Nimrod
-
Публикаций
246 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
57
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем Nimrod
-
-
Обговорюються ці об'єкти: городище (I) та городище (II) в селі Городське.
Два городища мисового типу та велике селище між ними та навколо них залишені укріпленими частинами та посадом літописного граду Русі.ЦитатаЄ залишками Городеська, згадуваного Іпатьєвським літописом під 1257р. Складається з двох ізольованих одне від одного городищ - Великого і Малого.Велике городище розташоване в центрі села і займає мисоподібний виступ площею 1,3 га лівого корінного берега р. Тетерев. Відокремлене від плато потужним валом висотою до 7 м та шириною близько 20 м.
Городище досліджувалося у 1936 р. Ф.М Мовчанівським, а у 1947 р. В.К. Гончаровим. У валу зафіксовано житлові кліті-зруби з набором різноманітного побутового та господарського інвентарю, посуд 12-13 ст., кістяки загиблих людей, предмети озброєння, обвуглені залишки злаків.
Мале городище розташоване в 0,5 км. вниз за течією річки, й займає мисоподібний останець площею 0,2 га з ескарпованими схилам. Досліджувалося протягом кількох польових сезонів з 1936 по 1958 р. Ф.М. Мовчанівським, А.В. Дмитревською, М.Ю. Брайчевським, В.К. Гончаровим та Р.І. Виєзжаєвим. Тут досліджено близько двох десятків жител, декілька ремісничих майстерень, а також велику кількість господарських ям і будівель. Площу городища досліджено повністю. Культурний шар належить до двох періодів - давньоруського 12-13 ст. та післямонгольського - кінця 13-14ст.
Навколо двох городищ простежуються сліди селища 12-13 ст., що займало в давнину площу не менше 10 га.
Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.117.
Слід зауважити, що зафіксований розгром града Городеськ очевидно стався внаслідок нашестя моголів, але силами не їх військ, а навпаки військ Данила Мстиславова "Галицького", які здійснили ряд каральних походів проти волостей, що підтримували моголів. Проте град після розгрому зміг відновитися на деякий час.
Цікаве планування пізнього руського граду, подібне якому ми спостерігаємо також у випадку Возвягля.
Зникає концентрична конфігурація дитинець- окольний град- укріплені (острог) або неукріплені посади.
Натомість має місце дві укріплені зовсім не з'єднані між собою частини та великий посад навколо них.
Припускаю, що укріплені частини могли мати різних власників, наприклад одна належати князю, а інша місцевому феодалу, якомусь тисячнику або посаднику, - або взагалі церкві.
На сайті Руїна.Ру обговорюваний археологічний комплекс описаний очевидно за матеріалами А.Кузи:
ЦитатаГородск, село в Житомирской области.Близ села, на смежных возвышенностях лев. бер. р. Тетерев, городище из трех укрепленных частей — остатки древнерусского Городеска, упомянутого в летописи под 1257 г. Укрепления носят названия Большого и Малого городищ, Красная гора. Все они подвергались археологическим исследованиям.
Наиболее полно изучено Малое городище. Здесь обнаружено около 30 жилых и хозяйственных комплексов, найдены мастерские литейщика-ювелира, гончара. Раскопано несколько сыродутных горнов. В коллекции предметов с городища: серпы, косы, наральники, ножницы, топоры, ножи, замки, обломок меча, различные украшения, множество стеклянных браслетов. Большинство материалов хорошо датируются XII-XIII вв. Особого внимания заслуживает находка нескольких западноевропейских колоколов.
Основу вала городища составляли два ряда дубовых клетей, из которых внутренний был приспособлен для жилья.
Цікаво, що в цьому описі згадується ще один виявлений археологами укріплений пункт біля Городеська - урочище Красна (або Червона?) гора, про який Б.Звіздецький чомусь не згадує. Можливо тому, що це укріплення відноситься вже до другого періоду існування Городеська (кінець 13 - 14 ст.)??
Ця ж інформація повторена на сайті в іншому місці.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
1
-
-
Городище дійсно дуже цікаве, багатошарове, вочевидь набагато старше Звягелю та Корця, - причому укріплення ранньозалізної доби, які у нас зазвичай називають "скіфськими", так далеко на північ і захід від степової зони рідкість самі по собі.
*Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.116.Городище розташоване на північно-західній околиці села на краю плато правого берега р. Церем. У плані нагадує прямокутник розмірами 550х280 м. З усіх боків городище підвищується над долиною ріки на 25-30 м. Із заходу та півдня городищн оточене валом, зі сходу - валом та ровом, а з півночі - двома валами та ровами. В останнньому випадку відстань між ровом внутрішнього та зовнішнього валів складає 6-10 м. Висота внутрішнього валу 2-2,3 м., а ширина 10-12 м. Висота зовнішнього валу - 1,5 м при ширині до 8 м. Крім того, городище розділене поперечним валом на дві частини - меншу західну, площею 5 га, і більшу східну, площею до 10 га. Загальна площа городища без оборонних споруд - 15 га. На сьогодні вали в багатьох місцях знищені забудовою села та господарськими роботами.Городище обстежував М.П.Кучера у 1975 р. Ним складено план памятки, а також зібрано підйомний матеріал - ранньогончарну кераміку 9 - 10 ст., яка концентрується лише у західній частині городища. На підставі зовнішніх ознак М.П Кучера визначає час будівництва оборонних ліній укріплення періодом раннього заліза. Це підтверджують і стратиграфічні спостереження. Так, при обстеженні валу у північно-західному кутку майданчика зафіксовано згорілу будівлю 9-10 ст., яка була врізана в уже існуючий вал. Це дає підставі стверджувати, що незайняте укріплення ранньозалізного періоду було вдруге використане слов'янами наприкінці 1 тис. н.е.
