Перейти к публикации
Замки и Крепости Украины - Форум

m_potupchik

Пользователи
  • Публикаций

    174
  • Зарегистрирован

  • Посещение

  • Дней в лидерах

    67

Сообщения, опубликованные пользователем m_potupchik

  1. Обсуждаются эти объекты: замок и городские укрепления Брацлава.

    Материал из Википедии:

    Цитата
    Бр́ацлав (Браслав) — селище міського типу Немирівського району Вінницької області на річці Південний Буг, колишній центр Брацлавського воєводства. Населення: 6 033 осіб.

    Назва Давня назва міста: місто Св. Петра, Браслав або також Брацлава.

    Археологічні дані

    1898 на території замчища знайдено гранітну молот-сокиру.

    1888 біля підніжжя старого замку знайдено гробницю зі скелетами людини і коня, уламки шаблі, мідну чашу.

    1887 на слободі Недільського знайдено скарб із 742 срібних і мідних монет XVII ст - польських, шведських.

    1892 на Пархіловці знайдено скарб із 34 срібних монет XVI–XVII ст - німецьких, голландських, польських.

    Біля Брацлава 1845 р. знайдено скарб з 80 старих римських монет імператора Адріана, Антоніна, М. Аврелія, Л. Бера, Коммода, Севера.

    Історія

    Стара назва міста Браслав або Брацлава, місто святого апостола Петра. Брацлав згадується в літописах вже у XII ст.

    Брацлавська фортеця протягом довгого часу була центром історичних подій, своєрідним символом у боротьбі за Східне Поділля.

    У складі Великого Князівства Литовського

    Почалась ця боротьба в середині XIV ст. з приходом сюди військ князя Ольгерда і розтягнулась на декілька століть. Небожі Ольгерда — князі Коріатовичі (див. Федір Коріятович) — серед перших подільських замків наказали вибудувати твердиню на Бузі. Трапилась ця подія на початку 60-х років століття,

    1395 р. інший литовський князь Вітовт завоював Поділля, відібрав брацлавський замок у Федора Коріатовича і віддав його Дмитру Корибуту разом з Вінницею, Соколом, Крем'янцем.

    1442 р. Федір Острозський відібрав у князя Свидригайла все Поділля, а також Брацлав, Смотрич, Скалу та інші подільські козаки.

    У 1432 році (за іншими свідченнями — у 1434) Брацлав увійшов до складу Польського королівства, але в 40-х роках XV ст. був повернений Литві. Починаючи з кінця XV ст., брацлавська фортеця стала епіцентром військових дій у Східному Поділлі.

    1463 р. місто було спалене. Старостою тоді був князь Михайло Чарторийський.

    У 1478 р. «татари много зла сотворили на Подолю і около Браславлю». Місто в результаті цього набігу було спалено, замок вдалося оборонити, обороною, хоч і без успіху, займався Михайло Васильович Клєванський[3].

    Через Брацлав проходив соляний шлях із Кочубіїва на Луцьк.

    В складі Королівства Польського

    Під час війни з волохами йдучи на допомогу польському королю Яну I Ольбрахту, стояв тут військовим табором великий литовський князь Олександр I Ягеллончик, тоді було відновлено замок і відбудовано місто.

    Найвідомішою подібною спробою був приступ Брацлава, здійснений у 1551 році кримським ханом Давлет I Ґераєм («Перекопським царем», як іменував його літопис). Місто і замок були взяті з вини старостинського намісника Богдана Слупиці. Як пише з цього приводу сучасний історик, «з багатого міста залишились лише руїни, а з людного передмістя врятувалось ледве 200 чоловік». Вся шляхта і населення були забрані в полон.

    1552 р. король Сигізмунд II Август наказав укріпити замок і поставити тут велику варту. Сигізмунд II Август послав в 1552 пушкаря Жолдака укріпити Брацлавський замок, він зобов'язався це виконати за 28 неділь. На роботах були задіяні 60 копачів і 40 ремісників, було затрачено на все 3177 злотих. Незважаючи на це, місто постійно руйнували татари, тому 1554 р. сеймики, суди та земські справи були перенесені до Вінниці. Від цього часу почався занепад міста.

