[Батіг / Битва під Батогом 1652 р.]

Проспер Мериме описывет польский лагерь так:

Цитата

Мав понад 20 тисяч воїнів, з них 12 тисяч кінних, яких роз­ташував табором на правому березі ріки Буг. Густий ліс, болота, невисоке гірське пасмо, що тягнулося паралельно до берега ріки, оточували польське військо, повністю за­криваючи йому виднокруг

Возможно "невисоке гірске пасмо" это возвышение паралельное Бугу (обозначено красным), а болота это заплавные берега Южного Буга, они здесь на правом берегу по 100 метров ширины (обозначено зеленым).

Лес видно на карте Боплана

В одном месте возле Четвертиновки видны остатки каких-то земляных валов - сейчас там кладбище, так что нормально обследовать их невозможно.

[Батіг / Битва під Батогом 1652 р.]

На карте Брацлавского воеводства 1730 года Боплана Четвертиновка и Батог действительно разные поселения. Батог ближе к Южному Бугу. Скорее всего современная Четвертиновка это слитые воедино два села.

[Батіг / Битва під Батогом 1652 р.]

На карте 1897 года есть обозначения нескольких водяных мельниц на р. Нетека, как раз в 5 верстах на юго-восток от Ладыжина. Это косвенно может свидетельствовать о наличии в древности там поселения. Эту территорию я не осматривал, может действительно там был Батог?

[Батіг / Битва під Батогом 1652 р.]

На карте 1897 года никакого селения Батог нет и в литературе местечко Батог упорно связывают с Четвертиновкой, которая получила свое имя от князей Четвертинских, которые владели селом в ХVІ в.

Цитата

Четвертинівка (Батіг)

Поселення розташовувалося у Брацлавському воєводстві, на березі р. Батога (притоки р.Південний Буг). В XVI ст. належало князям Четвертинським, від яких через шлюб перейшло до князя Януша Збаразького. Укріплення збудовані до 1620 року (Slownik geograficzny krolestwa polskiego i innych krajow slowianskich wydany pod redakcya F. Sulimirskiego, B. Chlebowskiego, Wl. Walewskiego. - Warszawa, 1895. T. 14. s.290) Містечко засноване у 1629 році. Належало родині Слупичів (Zrodla dziejowe / Wyd. A. Jablonowski. Warszawa, 1894. T. 20. - s. 109). Як укріплене поселення згадується у 1640-х роках (Дневник Станислава Освенцима // КС. - К., 1882. - №1. - С.134). Тепер с.Четвертинівка, Тростянецький р-н, Вінницька обл.

О. Мальченко Укріплені поселення Брацлавського, Київського і Подільського Воєводств (XV - середина XVII ст.) - К., 2001. - С.288.

[Батіг / Битва під Батогом 1652 р.]

К сожалению, карту 1679 года невозможно точно привязать к рельефу, так же неизвестен ее масштаб. Я попытался привязать ее к изгибам реки и оврагам, которые на ней изображены. Вот вариант с генштабовской 100000

Есть еще один вариант из книги Dlugolecki W. J. Batog 1652 - Warszawa, 1995.

На ней поселение Батог обозначено на месте между современными Губником и Ладыжином. К сожалению пока неизвестно о каких либо находках на этой территории. Мало того на этом месте теперь огромный карьер.

Все находки, которые известны (пули, картечь, ядра, монеты), походят с этой территории:

[Раковецкий замок: макет]

Случайно нашел еще один вариант макета, опубликованный в журнале "Пам'ятки України" № 4 за 1986 год, стр. 39

[Замки и крепости Украины: рисунки, графика и т.п.]

Винницкие "Муры" Наполеона Орды

Те же "Муры" авторства Винницкого художника А. Шевчика

[Карта/план из фильма "Триста лет тому..." (1956)]

Скорее бутафория. Карта похожа на карту Каменца-Подольского 1672 года Томашевича, но только похожа. А совсем она не похожа на карту Корсуня.

[Зиньков (Зіньків): замок]

Источник: Вечерський В. В. Фортеці й замки України. К., 2011. - 664 с.; 619 іл.

Источник: Липа К. Під захистом мурів (З історії української фортифікації Х-ХVІІ ст.) - К., 2007. - С. 127

[Батіг / Битва під Батогом 1652 р.]

