Oleh Stasiuk
-
Публикаций
118 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
47
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем Oleh Stasiuk
-
-
Не можу стверджувати, що матеріал має пряме відношення до об'єкту, але пам'ятник цікавий і ніде мені більше не зустрічався. В матеріалі сказано, що був спертий до стіни бувшого монетного двору. Підозрюю, що така установа могла існувати саме в межах укріплень. Особливо цікавим є те, що старожил середини 19 ст. пригадує 6 таких пам'ятників, але не знає куди вони поділися.
Tygodnik Lwowski 1868 рік.
Upd. Уважно перечитав матеріал, що поданий вище. Все ж таки я не помилився з локацією монетного двору
ЦитатаЦікавим моментом було і те, що в яворівському замку деякий час знаходився королівський монетний двір.
-
2
-
-
Докопався до інформації, що в Archiwum Archidiecezjalne w Lublinie лежить документ за 1629 р. про візитацію каплиці в Руді, в дворі Бартоломея Белжецького. Безсумнівно, тут йдеться про замкову каплицю. І, по суті, цей документ є поки найстарішим з відомих нам матеріалів про замок. Координати:
Archiwum Archidiecezjalne w Lublinie
Rep60 A149 – ABMK 1041
Acta visitationis Zamoyscianae ab anno Domini 1602 ad 1605.
Acta visitationis Koniecpolscianae per Sasin priora anno Domini 1629k. 14v-15 Ruda, kap. [we dworze Bartłomieja Bełżeckiego, podkomorzego
bełskiego, par. Magierów]На превеликий поки не вдається встановити з ними контакти, всі електронні адреси мовчать.
-
Знайшов ще одну згадку про вали розміром 70х30 сажнів біля Магерова. Все та ж риторика про ймовірний Траянів вал, але джерело на два десятиліття старіше ніж "Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana".
.jpg.3e088507cdeea3103c67cdfe7504cd63.jpg)
Тобто, на початку 19 ст. вали були, але їх історія для тодішнього люду була більшою загадкою, нід навіть для нас. Що свідчить про те, що укріплення перестали відігравати свою роль дужу-дуже задовго до того.
Праця є доступною м мережі - Czasopism naukowy księgozbioru publicznego imenia Ossolinskich.1828 Потрібний матеріал на ст. 120
-
В 28.02.2018 в 10:08, Shimmy сказал:
З фактом перебування Яна Собєського треба бути обережним
Це я прекрасно розумію. В нас в кожному другому селі або дзвони золоті закопані, або танк німецький в болоті втоплений, або Ян Собєський бував
Він то може і бував, але цікаво зачепитися за документальні підтвердження)))
А по-суті минулого посту, от яка ситуація вийшла. Процитований вище уривок був скопійований мною з ось цього ресурсу. Там вказано, що стаття взята з праці "Жовківщина: Істор. нарис. Т. 1. Жовква; Л.; Балтимор, 1994" автори Г. Р. Жарікова, С. Г. Милькус. В знайомих знайшлася ця праця і от що вийшло. На 54-55 ст. цієї праці дійсно йдеться про Магерів, але там немає жодної згадки про замок і Яна Собєського
Звідки ця інформація взялася в електронній версії статті - залишається лише здогадуватись)
-
Вже, напевно, не новина, але про всяк випадок залишу тут лінк на невеликий підсумок підведений по нашому замку. На Збручі вийшла невелика стаття: Забутий замок Руди Магерівської
Окрім цього, випадково натрапив на згадку про замок в статті про Магерів, яка розміщена в праці "Жовківщина: Істор. нарис. Т. 1. Жовква; Л.; Балтимор, 1994":
ЦитатаПізніше М. належав шляхтичам Глоговським, графам Сімінським і Стадницьким. У 2-й пол. 17 ст. у Магерів. замку часто гостював польс. король Ян ІІІ Собеський. 1649 під час походу на Нароль (нині Підкарп. воєводства, Польща) проїжджав з військом Б. Хмельницький. 1657 під М. розташовувався табір семигород. князя Юрія Ракоці, який був союзником швед. короля. Звідси його витіснило військо під командуванням шляхтича С. Чарнецького. М. кілька разів знищували татар. загони, донині зберігся пам’ят. знак після їхнього нападу 1672.
Самої книги поки не мав можливості переглянути, але факт відвідування замку Яном Собєським є новим для мене, і був би приємно здивований, якби в цій праці було посилання на те, звідки взята ця інформація.
-
Безперечно, гарний і цікавий' об'єкт.
