёт, если Владимир осведомлён о вашем приезде или просто не успел покинуть замок) удачливые туристы/путешественники, приехавшие в Свирж, могли осмотреть старинный комплекс изнутри. А многие другие (включая туристов, которые к нам приезжали из Европы) довольствовались лишь внешним осмотром достопримечательности.
Потому предложение организаторов Акции выглядит очень заманчиво, как ни крути. Это не просто благотворительность в пользу замка, это ещё и уникальная возможность погостить в замковых помещениях. Отдыхая в Свиржском замке, вы тем самым поможете ему возродится!
Спартанские условия сполна окупятся прекрасной атмосферой, великолепными видами и незабываемыми воспоминаниями
-
ЦитатаДОПОМОЖЕМО СВІРЗЬКОМУ ЗАМКУ!
Дуже прошу перепостити і поширити
Друзі, маємо прекрасну нагоду своїми руками і грішми допомогти одному з найкрасивіших в Україні - Свірзькому замку на Львівщині (Перемишлянський р-н). Всеукраїнська спілка архітекторів, якій він належить, не робить нічого, аби запобігти його руйнуванню, тож давайте спробуємо зібрати невеличкі гроші на порятунок вестибюлю Верхнього Двору, який заливає вода. За словами місцевого директора, пана Володимира Мандзяка, потрібно близько 5 тисяч гривень. Я думаю, ми цілком спроможні зібрати таку суму і навіть більшу. Пропоную всім охочим приїхати туди на травневі свята (4-5 чи 11-12 травня, зараз вирішується) і разом із паном Володимиром закупити необхідні будівельні матеріали, а також, за бажанням, допомогти очистити замок від кущів та сміття ззовні. За це матимемо можливість заночувати в самому замку, де за легендою є Біла Пані. Тільки треба мати карімат і спальник.
Думаю, збиратимемо по 100 грн з особи. За ночівлю в замку, це, повірте дуже дешево
Втім, після хепенінгу ми оприлюднимо славетні імена цих донаторів
История этого великолепного замка в деталях описана здесь
Контакт в ЖЖ: templar-ua.livejournal.com (пишем в личку)
Facebook: страничка события
Или здесь задаём вопросы, отмечаемся
-
Расположение Золотников относительно Тернополя, Бережан, Подгайцев, Теребовли и Козовы:
Между прочим, Википедия, а точней человек, который там заполнял страничку Золотников, просто скопировал туда текст из "Тернопільського енциклопедичного словника"
По теме 2-х замков - вероятно, Толик использовал в качестве источника информации "Галицьку браму" (№149-150), в которой был опубликован список укреплений Тернопольской области с кратким описанием объектов. Там, в частности, значилось, что "За переказами в Золотниках колись були два замки, від яких залишились рештки валі. На північ від містечка в Хатках був замок роду Вільчків, а в передмісті Підмуре - замок родини Золотницьких". К сожалению, "Галицька брама", если ничего не путаю, в данном случае не выдала источник информации... Если что-то не так понял, то поправьте )
Не знаю, как там обстояли дела с двумя замками, но один точно просматривается на карте фон Мига (1779 - 1782). Линии укреплений этого замка к концу 18 века довольно неплохо сохранились, раз их в полном объёме отобразили на карте:
Чуть крупнее:
Гугль в нужном районе интригует интересными линиями:
Хотя, ориентируясь по карте Мига, замок я стал бы искать чуток в другом месте, но там спутниковые снимки ничем, кроме частной застройки, не радуют.
На картах Яндекса это место выглядит чуть менее рельефно:
Учитывая маленькую зону поиска, при посещении Золотников можно относительно быстро определить, есть ли на территории нужного участка остатки валов или каких-то других уреплений.
-
1
-
-
Я думаю дневники/мемуары или какие-то другие тексты есть, но не у нас, а в Питере. В Питере вообще много чего хранится, что непосредственно касается истории укреплений Украины. Так уж получилось, что лишь часть данных об интересных оборонных объектах осталась у нас, а другая (более значительная) сейчас находится на территории тех стран, которые ранее владели землями Украины, т.е. Венгрии, Австрии, Молдавии, Польши и Турции.
Если вас так заинтересовали описанные события, что ж вы сразу рассказчицу не спросили об источнике её информации? )
Я вам скажу кратко - у нынешних опекунов замка есть много всякого, о существовании которого вы даже не подозреваете. Чего только стоит полный каталог замковой коллекции, который был создан накануне Второй Мировой. Там есть полная и довольно детальная опись экспонатов. А ещё есть их роскошные фото/рисунки (большая их часть никогда не светилась в Инете), а ещё многие из экспонатов сейчас пылятся в запасниках...