Укріплення має цікаву конфігурацію (дещо нагадує гігантські укріплення ранньозалізної доби, розташовані південніше, в лісостеповій зоні України) - та не менш цікаву історичну долю. Вдруге воно припинило своє активне існування очевидно, завдяки військам Русі, що воювали "славінію" древлян. Багато нової археологічної інформації можуть принести розкопки цього укріплення.
Щодо подій Великої Північної війни, то хоча війска Петра Першого та Карла Дванадцятого вели кампанії на території РечіПосполитої, перебування цих монархів саме поблизу Звягеля видається сумнівним.
-
1
-
-
Прекрасно! Даже в наши дни городище выглядит очень эффектно, а в период жизни укрепления с палисадом по современному внешнему кольцевому валу и городнями по современному внутреннему кольцевому валу смотрелось вообще замечательно. Настоящая классика руських круглых укреплений-застав, некогда называемых историками "болотными городищами".
Кстати, размеры примерно соответствуют таковым у сенченского городища "Сампсониев остров", только то в плане не абсолютно круглое, а скорее напоминает (сейчас) сильно скругленный квадрат.
-
1
-
-
Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Башмачка
Городище з прилеглими до нього поселенням та могильником відноситься до черняхівської археологічної культури, яка склалася на основі германських, слов'янських та іранських племен (3 ст. - сер. 5 ст.), та як вважається, утворила ряд примітивних державних утворень з провідною роллю в них германців (остготи, везеготи).
ЦитатаПоблизу с.Башмачка (Дніпропетровська обл.) на правому березі Дніпра відоме городище черняхівської культури. Відкрито О.В.Бодянським у 1953 р., досліджене А.Т.Сміленко у 1971 - 1980 рр. Воно розташоване в центрі великого поселення. Городище займало мис розмірами 40 х 60 м, який з напольної сторони захищений двома ровами (на відстані 24 м один від одного) та поділеною на кліті кам'яною стіною завтовшки 3 м з дерев'яним верхом. Інші стіни були дерев'яними на підмурку. У центрі городища знаходилася велика наземна будівля (7,5 х 4,6 м), вздовж стіни - житла. Городище могло бути резиденцією місцевого вождя. З городища походять численні укламки гончарного та ліпного посуду, залізні знаряддя праці, побутові речі та прикраси (гребінь, бронзові фібули та перстень, скляні і сердолікові намистини).Поблизу розташовані два могильника черняхівської культури. На Північному досліджено чотири поховання за обрядом тілоспалення - одне курганне та три безкурганні урнові. На Південному могильнику досліджено одне курганне тілопокладення "князівського" рангу та 11 безкурганних тілоспалень. Пам'ятки датовано кінцем 3 - 4 ст.
*З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.323.
Обговорюване городище очевидно являло собою цитадель та адміністративний центр великого поселення представників черняхівської археологічної культури, яке інколи ототожнюється з легендарним готським містом Данпарстад (Данарштадт). Одне з трьох відомих археологам укріплених центрів черняхівської культури (два інших - городища Олександрівка та Городок).
Культурне та технічне піднесення населення черняхівської археологічної культури під впливом сусідніх римських провінцій далося взнаки зокрема і при побудові ними укріплень з кам'яною огорожею.
Є книга по темі: ISBN: 5-12-002689-3 Смиленко А.Т. "Городище Башмачка ІІІ-IV в. н. э." К. "Наукова думка", 1992, 133 с. яку можна знайти в Мережі.
Тут і тут можна побачити городище очима сучасних мандрівників.
Бібліографія, об'єкт у реєстрах памяток тут.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
1
-
-
Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Городище
Городище круглої конфігурації, залишилось від укріплення Старої Русі.ЦитатаРозташоване на південно-західній околиці села на підвищенні над заплавою р. Свинолужі. Площадка розмірами 30х35 м підвищується над місцевістю на 2,5 - 3 м. Вона оточена кільцевим валом висотою до 2 м (з внутрішнього боку) та шириною 7 м. За валом проходить рів, а ще далі - зовнішній кільцевий вал, висотою до 1 м. З боку заплави зовнішній вал зруйновано. З інших боків між ровом та зовнішнім кільцевим валом проходить терасоподібний майданчик шириною 6 м. Перед зовінішнім валом рову немає. Діаметр усього городища близько 100 м. Площа без оборонних споруд 0,09 га.Городище обстежене М.П.Кучерою в 1975 р., який і склав його план. Шурф, закладений на південно-західній ділянці площадки, дозволив визначити, що тут потужність культурного шару досягає 0,3 м. Шар насичений давньоруською керамікою 12-13 ст. У зрізах та пошкодженнях внутрішнього валу помітні залишки обвуглених дубових колод оборонної конструкції.
*Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.116.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Городище
Городище напівкругле за конфігурацією, примикає до високого берега річки, залишене укріпленим поселенням Старої Русі.
ЦитатаРозташоване у селі на краю обриву до заплави р. Коденка. Напівкругле у плані. З напільного боку оточене двома валами, які у південно-східній частині сплановані сучасною забудовою села. Висота внутрішнього валу - 1-1,5 м, ширина - 8-10 м. За валом зберігся рів, утворений схилами внутрішнього і зовнішнього валів. Висота зовнішнього валу до 1,5 м при ширині 10 м. Перед ним проходить сильно замулений рів. Зовнішній вал у південній частині виходить на край плато і його кінець продовжується на терасоподібному майданчику, який опускається на північ вздовж краю обриву.У південно-західному кутку городища між двома валами збереглася земляна перемичка з розривом посередині. Ймовірно, в давнину вхід у рів з боку заплави був перекритий і тут знаходився в'їзд.
Довжина площадки городища 150 м при максимальній ширині 90 м. Площа - 1 га. Висота городища над заплавою ріки Коденки - 15-20 м.
Городище у с. Городище обстежене М.П.Кучерою у 1973р. Він склав план пам'ятки і зібрав підйомний матеріал - давньоруську кераміку 12-13 ст. Серед підйомного матеріалу рідко траплялися фрагменти посуду ранньозалізної доби та періоду пізнього середньовіччя.
*Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - сс.115-116.
В даному городищі відсутність у місці його розташування мису, утвореного одним або двома водними потоками, змусила збільшити довжину оборонних ліній з одночасним посиленням оборони до двох рядів огорожі та двох ровів.
Можливо саме це городище коротко згадане на сайті Руїна.Ру, вірогідно за матеріалами А.Кузи:
ЦитатаГородище, село в Житомирской области.Близ села, городище древнерусского времени.
Втім, у Житомирській області є ще два городища поряд з однойменними селами: городище у Черняхівському та городище у Новоград-Волинському районах.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
Так, не факт, що навіть опитування місцевих жителів поможе в розшуку.
Щодо розміру, то типове кругле городище Посульської лінії біля с. Сенча, залишене фортецею-заставою Русі, яка проіснувала до могольського нашестя (і якому Ю.Моргунов за результатами досліджень присвятив окрему книгу), мало застінний (внутрішній) розмір 40 на 45 м. Невеличкий посад - хутор був поряд, а в самій заставі було головним чином військове майно. Тобто це був своєрідний середньовічний аналог невеликих шанців.
Втім, в обговорюваному випадку, можливо, це було спеціалізоване деревлянське городище-святилище?.. Тобто своєрідний поганський аналог оборонних з огорожею християнських храмів. Святилищам не потрібна велика площа, а кругле планування їм досить-таки властиве.
-
1
-
-
Дякую за обговорення і доповнення!
Планчик у книжці є. Городище знаходиться там, де річка робить "пташку", або "галочку", тобто поворот під гострим кутом, а саме зліва від "галочки". Таких місць у селі бачу два. Одне з них прямо навпроти відмітки з іншого боку переправи, але схоже це лівий берег Ужа)
Щодо підйомного матеріалу - основи для датування, схоже що і Кучера і Звіздецький вважали датування Русанової помилковим або випадковим. У книзі окремо обговорюються ті з укріплених поселень, які продовжили функціонувати після 10 ст., тобто у часи Русі і обоговорюване городище серед них не згадане. Датування городища 10-11 ст. в історії села очевидно все ж має означати саме 10те.
Щодо використання укріплення у ранньомодерний час, то Бараші не згадуються активно серед населених пунктів, охоплених конфліктами 17 ст. Тобто існування в той час лише села без оновлених укріплень, все ж видається більш вірогідним, ніж містечка або замочку. Конфігурація городища, судячи з планчику, все ж видається хоча й наближеною до прямокутної, але нерегулярною і скоріше обумовленою самою формою узвишшя-останця.
Втім, щось прояснити й перевернути наші уявлення звичайно могли би розкопки об'єкту. Якщо вони ще можливі й доцільні серед суцільної забудови центру села.
-
1
-
-
Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Городець
Городище складного мисового типу за конфігурацією, залишене ймовірно, військовим союзом - "славінією" древлян на останньому етапі його існування, та відновлене повністю або частково у період існування Старої Русі. Не виключено також, що укріплення було утворено Руссю невдовзі після завоювання нею землі древлян.
ЦитатаГородище розташоване в 1,5 км на схід від села і займає три ізольованих останця загальною довжиною 340 м, витягнутих з північного сходу на південний захід. Найменший, північний, останець, розмірами 90х25-28 м, з'єднаний з сусідім, розмірами 90х30-35 м, проїздом-перемичкою через яр. По південному краю першого проходить вал висотою 1-1,5 м ( з боку майданчика). Середній останець відокремлений яром, в якому влаштовано рів. На ньому великий вал висотою 1,5 м при ширині близько 10 м. Другий вал на перешийку на протилежному краю рову, за ним - другий рів.Третій останець у плані трикутний, довжиною 200 м, шириною близько 100 м. Обмежений ровом з ескарпованими схилами. З напільного боку через вузький перешийок з ровом влаштовано в'їзд. На північ від в'їзду - залишки валу , які простежуються і по південному схилу останця.
