Каменец-Подольский: Троицкая церковь (исследования, раскопки, реставрация)

[Filin]

Обсуждается этот объект: Троицкая церковь

Для большинства гостей Каменца церковь Св. Троицы – это первое культовое сооружение, с которого начинается знакомство со старым городом. Глядя на эту церковь сложно представить, что ещё в начале 1990-х на её месте была пустота, а точнее небольшой сквер, поскольку старый храм был уничтожен вплоть до фундаментов ещё в 1930-х годах. В 1993 - 1994 годах на месте церкви были проведены раскопки, а в 1995 – 2010 годах велось строительство новой церкви.

Бытует мнение, что в случае с Троицкой церковью была проведена чуть ли не образцово-показательная реставрация, а многие гости города даже не подозревают, что перед ними не памятник архитектуры, а свежий новодел. И всё бы хорошо, если бы не червь сомнений, суть которых сводится к тому, что храм был восстановлен не в тех чертах, которыми когда-то обладал. Скорее можно говорить о том, что по мотивам старого православного храма был построен новый храм, местами похожий на старый, а местами сильно от него отличающийся.

Раскопки и исследования храма проводились Адрианом Мандзием (США), Влодимиром Бевзом (Львов) и Андреем Задорожнюком (Каменец-Подольский, представитель заповедника). Первые два упомянутых человека в общих чертах поделились с общественностью своими мыслями по теме раскопок, а вот публикации по той же теме авторства Андрея Задорожнюка мне на глаза пока не попадались (то ли их нет, то ли просто этот источник мне пока не попал в руки). Владимир Бевз также стал автором проекта восстановления церкви. Стоит ознакомиться с мыслями этих людей, благо, они частично изложили их на бумаге.

Начнём с раскопок. Ниже будут предложены несколько статей авторства вышеназванных исследователей, к которым я осмелюсь добавить свои комментарии (смотрите сноски под каждой статьёй), чтобы обратить ваше внимание на фрагменты текста, которые меня смутили. Мой уровень смущения плавно нарастал по мере перехода от материалов раскопок к проекту реставрации.

Статья из Вестника №3 института «Укрзахідпроектреставрація» (1995):

Цитата

Попередні результати досліджень церкви Св. Трійці в місті Кам'янці на Поділлі

В питанні про час заснування Кам'янця над Смотричем періодично відбуваються спалахи дискусії. Погляди науковців розходяться від часів Птоломея [1] до 1374 року, коли існування міста зафіксоване джерелами [2]. Враховуючи важливість результатів натурних досліджень об'єктів в умовах відсутності інших джерел інформації, ця публікація має на меті долучити до аргументів фахівців ще один - нововиявлений. Мова йде про відкриття в Кам'янці храму, у підлозі та в облицюванні стін якого були застосовані керамічні рельєфні поливані плитки.

Документами існування церкви св. Трійці зафіксоване з 1582 р. [3] (комментарий 1). Літературні джерела свідчать про пожежу в 1616 році дерев'яного храму й спорудження на його місці кам'яного [4] (комментарий 2). Мурований храм проіснував до 1935 року, потім був розібраний войовничими атеїстами. На його місці пізніше був розбитий сквер з бетоновим коритом фонтану на середхресті. Ряд дослідників пам'яток міста висловив думку про церкву св. Трійці, як про одну з найстаріших, котра існувала вже в часи володіння Поділлям князями Коріатовичами [5]. Підставою для цього, ймовірно, було розпорядження Казенної палати з 1805 р. про те, щоб розшукати в магістратських книгах і зняти копію з Привілею, наданого Юрієм Коріатовичем кам'янецькому монастиреві [6]. Отже, джерелами чітко зафіксовані часові межі існування мурованої церкви. Щодо дерев'яної - маємо відомості тільки з часів, коли вона припинила своє існування.

Перед викладенням результатів зроблю короткий огляд перебігу досліджень, котрі були спричинені наданням ділянки релігійній громаді для відбудови храму. Розпочались вони з історико-бібліографічних пошуків та закладання чотирьох розвідкових шурфів. Перші увінчались видачею в 1992 р. «історичної довідки» [7] (комментарий 3), а другі дозволили локалізувати на ділянці розташування фундаментів та визначити глибину їх залягання [16]. В другому випадку хочу відзначити сумлінно виконану попередню розбивку місць закладання шурфів, всі з яких потрапили у передбачувані ділянки фундаментів. Цей етап робіт виконували співробітники наукового відділу Кам'янець-Подільського ДІАЗ, а безпосередньо - А.Задорожнюк. Подальші дослідження пов'язані з налагодженням тісної співпраці дирекції Кам'янець-Подільського ДІАЗ, «Фундації Кам'янця-Подільського» (США. Канада) та інституту «Укрзахідпроектреставрація», епізодичну участь в роботах брали також представники Кам'янець-Подільського педінституту. Отже, в 1993-94 рр. було проведено два польові сезони планових архітектурно-археологічних досліджень, направлених на розкриття та вивчення збережених фундаментів і культурних нашарувань. Безпосереднє виконання археологічних розкриттів проводила експедиція «Кам'янець-Подільської Фундації» (далі КПФ). За цей час було розкрито і досліджено переважну частину фундаментів, а також досліджено культурні нашарування на покальних ділянках як в інтер'єрі храму, так і за його межами. Після дослідження польових робіт експедиції КПФ у 1994 р. спеціалісти інституту «Укрзахідпроектреставрація» виконали архітектурно-археологічні обміри збережених фундаментів та розкриттів (ці роботи виконано паралельно з докладною археологічною фіксацією спеціалістами КПФ). Не зупиняючись детально на всіх підсумках досліджень, перейдемо до тих, що мають пряме відношення до нашої теми. Отже, в середній частині храму та поблизу фундаменту мурованої вівтарної перегородки було виявлено іп situ фрагменти підлоги з цегли формату 205x205x35 мм. Над цегляним покриттям зафіксовано зотлілі рештки дощатої підлоги по лагах (1845 р.) [7] (комментарий 4). Цегляне покриття нижньої підлоги було вкладено на шар вапняного розчину, котрий, в свою чергу, лежав на щільній глиняній підготовці. Ця підготовка, на відміну від цегляного покриття, збереглась практично на всій площі центральної частини храму. Результати наших досліджень дають підставу трактувати цю конструкцію, як первісну підлогу мурованого храму, що підтверджується аналогічною цеглою, використаною в підлозі трапезної монастиря домініканіву Кам'янці-Подільському. Будівництво цього монастиря розпочато в 1596 р. і продовжено у 1616 р. [8] (комментарий 5). Під глиняною підготовкою у середній частині церкви, поблизу її південної стіни, виявлено шар зі слідами пожежі й скупчення згорілого дерева. Паралельно до фундаменту південної стіни храму 1616 р. на цій ділянці тягнеться кам'яна кладка з коленого пісковика на глиняно-земляному розчині (комментарий 6). Аналогічні фрагменти кладки були виявлені також поблизу фундаменту вівтарної перегородки та в західній частині церкви. Як конструкція цих фрагментів кладки, так і сліди сильної пожежі, прив'язані до них, дозволяють твердити, що це підмурки згадуваної дослідниками дерев'яної церкви. На північ від першого з описаних фрагментів кладки, в нижній частині згадуваного скупчення згорілого дерева, було виявлено фрагмент керамічної поливаної плитки з рельєфним зображенням орла (табл. І ІІІ-З). З цієї ж ділянки походять і багато інших зразків плиток. Окремі фрагменти плиток були виявлені в шарі грунту, що лежав безпосередньо під глиняною підготовкою. Ще одна частина плиток потрапила до нас внаслідок «археологічних» зацікавлень кам'янецьких дітей (об'єкт у післяробочий час не завжди охоронявся) (комментарий 7). Не зважаючи на цю обставину, наводимо опис всіх виявлених фрагментів плиток. З наведеного опису попередньо визначаються 15 сюжетів, частина з яких вже відома із знахідок на інших пам'ятках України [9], хоча зображення дуже відрізняється окремими елементами і деталями (комментарий 8). Інша частина має аналоги в сюжетах чеських плиток ХІІ-ХІІІ ст [10], знову ж таки із значними відмінностями в деталях (комментарий 9), Звертають на себе увагу два геральдичні сюжети - Орел в короні та Рожа («Порай») (комментарий 10), Тут видається доцільним пошукати історичних підстав для стелення геральдичних зображень під ноги, адже, на думку чеських фахівців, значна частина мотивів плиток виходила з містично-символічного знаку зла, котре необхідно потоптати [11] (комментарий 11). Інші два фрагменти плиток мають різне композиційне розташування мотиву дубового листка (священний дуб язичників) та елементи різних зображень над ними. Це свідчить про викладення в підлозі ряду плиток об'єднаного мотивом дубового листка в нижній частині. А це, в свою чергу, наштовхує на думку про існування в підлозі кам'янецької церкви св. Трійці композиції з диференційованими щодо ідеологічного навантаження ділянками. Тобто, що підлога церкви, як і стінопис та ікони, була підпорядкована єдиному задуму ідейного впливу інтер'єру храму. Такий підхід є характерним для храмів як на Русі, так і за її межами у ХІІ-ХІІІ ст. [10, 12]. Сподіваємось, що детальніше вивчення виявлених зразків плиток та подальші дослідження допоможуть докладніше висвітлити різні аспекти цього питання.

