Jump to content
Замки и Крепости Украины - Форум
Filin

Римляне в Западной Украине – миф или быль?

Recommended Posts

Когда речь идёт о том, что в Каменце, Жванце или в Кременце могли существовать римские военные колонии/лагеря/поселения/укрепления, то большинство людей, услышав подобные гипотезы, в лучшем случае скажут, что доказательств недостаточно, а в худшем просто посмеются и примут всё это за шутку. В Каменце, Жванце, Кременце и ряде других «подозрительных» мест ещё не были проведены раскопки такого уровня, который бы позволил раз и навсегда опровергнуть римскую гипотезу или же наоборот - подтвердить её. Но давайте отойдём немного в сторону от проторенных тропок и посмотрим, кто ещё копается в этом направлении, что они находят, к каким выводам их приводит анализ находок и других данных. В общем, постараемся нащупать римский след на широкой площади.

Слабо различимый римский след прощупывается в истории целого ряда поселений Западной Украины и на этот нюанс обращали внимание ещё в 19 веке, а может даже и ранее, но в наши дни римская версия большинством исследователей считается априори не стоящей обсуждения, внимания и исследования. Но что если вдруг окажется, что на территории Западной Украины всё же были римские колонии, что если римские вещи попали на наши земли не благодаря торговле, а благодаря сами римлянам, что если в Западной Украине существовали фортификационные сооружения римлян? Ведь если гипотеза получит надёжное подтверждение, то это в значительной мере изменит взгляд на ранний период истории наших земель. Так что, как мне кажется, вопрос стоит того, чтобы к нему присмотреться.

Для начала предлагаю вашему вниманию небольшую, но интересную статью:

Семнадцатая Всероссийская нумизматическая конференция. Москва. 2013

Александр Надвирняк,

координатор проекта «Terra Amadociae»

(г. Хмельницкий, Украина)

e-mail: amadoca9@gmail.com

Олег Погорелец,

директор Государственного историко-культурного заповедника «Межибіж»

(смт Меджибож, Украина)

e-mail: medzhibozh@ic.km.ua

Александр Надвирняк,

студент ІІ курса исторического факультета Национального университета им. Т.Шевченка (г.Киев, Украина)

e-mail: alex.a.n.@kpu.km.ua

К проблеме начала поступления римской имперской серебряной монеты

в междуречье Среднего Поднестровья и Среднего Приднепровья

В начале 1970-х годов М.А.Тиханова, анализируя комплекс вопросов, связанных с уровнем социально-экономического развития племён черняховской культуры, касаясь дискуссии о времени и источниках поступления римской имперской серебряной монеты на территорию Восточной Европы, поставила под сомнение связь черняховской культуры и приток римских денариев. По её убеждению, римские монеты, проникая на территорию украинской Лесостепи во ІІ-м - начале ІІІ-го века н.э. принадлежали населению, предшествующему черняховскому.

Несмотря на очевидность не только культурного, но и хронологического хиатуса в междуречье Среднего Поднестровья и Среднего Днепра, данный тезис, вступая в противоречие с фактами наличия римской имперской серебряной монеты ІІ-го – начала ІІІ века в археологических комплексах (в том числе и закрытых) черняховской культуры второй половины ІІІ-го – IV века, не получил дальнейшего развития, и был проигнорирован исследователями.

Двойственность ситуации находит своё объяснение при принятии в качестве рабочей гипотезы концепции римского военного присутствия в Восточноевропейском Барбарикуме.

Вовлечение в научный оборот новых материалов и комплексный анализ существующих источников, сегодня даёт возможность не только внести определённые коррективы в сущность понимания политических, экономических, этнокультурных контактов Рима и Восточноевропейского Барбарикума, но и позволяет по-иному, оценить события конца ІІ-го – начала ІІІ века н.э., имевших непосредственное отношение к процессам формирования черняховской, а также судьбам сопредельных и синхронных ей, археологических культур.

В данном случае, основываясь на ряде письменных источников, можно предположить, что начало экспансии империи в северо-восточном направлении связано с событиями Маркоманской войны. В 171-м году, в ответ на опустошительный прорыв костобоков в Нижнюю Мёзию, Фракию, Македонию и Грецию, римлянами была предпринята карательная экспедиция за Дунай и достигшая, вероятно, верхнего течения Днестра.

Кроме этого, целый ряд прямых и косвенных свидетельств дает основания говорить не только о пребывании римских воинских контингентов в междуречье Среднего Поднестровья и Среднего Приднепровья, но и организации поселений ветеранов римских вексилляций.

Именно с этими хуторскими поселениями типа «vicus», ремесленными центрами типа Лепесовки, ставшими очагами римских технологий и инноваций, и на месте которых со временем вырастают черняховские поселения, можно соотносить группу депозитов, состоящих из римской имперской серебряной монеты и имеющих аналогии среди находок «легионерских» и «ветеранских» кладов в лагерях и поселениях Дунайского лимеса.

Учитывая хронологическую составляющую данной группы депозитов, заканчивающихся монетами Коммода и началом правления Септимия Севера (80-90-е годы II в. н.э.), можно говорить о том, что упомянутые депозиты имеют непосредственное отношение к началу активной фазы готской экспансии и прорыву германских племён в Ойум в конце ІІ-го – начале ІІІ в.н.э.

Следует отметить, что ряд исследователей, выделяя группу ранних комплексов на объектах черняховской культуры, высказывают предположение о бытовании некой «стартовой» («промежуточной») фазы в истории черняховских племён, которая, по нашему убеждению, и отражает вышеупомянутые процессы.

  • Like 3

Share this post


Link to post
Share on other sites

Олександр Надвірняк, Олег Погорілець, Олександр О. Надвірняк

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОБІГУ РИМСЬКОЇ МОНЕТИ І ПРОБЛЕМАТИКУ ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В МЕЖИРІЧЧІ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІСТЕР’Я І ПІВДЕННОГО ПОБУЖЖЯ

Однією з недостатньо висвітлених у вітчизняній історіографії тем залишається тема взаємовідносин Imperium Romanum та племен Barbaricum Solum у першій чверті І-го тисячоліття нової ери. Враховуючи те, що саме вони стали визначальними не лише для подальшої трансформації «варварського» світу, але й корінної перебудови етнічної і політичної мапи регіону, актуальною є подальша розробка проблематики соціально-економічних, військово-політичних та етнокультурних контактів Риму і племен, які проживали на схід від Дунайського лімесу.

На цьому тлі не є винятком коло питань, які окреслюють зміст так званих «провінційно-римських впливів» [5, с.78-83; 31, с.152-159] та з’ясування їх ролі у процесах зародження і формування черняхівської культури [28, с.174-182].

В значній мірі це стосується досліджень, пов’язаних з обігом римської монети на східноєвропейських теренах, і зокрема, в межиріччі Середнього Подністер’я і Південного Побужжя [13, с.22-31; 35, с.197-355; 36, с.52-54; 8, с.121-124, 173-180, 185-189; 21, с.78-82, 84-86; 24, с.138; 40, с.151-154; 51, с.21-22].

Не зважаючи на значну кількість публікацій, а також багаторічну дискусію, яка продовжує точитися навколо джерел, шляхів і часу надходження римської монети [44, 92-104 ; 19, с. 251; 6, 1952; 8, с. 25-26; 22, с. 7-13; 31; 26, с. 110-111; 27, с. 47-48; 29, c.51-53], її можливого використання для потреб зовнішньої і внутрішньої торгівлі місцевою людністю [5, с. 87; 7; 22; 23, с.148-160; 35, с.98-102; 30, с.114-127], тут залишається значно більше запитань, ніж відповідей.

Зокрема, як у дореволюційній [1, с.131], так і у радянській [36, с. 73-80; 37, с.42-43; 5, с. 87; 8, с.35-46; 43, с.147-149; 22, с.31] та пострадянській [45, с. 7-9; 41, с.112-108,151-154; 19, с.72-74] історіографії, наявність значної кількості римської монети пояснюється (з певними застереженнями), існуванням економічних і торгових стосунків між Римською імперією та племенами черняхівської культури.

Проте, серед іншого, сам факт торгівлі Риму із «варварським» світом і твердження про наявність «інтенсивних торгових зв`язків» [22, с.31], викликав суттєві заперечення з боку Ю.К. Колосовської. Розглядаючи події Маркоманських воєн, які започаткували всеосяжну кризу і занепад Римської імперії, дослідниця виокремлює низку чинників, які вплинули на обмеження у торгових зносинах з «варварськими» племенами [18, с.35].

Факт наявності широких і постійних торгових зв`язків також ставить під сумнів К.М. Колесников, звертаючи увагу на те, що «уряд імперії прагнув обмежувати торгівлю з варварами» [16, с.6]. Посилаючись на «Дігести Юстиніана» він вказує, що «по-перше, забороняється експорт стратегічних матеріалів з імперії ворожим племенам; по-друге, визначалися місця на кордоні, де варварам було дозволено торгувати з римлянами, в усіх інших місцях торгівля була заборонена». Звертає увагу на себе і інший момент: «не пізніше початку ІІІ-го століття експорт зброї, обладунків, коней, в’ючних тварин, грошей, точильних каменів, заліза, зерна, солі та всього, що могло становити військову цінність (включаючи заручників), вважалося тяжким злочином [16, с.6-7].

