Таблица лидеров

Обсуждается этот объект: замок в г. Магеров пгт Магеров (укр. Магерів) находится в 35 км к северо-западу от Львова и в 20 км западней райцентра Жолквы: Живая карта Очень часто, когда речь заходит об укреплениях Львовщины, удобно в первом сообщении темы приводит данные авторства Владимира Пшика, опубликованные в его замечательном каталоге-информаторе Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст. (2008), но в случае с Магеровом "смешались в кучу кони, люди", поскольку в одном описании в единое и почти монолитное целое слились описания сразу двух замков - замка в самом Магерове и замка, который некогда находился в с. Руда Магеровская (сейчас это с. Замок). Более того, благодаря обстоятельному расследованию @Oleh Stasiuk удалось выяснить, что на фотографиях, которые зачастую связывали с замком в Магерове на самом деле видим замок в Руде Магеровской. Подробней об этом можно прочитать в отдельной теме. Принято считать, что таким был замок в Магерове, но теперь-то мы знаем, что это замок в с. Замок (ранее - Руда Магеровская): В результате такого неожиданного поворота оказалось, что у нас есть очень много информации о замке в с. Замок (Руде Магеровской), но при этом параллельно история замка в Магерове сильно обеднела. Теперь предстоит выяснить, каким был Магеровский замок, где находился, что там на этом месте в наши дни и т.д. Но вернёмся к описанию В. Пшика, правда, приведу лишь ту его часть, которая касается Магерова, отбросив с сторону описание "Магеровского замка", которое к реальному замку в Магерове отношения не имеет (в полном виде описание здесь): Все упомянутые текстовые источники ещё отдельно рассмотрим ниже, а пока взглянем на карты. Начнём с конца, т.е. с книги Галины Петришин «Карта Ф. фон Міга» (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини (2006). Этот источник с момента издания сильно устарел, поскольку те карты, которые там были опубликованы в виде фрагментов в чёрно-белом виде и плохоньком качестве сейчас доступны в полном виде, в цвете, потому упомянутую книгу оставим в стороне, а вместо этого рассмотрим цветную цифровую копию оригинальной карты. Карта Фридриха фон Мига (1779-1783): Живая карта На северной околице городка чётко выделяется прямоугольное в плане укрепление, подписанное как "Wukobsky zamek". Первое слово перевести не могу (кстати, может кто-то поможет с переводом? Что это за "Вукобски[й] замок"?), но второе явно сообщает, что это замок, и поскольку он находится рядом с Магеровом, то логично предположить, что это и есть настоящий Магеровский замок. Укрепление представляет собой вытянутый прямоугольник укреплений, выполненных (судя по серо-чёрному контуру) из земли. Углы его усилены полукруглыми выступами. По центру восточного и западного валов обустроены ворота. В северной части внутреннего двора изображены 5 строений, выполненных (судя по окраске в красный цвет) из камня или кирпича. Вполне может быть, что прямоугольник земляного вала первоначально служил основой для размещения деревянных укреплений, и в этом случае на месте угловых выступов некогда могли находиться башни, но после бурных событий 17 века все эти деревянные детали могли быть полностью уничтожены, потому на момент создания карты могли сохраниться только земляные укрепления, да и те, наверняка, находились не в лучшем состоянии. Также видно, что от города к району замчища тянулась дамба, а это намекает на существование в том районе искусственного озера, но на момент создания карты его не было (то ли временный спуск воды, то ли уже давно было так). А изначально может было как-то так - озеро с одной стороны дамбы и заболоченная долина реки с другой стороны (кстати, болотистая местность к северу от дамбы показана на карте фон Мига): Я догадываюсь, почему В. Пшик не называл этот объект замком. Во-первых, ему казалось, что замок он нашёл (но мы-то знаем, что он нашёл совсем другой замок, расположенный в другом населённом пункте, но именно его он прикрепил к Магерову). Во-вторых, В. Пшик ошибочно предполагал, что у Магеровского замка были каменные укрепления, тогда как укрепление на околице Магерова явно земляное (об этом сообщает не только карта фон Мига, но и текстовые источники), и уже потому оно не подходило на роль Магеровского замка. В-третьих, это укрепление с замком не ассоциировали и авторы справки из "Історії місті і сіл Української УРСР", а именно оттуда В. Пшик взял описание и размеры объекта. И несмотря на подпись "Замок" рядом с объектом на карте Ф. фон Мига, В. Пшик его замком так и не решился назвать. Отдельный интерес представляет ещё одно имение/усадьба/резиденция, которая на карте показана к северо-западу от городка, и подписана как "Biala Schloss", т.е. нечто вроде "Белая (?) резиденция/усадьба". Не мешало бы заодно выяснить, что там было. "План з 1854 р. — ЦДІАУЛ, ф. 186, оп. 5, спр. 385 (136)" из списка источника В. Пшика, как предположил @Oleh Stasiuk, это кадастровая карта 1854 г., на которую можно полюбоваться в Сети. Этот источник даёт много ценной информации по теме застройки города образца середины 19 века, но в рамках данной темы он не особо ценен, поскольку не захватывает нужный нам участок замчища, выпавший из "поля зрения" именно этого кадастра. Хотя не приходится сомневаться, что на соседних листах как раз находится нужный участок, потому в этом направлении поиски нужно продолжить. На карте 1861-1864 гг. на месте замка уже видим какой-то дворцово-парковый комплекс или усадьбу: Живая карта Некая резиденция ("Schloss") показана и на карте 1869-1887 гг.: Живая карта А к концу 1980-х в нужном районе уже обнаруживаем участок СХТ (сельско-хозяйственной техники), из чего можно сделать вывод, что в годы советской власти на участке замкища/усадьбы прописалось колхозное хозяйство, в результате чего от памятников, вероятно, мало что уцелело, о чём ещё будет сказано ниже. Источник Стоит отметить, что схема трансформации дворцово-усадебных участков в колхозные дворы была довольно распространена в годы советской власти, потому в данном случае правило "Если ищешь замок/дворец/усадьбу, то ищи колхозный двор", вероятно, вполне рабочее.