По Сангушко - можно прямо задать вопрос тем, кто сейчас опекает замок. Среди участников "Наглядової ради", кстати, есть некая "Княгиня Сангушко; Франція; Одна з власниць Підгорецького замку до 1939 року".
-
О том, что это путти, A_Wolkoww уже писал:
На старой фотографии отчётливо просматриваются с каждой стороны от воротного портала по две фигурки путти, держащих какую-то чашу.Есть вот какой нюанс - те данные, которые можно найти на сайте/форуме - это лишь часть данных, которые есть вообще у посетителей сайта/форума. А если брать выше, то у того же Возницкого могут быть куда более чёткие и ясные фотки/рисунки и даже чертежи этих элементов декора, может даже уже давно готов проект их реконструкции. Так что, прежде чем браться за такой проект, уточните в Подгорцах, не сделали ли они ранее данную работу, опираясь на большее кол-во источников информации
-
Предлагаю вашему вниманию фрагмент текста под названием "Підгорецький парк" из книжечки "Підгірці: історико-архітектурна перлина України". Это, как мне показалось, компиляция данных из нескольких польских источников, + в одно целое смешались разные периоды развития парка. но, может, кому-то будет интересно )
Неповторного вигляду архітектурному ансамблю в Підгірцях надає парк, у зелені якого ховаються і замок, і заїжджий двір та цілий ряд інших споруд. В давнину власне парк справляв на подорожнього значно сильніше враження ніж сам замок.Підгорецький парк належить до пам'яток садово-паркового мистеитва державного значення. Побудований на рівні найкращих зразків так званих "італійських" парків, він є найгарнішим і чи не єдиним в Україні парком такого типу.
Для "італійського" парку характерні: системне розташування доріг і алей, чітко виявлений центр, геометричне членування плану, використання рельєфу і створення терас. Всі ці елементи можна спостерігати в Підгірцях. Місцевий парк оточує замок з усіх боків, він вирізняється цілісністю художнього задуму і глибокопродуманим взаємозв'язком рельєфу, архітектури, скульптури і рослинності.
З гостинця до Підгорецького замку можна було дістатися центральною алеєю, шо збігалася з композиційною віссю всього комплексу. По обидва боки алеї були розбиті два великі зелені газони, на яких стояли дві корінфські колони, увінчані скульптурами. З північного боку ці травники обмежував стрижений грабовий живопліт — боскет. Такі ж боскети облямовували і головну паркову алею, яка вела до замку. Замок був включений в основну перспективу, шо відкривалася з головної алеї. Таке композиційне вирішення справляло перше захоплююче враження на відвідувача, шо заходив до парку.
Симетрично до головної алеї прилягають дві великі луки, які перетинаються двома алеями, засадженими липами. Пі алеї були паралельними головній, а липи являли собою важливий елемент загальної композиції парку — вони підкреслювали контраст окремих краєвидів.
Головна алея зв'язувала вхід до парку з його центральною частиною — замком. Обабіч алеї росли смуги підстрижених грабових живоплотів, серед яких були влаштовані ніші з скульптурами.
Ця алея закінчувалася на покритій травою передзамковій плоші. Розпланований перед в'їзною брамою зелений газон не лише виразно вимальовував контури плоші, а й створював чудовий фон для самого замку. Розміри плоші, яка мала напівокруглу форму, були встановлені як масштабним співвідношенням її до замку й дерев, так і шириною головної алеї. На газоні перед в'їзною брамою замку знаходилась паркова скульптура. Все це надавало цій місцині своєрідної мальовничості та імпозантності.
Вся передзамкова територія становила собою південну частину парку і вирізнялася яскраво вираженим симетричним розподілом всіх елементів. Велику роль у цьому відігравала горизонтальність рельєфу.
Наймальовничішою частиною Підгорецького парку є північна, шо розкинулася позаду замку у трьох рівнях — терасах. Не один з перших на Україні зразків "італійського" парку з терасами. Розташовані на одній осі паркові тераси становлять основу архітектурно-планувальної композиції північної частини парку.
На першій терасі стоїть сам замок. Рівень цієї тераси збігався з рівнем дна оборонного рову, який захишав замок із сходу, півдня і заходу. Викладені тесаним каменем стіни рову контрастно акцентували навколишню зелень парку і вдало гармоніювали з архітектурою замку. В північній частині тераса закінчувалася кам'яною балюстрадою. Відразу ж за замком на другій, ше нижчій терасі знаходився квітковий партер, фонтан і скульптури.