Якщо проаналізувати хронологію подій у Східній Європі останньої третини ІІ-го – першої половини ІІІ століття, то отримуємо перелік безперервних воєн та сутичок, які реально не сприяли активним торговим зносинам. Крім того, враховуючи військово-політичну ситуацію та загально-кризові явища у середині імперії, наявність значної кількості античного імпорту на «варварських» землях теж не може пояснюватися зовнішньо-торгівельними контактами черняхівських племен з Римом.

Також викликає заперечення припущення іншої групи дослідників - що надходження «старих» випусків денаріїв до черняхівських племен відбувалося через грошові відкупні субсидії і контрибуції [26, с.111; 25, с. 349, 352; 4, с.119; 29, с.53] і було зумовлено «високопробним сріблом римських денаріїв ІІ століття» [26, с. 110-111]. Адже, якщо взяти до уваги спорадичне падіння вмісту срібла і зменшення ваги денарія [33, с.12] за правління Марка Аврелія і його наступника Коммода (у 188 році вміст срібла склав 73%, вага в 187-192 роках – зменшилась до 2,86 грама), його подальшу девальвацію після громадянської війни 193-194 років (вміст срібла склав 56,5%), вбивства Гети у 212 році (вміст срібла - 50,5%), то навряд, чи є сенс говорити про обгрунтованість вищеозначених припущень. Крім того, слід врахувати, що грошова реформа Каракалли 214 року була зумовлена пустою державною казною, а емісія антонініанів супроводжувалася тотальним вилученням срібла. За розвідками Д.Сміта, за правління Траяна Деція антонініани почали бити вже з денаріїв початку ІІІ століття н.е.[53].

До речі, певний «дисонанс» в усталені нумізматичні схеми, де денарій є єдиною грошовою одиницею, яка користувалася довірою у східноєвропейських «варварів», сьогодні вносить не лише інформація про виявлення поодиноких екземплярів інших номіналів. У 2009 році зафіксовано перший у Південному Побужжі депозит [51, с.21-22], що складався з антонініанів – кредитної монети з примусовим курсом, яка витіснила денарій з грошового обігу під час економічної і фінансової кризи.

Депозит складався з 36 антонініанів (33-х цілих і 3 фрагментів): Гордіан ІІІ – 10 екземплярів, Філіпп І Аравієць – 12, Отацілія Севера -1, Філіпп ІІ Молодший – 1, Децій Траян – 8, Геренія Етрусціла – 3, Требоніан Галл – 1. Виходячи з датування монет виникає спокуса пов’язувати депозит з подіями Скіфських воєн і трактувати його як частку відкупних платежів. Однак, присутність в комплексі більш пізніх емісій Геренії Етрусціли і Требоніана Галла дезавуює подібне припущення.

В свою чергу, в зв’язку з переглядом нижньої дати черняхівської культури, М.О.Тиханова поставила під сумнів зв’язок між черняхівською культурою і напливом римських денаріїв. На її переконання, срібні римські імперські монети надходили на територію Східної Європи в кінці ІІ – на початку ІІІ століття, і, належали населенню, яке передувало черняхівському [42, с.70-71].

Якщо стосовно територій, які займали племена липицької, поянешти-лукашівської, пшеворської, зубрицької, вельбарської, зарубинецької і культури карпатських курганів, це припущення не викликає заперечень, то не лише для Середнього Подніпров’я, але й для досить значного територіального масиву в межиріччі Середнього Дністра і Південного Бугу – як одного з основних районів формування черняхівської культури, склалася ситуація, коли, образно кажучи, «є гроші – немає людей». Якщо не брати до уваги поодинокі археологічні об’єкти, які пов’язують з зарубинецькими, пшеворськими та сарматськими елементами [14, с.18-19], то маємо справу з своєрідним культурним і хронологічним «дочерняхівським» хіатусом.

Однак, саме тут зосереджується значна група черняхівських старожитностей, більшість з яких представлені артефактами, які засвідчують їх приналежність до раннього етапу: Бережанка, Лепесівка [11, с.19], Ружичанка [10. с.8-32], Рідкодуби, Устя [9, с.115], Лука Врублівецька [40, с.28] та інші.

М.Б. Щукін взагалі висловив припущення, що «вогнищем процесу (формування черняхівської культури – авт.), вірогідно, є регіон між Смотричем та іншими притоками середньої течії Дністра і верхів’ями Південного Бугу» [46, с.132].

Звертаючись до некрополів українського Лісостепу Є.Л. Гороховський, ґрунтуючись на результатах стратиграфування комплексів з різними наборами датуючих знахідок, пропонує шість хронологічних фаз черняхівської культури, при цьому фаза І і фаза ІІ (відповідно – «ружичанська» і «бережанська»), визначаються ним, як самі ранні [12, с. 34-46]. Крім того, на його думку, характерною особливістю «ружичанської» фази є значна кількість імпортних речей дунайського і балканського походження.

І.А. Бажан та О.А.Гей відпрацювавши кореляційні таблиці дев’яти найбільших могильників черняхівської культури також визначили шість загальночерняхівських фаз. До першої з них, синхронізованої із фазою C1b Європейської хронологічної системи серед інших, було внесено шість поховань Ружичанського некрополя. Показово, що в Ружичанці, на їх думку, виокремлюється ще так звана нульова фаза, репрезентована похованнями 2 і 25, які, по суті, не становлять собою черняхівські і синхронізуються з фазою С1а Європейської хронологічної системи [2, с. 122-158].

В зв`язку з цим, до пояснення цілої низки «білих плям» цього періоду, залучається в якості робочої, концепція римської військової присутності в межиріччі Лісостепового Подністер’я і Південного Побужжя, окремі положення якої, знаходять своє підгрунтя і в нумізматичних матеріалах.

Звертаючись до узагальнених досліджень, можна висловити припущення, що початок експансії імперії в північно-східному напрямку набирає реальних обрисів у зв'язку з подіями Маркоманських війн. У 171-му році, у відповідь на спустошуючий прорив костобоків на Нижню Мезію, Фракію, Македонію і Грецію римлянами було здійснено каральну експедицію за Дунай, яка досягнула, вірогідно, верхньої течії Дністра [17, c.610]. Свідчення про перебування римських допоміжних військових з’єднань у Подністер’ї в останній чверті ІІ ст.. н.е. знаходимо у О.Г.Бандровського [3]. Показово, що на переконання В.В.Кропоткіна [21, c.247] та М.О. Тиханової [42, c.69] саме на цей час припадає приплив на східноєвропейські терени основної маси срібної римської імперської монети.

В.В.Кропоткін, розглядаючи розповсюдження римської монети на території Східної Європи, дійшов до висновку, що більшість виявлених депозитів імперських срібних денаріїв межиріччя Дністра і Дніпра переважно закінчуються монетами Коммода і початком правління Септимія Севера (80-90-і роки ІІ ст. н.е.) [20, с.248].

В свою чергу, аналіз кількісного і структурного складу депозитів цієї групи, дає підстави говорити про прямі аналогії серед знахідок «легіонерських» і «ветеранських» скарбів у військових таборах і поселеннях римського лімесу [47, c.111-122; 48, c.179-191; 49, c.135-151; 50. c.55-62; 52, с.99-101]. Враховуючи хронологічну складову, скорочення потоку римської монети і статистику верхньої межі в накопиченнях скарбів, можна вести мову про те, що зазначені депозити мають безпосереднє відношення до початку активної фази готської експансії і прориву германських племен в Ойюм в кінці ІІ – на початку ІІІ століття.

Також особливу увагу звертає на себе група демонетизованих грошових знаків, перетворених в підвіски-амулети, які використовувались в середовищі римських військовослужбовців як атрибути культу обожнюваних імператорів та членів їх родин. До окремої категорії артефактів можна віднести групу легіонерських медальйонів, помилково зараховуваних до «варварських наслідувань». Разом з тим, фіксація в поховальних комплексах [8, с.21] і підйомних матеріалах черняхівських некрополів значної кількості монет, відображає привнесення в місцеву обрядність етнокультурних традицій, пов`язаних з укоріненим в романізованих провінціях ритуалом захоронення з «оболом Харона» [33, с.16-17; 54, с. 7-25].

Окрім того, ціла низка прямих і опосередкованих свідчень [2, с. 146-158; 3, с.43; 13, с.21; 15, с. 48-54; 34, с.23-32, 110-130, 144-153; 39, с. 51-52 та ін.], дає підстави говорити не лише про вірогідність перебування римських військових контингентів в межиріччі Середнього Подністер’я та Південного Побужжя. Означений регіон, будучи порубіжною з «римським світом» зоною, чи не найпершим у Східній Європі став об’єктом потужних політичних, економічних та технологічних імпульсів, які надходили головним чином з дунайсько-дакійського напрямку і стали суттєвим фактором у формуванні черняхівських старожитностей.

Слід зазначити, що виокремлюючи групу ранніх комплексів на об’єктах черняхівської культури, дослідники припускають існування «стартової» («проміжної») фази в історії черняхівських племен, яка, на наше переконання, і відображає вищеозначені процеси [2 с.158].

