Копычинцы (Копичинці): локализация укреплений замка(ов)

[Filin]

Обсуждается этот объект: Замок в Копычинцах

Расположение Копычинцев относительно Теребовли, Чорткова, Сатанова и Гусятина:

В начале работы над списком укреплений Тернопольской области (дело было пару лет назад) в поле зрения попали Копычинцы. Было точно ясно, что там как минимум был один замок, но проблема в том, что помимо этого замка иногда упоминали ещё и городище, а также ещё один замок. В итоге по разным версиям в Копычинцах могло находится от одного до трёх разных укреплённых объеков... И не было бы в этом ничего особо странного, если бы не то обстоятельство, что упоминание второго замка и городища выглядят мутновато, а также часто возникала путаница в описании этих объектов. Потому захотелось понять, что именно и где именно находилось в Копычинцах?

Начнём, пожалуй, с городища. Его зачастую упоминают бегло, ссылок на источник информации я пока не встречал. Например, Википедия, www.castles.com.ua и ряд других ресурсов пишут как-то так: «На території Копичинців археологами знайдено поселення трипільської культури та слов'янське городище». Однако, например, «Тернопільский енциклопедичний словник» пишет немного другое: «Побл. К. виявлено археол. пам’ятки трипіл. Культури та слов’ян. поселення (8–9 ст. до Р. Х.)». Правда, с датой что-то намутили - 8-9 века до Р.Х как-то слабо вяжутся со славянами. Кому-то всё равно, городище там или поселение (т.е. объект без укреплений), а для меня важно.

Упоминание городища выглядит подозрительно ещё и потому, что местоположение одного из 2-х замков в Копычинцах описывают так: «на природному підвищенні в межиріччі Стрілки і Крутилова». Чем не описание типичного для городища месторасположения – мыса в клине, образованном двумя речками. Так может один и тот же объект принимали и за городище и за замок? Вопрос пока остаётся без ответа.

Что касается городских укреплений, то их, вероятно, у Копычинцев не было. С одной стороны пока не встретил упоминаний, что они были, с другой стороны Ян Лешек Адамчик в свое книге Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku (2004) чётко пишет: «Miasto nie miało fortyfikacji» ("Город не имел укреплений"), а затем ещё и Ульриха фон Вердума цитирует, который в своём дневнике написал: "Jest to otwarte miasteczko…" ("Это открытый/незащищённый городок"). Меня, кстати, это немного удивляет, ведь ещё в 1564 году город получил Магдебургское право, а, значит, был достаточно развитым.

Далее речь пойдёт о замках. Рассмотрю несколько источников, остановившись на противоречия в описаниях объектов и просто на том, что мне показалось интересным.

Начнём с карты фон Мига (1779 - 1782 гг.):

Чётко виден замок, расположенный на восточном берегу озера:

Вероятно, именно его упоминал Ульрих фон Вердум, писавший, что "замок находится сбоку [от города]". Это замок позднее послужит основой для дворца, который разрушили в период Первой Мировой. Территорию этого замчища в конце 19 и 1-ой половине 20 века неоднократно отмечали на картах.

1880-е годы:

1930 год:

1942 год:

Сейчас это территория парка на берегу озера. Там стоит поискать остатки укреплений замка:

Живая карта

Других явно выраженных укреплений на карте фон Мига я не нашёл. Итого имеем один замок.

Переходим к данным Яна Лешека Адамчика. Он в своей краткой заметке об укреплениях Копычинцев пишет: "Należało w XV-XVII w. do Kopeczyńskich, którzy mieli tu zamek", а затем ещё и Вердума цитирует: "Zamek leży z boku i jest zupełnie opustoszały". Т.е. упоминает один замок, а затем цитирует Вердума, который также упоминает один "полностью опустошённый" замок.