Першу горішню терасу підпирає викладена з кам'яних блоків стіна. В центральній частині цієї стіни знаходиться портал з кількома гротами, шо вели у великі підземні приміщення - тут колись знаходились величезні резервуари з водою для фонтанів, а також розташовувались і лазні. З обох сторін портал мав двоє збіжних кам'яних сходів, увінчаних балюстрадою. Ці сходи сполучали верхню і середню тераси. Середня тераса становила центральну частину парку; вона являла собою прямокутний майданчик розміром футбольного поля. Тут розташовувався неодмінний атрибут "італійського" парку — партер. Композиційно він складався з восьми однорідних квадратних у плані квітників, розділених доріжками однакової ширини. Квітники оточувалися низьким живоплотом з самшиту та розмарину. Центр партеру прикрашав великий фонтан. Важливим елементом композиції центральної тераси служили дві альтанки, які знаходилися на її північних рогах. Крім композиційного значення, альтанки відігравали і практичну роль — це були місця для відпочинку і сховку від спеки. У XVIII ст. паркові доріжки центральної тераси були викладені плитками з червоного пісковика. Нейтральна тераса розташована на висоті 371 м над рівнем моря. Вона на 6 метрів нижче від верхньої тераси і на 4 метри виша від нижньої.
На нижню терасу можна пройти центральними, а також двома бічними сходами, які збігають від обох альтанок. В центрі нижньої тераси знаходились чотири трикутні квітники, а решту її території займали високі підстрижені грабові стіни — боскети і вистрижені аркади з самшиту — шпалери.
Нижче, на схилах гори, розташовувались малі тераси, а зовсім внизу знаходились городи, сади і ставок, куди стікала вода з усього парку.
Серед квіткового розмаїття парку, шо милувало око від ранньої весни до пізньої осені, значне місце посідали троянди, півонії, лілеї і гвоздики. Паркові споруди та скульптури підкреслювали масштабність парку, його окремих ділянок, концентрували увагу відвідувачів на певних пейзажах та орієнтували їх.
Шляхтич Станіслав Освенцім, відвідавши замок і парк у серпні 1651 року, записав у своєму щоденнику, шо "Підгірці, прекрасним палацом коштовно з оборонними спорудами збудованим, а особливо фонтанами, гротами і каскадами на всю Польщу славне місце". Нашого сучасника ще й тепер спроможний здивувати факт дії фонтанів на вершині гори, особливо, якшо врахувати, шо вони працювали без помп. Весь секрет за словами француза Де Алейрака полягав у тому, шо вода до Підгореиького замку і парку подавалася мідними трубами з сусідньої, ше вищої гори. В парку вода зосереджувалася у величезних мурованих резервуарах під першою терасою, а звідти трубами розподілялася до фонтанів. З водограїв вода стікала каскадами на нижні менші тераси і збиралася у ставку. Свідчення Де Алейрака підтверджуються фактом частого викопування мідних труб селянами Підгореиь ше у минулому столітті.
На третій терасі парку знаходилась оранжерея, у якій росли лимонні, мандаринові, лаврові, фігові, маслинові та інші теплолюбні дерева та куші.
Хоча "італійський" парк з його регулярним розплануванням і терасами був головним у Підгореиькому парковому комплексі, тут знаходився також і так званий "французький" парк. Він являв собою добре доглянутий лісовий масив, в якому переважали листяні породи дерев: липи, бука, клена, граба, дуба. "Французький" парк розкинувся у східній частині замкового комплексу, він служив одночасно і звіринцем — тут у природніх умовах утримувались косулі, зайці, дикі свині та інша дичина. Часто замкова знать у "французькому" парку влаштовувала пишні мисливські лови.
У планово-композиційній структурі парку в Підгірцях головне місце відводилося замку, який домінував над оточуючою місцевістю. Влаштування терас в північній частині і засадження їх квітниками та низькорослими деревами забезпечувало відкриття з вікон замісу чарівної краси краєвидів. Залишаючись відкритим, Підгореиький замок воднораз чудово проглядається з навколишньої округи, його добре видно з шоссе Київ-Львів. Вночі, коли у замку світиться, він виглядає як великий казковий кристал на темному силуеті Підгірців.
На превеликий жаль, історія не донесла до нас імені митця, який створив дивовижний парк; відомо лише, шо він був "римлянином", тобто вихідцем з Італії. А закладався парк одночасно з будівництвом замку.
Тепер Підгореиький парк знаходиться в жалюгідному стані. В північній його частині тубсанаторій спорудив різні господарські будівлі, які вносять дисгармонію в композиційну структуру парку. На колись зелених луках, які простягалися вздовж головної алеї, влаштовано фруктовий сад і городи працівників санаторію. Підстрижений грабовий живопліт, шо оформляв вхід до парку, протягом кількох десятиріч ніхто не доглядав і він перетворився на алею старих дерев, за якими не видно замку. Посередині головної алеї розбито квітники і встановлено електричні ліхтарі, які теж утруднюють зорове сприймання замку. На колись рівній і зеленій підзамковій плоші розбито квітники і живоплоти, які спотворили її первісний вигляд, зробили непомітними паркові скульптури, шо знаходяться тут. Прокладені на пе-редзамковій плоші асфальтові доріжки вносять дисгармонію і різко контрастують із давньою архітектурою.