    Люстрація 1552 року. Замок знаходився між двома ярами, з однієї сторони яром Богу і з іншої — яром Пацовки. Замок знаходився на пагорбі — був камяний. Великий міст через Бог був збудований коштом землян і міщан. 1552 р. старостою Брацлава був Корецький. Осель на той час було 730 , 7 грецьких церков, 1 костел. До замку належала пашня, на якій росло всіляке збіжжя та на дібровах вигодовувалось бидло, оленів, зубрів та лосів знаходилось тоді тут досить.

    1616 р. старостою Брацлава був Валентій Александр Калиновський. В місті знаходилося 500 міських будинків, 40 шляхетських будинків, 5 будинків попівських, 18 жидів. 1606 р. на грунтах брацлавських було засновано містечко — Мацоха, яке мало 150 осель. Після Валентія Александра старостою був його син — Марцін (Мартин) Калиновський.

    1654 р. відбулася битва між козаками у складі 12 тисяч під проводом Зеленіцького, Івана Богуна, Пушкаренка та з іншої сторони київського каштеляна Стефана Чарнецького та шляхтою. Козаки висадивши замок в повітря, зруйнували міст та спалили місто.

    Брацлавські каштеляни

    Андрій князь Капуста, гербу власного

    Михайло Вишневецький, гербу власного

    Василь Загоровський г. Вреби

    Олександр Семашко гербу Лебідь

    Григорій кн. Сангушко, гербу власного

    Микола Семашко (пом 1618)

    Ян Харлеський г. Бонча пом (1625)

    Бартоломій Бадлібовський г. Дрия

    Гаврило Степковський г. Юноша (1628)

    Степан Степковський (1662)

    Стефан Ледуховський г. Шалява

    Франциск Кориціньський г. Топор

    Вацлав Гулевич г. Новина

    Станіслав Конєцпольський г. Побог

    Ян Мевціньський г. Порай

    Рафал Сарбієвський г. Правдич (пом 1715)

    Н. Оборський г. Рох (пом. 1728)

    У складі Речі Посполитої

    За умовами Люблінської унії 1569 — у складі Речі Посполитої

    У 1569 році Брацлавщина стала Брацлавським воєводством у складі Речі Посполитої, Брацлав одержав магдебурзьке право, став центром воєводства.

    У 1594 році сталося Брацлавське повстання. Під стінами брацлавського замку повстанці Северина Наливайка, яких підтримав місцевий війт Роман Тишкевич, напали на шляхетський табір і перебили немало польських «урядовців». Через 4 роки Брацлав втратив статус воєводського центру, ці функції перешли до Вінниці.

    Визвольна війна під проводом Б.Хмельницького

    Брацлавський замок відіграв неабияку роль в роки Визвольної війни Українського народу. Важко навіть перерахувати всіх історичних діячів, в той чи інший спосіб причетних до його історії в цей період. Серед них гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, полковник Данило Нечай, кошовий отаман Іван Сірко, молдавський господар Дука і багато інших.

    Згідно з міждержавними угодами другої половини XVII ст. більша частина Брацлавщини повинна була залишатись незаселеною. Замкові укріплення Брацлава тим часом занепадали.

    25.08. 1671 місто складалося з 2 частин. Нижнє місто було на полі і укріплене невеликим земляним валом і верхнє місто не дуже велике на вершині найвищого пагорба, по-козацьки сильно укріплене, з північної частини р. Буг, на сході глибока долина і на заході між нижнім і верхнім містом було широке озеро, з півдня по площині місто було укріплене земляним валом, ровом, та палісадом, якнайкраще фортифіковано. В місті було багато населення, в верхньому місті була одна церква і в нижньому 3, всі грецькі. Населення тільки козаки (українці). Нижнє місто піддалося нападу татар, які були тут розбиті, а решта втекли. (за Вердумом)

    Османська окупація

    1672 Брацлав разом з Поділлям відійшов до Туреччини, але уже через три роки був повернутий.1774 польський король Ян III стояв під Брацлавом цілу зиму, незважаючи на сувору зиму в ту пору, татарський хан, стягнувши сюди багато війська, протримався, але після нападу на замок, його було вигнано, а Брацлав повернуто.

    В складі Речі Посполитої

    Брацлавське староство отримав на 50 р. князь Калікст Понінський, а потім віддав його Тадеушу Козловському.

