Шманьковцы (Шманьківці): замок

[Filin]

Обсуждается этот объект: замок в селе Шманьковцы
 

Село Шманьковцы расположено в 65 км к югу - юго-востоку от Тернополя, в 10 км к востоку от районного центра Чорткова:

Живая карта

Информации о замке пока не очень много, потому в качестве вводной предлагаю вашему вниманию статью, опубликованную в газете Чортковского района "Голос народу", №52 (8442), 20 декабря 2013.

Цитата

Дерев`яний замок у Шманьківцях "родом" з ХVІІ століття

Тернопільська область, на теренах якої налічується третина всіх замків та оборонно-фортифікаційних споруд, посідає провідне місце в Україні. Проте значна кількість таких споруд поки що достатньо не досліджена та слабо вивчена або не виявлена досі.

Один з таких об`єктів – відкриті автором цієї статті залишки дерев’яного замку кінця XVII ст. На поч. 90-х рр. ХХ ст. мною проводилося археологічне обстеження старожитностей в басейні р. Нічлава, в тому числі с. Шманьківці. Було виявлено старожитності мідно-кам’яного (IV – III тисячоліття до н. е), ранньозалізного (I тисячоліття до н. е), перших століть нової ери та давньоруського часу (XII – XIII ст.).

Мою увагу привернув пагорб на одному з берегів Нічлави, на якому простежувалися вали. Як показали обстеження, це були залишки дерев’яного замку XVII ст. Він розташований на околиці села, що на розі подовгастого схилу висотою 10-15 м. Західна та північно-східна частина замку обмежена крутими важкодоступними схилами. З цієї сторони р. Нічлава утворює безліч рукавів та заплав, які дуже заболочені.

План замку XVII ст. у с. Шманьківці. Умовні позначення: А – дитинець; Б – вал; В – рів; Г – равелін: Г1 – теналь.

Замок має форму п`ятикутника, який у західній частині близько 60 м мав крутий схил (до недавнього часу тут був діючий кар’єр). Звідси північний ріг мису повертає на 30 м на схід, потім на 30 м цей борт пагорба звертає на південний схід. У східній частині замку насипаний вал. Збережена на сьогодні його висота близько 1 м, а ширина – до 5 м. У внутрішній частині дитинця (внутрішня частина замку, оборонно-фортифікаційної споруди) цей вал пологий, тобто це була аппарель (з французької apparelle – в’їзд). У фортифікаціях (з кінця XVI – початку XVII ст.) їх почали застосовувати, щоб було зручно і легко витягувати гармати на верхню частину насипу. Із фасової сторони (з французької face – лице, тобто сторона укріплення, яка повернута в сторону поля) цей насип зараз ескарпований (з французької escarpe – крутий, тобто це крутий внутрішній схил рову). Як встановили обстеження, з плином часу земля в цій ділянці поступово осунулася вниз, але в XVII ст. ця частина була контрескарпована (це обривистий схил зі сторони фронту). Нижче рівня валу, на глибині до 1 м, знаходиться трикутникоподібний майданчик, який нагадує равелін (з латинської ravelere – відокремлювати, це фортифікаційна споруда трикутникової форми, яка призначалася для перехресного обстрілу підступу до фортеці). Її дві бічні грані сягають довжини 30 м (рис. 1, Г). Вниз по схилу, з північно-західного кута равеліна, проходить теналь (з французької tenaille – "кліщі", у фортифікації це окреме, вузьке та подовгасте укріплення у вигляді вхідного кута). Ця теналь конусоподібно звужується вниз до заболоченої місцевості (рис. 1, Г1). Ця оборонна смуга до 1 м заглиблена в делювієвий схил мису (в геології це перевідкладені гірські породи, що осуваються вниз по схилах у процесі вивітрювання, водоерозії і т.п.). На цій теналі зі сторони фронту в деяких ділянках ще простежується насипаний зверху бруствер (з німецької brustwehr, від brust – груди та wehr – захист, це насип у фортифікаційній споруді, яка служила для зручної стрільби і захисту особового складу від куль та снарядів).