В описі "Георгафічного словника Королівства Польського" дійсно згадується існування замочку:ЦитатаStaw tutejszy osłanial zameczek we wsi Kotów na przeciwnym brzegu rzeki, stawu i grobli kręto wysypanej. Ślady zameczka dotąd w ogrodzie dworskim w Kotowie się znajdują.
Але згадується, що замочок стояв на протилежному березі ріки і автор відносить його до сусіднього села Котів. Ймовірно, що межа між селами проходила саме по річці, тому його варто відносити до Котова, хоча територіально він ближче до Саранчуків. Якщо відкрити довідку про с.Котів з цього ж джерела, то там також є згадка про даний замочок:
ЦитатаNa miejscu terażniejszego dworu stał obronny zameczek, z fortyfikacyj jednakże tylko kawałek wału się zostuło; grobla stawowa usypana wężykowato przyczyniała się bardzo do obronności panującego nad nią zameczka.
Якщо гуглити інформацію по об'єкту, як замку в Котові, а не Саранчуках, то дещо вилазить на поверхню. Впевнений, при детальних пошуках можна витягнути інформації. Ось така згадка є на Вікі:
ЦитатаУ XVII—XIX ст. Котовим володіла, зокрема, родина Потоцьких, від якої він перейшов до Червінських, згодом — до Порадовських. Міські права населений пункт отримав за Потоцьких. Вони спорудили замок, який у XVIII ст. перебудували на палац.
Ось ще коротенька довідка. Володимир Бемко. Бережани — Бережанщина // Бережанська Земля (Нью Йорк, 1970)
ЦитатаКОТІВ – поселення поруч з великим ставом над Золотою Липою та оборонним городищем. Сліди валів були ще помітні перед Другою світовою війною
і там же:
ЦитатаШАРАНЧУКИ звані САРАНЬЧУКИ - належать до найстаріших осель. У документах з 1416 р. оселя звалася "Шаранчухи". Там був 400-морговий став, що боронив доступу до городища Котів
Одним словом, тема перспективна - треба копати
-
1
-
-
Цитата
Головацкий, который интересовался объектом, был дезинформирован
Матеріал Головацького - це досить велика стаття, як для тих років. Але її акцент - це етнографія. Там описаний більше сам край, люди, які його населяли, як вони вдягалися, які прізвища носили і т.д. Матеріал не є строго історичним і, очевидно, в плані того що писалося по історії, Головацький писав на основі переказів і розповідей. Тому цілком ймовірно, що сліди фортифікацій могли бути збережені, але частина жителів просто не могла їх правильно протрактувати.
Цитатаесть вероятность, что укрепления замочка Афтанази могли прожить даже ещё дольше, просто сам он, возможно, пользовался каким-то источником, который знал о судьбе объекта до начала 20 века, а вот что было позже - неизвестно
Нагадаю, що Афтаназі відвідував Кам'янку і добре її знав, про що сам згадує в своїй книзі. Крім того на сайті Національного цифрового архіву Польщі є ряд фото палацу Чайковських, де автором зазначений такий собі Ksawery Niedobitowski. Як виявилось, це псевдонім самого Афтаназі
Але, з іншої сторони, він же зазначає, що бував він тут ще доволі молодим чоловіком не маючи дослідницьких планів:
-
1
-
-
Доповню злегка тему. Стосовно "Об'єкту №2"(раз в нас вже пішла така термінологія
)
ЦитатаОборонні риси відсутні
Не забуваємо про вал з північної сторони (якщо це все-таки вал, в чому я не можу бути впевнений на 100%
), а також рельєф. Його можна гарно побачити на цій карті:
Джерело карти mapire.euТакож, на всяк випадок додам ще три відомі мені карти. Одна теж з mapire дві інших за 1884 і 1905 роки знаходив колись на ebay і зберіг собі
Бачимо, також, що рельєф грає і на користь місця де стояв старий двір. В 19 столітті, навіть початку 20-го там все ще стояли якісь поруди.
-
2
-
-
@Arsen Замки -Тернопільщини Щиро дякую за комент. Нові думки завжди цікаво розглядати. З чимось погоджуюсь, з чимось ні.
ЦитатаЗверніть увагу на те що палац, на який орієнтувався Афтаназі, розміщений набагато дальше ніж вами позначений об'єкт №1
Тут не погоджуюсь. Палац, від якого відштовхувався Афтаназі був саме там, де я позначив. В доказ тому маю багато матеріалів, які тут не виставляв, бо офтоп. Просто, по-перше карта фон Міга не зрівняється з сучасними супутниковими знімками по точності, вона місцями досить неточно передає місцевість. По-друге, палац, про який каже Афтаназі, був збудований в першій половині 19 ст., тож його на карті фон Міга просто немає. А той червоний прямокутник, це очевидно попередній двір. Цілком можливо, що він був навіть трохи в іншому місці. Зверніть увагу, що на наведеній Вами карті 1861-1864 рр. він стоїть вже якраз там, де потрібно.