Александр Чоловский и Богдан Януш в своей книге "Przeszłość i zabytki województwa tarnopolskiego" Копычинцам много места не уделили. Лишь в одном месте (в общем списке замков, построенных в 17 веке) мелькнуло название "Копычинцы", а в другом месте также бегло упомянули дворец. Кстати, интересно, что Чоловский датирует замок 17-м веком, хотя укрепление упоминалось ещё в 15 веке. Своё объяснение этого противоречия опишу ниже.

"Тернопільський енциклопедичний словник" уже вносит некоторый раздор:

Цитата

• 1443 у К. спорудж. замок.
• Від 1564 К. згадане як місто.
• 1600 в межиріччі Стрілки і Крутилова збудували т. зв. “Червоний замок”.
• Під час Визвольної війни 1648–54 знищено замок і костьол.
• 1688 власниками К. стали Баворовські, які збудували палац (1917 знищили рос. війська).

Тут мы видим упоминание построенного в 1600 году некого "Красного замка". Толком непонятно, идёт ли речь о замке в парке у озера или о каком-то другом укреплении. А ещё непонятно, есть ли связь между замком, упомянутым под 1443 годом и замком 1600 года? Чтобы ответить на этот вопрос нужно понять, где находилось это самое междуречье Стрелки и Крутилова? Кто-то может показать на карте? А то я там пока чётко рассмотрел только одно междуречье (в северной части городка), но оно образовано Ничлавкой и Малой Рудкой.

Теперь путеводитель "Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej", część II "Podole" Гжегожа Раковского. Полностью текст цитировать не буду, процитирую лишь то, что относится к истории укреплений в Копычинцах:

Цитата

• В 1443 году Яков (Якуб) Копычинский и его мать Оффка основали в Копычинцах католическую парафию и костёл. В то время существовал уже здесь замок владельцев, который позднее неоднократно оказывал сопротивление татарам и туркам.
• В 1564 году поселение было названо городом…
• До 2-ой половины 18 века дожил старый замок Копычинских, который стоял в «вилке» между рек Ничлавы и Стрелки. Был построен из красного камня и потому назывался "Красным замком". Копычинские имели здесь ещё и другой замок, построенный около 1600 года немного пониже старого, в нынешнем центре города. Собственно, на его месте Баворовские построили в 18 веке классический дворец, оставив от замка лишь одну круглую башню.
  Оригинал: Do II poł. XVIII w. przetrwał dawny zamek Kopyczyńskich, który stał w widłach rzek Niczławy i Strzałki. Był zbudowany z czerwonego kamienia i z tego powodu zwano go Czerwonym Zamkiem. Kopyczyńscy mieli tutaj jeszcze drugi zamek, zbudowany około 1600 r. nieco poniżej starszego, w obecnym centrum miasta. Właśnie na jego miejscu Baworowscy wznieśli w XVIII w. nowy, klasycystyczny pałac, pozostawiając z zamku jedynie okrągłą wieżę.
• Давний дворец Баворовских стоял над Ничлавой неподалёку от костёла. Был уничтожен во время Первой Мировой войны, а руины вместе с башней старого замка Копычинских окончательно разобрали в 1949 году. В наши дни на этом месте находится городской парк.
  Оригинал: Dawny pałac Baworowskich stał nad Niczławą w niewielkiej odległości od kościoła. Został zniszczony podczas I wojny światowej, a ruiny wraz z basztą dawnego zamku Kopyczyńskich rozebrano ostatecznie w 1949 r. Obecnie na tym miejscu znajduje się park miejski.