На жаль, як і в інших випадках, кам'янецькі зразки плиток виявлені у перевідкладеному стані. Цей поважний недолік частково компенсує стан збереження глиняної підготовки підлоги мурованого храму та локалізація виявлених зразків під нею. Свідченням того, що підлога з плиток перестала функціонувати внаслідок пожежі, є налиплий до їх лицевих поверхонь шар спаленого дерева та сильно обгорілий, аж до розплаву поливи, стан лицевих поверхонь окремих плиток. На торцях і тильних сторонах жодного із зразків таких ознак не виявлено.

Отже, враховуючи сказане вище і приймаючи згадку про Привілей Коріатовича за вірогідну, а також беручи до уваги твердження Софоновича про те, що Коріатовичі спустошені міста, зокрема й Кам'янець, відбудували, а не заснували [13], беремо на себе сміливість твердити, що кам'янецька церква св. Трійці існувала у ХІІ-ХІІІ ст. (комментарий 12) і мала на той час підлогу з керамічних рельєфних поливаних плиток. Це й мало б, на нашу думку, стати новим аргументом в дискутованому питанні про час заснування Кам'янця на Поділлі.

Тепер пропонуємо наші попередні висновки стосовно самих плиток; - «Сортамент» кам'янецьких плиток, при його співставленні з розробленою для галицьких зразків типологією та з визначеними періодами еволюції чеських плиток, свідчить про тривалий проміжок часу, на протязі якого виготовлені кам'янецькі зразки, в яких відображені загальноєвропейські етапи еволюції виробництва та мотивів зображень керамічних рельєфно-декорованих плиток; - розмаїтість зразків та відсутність ідентичних (з тих же форм) серед виявлених в інших місцях, робить справедливим припущення про існування кам'янецького осередку з виготовлення плиток і свідчить про високий рівень його майстрів; - плитки V-l та V-2 носять ряд ознак, котрі свідчать про використання їх як облицювальних для стін (комментарий 13); - «Сортамент» сюжетів кам'янецьких зразків включає, окрім чисто декоративних, як релігійні мотиви боротьби з язичництвом та тріумфу християнства, так і геральдичні, що свідчить про відображення в композиції підлоги не тільки релігійних, але й, тісно пов'язаних з ними, політичних колізій свого часу [14].

На закінчення хочу ще раз наголосити на попередньому характері опублікованих матеріалів, що відобразилось на стані опрацювання як самих плиток, так і літератури з цього питання, й зазначити, що автор буде вдячний за відгуки, критику чи й спростування.

Примітки:

1. Архітектурна спадщина України, N1, Київ, 1994. - С.44-46.

2. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года, Киев, 1885.

3. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский, Киев, 1895. - С.135.

4. Островерхов Н. Описание города Каменца-Подольского, Киев, 1882.

5. Батюшков П. Подолия. Историческое описание, СПб, 1891.

6. ХОДА, Ф.246, оп. 1, спр. 53, 1805-1816, л. 10, 11.

7. Задорожнюк А. Свято-Троіцька церква в м. Кам'янці-Подільському,... історична довідка, Фонди Кам'янець-Подільського ДІАЗ.

8. Памятники градостроительства и архитектурьі Украинской ССР, Киев, «Будівельник», 1983-1986. T.IV.

9. Кошовий О. Будівельна кераміка України. Київ, «Наукова думка», 1988.

10. Anezka Merhautova. Skromne umeni. Academia Praha, 1988.

11. Emanuel Poche,..,..., Praha stredoveka. Panorama Praha 1983, ст. 156.

12. Записки НТШ, tom CCXXV. - С. 93-94.

13. Софонович Ф. Хроніки з літописців стародавніх, Кііів, 1992. - С. 178.

14. Pamatkya priroda, N 10, 1990. - S. 589.

15. Трусов О. Памятники монументального зодчества Белоруссии XI-XVII вв., Минск, «Наука и техника», 1988.

16. Фонди Кам'янець-Подільського ДІАЗ.

За домовленістю з директором КПФ А.Мандзієм

Володимир Бевз Кам'янець на Поділлі, 1995 р.

Оригиналы:

Комментарии:

1. По данным Николая Петрова, приведённым в его книге «Місто Кам'янець-Подільський в 30-х роках XV-XVII столітті» (с. 168), первое письменное упоминание церкви относится к 1535 году.

2. Ни один из попадавшихся мне источников не упоминал, что в 16 – начале 17 веках существовала деревянная церковь, которая погибла в огне пожара, после чего, якобы, и был построен каменный храм. Источник, на который ссылается Владимир Бевз, мне, к сожалению, пока достать не удалось. Что именно там написано и правильно ли интерпретирована информация из этой книги – это хотелось бы узнать.

3. Очень было бы интересно почитать историческую справку заповедника. Много там информации или мало? Некоторые исторические справки заповедника крайне скудны. А как обстоят дела со справкой Троицкой церкви?

4. Тут, вероятно, ошибка – дело было в 1854-м, а не в 1845-м. К слову, во второй статье (она приведена ниже) уже упоминается 1854 год.

5. Это очень важная деталь – привязав кирпичи из доминиканского монастыря к концу 16 – началу 17 века, Владимир Бевз автоматически похожие кирпичи из Троицкой церкви отнёс к тому же периоду. Отсюда недалеко до вывода, мол, в 1616 году деревянная церковь сгорела, после чего был построен каменный храм и пол принадлежит именно ему. Однако Ольга Пламеницкая в своих книгах неоднократно указывала, что кирпичи эти датированы 2-ой четвертью 15 века. К слову, в 1420-м году Каменец пережил сильный пожар, так что вполне возможно, что появление нового пола в Троицкой церкви и в трапезной Доминиканского монастыря связаны с восстановлением после пожара 1420 года, а не того, который случился два века спустя, в 1616-м году.

6. Обратите внимание, Владимир Бевз упоминает раствор. Это важная деталь, поскольку руководитель экспедиции Адриан Мандзий в своём отчёте пишет, что камни сложены без раствора. Склонен предполагать, что Мандзий ошибся. Это один из многих примеров, когда два исследователя, вместе занимавшиеся изучением храма, противоречат друг другу.

7. «Приятно» осознавать, что по причине плохой охраны объекта (если она вообще была) часть находок растащили каменецкие дети. Интересно, что это, в общем-то, не скрывается. Может какая-нибудь ценная находка, которая помогла бы точно датировать сооружение, пропала, в результате чего много важных вопросов осталось без ответов.

8. Пример странной формулировки «Похожи, но не похожи».

9. Чешские плитки и похожи, и не похожи. Примеры аналогов автор не приводит, потому непонятно, насколько обоснована датировка плиток Троицкой церкви 12 – 13 веками на основе сравнения с чешскими аналогами.

10. Автор приводит в пример плитки с геральдическими элементами, которые ну никак не тянет искать на полу деревянного храма 12 - 13 века.

11. Геральдика в таком униженном состоянии, на полу (под ногами) - это действительно интересная загадка.

12. Тут Владимир Бевз полностью разошёлся во мнении со своим коллегой Адрианом Мандзием, который считал, что это остатки деревянного храма 15 – 16 веков.

13. Это не единственное место в текстах автора, где он упоминает, что плитки использовались не только для пола, но и для облицовки стен. Как всё это сопоставить с тем, что речь идёт о деревянном храме? Храм княжеского периода, у которого не только пол, но и стены покрывали керамические плитки с геральдическими сюжетами? Звучит странно.

Статья из Вестника №5 института «Укрзахідпроектреставрація» (1996):

Цитата

Церква Св. Тріці в Кам'янці на Поділлі

Не одне лихоліття зачепило крилом землю України, залишаючи розвали каміння на руїнах її святинь. Не оминула лиха доля й Кам'янець на Поділлі, зрівнявши з землею найяскравіші свідчення злету його минулої величі - храми.

З волі Божої розсіюється нині двоголово-червона пітьма національної та релігійної підневільності (комментарий 1).

Існування церкви Святої Трійці в Кам'янці документально підтверджене з 1582 р. (комментарий 2), однак ряд дослідників історії міста припускав її існування вже за часів володіння Поділлям князями Коріатовичами. Джерела свідчать про те, що 1616 р. згоріла стара церква й на її місці було збудовано нову – муровану (комментарий 3), котра на протязі свого існування зазнала низки втручань, а саме: 1744-1745 рр. - перебудовано стару дзвіницю (комментарий 4) й влаштовано новий дах; 1854 р. - перероблено куполи, замінено ґонтове покриття на металеве (комментарий 5), кам'яну підлогу замінено дерев'яною, оновлено іконостас; 1859 р. - розрубано віконні прорізи.