Городище відоме в літературі з 19 ст. У 1975 р. його обстежував М.П.Кучера і склав план. З південного останця зібрано підйомний матеріал - кераміку 10-13 ст., точильні бруски, заготовки та відходи виробництва шиферних пряселиць. При шурфуванні середнього останця виявлено, що потужність культурного шару 0,2 - 0,3 м. Він насичений керамікою 10-13 ст., уламками шиферу. Потужність культурного шару північного останця досягає 1,5 м по краях та 0,2-0,25 м у середній частині. Тут зафіксовано матеріали лише 12-13 ст.
У лісі перед в'їздом на городище зберігся курганний могильник площею близько 15 га
*Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.115.
Розпливчата інформація про обговорюване городище на сайті Руїна.Ру очевидно наводиться за матеріалами А.Кузи.
ЦитатаГородец, село в Житомирской области.Близ села, на левом берегу реки Словечны, городище. Подчетырехугольное в плане поселение обнесено валом и рвом.
На поверхности встречаются обломки гончарных сосудов, пряслица, камни и пр.
Насправді форму як трьох останців, зайнятих городищем, разом, так і кожного з них окремо, дуже важко назвати наближеною до чотирикутної.
В данному випадку перед нами досить великий, з цікавою, проте далеко не унікальною складномисовою конфігурацією, середньовічний укріплений пункт, який займав територіально важливе положення на території розробки декоративного каменю "шиферу", але залишився в тіні літописного града Овруча. Його розкопки можуть дати багато цікавого матеріалу з життя населення середньовічного Полісся.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
1
-
-
Обговорюється цей об'єкт: городище Пилипенкова гора
Городище відноситься до зарубинецької археологічної культури періоду кельтського впливу у сучасній Східній Європі (3 ст. до н.е.-1 ст. н.е.), яка (культура), як вважається, утворилася внаслідок взаємовпливів мігруючих кельтизованих германських племен та місцевого населення, та стала прототипом мовно-етнічної спільноти слов'ян. Розташоване городище безпосередньо біля Канева з півдня.
ЦитатаНайбільше городище зарубинецької культури (1,5 га) Пилипенкова Гора розташоване на високому пагорбі правого берега Дніпра на південній околиці Канева. Пам'ятку досліджували у 1948р. В.А.Богусевич і Н.В. Лінка, у 1966-1970рр. Є.В.Максимов. Укріплення являли собою систему валів і ровів, а також ескарпів, які оточували вершину горба. На розкопаній частині виявлено 42 житла і 112 господарських ям. Розташовані житла на відстані до 5 м одне від одного групами по 8 - 12 жител, які утворюють коло. Житла здебільшого прямокутні площею 12-20 кв.м., долівка заглиблена до 0,5 м. Стіни каркасно-плотової конструкції з глиняною обмазкою. Фрагменти обмазки з одного боку були ретельно загладжені, з іншого мали відбитки пруття. У центральній частині жител на земляній долівці знаходилися вогнища у вигляді глиняних або обкладених камінням черенів. Як правило, біля них були привогнищеві ями. Біля жител розташовані вогнища просто неба за кам'яними черенями - рештки літніх кухонь. На краю городища знайдено залишки залізоробних горнів та скупчення шлаків. З городища походить багато кухонного і тарного (горшки, корчаги, покришки, диски) та столового (насамперед чорнолощені миски) посуду, а також бронзові фібули, уламки зернотерок, серпи, бронзоплавильні тиглі, побутові речі, прикраси. Виявлено понад 2000 уламків амфор, що походять з античних центрів виноробства - Фасооса, Родоса, Пароса, Синопи. Городище датовано кінцем 3 ст. до н.е. - 1 ст. н.е.*З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.301.
Інформація про розвідки на об'єкті НДІ пам`яткоохоронних досліджень Міністерства культури України.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
1
-
-
m_potupchik, по моему скромному мнению формат форума как раз и предполагает обсуждение в том числе всех возможных версий и мифов связанных с определённым объектом, не исключая даже абсурдные и не стесняясь оспаривать авторитеты.
По крайней мере таким образом происходит некое просеивание и отбор информации.
Может быть через 50 лет городище станут называть уже не "троном", а "позолоченным унитазом")
Меня заинтересовало честно говоря сочетание круглой конфигурации небольшого городища с датировкой 10-11 вв. Получается укрепление могли создать уличи, что наряду с существованием круглых городищ у древлян окончательно подрывает версию М.Кучинко об этом типе городищ в до-руський период, как некой локальной волынской особенности.
-
Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Бельковці (Бельківці)
Городище, що залишилося від укріпленного поселення Старої Русі, звичайного мисового типу. Можливо тимчасово використовувалось у ранньомодерний період.