Несколько раз перечитав это описание, я окончательно утвердился в мысли, что с упоминанием двух замков что-то не так. Даже в отдельно взятом тексте путеводителя есть нестыковки. Вначале он упоминает замок Копычинских середины 15 века, затем пишет о том, что он дожил до 2-ой половины 18 века. Что с ним стало потом непонятно, просто исчез. Этот замок был каменным, назывался "Красный замок". Потом чётко упоминает уже другой замок, построенный около 1600 года, на месте этого замка был сооружен дворец, от этого замка осталась башня. Правда, описание расположения этого замка-дворца выглядит странно – "над Ничлавой неподалёку от костёла", "в наши дни на этом месте находится городской парк". Вроде описывается то же самое место, которое обозначено на картах, показанных выше, но проблема в том, что костёл на другом берегу озера. Там, на другом берегу озера, кстати, тоже есть парк, но он находится на порядочном удалении от озера. К тому же чётко известно, что "Парк над ставом, закладений у XVIII столітті. Замок шляхтича Бествінського не зберігся. Ще до 1949 року тут була кругла оборонна башта замку".

Если поверить в информацию путеводителя, то получается, что в 17 веке в Копычинцах должны были существовать два замка, только вот Вердум почему-то упомянул только один…

Далее процитируем информацию сайта Ирины Пустынниковой:

Цитата

• У центрі Копичинців, серед буяння зелених дерев, стояв старий замок. Неодноразово він витримував турецьку та татарську облогу. Відомо, що його було зведено 1443 р. - але від цієї фортеці зараз не залишилося, на жаль, нічого, хоча у польському путівнику 1929 року згадується руїна замку у містечку.
• Зараз важко повірити, але тут справді було аж ДВА замки. "Червоний замок" (Замчище) знаходився у межиріччі потічків Стрілки та Крутилова. Звели його на природному підвищенні (за одними даними, у 1600 році - приблизно в той час на Поділлі відбувався справжній бум фортецебудування За іншими даними, в той рік звели замок № 2). Замок площею майже 2 гектари оточував високий земляний вал. З північного, східного та південного боків твердиню захищали води річок та ставка, а із заходу тягнулися штучні рови. Ймовірно, зводили замок з червоного теребовлянського пісковика, адже свою назву споруда отримала саме завдяки кольору стін. Поділля татарва та турки не жаліли, набіги були чи не щорічно, замок, звичайно ж, страждав від такого.
• Коли через Копичинці проїжджав у 1672 році Ульріх фон Вердум, то він записав: "... замок лежить на боці, зовсім опустілий". Відомо, що рештки цієї твердині зберігалися в містечку до кінця XVIII ст.
• Замок номер два, що належав шляхтичу Бествінському, з'явився у XVII столітті на місці теперішнього парку над ставом. Ще до 1949 року зберігалась кругла оборонна башта замку та руїни розкішного палацу панів Баворовських, які володіли Копичинцями з 1688 року, після того, як Барбара з Копичинських вийшла заміж у третій раз за Миколая Баворовського (помер в 1663 р.). В середині ХІХ століття граф Юзеф Баворовський (1822-1885) утворив в Копичинцях і сусідніх селах Нижбірк і Чагарівка ординацію, яка існувала аж до Другої світової війни.
• Баворовські ще в XVIII столітті пристосували оборонну споруду під свої потреби, однак залишили башту та мури. Знищили палац російські війська під час Першої світової війни, а остаточно, до фундаментів комплекс розібрали вже після Другої світової, в 1949 році. Зрештою, від нього на пам'ять лишились лише старі світлини та поштівки. Зараз на місці колишнього замку Баворовських - міський парк.

И опять та же история, что с путеводителем Раковского – данных вроде немало, но не вяжутся они друг с другом. И там озеро и там, там старый замок дожил до 18 века, тут на месте якобы другого замка строят дворец и т.д. и т.п.

"Галицька брама" (№149-150), целиком и полностью посвящённая замкам Тернопольской области, про Копычинцы пишет следующее:

Цитата

КОПИЧИНЦІ, м. (Гусятинський р-н). У 1564 р. Копичинці отримали магдебурзьке право. У 1443 рр. тут було зведено замок, але від цієї фортеці зараз не залишилось й слідів. А. Чоловський пише про замок з XVII ст. [1 - S. 52]. У польському путівнику 1929 року згадується руїна замку у містечку.