    Люстрація 1789 р. описує вже нове місто. Резиденція дерев'яна, покрита ґонтом. На новому місці 26 єврейські будинки, крамниця, божниця, лазня. У Чернишівці — 53 оселі, Слобідка — 30, Пархилівка — 19, Павликівка — 16; 3 млини, солеварний майдан на 3 котли, фарний дерев'яний костел, шпиталь, 2 церкви.

    До Брацлавського староства належало 21 село.

  2. Може, в когось є.. Потрібна стаття:

    Соснова Н. Інформативність кадастрових карт (до питання вивчення планувальних структур садибно-паркових комплексів Галичини середини XIX ст.) // Картографія та історія України. Збірник наукових праць. – Львів – Київ – Нью-Йорк: вид-во М.П. Коць; 2000

    ніде не можу знайти. ні електронної версії, ні в бібліотеках Львова (принаймні, в каталогах, здається, нема). Є, ніби в універсальній бібліотеці Тернополя, але не маю зараз можливості їхати туди.

    Дякую.

    Могу сбросить. Давайте адрес.

    • Like 1
  3. Осталось объяснить, как в битве мог погибнуть Тимиш, который вроде как скончался через год после битвы под Батогом )

    Да, с Тимошем совсем накладка вышла. Право автора на художественный вымысел - фильм то художественный.

  4. Если исходить из того, что современный облик Тернопольский замок приобрел к началу ХІХ века, когда повсеместно в моду вошло для кровли железо взамен дорогих меди и тяжелого свинца (первые прокатные станки для кровельного железа появляются в XVIII веке), то реставраторы правы - скорее всего перестроенный замок и был крыт железом.

  5. Может количество ограничено временными рамками: половина 15 - 17 вв. Честно говоря, я об этой книге забыл - уж слабо информативная, но в ней есть некоторые интересные библиографические ссылки. Например, в статье о Ямполе Винницкой области есть ссылка на какой-то план города 18 в. в Государственном военно-историческом архиве России. Опять-же Цекиновка упоминается, о которой у нас была дискуссия - надо будет ей заняться подробней.

  6. Мы еще забыли упомянуть "Дневник" Ульриха фон Вердума. Вот как он как он описывает это место в 1671 году.

    Цитата
    Далі тою рівниною, добре обробленою, дуже врожайною, де по обох берегах ріки Буг видно було різні села серед гарних фрукто­вих садів, аж до невеликої річки, до якої впадає струмок, а там, де вони з'єднуються лежить місто Ладижин, за півтори милі від згаданого шанця. Місто це належить кн[язю] Дмитрові Вишневецькому, дядькові польсько­го короля й польн[ому] кор[онному] гетьмано­ві]. Між містом і замком є досить широке озе­ро; а все це, як замок, так і значне за пло­щею місто, а також два великі передмістя укріплене козацьким способом і заселене чис­ленними мешканцями. Місто лежить у долині а замок — на горі, серед дуже врожайних грунтів. У тутешніх городах ростуть і достига­ють дині, тут садять також багато тютюну. Знать міста прийшла із своїми попами й дия­конами і, поклавши руки на євангеліє, прися­гала лишатися вірною й прихильною в[еликому] кор[онному] гетьм[ану].

    Потім через дві високі рівнини, покраяні посередині широкою долиною, аж до берега Бугу й підупалих валів старого польського та­бору, лише одна миля. У цьому таборі за пер­шої козацької війни окопалися 34 тисячі поля­ків; його штурмував козацький генерал Хмель­ницький, зламав їх опір і наказав усім, кого в першому шаленстві не вбито, пізніше стяти голови. Між останніми був також найстарший брат в[еликого] гетьм[ана] кор[онного] Собеського. Неподалік від цього місця у долині ле­жить місто й замок Батіг і ще містечко Четвертинівка. Тут армія затрималася, припинив­ши переслідувати татарів, оскільки вони, ді­ставшись до широких рівних полів, розпоро­шилися поодинці, так що переслідувати їх да­лі не було можливості.