Зазнаючи час від часу певних змін, церква проіснувала до 1935 р.. коли була розібрана до фундаментів. На цьому її недоля не закінчилась. Привладні атеїсти, "дбаючи про народ", на її території розбили сквер, влаштувавши на середхресті бетонове корито фонтану. При цьому було зруйновано крипти й прорубано фундаменти траншеями водогонів (комментарий 6).

З отриманням Україною незалежності територія церкви з її фундаментами була передана для відбудови храму колишнім її власникам - отцям василіянам (комментарий 7).

Об'єднаними зусиллями фахівців Кам'янець-Подільського ДІАЗу. Кам'янець-Подільської Фундації (США, Канада, Україна) та інституту "Укрзахідпроектреставрація" було виконано комплекс історико-бібліографічних та архітектурно-археологічних досліджень храму. Внаслідок цих робіт не тільки отримано необхідну для проектування інформацію (комментарий 8), а й відкрито збережені фрагменти фундаментів із згорілими залишками зрубу давньої церкви (комментарий 9).

Найвагомішим результатом досліджень стало виявлення синхронних із фрагментами старої споруди елементів рідкісного виду оздоблення стін та підлог (комментарий 10) керамічними рельєфно-декорованими полив'яними плитками. На думку як вітчизняних, так і закордонних фахівців, такий вид оздоблення був у вжитку до кінця XIII століття (комментарий 11), що дозволяє визначити час заснування церкви Святої Трійці - ХІІ-ХІІІ ст. В процесі досліджень було зібрано зразки різних типів плиток, з яких визначаються більше двадцяти сюжетів зображень. Всі зразки мають покриті поливою лицеві поверхні. Зразки плиток, окрім чисто геометричних мотивів, доносять до нас з давнини актуальні на той час мотиви боротьби з поганством та тріумфу християнства, а також популярні тоді зображення міфічних істот.

Відкриті дослідженнями фрагменти давньоруського храму дозволяють з нових позицій глянути на широко розповсюджену дотепер версію заснування Кам'янця князями Коріатовичами.

З Божою допомогою та з людською участю підніметься з руїн ще одна перлина української архітектури (комментарий 12).

Галина Бевз, Володимир Бевз

Оригиналы:

Комментарии:

1. Строка спонсирована греко-католической церковью.

2. Смотрите комментарий №1 к первой статье.

3. Смотрите комментарий №2 к первой статье.

4. «Перестроили» или всё же «построили-нарастили»? Но тут важно другое – автор упоминает, что в 1740-х годах у церкви была колокольня, причём пишут, что она на тот момент была «старой». Кстати, Евфимий Сецинский восстановление колокольни отнёс к 1749 году.

5. Важная деталь – автор чётко указывает, что до 1-ой половины 19 века у церкви была гонтовая кровля. Это особенно важно, поскольку «отреставрированную» церковь покрыли медными листами.

6. Тут маленькая нестыковка. Статья опубликована в 1996 году, спустя два года после окончания раскопок. И вот мне стало интересно, почему Владимир Бевз пишет, что фундаменты были «прорублены траншеями водопроводов», тогда как Адриан Мандзий упоминает, что «две водные линии… нанесли незначительный ущерб фундаменту»? Как-то слова «прорублены» и «незначительный ущерб» у меня не стыкуются.

7. Строка спонсирована греко-католической церковью. Троицкая церковь была православной до 1699 года, затем последовал век греко-католической экспансии и снова период православия вплоть до разрушения храма. К тому же церковь у православной общины отобрали силой. Так что, фраза о «возвращении владельцам» не совсем соответствует истине.

8. Практика показала, что, несмотря на получение «необходимой для проектирования информации», церковь восстановили не такой, какой она была. Её восстановили такой, какой она была нужна новым владельцам.

9. Такие вещи нужно музеефицировать и открывать для осмотра, как мне кажется. Особенно если речь идёт об остатках храма княжеской эпохи.

10. Обратите внимание – снова упоминается, что найденные плитки покрывали не только пол, но и стены храма.

11. Тут, наверное, преувеличение. Как мы помним, с поисками аналогов у Владимира Бевза не сложилось, так что, возможно, пришлось выдавать желаемое за действительное.

12. Строка спонсирована греко-католической церковью.

В целом, заметно, что во второй статье (хоть она и короче первой) куда больше церковных воззваний. И понятно почему – вторая статья опубликована в 1996 году, когда началось восстановление церкви. И если ради нужд греко-католиков видоизменили проект храма, то видоизменить статью, снабдив её религиозными вкраплениями, - это пара пустяков.

И напоследок брошюра «Піднімаємо з руїн. Церква Св. Трійці в Кам'янці на Поділлі» (1996) авторства Владимира Бевза, выпущенная с целью привлечения внимания инвесторов. Текстовая часть знакома, потому комментировать особо нечего, а вот графическое наполнение куда интересней:

Брошюра предоставлена Ольгой Пламеницкой.

Чуть позже опубликую мнения о раскопках Адриана Мандзия и Ольги Пламеницкой. Затем зацепим тему проекта церкви и попытаемся понять, что находится в его основе.

[Filin]

Раскопки с точки зрения Адриана Мандзия

Ознакомившись с впечатлениями Владимира Бевза, переходим к впечатлениям Адриана Мандзия, археолога из США, который руководил раскопками Троицкой церкви. Полный его отчёт о раскопках мне пока в руки не попал, а вот с кратким отчётом вас могу познакомить. Напечатан он был в 1999 году, в книжечке «Сліди в минуле. Археологічні розкопки в середньовічному місті Кам'янця-Подільського», в которой речь шла о раскопках в разных местах города, потому теме исследований церкви там отвели всего несколько страниц (из них только одна текстовая).

Чтобы лучше понять взгляды Адриана Мандзия, нужно знать, что он вообще склонен сдвигать датировку не вглубь веков, а ближе к нашему времени. Так, например, по состоянию на 1998 год, он считал, что северная часть города начала заселяться только с 1400 года. Исходя из этого, становится понятно, что упираясь в границу 15 века, автор просто не в состоянии датировать обнаруженные находки более ранним временем, не говоря уж о том, чтобы сдвинуть датировку в район 12-13 веков, как это сделал Владимир Бевз и Ольга Пламеницкая.

А теперь фрагмент из упомянутой книжечки:

Цитата

Мабуть, найбільш інтенсивні розкопи проводились на місці знесеного храму української церкви Св. Трійці. Знищена в 30-х роках XX ст. ця церква була однією з найстарших і найвидатніших українських храмів регіону (комментарий 1). Зі зміною політичного клімату пізніх 80-тих колись заборонений український чин оо. Василіан почав тут проводити відправи (комментарий 2). Не дивлячись на фінансові обмеження, оо. Василіани хочуть відбудувати храм на старих фундаментах. Щоб визначити точне розташування церкви, а також перевірити стан кам'яних фундаментів, було необхідно провести великомаштабні розкопи.

На місті зруйнованої церкви довгий час не було ніяких забудов. Після II Світової війни тут було споруджено бетонний фонтан (комментарий 3). Початкові розкопи було спрямовано на знаходження точного положення кам'яного фундаменту та виявлення його руйнації при проведенні водопровідних труб до фотану. Хоча є два давні архітектурні плани (комментарий 4), між ними багато неспівпадінь, обидва плани показували що стіни будівлі утворюють прямокутник. Для українських церковних споруд прямокутні кути не є вірогідними (комментарий 5). Існують фотографії храму та, на жаль, сама споруда прикрита деревами (Фіг. 8а) (комментарий 6).

Після першого року розкопок було визначено точні розміри храму (Фіг. 86). Дві водні лінії, що йшли до фонтану, завдали незначної шкоди фундаменту (комментарий 7). Будівельно-архітектурні дослідження фундаменту протягом зими довели можливість зведення нової споруди. Складені відповідні проекти відбудови церкви (комментарий 8).

Археологічні розвідки в храмах часто потребують детального аналізу грунту для пізнання нашарування підлог і при розкопах в церкві Св. Трійці такі нашарування були чітко виявленні. Як можна бачити на фотографії розкопів апсиди храму (Фіг. 9а), мікростратиграфія чітко показує серію двох підлог, та кам'янии отвір з залишками риштування, що використовувалося при будові храму (комментарий 9).

Вік підлог можна визначити з аналізу знайдених в них монет. Нижня частина підлоги датується раннім чи середнім XVII ст. (комментарий 10), а велика кількість арабських монет з верхньої підлоги дозволяє віднести її до періоду турецького панування у місті, (1672-1699 рр.). В результаті розкопів можна зробити висновок, що камяниий храм був збудований на початку XVII ст., можливо, після великої міської пожежі 1616 року.