На сайті "Замки та храми України" написано, що в Копичинцях було аж два замки. "Червоний замок" (Замчище) знаходився у межиріччі потічків Стрілки та Крутилова. Звели його на природному підвищенні у 1600 р. Замок площею майже 2 гектари оточував високий земляний вал. З північного, східного та південного боків твердиню захищали води річок та ставка, а із заходу тягнулися штучні рови. Ймовірно, зводили замок з червоного теребовлянського пісковика, адже свою назву споруда отримала саме завдяки кольору стін. Коли через Копичинці проїжджав у 1672 р. Ульріх фон Вердум, то він записав: "... замок лежить на боці, зовсім опустілий". Замок номер два, що належав шляхтичу Бествінському, з'явився у XVII ст. і на місці теперішнього парку над ставом. Ще до 1949 р. зберігалась кругла оборонна башта замку та руїни розкішного палацу панів Баворовських, які володіли Копичинцями з 1688 р. Баворовські пристосували оборонну споруду під свої потреби, однак залишили башту та мури. Знищили палац російські війська під час І Світової війни. [7 - Копичинці].

Упомянув во вступлении об одном замке, автор статьи далее всецело отдался запутанной теории, согласно которой существовало два замка.

Поломав голову над громоздкой и совсем не гармоничной коллекцией фактов об истории замов, я подумал – а что если двух замков не было? Что если все противоречия родились тогда, когда историю одного объекта вдруг решили разделить на две ветви? Отталкиваясь от этого мнения, стал сливать две истории двух укреплений в один котёл, многие противоречия по хоу этого действа стирались и исчезали. Конечно, в идеале нужно понять, где находилось то самое междуречье, к которому крепят один из замков, и где мог находиться другой замок (если сторонники теории о существовании двух замков смогут это место указать).

И вот что получилось у меня в итоге:

Копычинские строят в 1-ой половине 15 века замок, упомянутый в 1443 году. Может это укрепление было каменным, но скорей всего всё же деревянно-земляным. Находилось оно на берегу озера, там где сейчас находится "парк над ставом". В 1600 году на месте старого и устаревшего замка строят новый, каменный, из красного песчаника, благодаря которому укрепление получило своё название – «Красный замок». Именно его и упоминает Чоловский, отмечая, что в Копычинцах в 17 веке появился замок, хотя на самом деле, вероятно, как новое укрепление было упомянуто то, что было построено на месте более старого оборонного объекта. В период польско-казацких войн замок, вероятно, был разрушен и несколько десятилетий простоял в запустенье. В 1672 году (?) Ульрих фон Вердум приезжает в Копычинцы и видит опустошённый замок, находящийся сбоку от городка, что и отметил в своём дневнике. Замок, в руинах или частично восстановленный, простоял до 2-ой половины 18 века, когда его разбирают, поскольку на этом месте начинается строительство дворца. Хотя, вероятно, замок разобрали ближе к концу 18 века, поскольку на карте фон Мига (1779 - 1782 гг.) замок, как можно видеть, ещё относительно неплохо себя чувствовал. После демонтажа построек замка уцелела только одна башня, хотя другие участки укреплений тоже могли не полностью снести. Башня эта, как и дворец, упоминаются в путеводителях рубежа 19 и 20 веков. Дворцово-замковый комплекс отмечается на картах конца 19 – 1-ой половины 20 века. Потом по дворцу ударила Первая Мировая, оставив на его месте одни руины, которые простояли вместе с руинами старой башни замка до 1949 года, когда всё это окончательно разобрали. От всего комплекса сохранился только парк над озером.

Дворец, построенный на месте старого замка, по состоянию до и после Первой Мировой:

Источники фото: kopychyntsi.com.ua и www.audiovis.nac.gov.pl

Такая вот история получилась, без путаницы и особых противоречий. Буду благодарен всем, кто решит либо подтвердить мою теорию существования одного замка или же докажет, что всё же правдива история про два замка.