Зі сторони передполя насипаний вал (рис. 1, В), який має довжину до 100 м і з’єднується біля равеліна з другим, підвищеним валом з аппареллю та контрескарпом у східній частині замку. У деяких місцях цей вал сягає висоти 0,5-0,7 м. Перед цим валом на поверхні грунту ми прослідковуємо прокопаний рів (рис. 1, Б), та він сильно знівельований не лише часом, а й глибокою оранкою (до початку 90-х років ХХ ст. тут знаходилося поле). Можливо, що у цій фасовій частині перед еспланадою (тобто ділянкою фортифікаційної споруди, сторона укріплення якої повернута в поле перед широким простором замку) існували додаткові оборонні фортифікаційні споруди, але їх вже простежити неможливо.

Західна частина пагорба зруйнована кар’єром. У стінці цього урвища є прошарки попелу та деревного вугілля. В залишках культурного шару ми зібрали кераміку кінця ХVІІ ст. Судячи з огляду знахідок, у цій частині знаходився палац власника замку та господарські приміщення, які згоріли під час штурму та облоги цитаделі. За фортифікаційним плануванням тут був вхід до замку, який проходив через донжон (з французької donjon – володіння), це житлова та найбільш укріплена башта феодального замку. Шкода, але дана частина замку втрачена назавжди, її зруйнували мешканці села Шманьківці, які колись відвели це місце під кар’єр.

Хочу зазначити, що до побудови дерев’яного замку могли спонукати такі чинники, як матеріальна неспроможність власника звести тут кам’яний, хоча поклади каменю-вапняку в цій місцевості доволі багаті. Друга причина: на це не було жодної необхідності. З кінця XVI – початку XVII ст. у фортифікації відбулися суттєві революційні зміни: з`явилася нова, бастіонна система укріплень. Оборонні споруди почали зводити не обов’язково на домінуючих висотах, а стіни повинні були мати значну висоту. Цей час знаменується стрімким розвитком артилерії. Оборонні мури старих замків не витримували артилерійського обстрілу – вони під шквальним вогнем руйнувалися. У цей період оборонні фортифікації зводили на рівнинних місцевостях, стіни не були надто високі, а навпаки низькі, зате набагато товстіші. У багатьох випадках замість каменю застосовували дерево; бастіони зводилися земляні, що лише обкладалися камінням, – вони набагато краще витримували артилерійський обстріл. За цим же правилом збудований замок у Шманьківцях. Є такі замки і в інших місцевостях Чортківщини, які я відкрив та дослідив. З часом вони увійдуть до наукового обігу.

Архівні документи не дають жодної інформації про місцезнаходження цього замку. Хоча, аналізуючи подорожні нотатки співробітника агента французького уряду абата Пом’є – Ульріха фон Вердума (1632-1681), який у 1670-1672 рр. подорожував Західною Україною та Поділлям, можемо отримати цінну інформацію. У своїх мемуарах він навів описи багатьох міст і сіл України. Користуючись його нотатками, які видав К.Ліске польською мовою в 1876 році у монографії Cudzoziemcy w Polsce, дізнаємося про третю подорож, що тривала від 11 липня до 30 серпня 1671 р. і пролягла через Галичину та Поділля. Вона почалася у Львові і закінчилася у м. Бар (Вінницька обл.). У складі цієї експедиції 26 липня 1671 року Ульріх фон Вердум вирушив попри Теребовлю, через Янів, потім через Яблунів до Копичинців. Звідси "через зарослі кущами і кам’янисті гори ... через урожайну рівнину" за дві милі дістався до Чернихова. Тут У. фон Вердум зустрівся з польською армією, яка розташовувалася обозом на схилі. Він розклав свій намет біля бічного полку драгунів, яким командував пан сеньйор де Бохан, люксембурзький шляхтич. Чернихів, як писав мандрівник "є село з замком, яке кілька днів тому, після тривалої оборони, татари взяли штурмом і вбили всіх людей, не пошкодувавши жінок і дітей, які там переховувалися. Наші люди бачили їх тіла, які були ще не похованими". У коментарях до свого видання К.Ліске вказав, що Чернихів – це сучасне с. Чорнокінці.

