Лешнів: міські укріплення

[Nimrod]

Обговорюється цей об'єкт: укріплення міста Лешнів
 

Відомий і дещо скандальний політичний публіцист Дмитро Чобіт є також краєзнавцем і має в своєму доробку публікації з історії Бродів, Золочева та інших історичних місцевостей України.

В його брошурі «Кримськотатарське військо у Берестецькій битві» ( Броди, «Просвіта», 2013, 64 с., тир.? ) описуються маловідомі події кампанії 1651 р., пов’язані з містечком Лешневом, що знаходиться на півдорозі між Бродами та Берестечком на р. Солонівка, притоку Стиру та Корсівським замком поряд із цим містечком. Дана інформація може доповнити історію лешнівських укріплень новими деталями.

На думку Чобота ханське військо рухалося до Берестецького бойовища по лінії Броди – Лешнів - Берестечко з переправою через Солонівку.

Цитата

Містечко [Лешнів] знаходиться майже посередині відстані між Бродами та Берестечком і лежить на правому березі Солонівки – правої притоки Стиру. У 17 столітті його захищали досить поважні фортифікації із земляних валів та ровів, які оточували місто у формі чотирикутника, на вістрях якого знаходились вежі. Крізь містечко проходила давня дорога з Бродів до Луцька. У 10 км на північ від Лешнева на цій дорозі лежало Берестечко, а у 18 км на південь – місто Броди. Із самого Лешнева виходило ще два шляхи – до містечка Щуровичі (5 км на захід), села і замку Корсова (3 км на схід). З півдня до містечка прилягав великий став і дуже заболочена заплава річки. Між ставом і заплавою пролягала гребля, по якій проходив давній шлях, названий в описі границі польського королівства і великого князівства Литовського 1546 року «великою дорогою з Олеська до Луцька» [Посилання: Археологический сборник документов относящихся к истории Северозападной Руси. Изданный при управлении Виленскаго учебного округа.- Т.1- Вильна, 1867.- С.103]. Гребля одночасно служила переправою через Солонівку. Тобто, містечко Лешнів контролювало переправу через Солонівку на головній дорозі з Луцька і Берестечка до Бродів. У цій місцевості аби проїхати до Берестечка, можна було скористатися ще двома переправами коло Вижиськ (3 км на схід від Лешнівської греблі) і біля Сестратина (10 км у тому ж напрямку). Але згадані переправи знаходились у сильно заболоченій місцевості, тому для проходження через них великої кількості військ були непридатні. Інших переправ на шляху з Бродів до Берестечка на річці Солонівці не було. Отже, аби війська тут прошли, вони у літній час могли продуктивно скористатися тільки Лешнівською греблею.

Вказ.твір, сс. 13-14

Далі Чобіт розмірковує щодо маршруту руху ханського війська із Збаража повз Вишневець, Підкамінь та Броди до Лешнева і його причини, а також наводить певні історичні свідоцтва, які цей рух війська, супроводжений пожежею Лешнева, підтверджують.

Цитата

Аби перевести усе військо їм потрібно було здобути Лешнівську греблю. На перешкоді стояли Лешнівськи фортифікації. Гарнізон Лешнева очевидно не прийняв умови про здачу – це видно із факту пожежі містечка. У ці часи міста горіли, якщо самі не здавалися. Перш ніж штурмувати Лешнів, татари переправили через Сестратинську переправу значну кількість своїх сил і оточили Лешнів з усіх боків.

Вказ.твір, с. 22

Далі йшла мова про намагання татар заманити річпосполитське військо у пастку вдаваним відступом.

Цитата

Коли польське військо повернулося назад у Берестечко татари зрозуміли, що воно вже не повернеться й розпочали штурм фортифікацій Лешнева, під час якого він і загорівся.