[Filin]

Легенда / народное предание по теме:

Цитата

Червоне замчище

У Копичинцях, в тому місці, де річки Стрілка і Крутилів зливаються й утворюють Нічлаву, отут у міжріччі на горбі в давнину стояв панський замок. Чомусь назвали його червоним. Його розвалини ще були піввіку тому, тепер все заросло травою.

... У замку, оповідають, колись давно проживав лютий пан. За найменший непослух чинив він тяжкі муки над селянами, а навіть стинав декому голови. Пан задоволено дивився на людські муки, та все промовляв: "Таке бидло, пся крев"... Місце страти не висихало, а червоніло від кpoві.

Одного разу підданий слуга Каб підняв селян на бунт проти пана, але був схоплений. Після жорстоких катувань пан наказав посадити Каба на паль. Перед смертю Каб звернувся до пана, щоб той дозволив йому докопати початку криницю. Пан дозволив. Вивели Каба із замку. Копнув він лопатою раз, другий - і потекла чиста-чиста водиця. Тоді ще копнув в інших місцях долини - і почала бити струмком джерельна вода. Навколо нього, хоч здалеку, стояли у смутку з понуреними головами селяни.

— Ото вам, людоньки добрі, оставлю після себе чисту джерельну воду на пам'ять, більше вже нічого для вас я не в силі зробити. Бувайте здорові! — проронив Каб.

Страшна була кара Кабові. Тягли його волами по землі до замку. Загострений паль врізався в тіло Каба, він стискав зуби і мовчав. Закопали паль, на якому конав невинний підданий пана. Задоволений помстою пан вже конаючому сказав відрубати руки, виколоти очі на пострах іншим. Одна бабуся заплакала гіpкo і промовила стиха:

— То ще не знати, чи матиме пан легшу смерть, ая, дітоньки, бо треба на світі жити з правдою і по правді...

Поховали Каба за дозволом пана на горбі, недалеко криничок, які покійний викопав. А джерела Кабові й донині б'ють чистою смачною водою, що тече далі струмком. Місце це звуть Кадубом, дехто каже, що ті джерела — то Кабові сльози. А близький присілок там же, на краю Копичинець, називають Кабівцями. Отака, бачите, осталася пам'ять по Кабові.

...А ще забув-єм оповісти, як син Каба помстився панові за батька. Ото слухайте... Коли вельможний панисько полював у лісі, то син Каба вискочив з-за дуба і скалічив ненависному шляхтичеві ноги. Рани почали гноїтися, і знaxapі відрізали йому ноги, так що пана возили у візочку. Він стогнав, а в снах бачив конаючого Каба, спросоння кричав, немав ніколи спокою. Бо ж, звіснo, чужою кривдою довго непроживеш. Селяни спалили замок дотла У тому вoгні й згорів пан, бо безногий був і не зміг врятуватися. Довго, кажуть, десь півроку, гopів і димів замок, горіла цегла, камінь, горіла й земля. А місце на площі, де страчували селян, просякле кілька мeтplв кровою, горlло високо-високо червоним вогнем, аж до хмар. Коли, звіснo, горить людська кривда полум'я надто червоне і згасити його годі.

Люди здалеку дивилися на вогонь, клякали на землю і молилися, були заспокоєні, що згоріло панське кодло і вже не прийде до замку інший панисько.

Кроваве місце катувань невинних хлопців у замку ще гopіло довго. Що не робили селяни, а згасити вогню чомусь немогли. Десь опівночі з потрісканих шпар землі знову й знову появлявся вогонь і червоно горіла кров. Аж один молодик догадався: приніс з Кабових джерел води і нею нарешті погасив той вогонь. Так про ті далекі поди розказував мeні, ще хлопчикові, сивий столітній дід Микитка, а він чув це ще від свого дідуся.