Продовження досліджень також дало перше конкретне підтвердження існування ранішого храму на цьому місті. При північній, східній частинах фундаменту було знайдено первісні людські поховання, правдоподібно, з ранішого храму, що були перерізані пізнішим кам'яним фундаментом (комментарий 11). Також розкопки при південній частині церкви відкрили сліди сильної пожежі, яка знищила первісний храм. Під слідами пожежі знайдено кам'яний саркофаг (Фіг. 96). Недоторкана спалена глина свідчить, що саркофаг був закопаний до знищення ранішого храму пожежею. В середині знаходився скелет трирічної дитини (комментарий 12).

Архітектурних елементів оригінального храму збереглося мало. Знайдений протягом перших розкопок кам'яний фундамент, кладений без розчину (комментарий 13), дозволив припустити, що ця будова була традиційною українською дерев'яною церквою. Додаткові розкопи на місці сильної пожеж, розкрили частину первісного храму – спалену дубову колоду, що лежала на кам'яному фундаменті, кладеному без розчину (Фіг. 9ц). Реконструкція плану першої дерев'яної церкви (Фіг. 9д) показує, що храм був подібний до православної архіектури, яка була популярна в XV-XVI ст. в Західній Україні (комментарий 14).

Продовження розкопів виявило велику кількість рельєфних керамічних плиток. Такі плитки рідко знаходяться на Україні і раніше були знайдені лише в церквах Галичини і Буковини з XIII століття (комментарий 15). Як і в Галичі, на плитках з церкви Св. Трійці є геометричні та рослинні орнаменти (Фіг. 106). Знайдені також плики із зображенням Св. Юрія Змієборця (Фіг. 10ц), зображенням лева, а також грифонів та орлів (Фіг. 10а). Незважаючи на те, що стиль знайдених плиток відрізняється від виявлених в Галичі, використання плиток в ужитку говорить про продовження архітектурної традиції з періоду Галицько-Волинського князівства на початку українського ренесансу XVI ст (комментарий 16).

Хоч матеріали розкопів продовжують проходити аналіз, можливо що найцікавішими знахідками з церкви Св. Трійці є дві мідні поховальні іконки (комментарий 17). На одній іконі не зберігся образ, а на іншій видно Богородицю за малим Іісусом на руках (Фіг. 10д). Чищенні і стабілізація знахідок проводилася у Львівському Інституті реставрації мистецтва.

Иллюстрации:

Материалы предоставлены Ольгой Пламеницкой.

Комментарии:

1. И даже датировку этой «одной из самых старых и выдающихся церквей» Подолья Адриан Мандзий не осмелился сдвинуть ниже отметки 16 века, а появление каменного храма отнёс к 17 веку.

2. Где тут? На фундаментах церкви?

3. Если посмотреть на аэрофотосъёмку времён Второй Мировой, на место, где когда-то была церковь, то там видно нечто круглое. Я подозреваю, что это фонтан, и если я не ошибся, то получается, что фонтан появился ещё до Второй Мировой.

4. Интересно, о каких планах идёт речь? Один из них – это, наверное, план Сецинского, а второй? Может план 1835 года?

5. Какой смысл вложил в эти загадочные слова археолог? Имел ли он ввиду, что ранние православные храмы были сплошь искривлены и искажены в линиях своих планов? Хочется верить, что он подразумевал что-то другое, поскольку в противном случае захочется усомниться в уровне знаний исследователя.

6. Тем не менее, фотографий, схем и чертежей было достаточно для того, чтобы понять – храм в 19 - начале 20 века выглядел не так, как восстановленная в наши дни церковь.

7. Чуть выше писал, что эта деталь меня смутила – Владимир Бевз писал, что ради труб «прорубили» фундаменты, Мандзий же говорит, что речь идёт о «незначительных повреждениях».

8. Наверное, правильно писать не «Составлены соответствующие проекты восстановления церкви», а «Исходя из пожелания василиан, были составлены соответствующие проекты восстановления церкви».

9. О чём пишет автор – непонятно. Какое отверстие? Какие леса?

10. Там, судя по всему, всё было перемешано, потому хотелось бы узнать, где именно нашли ту монету, на основе которой произвели датировку.

11. Очень интересная деталь, но снова непонятно, о чём пишет автор. Если идёт речь о погребениях внутри старого деревянного храма, то как их могли перерезать более поздние фундаменты, если старый храм практически полностью помещался внутри более поздней церкви? Или речь идёт о погребениях за пределами храма?

12. Ещё одна интересная находка, о которой сказано вскользь. К слову, у храма были крипты, но, ни Владимир Бевз, ни Адриан Мандзий не упоминают об их обнаружении. То ли отчёты поверхностные, то ли всё там настолько разрушено, что ничего не сохранилось, то ли раскопки не были основательными.

13. Как уже писал выше, Владимир Бевз наоборот отметил, что фундамент был скреплён раствором. Склонен поверить версии Бевза, а это означает, что Адриан Мандзий настолько «пристально» исследовал храм, что не заметил следов раствора.

14. При желании, можно отыскать и более древние аналоги, но, как писал в начале статьи, 15 век – это порог для Адриана Мандзия, в который упираются его датировки.

15. Вот тут очень интересный момент. Во-первых, археолог признаёт, что находки таких плиток для Украины редкость, а, во-вторых, отмечает, что-то более-менее похожее можно встретить только на раскопках церквей 13 веков, находящихся на землях Галиции и Буковины. Казалось бы – вот основание для того, чтобы сдвинуть датировку вглубь веков, но нет.

16. Видите, как ловко! Автор пишет, мол, да, плитки похожи на те, которые обнаружили в Галиче, и которые датировали 13 веком, но раз у автора есть планка «ниже 15 века не ходи!», то Мандзий нестыковку объясняет тем, что просто с тех времён традиции сохранились. Мол, спустя сотни лет всё так же мостили плитками полы храмов, как делали это в княжеские времена. Только непонятно вот что – если эта традиция была настолько живучей, что даже спустя века влияла на нормы декорирования церквей (причём даже не в районе Галича, а на Подолье), то почему аналогичные полы не находили в других церквях 16 веков?

17. Ни остатки раннего деревянного храма, ни каменный саркофаг, ни керамический пол, по мнению руководителя экспедиции, особого внимания не заслуживают, а вот две медные погребальные иконки (одна из которых вообще без изображения) – вот это находки, ничего не скажешь!

[Filin]

Мнение Ольги Пламеницкой

Ознакомившись с взглядами Владимира Бевза и Адриана Мандзия, почитаем, что по поводу всего этого думает Ольга Пламеницкая.

Фрагмент из книги «Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі» (стр. 39-42):

Цитата

Церква Св. Трійці, як і Іоано-Предтеченська, була зруйнована в 1930-ті рр. її підмурки археологічно досліджено в 1990-ті рр *. У межах нави мурованого Троїцького храму було відкрито залишки давнішньої церкви - фундамент, складений з колотого пісковику, як вважають дослідники, без розчину (1); на ньому було знайдено спалену дубову колоду. Це дало підстави стверджувати, що храм був зрубним, з прямокутною навою та гранчастою апсидою [Мандзій, с. 20]. Ширина й довжина нави визначаються в межах 7,0-7,4 м. (близько 16 ліктів по 0,46 м, уживаних у Х-ХШ ст.), а ширина й глибина апсиди - відповідно 5,1 м (11 ліктів) та 4,6 м (10 ліктів) (іл. 24). Ці розміри, як показали дослідження І.Могитича, характерні для дерев'яних храмів княжої доби, відкритих на теренах Галичини, Волині й Буковини [Могитич І. 1999]. Храм було знищено сильною пожежею. Під горілим шаром розкопами було відкрито кам'яний саркофаг зі скелетом трирічної дитини, а під пізнішою цегляною підлогою виявлено залишки ранішої підлоги, складеної з керамічних полив'яних плиток з рельєфними зображеннями лева, грифона, орла, геометричних і рослинних орнаментів та геральдичних мотивів (2). Плитки були обпалені, що свідчило про пожежу в храмі.

У датуванні первісної дерев'яної церкви думки дослідників, що спільно вивчали пам'ятку, розходяться. Так археолог зі США А.Мандзій висловлюється, на наш погляд, надто обережно: на його думку «храм був подібний до православної архітектури, яка була популярна вХУ-ХУІст. в Західній Україні». Зазначаючи, що виявлені плитки підлоги «рідко знаходяться в Україні і раніше були знайдені лише в церквах Галичини і Буковини з XIIIстоліття», дослідник втім вважає, що «стиль знайдених плиток відрізняється від виявлених в Галичі» і схильний датувати їх XVI ст. [Мандзій, с. 28]. Гадаємо, таке датування зумовлене концептуально невірним баченням дослідником перебігу містобудівної еволюції Кам'янця: він вважає, що територія, на якій постала церква, до 1400 р. була незаселеною. Архітектор В.Бевз не поділяє цієї думки і датує первісну церкву давньоруським часом, ґрунтуючись на сумі ознак, серед яких перше місце посідає саме керамічна підлога, в якій дослідник вбачає аналоги з чеськими плитками XII - XIII ст. [Бевз 1995, с. 75, 77] (3).