Таким чином, комплексний аналіз існуючих джерел і залучення в науковий обіг нових матеріалів дає можливість внести певні корективи в сутність розуміння політичних, економічних та етнокультурних контактів Риму і Східноєвропейського Барбарікуму, оцінку події кінця ІІ-го – початку ІІІ століття н.е., які мали безпосереднє відношення до процесів формування черняхівської, а також долі сусідніх і синхронних їй, археологічних культур.

Перспективним в цьому напрямку може стати започаткування не лише вітчизняних, але й міжнародних дослідницьких і пам’ятко-охоронних проектів, які стануть основою для подальших палеоекономічних, пелеосоціальних та палеоетнографічних реконструкцій та узагальнень, розкриття потенціалу античних імпортів.

Джерела та література:

1. Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии // Труды XI Археологического съезда. - Москва, - 1901.

2. Бажан И.А., Гей О.А. Относительная хронология могильников черняховской культуры // Проблемы хронологии епохи латена и римского времени. - СПб., - 1992.

3. Бандровський О.Г. Свідчення про перебування римських допоміжних військових з'єднань у Подністров'ї // Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. // - Вип.2. - Львів, - 1992.

4. Бейдин Г.В., Григорьянц М.Н., Любичев М.В. Находки монет римского времени на территории Харьковской области // Древности римского времени на Слобожанщине. - Харьков, -2006.

5. Брайчевський М.Ю. До питання про так звані римські впливи в культурі древніх слов'ян // Археологія. - 1951. т.V.

6. Брайчевський М.Ю. Час обігу римської монети в антському суспільстві // Археологія. - 1952. т.VI.

7. Брайчевский М.Ю. О распоространении римских монет у древних восточных славян. // Вестник древней истории. - 1954, №4.

8. Брайчевський М.Ю. Римська монета на території України. - Київ, - 1959.

9. Винокур І.С. Черняхівські могильники в межиріччі Дністра та Південного Бугу // Матеріали третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Львів. - 1970.

10. Винокур И.С. Ружичанский могильник // Могильники черняховской культуры. - Москва, - 1979.

11. Винокур И.С. Славяне Лесостепи (от рубежа до третьей четверти 1 тыс. н.э.// Труды V Международного конгресса археологов-славистов. т.4, - Киев. - 1988.

12. Гороховский Е.Л. Хронология черняховских могильников Лесостепной Украины // Труды V Международного конгресса археологов-славистов. т.4, - Киев. - 1988.

13. Гульдман В. К. Памятники старины в Подоліи. - Каменец-Подольский. - 1901.

14. Гуцал А.Ф., Якубовський В.І., Михальчишин І.Р. Археологічна спадщина Хмельницької області. - Київ, - 2010.

15. Іванчик А.І., Погорілець О.Г., Саввов Р.В. Новий римський військовий диплом із території України // Археологія. – 2008. - №1.

16. Колесников К.М. Одне джерело, дві інтерпретації: Римська імперія, митний імунітет і статус Тіри // Грані. – 2009. - №5.

17. Колосовская Ю.К. Дунайские племена и их войны с Римом // История Европы. – Москва, -1988. т.1.

18. Колосовская Ю.К. Рим и мир племен на Дунае в I-V в.н.э. – Москва. – 2000.

19. Кононець П. Римська монета на території Волині та Волинського Полісся // Актуальні питання культурології: Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культорології РДГУ. - Рівне, - 2010. Вип.9.

20. Кропоткин В.В. Клады римских монет в Восточной Европе // Вестник древней истории. – 1951. - №4.

21. Кропоткин В.В. Клады римских монет на территории СССР. - Москва, - 1961.

22. Кропоткин В.В. Экономические связи Восточной Европы в І тыс. н.э. - Москва, - 1967.

23. Кропоткин В.В. К вопросу о развитии товарного производства и денежных отношений у племён черняховской культуры // Ленинские идеи в изучении истории первобытного общества, рабовладения и феодализма. – Москва, - 1970.

24. Куземський М.Л. Знахідки римських монет поблизу Малієвець // Тези доповідей 5 Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам'янець-Подільський. -1989.

25. Лавров В.В. Готские войны ІІІ в. н.э.: римское культурное влияние на восточногерманские племена Северного Причерноморья // Проблемы античной истории. – Санкт-Петербург, - 2003.

26. Магомедов Б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. - Lublin, - 2001.

27. Магомедов Б.В. Монети як джерело вивчення історії племен черняхівської культури // Археологія. – 2006. №4.

28. Магомедов Б.В. Знахідки предметів римського імпорту з металу на черняхівських пам’ятках України // Археологія Правобережної України. – Київ. – 2010. Вип. 2.

29. Мызгин К.В. К вопросу о времени поступления римских монет в среду черняховского населения // Вісник Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна. – «Історія». - №816, - 2008.

30. Нудельман А.А. Римская монета в междуречье Днестра, Прута и Дуная // Нумизматика античного Причерноморья. – Киев. – 1982.

31. Онищук Я.І. Провінційно-римські культурні впливи та їх роль в етнічній історії Волино-Подільського пограниччя. // Археологія Правобережної України. – Київ. – 2010. Вип. 2.

32. Пивоваров С.В. Римські монети в старожитностях черняхівської культури // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології і етнології. Зб. наук. праць - Чернівці. - 1999. т. 2.

33. Пивоваров С.В. Нові знахідки римських монет на пам'ятках пізньоантичного часу Буковини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології і етнології. Зб. наук. праць - Чернівці – 2009. т.1.

34. Пламеницька О.А. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець (пізньоантичний - ранньомодерновий час), - Кам’янець-Подільський - Київ, - 2012. 35. Рикман Э.А. Денежное обращение у племён Днестро-Прутского междуречья в первые века н.э. // Нумизматика и эпиграфика. - 9. -1972.

36. Рыбаков Б.А. Ранняя культура восточных славян // Исторический журнал, - 1943, № 11-12.

37. Рыбаков Б.А. Ремесло древней Руси, - Москва, - 1948.

38. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. Труды XI Археологического съезда, т.1, - Москва, - 1901.

39. Сіцінський Є. Стародавні племена й народи на Поділлі за історичних часів перед існуванням Київської держави // Пам'ятки України. - 2000, №3-4.

40. Симонович Э.А. О датировке поселений первых веков нашей эры в Луке Врублевецкой, КСИИМК, вып.57, - Москва. – 1955.

41. Строцень Б.С. Черняхівська культура Західного Поділля. - Тернопіль, - 2008.

42. Тиханова М.А. К вопросу об обмене и торговле в эпоху черняховской культуры. // Торговля и обмен в древности. - Краткие сообщения. -1974, вып. 138.

43. Третьяков П.Н. Восточнославянские племена, изд.2, - Москва, - 1953.

44. Фенін О.В. Знахідки римських монет у Прикарпатті // Археологія. - 1951. – т.V.

45. Шостопал А.В. Скарби Черкащини, - Черкаси, - 2007. 46. Щукин М.Б. Готский путь. Готы, Рим и черняховская культура. - Санкт-Петербург. - 2005.

47. Ardevan R. Circulatia monetara in asezarea Romana de la Gherla (jud. Cluj) // Ephemeris Napocensis. - 1993. - v.III.

48. Gazdac C. Le tresor monetaire imperial de Dumbravioara (Reghin II) - Reetudie // Ephemeris Napocensis. – 1994. - v. IV.

49. Gazdac C. Il Tesoro monetale romano imperial Apulum I ricertato di nuovo // Ephemeris Napocensis. - 1996. - v.VI.

50. Dudau O. Circulatia monetara in castrele de trupe auxiliara din provincial Dacia, - Timisoara, - 2006.

51. Pohorelec O., Nadvirnjak A. Subor rimskych minci z III storocia n.i.zo sidliska cernjachovskei kultury Pereginka (Balakiri) – 2 v hornom toku rieky Juzny Bug // Peniaze a ich miesto v dejinach spolocnosti. – Kremnica, - 2010.

52. Purece S. Monede romane descoperite la Buridava romana // Moneda si comert in Sud-Estul Europei, - Sibiu, - 2007.

53. Smith D. Trajan Decius: double your money /URL:http://dougsmith. ancients.info/feac51dec.html.

54. Sonoc A. Observatii cu privire la traditia depunerii «obolului lui Charon» in necropolele Apulum I si Apulum II // Moneda si comert in Sud-Estul Europei, - Sibiu, - 2007.

Олександр НАДВІРНЯК, Олег ПОГОРІЛЕЦЬ, Олександр О. НАДВІРНЯК

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОБІГУ РИМСЬКОЇ МОНЕТИ І ПРОБЛЕМАТИКУ ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В МЕЖИРІЧЧІ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІСТЕР’Я І ПІВДЕННОГО ПОБУЖЖЯ

На підставі комплексного аналізу наявних джерел та використання матеріалів дунайських провінцій Imperium Romanum, в статті, залучаючи в якості робочої концепцію римської військової присутності, робиться спроба пояснення деяких особливостей обігу римської монети в межиріччі Середнього Подністер’я та Південного Побужжя в кінці ІІ – І-й половині ІІІ століття н.е., а також їх взаємозв’язку з процесами виникнення та формування черняхівської культури в означеному регіоні.