Записав 1987 р. П. Медведик у м. Копичинці від Б. Савки, 62 р. ("Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської", Тернопіль: "Джура", 2007.)

[Filin]

Ещё немного о замке, об одном, не о двух

«Słownik geograficzny Królestwa Polskiego…» сообщает:

Этот городок, некогда относившийся к Теребовлянскому повету, было гнездом Topaczów Kopeozyńskioh из Бествина, которые также именовались Kopyczeńscy или Kopyoieósoy (Paprocki) и владели здесь укреплённым замком, который множество раз выдерживал осады или разрушался во время нападения турок и татар.

Других упоминаний этого или какого-то другого замка в словаре нет.

Александр Волков предоставил материалы по Копычинцам (и за это Александру огромная благодарность), которые удалось собрать Роману Афтанази (википедия). Интересно, что при всех своих связях и опыте работы с темой дворцов, Афтанази удалось накопать не так уж и много сведений о резиденции в Копычинцах. Приведу парочку фрагментов текста, касающегося замка:

• Очень скупые сведения/упоминания, касающиеся истории Kopyczyniec или Kopeczyniec, находим мы в "Słowniku geograficznym" и в "Herbarzu Bonieckiego". Из данных этих источников следует, что поселение существовало в 14 веке (про 14-й век - это что-то новое... Filin), будучи тогда наследным владением рода с гербом Копач (Kopacz), а называли его Kopycińscy, Kopyczyńscy или Kopycieńscy. Около 1-ой половины 17 века одна из дочерей Шимона из Бествина Копычинского, ротмистра гусарской хоругви, Варвара, вышла в первый раз замуж за Анджея Калиновского, во второй раз за Яна Маковецкого, а её третьим мужем стал Николай Баворовский герба Prus II (умер в 1663 году), мечника львовского, галицкого каптурового судьи (викизнание). Варвара внесла своё имение в дом последнего мужа. С того времени и вплоть до сентября 1939 года Копычинцы постоянно находились во владении представителей рода Баворовских по мужской линии.
  
• Вероятно, до 18 века дожил в Копычинцах оборонный замочек («zameczek obronny»), которому во 2-й половине того же века на смену пришла новая, классическая усадьба («klasycystyczny dwór»), которую местные всегда называли дворцом.

Вот и всё, что есть по теме замка у Афтанази. Можно сказать, что это даже меньше, чем удалось накопать ранее. Опять же видим упоминание только одного укрепления, которое во 2-ой половине века уступило место дворцу. Интересно, что о дворце Роману Афтанази удалось собрать не так уж и много сведений. Например, он отметил, что неизвестно, как дворец выглядел со стороны парка/сада и с боковых сторон («Wygląd elewacji ogrodowej i bocznych nie jest znany»), ничего неизвестно и о том, как резиденция выглядела изнутри и чем могла похвастаться («Ani na temat architektury wnętrz, ani też ich urządzenia nie istnieją prawdopodobnie żadne przekazy»).

Больше всего меня удивило то, что Афтанази в своей статье не упомянул башню старого замка, которая, как мы знаем, пережила Первую Мировую и была разобрана только в 1949 году.

Итого по данным двух новых источников всё равно имеем упоминание только одного замка.

[tdyoma]

все таки замків було два. один, то й що в парку біля озера протримався десь до 30-их років 20 століття. Потім повністю рознесли залишки місцеві. зараз там навіть сліду не видно.

Другий замок говорять був в районі Кабівці (місцева територія), щоправда зруйнований давніше, тому місцевих котрі пам'ятають його вже давно нема в живих

Ще є книга Б.Савки "Копичинці. Мандрівка через століття", думаю вона має бути у Вернадці. там також є деякі відомості

[Filin]

Если замков всё же было два, то тогда хочется понять, какие отрывки информации, которые были опубликованы в этой теме, относятся именно к нему. Например, этот ли второй замок упоминают письменные источники под 15-м веком или всё же речь идёт о замке у озера, т.е. первом. Интересно также, когда и при каких обстоятельствах этого второго загадочного замка не стало. Если он был разрушен относительно недавно (в 19 или 20-м веке), то о нём должно было сохраниться не так уж и мало сведений.