Місце битви 1652 р., згідно з опублікованими джерелами, розгорнулося фактично на території укріпленого польського табору поблизу поселення Батіг, яке розташовувалося у Брацлавському воєводстві, на березі р.Батога (притоки р.Південного Буга). В XVI ст. поселення належало князям Четвертинським, від яких через шлюбні зв’язки пе­рейшло до князя Януша Збаразького. Укріплення збудовані до 1620 року. Містечко засноване у 1629 році. Згодом належало родині Слупичів. Як укріплене посе­лення згадується у 1640-х роках.

Мартин Калиновський обрав батозькі укріплення для квартирування частини польських військ, що перебували під його командуванням на території України, скоріш за все тому, що під м. Ладижином знаходилися його власні маєтки, хоч його за це і критикували. Як зазначає М. Грушевський слідом за спогадами свідків – у тому таборі могло розміститися до 100 000 чоловік.

Як показала місцевість, що підтверджує і російська мапа 1769 р., при накладанні її на сучасну мапу, польський укріплений табір розташовувався на високому плато та просторій улоговині-видолку правого берега р. Південного Бугу. Зі сходу укріплення оточував Південний Буг, а з інших сторін глибокі балки. Також його розділяла майже навхрест р. Батіг та так звані "Кривавий" та "Кутів" яри. На мою думку територія табору складала біля 100 га. Нині значну частину території польського табору займає сучасне село Четвертинівка, що значно ускладнює локалізацію табору. Точне місце розташування поселення Батіг – не відоме, та найбільш вірогідно, на протилежному від табору схилі балки по берегам трьох струмків, що утворюють р.Батіг.

Оборонні споруди табору складалися із низки редутів, частково з’єднаних між собою валами та ровом. Польська кавалерія скоріш за все розміщувалася на плоскій вершині плато, тому що улоговина не зручна в плані оборони та була на той час заболочена. Німецька піхота та артилерія розташовувалися в редутах.

На російському плані позначено 19 редутів. Розміри редуту могли коливатися від 1000 до 25000 кв. м., залежно від значення і величини гарнізону. Гарнізон редуту міг складатися від 200 до 800 чоловік піхоти та від 2 до 4 гармат.

Отже, в батозьких редутах могло розміститися від 3800 до 15200 вояків та від 38 до 76 гармат, що в середньому і дає відоме історикам число найманого війська – 8000 піхоти і 55-58 гармат.

Зважаючи на те, що укріплення під Батогом мали досить вигідне географічне положення – розташовані на пануючих висотах та оточені з однієї сторони Південним Бугом і з інших – глибокими балками та ярами, маючи досить сильні земляні укріплення, повністю укомплектовані гарнізоном, поляки могли успішно боронитися від будь-якого війська. Командир гарнізону – старий вояка Пшиємський мав рацію, рекомендуючи Калиновському відійти з кавалерією до м. Кам’янця-Подільського, а сам хотів залишитися із німецькими найманцями боронити табір. Та коронний гетьман чекав на підхід лівобережного польського контингенту, а тому не хотів покидати ці все ж таки досить зручні позиції.

Польська кавалерія, що знаходилася у таборі складалася із 12 тисяч "кавалерії народової" – "крилатих" шляхтичів-гусарів із Фортеці-над-Смотричем. До цієї військової еліти Речі Посполитої приєдналося і львівське воєводське "посполите рушення". До складу цього феодального ополчення додавалося біля 20 000 чоловік: шляхтичів, прикарпатсько-русинських бояр і озброєних слуг-галичан. Пшиємський вважав таку кавалерію дуже непевним і небоєздатним військом, що і підтвердилося наступними подіями.

Пізніші версії про те, що табір, за рахунок своєї просторості, був небоєздатним є лише міфом, вигаданим для того, щоб хоч якось виправдати поразку Калиновського. Причиною поразки, на мій погляд, стала абсолютна небоєздатність та відсутність дисципліни в польському феодальному ополченні, що взагалі було для нього характерно. Хоча козацькому війську і вдалося непоміченим сховатися в навколишньому лісі, а татарам системою балок підійти впритул до табору, та ряд пожеж, які невідомо хто спричинив у обозі, паніка і бунт, що виникли у польському війську, були козакам справжнім подарунком. Доки німецькі гармати за наказом Калиновського стріляли по бунтівній польській кавалерії, а шляхта рубала ландскнехтів, козацьке військо досить легко увірвалося до табору і фактично вщент його розгромило.