Тим не менше, об'єкт відзначений Вами біля перехрестя є цікавим. Що це таке, я не знаю.Хоча хотів би знати. Зараз там немає нічого. Але те місце лежить строго на захід від палацу. Навіть злегка на північ. Ось це перехрестя зараз . І чи не замало для куртини +- 30 м.?
ЦитатаЯкий чудовий краєвид на Липник, мав би відкриватися з гори на пд-сх від Липника
Мав би. Але не відкривається. Зараз там ліс, трохи пасовище між лісами. І якщо там навіть є невелика височина, то на місцевості не відчувається. Щонайменше краєвиди не відкриваються.
-
1
-
-
Обговорюється цей об'єкт: Замок в с.Липник
Село Липник знаходиться за 55 км. на північний-захід від Львова. Зараз це окреме село, а раніше присілок одного з найбільших сіл Галичини - Кам'янки Волоської. Присілок не рядовий, а, по-суті, адміністративний центр села. Тут була церква (відома з першої пол. 17 ст.), тут був палац (маєток Яблоновських, Воронецьких, потім Чайковських), в радянський час - школа, медпункт, клуб, колгосп. Оскільки це, фактично, рідне для мене село, то його історію досить непогано перетряс. Чіткої інформації про існування тут замку чи інших фортифікацій небагато, проте деякі натяки в літературі все ж проскакують:
Згадує про замок в Липнику В. Пшик в своїй праці Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст.
ЦитатаЗгідно місцевої традиції, існував колись в Кам’янці Волоській оборонний замок, після якого до поч. XX ст. збереглися тільки сліди земляних фортифікацій. Цей замок, або тільки укріплений двір, знаходився в пд.-сх. напрямку від пізнішої садиби Воронецьких і Чайковських. Те місце звано “замком”
Як виявилося внаслідок аналізу його посилань, Пшик взяв цю інформацію в Р. Афтаназі (відомого дослідника замків і палаців). В його праці "Materiały do dziejów rezydencji T. 7A" можна зустріти майже ідентичний уривок тексту:
В більшості матеріал про Кам'янку Волоську Афтаназі писав на основі власних знань, оскільки тут неодноразово бував, добре знав місцевість, а до Другої світової зробив навіть серію фотографій палацу Чайковських. Проте, аналізуючи його список джерел випливає ще одне видання: Rolnik, 1867-1937. По суті, тут важливим з нього, в контексті теми, є лише одне речення:
Цитата"Раніше тут був оборонний замок"
Також, певний натяк на існування замку бачимо в етнографічному дослідженні Кам'янки, опублікованому в праці "Галичанин. Літературний збірник. Я. Головацький - 1862"
Ось це, в принципі, і є всі вихідні дані. Інформації, звичайно, зовсім небагато, але в ній є декілька моментів за які можна зачепитися. Найбільш важливим джерелом, звичайно, є інформація наведена Афтаназі. Тут найбільше конкретики. Першим важливим для мене моментом є локація. В більшості ми звикли, що двори, палаци дуже часто виростають на місці замків. Але тут бачимо, що Афтаназі чітко розділяє палац Чайковських і замок, відносячи останній в інше місце, кудись на південний схід від палацу. Другий важливий момент, це те, що згадуються сліди фортифікацій, які збереглися щонайменше до початку 20 ст. В силу того, наскільки я знаю цю місцевіть, осмілюся висунути припущення, де міг знаходитись той замок. Для наглядності підготував невелику схему
Цифрою 1 позначено місце, де знаходився палац Чайковських, від якого відштовхується Афтаназі. На південний-схід в безпосередній близькості від нього були рукотворні стави. Сьогодні вони в більшості висохли, але їх контури і зараз чітко видно. А далі тягнеться пасовисько. Воно майже ідеально рівне і будь яких слідів забудови там нема. Проте, трохи далі, за рікою є місце, яке в житті не викликало б в мене підозр, якби не вищенаведений уривок тексту. Всередині кола знаходиться невеличка височина. Сьогодні повністю розорана, але за розповідями навіть моєї бабці, ще до Другої світової там була забудова. Інтерес викликають два місця. Під цифрою 2 тягнеться лінія кущів і дрібних дерев. Заросла вона не просто так, а на ділянці, яка дуже нагадує оборонний вал. Для впевненості, хотілося би, щоб зререглися інші сторони, але інші гіпотетичні сторони повністю розорані...А під цифрою 3 знаходиться іще один цікавий об'єкт. Там росте величезна липа. Ніби просто дерево та й все, але тут є свій зміст. Дерево дуже-дуже-дуже старе. Боюся перебільшити, але йому явно не сотня років. За словами старожилів таких лип було декілька, раніше ціла алея. За переказами, саме від них пішла назва села - Липник. Під липою стоїть скульптура св. Яна. Місце, судячи зі всього, шанувалося досить здавна, бо навіть на карті фон Міга в даному місці є позначка про те, що тут в кінці 18 ст. стояло щось типу каплички. Окрім іншого, Все це наводить на думку, що в межах окресленого кола був якийсь об'єкт, один з осередків села. Можливо якийсь дерев'яний замок. Хоча це поки лише моє припущення і, без інших письмових відомостей чи грунтовніших досліджень, є лише здогадками
Ось так дана місцевість зображена в Фрідріха фон Міга. На місці, що нас цікавить бачимо забудову і обнесена вона чорним квадратним контуром. Що це? Огорожа? Чи не на місці старого замчища?