Другий замок говорять був в районі Кабівці (місцева територія), щоправда зруйнований давніше, тому місцевих котрі пам'ятають його вже давно нема в живих

А можете хотя бы приблизительно отметить на карте район, где он мог находиться? А то не местным сложно понять, где этот "район Кабівці" находился

За наводку на книгу спасибо, попробуем найти.

[Filin]

Парочка кадастров проливет ещё немного света на историю замкового комплекса

Кадастровая карта 1828 года

Замок-дворец (внизу) и парк (вверху):

Замок-дворец:

Помимо башни у озера видна ещё какая-то башенка в северо-восточном углу комплекса, декоративная, вероятно. Во всяком случае, ранее встречал упоминание одной башни, которая дожила до рубежа 19 - 20 веков, а, кроме того, странно, что с более защищённой стороны (со стороны озера) находится более крупная башня, чем с напольной (восточной) стороны.

Кадастровая карта 1858 года показывает, помимо всего прочего, как расширилась и видоизменилась территория парка:

Замок-дворец:

Возник технический вопрос по кадастру - насколько точно на подобных планах изображали форму сооружения? Дело в том, что те источники, которые упоминают самую живучую башню, отмечают, что она была круглой по форме, тогда как на кадастрах мы видим башню 8-гранной формы. То ли описания ошибаются, то ли кадастр форму не совсем корректно показывает.

[A_Wolkoww]

Возник технический вопрос по кадастру - насколько точно на подобных планах изображали форму сооружения? Дело в том, что те источники, которые упоминают самую живучую башню, отмечают, что она была круглой по форме, тогда как на кадастрах мы видим башню 8-гранной формы. То ли описания ошибаются, то ли кадастр форму не совсем корректно показывает.

Одно вполне может не противоречить другому. Просто, как мне кажется, в описаниях даётся её форма, как круглая - в упрощённом виде. За аналогичными примерами далеко ходить не надо: та же самая ситуация и с описаниями львовской Цитадели. Во многих описаниях её башни называют круглыми, хотя, на самом деле, они многогранные.

[HOUSE MD]

На топомапі Ф. фон Міга чітко локуються 2 замки. Один не регулярний у межиріччі Стрілки та Крутилова (1), ймовірно - "червоний" замок Копичинецьких, інший - регулярний (2):

По приведеній на форумі інформації, "червоний" замок "дожив" до середини 19 століття. На кадастрових планах 1828 та 1858 років, дійсно, на старому замчиську є кам'яна будівля, хоча її розташування не зовсім співпадає з картою Міга:

А тепер прошу звернути увагу на відмінності у двох варіантах карти Ф. фон Міга. На кольоровій копії чітко видно земляний вал біля новішого замку а також капличку, котра, ймовірно постала на місці спаленого костелу. Також відрізняється і кількість будівель на замчиську: дві на чорно-білій копії та 3 на кольоровій.

[HOUSE MD]

Замок номер два, що належав шляхтичу Бествінському, з'явився у XVII столітті на місці теперішнього парку над ставом. Ще до 1949 року зберігалась кругла оборонна башта замку та руїни розкішного палацу панів Баворовських, які володіли Копичинцями з 1688 року, після того, як Барбара з Копичинських вийшла заміж у третій раз за Миколая Баворовського (помер в 1663 р.).

Цей абзац ввігнав мене в повний ступор - Баворовські почали володіти Копиченцями через чверть століття після смерті , але це, найвірогідніше, опечатка.

