[с. Замок: замок]

Автора інтерв'ю, Беату, не складно було знайти і зв'язатися з нею. Виявилось, що вона є автором цілої книги "W jednej walizce", де описаний ряд історій з життя польських аристократів, які емігрували в Канаду. Там є більш розгорнута версія інтерв'ю і ще декілька фото. Поки всього не публікую, щоб не спамити тут потоком інформації. Пізніше дам найважливіші витяги з матеріалу, бо є багато того, що стосується саме замку... Ну і найважливіше, лишилося пів-кроку до сімейного архіву Семенських, в якому має бути багато цікавинок)

[с. Замок: замок]

Матеріал не припиняє "лізти" в руки. Чим далі копаєш, тим більше напрямів, де ще можна щось витягнути) Знайшов на сторінках одного глянцевого журналу ("Pangea" за червень 2015 року) частинку інтерв'ю, яке взяла Beata Gołembiowska в сина останнього з власників замку - Станіслава Семенського. На початку інтерв'ю він згадує про дитинство, проведене в цьому замку. Також подане фото дитинця. Основне в цьому моменті те, що можна ставити жирну крапку в ідентифікації локації замку. Замок, який в багатьох джерелах підписаний, як "магерівський" був розташований в Руді Магерівській за 6 км. від самого Магерова.

 

 

[с. Замок: замок]

Афтаназі подає в своїх працях цілий список картин, які були в замку. Поки мені вдалося віднайти лише дві:

1. "Polska w kajdanach" Праця, схоже, є втраченою. Але її вигляд зафіксований в "GROTTGER - J. B. ANTONIEWICZ - 1910 LWOW"

2. "Wjazd Boleslawa do Kijowa" Цю працю я знайшов в аукціонному католозі "XLII aukcja ksiazek i grafiki. Warszawa 21 maja 2016". Стартова ціна 1500 злотих, продалася за 2000 зл.

[с. Замок: замок]

В 27.03.2015 в 00:32, Filin сказал:

P.S. После всех этих описаний забавно видеть страничку села Замок на Официальном портале Верховного Совета Украины, где в качестве исторической даты образования поселения указан 1720 год:

А щодо питань дати заснування чи першої згадки про село - то тут треба копати не пізніше ніж в XV-XVI ст. Щонайменше на момент смерті Яна Магери (засновника самого Магерова), Руда Магерівська вже існувала.

"W momencie śmierci Jana Magiery, ostatniego męskiego przedstawiciela rodu, włość liczyła już 3 wsie (Ruda Magierowa, Monaster, Ulicko - ta ostatnia osadzona przez Wołochów)." Andrzej Janeczek, Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo bełskie od schyłku XIV do początku XVII wieku, Wrocław - Warszawa - Kraków 1991

[с. Замок: замок]

Також, серед іншого в руки трапила книга "Die Gestüte des In- und Auslandes Carl Bräuer. Dresden 1901". Шкода, з німецькою в мене не склалося (навіть з гугл-перекладачем нелегко), але наскільки розумію, тут описуються конюшні і коні Семенських, які знаходились в цьому ж замку. А коней, судячи навіть з сімейного альбому, Семенські любили

 

 

Ще одним свідченням пристрасті Семенських до коней, є їх палац на Пекарській у Львові. Палац прикрашений ось-такими скульптурами:

UPD. Ніяк не можу припинити редагувати і доповнювати цей пост. Семенські, судячи, зі всього просто фанатіли від коней і це захоплення було частиною їхнього життя. Початок цьому хоббі, схоже, поклав Вільгельм Станіслав Семенський-Левицький, який був президентом Галицької комісії з вирощування коней. В 19 ст. художник Юліуш Козак створив ряд полотен, де зображені Семенські і на кожному можна спостерігати коней. Деякі з них пішли з аукціонів за доволі пристойні суми: JAZDA POWOZEM W CZTEROKONNYM ZAPRZĘGU, 1878 , ZAPRZĘG CZTEROKONNY, 1877

Ось, як згадує цю тему внук Вільгельма Станіслава - Вільгельм Семенський(який виріс, щоправда в Хоросткові):

Цитата

Najpiękniejsze wspomnienia z domu rodzinnego to oczywiście te związane z końmi! Przed pierwszą wojną w Chorostkowie była wielka stadnina, składająca się z trzystu Angloarabów. W 1914 r. mój dziadek przekazał konie pod opiekę rządu rosyjskiego, który obiecał zwrócić stado po zakończeniu wojny. Niestety, podczas rewolucji konie przepadły, odnaleźliśmy jedynie klacz Sułtankę, która dała nam kilka źrebaków. Mój ojciec hodował w dużej liczbie remonty, czyli konie dla kawalerii. Po raz pierwszy wsiadłem na wierzchowca, jak miałem trzy lata. Ostatnie lata przed wojną, w czasie wakacji, jeździłem konno trzy razy dziennie. Pierwszy poranny spacer prowadził mój ojciec, a towarzyszyli nam mój brat Andrzej i ciotka Iza. W czasie tych wycieczek biegły za nami zawsze foksteriery bigle.