-
2
-
-
Дуже і дуже класна стаття про даний об'єкт. "Zanim był Wilanów, czyli rezydencja Jana Sobieskiego w Jaworowie" Janusz Mazur. Шкода, правда, що без посилань, але гарно описує і сам замок/двір і події, які з ним пов'язані.
-
2
-
-
-
Афтаназі в своїх текстах пише, що Семенські отримують Магерів після того, як його продають брати Марковські. Трохи мені не стикувалася ця інформація, ніяк не міг її прив'язати до конкретного часу. Найбільше вибивало з колії те, що на момент, коли робилися інвентарні описи 1790-х рр., замок належав Глоговським. І Марковські в даний часовий проміжок мені аж ніяк не вписувались.
Трохи інформації по темі підкинула праця Grabowiecki Słownik Biograficzny. Renata Kulik, Henryk Kulik . Там міститься декілька цікавих біограм:
Цитата2.1233. Dobrzelewska Anna z Markowskich, primo voto Zielonka
Córka Jana Markowskiego1812
.
Otrzymała w spadku po ojcu dobra Pogorzelisko (tzw. Ruda Magierowska;
współcześnie Ukraina, obwód lwowski, rejon żółkiewski), które sprzedała szwagrowi
Jakubowi Głogowskiemu (31.01.1790).
Dzierżawca dóbr Niemirów (umowa z Józefem Stadnickim z 02.02.1795, ropoczęcie
dzierżawy 11.06.1795)1813
.
Mąż (I): Zielonka.
Dzieci:
- Teofila.
- Henryk.
Mąż (II): Wojciech Dobrzelewski. Patrz hasło: Dobrzelewski Wojciech. Separacja.
Ugoda – 3 marca 1806 roku we Lwowie.1812 Informacja Beaty Skawińskiej-Migacz; LNNB, fond 141, opis 2, sygn. 145, k. 3.
1813 LNNB, fond 141, opis 2, sygn. 145, k. 2, 3Цитата2.1248. Dobrzelewski Wojciech, 1768-1814, dziedzic dóbr Siemnice
Herbu Poraj. Urodził się w 1768 roku (około) we wsi Siemnice. Rotmistrz wojsk
koronnych. Dziedzic dóbr Siemnice (-1804-14.06.1814; parafia r.l. Wożuczyn)1851
.
Posesor dóbr Franciszka Głogowskiego, tj. dóbr Borki (1791-1794; cyrkuł żółkiewski),
Magierów (część miasta), Ruda (1791-1794; cyrkuł żółkiewski)1852
.
Dobra Siemnice, na podstawie decyzji rady familijnej, zostały wystawione do licytacji
na trzyletnią dzierżawę (28.06.1827-28.06.1830). Opiekunem małoletnich dzieci: Wincentego
i Roberta był Ignacy Głogowski1853
.
Zmarł, w wieku 46 lat, 14 czerwca 1814 roku w Siemnicach (parafia r.l. Wożuczyn).
Pozostawił żonę Salomeę z Głogowskich. Świadkami sporządzenia aktu zgonu byli: Jan
Głogowski (lat 40, łowczy bełski, zam. Siemnice) i Teodor Ulicki (lat 50, zam. Siemnice).