Більшу зацікавленість у мене викликав "шляхтич Бествінський" - ніяк не міг зрозуміти хто це. Але все виявилось надзвичайно простим.

Kopyciński herbu Topacz, na Podolu, od dóbr Kopyczyńca, to imię wzięli, przecież się pisali z Bestwiny.

Копиченські гербу Топач, на Поділлі, від власності своєї Копичинці, то ім'я узяли, адже писалися з Бествіни.

І ось у 1630 році Шимон Копичинецький помирає. У нього було двоє дочок і двоє синів.

*Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz, Lipsk 1839-1845, Kopyciński herbu Topacz (t. 5 s. 218)

Таким чином, "шляхтич Бествінський" - це один з Копичинських

Одна з дочок Шимона Копичинського - Барбара Копичинська (1610 - ?) [barbara Kopycińska] одружилась (біля 1630) з Jędrzejem Kalinowskim (1590 - ?) herbu Kalinowa.

Як пройшов розподіл власності (після смерті Шимона) мені не відомо, але на топомапі Ф. фон Міга поряд з Копичинцями є село Калинівка і новий замок розташований, якщо бути точним, у ньому !

Виходячи з вище сказаного, можна зробити припущення, що новий замок у Копиченцях/Калинівці збудував Jędrzej Kalinowski біля 1630 року.

[Filin]

Виходячи з вище сказаного, можна зробити припущення, що новий замок у Копиченцях/Калинівці збудував Jędrzej Kalinowski біля 1630 року.

Звучит логично )

Интересно, что около 1630 года был построен замок Калиновских в соседнем Гусятине, а появление замка Калиновских в Сидорове датируют 1640-ми годами. Может всё это было частью какой-то программы по укреплению частной вотчины Калиновских или оборонного рубежа Речи Посполитой?..

[Filin]

Ещё одна цветная версия карты фон Мига:

Источник

Выше HOUSE MD уже обращал наше внимание на различия двух карт в деталях, теперь вот можно сказать, что та карта, которую я привёл в этом сообщение, очевидно, послужила основой для чёрно-белой копии из книги Галины Петришин.

В 25.06.2013 в 23:52, HOUSE MD сказал:

На кольоровій копії чітко видно... капличку, котра, ймовірно постала на місці спаленого костелу.

Оказывается, часовня была и на чёрно-белой карте, просто из-за качества печати (или качества прорисовки копии карты) она практически слилась с фоном:

Отличается и то, как на двух вариантах карты показан участок на мысу, который HOUSE MD связал с одним из замков:

Вот ещё попалось на глаза такое вот видео, позволяющее бросить взгляд на Копычинцы с высоты. В центре внимания автора ролика оказался центр городка, но параллельно в кадр попадали и участки, о которых речь шла в этой теме.

Вот мыс в районе, который HOUSE MD связал с ранним укреплением:

А это парк, занимающий участок замчища:

[Гость Arsen Замки-Тернопільщини]

Доповоду червоного замку де був в'їзд до замку?

[Arsen Замки -Тернопільщини]

В недавно відцифрованих записках пана Чоловського можна знайти багато чого цікаво, як наприклад фотографії руїн копичинецького замку!

Ось фотографії "башти при палаці " (1914-1918 рр.)

Джерело

Джерело

Джерело

Джерело: "Materiały do dziejow zamkow czerwonoruskich zebrane przez Aleskandra Czołowskiego" 

Як бачимо башта була трьох-поверхова восьмигранна (схожа на башту Пнівського замку):

Джерело: К.Борисенко facebook.com

Але на цьому сюрпризи не закінчуються, знайшовся ще такий цікавий план Копичинців, зроблений паном Чоловський власноручно:

Джерело

Я хотів, щоб ви звернули увагу на другий замок, в цьому випадку пан Александер підписав як "фортеця" і в душках замок. Що це могло означати, адже ці два слова означають різні функції об'єкту і пан Чоловський мав бути свідомим різниці значення цих термінів?