ЦитатаГородище розташоване на південний захід від села на низькому похилому мисі біля злиття невеликого сильно заболоченого струмка та р. Свинолужі в урочищі "Замчище". Висота мису над запллавою ріки - 3-4м. З напільного боку захищене двома валами. Площадка ореться.Обстежене І.П.Русановою у 1962р. На поверхні зібрано кераміку 12-13ст., а також піздньосередньовічну - 17ст. Поблизу мису, на полі, зібрано давньоруську кераміку 12-13ст., що свідчить про наявність тут неукріпленого поселення.
*Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - сс.114-115.
Розмір городища не уточнюється.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Бежів
Городище залишене, ймовірно, військовим союзом - "славінією" древлян, кругле за конфігурацією.
ЦитатаГородище розташовувалося на північно-західній околиці села. Площадка кругла в плані, по периметру оперезана кільцевим валом та ровом. Площа городища складала трохи більше 0,1 га. На сьогодні пам'ятку повністю сплановано.На початку 20-х років городище обстежене С.С. Гамченком, який склав план та зафіксував тут наявність "грубої слов'янської кераміки типу Корчак". У 1962 р. І.П. Русанова оглянула місце, де було розташоване знищене городище. Неподалік від нього вона зафіксувала виразні сліди селища з ранньогончарною керамікою. На цій підставі дослідниця відносить городище у Бежові до ранніх укріплень древлян 9-10 ст.
*Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.114.
В данному випадку найбільш цікавим видається кругла форма малого городища, властива військовим фортецям - заставам на рубежах земель Старої Русі. На думку М.Кучинка така форма укріплень спочатку була властива лише волинянам (можливо запозичена ними із заходу) і лише потім розповсюдилася на схід. Проте на прикладі обговорюваного городища бачимо, що такий тип укріплень використовували і древляни.
Залишається лише жалкувати, що таке цікаве городище у 20 ст. фактично було знищене.
-
1
-
-
В 23.04.2014 в 00:00, Filin сказал:Что касается возраста, то тут ещё нужно уточнить, как производилась датировка.
Определение возраста культовых сооружений по возрасту общины, а не самого здания, распространенная и часто сознательная ошибка, но я в общем исходил из самой поздней даты среди называемых. Существующая подгаецкая синагога построена в 1627 году, на 100 лет позже сатановской "сестры" и пока нет оснований думать, что их изяславскую "сестру" строили не в тот же период.
ЦитатаЕсли же синагога была построена в камне в 17 веке, то нужно понять, как много от раннего сооружения осталось в сохранившемся здании, ведь в истории памятника были не только разрушения, но и масштабные перестройки.Кирпич оставшийся от обстроек и декоративных элементов - это одно, а белый кирпич которым заделывали бреши в несущих стенах - это очевидно наследство котельной. От изначального сооружения вероятно осталось не так много, не говоря уже об отделке и декоративном оформлении, но очевидно также и то, что всё же осталось. Беда в том что этот памятник архитектуры нужно изучать, тем более учитывая его бедственное состояние, но это никто не делает.
Что касается толщины стен, то мне кажется что толщина стен за рамами большая и это видно на фото. Старые фото могут быть чересчур ретушированы, чтобы составить нам достоверное впечатление о чем-то, кроме общего внешнего вида объекта.
Кстати мысль: может окон на боковых фасадах первоначально также было по 4 (площадь стены позволяет) и лишь впоследствии часть из них замуровали.
ЦитатаКстати, стрельчатые окна не очень высокие. Возможно это означает, что внутри объём здание разбили на два этажа, как часто происходило с памятниками архитектуры, когда их планировали эксплуатрировать на 100%. А может окна в целом не очень высокие.Ну котельная требует все же какого-то зала. То есть разделение зала на два этажа, с разделением каждого окна по высоте попарно, как у синагоги в Остроге, мне представляется всё же сомнительным.
Размеры окон определялись очевидно высотой обстройки основного обьема. Так как окна должны были оставаться выше обстройки. У подгаецкой синагоги обстройка пониже, потому и окна более вытянутые, у изяславской синагоги обстройка повыше. Судя по современным фото бокового фасада котельной, цоколь обсуждаемого объекта попросту засыпан землёй. Отсюда складывается впечатление низкой высоты фасада. А на старых фото высота сооружения даже без фронтонов или предполагаемого аттика внушительная.
В том то и дело, что девятнадцатого. Когда укреплений как таковых уже не было, только остатки. Так что опять нам остаются гипотетические построения.
Части города, разделённые рекой - это уже отдельные автономные укрепления, которые могут лишь взаимодействовать, но также могуть быть использованы друг против друга.
-
Деревянные элементы конструкции - это, говорят, остатки ещё чешской межвоенной реконструкции замка)
Эх, год назад мы ухитрились пройти мимо замка не разглядев его и углубились далеко вдоль горы по старой мощёной военной дороге) Было дело)
-
Обговорюється цей об'єкт: городище у селі Бараші
Невелике городище, що залишилося від укріпленого поселення, вірогідно, військового союзу - "славінії" древлян, на узвишші над річкою Уж, конфігурація якого обумовлена місцем розташування. Ймовірно якийсь час використовувалось у ранньомодерний період.