Ключові слова: особливості обігу римської монети, межиріччя Середнього Подністер’я та Південного Побужжя, концепція римської військової присутності.

Александр НАДВИРНЯК, Олег ПОГОРЕЛЕЦ, Александр А. Надвирняк

О НЕКОТОРЫХ ОСОБЕННОСТЯХ ОБРАЩЕНИЯ РИМСКОЙ МОНЕТЫ И ПРОБЛЕМАТИКУ ВОЗНИКНОВЕНИЯ И ФОРМИРОВАНИЯ ЧЕРНЯХОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ В МЕЖДУРЕЧЬЕ СРЕДНЕГО ПОДНЕСТРОВЬЯ И ЮЖНОГО ПОБУЖЬЯ

На основании комплексного анализа существующих источников и использования материалов дунайских провинций Imperium Romanum, в статье, привлекая в качестве рабочей концепцию римского военного присутствия, делается попытка объяснения некоторых особенностей обращения римской монеты в междуречье Среднего Днестра и Южного Побужья в конце ІІ – первой половине ІІІ века н.э., а также их взаимосвязи с процессами возникновения и формирования черняховской культуры в данном регионе.

Ключевые слова: особенности обращения римской монеты, междуречье Среднего Поднестровья и Южного Побужья, концепция римского военного присутствия.

Оleksandr Nadvirniak, Oleg Pogorilets, Oleksandr O. Nadvirniak

ON SOME SPECIFIC FEATURES OF CIRCULATION OF THE ROMAN COIN AND PROBLEMS OF ORIGIN AND FORMATION OF CHERNIKHOVSKA CULTURE IN THE INTERFLUVE OF THE MIDDLE PODNISTERYA AND SOUTHERN POBUZHZHIA

Basing on the complex analysis of the available sources and use of the materials of the Danubian provinces Imperium Romanum and attracting the concept of the Roman military presence as a working one the article makes an attempt to explain some specific features of circulation of the Roman coin in the interfluve of the Middle Podnisterya and Southern Pobuzhzhia at the end of the 2nd – first half of the 3d century AD, as well as of their interdependence with the processes of the origin and formation of Chernikhovska culture in the specified area.

Key words: specific features of circulation of the Roman coin, interfluve of the Middle Podnisterya and Southern Pobuzhzhia, concept of the Roman military presence.

Відомості про авторів:

Надвірняк Олександр Васильович - координатор проекту «Terra Amadociae»; Nadvirniak Оleksandr Vasyliyovych - coordinator of the project «Terra Amadociae», контактний телефон: 068-202-57-70; e-mail: amadoca9@gmail.com).

Погорілець Олег Григорович - директор Державного історико-культурного заповідника «Межибіж», Pogorilets Oleg Grygorovych – director of the State Historical and Cultural Reserve «Mezhybizh», контактний телефон 067-774-66-47; e-mail: medzhibozh@ic.km.uа).

Надвірняк Олександр Олександрович - студент ІІ курсу історичного факультету Національного університету ім. Т. Шевченка, Nadvirniak Oleksandr Oleksandrоvych - 2nd year student of the Faculty of History Shevchenko National University; контактний телефон 093-434-73-78; e-mail: alex.a.n.@kpu.km.ua)

Джерело: Збірник наукових статей "Наукові записки з української історії", Випуск №33, Переяслав-Хмельницький, 2013 (11-16)

Share this post


Link to post
Share on other sites

В журнале "Археологія" №1, 2008 есть статья "Новий римський військовий диплом з території України" (с. 45). Авторы: А. Иванчик, О. Погорелец, Р. Савов. В статье речь идёт о дипломе римского бойца, который был найден близ с. Заречанка (Хмельницкая обл.). Как он туда попал остаётся только догадываться.

Share this post


Link to post
Share on other sites

при скануванні відповідних форумів, цікаві речі проскакують перодично, і офіційна наука якщо б хотіла, могла б їх залучати у науковий обіг, це простіше простого, народ доброзичливий та йде на контакт.

Серед знахідок римського часу, є так частка, які являються вийнятками серед інших. Стандартними є монети, фібули, певна частка прикрас та амулетів, господарське знаряддя.

Вийнятковими є предмети особистого вжитку легіонерів та римський імпорт.

Можу запропонувати ось такий предмет і вказати координати знахідки з точністтю до метра.

Фрагмент римского поясу Cingulum для носіння військового кинжалу Pugio з зображенням посоху Гермеса - Кадуцея.

Аналоги не відомі.

post-1-0-61265700-1434660046_thumb.jpg

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Давно не заходив на форум, можу запропонувати два посилання

http://forum.violity.com/viewtopic.php?t=216318

та посилання на статтю

Західна Україна, Галичина та Римська імперія

http://www.zamky.com.ua/istoriya/zahidna-ukrayina-galychyna-ta-rymska-imperiya/

На мою думку в часи Дакійських та пізніше - Маркоманських воєн римляни заходили на територію Західної України (причому в обидвох випадках з різних напрямків), однак в них було багато неосвоєних більш теплих і багатих країн на півдні, Галичину вони залишали "на потім", а поки-що у І - ІІ столітті займалися вирішенням військових проблем, здійснюючи на ці території упереджувальних та каральних ударів. Але тим не менше, повинні бути або військові табори або принаймні стоянки, пересування такої кількості військ не могло залишатися безслідним. Такі ділянки не так просто виявити - римляни могли зупинитися на розореному поселенні, або укріпленні, тому на сліди їх перебування не могли звернути пізніше дослідники, оскільки шари перемішувалися і перекривалися пізнішими нашаруваннями. Наприклад, на території Камянця є черняхівські поселення, на яких могли перебувати безпосередньо римляни. Але шари перемішалися, і безпосередньо римські військові знахідки вважаються трофеями готів, хоча могли належати і римських воїнам напряму. Тут для вирішення проблеми потрібна воля науковців, а серйозні польові роботи зараз не популярні - або кабінетна філософія або скарбошукацтво

Share this post


Link to post
Share on other sites

Випадково натрапив на цю тему. Хоча проблема дуже цікава, але як і наведені статті з висновками, так і коментарі з висновками, обмежені лише точкою зору традиційної історії, яка вперто говорить, що тут жили варвари в землянках (при цьому кажучи, ой "черняхи" це круто) і те, що на території України взагалі не було римської імперії (окрім півдня криму): ні по картам, ні по війнам з їх військами (бо їм тирки давали за історичними свідоцтвами, а інших офіційних доказів немає). Традиційні історики, якщо і будуть вивчати цю тему, то висновки будуть робити лише з точки зору історичних догм: торгували зерном, рабами - і все, в крайьному випадку придумають, шо найняли римських архітекторів, щоб нам бестолковим побудували (хоча про це і ніде не було згадано).

У наведеній літературі і 2 цікавих документа:

20. Кропоткин В.В. Клады римских монет в Восточной Европе // Вестник древней истории. – 1951. - №4.

21. Кропоткин В.В. Клады римских монет на территории СССР. - Москва, - 1961.

У них дуже цікаво висвітлено дане питання, і навіть, зроблені трошки сміливі припущення (але дуже невеличкі, щоб не піднімати бунт на кораблі), щодо існючих на той час поглядів на взаємини Риму і Східної Європи.

Якщо коротко, то монети риму, разом з атрибутами побуту розкидані досить щільно по всій території України. І то, ц якщо брати до уваги той факт, що було знайдено офіційно. А не офіційно - зустрічається усюди.

Як невеличке пітвердження, той самий форум віоліті http://auction.violity.com/auction/273-monety-drevnego-rima. А якщо почитати форум про знахідки монет, то майже в кожній темі можна побачити монети риму чи атрибути побуту.

Я то сам взагалі не історик, і не кладошукач, але тісно знайомий з людьми, які цим займаються. І за їх словами, як монети, так і атрибути побуту (ті ссамі фібули і прочі назви, які я навіть і не запамятовую) знаходяться усюди (просто глиняні вироби металошукачем не знаходяться) - у відкритому полі, у лісі, коло річки і т.д. За звичай, на 10 знайдених римських монет - "відро" фібул.

Тобто, такий цікавий висновок за традиційною історією:

1) Знайшли хлопці на пляжі сережки, кільця - понятне діло: люди тут живуть і віпочивають, і тому буває гублять.

2) Знайшли українські копійки - зрозуміло, ми ж в Україні живемо.

3) Знайшли монетку срср - ну жили ми в срср

4) знайшли царську монетку ніколаши, катьки, петрушки, чешуйку - жили ж в російскій імперії

5) знайшли пуговіцу наполеоновського солдата - ну так армія ж тут їх проходила

5) знайшли польську, литовську - реч посполіта, вкл

6) знаходять і монети золотої орди, київської русі - ну так було це все!

7) візайнтійські - ну так торгували з ними крепко, ще й християнство звідти взяли

8) а от римські монети і побут - ну хумо знамо, чудасія братчики. Та возили воно просто до риму туда усю жратву, рабів, дівок, і всьо. А назад везли монети, глечики і прочий хлам. А чим везли такою кількістю туда і обратно - морем (Чорним ("непривітним")? Сучасними танкерами? ), сушею (конями чи волами, поїздами?), чи може повітрям (русланами, дерижоплями?)... А якшо скажете, що тут в Україні карбували монети риму - ну так понятно, це ж "варварське подражаніє", і цей термін є офіційним в усьому світі.