Żona (I): Anna z Markowskich, primo voto Zielonka. Patrz hasło: Dobrzelewska Anna z
Markowskich, primo voto Zielonka.
Dzieci:
- Franciszka, 1801-1874. Patrz hasło: Ziemborowska Franciszka z Dobrzelewskich.
- Ignacy Jakub, 1802-. Patrz hasło: Dobrzelewski Ignacy Jakub.
- Józef Szczęsny, 1802-. Patrz hasło: Dobrzelewski Józef Szczęsny.
Żona (II): Salomea z Głogowskich. Patrz hasło: Dobrzelewska Salomea z Głogowskich.
Dzieci:
- Wincenty Paweł, 1811-. Patrz hasło: Dobrzelewski Wincenty Paweł.
- Robert Aleksander Antoni, 1812-. Patrzy hasło: Dobrzelewski Robert Aleksander
Antoni.1852 LNNB, fond 141, opis 2, sygn. 145, k. 17
Цитата2.1759. Głogowski Franciszek, starosta krzywiecki
Herbu Grzymała. Syn Aleksandra i Teresy z Gąsiewiczów małżonków
Głogowskich2526
.
Starosta krzywiecki (-1791-; krzyweczeński-wg Urzędnicy)2527
. Wg-Urzędnicy,
Franciszek był zarazem podczaszym lubaczowskim (patrz Głogowski Franciszek, podczaszy
lubaczowski).
Członek Stanów Galicyjskich. Poseł, z województwa bełskiego, na Sejm. Elektor
Stanisława Augusta. Wylegitymowany ze szlachectwa w sądzie ziemskim lwowskim
(1782)2528
.
Dziedzic dóbr Borki (-1791-; cyrkuł żółkiewski), Magierów (część miasta), Ruda (-1791-; cyrkuł żółkiewski) 2529
.
Żona: Barbara z Zapłatyńskich.
Dzieci:
- Ignacy2529 LNNB, fond 141, opis 2, sygn. 145, k. 17
Наскільки я розумію, Магерів і околичні села на цьому етапі вже були поділені між різними спадкоємцями і тут треба детальніше шукати, що, коли і кому належало, та як переходило в інші руки.
Перший запис про Анну Марковську, дочку Яна, яка отримала від батька в спадок "Погарисько, так звану Руду Магерівську" [трохи дивне формулювання. Можливо йдеться до приналежності до ґміни Руда Магерівська], і продала своєму швагрові, чи свояку Якубу Глоговському в 1790 р.
В другому бачимо інформацію про чоловіка вищезгаданої Анни - Войцеха Добжелевського. Йдеться, що він був "Posesor dóbr Franciszka Głogowskiego". Нове для мене поняття, пояснення цього терміну таки знайшов на сторінках інтернету:
ЦитатаTermin odnoszący się przede wszystkim do majątku, dóbr ziemskich. Posesor nie był właścicielem ziemskim, lecz chwilowym posiadaczem, trzymał go w dzierżawie. Jednak czasem taka dzierżawa przechodziła przez kilka pokoleń nawet dłużej niż 100 lat. Od terminu "dzierżawca" różni się on tym, że w dzierżawę brano cokolwiek, kawałek ziemi, manufakturę czy nawet rzeczy. Posesor płacił wobec dysponenta pewien czynsz, miał jednak prawo zarządzać majątkiem. Miał często w tym dość wolną rękę.
Тобто, в 1791-94 рр. він був таким собі управителем в Руді.
Ну і третій запис, вже про самого власника - Францішека Глоговського.
В сумі, отримали нову і трохи уточнену інформацію з однієї сторони, і ряд нових питань - з іншої. Як Руда переходила від Францішека Глоговського до Семенских, поки до кінця не зрозуміло.
-
1
-
-
Натрапив на два дуже важливі документи. Прямого відношення до самого замку не мають, але надзвичайно важливі для історії села і його витоків.
Обидва документи знаходяться в Варшавському AGAD, це записи в коронних метриках Сигізмунда І Старого:
1. Дозвіл Земовіта IV, князя Белзького на осадження волохами Руди. Запис супроводжується таким текстом:
1521.11.10
Litterae Semoviti IV ducis Masoviae, datae in Belssz f. 3 post Ascensionem Domini (6 iun.) anno 1424 super locatione valachorum in villa Ruda ad preces Ioannis Magyero confirmantur.
