Золочев: оборонный двор (арсенал, дом убогих)

[Filin]

Обсуждается этот объект: Золочевский двор
 

Этот занятный объект находится в 350 метрах к северо-западу от Золочевского замка. Данное сооружение как только не называют – и двор, и дворище, и арсенал, и, в конце-концов, дом убогих. Это малоиприметное, на первый взгляд, здание на самом деле является самой старой постройкой города, потому к дому стоит внимательно присмотреться.

Интересный нюанс - исследователи осознали значимость здания только в начале 1990-х годов, когда смогли рассмотреть в неприметной постройке то самое сооружение, которое часто упоминалось в документах 15 – 17 веков.

Классифицировать это строение не так уж и просто. Вполне возможно, что до наших дней сохранилось главное строение первого/раннего Золочевского замка, нечто среднее между донжоном и укреплённым домом, который был окружён ещё и внешней линией обороны. Строение в своих формах было лаконичным и сдержанным - прямоугольный в плане объём с пристроенной к нему с востока оборонной башней. Ранние письменные упоминания этого комплекса относятся ещё к 1-ой половине 15 века, причём двор тогда был известен под названием "вилла". Так, например, в некоторых документах двор именуется "королевским" ("villa regia").

Здание было включено в линию городской обороны, некоторое время его использовали в качестве арсенала.

Особенно интересно то, как выглядело здание в 16 - начале 17 века. Тогда у него ещё не было двускатной крыши, а вместо неё была "корона" - высокий ренессансный 2-ярусный аттик, приспособленный к обороне. Остатки этого аттика и сейчас можно увидеть на фронтонах здания.

Отдельно хочется упомянуть о расцветке здания. Это в наши дни оно блеклое и неприметное, а когда-то всё было иначе. Так вот, несколько веков назад здание было белым, русты, которым были декорированы углы строения, были покрашены в синевато-стальной цвет, а некоторые детали внешнего декора (обрамления окон и порталов, детали аттика) были покрашены в тёмно-вишнёвый цвет. Вероятно, смотрелось всё это красиво.

Упадок этого строения, как мне кажется, наметился в 17 веке, когда его подарили костёлу, после чего дом использовали для проживания духовных особ. Башня и аттик им были не нужны, потому вместо аттика вскоре появляется кровля в стиле барокко, а башню перестроили в часовню.

В 19 веке, когда двор уже плохо себя чувствовал, там разместилась больница для убогих (отсюда, как в поняли, и название "дом убогих"). Уже тогда использовать можно было только нижний этаж здания, а верхний этаж, как и часовня, были заброшены. Всё было настолько плохо, что даже лестницы между первым и вторым этажом не существовало. Судя по всему, убогие в доме задержались не очень на долго, т.к. известно, что в 1860 году их оттуда выселили вояки, которым здание понадобилось для каких-то иных нужд.

При "совке" здание использую как склад промтоваров, естественно, без грубых перестроек не обошлось и сооружение ещё больше обезобразили. Тем не менее, после всего этого, до наших дней в интерьере соранился монументальный портал, составленный из трёх глыб известняка, а также камин с готической аркой, расположенный в одном из помещений первого этажа.

Такая вот краткая история объекта. Теперь перейдём к новейшей истории. До 2012 года двор выглядел как-то так:

Источники фото: 1, 2, 3, 4

И вот не так давно я из новостей узнал, что его, оказывается, передали новым владельцам и начали реставрировать! Далее несколько новостей по теме.

17 марта 2011:

Цитата

Підготовка до науково-технічного обстеження «Будинку убогих»

Ведуться підготовчі роботи до проведення науково-технічного обстеження Львівським регіональним спеціалізованим науково-реставраційним інститутом "Укрзахідпроектреставрація" стін та покрівлі "Будинку убогих".

Источник

Июль 2012:

Источник

Парочка летних кадров. Видно, что дверной проём ещё "законсервирован" кирпидонами:

Источник

Ещё несколько фото, иллюстрирующих стадию подготовки к реконструкции:

Источник

14 августа 2012:

Цитата

На Будинку Убогих ремонтують дах

13 серпня розпочаті роботи по реконструкції шатрового даху Будинку Убогих.

Нагадаємо, що за рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради від 20 січня 2012 року надано в бозоплатне користування нежитлові приміщення на вул. Шашкевича, 13 в місті Золочеві, загальною площею 605,0 кв.м. для розміщення монастиря Чину Братів Менших (францисканів) УГКЦ, терміном на 49 років.

Довідка: Перша письмова згадка про місто, знайдена у архівних документах останнім часом – 1423 рік. Тоді Золочів перейшов від Кердеїв (відомий у Галичині рід) до Яна Менжика. У 1427 році, у часи боярського правління, за Золочів велась судова суперечка у родині Щечонів. З тих часів залишився у місті так званий Золочівський двір – будинок власника міста, вимуруваний з каменю, котрий більше відомий як Будинок убогих XVII ст. Саме тоді двір був переданий парафіяльному костелові для опіки над убогими.

Источник

2 ноября 2012:

Цитата

На Будинку убогих продовжуються роботи по реконструкції конфігурації шатрового даху

У Будинку Убогих, що за адресою: вул. Шашкевича, 13, Провінцією Всіх Святих Серафимського Чину Братів Менших (францисканів) УГКЦ проводяться роботи по реконструкції конфігурації шатрового даху з влаштуванням мансардних приміщень у двох рівнях. Зараз завершено роботи по влаштуванню з/б перекриття та проводиться цегляне мурування простінків (див. фото).