ЦитатаГородище розташоване у центрі сучасного села і займає невисокий (до 5-6 м) останець у заплаві правого берега р. Уж. Площадка городища підпрямокутна у плані, розмірами 90х80м. Площа складає близько 0,6 га. В'їзд знаходився, ймовірно, у південній частині. Тут же збереглися залишки оборонного валу у вигляді невеликого відтинку по краю площадки. Зараз на території городища розташовано декілька будівель, частину його займають городи.Вперше городище у с. Бараші відмічене в "Сборнике топографических сведений о курганах и городищах Волынской губернии", а також в "Археологической карте Волынской губернии" В.Б.Антоновича. У 1962 р. його відвідала І.П.Русанова й датувала на підставі підйомного керамічного матеріалу 12-13 ст. У 1985 р. городище обстежив М.П.Кучера, який і склав його план. На поверхні було зібрано підйомний матеріал - велику кількість пізньосередньовічної кераміки та кахлів 17-18 ст., а також декілька фрагментів стінок ранньогончарних посудин. Остання обставина дозволила М.П. Кучері визначити час фукнкціонування пам'ятки 9-10 ст.
*Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.114.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.
-
1
-
-
Помещая Большую изяславскую синагогу в оборонные, я руководствовался не только её возрастом (который иногда определяют даже 16 веком), но и максимальным её типологическим сходством с Большой сатановской и Большой подгаецкой "сестрами". Ряд больших стрельчатых готических окон на боковых фасадах (четыре, три и в данном случае два), по два таких же окна на фасаде со стороны входа и круглое окно-люкарно над ними, предполагаемый стрелковый парапет в декоративном аттике. Кажется даже, что их проектировал один архитектор. Хотя вероятнее конечно следование одному удачному образцу, например в Сатанове.
Думаю что малая толщина стен иллюзорна. На фото, где видно полузаколоченное заложенное стрельчатое боковое окно, можно разглядеть, что внутренний обьем ниши за рамой весьма велик, но рамы при переделке должно быть вынесены вперёд для увеличения внутреннего обьема.
На первом из старых фото внизу большого фронтона видны какие-то отверстия, возможно оставшиеся в наследство от старого аттика.
Хотя конечно нужно рассматривать не фрагментарные фото, а сам объект, тут я не спорю.
За плотиной мог быть важный оборонительный узел, сейчас не имея хотя бы старых планов Изяслава, о замыслах градостроителей трудно судить.
Кроме того в 16-17 веках разрешение на строительство каменнокирпичной синагоги иудеям само по себе давалось достаточно редко - большинство были деревянные. Пренебрежение при этом нуждами обороны поселения достаточно маловероятно. Обстрел водной преграды и противоположного берега с крыши синагоги мог считаться достаточно удачным решением в обороне города, уменьшавшем потребность в специализированных орудийных площадках с той стороны.
Я тоже представил себе что-то вроде храма Богоявления Острожского замка с его специфическим огневым фасадом. Это сделало бы изяславскую синагогу практически уникальной. Но возможно дело в косноязычии повествователей и синагога просто находилась поблизости от ограды, но обособленно, как и все прочие.
Вопросов много и это не так уж плохо на самом деле)
-
Точно такие же "кастели" строили в 16 веке и в Великой Британии. Вот "кастель" Климартин в Шотландии. К слову, он тоже явно ассимметричный. Так что наши земли шли в ногу со временем)
А что касается отсчета истории замка Св.Николая с 14-15 века - вообще не факт что в то время там было что-то столь капитальное. И.Бартош приглашал венгерских специалистов, интересно что они выявили на месте по строительной истории сооружения.
-
Первая акварель показывает местность, действительно похожую на Сквирские Буки.
Вторая акварель возможно показывает место на речке, где сейчас расположен парк - примерно справа от сельского клуба.
Во всяком случае место, где расположена водяная мельница в Маньковских Буках, мне хорошо известна, сразу за ней начинается каньйон, а ничего похожего на отвесные стены нет на акварели.
На сайте Руина.Ру городище в Буках описано видимо словами А.Кузы:
ЦитатаБуки, село в Киевской области. На западной окраине села, на останце левого берега реки Роставицы, городище. Овальное в плане (площадь 1 га) поселение обнесено валом, уничтоженным карьером с сев.-вост. стороны. Въезд прослеживается с Ю. Здесь сохранились остатки трех валов. Культурный слой слабо насыщен обломками древнерусской (XII-XIII вв.) гончарной керамики. Недалеко расположено синхронное селище.Вот селище - остатки посада и есть видимо тем городом, о котором идёт речь в старых справочниках.
Нужно также заметить, что в 17 веке Буки, относясь к Сквирской сотне Паволоцкого полка Войска Запорожского, было селом, а не мястечком и не имело собственных укреплений (о таковых ничего не известно).
-
1
-
-
Добре вивчене багатошарове городище Монастирок поблизу Трахтемирова та Канева залишене укріпленим поселенням "мисового" типу, розташованим на узвишші над зручним бродом через Дніпро, яке занепадало та відроджувалося декілька разів, зокрема в часи існування спільнот зарубинецької археологічної культури, райковецької археологічної культури та Старої Русі. Городище входить до Трахтемирівського археологічного комплексу.
Перший період розквіту обговорюваного укріпленого поселення відноситься до зарубинецької археологічної культури періоду кельтського впливу у сучасній Східній Європі (3 ст. до н.е.-1 ст. н.е.). Як вважається, дана культура, утворилася внаслідок взаємовпливів мігруючих кельтизованих германських племен та місцевого населення, та стала прототипом мовно-етнічної спільноти слов'ян.