На нашу думку публікація матеріалів досліджень не була повною (4), і робити остаточні висновки передчасно. Втім, деякі деталі привертають увагу. Це передусім, форма плану церкви, яка має прямий аналог з польськими дерев'яними церквами - в с.Терепча біля Сяноку (XII ст.) та в м. Ярославі (XIV ст.) [Могитич І. 1999, с. 4-5, 11], а також з готичною дерев'яною церквою (костьолом) у Гервартові (Східна Словаччина) [Залозецький, с. 196-200]. Не менш цікаво, що останній об'єкт мав високу вежу-дзвіницю, що стояла впритул до західного фасаду… Гадаємо, не останню роль у визначенні датування й походження первісного храму Св. Трійці відіграватиме дослідження історичної долі Пониззя і можливих європейських впливів на розвиток сакрального будівництва.

_______________

* Розкопки здійснено експедицією «Фундація Кам'янця-Подільського» (США, Канада, директор Л. Мандзій) та Національним історико-архітектурним заповідником «Кам'янець» (В. Бевз, А. Задорожнюк).

Комментарии:

1. Как мы уже знаем, исследователи церкви запутались, был раствор или нет, потому, вероятно, Ольга Пламеницкая и сделала акцент на том, что по версии исследователей раствора не было. Если быть точнее – раствор не смог обнаружить руководитель экспедиции Адриан Мандзий.

2. В отличие от Адриана Мандзия, который почему-то больше всего заинтересовался погребальными иконками, Ольга Пламеницкая, как по мне, делает акцент на действительно стоящих находках.

3. История исследований храма Бевзом и Мандзием мне почему-то напоминает знаменитую притчу о слепых, которые ощупывали слона.

4. Интересно, а были ли вообще полностью опубликованы материалы раскопок?

Теперь фрагмент из книги «Castrum Camenecensis. Фортеця Кам'янець» (стр. 195-199), где ещё больше внимания уделено противоречивым и местами поверхностным выводам исследователей, участвовавших в раскопках Троицкой церкви:

Цитата

Деякі дослідники вважали церкву Святої Трійці найстаршою з церков Кам'янця, що за часів Кор'ятовичів вже існувала. Кор'ятовичам приписують її відновлення в XIV столітті [5СКР: 757; Синицкий: 11]. Натурні дослідження храму підтвердили його «до-литовську» метрику: в межах нави храму було відкрито залишки давнішої церкви - зрубної, на мурованому фундаменті, складеному на глинистому розчині *, з прямокутною навою та гранчастою апсидою [Бевз В.: 35; Мандзій 1999: 20]. Розміри нави давнього храму визначаються в межах 7,0x7,4 м, розміри апсиди - 5,1x4,6 м. Ці розміри сумірні до давньоруського «ліктя», що дорівнював 0,46 м і уживався при будівництві дерев'яних храмів княжої доби на теренах Галичини, Волині й Буковини [Могитич І.]. Храм був знищений пожежею [Бевз В.: 35]. За висновками А.Мандзія та В.Бевза, мурований храм постав на місці попереднього дерев'яного тоді, коли муровані підмурки дерев'яного храму вже не прочитувалися на поверхні, і тому в процесі закладення фундаментів мурованого храму фундаментні рови довелося дещо змістити [54] **. На думку В.Бевза, появі обороного триконху передувала одноапсидна мурована церква, яка постала ще перед Кор'ятовичами, в період відродження міста після золотоординської окупації, а трикон-ховий храм сформувався шляхом добудови до неї бічних конх та дзвіниці *** (1).

У наві та біля фундаменту вівтарної перегородки мурованого триконха було знайдено «in situ» фрагменти підлоги з цегли формату 205x205x35 мм, яка лежала на шарі вапняного розчину, а останній, в свою чергу, - на щільній глиняній підготовці, збереженій практично по всій площі мурованого храму. Ця остання обставина дала В.Бевзу підставу трактувати глиняну підтовку як частину конструкції підлоги первісного мурованого храму [Бевз В.: 35]. Бевз зазначає, що з аналогічної цегли було складено підлогу трапезної монастиря домініканців, яку датовано другою чвертю XV ст. **** (2). Під глиняною підготовкою цегляної підлоги Троїцької церкви було знайдено фрагментарні залишки більш давньої підлоги з керамічних полив'яних плиток. На думку В.Бевза, ця підлога перестала функціонувати після пожежі: на поливв'яній лицьовій поверхні керамічних плиток, яка на деяких плитках навіть розплавилась *****, налип шар спаленої деревини. На цій підставі дослідник дійшов висновку, шо підлога з плиток належала дерев'яному храму - попереднику мурованої Троїцької церкви ****** [Бевз В.: 38-39]. Полив'яні плитки підлоги покриті рельєфними зображеннями, сюжети яких різноманітні - геометричні й рослинні орнаменти, в тому числі дубові листки (священний дуб язичників), зображення Юрія Змієборця, лева, грифона - всього понад 20 типів. Аналоги зображень на плитках В.Бевз вбачає у сюжетах чеських плиток XII—XIII ст., відзначаючи, однак, значні відмінності в детаях [Бевз В.: 39]. А.Мандзій, хоча й проводить сюжетні аналогії з церквами Галичини та Буковини XIII ст., датує плитки Троїцької церкви XVI ст. [Мандзій 1999:28].

Ми маємо дещо відмінну точку зору щодо датування плиток з рельєфами. З огляду на характер геральдичних сюжетів, підлога з плиток, гадаємо, належала мурованому триконховому храму, а не дерев'яній церкві, що йому передувала *******. Один з тиражованих сюжетів плиток Троїцького храму - Орел в короні - є гербом Королівства Польського, уживаним з часів правління Владислава Локєтка (1306-1333) [szajnocha І-ІІ: 164; КККР: 83]; в якості шляхетського герба «Орла» він уживався без корони, з зіркою замість голови [Ostrowski: 411]; графіка зображення орла на плитці характерна для XIV ст. [Kałkowski: 104, 107]. Юрій Змієборець в аналогічній графіці відомий як герб, уживаний на печатках князів Кор'ятовичів. Рожа «Порай» є базовим геральдичним елементом однойменного польського гербу, найраніші відомості про який сягають 1386 р. - часів короля Ягелли [Ostrowski: 465, 466].

Вартою уваги є ідентичність геральдичного сюжету з гербом «Леліва» до зображення того ж герба (включно з особливостями графіки) на печатці, що належала Спиткові з Мельштина, який володів Поділлям в 1395-1399 рр. [szajnocha І-ІІ: 465; Пламеницька О. 2005: 81]. Геометричний орнамент одного з сюжетів паралелізується з орнаментом, характерним для стилю полум'яної (пізньої) готики [struhar: 101]; серед романських орнаментів галицьких плиток подібних орнаментів не зустрічаємо [Раппопорт 1994: 49-51; Ткачук, Тимус]. Другий тип геометричного орнаменту, відомий зі знахідки кахлі на Вірменському ринку Кам'янця, цілковито ідентичний орнаменту на плитці Троїцького храму, також є характерним для пізньої готики; А.Задорожнюк датує його XV - поч. XVI ст. [Задорожнюк, 1992:19, 30].

Отже, розглянуті сюжети плиток Троїцького храму не дають підстав відносити їх до XII—XIII ст., натомість їхня типологія виразно окреслює період другої половини - кінця XIV ст., в якому ми розглядаємо появу Троїцької церкви як типовий мурований триконх з вежею і оборонним ярусом над навою - майже точну копію церкви св. Параскеви П'ятниці. Троїцький храм постав правдоподібно за часів князів Кор'ятовичів за єдиним фортифікаційно-містобудівним задумом та архітектурною концепцією з П'ятницького церквою. Що стосується підлоги храму, покритої рельєфними полив'яними плитками, то, на нашу думку, вона могла з'явитися дещо пізніше, на етапі оздоблення храму - наприкінці XIV ст.: орнаментика плиток характерна для пізньо-литовського та раннього польського періоду, який хронологічно припадає на короткий етап правління Спитка Мельштинського гербу Леліва. Опосередковано на користь такого датування підлоги свідчить знахідка при розкопках Троїцької церкви срібного денарія другої емісії (1393-1396 рр.) Владіслава Ягелли… Цегляна підлога могла з'явитися на етапі ремонту храма після пошкодження первісної підлоги з геральдичною атрибутикою загиблого Спитка Мельштинського її не стали відновлювати.