    Цитата из Википедии

    Цитата

    Французская сухопутная миля = 1 / 25° экватора = 4,17 русских вёрст = 4448 м

    Немецкая, или Географическая: 1 миля = 1/15° экватора = 7420 м

    Учитывая, что Ульрих фон Вердум был французским агентом, можно предположить что он использовал французскую милю - 4,448 км. Но дневник был издан на немецком и скорее всего он использовал немецкую милю - 7,42 км. Войска скорее всего двигались дорогой, которая сохранилась и поныне. Ульрих фон Вердум так-же разделяет Батог и Четвертиновку, описывая их как разные населенные пункты. Он так-же пишет о том что польский лагерь был поблизости от Батога, но между ним и Ладыжином. Отмерив по дороге от Ладыжина 7,4 км получаем следующий участок:

    M-35-131.jpg

    Кстати на карте Шуберта это место имеет отметку высоты 100,9 м, о чем писал Тис-Крохмалюк.

    M-35-131Ш.jpg

    Нужно пробовать искать остатки укреплений в этом месте.

    Я попробовал наложить российский план 1769 года на карту Шуберта и вот что у меня вышло:

    Польський лагерь.jpg

    • Like 2
  7. Спробуйте глянути на триверстну російску мапу. Може знайдете щось цікаве. Рік видання 1868.

    Теперь ясно откуда Тис-Крохмалюк взял "гору" с отметкой 100,9. Но эта так называемая гора ниже окрестных высот и на местности не воспринимается как гора - скорее как плато.

  8. Укрепления Бакоты были локализированы еще в 1964 году.

    Результаты исследований опубликованы в монографии:

    Винокур І.С., Горішній П.А. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. - Кам'янець-Подільський. - Центр Поділлєзнавства. 1994. - 362 с.: карти, іл.

    post-1336-0-72582900-1391020376_thumb.jp

    post-1336-0-14089000-1391020375_thumb.jp

    post-1336-0-71595700-1391020375_thumb.jp post-1336-0-20098100-1391020376_thumb.jp

    post-1336-0-46320100-1391023797_thumb.jp post-1336-0-15296300-1391025718_thumb.jp

    • Like 2
  9. В 28.01.2014 в 19:22, Filin сказал:

    Как оказалось, есть сайт битвы, а также есть представительство в facebook

    На сайте нашёл такую вот схему битвы, которая удивила меня рельефом. Интересно, что на схеме показали гору Батог, правда, по версии составителя схемы, гора находилась на некотором удалении от Южного Буга, а лагерь расположили между горой и рекой. Также показан какой-то непонятный изгиб речного русла, который (судя по схеме) сыграл роль последнего рубежа обороны:

    5127_batog-01.jpg

    Это вообще смешная схема, у меня она есть, так же как еще несколько - я не хочу их выставлять что-бы не забивать форум ненужной информацией.

    В 29.01.2014 в 13:38, Filin сказал:

    Подумал, что перед битвой, особенно если было время на подготовку лагеря, редуты могли сооружать не только рядом с лагерем, но и в округе. Их могли использовать как стророжевые посты или же они могли контролировать переправы.

    В этих местах в разное время было столько боев малых и больших, что наличие большого количества небольших укреплений 16-18 веков не удивительно.

    Сайт так-же (не хочу назвать смешным, потому что люди верят в то что делают) но наивен. На самом деле инициативу создания заповедника на месте Батожской битвы проявил в свое время вице-премьер-министр В.П. Семиноженко во время празднования 350-летия битвы в 2002 году. Так как после этого через месяц он был снят со своего поста, идея заглохла. Хотя еще год после этого потуги были. Мы составили проект Распоряжения КМУ, Положение о заповеднике, обозначили территорию которую он будет занимать. Сельсовет даже согласился отдать старый детский садик под дирекцию заповедника и музей. Все это отправили в Киев, где оно и заглохло. Создание заповедника стоит денег, а их как всегда нет.

    Почему я сайт назвал наивным - просто прочитайте название проекта "Національний історико-культурний заповідник "Батіг". Авторы проекта хотя-бы потрудились прочитать законодательство регламентирующее создание подобных заповедников. Решения о создании заповедника государственного значения принимает Кабинет Министров Украины, местного значения - облрада. Статус "Национальный" дается только уникальным памятникам и заповедникам.

    Цитата
    Статус національного надається закладу (установі) України, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери.

