Дуже приємно, що піднята тема напрацювань ДП "Інститут "Укрзахідпроектреставрація" науково-проектної документації стосовно замків на теренах Західної України. Це не тільки замки. Ці напрацювання сягають початку 70-х р. XX ст. Архів Інституту нараховує біля 45 тисяч одиниць зберігання. У 2016 р. на між Управлінням культури Закарпатської ОДА та ДП «Інститут»Укрзахідпроектреставрація» було укладено Договір № 12 на виготовлення проєктно-кошторисної документації на першочергові ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки архітектури XIV ст. замку-фортеці в с. Невицьке Закарпатської області (охор. № 194). (перша черга проєктних робіт). Науково-проєктна документація виконана в обсязі передбаченому даним Договором та згідно погодженого замовником Реставраційного завдання. У 2019-2020 роках розпочато ремонтно-реставраційні та консерваційні роботи з ліквідації аварійного стану пам’ятки, проте Інститут не залучено до здійснення авторського нагляду. Такі "деребани" (це ще можна назвати злодійством) відбуваються і на інших об'єктах опрацьованих Інститутом. Низькокваліфіковані фахівці, з купленими сертифікатами, використовують авторський потенціал наукової установи. У приватних підприємців і фірм не може бути у назві наукова установа, бо для цього є певні вимоги. Це також і замок в Жовкві, в Підгірцях, на черзі замок в Середньому на якому вже вправляються інші новоспечені "реставратори". Тендери, які проводяться на пам'ятках грубо порушують статтю 29 ЗУ «Про авторські та суміжні права» та ч.3 ст.176 КК України. Втрачається реставраційна школа створювана десятками років. Вихід один повернутися до реставрації лицем і зрозуміти, що це така сама наука, як і інші. Сертифікування фахівців, на опрацювання науково-проектної документації на об'єктах культурної спадщини, відокремити від сертифікату, що називається створення об'єктів архітектури.