Отже, є всі підстави вважати, що Троїцька церква споріднена з П'ятницькою як за містобудівним і архітектурним задумом, розмірами й пропорціями, так і за оборонною програмою, реалізація якої належить князям Кор'ятовичам. Не виключено, що у спорудженні обох храмів брали участь вірменські будівничі.

_______________

* Глинисті розчини в Кам'янці належать до групи архаїчних будівельних розчинів, досліджених у найбільш ранніх мурованих житлових будинках др. пол. XIII ст. [Пламеницька О. 2008: 23].

** Ми вважаємо за потрібне звернути увагу на те, що зовнішні поздовжні стіни нави мурованого храму зведено ззовні впритул до мурованих підмурків попереднього дерев'яного; за умови зникнення контурів попередніх підмурків такий збіг був би малоймовірним. Правдоподібно, що розміщення мурованого храму було визначено свідомо, а перерва між зникненням дерев'яного і будівництвом мурованого не була такою тривалою, як вважають дослідники.

*** Усне повідомлення В.Бевза. Матеріал не опубліковано.

**** Дослідження Домініканського кляштору Є.Пламеницької та А.Тюпича.

***** Торці та тильні поверхні плиток не обпалені.

****** Враховуючи думку В.Бевза щодо існування одноапсидного мурованого храму як проміжного етапу між дерев'яною церквою і мурованих триконхом, не знаходить пояснення той факт, що підлога з керамічних плиток, що належала дерев'яній церкві, уціліла in situ в період будівництва двох мурованих храмів.

******* Як аргумент на користь того, що підлога з полив'яних плиток належала дерев'яній церкві, В.Бевз наводить спостереження про відсутність слідів пожежі на тильному боці та торцях плиток. Втім, навіть у разі влаштування підлоги в мурованій церкві після знищення пожежею попередньої дерев'яної, плитки клали на спеціально підготовану поверхню, а не на шар пожарища.

Комментарии:

1. Судя по всему, Владимир Бевз со временем изменил свои взгляды на историю храма. Так, первоначально он делал акцент на том, что каменный храм появился только в 1-ой половине 17 века, позднее, как мы видим, он уже был готов рассмотреть версию, согласно которой первая каменная версия церкви появилась ещё в конце 14 века.

2. Этот же пол Владимир Бевз датировал рубежом 16 и 17 веков или началом 17 века, сославшись на те же материалы исследований, которые использовала и Ольга Пламеницкая. Как так получилось, что при этом в датировке вышел разнос в два века, я не понимаю, но склонен думать, что у Ольги Пламеницкой на руках больше информации о тех исследованиях, поскольку они проводились при участии её матери Евгении Пламеницкой, тогда как Владимир Бевз ссылался на обобщённый текст из «Памятников градостроительства и архитектуры Украинской ССР».

Как видим, Ольга Пламеницкая, в отличие от Бевза и Мандзия, потрудилась не только высказать своё мнение по теме датировок находок, но и постаралась обосновать свои выводы, приводя примеры и аналогии.

Иллюстрации из её книг вы можете посмотреть на страничке Троицкой церкви.

[Filin]

Проект реставрации 1990-х годов

Разобравшись с материалами раскопок, составив ориентировочное представление о массиве информации, доступном исследователям, переходим к стадии реконструкции.

Как видно из материалов, которые были опубликованы выше, у тех, кто был причастен к проектированию новой версии храма, похоже, не было каких-то особо уникальных иконографических данных. Упоминают план Томашевича, проект 1835 года, фотографии начала 20 века… все эти материалы были известны исследователям и ранее, ничего нового. Часть информации была получена во время раскопок, но эта информация откорректировала данные только о нижнем ярусе храма, уточнила его планировку.

Забегая вперёд отмечу, что для обоснования реконструкции храма в тех чертах, в которых она была произведена, нужны были весомые доводы в виде иконографии/аналитики/детальных текстовых описаний многовековой давности, но, судя по всему, ничего такого у проектировщиков не было, они просто где-то делали так, как нужно было заказчикам (монахам-валилианам, греко-католикам по вероисповеданию), где-то, как было проще и дешевле. И то и другое не имеет отношения к рестврации.

Напрашивается вывод, что те, кто решал, каким будет внешний вид храма, владели информацией, большая часть которой опубликована на страничке Троицкой церкви. Возникает вопрос – на основе чего они сформировали образ того храма, который можно увидеть в наши дни? Прежде чем ответить на этот вопрос, суммируем иконографические данные.

Итак, Троицкая церковь 1-ой половины 17 века представляла собой оборонный храм с башней-колокольней у западного фасада. И на страничке церкви, и в этой теме уже отмечалось, что нет единого мнения касательно того, когда церковь была перестроена в камне. Есть версии на любой вкус – 14, 15, 16, начало 17 века. Но в данный момент это не особенно важно, а важно другое – пока турки не появились в Каменце, церковь могла выглядеть как-то так:

Это эскиз, общий образ, церкви по состоянию на 2-ую половину 14 века. Его автор - Ольга Пламеницкая. Чуть позже мы его ещё детально обсудим, а пока это изображение необходимо для понимания того, каким был силуэт храма в 1-ой половине 17 века.

Далее была турецкая осада 1672 года. В течение нескольких недель мощная турецкая артиллерия утюжила город, превращая застройку Каменца в руины. Конечно же, особенно интересовали артиллеристов укрепления, к числу которых принадлежали и башни-колокольни храмов. Целый ряд колоколен Каменца во время осады был либо полностью разрушен, либо основательно повреждён. Вполне вероятно, что досталось и колокольне Троицкой церкви.

Далее идёт краткий период, очень важный для понимания того, как видоизменялся облик церкви. До 1672 года колокольня была, а в 1672 году она превратила своё существование. Вполне вероятно, что турки, захватив город, приняли Троицкую церковь с уже полностью разрушенной колокольней. После этого её могли разобрать до уровня нефа.

На плане Томашевича Троицкая церковь показана уже с небольшим минаретом, который турки в том же 1672 году быстро соорудили на том месте, где когда-то находились верхние ярусы колокольни:

Изображение предоставлено Ольгой Пламеницкой.

На основе этого изображения и массива данных о том, какой церковь была до и после турок, Ольга Пламеницкая предприняла попытку реконструировать облик храма по состоянию на 1672 год:

Обратите внимание - никакой массивной бани над нефом не было, было нечто вроде небольшой баньки или сигнатурки.

Ольга Пламеницкая отметила, что ни один из доступных исследователям польских источников, которые описывают город после 1700 года, минарет не упоминает, из чего был сделан вывод, что сразу после того, как турки в 1699 году вернули Каменец полякам, минарет разобрали, как говорится, «без шума и пыли» (с). Возможно, так и было, но я могу допустить, что минарет мог погибнуть и ранее, например в 1687 году, когда поляки под командованием Якуба Собеского предприняли попытку выбить турок из Каменца. Тогда польская артиллерия основательно прошлась по застройке города, уничтожив значительную часть построек в районе рыночных площадей Каменца. Тогда же, например, была стёсана колокольня старого костёла доминиканского монастыря. Склонен предположить, что в тот момент минарет Троицкой церкви был слишком приятной мишенью, чтобы поляки упустили его из виду.

Вернув город в 1699 году, поляки принялись восстанавливать Каменец. И если в 1-ой половине 18 века город возрождался не особо быстрыми темпами, то ближе к середине 18 века ситуация изменилась. В частности, именно на середину 18 века приходится расцвет Троицкого монастыря, основанного монахами-василианами «на базе» старой православной Троицкой церкви. По данным Евфимия Сецинского в 1749 году сообщается о строительстве василианами новой колокольни у церкви, но, как отмечал Сецинский, нет сведений, то ли они её «выгнали» от основания, то ли просто нарастили. Склонен думать, что речь шла всё же о наращивании.

Таким образом, во 2-ой половине 18 века храм снова обрёл колокольню. Её можно увидеть на гравюре Елисея Кошкина, созданной в 1794 году:

Изображение предоставлено Ольгой Пламеницкой.

Обратите внимание – над нефом нет барабана.

В конце 18 века Каменец перешёл под крыло России, а Троицкая церковь от униатов вернулась к православным.

То ли в конце 18, то ли в начале 19 века церковь видоизменилась. Во-первых, православные надстроили над нефом ужасную громоздкую «слепую» баню, во-вторых, декорировали верхний ярус колокольни и видоизменили её кровлю. Облик церкви, который она приобрела к началу 19 века, зафиксирован на чертеже 1835 года:

А это план фундаментов церкви, раскрытых в 1993 – 1994 годах, они как бы дополняют образ:

Кстати, обратите внимание, что ни на одном из планов, составленных по результатам проведения раскопок (все планы можно увидеть на страничке церкви), не показаны фундаменты притвора, а ведь его можно увидеть ещё на плане Томашевича.