    Підставами для надання закладу (установі) України статусу національного є:

    загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності закладу (установи);

    розроблення і практична реалізація ним найважливіших державних програм у гуманітарній сфері;

    наявність у закладі (установі) визнаних на загальнодержавному або світовому рівні фахівців та їх авторських шкіл чи фахівців з високим рівнем професійної кваліфікації та великим досвідом практичної роботи, що забезпечують вагомі результати в діяльності закладу, а також наявність сучасної матеріально-технічної бази;

    перспектива дальшого його розвитку

    То есть инициативная группа хочет создать Национальный заповедник авансом. Ни в Ладыжине ни в Тростянецком районе нет просто профессионалов в памятникоохранной деятельности не говоря уже о признанных на общегосударственном или международном уровне.

    Я уже не говорю о том, что место битвы так толком и не известно где.

    Как я понял из сайта, Оргкомитет был создан 1 июля 2013 года. До сих пор никаких предложений от них не приходило.

    • Like 1
  10. Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького. – Мюнхен, 1954.

    Місце бою.

    Місце під польський табір обрано ще декілька місяців тому й окопано його доволі обширно, мабуть, тому, щоб примістити в цьому таборі не лище все військо Калі­новського але теж задніпровські полки, окремі панські хоругви та військо під Кам’янця і Бару. Була це простора рівнина, що тяглася від Ладижииа правим берегом Бога й кінчалася горбами; найвищий з-поміж них пункт (100,9 м) звався Батоги або Батіг. Другу сторону рівнини закривали лісисті горби, й ліси та багна, що простягалися аж до річки Сельниці.

    Польський табір, розташований на цій рівнині, загороджу­вав шлях на Волощину, а що вів з Чигирина на Умань, Ладижин і Могилів. Табір відповідав усім тактичним і місцевостевим вимогам бою.

    Доступ до того табору був звідусіль утруднений, а сам табір укріплений так, що Хмельницькому ще більш утруд­нював наближення. Одиноке недотягнення було тут те, що рівнина й табір були великі і не давали полякам змоги опа­нувати своїми силами цілу місцевість.

    "І 100.000 було б мало", — записує сучасник, порівнюючи простір табору до польських сил Каліновського.

    На вістку про неясні ще рухи українського війська Калі­новський вирушив до приготованого табору, — "где прибу­вши", — пише Величко, — станул в некріпком й голодном местцу обозом между Ладижином й горою Батогом, которая з поля протягла до реки Бугу, над которою й город Ладижин сидит вишше гори Батога в єдину чили у дві версти. "Teatrum Europaeum" подає чомусь, що бій відбувся поміж "Pavvoro" і "Kubertinubuka".

    Німецькі піші полки розташувалися зараз у південно-східній частині табору, що найближче притикала, до річки, і там ще зосібна окопалися валами й ровом.

    Так вроде в этой теме не высказано ни одного мнения, которое бы этой легенде противоречило. Например, согласно классической версии по реке Батог проходила южная линия укреплений лагеря, по вашей версии река резала лагерь пополам, городок Батог, судя по всему, тоже находился у этой реки.

    Согласен, я сильно доверился российской карте, пытаясь привязать ее к современной карте. Весной все-же попробую еще раз объездить те места - осмотреться.

    • Like 1
  11. Опять же проблема не только в классификации - крепость, замок, башня, городище, монастырище, редут, шанец и т. д., но и вопрос о временных рамках. Во всяком случае, укрепленные поселения или отдельные укрепления на территории Украины появляются по крайней мере со времен трипольской культуры 4 тыс. до н. э. и строились до нынешнего времени (посмотрите на милицейские доты на перекрестках). Если свети вместе типы укреплений и временные рамки - разница будет от 100 до 5000.

  12. В любом случае это вариации на тему Каменца - другой такой "мешок" найти тяжело. Вряд-ли актеру дали в руки артефакт. Хотя в Винницком краеведческом музее такой конфуз в начале 80-х был. Снимали фильм о славном казацком прошлом и попросили у музея настоящую казацкую саблю. Им дали (вместе с сотрудницей фондов, которая за нее отвечала). Представьте себе ужас этой сотрудницы - когда ножны сабли 17 века киношники для антуражу покрасили серебрянкой!!!