Ось цей момент, якраз, досить сумнівний. Довго я ходив довкола цієї битви, щоб хоч якось в уяві відтворити хід подій. Відбувалося все приблизно так. 11 липня 1657 року війська Дьордя (Юрія) ІІ Ракоці влаштували біля Магерова переправу через р.Біла з лівого на правий берег. Настрій в них був далеко не бойовий, оскільки бою, що наближався, вони явно не очікували, дехто взагалі вином балувався [ це все з джерел]. Військо Чарнецького їх застало зненацька і вдарило з тилу. Трансільванські війська кинулись втікали залишивши всі свої надбання. В той же час, військо Чарнецького не встояло від спокуси почати це добро розграбовувати, тим самим давши можливість військам Ракоці згрупуватися, відтиснути поляків назад і почати організований відступ. Всі подальні події перетворились на переслідування в сторону Жовкви-Куликова... і далі до Чорного Острова, де відбулася остаточна поразка. Насправді дуже мало і дуже скупими є матеріали по цій битві. Чи не найповнішу картину вимальовує щоденник ксьондза Анджея Пікарського, який був очевидцем тих подій і перебував в таборі Чарнецького.

Інвентарний опис фільварку Окопи за 1837 рік. Багато тексту, але корисної нам інформації дуже мало. Акцент зроблений на опис самого будинку (кількість дверей, замків і т.д. і т.п.), а потрібної нам інформації обмаль.

Також, цікавий напрям для подальшого просування дає карта 1935 р. Вона повідомляє нам, що місце, яке нас цікавить, не просто називоли окопами, а там був розташований фільварок. Фільварок Окопи. Якщо знову звернутися до Географічного словника королівства польського, то знаходимо достатньо стислий, але в той же час дуже цікавий опис. П.С. Важливий момент, який треба пам'ятати, бо багато кого збиває з пантелику. Не варто плутати фільварок Окопи і сусіднє село з тією ж назвою Окопи, яке в словнику подане і описане, як Руда Окопська.