Згадується і описується цей документ в книзі Andrzej Janeczek "Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo bełskie od schyłku XIV do początku XVII w.":
ЦитатаW 1424 r. Siemowit wydał zezwolenie nieokreślonym bliżej Wołochom na osadzenie się infra limites ville nostre Ruda, przeznaczając im pól lasu i łaki. Objął się pełnym prawem wołoskim, prout ceteri Valachi in terris nostris eodem iure gaudent et utuntur. Wołosi zatem mieli ulukować się obok istniejącej osady (przemysłowej bądż już rolniczej), zajmując się przede wszystkim pasterstwem, skoro nie dostali ziem uprawnych, a odjęty tym kolektywnym nadaniem las (ad usum ipsorum) nie był przeznaczony do wykarczowania. Dokument milczy o zamiarach trzebieży i nie wyznacza zwyczajowej w takich wypadkach wolnizny (co prawda w ogóle nie specyfikuje powinności, zdając się na ustalone normy prawa wołoskiego).
В даному уривку тексту присутнє посилання на працю "Zbiór dokumentów małopolskich, 366". Там, ймовірно, міститься вже опрацьований і розчитаний текст цього документу. Нажаль, під руками цієї книги поки не маю.
Я думаю, що даний документ є найстарішим, з нині відомих, де згадується Руда, і дату 6 червня 1424 р. можна вважати датою першої письмової згадки.
2. Документ про отримання села Руда Яном Магерою, каштеляном Белзьким.
1510.04.23
Litterae Casimiri IV regis datae in civitate Torunensi dominica ante Stanislai in antumno (26 sep.) anno 1462 super donatione villae Ruda, ad preces Ioannis Magyer, suo et fratrum suorum Sigismundi et Nicolai nomine agentis, renovantur et confirmantur.
Через недостатній рівень знань латині, можу зрозуміти хіба що загальний зміст документу. А деталі, які сховалися в 3-ох сторінках тексту, є для мене поки інтригою. Сподіваюся, що найближчим часом знайду когось, хто допоможе розчитати.
-
1
-
-
Віднайдена вище праця Ярошевського "O siedzibach neogotyckich w Polsce", відіграла дуже важливу роль, хоча сама по собі мало принесла нових матеріалів. Найважливішим було посилання на матеріали Олександра Чоловського, які зберігаються в Biblioteka Narodowa в Варшаві. Декілька днів бюрократичної метушні, і матеріали вже в мене.
В сумі тут є 10 листів (19 сторінок) ксеро?копій. Дуже ймовірно, що ці матеріали не є матеріалами самого Чоловського, а Юліана Захаревича (висновок такий роблю бо: 1. Основна маса фото підписана вереснем 1895 - це час, коли цей замок відвідав Юліан Захаревич. 2. Навіть рукопис є копією. Особливо цікавим є те, що в рукописі є грубо накинутий план замку. Про певний "ситуаційний план" в своєму описі замку згадував Захаревич, але він так і не був опублікований разом з текстовим описом......Захаревич і Чоловський разом входили до спілки Консерваторів, тож були близько знайомі, і, ймовіртно, тісно обмінювались матеріалами і напрацьовками. Потім треба буде порівняти почерки, вони можуть дати остаточну відповідь чиї це матеріали). Частина тут є копіями вже відомих нам фото скульптур. Але є і новинки:
1. Невелика рукописна нотатка з грубим зображенням плану замку:
.thumb.jpg.ca3c124761e47ae825ac05709ebb0d23.jpg)
2. Фото, яке фігурувало в книзі Ярошевського. Тепер в кращій якості. Скульптуру Даниловича досліджує якийсь персонаж. Може сам Захаревич
3. Дуже бракувало мені фото тильної сторони палацу. Фронтальну ми багато де зустрічали, а от тил доводилось дофантазовувати. І північно-східна вежа якось залишалася без надмірної уваги об'єктивів. А тут фото, як на замовлення:
4. Ну, і, відкриття ще однієї інтриги))) Сьома скульптура:
Весь матеріал розміщений на картках з однаковою тильною стороною. Навряд чи це колись зіграє якусь роль в дослідженні, але опублікую також їх вигляд.