так ото хлопці, пока існує в традиційних істориків пункт 8), оті всі ваші фортифікаційні споруди, що нагадують римські - то варварське подражаніє, і не видумуйте нічого лишнього. А вони і надалі будуть писати свої "проблеми" обігу римьских монет в черняхівській культурі, проблему її виникнення і зникнення, чи ще шось інше.

==Тут для вирішення проблеми потрібна воля науковців, а серйозні польові роботи зараз не популярні - або кабінетна філософія...==

якраз для правильної і просто очевидної відповіді на пункт 8 і потрібна воля науковців

п.с. на разі, дуже важко знайти матеріали по кладам римських монет в європі та самій італії. Навіть трохи петраючи в агліцький, складно скласти потрібний запит, в основному знаходиш інформацію лише про дуже великі клади, які скоріше схожі як просто сховище Банку (або взагалі на відверту підробку як пітвердження офіційної історії). По італійську взагалі не говорю - бо ніхферштейн.

Але є деякі офіційні ресурси на яких можна знайти цікаву інформацію і проаналізувати.

Наприклад, http://numismatics.org/ocre/maps, або там же за іншою базою (вибрано строго по італії з 500 року до н.е до 500 н.е). Якщо на першій можна знайти певну монету, де була знайлена, так на останній можна побачити і печатні доми, і де знайдено знахідки певного періоду обігу монети. Хоча італія і вузенька, але більшість і печатних домів і знахідок стосується побережжя і острівців. І загальна кількість таких офіційних знахідок набагато нижча, ніж у того самого кропоткіна ще у 60-их роках. Хоча, все таки їх статистика, мабуть таки більш офіційна і більш надійна. І це не зважаючи на кількість знахідок кладошукачів україни, адже у більшості краіїн європи таке дійство або заборонене, або суттєво обмежено і підлягає ліцензуванню.

п.п.с я не історик, я те що бачу - то і написав

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ця тема досить давно не поповнювалася, а дарма, тому що з того часу явно збільшилося інформації на цю тему.

Почнемо з уривка книги Романа Шуста "Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні" (книгу можна прочитати за цим посиланням) (а завантажити можна за ось цим)

Цитата

Поширення римської монети на українських землях

[…]

У перші століття нашої ери кордони Римської імперії наблизилися до земель, де проживали слов'янські племена антів, яких ототожнюють з племенами черняхівської археологічної культури. На території їх розселення здавна відомі знахідки монет римського карбування, що є важливим джерелом для вивчення політичної та соціально-економічної історії прадавнього населення українських земель.

Знайдені на Україні римські денарії фігурують у середньовічних та новочасних актах під назвою "головки святого Яна". Немало таких монет входило до складу нумізматичних колекцій львівських міщан у XVI— XVII ст. Вивчення топографії знахідок римських монет дає підстави стверджувати, що більшість їх зосереджена на території Правобережної України в басейнах річок Тиса, Дністер, Сян, Західний Буг, Південний Буг та приток Дніпра. Північна межа масового поширення римських монет проходить між лісостеповою та лісовою природно-географічними зонами. Найбільше таких знахідок виявлено на території Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської, Волинської та Рівненської областей, а також на Буковині та Закарпатті. При цьому густота знахідок е більш-менш рівномірною, що свідчить про тривалість та масштабність їх поширення.

image038.jpg.e06e384712c0781a269537fd375f9eff.jpg
Рим. Імперія. Іовіан (363—364). Медальйон. Золото

Серед знахідок римських монет абсолютну більшість становлять срібні денарії, значно меншою є частка золотих ауреусів та солідів, а також латунних, мідних та бронзових монет.

У складі монетних скарбів та серед поодиноких знахідок денарії республіканської епохи трапляються вкрай рідко. В окремих комплексах їх кількість не перевищує кількох екземплярів. Так, у великому скарбі, знайденому на території древнього городища у с. Звенигород на Львівщині, серед значної кількості денаріїв кінця І—II ст. була лише одна монета цього номіналу, відкарбована за часів Республіки. За підрахунками відомого українського історика М. Брайчевського, станом на 1959 р. на території України та Молдавії серед 22 знахідок виявлено 25 монет республіканської епохи"

Подібна ситуація і зі срібними монетами перших римських імператорів. Лише декількома екземплярами представлені емісії Октавіана Августа (27 р. до н. е.—14 р. н. е.), Тиберія (14—37 рр.), Калігулли (37—41 рр.) та Клавдія (41—54 рр.). Дещо частіше нотуються денарії останнього представника династії Юліїв-Клавдіїв — Нерона (54—68 рр.). Однак і вони присутні у комплексах, виявлених у безпосередній близькості до кордонів Римської імперії, при цьому ареал їх поширення є незначним. Монети, відкарбовані імператорами часів громадянської війни 68—69 рр., є рідкісними і на території самої імперії, й поза її межами. Денарії Гальби (68—69 рр.), Отона (69 р.) та Вітелія (69 р.) зафіксовані лише у декількох українських скарбах.

У нумізматичних джерелах відображена також активна зовнішня політика римських володарів у Карпато-Дунайському регіоні другої половини І ст. Так, денарії імператора Беспасіана (69—79 рр.) виявлені у депозитах майже з усієї території Правобережної України (зокрема, у скарбі з с. Білогородка Ізяславського району Хмельницької області містилось 10 монет цього правителя). Різке збільшення римського монетного імпорту спостерігається від часів панування імператора Траяна (98—117 рр.). Це пояснюється тим, що йому вдалося підкорити собі даків та інші племена у Подунав'ї, у результаті чого римський кордон підійшов до земель, заселених давньоукраїнським етносом. Крім цього, окремі військові підрозділи римської армії здійснювали експедиції на північ від Карпатських гір, частими гостями тут також були купці. Саме у першій половині II ст. найбільше поширюється на території Україні римська монета. Денарії імператорів Адріана (117—138 рр.), Антоніна Пія (138—161 рр.), Марка Аврелія (161—180 рр.) та членів їхніх родин виявлені у всіх областях України, причому в окремих депозитах налічуються сотні і навіть тисячі цих монет.

Наростання кризових явищ у монетному господарстві Римської імперії не могло не позначитися на структурі її монетного експорту. Низькопробні денарії, що карбувалися від часів Коммода (180—192 рр.) та Септимія Севера (193—211 рр.), неохоче приймалися населенням українських земель. Про це свідчать дані топографії монетних знахідок. Римські монетні номінали кінця II—III ст. трапляються значно рідше, ареал їх поширення обмежений прикордонними територіями. Це ж стосується пізньоримських випусків другої половини III — першої половини V ст. Асортимент номіналів та кількісні показники знахідок дають підстави стверджувати, що на той час римські монети здебільшого використовувалися для потреб прикордонної торгівлі.

Поширення римських грошей на українських землях є свідченням тісних торговельних зв'язків між Римською імперією та антськими племенами. Крім того, вони завозилися як військові трофеї, здобуті в результаті вдалих нападів варварських племен на римські провінції. В епоху послаблення військової могутності Риму імператори, нездатні захистити свої кордони, відкуповувалися від племінних вождів даниною — товарами та грішми. Вартість монет була добре знана антській верхівці. Одним зі свідчень цього є знахідки золотих та срібних медальйонів, які римські імператори надсилали варварським керівникам, намагаючись перетворити їх на союзників імперії. Велика кількість виявлених на Україні денаріїв та інших номіналів монет свідчить про різноплановість їх використання. Це були перші монети, які брали активну участь у формуванні товарно-грошових відносин на українському ринку. Варто зауважити, що більшість виявлених монет є дуже потертими, що трактується окремими дослідниками (напр., М. Брайчевським) як доказ тривалості їх використання у повсякденному обігу. Однак відомо, що римські купці скуповували на території імперії неповновартісну монету і вивозили її за кордон. Варварське населення, особливо його родоплемінна верхівка, не обізнане з тонкощами монетної справи, не звертало уваги на метрологічні параметри, а задовольнялося кількісними показниками.

Значна частина римського монетного імпорту використовувалася антською верхівкою як засіб тезаврації шляхом нагромадження скарбів.

image040.jpg.8fb1a0b47584467490c668b753aa8acf.jpg
Рим. Імперія. Тиберій. Денарій. Срібло

Свідченням цього е велика кількість монет в окремих депозитах. Нерідко срібні, і особливо золоті, монети перероблялися на прикраси. Відсутність покладів дорогоцінних металів приводила до широкого використання місцевими ювелірами римського монетного срібла як сировини для виготовлення різноманітних виробів.

Римські монети відігравали певну роль у торговому обміні між слов'янськими племенами та імперією. Основними об'єктами торгівлі з боку слов'ян були продукти тваринництва, рільництва та лісових промислів — збіжжя, худоба, шкіри, хутра, мед, віск, а також бурштин і раби. Зі свого боку, римські купці привозили гончарні та ювелірні вироби, вина, олію тощо. Для покриття торговельного дефіциту римляни широко використовували монету, яка була одним з основних засобів обміну. Римські історичні джерела вказують на величезні прибутки від цієї торгівлі. Так, Пліній Старший підкреслював, що ціни на товари, завезені на територію імперії, підвищувалися тут у сотні разів. Через низку військово-політичних факторів у першій половині III ст. римсько-слов'янські торговельні зв'язки були перервані. Однак, незважаючи на припинення надходження римської монети, срібні денарії ще впродовж тривалого часу використовувалися на українському грошовому ринку. На зміну їм у V ст. прийшли візантійські номінали, а згодом — у VIII ст. — сасанідські та арабські монети.