*З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - с.300.Багатошарове городище Монастирок розташоване на високому пагорбі правого берега Дніпра поблизу Канева. Досліджено у 1974, 1979, 1980, 1982-1985рр. Є.В.Максимовим і В.О.Петрашенко. На городищі відкрито 8 жител, 2 господарські споруди та 175 господарських ям зарубинецької культури. Оборонні споруди складалися з рову та земляного валу, на гребні якого був частокіл. Житла здебільшого мають квадратну форму, долівки заглиблені до 0,5 м. Їхні стіни були переважно каркасно-плотовими з глиняною обмазкою. Одне з жител мало зрубні стіни, що свідчить про переселення сюди частини північно-західного населення. У кожному житлі було глинобитне вогнище. Знайдено багато кухонного і тарного (горшки, корчаги, покришки, диски-коржівниці) та столового (головним чином, чорнолощені миски) посуду, а також уламки амфор, залізні вироби, бронзові фібули та ін. Об'єкти зарубинецької культури датовано кінцем 2 ст. до н.е. - 1 ст. н.е.Ще один період розквіту вказаного укріпленого поселення відноситься до райковецької археологічної культури періоду існування великих слов'янських військових союзів - "славіній" (8-9 ст.). Носіями райковецької археологічної культури являлися жителі більшості "славіній" на захід від Дніпра - полян, древлян, волинян, уличів, тиверців, білих хорватів, тому в деякій мірі данна культура є прототипом народної культури сучасних українців.
В цей час за результатами археологічних досліджень, поселення мало вже дві лінії оборони напільної сторони з дерев'яними стінами та воротами в вежах.
*З навчального посібника "Давні слов'яни. Археологія та історія", К. "Стародавній світ", 2012, 366с., нак. 1000 прим., - сс.350-351.На багатошаровому городищі поблизу колишнього с. Монастирок (Черкаська обл.) на плато правого берега Дніпра Є.В.Максимовим і В.О. Петрашенко досліджено 30 жител - напівземлянок з печами - кам'янками і численні господарські ями райковецької культури. З об'єктів походить ліпний та ранньогончарний посуд, залізні і кістяні знаряддя праці (ножі, ложкар, проколки), предмети домашнього вжитку і прикраси, зокрема бронзові сережки-лунниці. Знайдено також срібний арабський дирхем. Об'єкти райковецької культури датовано 8-10 ст.Поселення продовжувало існувати як укріплення Старої Русі, яке блокувало переправу через Дніпро і яке в данний час ототожнюється з літописним городцем Заруб.
*Зі статті: Козюба В.К. "До питання про нову каталогізацію словяно-руських городищ 8-13с., розташованих на теренах України, в збірнику "Археологія і давня історія України. Вип.1, - Проблеми давньоруської та середньовічної археології", К. Інститут археології НАН України, 2012, 586с., нак. 300 прим., - с.294.... частина городищ була військовими фортецями з відповідними залогами, що обумовлювало специфіку проживання на цих памятках і обмеженість господарської діяльності на них. Яскравим прикладом цієї особливості є городище Монастирок, що охороняло Зарубський брід на Дніпрі. Під час масштабних рокопок цієї памятки Є.В.Максимовим і В.О.Петрашенко було встановлено, що навіть давньоруська кераміка практично не зустрічалась поза межами об'єктів. (Максимов Е.В. Петрашенко В.А. Славянские памятники у с.Монастырек на Среднем Днепре. - К.,1988., с.6,8) *11* Ця обставина свого часу ввела в оману М.К.Каргера, який не знайшов на городищі давньоруських матеріалів і тому шукав літописний Заруб в іншому місці.
Втім, городець займав лише частину попереднього поселення.
На сайті Руїна.Ру його описано наступним чином:
Зарубинцы, село в Киевской области. В 2 км к С от села, в урочище Церковщина сохранились фундаменты двух каменных храмов XI-XII вв. здесь располагались известный Зарубский монастырь и древнерусский Заруб, впервые упомянутый летописью под 1096 г. Единого мнения о месторасположении Заруба-поселения нет. Ряд исследователей полагает, что в урочище Церковщина находился лишь монастырь, а само поселение стояло где-то в стороне, на высотах прав. бер. р. Днепр. Тщательные поиски летописного Заруба, предпринятые в 1973 г. Киевской археологической экспедицией, заставляют считать его местом — территорию храма на второй надпольной террасе. Только здесь обнаружена в изобилии древнерусская (конца XI-XIII вв.) гончарная керамика.Ця інформація з локалізацією монастиря без точного визначення місця знаходження городця Заруб очевидно застаріла.