Хочу зазначити, що в своїх путівникових нотатках У. фон Вердум допустив багато помилок стосовно опису та місцерозташування багатьох населених пунктів України. Можна не надто засуджувати У. фон Вердума за такі погрішності, адже багато даних він черпав з усних оповідей очевидців або інформаторів. Отримані джерела не були підтверджені документальними свідченнями. Навіть у наш час, коли досягнуто прогресу в галузі інформаційних технологій, допускаються доволі серйозні помилки – що тоді можна говорити про ті часи.

У цьому випадку погрішність допустив У. фон Вердум, назвавши населений пункт Чернихів, але насправді він знаходиться у Збаразькому районі (если речь о Черниховцах, то там, кстати, был замок - Filin). Стосовно місцерозташування замку в Чорнокінцях навіюються певні сумніви. По-перше, зараз тут є три села: це Малі і Великі Чорнокінці та Воля Чорнокінецька. Як тепер, так і в часи середньовіччя, ця місцевість стояла осторонь шляхів і не була важливим стратеграфічним пунктом. По-друге, автором статті неодноразово проводилися археологічні обстеження, але жодних оборонно-фортифікаційних старожитностей середньовічного часу не було виявлено. Навіть топонімічних назв місцевостей, скажімо, "замок", "підзамок" чи його похідних назв, які б привернули увагу для мого дослідження, тут немає зовсім.

Так, У. фон Вердум в своєму щоденнику допустився серйозної помилки, по-іншому назвавши населений пункт. У даному випадку, за аналізом археологічних артефактів замок із Шманьківців є саме тим, що поданий в описі мандрівника. Тому, з огляду на археологічне дослідження замку, автор статті відкрив невідому сторінку нашої історії. Ми маємо чудовий, невідомий досі оборонно-фортифікаційний об’єкт. Оскільки тут залишилися лише рештки оборонних споруд, необхідно втілити програму щодо його збереження та консервації як цінної споруди військової архітектури та історії нашого краю.

Володимир ДОБРЯНСЬКИЙ,

археолог

Источник

В 2014-м эту статью в немного переработанном и дополненном виде автор планировал опубликовать в сборнике конференции (не могу вспомнить какой именно), но поскольку конференция не состоялась, а сборник вроде бы так и не был напечатан, материал так и не был введён в оборот. Тем не менее, с переделанной статьёй удалось ознакомиться. Там есть несколько новых деталей, но в целом суть осталась той же - авторское описание укреплений замка + рассуждения вокруг информации Вердума. Статья, кстати, называлась "Про археологічне обстеження дерев’яного замку XVII ст. в селы Шманьківцях на Тернопільщіні".

Теперь можно немного поразмышлять над материалом.

Что касается Ульриха фон Вердума, то действительно создаётся ощущение, что в тексте ошибка, и Чернихов, упомянутый путешественником, – это Черноконцы или даже непосредственно Шманьковцы. Так или иначе, есть большая вероятность, что описанный опустошённый замок – это действительно укрепление, расположенное на околице Шманьковцев.

К слову, вот в оригинале нужный фрагмент из книги Cudzoziemcy w Polsce (стр. 137), где опубликованы заметки Вердума:

Расположение села Шманьковцы относительно сёл Малых и Великих Черноконцев:

Живая карта

Что касается расположения объекта, то сейчас для его обнаружения не нужно прилагать значительных усилий. Если в 1990-х и начале 2000-х, чтобы понять, где находился объект, нужно было проводить разведку на местности и расспрашивать местных жителей, то в наши дни достаточно посмотреть на карту Фридриха фон Мига (1779-1782), где линии земляного укрепления замка весьма хорошо читается:

Очевидно, эта карта Владимиру Добрянскому, автору статей о замке, судя по всему, неизвестна, т.к. все свои публикации он иллюстрировал только лишь планом, опубликованным выше, да и в тексте карту не упоминал.

