Село Тростянець лежить в долині, поміж двох гір. Його унікальність в тому, що на горах б"ють джерела, з яких вода тече в село. В 20-му столітті люди, в місцях де б"ють джерела, залили бетонні септіки, від яких кинули водопровід. В моєї бабці в крані на подвір"ю був такий тиск води, що в даний момент в квартирі у мене менший. Також по селу стояли металеві ванни, з яких худоба пила воду. Можливо там і прали, чи набирали воду, не знаю. Так труби з яких текла вода в ці ванни, були під 45 мм в діаметрі, і напір ішов на пів труби, зі свистом.
Карта Міга, хороша тим що на ній вказані потічки, так от, з місця поруч городища під Тростянцем, у нього показано витік джерела. Спіставляючи цей момент з унікальністю цієї місцевості, ми можемо зробити висновок, що джерела, без проблем, могли "стартувати" на пагорбах (як і всі решту), ймовірно, прямо в самому городищу.
Зрозуміло, що при закладанні городища, замку, тощо, наявність води була одним з основних чинників. В даному випадку, це питання було вирішене самою природою.
До речі, одне джерело б"є з-під каплички, що знаходиться вище церкви. І вже доволі великий проміжок часу люди відмічають, що незважаючи від спеки, спраги, та іншого, горло від води, іменно з цього джерела, ніколи не застудиться. На цей факт вказували і деякі, заїзджі на Храмове свято, священники з чужих сіл.