Література

Анохин В. А. История Боспора Киммерийского. — Киев, 1900.

Анохин В. А. Монетное дело Херсонесе. — Киев, 1977.

Анохин В. А. Монетное дело Боспора. — Киев, 1986.

Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. — Киев, 1989.

Брайчевський М. Ю. Римська монета на території України. — Київ, 1959.

Брайчевський М. Ю. Час обігу римської монети в антському суспільстві // Археологія. — 1962. — Т. VI.

Булатов С. Антична нумізматика. Ч. І. Загальні проблеми античної нумізматики. — Одеса, 2005.

Виноградов Ю. Г., Карышковский П. О. Ольвийский декрет Каноба о деньгах и стоимость драгоценных металлов на Понте в IV в. до н. э. // Вестник древней истории. — 1976. — № 4.

Экономика, политика и культура в свете нумизматики. — Ленинград, 1982.

Землинский В. А., Дмитриенко М. Ф. и др. Специальные исторические дисциплины. — Киев, 1992.

Зограф А. Н. Денежное обращение и монетное дело Северного Причерноморья // Античные города Северного Причерноморья. — Москва, 1955.

Зограф А. Н. Монеты Тиры. — Москва, 1957.

Казаманова Л. Н. Введение в античную нумизматику. — Москва, 1969.

Карышковский П. О. Монеты Ольвии: Очерк денежного обращения Северо-Западного Причерноморья в античную эпоху. — Киев, 1988.

Кропоткин В. В, Топография римских и ранневизантийских монет на территории СССР // Вестник древней истории. — 1954. — № 3.

Потин В. М. Монеты. Клады. Коллекции. Очерк нумизматики. — Санкт-Петербург, 1993.

Фролова H.A. Боспор и Рим в конце I — начале II в н. э. по нумизматическим данным // Вестник древней истории. — 1968. — № 2.

Фролова Н. А. Монетное дело Боспора. — Ч. I—П. — Москва, 1997.

ШеловД. Б. Монетное дело Боспора VI—II вв. до н. э. — Москва, 1956.

 

Продовжимо з статтею Костянтина Тищенко "Українська частка історії Риму" (посилання на статтю)

Цитата

УКРАЇНСЬКА ЧАСТКА ІСТОРІЇ РИМУ 

Монети – найдавніші письмовi пам’ятки історії України.

В.Антонович

Список М. Брайчевського

Серед 32 тисяч населених пунктів України кількасот причетні до європейської античності: це місця, де були знайдені римські монети. Усього таких селищ – понад 700. Вони справді упривілейовані історією, адже масові факти знахідок монет Риму в Україні засвідчують для всіх цих селищ їхнє існування у римські часи, тобто 1900 років тому. Це надто яскрава сторінка історії України, аби з тим погодилися її великі симпатики. І тому не шукаймо цих тем у шкільних підручниках історії, не чекаймо їх від телебачення. По досягненні нової якості в топонімічних студіях час подивитися з освоєних позицій на вічно актуальний список місць знахідок римських монет в Україні, складений М. Брайчевським півстоліття тому [Брайчевський, 211-219]. На відміну від попереднього дослідження [Тищенко 2006, 240-263], мета полягає тепер у тому, щоб з’ясувати пропорційне співвідношення основних етномовних складових усього масиву назв списку. Як сказано, список включає понад 700 назв селищ переважно у Лісостеповій Україні (NB: не у Поліссі і не у Степу). У цих селищах за останні три століття зафіксовані 1100 випадків знахідок окремих римських монет і цілі їх скарби (див. рис. 1 і карту на рис. 2). Сумарна кількість знайдених в Україні римських монет у музеях і наукових описах сягає 30 000.

[…]

Screenshot_19.thumb.jpg.fb96a0c15b688d1daed9192bc430ffd8.jpg

[…]

Загальна кількість таких населених пунктів в Україні – 728, з них 607 на Правобережжі Дніпра і 121 на Лівобережжі.

Мовна особливість списку

Несподіваною мовностатистичною особливістю списку М. Брайчевського є багаторазові повторення окремих назв або топооснов у переліку місць, де були знайдені римські монети, причому повторювані назви належать населеним пунктам з різних областей України: Городище Кв, Жт 2, Чк, Білгородка Кв, Хм, Глинськ Рв, См, Соснівка Кг, Чк, Селище Кв, Чк, Тернівка Мк, Вн, Тростянець Чк, Вн, Плоске Жт, Чв, Тр, Збараж Вн, Тр тощо. Коли ж, знехтувавши формантами, зосередитися лише на топоосновах, то повторень виявляється ще більше: Бабанка Чк, Бабине Рв, Бабинці Тр – або Текове Зк, Текуча ІФ, Тяжів ІФ, Тячів Зк, Тягинка Хс. Це поготів дивно, бо тисячі назв від інших топооснов взагалі не потрапили до списку. Чим це можна пояснити? Мабуть, відображені в них реалії з'явилися пізніше, або назви селищ з іншими основами хоч і існували в римський час, але не були причетні до контактів з Римом.

Як одержані ці гроші?

ʺЦікаво  відзначити ...неодноразові  знахідки римських монет середини ІІІ ст. н.е. (від Елаґабала до Траяна Деція; [тут с.337‐339]), карбованих  у Маркіянополі й Філіппополі (Нижня Мезія і Фракія), чого не можна не поставити у  звʹязок з облогою «ґотськими» або «скіфськими» військами цих міст у середині ІІІ ст. н.е. Такі монети були знайдені в Гайсині і Крутогорбі Вн, у  Райках  Жт, Ківшоватій  і  Чернині  Кв, Крилосі  ІФ, Збаражі  і  Коцюбинчиках  Тр, Сатанові  Хм.  Те,  що  монети  охоплюють  дуже  вузький  відрізок  часу  – трохи більше 30 років (218‐251 рр.) – і відомості про їх  карбування  не  лишають  сумнівів  щодо  тих  подій,  з  якими  було  повʹязане  їх  потрапляння  на  східнословʹянські  землі:  це,  безумовно,  відбувалося  під  час  воєн  248  та  250‐251  рр.  н.е.,  коли  «ґотські»  або  «скіфські»  війська  обложили  (а  частково  і  здобули) багато  придунайських  і  балканських  міст,  в  тому  числі Маркіянополь, Філіппополь, Анхіал, тобто саме  ті міста, в яких карбовані зазначені монетиʺ  [Брайчевський, 54]

Screenshot_24.thumb.jpg.bf31e0248fb954c5b2385946f0d721ed.jpgScreenshot_27.thumb.jpg.1ec3fad0cb734b5d893bf8c2fdf86b60.jpg
Рис. 2. Картосхема назв населених пунктів України, де були знайдені римські монети

У  330‐х  рр.  ʺз  ґотами  було  укладено  союз... Можливо,  саме  ним  значною  мірою  пояснюється  і  феномен  черняхівської  культури  – багатство,  багатолюдність,  цивілізованість... Ґотам  виплачували  щорічну  стипендію‐ аннону  золотом,  сріблом  і  одягом...  Військова  служба в Римі приваблювала варварів. Таверни, терми,  гетери,  видовища  ґладіаторських  боїв  і  кінських бігів, порівняно дешеве вино – все це  було  доступним  і  рядовому  солдату, відкривалися  можливості  зробити  військову  карʹєруʺ   [Щукин, 200]

ʺГоворячи про те, що якась  частина  римських  монет... потрапила  сюди  як  воєнна  здобич, контрибуція, плата за  службу  в  римських  військах  і  т.  ін. –  не  можна цей  момент  перебільшувати.  Переважна  більшість  римських  монет, знайдених  на  території  лісостепової  смуги  Східної  Європи,  є  слідами  торгівлі...  з  Римською імперієюʺ   [Брайчевський, 54]

Screenshot_28.thumb.jpg.64b3ba6590fb8a6000874f228768525f.jpg
Рис. 5. Галицько-волинське загущення місць знахідок римських монет в Україні "по Збруч"

Screenshot_29.thumb.jpg.99d6e10081d655b360321690a22e0851.jpg
Рис. 6. Наддніпрянське загущення місць знахідок римських монет в Україні
 

Оскільки цілком очевидно, що факти знахідок римських монет недвозначно й переконливо свідчать про функціонування відповідних селищ у римські часи, повторюваність назв таких місцевостей видається закономірним явищем, бо може вказувати на належність також і самих назв до топонімічного пласту античних часів. Це припущення потребувало перевірки. Через незаперечну важливість мовної сторони справи тема започаткувала цілий напрям топонімічних студій. Не дивно, що чимало знахідок римських монет зроблено у селах з повторюваними назвами Стара..., Старе..., Старо-, або Городище, Городниця, Кам’янка, Кременець. Проте далі застосувати цю логіку сучасного побутового розуміння ойконімів неможливо: вона не пояснює, чому у списку повторюються назви від основ Вікн-, Тростян-, Сосн-, Доман-, Черн- і десятки інших. Разом з тим, у спеціальному дослідженні вже було показано, що відносна частка назв з такими немотивованими основами у списку М. Брайчевського значно вища, ніж у загальному списку назв населених пунктів України [Тищенко 2004], – і це спонукає до пошуку. Уклавши далі ранґовий список 132 повторюваних топооснов (початок його наведено в таблиці на рис. 3), можна констатувати, що від них походить ⅔ назв списку (494 ойконіми). Перші 25 з топооснов (найчастотніші) повторюються від 16 до 5 разів, що становить 203 назви списку (28%). Ще від 18 основ походить по 4 назви, від 31 основи – по 3 назви і від 58 основ – по 2 назви.