Как выглядел храм в конце 19 – начале 20 века более-менее понятно благодаря целому ряду фотографий (их можно увидеть на страничке церкви). Храм имел вот такой вид:

Открыткой поделился spqr1

А вот современная картина-реконструкция художника Леонида Сорокатого (1995):

Как видим, к этому моменту был перестроен барабан, а северная пристройка (ризница) была объединена в один объём с северной конхой. Такой церковь была в начале 1930-х, когда большевики её разобрали вплоть до фундаментов.

Если составить краткое итого, то получится, что большую часть своей истории храм, во-первых, был православным, во-вторых, он стоял без колокольни только в период турецкой оккупации и в 1-ой половине 18 века (т.е. с 1672 по 1749 год), пока колокольню не восстановили.

Всё это наверняка знали те, кто участвовал в разработке проекта восстановления храма. Что же у них получилось? А вот что:

Обратите внимание на следующие детали:

1. Декоративная ограда церкви, не имеющая никакого отношения к реставрации. Чистая фантазия. Её, кстати, в иоге возвели в других чертах.

3. То ли колокольня, то ли надвратная башня, устроенная в западной части ограды. Тоже бутафория, этакая беседка. От неё впоследствии отказались, довольствовавшись куда более простыми воротцами.

4. Часовня в северо-восточном углу храмовой ограды. Проект не предусматривал её строительство, вероятно, её никогда и не было в том месте, но она там появилась после «реставрации».

5. Непонятная башенка на западном фасаде, о существовании которой ни один источник не сообщает. К счастью, от её возведения впоследствии отказались, поскольку в наши дни мы этот нарост не наблюдаем.

6. Проект предусматривал восстановление бани, которая впервые появилась где-то на рубеже 18 и 19 веков.

И самое главное – проект убеждал нас, что башня-колокольня, которая существовала до 1672 года и после 1749 года – это так, мелочь, которую не стоит восстанавливать! А между тем, отказ от колокольни полностью исказил ранний облик храма. Исходя из того, как часто проект в деталях менял свой облик (сравниваем то, что планировали и то, что построили) приходим к выводу, что детали особого значения для проектантов и заказчиков не имели. А между тем, дьявол в мелочах. Ошибаясь в «мелочах» они ошиблись в целом. Хотелось бы верить, что ошиблись по незнанию, но есть и менее приятная версия, согласно которой ошибки были умышленными.

От проекта перейдем к результату:

Что мы видим? О самом важном:

1. Отсутствие колокольни. О ней просто «забыли».

2. Деревянную баню образца начала 19 века. Более 150 лет назад у церкви была такая же, но после 1835 года её облик был изменён, и у церкви появилась более лёгкая, ажурная и презентабельная баня. До 19 века такой массивной бани у церкви не было.

3. Медной кровли у храма не было даже в 19 веке, когда гонтовую кровлю заменили металлической, выполненной из листов жести. Это важный нюанс – храм был накрыт гонтом вплоть до начала 19 века.

Очень печально, что редкий памятник архитектуры, неплохо себя чувствовавший ещё в начале 19 века, был так тупо уничтожен. И вдвойне печально, что из этой ситуации не смогли извлечь выгоду. Ведь была возможность на основе фундаментов восстановить памятник в чертах начала 19 века или даже в чертах 17 века, но вместо этого решили построить какого-то храм-мутант.

Ещё раз просмотрите изображения, на которых можно увидеть храм. Та церковь, какую можно увидеть в наши дни... какому из изображений больше всего соответствует? Если задаться таким вопросом, то в итоге приходишь к выводу, что церковь больше всего соответствует периоду конца 17 – начала 18 века, т.е. периоду наибольшего упадка, когда уже не было минарета, но ещё не восстановили колокольню. При этом в нынешнем храме присутствуют черты начала 19 века (деревянная баня), а также медная кровля, которой у храма вплоть до начала 19 века не было.

Какая же церковь предстаёт перед нами в наши дни?

1. Церковь, которую можно было увидеть до середины 17 века? Ясное дело, что это не она. У той церкви была иная ограда (вероятно, тогда ограда была приспослбена к обороне), была башня-колокольня и оборонный ярус над нефом (эту тему чуть подробней мы позже затронем), она была накрыта гонтом, у неё были крипты, она была православной, в конце концов.

2. Церковь 2-ой половины 18 века? Тоже не она. У той церкви также была колокольня (восстановленная в 1749 году), гонтовая кровля, которая, к тому же, была выполнена в формах барокко.

3. Конец 18 – начало 19 века? Нет, не похожа, ведь вид церкви этого периода зафиксирован на чертеже 1835 года.

4. 2-ая половина 19 – начало 20 века? Точно не она, ведь о том, как церковь выглядела в тот период, ясное представление дают многочисленные фотографии конца 19 – начала 20 века.

Если сопоставить данные, приведённые выше, то окажется, что перед нами церковь, более всего похожая на храм начала 18 века (когда церковь пребывала в состоянии упадка), которую снабдили чертами костёла (это, наверное, униатские веяния – треугольный фронтон, всевидящее око). Нет гонтовой кровли, нет оборонного яруса над нефом, нет колокольни.

Почему восстановили именно так? Ответ, как на мой взгляд, довольно прост – так хотели василиане (нынешние хозяева церкви), и не нашлось людей, которые могли бы им возразить. Василианам (греко-католикам по вероисповеданию) не нужен был православный храм образца конца 19 – начала 20 века. Не хотели они возиться и с восстановлением церкви по состоянию на 1-ую половину 17 века, поскольку, во-первых, это не так уж и просто воссоздать теоретический образ церкви 350-летней давности, во-вторых, никто на этом, как я думаю, особо не настаивал.

В итоге, Владимир Бевз, как я думаю, под давлением василиан создал проект церкви, удобный для её новых владельцев. Основное послание, зашифрованное в архитектурных формах - перед вами уже не православный храм, это храм греко-католиков. В нижней части он ещё соответствует облику храма, который находился на этом месте в 18 - начале 20 века, но чем выше, тем больше несоответствий.

С точки зрения реставрации это не была реставрация, это было приспособление объекта, исходя из нужд/запросов новых владельцев. Впрочем, львовская школа этим и славится – они часто не реставрируют, а именно приспосабливают памятники архитектуры.

Если ошибаюсь в чём-то, в каких-то выводах, поправьте.

[spqr1]

Цікаве фото під час відбудови церкви:

Источник

[Filin]

Ещё немного фото "в процессе":

Источник

Источник

Таким я увидел храм в апреле 2007:

А в июне 2007 церковь выглядела вот так:

Занятная деталь - во время строительства на заборе висело изображение, которое демонстрировало любопытным, как будет выглядеть церковь, когда её достроят. Так вот это было то самое эскизное изображение церкви с непонятной башенкой на западном фасаде и без фронтона, в общем, ранняя версия проекта. Таким образом, картинка на заборе в деталях не соответствовала тому, что возводилось.

[Filin]

Немного юмора по теме. Навели меня на книжку "Архітектура України. Велика ілюстрована енциклопедія" (2010). Вроде книга неплохая, но на Троицкой церкви её автор споткнулся, причём очень сильно:

Новодел автор принял за образец романского стиля, да ещё и отметил, что церковь практически на пострадала от поздних перестроек! В общем, по мелочам, там много всего забавного в описании.

[Filin]

В путеводителе "Kamieniec Podolski", Lwow, 2005 (тот, который выпустило издательство "Центр Европы") на стр. 216 наткнулся на изображение, которое ввело меня в ступор:

Как видим, подпись нам сообщает, что это проект восстановления церкви архитектора Владимира Бевза. Также видим, что башня у этой версии проекта есть, но посмотрите где её разместили! Получилась этакая средневековая самоходка, у которой всё самое интересное смещено в одну сторону, к алтарной части. Сходу в голову не приходят аналоги храмов, у которых была бы вот такая конструкция.

Странная башенка на западном фасаде имеется, как и на том проекте, который засветился выше. Также обратите внимание на форму кровли - на эскизе нет фронтона.

Что из этого следует? Может это какая-то шутка или обычный набросок, который не стоит принимать близко к сердцу? Но также возможно, что это не шутка, а один из вариантов восстановления храма, который, к счастью, не был реализован. Если было несколько разных проектов, которые имели настолько значительные отличия (с башней/без башни и т.д.), то это ещё раз доказывает, что заказчикам было не особо важно восстановить храм в прежних чертах, потому рассматривались разные варианты.

[spqr1]

Такий проект я вже зустрічав. Він є в путівнику О.Пламеницької "Кам"янець-Подільський". Найцікавіше є те, що на одній сторінці зображено і цей проект і власне проект автора, які суттєво відрізняються між собою і що доставило мені великих труднощів при розробці плану Старого міста. Так як за дизайн сторінки автор не відповідає - то це ляп в сторону дизайнерів цього путівника.

[Filin]

Такий проект я вже зустрічав. Він є в путівнику О.Пламеницької "Кам"янець-Подільський".