Гусари і ополчення майже не чинили опору, а намагалися врятуватись втечею та майже всі загинули або потрапили у полон, крім того багато поляків загинуло від німецьких куль та картечі і під час втечі – у хвилях Бугу. Згодом частина кавалерії на чолі з Калиновським спробувала сховатися у німецьких редутах, та оточені зі всіх боків не встояли і вони. Ті, хто врятувався, загинули від рук навколишніх селян. З майже 40 000 тисяч війська врятувалися ледве кілька сотень людей.

Ми у 2012 році обстежили берега р.Батіг, "Кривавий Яр" та висоти, які ще не встигли зруйнувати навколишні гранітні кар’єри. Результати обстежень підтвердили, що місце бою було на попередньо визначеному місці: знайдено велику кількість свинцевих куль та картечі, підківки козацьких чобіт, монети того часу, стремено. На жаль, не вдалося обстежити місце розташування редутів, тому що частина укріплень знаходиться сьогодні під садибами с.Четвертинівки, що підтверджують чисельні знахідки ядер та їх осколків на людських городах, а інша частина, як ми вважаємо, знищена сучасною автотрасою та оранкою. Залишки одного редуту ще простежуються на території сільського кладовища. Отже точне нанесення на карту розташування польських укріплень, а власне і границь місця битви вимагає подальшого наукового вивчення методами аерофотографування та геомагнітної зйомки.

[Великая Снетинка: редуты]

Укрепления XVIII в. возле с. В. Снитынка:

Укріплення ХVІІІ ст В Снітинка.pdf

[Ямполь: локализация укреплений замка и города + другие темы по истории]

Информация к размышлению.

Ниже явно искусственный ров в месте впадения Русавы в Днестр. Это явно следы раннего укрепления, я думаю Древнерусского периода.

К сожалению никто там специально исследования не проводил и находки этого периода мне не известны, но место интересное, будет время попробую что-то поискать.

[Ямполь: локализация укреплений замка и города + другие темы по истории]

Загалом я не мав на увазі знищення, а сам факт зрівнювання з землею. Стосовно знахідок - тут нічого не можу сказати.

P.S. До речі, взагалі маю сумніви щодо того, що велися розкопки саме тих курганів, які вказано Сецінським, а не більш пізніх.

Курганы вблизи Ямполя раскапывались в 1984-1994 годах (имеется ввиду не только возле Ямполя, а и в самом районе). Курганы раскапывали для спасения их содержимого от уничтожения в результате строительства так называемой "Порожской оросительной системы", которая входила в глобальную оросительную систему района. Курганы мешали проходу поливалок (была угроза перелома труб), а также уничтожались при строительстве водопроводов и прокладке дренажных труб. Естественно курганы уничтожаются при проведении археологических исследований, другого метода к сожалению на сегодня не придумал никто во всем мире. Если бы их не раскопали археологи - уничтожили бы строители (и уничтожали и уничтожают до сих пор).

Что до находок в курганах - большинство погребений относится к ямной культуре кон. ІІІ тыс. до н. э., на втором месте культура типа Бабино вторая половина бронзового века конец ІІІ - начало ІІ тыс. до н. э., небольшое число сарматских погребений конца 1 в. н. э. и совсем малое число погребений 9-10 в. н. э.

Вот несколько фото находок из курганов возле Ямполя.

Что касается "Царской долины" в Ямполе, это низина между улицами Ленина, Подольской, 1-Мая и Пушкинской. По народному преданию через нее проезжала царская карета будто-бы Екатерины ІІ и утонула в болоте. Замок там точно не мог быть, та как эта территория затапливалась каждую весну, до постройки в 90-х годах дамбы вдоль Днестра.

[Буша: замок]

Есть и такой вариант.

[Буша: замок]

Макет делала художник заповедника. Чем она руководствовалась не знаю, скорее своей фантазией и более чем скудными описаниями города и замка.

