Таблица лидеров

Обсуждается этот объект: Древний Галич в селе Крылос Как известно, Древний Галич, мощный древнерусский центр, находился не совсем там, где сейчас находится современный город Галич с фрагментами замка. То, что уцелело от укреплённого княжеского центра можно увидеть в селе Крылос, которое находится в нескольких километрах к северу от современного Галича. Здесь же, в Крылосе, есть Музей истории Древнего Галича, а в музее есть парочка макетов, с которыми я и предлагаю вам познакомиться. Музей прописан в здании Митрополичьих палат, вот они на карте. Там вы макет и найдёте. Кстати, музей этот мне запомнился надолго, но не своей экспозицией, которая на момент посещения (апрель 2012) показалась мне довольно скромной, или чем-то другим приятным, а несусветной ценой за возможность фотографировать – что-то около 60 грн. Для полноценного восприятия и анализа макета, фото которого покажу ниже, вам понадобится карта района, который изобразили на макете. Сложность строения оборонительного пояса Древнего Галича, как по мне, заключается в том, что, по сути, он представлял собой не одно укреплённое городище, а разветвлённую сеть разнообразных укреплений, своеобразный древнерусский укрепрайон, состоящий из центрального городища, множества городищ-спутников, а также вспомогательных укреплений в виде линий валов, рвов, засек и т.д. Вот этот укрепрайон и показан на макете. Макет схематичен, но даже в этой схематичности я увидел странности, которые меня заставили усомниться в его точности. Так, например, впечатлил огромный вал с множеством башен (назовём его «Галицкий вал»), который фактически защищал целый район. Стало интересно, существовал ли он на самом деле? Но если даже существовал, то очень сомнительно, что этот вал был укреплён большим количеством башен. Возник вопрос и к городищам в районе Галича-Крылоса – каждое ли из показанных на макете укреплений было обнаружено археологами или же существование некоторых из них не доказано? В общем, интересно, насколько точна показанная схема укреплений? Так или иначе, макет исключительно полезный, даёт пищу для ума, будоражит воображение и стимулирует поиски материалов по теме, которые помогли бы разобраться в вопросах, связанных с показанной на макете схемой. Прежде всего, взгляните на фото макета с пометками, они помогут сориентироваться: Цифрами 1, 2 и 4 помечены соответственно Древний Галич (ныне село Крылос), современный Галич с его замком и городище в селе Шевченково с его знаменитым храмом. Цифрой 3 помечен местный аналог Китайской стены - вал, защищающий целый район. Зелёными точками отмечены городища-спутники. Отметил не все городища, которые были в районе Древнего Галича, а только те, которые были явно выражены на макете. На самом же деле только рядом с Древним Галичем было несколько городищ, которые на схеме не отметил, так что эти пометки служат скорее приблизительным, чем точным ориентиром. Буквами А, Б и В отмечены соответственно Днестр и два его притока – речки Ломница и Луква. Общий вид с северо-запада. Слева Днестр, прямо по курсу русло Ломницы, а за ней – русло Луквы. Здесь и ниже цифрами 1 и 2 будут обозначены соответственно Древний Галич (Крылос) и замок в Галиче: Одной из городищ у русла Ломницы: Место впадения Ломницы в Днестр. Крайнее городище слева – это, как я понимаю, городище в Шевченково: Общий вид на район с севера. Вдалеке виден Галицкий вал: Вид с северо-востока, со стороны Днестра: Район современного Галича. Цифрой 2 помечен замок в Галиче. Как видим, согласно данным макета, рядом с замком когда-то существовало ещё несколько обособленных укпреплений: На этом кадре лучше всего виден масштаб Галицкого вала. И этот масштаб заставляет усомниться в существовании подобного укрепления, во всяком случае, в таком сложном виде: Фрагмент вала: Вал в левом верхнем углу, Древний Галич в нижнем правом углу: Общий вид на вал и Древний Галич с юга: Фрагменты вала. На втором фото показана связка укреплений на месте, где вал упирается в русло реки Ломницы: И, конечно же, сам Древний Галич. На схеме хорошо выделен детинец Древнего Галича и его предместье, защищённое тремя рядами валов: Кстати, и параллельные ряды укреплений предместья, и укрепления детинца хорошо просматриваются на спутниковых снимках. В идеале, хотелось бы привязать все укрепления, показанные на макете, к реально существовавшим объектам, чтобы понять, насколько схема точна. Отсутствие каких-либо меток на макете считаю его самым большим недостатком, ведь без меток перед глазами посетителей музей предстаёт внушительная мешанина, которую сложно воспринимать нормально без пояснений.