Ознакомившись с картой Ф. фон Мига, быстро находим нужную возвышенность на современном спутниковом снимке:

Живая карта

Кроме того замчище отмечено на Викимапии, так что и искать ничего не нужно. Кстати, помимо замчища на карте отметили ещё и Подзамковую улицу, а также какую-то Подзамковую пещеру (комментарий к метке "Простягається тільки 5 метрів. Зруйнована внаслідок зсуву під час великого дощу"):

Перейдём к лёгкому анализу той части статьи, где описаны укрепления.

Что касается плана, то он, во-первых, не совсем правильно показывает ориентацию объекта относительно сторон света, во-вторых, не совсем правильно показывает планировку уцелевшей части замчища. В общем, его определённо нужно корректировать:

Если я правильно понял автора, то, выражаясь его терминологией (о ней речь пойдёт ниже), получим следующее:

В целом, у меня создалось впечатление, что автор не разбирается в фортификации в целом и в укреплениях 16-17 веков в частности. Не удивлюсь, если привязав замок на основе находок к 17 веку, автор статьи просто открыл описание типичного бастионного укрепление 17 века и начал поиск черт такого укрепления в обнаруженном замке. Как известно, кто ищет, тот найдёт, и автор то там, то здесь обнаружил черты укреплений бастионной эпохи, развившихся под влиянием растущей мощи артиллерии. Вроде кажется логичной мысль, что иначе быть не могло, но на самом деле многие замки даже в 17 веке строили не столько против врагов, вооружённых пушками, сколько против более актуального врага – татар, а эти ребята, как известно, артиллерию не жаловали, и если информация Вердума относится именно к замку в Шманьковцах, то становится понятно, что погиб он именно от татарского удара.

На карте Ф. фон Мига мы видим контур простого укрепления, обычный вал стандартного земляного/деревянного замка, без всяких признаков бастионных укреплений или даже башенных выступов.

Если в первой версии статьи автор о треугольной площадке, что она "нагадує равелін", то в более поздней её версии он уже уверился в том, что эта площадка "є равеліном". Но не каждая треугольная площадка перед замком является равелином. Треугольные площадки возводили перед основными линиями укреплений ещё до всплеска интереса к артиллерии (например, есть такая перед замком Крак де Шевалье), но это не повод каждую такую площадку именовать равелином, ведь этот термин в первую очередь воспринимается как отсылка к бастионной фортификации. В случае с Шманьковцами наличие одного "равелина" без других признаков бастионного фронта выглядит как минимум странным. Сюда же стоит отнести и рассуждения о фасах, теналях, контрэскарпах, аппарелях и т.п. Обилие терминологии, которую чаще всего используют применительно к бастионным укреплениям, побуждает видеть в замке в Шманьковцах какое-то модерновое укрепление, каким он, как мне кажется, не являлся.

Странно, что уверовав в образ замка артиллерийской эпохи, автор параллельно использует терминологию, присущую более ранним образцам фортификации. Так, к примеру, термин "детинец" используется то ли в значении "двор", то ли в значении внутреннего укрепления (неужели по отношению к равелину?). Также автор предполагает, что у замка был донжон (!), что вообще никак не вяжется ни с образом простого деревоземляного замка, ни с образом укрепления артиллерийской эпохи. А ещё через этот "донжон" каким-то образом можно было попасть в замок ("тут був вхід до замку, який проходив через донжон"). Используется также термин "цитадель", хотя непонятно, цитадель чего? Ведь цитадель в классическом понимании слова – это самая укреплённая часть (ядро) какого-то оборонного комплекса, города, к примеру, или крепости, а в Шманьковцах есть простой замок, так какая же это цитадель? И т.д.

Итого, спасибо автору за ряд ценных сведений о сохранившихся укреплениях, недавней истории Замковой горы и за размышления вокруг ошибки Вердума, однако, как по мне, часть текста, касающаяся интерпретации оборонной системы объекта, нуждается в серьёзной переделке.