-
2
-
-
Опублікований вище матеріал, змусив знову підійти до питань, як відбувалося спадкове унаслідування цих земель в 16-17 ст? Опираючись на дві відомі персони (Миколая Белжецького і його правнучку Софію Белжецьку-Глоговську) вибудував пряму лінію успадкування. В процесі, звичайно, помітив, що в Миколая Белжецького були старші діти за Яна Белжецького, які також мали потомство... Не маючи іншої інформації про їх участь в місцевому житті, просто знехтував цією гілкою. Як виявилось, дарма. Лінія Бартоломея Белжецького брала активну участь в тутешньому житті. Дуже допоміг розібратися в цій темі матеріал Paweł SYGOWSKI O CERKWI W ULICKU, JEJ KOLATORACH ORAZ O POCHODZĄCEJ Z TEJ CERKWI IKONIE ŚW. PARASKEWII MĘCZENNICY (OBECNIE W ZBIORACH MUZEUM NARODOWEGO WE LWOWIE):
ЦитатаPo śmierci wspomnianego już małżeństwa Bełżeckich (Mikołaja, a następnie Barbary) dobrami, w tym wsią Ulicko, podzielili się ich synowie – Bartłomiej i Jan. Bartłomiej zmarł w 1588 r. i wówczas dobra znalazły się w rękach Jana, który założył miasto Magierów (1591) i ufundował w nim parafię rzymskokatolicką (1595) i być może prawosławną, zmarł w 1597 r. Po nim dobra z Ulickiem znalazły się w reku Bartłomieja Bełżeckiego – podkomorzego bełskiego, syna wspomnianego wyżej Bartłomieja. Odkupiła je od niego Zofia z Bełżeckich Ubyszowa, wnuczka jego stryja – wspomnianego Jana. Zofia po śmierci męża Jakuba Ubysza, wyszła powtórnie za mąż za Stanisława Głogowskiego. W ten sposób wieś Ulicko, a także inne okoliczne dobra znalazła się w rękach Głogowskich
Як бачимо, Софія Белжецька-Глоговська отримує місцеві маєтки не в спадок, будучи дитиною, а викупляє їх в Бартоломея Белжецького молодшого (який згідно матеріалу поданому в попередньому пості, "замок в Руді з фундаменту виставив"). Той приходився їй двоюрідним братом батька.
А також стає зрозумілим пробіл в частині переходу маєтків від подружжя Софії Белжецької і Станіслава Глоговського до Францішека Глоговського. Виявляється Францішек був сином Зигмунта - двоюрідного брата Станіслава.
ЦитатаStanisław Głogowski nie pozostawił potomstwa, a swój majątek przekazał bratankowi Zygmuntowi, cześnikowi buskiemu (1676), który miał jedną córkę i 6 synów (Kazimierz Maurycy, Franciszek, Antoni, Jan, Mikołaj i Stanisław)38, pomiędzy których zostały podzielone wspomniane dobra po jego śmierci.
-
1
-
-
Декілька раз гортав сторінки, присвячені родоводу Белжецьких в праці Herbarz polski Kaspra Niesieckiego (ст. 101-102) і лише зараз побачив таку важливу інформацію. Описуючи Бартоломея Белжецького, автор пише, що він "Замок в Руді з фундаменту виставив"...
Вище виставляв генеалогічні схеми, там можна зрозуміти про кого тут йдеться.
-
1
-
-
В 29.03.2015 в 23:57, rbrechko сказал:
Шематизм дух. гр.-кат., Перемишль, 1879, стр. 152
-
1
-
-
В 04.11.2017 в 23:48, Filin сказал:
и действительно, от одной только битвы под Магеровом могло сохраниться множество земляных укреплений
Ось цей момент, якраз, досить сумнівний. Довго я ходив довкола цієї битви, щоб хоч якось в уяві відтворити хід подій. Відбувалося все приблизно так. 11 липня 1657 року війська Дьордя (Юрія) ІІ Ракоці влаштували біля Магерова переправу через р.Біла з лівого на правий берег. Настрій в них був далеко не бойовий, оскільки бою, що наближався, вони явно не очікували, дехто взагалі вином балувався [
це все з джерел]. Військо Чарнецького їх застало зненацька і вдарило з тилу. Трансільванські війська кинулись втікали залишивши всі свої надбання. В той же час, військо Чарнецького не встояло від спокуси почати це добро розграбовувати, тим самим давши можливість військам Ракоці згрупуватися, відтиснути поляків назад і почати організований відступ. Всі подальні події перетворились на переслідування в сторону Жовкви-Куликова... і далі до Чорного Острова, де відбулася остаточна поразка.
Насправді дуже мало і дуже скупими є матеріали по цій битві. Чи не найповнішу картину вимальовує щоденник ксьондза Анджея Пікарського, який був очевидцем тих подій і перебував в таборі Чарнецького.
-
2
-
-
Інвентарний опис фільварку Окопи за 1837 рік. Багато тексту, але корисної нам інформації дуже мало. Акцент зроблений на опис самого будинку (кількість дверей, замків і т.д. і т.п.), а потрібної нам інформації обмаль.
-
1
-
-
Також, цікавий напрям для подальшого просування дає карта 1935 р.