Так я картинку оттуда и взял, только из польской версии этого путеводителя )

[spqr1]

Пардон, випустив з уваги початок повідомлення

[Filin]

Ранний деревянный храм

Как известно, его остатки обнаружили во время раскопок церкви, проведённых в 1993 – 1994 годах. Выше уже отмечалось, что касательно этой находки мнения исследователей разошлись.

Владимир Бевз предположил, что это остатки храма древнерусского периода. Правда, при этом он допускал, что Троицкая церковь могла быть деревянной даже на рубеже 16 и 17 веков, до пожара 1616 года, в огне которого церковь могла погибнуть. Позднее он немного видоизменил свою гипотезу – деревянную церковь он всё также продолжал относить к древнерусскому периоду, а вот момент появление первого храма всё же решился сместить к периоду 14 века, к эпохе Кориатовичей.

Руководитель экспедиции Андриан Мандзий в своём кратком отчёте не уделил остаткам найденного храма особого внимания, без особых оснований отнеся его, то ли к 15, то ли к 16 веку (сам исследователь затруднился более точно датировать). Так или иначе, по его мнению, до начала 17 века храм был деревянным.

На плане показаны два храма – небольшая деревянная церковь, спрятанная внутри более массивной каменной церкви:

Схема выполнена Ольгой Пламеницкой на основе материалов раскопок 1993 – 1994 годов.
По материалам книги «Castrum Camenecensis. Фортеця Кам'янець».

Троицкая каменная церковь образца 17 века не была большим храмом. И, тем не менее, она обладала статусом собора, т.е. была главным храмом православной общины Каменца. Как по мне, то это часть одной из самых интригующих загадок города. Об этом писала Ольга Пламеницкая, которая отмечала, что формат храма не отвечал соборному статусу, поскольку сооружение было относительно небольшим. Кроме того, в городе была ещё одна точно такая же церковь – Предтеченска, а разве это нормально, когда у собора поблизости есть близнец? Понятно, что собор должен был выделяться, как по расположению в городской застройке, так и по формам и размерам. А между тем Троицкая церковь находится в северной части старого города, явно не в центре. По гипотезе Ольги Пламеницкой у этой загадки есть вполне логичная разгадка – соборной Троицкая церковь стала вынужденно, когда поляки оккупировали город (начиная с 1430-х годов), вытеснили из центра города православное население и приспособили под костёлы ряд церквей, который могли находиться в районе центральной площади. А тот самый первый потерянный православный собор находился на месте, где сейчас возвышается католический кафедральный Петропавловский собор. И даже более того – каменные конструкции старого православного собора, гипотетически, могли послужить основой для ныне существующего католического храма и сейчас, в теории, их даже можно увидеть и пощупать (пилоны нефа).

Всё это вступление о соборе и соборном статусе необходимо, чтобы показать абсурдность выводов, согласно которым найденный деревянный храм мог быть храмов, например, 16 века. Ведь в это период Троицкая церковь уже была собором, вполне возможно, что этим статусом она обладала и в 15 веке. И когда смотришь на деревянную малютку, пытаясь связать выводы того же Мандзия с фактом наличием у храма соборного статуса, то понимаешь, что не те исследователи церковь раскапывали.

Размышляя о находке, решил всё это в общих чертах визуализировать, показав объём найденного храма на фоне фундаментов более поздней каменной церкви. Разумеется, у меня нет опыта реконструкция и ничего реконструировать я не пытался. Я просто хотел понять, как выглядит объём найденного и фактически проигнорированного храма на фоне линий каменной церкви. В общем, в деталях всё может быть не так (высота, форма и количество окон, форма кровли, форма главки и т.д.), но это не важно, а важно увидеть общую картину, сравнить два храма.

Поначалу сделал вариант без притвора:

Без притвора храм мне показался скучным, потому я доделал притвор:

Был ли у раннего храма притвор или нет – на этот вопрос археологи ответить не смогли, впрочем, неизвестно, интересовал ли их вообще ответ на этот вопрос. Например, известно, что у каменного храма притвор был, но попробуйте на любой из схем/планов найти его фрагменты... Их нет. Вполне возможно, что у деревянной церкви был не только притвор, но и деревянная колокольня, но это пока не более чем гипотеза.

Посмотрите на эту малютку и ответьте на вопрос - ну разве эта церквушка похожа на православный собор общины, которая даже в худшие времена составляла треть населения города, а в лучшее времена им вообще весь город принадлежал.

Не похожа на собор и более поздняя версия Троицкой церкви, её каменный вариант. А где стоит поискать потерянный собор, выше уже было сказано.

Больше всего удивляет, что находка старой деревянной церкви особо и афишировалась и особого внимания исследователей не привлекла. Можно подумать, что в городе каждый год находят остатки архаических деревянных церквей. Причём, вместо того, чтобы законсервировать остатки фундаментов и как-то их музеефицировать, выставить на обозрение внутри «восстановленной» церкви, их просто похоронили под полом новодела, уничтожив таким образом хрупкую связь времён. В моих глаза это ещё один плюс в пользу версии, что проект восстановления храма был далеко не самым удачным.

[Filin]

Ещё одно фото из категории "в процессе" (не позднее середины сентября 2007):

Источник

[Filin]

Сравните два вида на церковь с севера, сделанные с разницей лет в 100:

Фотографией поделился spqr1

После сравнения в очередной раз хочется поднять вопрос об адекватности реставрации, а также отметить, что век назад в окружающем ландшафте церковь смотрелась куда более выигрышно, чем сейчас. Во всяком случае, мне так кажется.

[Filin]

В фильме Рожденные бурей (1957) есть интересная сцена, которую снимали на Троицкой площади. В тот момент, когда весёлый гармонист вертится возле телеги, на заднем плане можно увидеть пустырь на месте Троицкой церкви, уничтоженной в 1935 году. За пустырём видно здание келий и монастырский флигель:

[Filin]

Автор фото (?)

[Filin]

Ранее в данной теме я писал:

В 08.04.2013 в 22:30, Filin сказал:

... вместо того, чтобы законсервировать остатки фундаментов [обнаруженного во время раскопок деревянного храма] и как-то их музеефицировать, выставить на обозрение внутри «восстановленной» церкви, их просто похоронили под полом новодела, уничтожив таким образом хрупкую связь времён. В моих глаза это ещё один плюс в пользу версии, что проект восстановления храма был далеко не самым удачным.

А тут вдруг, осмотрев новомодный интерьер храма, обратил внимание, что там есть люк!

Находится он где-то между алтарём и северной конхой:

И вдруг подумалось - а что если там что-то сохранилось!? Под "что-то" я подразумеваю остатки загадочного деревянного храма (в датировке которого исследователи сильно разошлись) и небольшого склепа, обнаруженных во время раскопок...

Хотя скептики (люди, знакомые с методами работы заповедника), которым я показал это фото, предположили, что люк скорей всего был оставлен для каких-то коммуникационных нужд храма. Т.е. мысль о том, что что-то там могли сохранить и при этом не сообщить об этом общественности им вообще в голову не приходит. Вот такую репутацию себе за долгие годы создал заповедник.

[spqr1]

Церква станом приблизно на 22.10.2010

Источник

[Filin]

Увидел это фото и подумал, что ранняя версия Троицкой церкви могла выглядеть как-то так:

Источник

[AnKo]

Середина 19ст. Орієнтовоно 1865р

[Filin]

Ого... мощное фото. Во-первых, ракурс редкий. Во-вторых, если датировка более-менее верна, то получается, что снимок был сделан в очень интересный период, как раз перед тем, как эта часть города (то, что на переднем плане) сильно преобразилась. Ведь в 1864-м началось строительство Новоплановского моста и когда через 10 лет (в 1874-м) его ввели в эксплуатацию, планировка кварталов возле церкви была сильно изменена, ведь рядом с монастырским участком протянули важную транспортную артерию и провинциальный покой из этой части города ушёл )

Это кроп какого-то более размашистого кадра?

[spqr1]

Ось повномаштабна фотографія:

Якраз Новопланівського мосту ще немає. Судячи по будинкам, які збереглись, міст має бути тут:

Ну і сам кроп, який було представлено вище:

Фотографія зроблена дійсно у 1865 році. Якщо не помиляюсь, фотограф Август Енгель, але це ще потрібно підтвердити.

[Filin]

Повторил ракурс )

В наши дни с этой точки (полукруглая площадка чуть северней "Лебединого озера") мало что видно. Скажем спасибо тем, кто решил засадить всё вокруг деревьями, перекрыв множество прекрасных видов на Старый город. Впрочем, так даже лучше, т.к. если убрать растительность, то мы увидим не реконструированные дома, а всего лишь облепившие склоны убогие полипы новоделов (созданные с благословения руководства заповедника).

А это вид с соседней площадки, расположенной чуть южнее предыдущей (между Новоплановским мостом и "Лебединым озером"):

[rbrechko]

Фото церкви станом на липень 2011 року:

[Filin]

Автор фото: Пётр Игнатьев