Таблица лидеров

Червоногрод на карті 19 століття:

Обговорюються об'єкти: городище-замок, міські укріплення в Бишові Бишів, вперше згаданий у наявних документах як поселення у 1509 році, був тривалий час приватновласницьким містечком, в якому на старому городищі його власниками Харлинськими був побудований замок. При цьому з 1581 року Бишів отримав "магдебургію", а з 1648 по 1665 р.р. був сотенним містечком Білоцерківського полку Війська Запорізького. Стаття про Бишів в україномовній "Вікіпедії" може дати початкове уявлення про сучасне село та його історію. Стаття про Бишів у "Словнику географічному Королівства Польського": SG. - т.1. - Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, Druk "Wieku", 1880.- ss. 515-517: Krz. J. "Byszów". У 1- му за 2014 р. номері журналу "Краєзнавство" опубліковано дві змістовні статті з історії Бишова, що добре пояснюють подробиці його існування у 16 - 18 ст.ст. Стаття Є. Букета докладно й цікаво розповідає про всі перипетії ранньомодерної історії Бишева. Звичайно інформації про укріплення містечка подається мало, проте очевидно про них взагалі мало відомо. Але сама по собі розповідь надзвичайно колоритна - із нападами, пожежами, розбоями, боями і бійками, тяжбами власників і дуже добре передає особливості існування укріплених поселень Київщини того часу. *) Згаданий номер журналу, с. 52-57. Стаття Н.Білоус з доданням текстів документів розповідає про утворення самоврядування Бишева, його власників, їх відносини з громадою містечка та сусідніми землевласниками, цікава також деякими узагальненнями особливостей епохи. *) Згаданий номер журналу, с.с. 58-63.

В книзі Сергія Коваленко "Іван Богун. Українській Дон-Кіхот" (К. "Стікс" (Серія "Життєписи" Ч.1.) 2011, 448 с.) у зв'язку з дореволюційною діяльністю Івана Богуна згадується якийсь невідомий "замочок" москвинів (острог?), поставлений ними на Сіверському Донці на одній із переправ через ріку. *Згадана праця, с. 11.Книга ця хоч і насичена інформацією, але все-таки науково-популярна, тому посторінкових посилань не містить. В тексті проте згадується робота Бориса Флорі "Молоді роки Івана Богуна" в збірнику "Україна в минулому". - Київ-Львів, 1992. - Вип. 2. - сс. 71-75. Де саме на Сіверському Донці розташовувались Козацький перевіз та "замочок" москвинів, чи не виросло на місці даного укріплення яке-то сучасне поселення, мені поки невідомо. Можливо знавці того краю знають та повідомлять сюди, можливо допоможе ще не бачена література...

Оскільки питання до мене, як завідуючої Музею "Жовківський замок" ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, то відповім: 1. Не Жолква, а ЖОВКВА - російською літера "в" не змінюється та "л" Місто називається Жовква також російською, я спеціально зверталася до професійних перекладачів, оскільки музей проводить міжнародну наукову конференцію "Жовківські читання" і грамотний переклад назви має важливе значення. 2. У 2010 р. музей вимушено перебрався в пристосовані приміщення другого поверху східного корпусу, котрі нам ласкаво віддав ДІАЗ у Жовкві, оскільки палацовий корпус, де музей знаходився з 2001 року, в результаті безвідповідального відношення реставраторів, було затоплено, подвір"я розрито і перебування там музею стало неможливе. 3. Скупий підпис не вказував масштабу, але завжди вказував авторів і благодійників, за чиї гроші макет було зроблено. 4. Макет дійсно не має захисту, ніякого ковпака. Оскільки музей, завдяки законодавству, не може використати власні зароблені гроші, а про бюджетні нема навіть мови, то все оплачується з благодійних внесків, з котрих за законом вираховуються податки. Оскільки потреб багато, доброчинців мало, то скляного ковпака ми не маємо. 5. Макет потребує реставрації, оскільки перебування в агресивних умовах, коли зі склепіння падав дощ і сховати його не було куди, привів до певних пошкоджень. Реставрація на черзі. 6. Музей є сектором Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, тому усі звинуваченні ДІАЗ у Жовкві на тему поганого збереження макету є безпідставними. І останнє - музей знаходиться в пристосованому приміщенні. Багато технічних проблем не дають можливості розгорнути повноцінну експозицію. Але, оскільки ми свою місію визначили бути платформою спілкування, то виконуємо її як можемо, саме в такому форматі.