Реставрацию единственной оставшейся башни проводила фирма "Кам'янецьподільскреставрація" г. Каменец-Подольский по проекту института "Укрзахідпроектреставрація" г.Львов

[Иванков: укрепления]

В 12.08.2013 в 22:33, HOUSE MD сказал:

В 06.08.2013 в 16:42, Filin сказал:

...Поскольку я не знаю, где находится урочище Глубочок, то остаётся опираться на другие ориентиры. Упомянутое в описании село Подлесовка находится в 6-7 км к северо-востоку от с. Иванков....

Ось ці об'єкти на карті Шуберта:

Нет, это действительно курганы - мы их раскапывали в 80-90-х годах. Шведские валы могли быть редутами времен походов Петра 1 на Молдавию. Смотрите тему по укреплениям с.Михайловка.

[Винница: замок №1 (на Замковой горе)]

В 20.12.2013 в 17:32, Askold сказал:

Досить примітивна модель, імхо єдине що вдалося правильно відтворити це дуже загальний вид деревяних замків України 16-17 ст. - нижню частину частоколу обмазували глиною. Думаю що вінницький замок за виглядом скоріше нагадував деревяні стіни тернопільского замку - там подібна конструкція.

Макет Вінницького замку виготовлений латвійськими художниками в 1964 році під час реекспозиції Вінницького обласного краєзнавчого музею. Якщо цікаво даю трохи кращі фото. Фото мої.

Тут можна побачити поштові листівки кінця ХІХ початку ХХ ст. із зображенням місця, де стояв замок до того як був знищений каменеломнею.

[Винница: замок №1 (на Замковой горе)]

Існує Ревізія Вінницького замку 1545 року вперше опублікована О. Яблоновським в книзі "Zrodla dziejowe. T. VI. Rewizya zamkow ziemi Wolynskiej w polowie XVI wieku", виданій в Кракові у 1877 p.

Ось, як там описується Вінницький замок (скорочено):

І так, що замок Вєніцкий з початку будівництва в собі має.

Перше, побачили збудований міст, которим до замку їздят. Той міст ввесь і підйом і воріт двоє в замок, повинні робити всі міщани міста Вєніцкого всім засобом без всякого поділу, що потрібно поправити, бо фундамент поганий і взводу на цей час не має, лише ворота. Ланцюги до взводу за господарські гроші куповані, а тепер один ланцюг, тільки якщо буде взвод зроблено, тогди потрібно до нього два ланцюги. Замків нижніх теж немає, одно два замочки, которі до воріт непотрібні. Князь староста наказав купити їх за свої гроші.

Вежа одна над ворітьми. Про ту вежу говорили всі зем'яни і міщани, що вони з маєтків своїх не повинні робити, що тая вежа роблена наймом за гроші господарські.

Біля тієї вежі, зайшовши в замок, по ліву руку від ріки Богу починаються городні зем'янські і міщанські :...

(йде перечислення городень які кому належать і хто їх має ремонтувати)

Од тої вежі до вежі воротної всіх городень п'ятнадцять. Тобто всіх городень замку вєніцкого тридцять і веж три.

Про роботу того замку радий був написати, яка городня добра, а котра лиха і що була б потреба поправити, іно в цьому замку немаю чого хвалити, ввесь обсипався і огнив, і обмазання все обпало, на вежах ні на одних, як підсябиття, так і сходів, ані дверей до обланків немає.

До того ж також і вельми малий є, і деревом дуже тонким роблений, і ще про замкові стіни, право одні дюри, і не знаю де інше так просто замок зроблений був, як цей тутешній; не лише людям в час пригоди від навального противника немає де запертися і оборону звідти вчинити, але і бидло страшно заперти, бо скільки живу такого простого і слабого замку українського не бачив. ...

А до озброєння замку веніцкого належить дві гармати невеликих литих, одній кінець ворвався, заправлено залізом, з тої стріляют, которая стоїт на мосту. А друга гармата на вежі од міста, розповідають прив'язана деревом, з тої стріляти небезпечно.

Гаківниць залізних двадцять і шість добрих готових до стрільби; і чотири киї старосвітських, литі напевне до стрільби; а ручниць ні одної немає; пороху готового может бути якоби камінь(Камінь — одиниця ваги, дорівнювала 32-50 фунтам, відповідала пуду.), селітри дві бочки(Бочка — тара місткістю віл 36 до 122 гарнців. Один гарнець дорівнював близько 4 л.) невеликих, менше солянок(Солянка — міра сипких тіл; дорівнювала малій бочці, тобто 20-25 гарнців.), а третьої бочки половина; сірки може бути з камінь, свинцю може бути більши трьох каменів; куль добрих кам'яних залізом обливаних дев'ятнадцять, а гаківничих куль сорок, порохівниць ні одної немає.