Screenshot_3.thumb.jpg.fd652a61357d399238c3f53c4fa979dd.jpg

Тепер і виникає можливість визначити, з назв яких саме етномовних пластів складається список. Як з’ясувалося, за своїм походженням ті самі 132 повторювані топооснови розподіляються за вже відомими й вивченими мовнотематичними пластами (рис. 4). Серед них ґотських 35, іранських 29, уралоалтайських 20, слов’янських і кельтських – по 16, з того ж числа християнських і язичницьких – по 14. Це співвідношення тематичних складових можна вважати показовим для опису „топонімічної дійсності” у Наддніпрянщині перших століть нашої ери через призму семантики назв селищ із знахідками римських монет в Україні.

Screenshot_14.jpg.dbed808ad43358fca243e478264f9c08.jpg

Латинські топооснови: мовний вплив Риму  

Зрозуміло, що провідниками римського впливу в Наддніпрянщині були ґоти. Однак серед топонімів є й такі, що можна вважати за прямі приклади мовних латинізмів: Колядин, Колиндяни, Троянівка, Трояни, Домниця, Доманинка. Основа назви Стратіївка імовірно відповідає гр. візант. stratiota ‘військово зобов’язаний селянин’, а у назві Колядин упізнаване лат. calendae ‘календи’. Кілька назв Кашперівка можна пов’язати з ім’ям власним Casparus з грец. ‘вчитель’. Давнє позначення римлян і візантійців – ромеї – найповніше збереглося у назві с. Ромейки Рв, але знахідки римських монет зафіксовані лише за 20-30 км від нього у с. Глушиця, Кузьмівка Рв, Городок Вл. Монети знайдені й у с. Ромашки і кілька разів – у м. Ромни (на карті Ґ. Боплана 1650 р. Rumne). Про його заселеність у римську добу свідчить не лише топоооснова Ром- (історичне Rum-: пор. лат. Roma), але й те, що у самому місті неодноразово знаходили римські монети. У безпосередній близькості від місць знахідок римських монет засвідчені також назви від основи Рим-: Рими Чг, Римачі Вл, Римів Пл (суч. Бурімка, від *по-римка), Малі, Вел. Передримихи Лв, Поромівка Жт, а також через ґерманське посередництво – Рюмшине Км, Рюмівське Мк, – деталі див. [Тищенко 2004]. Топооснова Доман-, Домн- < лат. dominus, нар.-лат. domnus ‘пан’ є виразним і яскравим латинізмом. Унизу на фризі ліворуч показано срібний динарій з ім’ям Юлії Домни, дружини імператора Септімія Севера. Поруч – монета Клодія Альбіна, знайдена у смт Домниця Од (Котовськ). Відомо, що й у XV ст. в ґенуезьких документах ґотську верхівку князівства Феодоро у Криму офіційно все ще величали domini di Gothia ‘панове з Ґотії’. Схожість конфіґурації ареалів поширення населених пунктів України з назвами від топооснов Рим-, Доман- і Троян- детально розглянуто в окремому дослідженні [Тищенко 2006, 240-263]. Важливою народнолатинською основою є Лопат- (з дав. рум. lapte 'молоко' – як назва кельтів-галатів: Лопатна Мк, Лопатні Чг). Колоритна деталь до історії римсько-слов’янських контактів: неподалік від згаданої також унизу сторінки Бáкоти Хм в сусідньому районі Вінницької обл. у с. Лугове Вн (Бар) в римські часи існував центр виробництва черняхівських жорен, які „повністю відтворюють форму і конструкцію саме солдатських похідних жорен римської армії, добре відомих у таборах лімесу” [Щукин, 167], – тобто прикордонної смуги Риму. Тут же виявлено і слід розробок вулканічного туфу, породи рідкісної в Україні, але для жорен оптимальної. Дослідник пам'ятки П. Хавлюк не без підстав вважає, що у виробництві брали участь каменярі, вихідці з римських провінцій. До назв, пов’язаних з раннім християнством, відносяться ойконіми від топооснов Круч- (з лат. crux ‘хрест’): Мала Круча, Крутогорб; Репуж- (лат. repugnare ‘відкидати, відмовлятися’): поза списком Репуженці ІФ, Чв. Позірно слов’янські назви від основи Голуб- насправді є імовірними продовженнями лат. columbanus ‘середньовічний ірландський чернець-колумбан’, послідовник св. Колумби (520-597). Внаслідок давньої народної етимології окремі топоніми цієї групи могли перетворитися у назви Колядин і Колиндяни.

Титусівка, Люцинів, Йовине: місцеві варвари на службі в Римі

Ще один напрямок зв’язків підказав сам ряд імен римських імператорів, наведений на фризі монет. Чимало варварів, у тому числі ґотів служили військовими найманцями в римській армії за різних імператорів. Відомо, що за угодою з Римом ґоти-федерати були зобов'язані не пропускати інших варварів до кордонів Імперії. На думку М. Щукина, "срібні гроші – це частина виплат федератам з запасів державної скарбниці Імперії" [Щукин, 201]. Що більше, по реформах Діоклетіана ґоти щороку постачали 40 тис. рекрутів до римської армії [там само, 200]. Слід гадати, що такий зв’язок з Римом був престижним, і коли по закінченні служби ветерану щастило повернутися додому в Наддніпрянщину, про це знала вся околиця. Так можна пояснити виявлену відповідність між іменами імператорів і топоосновами назв десятків сіл України. З різною мірою переконливості (позначено шрифтом) це простежується у таблиці на рис. 7. Зрозуміло, що ця нова дослідна задача потребувала якнайширшого списку ойконімів України, і тому було обрано їх загальний список з 32 тис. назв [АТП].

Screenshot_30.thumb.jpg.1ef8719e14aba544c73694d71ffab6f3.jpgScreenshot_31.jpg.0bd6b8ea5a03e37bf82b777e90c382ee.jpg

 

Передусім у топоосновах було помічено такі виразно індивідуальні імена імператорів, як: Октавіан Авґуст, Тиберій, Тит, Траян, Адріан, Антонін Пій, Марк Аврелій, Люцій Вер, Коммод, Партинакс, Септімій і Олександр Севери, Ґета, Ґордій, Валеріан, Тацит, Флоріан, Максиміан, Костянтин, Констант, Юліан, Йовіан, Валент, Максим Маґнус, Гонорій, Пріск, Анастасій. Відповідні їм назви сіл мають вигляд: ОКТАВИН Вл, АВГУСТівка Од, Тр, Чг, ГУШТин Тр, ГУСТиня Чг, ТИВРів Вн, ТИТУСівка Вн, ТИТівка Чг, ТИТове Зп; ТРОЯН Рв, -и Зп, Кг, Лв, Мк, Пл 2, -ів Жт, -івка Вл, Пл, Хм, -ка Кг 2, Мк, -ове Кг; АДРІАНопіль Лг, АНДРІЯНів Лв, АНТОНІНи Хм, АНТОНопіль Вн, Мк, ПІЇ Кв, МАРКУШі Вн, Жт, ОПРІЛІвці Тр, ЛЮЦИнів Тр, ЛЮЧа ІФ, ЛЮЧки ІФ, ЛЮЧин Рв, ВЕРин/и Лв, -ь Лв, КОМ’ЯТи Зк, ПАРТИНці Хм, СЕВЕРівка Жт, ГЕТиня Зк, ГОРДІЇвці Чв, ВАЛЕР’ЯНівка Вл, Дц,Хк, ДАЦІЇ Пл, ФЛОРІАНівка Вн, МАКСИМІЛЬЯНівка Дц, КОСТЯНТИНопіль Дц2, КОСТЯНТівка Хк, ЮЛІЯМпіль Вн, ЙОВИНе См, ВАЛЕНТіїв Чг, МАГНИШівка Вл, ГОНОРІвка Вн2, Хм, ПРІСКи Рв, ПРИСівці Тр, ПРИЦЬКи Кв2, НАСТопіль Дп.