Здійснити умовну реконструкцію загальної картини здобуття татарами Лешнева, виходячи із наявної інформації, не так вже й складно. Почнемо із самого містечка. Його оточував земляний вал із ровами у формі прямокутника, на рогах якого знаходились вежі. Місто мало чотири в’їздні брами, назви яких збігалися із назвою доріг, які від них прямували. Із сходу дорога вела до Корсова і далі на Хотин - Козин, із півночі – до Берестечка (12 км), з півдня – до Бродів (18 км), а на заході – до містечка Щуровичі (5 км). У Щуровичах був міст через річку Стир. Тобто із заходу Стир закривав Лешнівські поля від можливої атаки поляків. Біля мосту достатньо було тримати невеликій дозор аби він повідомив про можливу небезпеку. Подібна варта мала стояти і на високому пагорбі з боку Берестечка, про який йшлося вище. Північну частину Лешнева прикривала сильно заболочена заплава річки Солонівки і став, який прилягав до самого містечка. Лешнів можна було штурмувати із сходу, півночі і заходу , а також із півдня через вузьку греблю, яка вела до Брідської брами містечка.

Вказ.твір, сс. 23-24

Далі Чобіт на підставі деяких міркувань визначає час закінчення переговорів із залогами містечка Лешнів та Корсівського замку, які відмовились здатися, та початок штурму: близько 18 години 28 червня 1651 року.

Цитата

Залишивши якусь частину татарських військ у полі перед пагорбом та виставивши на ньому варту, кримці розпочали штурм Лешнева практично з усіх сторін одночасно. Безумовно, що із земляних валів Лешнева та мурів католицького монастиря, який з півночі і сходу прилягав до оборонного валу, лешнівський гарнізон вів вогонь із гармат та рушниць по татарах; серед них мусіли бути і вбиті, і поранені. Але сили були явно нерівні. Такої потуги тамтешній гарнізон не міг витримати і протягом години. Пожежа в Лешневі спалахнула ще за дня, бо дим було видно за 12 км під Берестечком [Посилання: Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг. К.: Наук.Думка, 1965.- Док.217.- С.555; Oswiecim S. Dyaryusz. Wydal W.Czermak.-Krakow, 1907.- S.334.]. Очевидно, що одночасно татари здобули і замок у Корсові та його теж спалили. Дим і заграву спостерігали у таборі короля під Берестечком саме з пожарищ у Лешневі і Корсові – інших населених пунктів, крім села Кізя, у цій стороні до річки Солонівки тоді не було. А Кізю татарам не було потреби нищити. Крім цього, як писав польський історик Ізидор Хрщнож, у Б.Хмельницького з Іслам Гіреєм ІІІ була угода, за умовами якої татари не мали брати посполитого люду до неволі і робити шкоду аж до Вісли. За іншими даними, татари мали залишати русинів у спокої і вільно могли грабувати та брати у полон поляків та євреїв. Виходячи з цього, українське населення краю, яке проживало тут у переважній більшості не повинно було надто потерпіти під час переходу татарів. Однак, мусили потрапити у татарський полон поляки і євреї Лешнева. Очевидно, розуміючи таку перспективу, вони добровільно й не здавали Лешнів і пробували його боронити.

Здобувши Лешнів, татари пограбували та підпалили католицький монастир, який прилягав до оборонного валу з півночі та сходу і мури якого використовувалися для ведення вогню. Для оборонних цілей була пристосована і висока вежа костелу, судячи із напису на підпружній арці склепіння, збудованого у 1636 році.

Німими свідками цих далеких подій у Лешневі є земляні оборонні вали з ровами, гребля, руїни костелу та залишки досить широкого мурованого підземного ходу, який за місцевою легендою, записаною краєзнавцем Лукою Дмитровичем Кондратюком, вів із монастиря аж до ставу. Це біля 500 метрів, що видається малоймовірним. Однак, те, що монастир являв собою своєрідну цитадель є безперечним. Він теж був обнесений високою мурованою стіною із бійницями. Бої за Лешнів та монастир очевидно були вперті але нетривалі і безуспішні для його захисників.

