У № 1/ 2012 (7) львівського мілітарного альманаху "Цитаделя" опубликовано частину праці австрійця В.Е. фон Геблєра "Австрійський Допоміжний корпус в русскому поході 1812 року", що стосується Волині, в якій помічено цікавий епізод, що стосується оборони від австрійських військ, ар'єгардом відступаючої від Берестя на Ковель Россійської Імператорської армії, Ратенського напрямку за допомогою польових укріплень.
Таким чином не лише самі події, але й місця де відбулися згадані події можна уточнити завдяки упорядникам видання. Мова йде про прикордонну смугу території в межах Брестскої області в Білорусі та Волинської області в Україні. Новосілки та Черничани села з білоруського боку кордону, а Самари та Комарівка з українського.
Макрани - це існуюче білоруське село на самому кордоні з Україною. 5 верст від Макран у напрямку Ратного по трасі Е-85 приводять у явно малозаселену лісисто-болотисту місцевість. Села Княжа Гора очевидно давно не існує, тому Гора і названа урочищем. При тому назва урочища сама по собі говорить про певне узвишшя, зручне для розміщення укріплень і оборони. На цьому узвишші вочевидь і були розташовані россійські шанці - щонайменше одна, або й більше флеш, у вигляді окремо розташованого редану-насипу у формі кута в сторону супротивника, відкритого з власного тилу.
Зважаючи на місцевість, цілком можна сподіватися на відносну збереженість до нашого часу цих шанців і пошукати їх.
На жаль на карті "Вікімапії" віднайти шанці або саму Княжу Гору мені не вдалося.
Отже, у нас в Україні на Волині були, або й досі є флеші 1812 року побудови, можливо менш відомі ніж Семенівські (Багратіонові) флеші на Бородинському полі, але від того не менш цікаві. Це досить рідкий для нашого регіону тип польових укріплень часів гладкоствольної артилерії.