Найбільш точним джерелом, яке могло б дати відповідь на питання прив'язки замку, в даний момент, є, напевно, кадастрові карти. Володимир Пшик посилався на одну із них, щоправда на ту, яка стосується безпосередньо самого Магерова. А західна межа тої карти проходить по р.Біла, і потрібна нам ділянка просто випадає з огляду. Тому довелося шукати відомості в карті сусідньої гміни - Руди Магерівської. Там фігурує ось-таке зображення: Як бачимо, місце, яке нас цікавить вміщає кілька споруд, серед яких, щось схоже на мурований палац? доволі цікавої форми. Весь комплекс споруд підписаний красномовною назвою "Окопи". Назва ніби і сама підтверджує, що ми в правильному місці) Спробував співставити цю карту з сучасними супутниковими знімками. На моє здивування, довелось трохи "побавитись" з цим. Кадастрові карти, звичайно, дуже точний документ, як для того періоду, але є невелика розбіжність з реальністю. Тому викладаю два варіанти накладання карт. В першому випадку вирівнювання проводив за місцем де р.Біла перетинається з дорогою(на півдні) і характерним трикутним ставком(на півночі). Все би нічого, але тоді починають "розбігатися" дороги. Тому виконав другий варіант, де прив'язка по перетину річки з дорогою та трикутній розвилці, яка існує і сьогодні. Але в цьому випадку став на півночу суттєво зміщається. В будь-якому випадку діапазон пошуків достатньо зрозумілий. На картах від Гугла в тому місці можна знайти об'єкт "Дуб - свідок історії". От десь біля нього це все знаходилось.

Tadeusz Stefan Jaroszewski "O siedzibach neogotyckich w Polsce" Особливо сподобалось те, що в книзі фігурує фото раніше мною ніде не виявлене. Не дивлячись, що фото підписане, як замок перед 1939 роком, можна сміло стверджувати, що фото зроблено ще до Першої світової, оскільки скульптури ще стоять на своїх місцях. Тепер можна дати відповідь на запитання, яке мене давно мучило - Яка зі скульптур була удостоєна честі стояти в самому центрі? В центрі дитинця розміщений був Іван Данилович) Залишилося ще встановити точне місцезнаходження трьох скульптур, і, було б непогано віднайти оригінал цього фото. Враховуючи, що ця книга видана в 1981 році, можна сподіватись, що фото дожило до наших часів Трохи весело читати критику неоготичної архітектури замку) Вище бачили, що Юліану Захаревичу палац не особливо сподобався, але його враження вийшли в доволі стриманих фразах, а тут автор просто не втримався: Дякую за скани Grzegorz Cielecki

Szydłowski Tadeusz. Ruiny Polski. Opis szkód wyrządzonych przez wojnę w dziedzinie zabytków sztuki na ziemiach Małopolski i Rusi Czerwonej На ст. 102-103 описується наш замок. А на ст. 85 матеріал про Жовківський замок і кілька нових слів про скульптури: Дякую за скан @Shimmy

+1 в списку джерел. Через неуважність, лише зараз помітив посилання на цю працю в Афтаназі. Chwalewik, Edward Zbiory polskie : archiwa, bibljoteki, gabinety, galerje, muzea i inne zbiory pamiątek przeszłości w ojczyźnie i na obczyźnie w porządku alfabetycznym według miejscowości ułożone. T. 1