С фото объекта пока туго. Могу предложить только такой вид на замчище, опубликованное на castles.com.ua (страничка Шманьковцев), а указание ракурса съёмки поможет повысить информативность снимка:

[balik2]

Ось шматок з нового видання щоденника Вердума, де назва населеного пункту інша (Dziennik podróży 1670-1672+Dziennik wyprawy polowej 1671_2012 [Werdum Ulryk])

[Filin]

Спасибо!

А не знаете случаем, что там написано в примечании (сноска №429)?

Значит официально признано, что речь шла о Черноконцах. Но, как отметил Владимир Добрянский, вроде бы нет сведений о том, что в Черноконцах некогда существовал замок. Не видно явно выраженных укреплений и на карте Ф. фон Мига, хотя восточная окраина села Великие Черноконцы и её застройка выглядят подозрительно:

[balik2]

У меня фото с книги только самих дневников Вердума, без примечаний, к сожалению.

[Filin]

"Галицька брама" - "Замки Тернопілля", №5-6 (149-150), май-июнь 2007:

Шманькцівці, с. (Чортківський р-н). Шманьківці придбали в 1485 р. магнати Бучацькі. Навпроти села, на східному березі річки Нічлавки, в урочищі Замкова гора на високому мисоподібному виступі знаодяться залишки замку XVII ст. [4 - С. 56]

-----

4. Земля Тернопільська. Туристичний путівник. - Тернопіль, 2003. - 368 с.

Как видим, "Галицька брама" в качестве источника указывает туристический путеводитель "Земля Тернопільська", в котором, насколько я понял, впервые была напечатана краткая справка о замке. Эта деталь не нравится Владимиру Добрянскому, который считает, что

... укладачі першої збірки некоректно поступили: без дозволу автора, який незадовго до видання книги виявив цей замок, не маючи ніяких відомостей про його місце розташування - головне без погодження та дозволів оприлюднити інформацію - внесли його у перелік старожитностей краю і цим порушили Закон України про збереження інтелектуальної властності.

Этот текстовый фрагмент с нотками негодования был напечатан в статье Владимира Добрянского, которую планировали выпустить в 2014-м.

Эта ситуация наводит на некоторые размышления. К примеру:

• Из приведённого фрагмента текста непонятно, имел ли В. Добрянский связь с издательством или авторы путеводителя какими-то другими путями узнали о существовании замка?
  
• В статье 2014 года В. Добрянский пишет, что разведки проводились в начале 1990-х, а Замковая гора привлекла его внимание в 1995-м. Вероятно, тогда же гору и обследовали. И если путеводитель вышел в 2003-м., а замок был обнаружен в 1995-м, то создаётся ощущение, что фраза "незадовго до видання книги виявив цей замок" не совсем корректна, т.к. между обнаружением замка и моментом выпуска путеводителя прошло около 8 лет.
  
• Насколько я понял, первые публикации В. Добрянского, касающиеся замка, появились только в 2012-2013 гг., т.е. спустя 17 лет (!) после момента обнаружения объекта. В свете такой "спешки" я лично только благодарен тем, кто стремится как можно быстрее ввести подобные объекты в научный и туристический оборот.
  
• Ну и с чисто юридической точки зрения хочется понять, может ли информация об обнаруженном объекте годами быть интеллектуальной собственностью автора открытия?

[HOUSE MD]

Звичайно, об'єкт у Шманьківцях більше подібний на замчище. Але варто зауважити, що у Вердума описано шлях з Копичинець (ст. 137) у Збриж (ст. 138) і вказано відстані від населеного пункту із замком до обох із них - 2 милі, що орієнтовно становить 15 км. Під цей опис підпадають Чорнокінці, а Шманьківці знаходяться в стороні від дороги та не співпадають відстані. Також Антоній Шнайдер в коментарях до щоденника (ст. 322) припускав що Черніхув це Чорноконці:

[Filin]

Возможно, были какие-то обстоятельства, заставившие Вердума приписать замок в Шманьковцах к Черноконцам (Чернихову)? Т.е. писать он мог действительно про Черноконцы, но при этом упомянуть замок, который ныне приписан к Шманьковцам.

