Таблица лидеров

Про проекти, розроблені фахіфцями-реставраторами, можна забути. Заповідник дедалі частіше перетворюється на проектну організацію, а головним архітектором проектів є сам директор заповідника пан Василь Фенцур. Мури Міської брами за його рішенням "реставрували" також за "документацією" НІАЗу (хоча це пам'ятки архітектури, і проектувати реставрацію повинні лише спеціалізовані установи, а заповідник не є такою). Південні оборонні мури на Руською брамою, та й саму Руську браму "робив" також НІАЗ, правда, використав старий реставраційний проект, але і оновлювати реставраційну документацію він не мав права. Апогей "реставраційної" творчості директора НІАЗу пана Фенцура - роботи на території колишнього монастирського саду монастиря домініканок, по яких від самого початку не існує затвердженого проекта, а грандіозні перетворення середовища заповідника (включно з розбиранням будівель та риттям величезного котловану) ведуться згідно "почеркушки" пана директора, яку він продемонстрував громадськості в якості проектного рішення майбутнього комплексу. Ось так ведуться роботи впродовж дев'яти місяців - без проекту: Директора НІАЗу це не хвилює. Він так пояснив ситуацію: "А от там ще нічого не вирішено. Усе, що має творитись в межах колишнього КЕМЗу зараз якраз розробляється. Ще не виставляли на розгляд комісії. Що передбачать в опорному плані – чи буде оцей будинок реконструйовано, але за архітектурою, як вже будинок 60-х років, чи вони його взагалі знесуть і будуть щось пропонувати. Але обов'язковою буде умова, що має бути збережено верхню терасу верхнього ронделю і нижню терасу нижнього ронделю. Поки що вони роблять деякі роботи – розбирають те, що не підлягає збереженню". Але хто на території національного заповідника визначає - що зносити, що відбудовувати? Здається, сам Фенцур. Очевидно, належить розуміти, що і культурний шар заповідника не підлягає збереженню. І цей "чарівний" червоний будиночок, що навис над виритим будівельниками котлованом, пан Фенцур представив в інтерв'ю громадськості як історичний "арсенал", відтворений за архівними джерелами. Знайомтесь, автор проекту цієї потвори - директор НІАЗу Василь Фенцур. Пан Фенцур у своєму інтерв'ю громадськості щодло цього будинку пояснив наступне: "Щодо відбудованого будинку (червоного) у парку, то як видно там було два будинки поряд - один і другий будинок підлягали відбудові. Причому, якщо ви подивитесь на їхні вигляди на грав'юрах, то вони були зовсім не маленькі. Навіть в порівнянні з розмірами вірменського бастіону, видно, що вони були співставні і навіть вищі. Один будинок вже відбудовано, а інший історичний будинок ще підлягає відбудові - це та зброярня. То виходить далі ще має йти ще відбудова..." Отже, зі слів В.Фенцура виходить, що червона потвора - це лише половина передбаченого монстра. Хочеться поцікавитись - а яка компетентна особа визначає, що "підлягає відбудові"? Питання риторичне - це визначає Фенцур.Тоді інше питання - на розгляд якої "комісії" має виставлятися його проектне рішення? Адже за законом проекти розглядають не "комісії", а науково-методичні ради. Видно, у пана Фенцура свої закони. Одним словом - заповідник... Ну а поки що спостерігаємо кричущі порушення Закону України про охорону культурної спадщини. Спостерігаємо з видового майданчика Старого замку - його, очевидно, і зробили для того, щоб всі безчинства над Старим містом було видно як на долоні. Використано матеріали: http://kampod.at.ua/publ/realiji_mista/podiji/chi_bude_quot_usmishka_starogo_mista_quot_z_zubami/6-1-0-90

Сложно представить, как можно презентовать вопрос так, чтобы не задеть ранимых представителей власти. Звучит забавно, если перефразировать - "Тех, кто помогает или не мешает уродовать город новостроями, спросили о перспективах реставрации Конечно! Заповедник настолько немощен, что даже почистить свои умирающие памятники от кустов и мусорных куч не может. Жду миллионов от государства. Ну ведь бред же! Если бы заповедника волновала судьба памятников, то даже в условиях безденежья чувствовалась бы забота о них, хотя бы в той же банальной уборке территории, но всего этого нет. Только не под флагом этого человека. Чем меньше в действиях общественного движения будет вмешиваться заповедник, тем лучше памятникам. Впрочем, сама постановка вопроса звучит бредово - реставрируют специалисты по проектам, созданным специалистами, после исследований, проведённых специалистами, и потому непонятно, как Василий Фенцур планирует за счёт организации "громади міста" решить проблему. Интересно, что же он сказал в ответ? Из фото больше всего понравилась эта: Василий Фенцур смотрит на башню, которая годами завалена мощным слоем грязи, строительного мусора и птичьего дерьма (и заповеднику это прекрасно известно, только разгребать всё это у него якобы нет возможности), улыбается, говорит, что нет помощи от государства и бросает клич, мол, надо каменчанам самим решать эти проблемы. Ну не прелесть ли?