Вона повідомляє нам, що місце, яке нас цікавить, не просто називоли окопами, а там був розташований фільварок. Фільварок Окопи. Якщо знову звернутися до Географічного словника королівства польського, то знаходимо достатньо стислий, але в той же час дуже цікавий опис.
ЦитатаОкопи, фільварок і гуральня в Магерові, пов. Рава Руська. Сліди насипних валів і руїни?(рештки?) мурів свідчать, що назву цю не просто так дано цій місцевості
П.С. Важливий момент, який треба пам'ятати, бо багато кого збиває з пантелику. Не варто плутати фільварок Окопи і сусіднє село з тією ж назвою Окопи, яке в словнику подане і описане, як Руда Окопська.
-
1
-
-
Найбільш точним джерелом, яке могло б дати відповідь на питання прив'язки замку, в даний момент, є, напевно, кадастрові карти. Володимир Пшик посилався на одну із них, щоправда на ту, яка стосується безпосередньо самого Магерова. А західна межа тої карти проходить по р.Біла, і потрібна нам ділянка просто випадає з огляду. Тому довелося шукати відомості в карті сусідньої гміни - Руди Магерівської. Там фігурує ось-таке зображення:
Як бачимо, місце, яке нас цікавить вміщає кілька споруд, серед яких, щось схоже на мурований палац? доволі цікавої форми. Весь комплекс споруд підписаний красномовною назвою "Окопи". Назва ніби і сама підтверджує, що ми в правильному місці)
Спробував співставити цю карту з сучасними супутниковими знімками. На моє здивування, довелось трохи "побавитись" з цим. Кадастрові карти, звичайно, дуже точний документ, як для того періоду, але є невелика розбіжність з реальністю. Тому викладаю два варіанти накладання карт. В першому випадку вирівнювання проводив за місцем де р.Біла перетинається з дорогою(на півдні) і характерним трикутним ставком(на півночі). Все би нічого, але тоді починають "розбігатися" дороги. Тому виконав другий варіант, де прив'язка по перетину річки з дорогою та трикутній розвилці, яка існує і сьогодні. Але в цьому випадку став на півночу суттєво зміщається. В будь-якому випадку діапазон пошуків достатньо зрозумілий. На картах від Гугла в тому місці можна знайти об'єкт "Дуб - свідок історії". От десь біля нього це все знаходилось.
-
1
-
-
Tadeusz Stefan Jaroszewski "O siedzibach neogotyckich w Polsce"
Особливо сподобалось те, що в книзі фігурує фото раніше мною ніде не виявлене. Не дивлячись, що фото підписане, як замок перед 1939 роком, можна сміло стверджувати, що фото зроблено ще до Першої світової, оскільки скульптури ще стоять на своїх місцях. Тепер можна дати відповідь на запитання, яке мене давно мучило - Яка зі скульптур була удостоєна честі стояти в самому центрі? В центрі дитинця розміщений був Іван Данилович) Залишилося ще встановити точне місцезнаходження трьох скульптур, і, було б непогано віднайти оригінал цього фото. Враховуючи, що ця книга видана в 1981 році, можна сподіватись, що фото дожило до наших часів
Трохи весело читати критику неоготичної архітектури замку) Вище бачили, що Юліану Захаревичу палац не особливо сподобався, але його враження вийшли в доволі стриманих фразах, а тут автор просто не втримався:
ЦитатаНеоготична архітектура замку була бездарна і наївна, проектована, напевно, аматором, який не мав ні найменшого уявлення про готичні форми.
Дякую за скани Grzegorz Cielecki
-
3
-
-
Szydłowski Tadeusz. Ruiny Polski. Opis szkód wyrządzonych przez wojnę w dziedzinie zabytków sztuki na ziemiach Małopolski i Rusi Czerwonej
На ст. 102-103 описується наш замок. А на ст. 85 матеріал про Жовківський замок і кілька нових слів про скульптури:
Дякую за скан @Shimmy
-
2
-
.jpg.3e088507cdeea3103c67cdfe7504cd63.jpg)
.jpg.6a9269633079af75e1c3a744bbb0f3af.jpg)
Яворів (Яворов): замок / королівський будинок Яна ІІІ Собеського
в Львовская область
Опубликовано:
Досить багато матеріалу про Яворівський замок є в праці Jaworów : monografia historyczna, etnograficzna i statystyczna (ст. 12, 19-20 і т.д.) Особливо цікавий опис на сторінці 79. Автор описує стан замку на момент написання монографії, тобто початок 20 ст.