  13. Вполне возможно, что наши находки относятся как ко второй битве по Батогом, так и к самому поселению. Хотя к поселению вряд-ли - много пуль, на простом поселении это не такие частые находки если там не было боев. Хотя на Подолии вспомнить поселения где не было боев тяжело. Надо искать остатки редутов - это единственный вариант найти место битвы. То что лагерь не мог быть порезан оврагами аргумент серьезный, но в данном случае не очень убедителен. Российская карта иллюстрирует в районе укреплений довольно сложный рельеф. Не даром все этот лагерь критиковали. И татары с козаками пробирались к лагерю оврагами. И в Четвертиновке яр, который выходит к Батогу имеет в народе название "Кровавый" (на картах не обозначен). Народные предания все-же привязывают поле битвы к речке Батог, хотя это не аргумент.

  14. Этот фильм так же построен только на умозрительных рассуждениях где могла быть битва. Никто, поверьте, никто из тех кто пишет о битве под Батогом не был в тех местах, а если был то не задумывался о рельефе и о том где был польский лагерь и где происходила битва.

    А о горе Батог - цитата:

    post-1336-0-63425500-1390851294_thumb.jp

    • Like 1
  15. Карты вряд ли есть в сети. Надо общаться с археологами или с охраной памятников - у кого есть база. На сколько я знаю только Киевская область в открытую опубликовала карты памятников археологии. Другие области это опасаются делать из-за большой активности "черных археологов".

  16. Я этим "Холодным яром" занимался. Речь идет ни о какой не горе, а о скальном уступе на берегу Буга в месте впадения р. Батог. Фирма получила разрешение на добычу гранита в старом колхозном карьере советских времен без права расширения. Было больше крика чем дела. Речь идет как раз о том месте, где я первоначально предполагал нахождение польского лагеря. Эта так называемая "гора" ниже окрестных высот. Для сравнения даю карту. "Гора" имеет максимум 170 м. над уровнем моря, окружающие высоты 203-207 м.

    post-1336-0-97687300-1390843694_thumb.jp

    Еще для сравнения:

    post-1336-0-76895600-1390844036_thumb.jp

    post-1336-0-62384100-1390845353_thumb.jp

    А что касается битвы под Батогом, то о ней кроме древних авторов никто толком не писал. Единственная монография польского автора Войцеха Длуголецкого и то не переведена.

    Никто толком у нас этой битвой не занимался - так по верхам прошлись. Больше крика о великой битве чем серьезных исторических исследований.

    • Like 1
  17. А на карте Вильяма Ватсона и сына. Лондон 1802 г. Амадока несколько в другом месте показана.

    post-1336-0-68366900-1390842041_thumb.jp

    Есть еще вариант как вычислить исчезнувшее озеро. Проанализировать карту поселений от скифского периода до 16 века. Если там сначала было озеро, а затем болото - должно образоваться большое белое пятно отсутствия археологических памятников.

    • Like 2
  18. В 27.01.2014 в 15:26, Filin сказал:

    post-1-0-33205500-1390829100_thumb.jpg

    Почему именно там? Наверное, там было особенно удобное и стратегически важное место. Может цитадель была связана с горой Батог? Это бы многое объяснило.

    Следующий вопрос - можно ли связать карьер с местом цитадели? С одной стороны от городка Батога до карьера внушительное расстояние - около 7 км. С другой стороны, в качестве одной из причин поражения поляков часто называет слишком растянутую линию обороны лагеря.

    post-1-0-03412800-1390829101_thumb.jpg

    Впрочем, как я понимаю, вдоль берега есть несколько карьеров, и может гору скушал не тот, о котором мы говорим, а другой, который находится в районе села Ружицкое?

    Схема приведённая выше скорее умозрительная, чем реальная схема укреплений. В той части действительно карьер и доказать уже никому ничего нельзя. Но цитадель показана уж очень маленькой для того количества войск и описаний польского лагеря.

    Что касается горы под названием Батог - то по моему мнению это ошибка древних авторов. Действительно есть много топонимов от слова батог, но все они относятся либо к речкам либо к урочищам и означают извилистость либо разветвленность объекта. Для горы такое название маловероятно. Возможно селение Батог, название которого произошло от названия речки, находилось на возвышении (на горе не скажешь) - правый берег там ниже левого.

×
×
  • Создать...