Пушкар один, на ім'я Федор, которому службу платят з скарбу 6 коп грошей, і сукно люньське; порох він робить з готової селітри, а як сслііру робити не умієт. А другого пушкара на ім'я Міхна з Бару... тих часів при нас, той умієт і селітру робити і гаківниці і ручниці.

Студня в замку справлена зовсім за князя Пронського грішми господарськими, глибиною 8 саженів, а в поперек 2 сажені.

Література:

Косаківський В.А. Ревізія Вінницького замку 1545 року //Подільська старовина: Зб. наук. праць. - Вінниця. 1993. - С. 322-332.

див. http://muzey.vn.ua/node/46.htm

Існує ще опис 1552 року, опублікований в брошурі: Білінський М. Вінницький замок. Історичний нарис з доби 16-18 ст. - Вінниця, 1926 -Т. VI. - 18 с.

Вінницький замок збудований над рікою Бог, на скеляс­тій горі. Він займає площу 20 саж. завдовжки і в 20 з чвертю саж­нів завширшки. Тепер площа колишнього замку зменшилась, бо частину скелі знесено для добування каменю. Стіни в замку були подвійні: одна з дубового дерева взруб, друга на відстані від неї на лікоть з лозового плоту, обмащена глиною, між ними насипано землі з піском. У найголовніших місцях на верхніх стінах були вежі і одна башта над ворітьми, де був в'їзд до замку підйомним мостом через рів. Весь замок був оточений частоколом з двома ворітьми, одні - на горі на південь, другі - внизу від мосту. Мостів було два: один на Богові, інший на річці Вінниці. Коло обох були млини».

З описів видно, що нічого у замку не було збудовано з каменю або цегли - всюди тільки дерево. Цим і пояснюються часті руй­нування, яких він зазнавав під впливом стихій, а отже, вимагав безупинного ремонту, про що свідчать ілюстрації 1545 та 1552 ро­ків. У самому замку розмістились: церква на честь Покрови, дві світлиці, грідня у вежах, чотири земляні кліті, кухня й пивниця. За стінами замку - стайня, кухня і, як подано в описі, - «Изба чорная».

З 1400 по 1569 роки замок зазнав тридцять великих нападів, горів і знову поставав над Богом. У 1580 році його спалили тата­ри, і більше його на цьому місці не відновлювали, а почали буду­вати на острові Кемпа.

[Михайловка: укрепления (батареи)]

Возможно, но для этого надо видеть конструкцию укрепления. Кроме того село Пороги находится почти напротив Сорок, которые были первоначальной целью Петра. Во всяком случае Пороги так и названы - что имеють возле себя днестровские пороги и броды через Днестр, а в районе Михайловки очень крутые склоны со стороны Молдавии. Возле Михайловки могли быть батареи времен казацких воен или что-то другое. Во всяком случае сейчас от них не осталось никаких следов.

Расположение редута

[Михайловка: укрепления (батареи)]

Не знаю на счет Михайловки, но возле села Пороги мы 1985 году раскопали редут, где были найдены ядра различного калибра, в том числе и разорвавшиеся, а также фрагмент кремневого замка. Вероятней всего это редут времен Прутского похода 1711 года Петра I.

[Ямпіль: підземелля]

Не менее интересен вопрос - вообще возможно ли такое строительство с технической точки зрения, если учесть уровень технологий того периода и тот нюанс, что ход должен был проходить не под какой-то скромной речушкой, а под Днестром.

Мало того, учитывая то, что Ямполь расположен на кристаллическом щите и ложе Днестра проходит в гранитных породах, существование поземных ходов под ним вообще не реально. Большинство подземных ходов (в том числе и Буше, которую кто-то упомянул) прорыто в материковой глине и в большинстве не сохранилось, те же каменные подземные сооружения действительно склады и погреба. Очень часто такие погреба соединялись подземными переходами, имеющими разветленную структуру и действительно имеющими киллометровую протяженность, но внутри города. За город они как правило уходили недалеко, к ближайшему оврагу или реке, а этого в Ямполе имеется достаточно.