Як бачим, основна частина "колекції" коней зникла під час подій Першої світової. Схожа доля чекала коней в Замку. Інший внук Вільгельма Станіслава - Станіслав Семенський (який виріс тут, в Замку), в інтерв'ю Беаті Голембіовській пише так:

Цитата

Oprócz nauki jeżdziło się konno. Nie było koni wierzchowych, tylko były tak zwane kuce ogrodowe, szalenie małe. Musieliśmy sami schwytać takiego konia, żeby się na nim przejechać bez siodła i bez cugli, tylko z użyciem uzdy. Mój Oleś był trudny do złapania i kopał. Konie nie bawiły mnie tak bardzo, ale moja siostra była zwariowana na ich punkcie.

UPD 2. Фото і картини з конями, схоже, завжди були мало не обов'язковим елементом інтер'єру в Семенських. Велику кількість зображень такого типу можна спостерігати на задніх планах фото з інтер'єрами.

Також ця традиція перенеслася і до Канади. На задньому плані за Вільгельмом Семенським можна зауважити репродукції картин, про які йшлося вище:

[с. Замок: замок]

На днях планую все ж таки зібратися і поїхати туди. Аж надто руки чешуться глянути все на місцевості. Тим більше деякі коористувачі кажуть, що "Від самого замку збереглась тільки кам'яна стіна, довжиною десь метрів 10, і висотою до метра з боку ставів, а також фундаменти 2-х кутових веж". Якщо будуть ще матеріали - обов'язково тут викладу).

 

[с. Замок: замок]

З вищенаведених джерел, ще варто згадати Володимира Пшика, який пише про цей замок, і про скульптури, але локалізує його в самому Магерові:

Цитата

До 1939 р. зберігалися в поселенні залишки давнього замку, який міг бути збудованим ще у XVI ст. Він теж мав форму чотирикутника з наріжними вежами і був мурованою спорудою. Три з них були ще в доброму стані під час початку Другої світової війни. Зберігався також, хоча у зміненому вигляді, резиденційний палац, що розташовувався між двома вцілілими вежами. Всі двоярусні вежі були закладені на плані квадрату, проте у верхньому ярусі переходили у восьмигранник. Палац мав витягнуту прямокутну форму і був двоповерховим. До Першої світової війни широкий замковий дитинець оздоблювали, перенесені близько сер. XIX ст. із Жовківського замку, скульптури Яна III Собєського, його батька Якуба, Міхала Казимира і Кароля Радзівілів, а також гетьмана Станіслава Жолкевського. Замок зазнав значних руйнувань в роки Другої світової війни.

Варто відзначити, що в Магерові є місце, яке трохи мені схожим видавалося. Воно гарно намальоване на карті фон Міга на північний-захід від центра. Щоправда, мені звернули увагу на те, що там об'єкти намальований сіруватим кольором, а не червноним, як всі решта замків. Отже це були якість земляні укріплення, вали, про які також Пшик пише "В околицях Магерова збереглося немало залишків давніх валів (окопів). Зокрема, є тут вали на пн. від центру, що у плані мали колись чотирикутну форму розміром 150 х 64 м, мабуть залишки військового укріплення часів козацьких воєн"

[с. Замок: замок]

Ну і накінець, самі тексти Афтаназі 

      

[с. Замок: замок]

В своїх текстах Афтаназі згадує про скульптури з Жовківського замку, які були викуплені і встановлені на дитинці тут. Знайшлися і їх фото в фототеці Ягеллонського університету

А також, ця інформація дублюється в біографії Вільгельма Станіслава Семенського-Левицького, який їх і купляв: "Na dziedzińcu w Magierowie ustawił S.-L. zakupione przez siebie z zamku w Żółkwi kamienne posągi Żółkiewskich, Sobieskich oraz Radziwiłłów."

    

[с. Замок: замок]

Ну, і мало не забув про самого Афтаназі. Нажаль самої праці "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej" я так і не знайшов, проте вдалося відкопати "Materialy do dziejow rezydencji" . Там ще декілька фото і текст.