Антоний Шнайдер упоминает, что на полях с Черноконцами всё ещё можно увидеть следы военного лагеря. Интересно, где это место? Может его локализация поможет понять течение мыслей Вердума ) Да и в целом, для воскрешения образа событий тех дней, было бы неплохо его обнаружить.

[smanu23]

Ось нові фото місця, де був Шманьківський замок:

[Filin]

В 31.12.2014 в 16:47, Filin сказал:

В 2014-м эту статью в немного переработанном и дополненном виде автор планировал опубликовать в сборнике конференции (не могу вспомнить какой именно), но поскольку конференция не состоялась, а сборник вроде бы так и не был напечатан, материал так и не был введён в оборот. Тем не менее, с переделанной статьёй удалось ознакомиться. Там есть несколько новых деталей, но в целом суть осталась той же - авторское описание укреплений замка + рассуждения вокруг информации Вердума. Статья, кстати, называлась "Про археологічне обстеження дерев’яного замку XVII ст. в селы Шманьківцях на Тернопільщіні".

С упомянутой статьёй, опубликованной в этом сборнике материалов, теперь можно ознакомиться:


Спасибо Максиму Огороднику за наводку на источник.

[Максим Данилюк]

Про Шманьківський замок є статя у Вікіпедії

[Filin]

В книге Катерины Липы Теорія архітектури, містика і війна (2016) на стр. 77 встретилось упоминание замка в Шманьковцах. Перед тем, как упомянуть это укрепление, автор перечисляет пятиугольные в плане замки, которые могли находиться под защитой пентаграммы, форму которой они как бы повторяли. Перечислив несколько каменных замков-пентаграмм, К. Липа также добавила следующее:

Цитата

На багатому будівельним каменем Поділлі траплялися і дерев’яно-земляні оборонні споруди. Зокрема, археологічні дослідження виявили поблизу села Шманьківці неподалік Чорткова п’ятикутний у плані замок із земляними валами та дерев’яними надвірними спорудами [1]. Можливо, його будівничі взяли за зразок муровану твердиню у Чорткові. Також цілком імовірно, що ця споруда — одне з багатьох майже знищених земляних укріплень, про які ми знаємо занадто мало і які чекають на дослідження.

------
1. Добрянський В. Про археологічне обстеження дерев’яного замку XVII ст. в селі Шманьківцях на Тернопільщині // Воєнна історія України: Науковий збірник. - Ужгород: Нац. військово-історичний музей України, 2014. - С. 46-48

Как видим, в качестве источника К. Липа использует статью, которая приведена выше. Однако, глядя на план из статьи и на спутниковые снимки, сложно согласиться с предположением, согласно которому в основе замка в Шманьковцах лежит пентаграмма, а простота оборонных сооружений и искривлённость уцелевших земляных валов и рвов не склоняет к мысли о какой-то особо продуманной схеме планировки оборонного пункта. Не прощупывается пентаграмма и на карте Ф. фон Мига. Отсюда надуманным кажется и мысль, что в Шманьковцах мог существовать дерево-земляной клон Чортковского замка. Так что с единственной известной К. Липе дерево-земляной пентаграммой Подолья не всё гладко.

[Filin]

Ещё одна статья о замке от Владимира Добрянского. Вышла в сборнике "Дослідження памяток козацької доби" (2016).

    

[Боровський Андрій]

На карті Боплана на захід від села Чорнокінці є село Czerminkofce. Очевидно, що це одне і те ж село, що і Черніхів Ульріха фон Вердума. Микола Крикун однозначно ототожнює село з карти Боплана з селом Шманьківці (Крикун М. Подільське воєводство у XV-XVIII століттях. - Львів, 2011. - с.198). Отже, проблему вирішено, - замок і дійсно в селі Шманьківці)