Червногруд на карті фон Міга: Червоногруд на австрійській військовій карті (1869-1887 рр.):

Фото замку з липня 2011 року:

Картини Степана Пісьо: Замок в Свіржі Жовківський замок зі сторони Звіринецької брами Олеський замок Свірзький замок Замок в Підгірцях Золочівський замок Луцький замок

Ось що говорить про церкву "Львовская летопись с 1498 по 1649 год":

Обговорюється об'єкт: Городище і замок у Турійську Волинській городець Турійськ відомий за згадками в середньовічних літописах з 1097 року і відповідно, сповна розділяв на протязі століть, непросту долю Волинської землі та її населення. На сайті Руїна.Ру городище, залишене дитинцем Турійська, описане, вірогідно за матеріалами А.Кузи: Ймовірно, укріплення Турійська було оборонним двором впливового боярина-феодала. Так зокрема, вважає авторитетний волинський археолог М. Кучинко: *Кучинко М.М. «Археологія Волині», - Луцьк - "Видавництво обласної друкарні" -2005, 203с., нак. 2000 прим., с.154. В своїй статті "Стіжкові городища Волині" Турійське городище - залишки дитинця літописного Турійська, описує Сергій Панишко: Пізніше на місці старого дитинця Турійска кількома будівельними періодами відбудовувався замок, який проіснував у придатному до використання стані щонайменше до 19 ст. В 16-18 ст.ст. замок та містечко належали дому Сангушків, потім дому Заславських, пізніше дому Любомирських, а ще пізніше дому Оссолінських. Джерело - офіційний сайт турійської РДА. Стаття про Турійськ у "Словнику географічному Королівства Польського": SG. - т.12. - Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, Druk "Wieku", 1892.- ss. 669-670: Krz. J. "Turzysk". Фото кафе "Замок" на сучасній території замчища: *) Райцентр у фото. Турійськ За даними сторінки Турійська україномовної версії "Вікіпедії", "В 1759 р. містечко отримало магдебурзьке право від короля Августа III на прохання власника." Зважаючи на дату отримання "магдебургії", можна припустити що інших укріплень крім існуючого на той час замку, у містечку вже не зводили. За даними тієї ж сторінки: Саме згадані вище події 1812 року привернули мою увагу до існування замку у Турійську. У № 1/ 2012 (7) львівського мілітарного альманаху "Цитаделя" опубликовано частину праці австрійця В.Е. фон Геблєра "Австрійський Допоміжний корпус в русскому поході 1812 року", що стосується Волині, де зокрема, описуються бойові дії у Турійську, причому безпосередньо пов'язані із Турійським замком: Таким чином замок, історія якого, певною мірою, почалася ще у часи перемог нормандців над саксами і хрестових походів, несподівано був використаний у бою саксонцями на початку 19 століття)

Обговорюються ці об'єкти: городище (I), городище (II), городище (ІІI) та городище (IV) в місті Коростень. Середньовічний Коростень - Іскоростень, відомий за матеріалами літописів своїм впертим спротивом владі Києва, залишив після себе для сучасних дослідників цілих чотири окремих укріплених частини. Ці укріплення очевидно існували синхронно певний період історичного часу. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - сс.120-121. В данному випадку крім ймовірного існування попередника Іскоростеня у вигляді укріплення ранньозалізного віку, цікава сама досить рідкісна поліцентрична (на відміну від концентричної) схема укріплень міста. Вона очевидно викликана не свідомим функціонально-планувальним розділенням центрів, що могло мати місце у Возвяглі та Городеську, а виникненням самого міста шляхом зростання кількох окремих укріплених поселень, що навіть могли належати різним родам або племенам, але з часом утворили значне місто. Подібне явище очевидно мало місце і в Києві. На сайті Руїна.Ру обговорюваний археологічний комплекс описаний без подробиць, яких очевидно не було і в розпорядженні А.Кузи: За підсумками двох описів звертає на себе увагу післямогольський культурний шар на третьому городищі Коростеня, який наводить на думку, що саме на цьому городищі пізніше міг бути збудований згадуваний інколи в литературі Коростенський замок. Слід зауважити, що в 2000-ні роки на обговорюваних городищах здійснювалися досить масштабні розкопки під керівництвом Б.А. Звіздецького, результати яких оброблюються науковцями до цього часу. Матеріали частково опубліковані в збірках наукових статей, таких як "Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII-X ст." У знайденій Filin роботі "Б. А. Звіздецький – дослідник городищ літописних древлян" значне місце приділено саме літописному Іскоростеню: В процитованому тексті є надто спірні твердження, але він найновіший і також заслуговує на увагу. Один із сучасних мандрівників у Коростень показав фото макету укріплень в місцевому музеї, який очевидно зображує обговорювані городище (І) і городище (II). Дивно, але я хоч і відвідував колись той музей, та цей макет зовсім не пригадую. Пам'ятаю лише пафосну, але зовсім позбавлену реалізму картину, яка зображує кн.Ольгу під стінами Коростеня, та макет старої броварні) Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.