Мабуть, що здобуттям Лешнева керував один із найзначніших воєначальників Криму Тугай Бей, особистий приятель Б.Хмельницького, який завжди йшов попереду татарського війська.

Із здобуттям Лешнева перед головним татарським військом відкривалася пряма дорога на Берестечко, а головне – вони здобули добру переправу через Солонівку, - греблю, яка брала початок біля села Піски і тягнулася майже на 7 км до Брідської брами Лешнева. Цю переправу Іслам Гірей мусив взяти ще й тому, аби забезпечити собі надійні тили та можливий шлях для відступу напередодні великої битви.

Вказ.твір, сс. 25-26

Ось така історія, або версія подій 1651 року від Дмитра Чобота.

Можливо у когось з’являться додаткові міркування щодо згаданих подій та укріплень.

[Filin]

Немного видоизменил тему. Поскольку она в основном касается укреплений Лешнева, то о них и предлагаю здесь пообщаться, а точнее - о городских фортификациях (о них, кстати, немного писал здесь), т.к. остальные оборонные объекты (монастырь, синагога) заслуживают отдельных тем и отдельных обсуждений.

Корсов также вынес в отдельную тему.

[Filin]

Укрепления Лешнева лучше всего сохранились в северной части городка. Они хорошо читаются на спутниковых снимках.

Yandex:

Живая карта

Bing:

Живая карта

Кстати, Дмитрий Чобит пишет:

Цитата

Містечко [Лешнів] знаходиться майже посередині відстані між Бродами та Берестечком і лежить на правому березі Солонівки – правої притоки Стиру. У 17 столітті його захищали досить поважні фортифікації із земляних валів та ровів, які оточували місто у формі чотирикутника, на вістрях якого знаходились вежі

Т.е., насколько я понимаю, речь идёт о четырёхугольнике, на углах которого находились башни. Так вот, если выступы вала трактовать как площадки, на которых возвышались башни, то становится очевидным, что башни были не только на углах:

Да и как могло быть иначе, если, например, северная линия городских укреплений имела длину около 420 метров. Тут двух угловых башен явно недостаточно было для фланкирования всего пространства перед валом.

[Nimrod]

Перед тем как открывать тему для обсуждения, наличествующее на сайте описание Лешневских фортификаций я достаточно внимательно прочитал, посмотрел карту и пришел к выводу, что принципиальных расхождений с описанием Чобота нет. Тем не менее роль Лешнева в кампании 1651 года освещена ещё не была, поэтому я счел информацию (или версию) Чобота заслуживающей внимания.

Д.Чобит конечно не знаток средневековой и раннемодерной фортификации, но сам из Бродов, принимал деятельное участие в развитии местного музея, так что местные народные истории наверняка знает неплохо и в описываемых им местах бывал не по одному разу.

Я тоже так понял, что показанные на фото площадки-выступы на куртинах Чобит считает основаниями башен под артиллерию, неясно правда, каменнокирпичных или деревянных. Хотя термин бастеи он не употребляет, возможно просто не выделяет для себя такую категорию ярусных артиллерийских башен. Согласен, что башен должно было быть поболее четырех угловых, ведь они к тому же, должны были держать под прицелом площадки перед воротами в каждой куртине.

Вообще планировка Лешнева шизофренически напоминает древнеримский долговременный армейский лагерь - каструм)

Меня это удивляет не слишком - в ренессансный период активно почитывали профильных античных авторов)

[Filin]

Лешнев на австрийской карте 1861-1864 гг.

Источник

Глядя на карту Ф. фон Мига могло показаться, что валы очерчивают более-менее правильную по форме прямоугольную площадку, а вот карта 19 века подсказывает, что линии западного и восточного вала вовсе не были параллельными. В отличе от карты Ф. фон Мига, на карте 19 века не показаны башенные выступы.

[Filin]

Лешнев на карте Ф. фон Мига (1779-1782). Хорошо видны городские валы с башенными выступами, которые (интересная деталь) имеются только с северной стороны города:

Живая карта