На цьому ж сайті в іншому місці городище, залишене літописним Зарубом, вже ототожнються з городищем Монастирок:
Заруб Впервые упомянут летописью под 1096 г. Следы древнего города обнаружены у хут. Монастырек, в 1,5 км к северу от с. Зарубинцы Киевской обл. Здесь на высоком выступе правого берега Днепра расположено городище (площадь около 5 га), окруженное селищами. Памятник исследован Е. В. Максимовым и В. А. Петрашенко. На городище вскрыто около 3 тыс. кв. м. Сохранились отложения трипольской культуры, начала нашей эры, раннеславянского (VIII—X вв.) и древнерусского времени. Обнаружено восемь жилищ XI—XIII вв. Их нижние части углублены в землю. Печи глинобитные куполообразные. Помимо гончарной керамики, найдены стеклянные браслеты, железный серп. Укрепления сооружены в древнерусское время.Город Заруб охранял брод через Днепр. В 0,5 км от городища, на первой надпойменной террасе, в урочище Церковище, находятся руины знаменитого Зарубского монастыря. По мнению П. П. Толочко, город Заруб включал в себя не только городище Монастырек, но и поселение в урочище Церковище, где встречена в изобилии древнерусская гончарная керамика конца XI—XIII в.
В подальшому територія городища увійшла до володінь Трактемирівського Військового монастиря Війська Запорізького.
Досить цікавою є стаття щодо об'єкту та його оточення із газети 2000 за 2013 рік.
-
Большая синагога в Изяславе была построена в 17 веке и по некоторым сведениям входила в систему городских фортификаций, непосредственно в составе главной ограды.
Неоднократно горела и ремонтировалась.
К постройке или скорее реконструкции мог иметь отношение придворный архитектор дома Сангушков, Пауло Антони Фонтана.
Имела, традиционно для раннемодерных восточноевропейских синагог, основной центральный обьём и типичную обстройку вспомогательными объемами помещений.
Вероятно в 18(?) веке получила барочные фронтоны и скатные крыши.
В период УССР была приспособлена под фабричную котельную с серьезными повреждениями прежних облика и конструктивных элементов.
В данное время заброшена и разрушается. Расположена по ул. Советской (Радянськой) или Шолома-Алейхема(?).
Синагоге посвящены скромные странички в украиноязычной и в русскоязычной "Википедии".
Фотоотчеты путешественников об Изяславе с фотографиями обсуждаемой синагоги здесь, здесь и здесь.
У И.Пустынниковой информация про объект минимальна (фото).
Ещё ряд фото.
Прошу дополнить тему имеющейся информацией.
-
1
-
-
Да, только подробные исследования сооружения и раскопки вокруг него могут прояснить что-то больше. Потому что судя по имеющимся публикациям, таким как ссылки в библиографии приведенной статьи, в иудейских архивах подробной информации о бродских синагогах нет.
-
В принципе, первая половина 18 века в Речи Посполитой не была достаточно спокойной, чтобы исключить строительство оборонных синагог. Третья Северная война, война за польское наследство, рокоши... А Колиивщине ещё только предстояло произойти и уманьские иудеи наверное пожалели, что у них не было рядом оборонной синагоги.
Аттик же могли восстанавливать позднее с утратой его оборонных свойств или на оригинальном заделать и замазать бойницы. Ведь известно что обсуждаемая синагога неоднократно серьезно ремонтировалась.
Вот свежая статья об этой синагоге на сайте религиозного туризма.
В общем, думаю что синагогу преждевременно исключать из перечня оборонных. Её расположение внутри сильной городской ограды достаточно типично для городских оборонных культовых сооружений, в том числе синагог - они составляли вторую линию обороны города в важных секторах, например за воротами и калитками, на осевых улицах или площадях, простреливая предполагаемые направления движения прорвавшихся штурмовиков и служа кроме того редюитами (последними прибежищами для защитников).
И подобная синагога в Сокале тоже возможно является оборонной...
-
Так как книгу я держал в руках, подтверждаю, что в ней есть ещё и вторая фотография макета, доказывающая, что он отображает кроме замка и город, по крайней мере его центральную укреплённую часть с рыночной площадью и ратушей, а может и оба предместья (тоже укреплённые).
К сожалению, где находится данный макет, под фото подписано не было.
Градостроительную структуру Олыки и её укреплений неплохо помогает понять статья Петра Рычкова.
-
1
-
Грубське: городище
в Житомирская область
Опубликовано:
Обговорюється цей об'єкт: городище поблизу села Грубське
Багатошарове городище великого розміру, підпрямокутне за конфігурацією, має круглу за конфігурацією цитадель, збудовану вірогідно, пізніше, ніж основні укріплення.
Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - сс.117-118.
Обговорюване велике укріплення типологічно близьке гігантським укріпленням ранньозалізної доби, розташованим південніше, в лісостеповій та степовій зоні України. Вдруге почало активне існування очевидно, за часів "славінії" древлян, яке проте не було припинено і в наступні часи Старої Русі. При цьому очевидно було заново збудоване кругле за конфігурацією укріплення, яке грало роль дитинця - цитаделі поселення, посад якого теж був до певної міри захищений збереженими на той час укріпленнями античного часу. Пам'ятка надзвичайно цікава і потребує ретельного вивчення.
На сайті Руїна.Ру городище згадане вірогідно за матеріалами А.Кузи, але з прикріпленням до с.Биково:
Тут, як бачимо, не згадується, що за археологічними матеріалами, не лише новостворене Мале городище, а й принаймні частина Великого городища була також заселена у Середні Віки, причому не з 12 ст., а раніше - з 8 ст.
Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.