Макет укреплений княжьего Галича (XII-XIII вв.) В Музее истории Древнего Галича был замечен ещё один макет укреплений, который по случаю подготовки музея к какому-то там юбилею, лежал на полу рядом с некоторыми другими экспонатами. Такое незакреплённое положение макета позволило его повертеть в руках и сделать фото с разных ракурсов. Скупая подпись сообщала, что это макет неких укреплений Древнего Галича 12-13 веков, не уточняя, что именно подразумевалось – укрепления детинца или укрепления посада? Или может это некий собирательный образ укреплений Галича? Обращает на себя внимание внешний вид укреплений – отсутствие ворот, широкая насыпь на подступах к укреплениям, на том месте, где ждёшь увидеть деревянный мост… в общем, создалось впечатление, что это скорее не реконструкция того, что было, а что-то вроде проекта музеефикации сохранившихся валов. Лишь так я могу объяснить полное отсутствие преград на пути к валу и далее. Также непонятно, почему конструкции деревянных укреплений справа и слева от проезда так отличаются? С одной стороны башня, 2-ярусная система обороны с навесными бойницами (подсябитьями), с другой – отсутствие башни и один ярус обороны. Эта дисгармония опять же намекает на то, что перед нами может быть собирательный образ укреплений. Для начала вид вала и деревянных укреплений с напольной стороны, обращённой к врагу: А теперь вид изнутри:

Вот вам и проект, правда с некоторыми комментариями...

Действительно, это нижний ярус башни в Меджибоже. Вот фото второго яруса с деревянными галереями. Как видим никакого бетона, пластика и прочей новодельной "порнографии". Красота и только.

А чому ж не переходити на особистості, якщо Ви себе такими рамками не обмежуєте стосовно інших? Ви ж обговорюєте професійні якості реставраторів (Пламеницької, Могитича), хоча, як розумію, уявлення не маєте про цей фах! Гм..., не комільфо! Немає сенсу вести подальшу дискусію про те, з чим Ви не обізнані, зокрема і про згадану Вами "безглузду" галерею. В книжці Пламеницької і про неї написано, я перевірив - там надано докази того, що по верху оборонного муру збереглися сліди мурованих стінок з обох боків, а на баштах - сліди примикання склепінь цього ходу, до того ж наведено архівне креслення з внутрішньостінним ходом. Коректно і переконливо. Тому сперечатися Вам не раджу лише тому, що "Ви пройшли і побачили". До речі, з галереї стріляли виключно з ручної зброї, звичайно ж, не з гармат - для цього були башти (Ви, як розумію, були іншої думки?). Затято ліпити ярлики на реставраторів (і покійному Могитичу теж дісталось - а людиною він був унікальною і харизматичною ОСОБИСТІСТЮ, і фахівцем першокласним), чесно кажучи, не робить Вам честі. І Вас не виправдовує, що Ви працювали над туристичним путівником (якщо не помиляюся, тим, автором і науковим редактором якого була О.Пламеницька і який кілька разів перевидавався, бо на сьогодні є найкращим по Кам'янцю?) Якщо ж Ви так ревно переймаєтесь долею Кам'янця та його історією, придбайте книгу "Castrum Camenecensis. Фортеця Камянець" - Пламеницька дала відповіді на багато питань "істориків" і зокрема на Ваші. Історики - окремий "підвид", який все знає - про те що написано і що не написано, тільки запитай - на все мають відповідь. Для них головне - розкритикувати, що вони і роблять. Але щось ніхто з них досі не написав справжньої серйозної історичної книги про Кам'янець! Це частково зробила за них Пламеницька в своїй книзі - і вельми непогано! На завершення ще про башту. Дерев'яні перекриття в сучасному туристичному об'єкті такого величезного розміру не пропустила би жодна експертиза - і з точки зору безпеки і з точки зору гідроізоляції (історики цього не знають, Ви також). Військові умови - одне,сучасні умови експлуатації - інше. Ви не критикуєте проект Горницької, бо його не бачили - логічно! (Зато маєте шанс зустрітися з самою Гоницькою - що ж тоді говорити?). А Ви бачили проект Пламеницької? Очевидно, що ні. І тим не менш, стверджуєте, що він непрофесійний. Немає логіки! Впевнений, що її проект грунтувався на результатах опублікованих досліджень. Порівняно з історичним станом башти (фото на пості № 5) Пламеницька практично нічого не додала крім завершення зруйнованих зубців. І навіть відновила вузькі рушничні бійниці, зафіксовані на фото - перебудова кінця 18 ст. Виважено і тактовно - не руйнувати ж те, що збереглося! Вважаю, що причина обрушення не в проекті. В перекриттях, як видно, Ви теж не розбираєтесь, бо тут хтось правильно писав, що тоді би характер руйнувань був зовсім іншим - стіни би розкрилися як бутон - з негативним ухилом. На мій погляд, причиною руйнації стало замокання, а причиною замокання - неякісне виконання робіт з гідроізоляції (див. на цьому формумі фото на пості № 23). Це фото було зроблене за рік до руйнації, і служби, які повинні вести нагляд за експлуатацією об'єкта (інспектори з нагляду в дирекції заповідника та працівники музею) повинні були алярмово викликати фахівців - авторів (архітектора і конструктора). А крім того, виявилось, що лотки для скидання води були забиті камінням і заросли кущами - цей на перший погляд безобидний факт говорить про те, що пам'яткою після реставрації не опікувалися ані орендарі (музей), ані пам'яткоохоронці (заповідник). Навіть зі звичайних дахів на будинках колись прийнято було скидати сніг, а з таких важливих історичних об'ктів - це просто необхідно (так принаймні робили в 16 ст. - Пламеницька про це пише, наводячи текст опису замку 1544 р.). А у нас - див. пост № 29 - все вкрито снігом. Ніхто не додумався - почистити лотки, щоб вода стікала - навіщо? Головне, що вони є! І сніг скидати не треба - сам зійде. От і зійшов - в стіни. Правильна експлуацація об'єкта після реставрації не менш важлива, ніж сама реставрація. І тут вся відповідальність лежить на заповіднику. Несподіваний висновок? Зато правильний. Насамкінець. Офіцери не ображають жінок (навіть реставраторів), бо вони офіцери. Ви, хоч і сержант, залишайтеся хоча би мужчиною!