Наступними замок, внаслідок купівлі, отримують Семенські. Купляє його в братів Марковських Вільгельм Семенський. Після нього замок отримує його син - Станіслав Вільгельм Семеський, член Галицького станового сейму. Основні маєтки Станіслава Вільгельма потім дістаються синові - Констянтину(замовнику будівництва палацу Семеських-Левицьких у Львові на вул.Пекарській), але не забув він і про єдину дочку - Амелію. Їй дістаються Магерівські володіння. В 1822 році вона одружується з графом Олександром Стадницьким і передає йому Магерів з околицями, як весільний посаг. Граф Стадницький в 1853 році помирає, так і не заливши від шлюбу з Амелією спадкоємців. Сама Амелія прожила довгий 91 рік. Оскільки прямих нащадків в неї не було, то її власність повертається до Семенських і переходить до племінника - Вільгельма Станіслава Семенського . Той якраз і проводить в першій половині 1890-х тотальну перебудову замку, надавши йому неоготичний стиль. Опісля власником був Станіслав Костка, який помер (загинув?) в Відні в 1918 році. Більшість маєтків відходить до старшого сина - Станіслава Яна, а Магерів же дістається другому синові - Янові. Той, фактично, і був останнім власником замку. В 1939 році з дружиною, і дітьми - Станіславом і Марією, покидає замок назавжди, перебирається спочатку до родини в Павлусів, потім емігрує до Лондона, де в 1963 р. помирає. Його діти, з рештою родини, емігрують в Канаду, до Монреаля, де дожили до наших років.

Історію Замку, звичайно, треба розглядати паралельно з історією самого Магерова, оскільки власники, і одного, і другого об'єктів були ті ж самі... Декілька раз я пробував підходити до витоків історії цих населених пунктів. Все якось не клеїлось, і ось чому: Про заснування Магерова в словнику географічному королівства Польського написано так: Майже всі решта джерел перемавпували цю інформацію, не надто в ній розбираючись. Все би нічого, звучить правдоподібно, поки не починаєш співставляти з рештою відомої інформації, в т.ч з тим, що написано в Афтаназі: В сумі виходить така історія: "Ян Магера в 1591 році заснував Магерів, одразу в 1595 році місто отримує магдебурзьке право. Після його смерті, місто в спадок отримує його дочка - Барбара. Вона віддає маєтки, як посаг, своєму чоловікові Миколі Белжецькому, який (увага!) помер в 1577 році. Тобто, за 14 років до заснування Магерова. А в 1595 році Белжецькі вже збудували тут костел"....Сюр якийсь. Довелося копатися в генеалогії цієї сімейки. В сумі вийшла отака схема( * - так позначені приблизі роки, ? - так позначені взагалі невідомі дати): Ян Магера. Років життя цього персонажа так і не вдалося мені знайти. Проте судячи з того, що батько його народився близько 1440 року, а найстарша дочка Барбара близько 1480 - можна його народження приписати десь до 1460 років. Отже засновував Магерів він не в 1590-х, а в 1490-х. І навряд, чи він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ Тож, географічний словник є прекрасним джерелом, але і там є ляпи....А в згаданих 1591 і 1595 роках Магерів отримує від Сигізмунда ІІІ статус міста і згадане магдебурзьке право. Про це повідомляє Історія міст і сіл СРСР [UPD. 02/11/2017 - Схоже, не один я копався в історії початків Магерова. Ость таку інформацію знайшов на одному польському сайті: Дана інформація трохи ставить під сумнів заснування Магерова самим Яном Магерою, але по хронології гарно вписується в подану мною схему. Саме Ян Белжецький був власником цих земель в 1591 р., схоже, саме завдяки йому Магерів отримує статус міста і так, він міг бути дворянином Сигізмунда ІІІ, але аж ніяк не Ян Магера] Жителі Магерова можуть відкорковувати шампанське. Їхнє містечко щойно стало на 100 років старіше Загалом Ян Магера був непоганим діячем, але з синами йому не пощастило. Мав аж чотири дочки: Барбару, Анну, Софію і Катерину. Дати його смерті, мені так і не вдалося знайти, але це, ймовірно, +- 1530 роки. Отже, якщо притримуватись думки, що Замок збудував саме, Ян Магера, тоді маємо дату відліку - перша третина 16 ст. Далі Магерівські маєтки відійшли старшій дочці - Барбарі, яка, як згадував вище, одружилась з Миколою Белжецьким. В їх руках вони перебували до 1577 року(якщо спиратися на дату, подану Афтаназі). Потім переходять до їх сина - Яна, і від того також до Яна(молодшого). Останній, щоправда, помер у віці 18 років, але встиг до того часу одружитися і побачити єдину дочку - Софію Белжецьку, яка успадкувала ці маєтки, і потім одружилась з Станіславом Глоговським. Ось така-от "Санта-Барбара" була до середини 17 ст. Пізніше, при наявності часу і наснаги, вибудую схему переходу маєтків у наступні покоління. [UPD 12/12/2017. Виявилось, що одна свідомо упущена мною деталь тепер стала актуальною. Дерево я почав малювати від Андрія Магери, вважаючи, що цього достатньо. Але тепер актуально показати його батька. Це був ще один Ян Магера, народжений близько 1400-10 рр., белзький каштелян. Саме він отримує в 1462 р. с Руда, про що йдеться в коронних метриках в одному з постів нижче]