В катастрофічному стані перебувають паркові споруди. На кожному кроці видно руїни: порталу, паркових альтанок, арок і сходів. На самому замку, опорних стінах терас і оборонних валів, альтанках та інших спорудах ростуть дерева і чагарники, які своїм корінням прискорюють руйнацію архітектурних пам'яток. Саме це стало причиною руйнування у 1987 році опорної стіни верхньої тераси. Згодом подібне руйнування сталося з опорною стіною західного рову.
Тривога за долю архітектурного ансамблю у Підгірцях не залишає поза увагою широкі кола громадськості.
У багатьох країнах світу такі архітектурні перлини, як ансамбль Підгореиького замку, використовуються для розвитку туризму і дають чималу частку валютного притоку, сприяють не тільки піднесенню культури, а й розвитку економіки. Вартий уваги і той факт, шо Підгореиький архітектурний ансамбль знаходиться всього за півтора кілометра від автостради Львів-Київ, по якій кожен день мчать на автомобілях і автобусах вітчизняні і іноземні подорожні, не припускаючи про близьке сусідство замку і паркч. які протягом трьох віків викликали захоплення й подив мандрівників.
-
В 28.03.2012 в 22:22, smerf сказал:Их мы можем видеть на самом раннем изображении замка 17-го века
Важный нюанс - это не изображение 17 века. Это рисунок конца 19 или начала 20 века, - попытка реконструировать внешний облик замка на основе сохранившихся старинных описаний, данных, полученных в ходе изучения сохранившихся строений и так далее.
В 28.03.2012 в 22:22, smerf сказал:... это были 12-ть скульптур "Гидр".Это интересные данные, о таком читать не приходилось )
В 28.03.2012 в 22:22, smerf сказал:Учитывая что этот участок засыпан или обвален уже очень давно... то может быть эти скульптуры или их обломки там до сих пор под слоем обвалившейся стены и земельной насыпи??Вот не могу сразу точно вспомнить, когда эти скульптуры впервые всплывают в упоминаниях, то ли в период Конецпольского, то ли уже позднее, при Ржевуском. Роман Афтанази, вроде, писал о них, однако не особо детально. Но зато знаю, что попыток привести парк в порядок после очередного упадка было множество. Потому сложно представить, что такой завал могли не разгрести и там что-то ещё осталось. Скорей всего вертикальная подпорная стена в какой-то момент была разрушена, после чего склон террасы начал ползти. В итоге, по нему (уже далеко не вертикальному) смог бодро вскарабкаться д’Артаньян, даже не слезая с лошади:
Поможем Свиржскому замку на майских!
в Свирж
Опубликовано:
Видео от zik.ua по теме акции:
От себя хотел бы оставить некоторые комментарии по теме того, что было сказано:
Мнение, вложенное в уста Виктории Долик:
Это правило применимо не для всех. На самом деле даже побывать на территории двух внутренних дворов замка - это уже радость, для таких как я, например. Например, именно во внутреннем дворе замка снимались некоторые знаковые сцены фильма "Д'Артаньян и три мушкетёра". А ещё внутри сохранились осколки старого замка, пережившие пожар и разрушения времён Первой Мировой... Всё это нужно учиться ценить ещё прежде, чем в залах появятся музейные коллекции и выставки.
Владимир Губицкий (заместитель главы Львовской облгосадминистрации) говорит:
Пока такие дяди, как Владимир, будут искать концессионера, замок развалится. А кроме того, во-первых, я не думаю, что Владимир и люди из его окружения серьёзно обеспокоены поиском инвесторов, которые могут вернуть замку вторую жизнь. Во-вторых, не факт, что найденный чиновниками инвестор, который "честно" выиграет конкурс, хоть что-то сделает для сооружения. Хватает примеров в духе: "О, мы нашли инвестора, замок спасён" и чуть позже "Кризис ударил, нет денег, мы не знали, что инвестор плохой человек, ничего не изменилось".
Потому пока чиновники с умным видом перебирают бумажки, разводят руки и плачутся о том, что "сверху" ничего не перечислили, я надеюсь, что найдутся простые люди, действующие вне рамок этой глупой бюрократической машины, которые смогут приехать или просто помочь финансово на расстоянии. Тем более, что инициатива исходит не со стороны правящих дядей, а со стороны простых путешественников, тех, кто пытается решить проблему в обход чиновничьего безразличия.