Якщо ми з Вами не знайомі особисто, то давайте не будемо переходити на особистості. Добре?! Це стосовно моїх професійних якостей. Оскільки я не знаю, з ким я зараз спілкуюся і хто ховається тут під маскою "гостя", я Вам такого права не давав. І з Ольгою Пламеницькою і з Лідією Горницькою я знайомий ОСОБИСТО. Причому, з першою ДОСИТЬ добре. «Обізнаність» моя, стосовно того, хто кого любить або не любить в Кам’янці, яка Вас так сильно здивувала, ґрунтується на тому, що я тут працював протягом трьох років над створенням великого туристичного путівника, і майже з усіма людьми, які мають відношення до історичної спадщини міста (починаючи від мера і закінчуючи рядовими працівниками Заповідника і музеїв) був знайомий. Я не буду зараз тут обговорювати чиїсь особисті людські якості, оскільки тема не про це. Поясню, чому мене не задовольняють результати роботи О. Пламеницької у якості автора проекту реставрації в Кам’янці. Я згідний з кам’янецькими істориками, стосовно безглуздості відновленої за проектом Пламеницької закритої бойової галереї на північно-східній стіні замку. Пройшовши по ній, я побачив, що дійсно стріляти з бійниць можна лише з пістолетів. Не згідні зі мною? Друге. Якби не попередній проект Пламеницької по «реставрації» Нової Західної вежі із БЕТОННИМ ПЕРЕКРИТТЯМ, не було б її обвалу. Це моє переконання. Це вже обговорювалося тут, повторюватись не буду. Хотіли пристосовувати під щось – зробіть дахи щоб не потрапляла вода в середину. Ви скажете – до чого дахи на бастеї? Так. Ні до чого. Але тоді б вежа стояла, а не завалилася. Причому, це не перший «гріх» некомпетентних реставраторів. У нас у Львові є всім відомий палац Бандінеллі, відомий у колах реставраторів, як «гріх Могитича». Так, так – того самого Івана Могитича, якого всі вважають метром реставрації. Так ось, на початку 1980-х років він також вирішив зробити у цьому палаці бетонні перекриття, після чого його стіни почали тріскатись. В результаті стіни підперли металічними швелерами, здесь было фото, но ссылка умерла. і знадобилося більше ДВАДЦЯТИ років, щоб виправити цей «гріх» і завершити реставрацію. До чого призвело повторне наступання на ці самі граблі в Кам’янці – ми всі зараз маємо змогу бачити. Проект Горницької я не захищаю з тої простої причини, що я з ним не знайомий. І в «родинних відносинах» з нею, як Ви висловилися, також не перебуваю. Стосовно нової книги Пламеницької – добре було б, щоб викладені у ній результати їх з мамою наукових досліджень знаходили ще й відображення у реальних проектах реставрації конкретних об’єктів.