 

[с. Замок: замок]

Потім я зайнявся пошуками останніх власників, Семенських Левицьких, в надії знайти їх сліди. Одна з представниць цього роду в 2014 році померла в Монреалі. Це Марія Семенська-Левицька. Чиясь добра рука виклала в інтернет щось типу оголошення про можливість попрощатися і частину її сімейного альбому. А там і фото з її молодості, і відповідно фотки замку.

 

[с. Замок: замок]

Отже, на основі вищесказаного, я схиляюсь до думки, що даний знімок зроблений саме в с. Замок. А далі деталі. На вищезгаданому мною форумі, Олександр Волков опублікував віднайдене ним в фондах Львівського історичного музею фото з підписом «Zamek-Kap. Paraf. Magierow». В далекому 2010-му він бігав по Магерові в надії ідентифікувати місце. Не дивно тепер, чому вони не увінчались успіхом. Як бачимо, тут детальніше видно одну з веж цього замку, а на дальньому плані силует іншої.

[с. Замок: замок]

Зачепив мене цей замок аж до глибини душі. Не одне літо провів в селі на 5 км. північніше. Не один раз задавався питанням, чому село назвали Замком, якщо там замку нема і не було :-) А зараз все, як з ніг на голову перевернулось. Отже. 2 місяці пошуків, скитань по різних ресурсах, бібліотеках і дещо можна клеїти.

Одразу два незалежних джерела мене направили в одне місце - праця Романа Афтаназі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej" Том 11. (Зробив це вищезгаданий мною Grzegorz Rąkowski і Олександр Волков). У вищезазначеному виданні проскакує ось цей аерофотознімок:

Виплив він в іншій, дотичній темі, на сусідньому форумі, де обговорювався Магерівський замок, але в розумінні замку саме в Магерові (згадана вище проблема плутанини понять дійсно має місце). Довгий час я дивився на це фото і локалізував його в Магерові. Проте Grzegorz Rąkowski акцентував мою увагу на деяких топографічних особливостях, і підкинув карту 1935 року (найближчу по періоду до дати зйомки - 1938 р.)

Якщо співставити - можна побачити співпадіння. А саме, колова дорога в середині замку, характерна розвилка на задньому плані (деякі дерева з тієї посадки видно і зараз на супутникових знімках з Гугла), будинки розташовані за дорогою і лише з дальньої її сторони. Можливо зліва на фото можна було б розгледіти і став, але тут треба уважно вдивлятись в оригінал, а в мене це фото лише в такому вигляді є. Я ітак його висвітлював до неможливості в Фотошопі :-)

[с. Замок: замок]

Історія про козаків Хмельницького і цей замок є описана М.Кордубою в книзі "Богдан Хмельницький в Белзчині та Холмщині":

Цитата

До виявів реліґійно-національної ворожости серед місцевого населення прийшло в Потилічу. Тут міщани під проводом своїх православних священиків, Ісася та Ілька Процика, поруйнували костел і будинки латинської парохії та вбили уніятського священика. Довкільна шляхта зібралася в недалекім замку в Руді Маґерівській і пробувала боронитися під проводом Юрія Белзецького. Коли надійшов відділ козацького війська, пристали до нього потилицькі міщани та помагали козакам добувати замок. Замок добули, багато шляхти вирізали, самого Белзецького взяли в полон, відтак кинулися грабувати: козаки забирали дорогоцінності, золоті та срібні речі місцеві люди зброю й інвентар.

 

Цитата

Діставши з міста [Замостя] в неділю (8 листопада) вранці таку відповідь, Хмельницький обурився і зареаґував сердитим листом, що в нім замість дотеперішнього фаміліярного тону зазвучали докори й погрози. Застерігаючись проти непристойних жартів та крутійств, заявив, що якщо панове відказуються дати окуп, татари самі його пошукають на їхніх жінках та дітях. Воєнний похід не обмежиться лише до Замостя, але досягне Висли й перейде поза Вислу. Надії польської шляхти на поміч марні та й їй уже не доведеться їздити по козаках, виграючи приєднану дарунками старшину проти черні: "тепер ми всі разом". Пригадав долю Бродів і вислід спроб шляхецького збройного спротиву в Руді Магерівській та Наролі, пересилаючи заразом поклін від полоненого там Белзецького.

[с. Замок: замок]

Grzegorz Rąkowski "Ziemia lwowska" 2007

[с. Замок: замок]

Ось, що пише про цей замок Яків Головацький в книжці "Галичанин" 1862 р., описуючи Кам'янку Волоську:

А от коротенька стаття на Вікі, про битву, що відбулася біля цього замку, якщо вірити Головацькому https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_Магеровом