Ані в Білорусі, ані в сусідніх областях РФ зовсім немає тих топооснов України, які виділені рамками. Зате у Польщі над Бугом знайшлося Werpol (NB без ó), відповідне українським назвам з формантом -піль, до якого відшукалися важливі аналоги Augustopol 94, JULIANpol 133, Juliopol 96, 121. Ще вагомішим стало виявлення інших назв самe від тих топооснов назв з України, які щойно подані у рамках: ANTONINów 75, 95, 97,136; далі WALEN/Tów 99, -towo 47, -dów 97; WALERIAN/y 96, -ów 110, -owo 89, 92; KONSTANTów 160; KOMODzianka 160; LUCYnów 78 2; MAKSYMILIAN/ów 99, 115, 117, 158; -owo 52, 89; MAGNU/Sy 114, -szew 78, 118; -szewice 111, -szowice 150; PARTYNia 175; PIW/oda 178, -ki 94, -aki 135, PRZYSIEK 53, 73; -a 67, 70, 71; -i 189; FLORIAN/y 98, -ów 95, 133, -owo 73; TROJAN/y 98, -ów 99, 112, 119, 136, -owo 70, 81, -owice136, 172 [PA]. Проте ще показовіше розміщення цих топонімів на карті Польщі: усі вони скупчені у басейні Вісли й Зах. Бугу, тобто в районах історичного перебуванння ґотів, відомих своєю службою як найманців у римській армії. Окремі квадрати містять по декілька назв, що вказує на традицію служби кількох поколінь місцевих варварів у римському війську за різних імператорів, наприклад: 78 – Lucynów, Magnusy; 89 – Maksymilianowo, Walerianowo; 96 – Waleriany, Juliopol; 99 - Walentów, Maksymilianów, Trojanów + Floriany 98; 136 – Antoninów, Trojanów; 160 – Konstantów, Komodzianka.

Звичайно, пізніше масове поширення у топонімії християнських імен того ж греко-римського походження, що й давніші за часом імена імператорів, „розчинило” в сотнях нових назв ті поодинокі старші, „імператорські”. Проте відмінні від інших, достатньою мірою індивідуалізовані імена імператорів таки впізнавані. Коли вряди-годи одне з таких імен траплялося під час топонімічних студій, то кожне з них зосібна могло справляти враження казусу або курйозу. І лише теперішнє фронтальне зіставлення зводить нанівець сумніви у їхній справжності, автентичності. Таку кількість збігів неможливо пояснити інакше, ніж системною відповідністю, а це означало б існування „імператорського фракталу” у складі черняхівського пласту топонімії України.

1. Характерними для цієї групи назв є форманти -инці, -івці, -ївці, – що можуть бути позначеннями якраз тих, хто служив або воював, виступав за імператорів (Юлівці, Козаровичі, Гуштинці, (пор. етнонім *тиверці !), Півці, Марківці, Партинці, Негринці, Гордіївці, Араповичі, Теребовичі, Личківці, Крисовичі, Крищинці, Прокоповичі, Присівці, Нефедівці, Аркадіївці, Зіньківці, Саверці). Причому, від Антоніна Пія (138-161) до Аркадія (395-408) – це реальний часовий відрізок перебування ґотів у Наддніпрянщині. Після ґотів уторованою стежкою могли ходити в найми вже і слов’яни або хто інший.

2. Причетність до імені імператора передається також „множинним -и”: Козарі, Косарі, Голоби, Туники, Трояни, Антоніни, Пії, Марки, Дації, Хроли, Приски, Прицьки, Майори, Зіньки.

3. Наявні дві моделі „присвійних топонімів”: з суфіксом -ів (ознака давності – чоловічий рід у назві села (pagus ?!) – Тиврів, Троянів, Андріянів, Люцинів, Дідилів, Валентіїв) і з суфіксом -е: Титове, Неровнине, Троянове, Йовине...

4. Починає функціонувати група формантів, вживаних згодом для чужих етнонімів: ВитулЯ, ГординЯ, СапетнЯ, ГолендрА, ГолИНЬ.

5. З основами від імен п'ятьох імператорів трапляється формант -піль. Украй важливо, що в польських аналогіях йому відповідає не -pól, а -pol, – це однозначно вказує не на слов. поле, а на гр. πόλις. Належність обох районів до близького зарубіжжя Риму була розглянута раніше [Тищенко 2006, 240-263].

6. Цікавою видається група назв з формантом -дра- < *годра ‘ґоти’ (знев.): ГоленДРа, ГоленДРи, ВолуДРинці, КолоДРібка, КолоДРуби, пор. ПопазДРа, а також з-поза списку СмолДИРів Жт, р. МіхИДРа = MihODRa i МіхОДЕРка, пор. кол. с. Міхи(н)ДРа, зараз куток с. Черешенька Чв (Вижниця), с. НеДРа і р. Кв.

7. Видається реалістичним, що саме з імен Песценія Ніґра, Максиміна Фракійця, Філіпа Араба етнофорні топооснови Негр-, Трач-, Араб- потрапили до топонімічної системи України.

8. Фонетичні докази автентичності назв видно і в формі топооснов: Костянтин- (крім того, ім’я повне), Костянт (тільки імператорське ім'я), Титус-, Трач-, Магниш-, Маркуш; слов. -о- на місці лат. -а-: Троян-, Опріл-, Олбин-, Колокол-, Мокр-; -у- на місці -о-: Тун-, Петрун-; основи з аферезою _Гушт-, _Тун-; -ш- на місці -s-: Маркуш, Магниш-, _Гушт-. Для солдатів імператор був символом – тому імена навіть тих імператорів, які правили менше року, мають аналоги в топоосновах. Тут є і праві, і винні, і полонений персами Валеріан. У яких же областях України збереглася найгустіша сітка назв селищ, звідки ймовірно були родом наймані солдати римської армії? З загальної кількості 417 назв цього типу найбільше їх на Поділлі й Полтавщині: 32 Вн, 30 Хм, Пл. Далі йдуть переважно прилеглі області: 27 Жт, Лв; 24 Кв, 22 Вл, Хк, Чг; 21 См; потім – 18 Тр, 17 Од, 15 ІФ, Кг; 13 Рв, 11 Зк, 9 Мк, 8 Дц, Лг; 7 Дп, Чк; 6 Чв, Км; 5 Хс, Зп. Відблиск Римської імперії у назвах загублених у степах хуторів і сіл, напевно, ще довго зігрівав спогади нащадків ветеранів, робив історію їхнього села причетною до доленосних подій та імен античного часу, – поки все не кануло в Лету, розчинившись у місцевих леґендах і казках – і в чужому для ґотів, бо слов'янському етногенезі (але ж ґотський святий "Савка наш, бо з козаків" [Лесков, 202]). Можна припустити, що пізніша травестійна „Енеїда” І. Котляревського мала-таки на що спиратися: не виключено, що в етнічній пам’яті старосвітських полтавців ще існував напівстертий слід того прадавнього часу.

Література

АТП – Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. – К., 1973.

Брайчевський М.Ю. Римська монета на території України. – К., 1958.

Брицун-Ходак М. Літописна земля древлян. – Коростень, 2002.

Вольфрам Х. Готы. – СПб., 2000. ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: У 7 т. – К., 1982-2002...

Лесков Н.С. Собрание сочинений: В 11 т. – Т. VI. – М., 1957.

Нерознак В.П. Палеобалканские языки. – М., 1978.

Тищенко К.М. Живий слід Риму в мові і географічних назвах України // Дивослово, №10, 2004.

Тищенко К.М. Невловима Сівéра і Сіверщина // Тищенко К. Мовні контакти: свідки формування українців. – К., 20061. – С. 338-351.

Тищенко К.М. Східні й західні церкви IV-VII ст. у топонімії України // Східний світ, №4, 20062; №1, 20071.

Тищенко К.М. Мадярський пласт у топонімії України: імена Арпадидів // Східний світ, №4, 20072.

Топоров В.Н. Oium Иордана (Getica, 27-28) и ґотско-славянские связи в Северо- Западном Причерноморье // Этногенез народов Балкан и Северного Причерноморья. Лингвистика, история, археология. — М., 1984. — С.128-142.

Трубачев О.Н. Названия рек Правобережной Украины. – М., 1968.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: У 4 т. – М., 1964-1973.

Baedeker K. Russland. – Leipzig, 1892.

Kiss L. Földrajzi nevek etimológiai szótára. — Budapest, 1980.

Kluge H. Etymologisches Wörterbuch der Deutschen Sprache. — Berlin, NY, 1975.

PA – Polska. Atlas samochodowy. – Warszawa, 2002.

ZM – Freelang Dictionary Gothic English (9000 words), e-version, 2005. (= Zanten F., Meijden T. http://www.freelang.net/dictionary/gothic.html)

 

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

Можливо, відповідь простіша: Рим платив данину Гунам; ось звідси і гроші.

Share this post


Link to post
Share on other sites
8 годин тому, HOUSE MD сказав:

Можливо, відповідь простіша: Рим платив данину Гунам; ось звідси і гроші.

Або відкуплялися від нападів, як робив пізніше Константинополь від Русі. Але залишається відкритим питанням, звідки пішли назви поселень з римськими іменами? 

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 06.06.2020 в 00:32, Arsen Замки -Тернопільщини сказав:

...Але залишається відкритим питанням, звідки пішли назви поселень з римськими іменами? 

А яка дата заснування цих поселень ? Наприклад, в Тернопільській області є село Августівка, і названо не в честь імператора, а сина Потоцького Августа.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You are posting as a guest. If you have an account, sign in now to post with your account.
Note: Your post will require moderator approval before it will be visible.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

×
×
  • Create New...