+1 чудова карта з замком до доробку. Знайдена в ЦДІАЛ в колекції кадастрових карт. Дати на ній я не знайшов, але зроблена явно не пізніше 1837 року. Додає ряд нових деталей. Перше, що кидається в очі - це форма. Досі вважав, що замок мав форму правильного прямокутника, але чітко висунута вперед північно-східна вежа змушує задуматись))) Також, з'явилася можливість підрахувати розміри замку. Це приблизно 120Х100(110 зі східної сторони) метрів. Вежі - квадрат зі стороною в 12 метрів. Розміри майже ідентичні з розмірами Жовківського замку, який знаходиться, фактично за якісь 15 км. звідси. Та і час побудови, як одного, так і другого, схоже дуже близький. Тому треба буде детальніше придивитися на взаємовплив цих замків один на другого Якщо накласти на супутниковий знімок, то можна отримати приблизне розташування об'єктів:

Справа 490 - "Те ж маєтків графа Стадницького Олександра у Магерівському ключі" 1836–1842 р.

Як бачимо з описів, замок в кінці 18 ст. трохи відрізнявся від того, яким ми бачимо його на збережених фото. На фото зображений він вже після перебудови в неоготичному стилі, що відбулася, очевидно, десь між 1890 і 1895 роками. І перебудова, судячи з кількості неоготичних елементів, була, м'яко кажучи, досить масштабною. Чи не єдиним візуальним джерелом (з поки відомих мені), з яким можна співставляти дані тексти, є ось ця карта, створена в першій половині 19 ст.:

Справа 488 - "Інвентарні описи маєтків шляхтичів Глоговських у сс. Лавриків, Погарисько, Окопи, Замок, Біла Жовківського циркулу зі списками підданих та переліками повинностей" 1792–1795 р.

Отже, почну потихеньку викладати рукописні описи Замку. Чесно кажучи, важкувато дається розчитування - дається в знаки недостатня кількість практичної роботи з матеріалами такого роду. Тим не менше, викладаю оригінали матеріалу і те, як я його розчитав. Частину слів не зміг розчитати(позначив *), деякі розчитав, але їх значення для мене не зрозуміле, дещо взагалі важко сприймати в контексті, оскільки правила пунктуації і лаконічність викладу тут ще ті :-) Буду радий будь-якій допомозі, як по коректуванню розчитки тексту, так і по перекладі) Справа 489 - "Інвентарний опис маєтків шляхтичів Глоговських у Магерівському та Равському ключах Жовківського циркулу зі списком підданих та переліком повинностей" 1794 р.

Відомі... тепер вже відомі ЦДІАЛ фонд 134 опис 2 Справа 488 - "Інвентарні описи маєтків шляхтичів Глоговських у сс. Лавриків, Погарисько, Окопи, Замок, Біла Жовківського циркулу зі списками підданих та переліками повинностей" 1792–1795 р. Справа 489 - "Інвентарний опис маєтків шляхтичів Глоговських у Магерівському та Равському ключах Жовківського циркулу зі списком підданих та переліком повинностей" 1794 р. Справа 490 - "Те ж маєтків графа Стадницького Олександра у Магерівському ключі" 1836–1842 р. Сьогодні мав нагоду працювати з тими документами. Щоб не викладати масу фоток рукописів, спробую на днях все опрацювати, можливо найцікавіші моменти навіть наберу і викладу сюди.

Это Замок в г. Лидзбарк-Вармински (Польша):

Джерело