Нагадаємо, що після реставрації та пристосування пам’ятки архітектури ХV-ХVІІІ ст. у шпиталю (Будинок Убогих) має бути монастир Чину Братів Менших (францисканів) УГКЦ.

Источник

24 ноября 2012:

Цитата

Будинок Убогих може стати візитівкою нашого міста на рівні із Золочівським замком

Практично щоденно мешканці міста та гості можуть спостерігати як швидкими темпами зводиться шатровий дах складної та водночас вишуканої форми над пам’яткою архітектури ХV-ХVІІІ ст. шпиталем (Будинком Убогих), що за адресою: вул. Шашкевича, 13.

Незабаром ця пам’ятка архітектури може стати візитівкою нашого міста на рівні із Золочівським замком.

Нагадаємо, що роботи проводяться Провінцією Всіх Святих Серафимського Чину Братів Менших (францисканів) УГКЦ, після реставрації та пристосування там має бути монастир.

Источник

Конечно, новость о том, что здание начинают реставрировать, в первую очередь вызывает радость. Потом начинаешь присматриваться и понимаешь, что тут, возможно, есть подвох. Что беспокоит меня в этой реставрации:

1. Владеть "двором" будет монашеский орден францисканцев, а это, вероятно, означает, что доступ вовнутрь здания как был закрытым, так закрытым может и остаться. Буду рад, если в своих выводах ошибся и если любой желающий в итоге сможет побывать внутри здания и увидеть, например, упомянутый выше старинный портал или занятный камин.

2. Везде в новостях здание фигурирует как "дом убогих", часто сообщается, что здание передадут общине верующих. А между тем, согласно ранее попадавшимся мне на глаза сведениям, в качестве "дома убогих" здание служило не так уж и долго, да и дело было на одном из последних этапов "карьеры" сооружения. Получается, вместо того чтобы популяризировать куда более древний, значимый и даже уникальный пласт истории здания (протозамок, дом-башня, оборонная каменица, арсенал) весь упор делается только на ту часть его "карьеры", которая была связана с использованием постройки верующими. Тут важно понимать, что первоначально постройка вообще не была предназначена для её использования религиозной общиной, её для нужд этой общины пришлось приспособить и перестроить. Ничего в этом плохого нет, конечно, пока история вдруг в наши дни не становится однобокой, пока целые века из "биографии" строения не исчезают, пока СМИ вдруг не начинают видеть только свежий пласт истории этого здания, забывая о более архаическом и, как следствие, о более ценном.

3. Проектом занимается "Укрзахідпроектреставрація" (они же, кстати, обследовали здание в начале 1990-х), а уже это может означать, что будет больше приспособления, чем реставрации. Так, например, почему бы не сделать проект реставрации здания, который бы предусматривал восстановление эффектного ренессансного аттика, который использовали в оборонных целях? Неужели было бы плохо, если бы у Золочева появилась эффектная оборонная каменица? Ведь ничего подобного в округе нет, да даже во Львове ничего такого не сохранилось (я имею ввиду оборонные каменицы). Но нет, никакого аттика, сообщается о банальном восстановлении кровли с двухуровневой мансардой. Также сообщается об обустройстве ж/б перекрытий.

Вот пока какие-то такие впечатления. Посмотрим, каким здание станет в итоге.

Если есть свежие фото по теме, делитесь, не стесняйтесь!

[Filin]

Цитата

7 березня 2013

Продовжено реставрацію Будинку Убогих та пристосування його під монастир

5 лютого 2013 року після зимових канікул продовжено проведення зовнішніх будівельних робіт по реставрації та пристосуванні під монастир пам’ятки архітектури XV-XVІІІ ст. шпиталю (Будинок Убогих) на вул. Шашкевича, 13 у м. Золочеві. Зокрема встановлено на фронтонах два хрести та розпочато монтаж мансардних вікон (див. фото). Про це “Золочів.нет” повідомив секретар міської ради, свободівець, Дмитро Колодка.

Роботи проводяться Провінцією Всіх Святих Серафимського Чину Братів Менших (францисканів) УГКЦ.

Источник

Фронтон заметно видозменился! Мансарда, слуховые окна, кресты... ждём металлочерепицу.

Как по мне - явный пример не реставрации, а приспособления, когда функционально и симпатично, но при этом реставрацией такие работы можно назвать с оговоркой. Если не прав, поправье

[Askold]

В 08.03.2013 в 00:19, Filin сказал:

Фронтон заметно видозменился! Мансарда, слуховые окна, кресты... ждём металлочерепицу.

Как по мне - явный пример не реставрации, а приспособления, когда функционально и симпатично, но при этом реставрацией такие работы можно назвать с оговоркой. Если не прав, поправье

В першу чергу - я дуже радий що нарешті взялися за реставрацію! В Україні камяниць з 15 ст. дуже мало, мені дуже приємно що влада міста доперла який в них тут архітектурний діамант

Конкретно на рахунок реставрації, то думаю що назагал не зле:

1. Фронтон характерний до готичних споруд того періоду. Ідеально, я був би за квадратні зубці а не хвилясті. Щось на кшалт цього:

2. На рахунок мансандр - думаю що вони мають право на існування, але не в такі кількості.

3. Також не впевнений на рахунок хреста. В душі погоджуюся з тобою що краще робити акцент на самі раннішні історії дому - оборонна споруда. З другої сторони - коли це був дім бідних то там завідували монахи, так що хрест цілком міг бути.

4. Дуже хотів би щоб замісь метало-черепиці або бляхи дали оригінальну черепицю і в вікнах стояли деревяні рами а не пласмаса.

5. Велика надію що стіни залишуть цегляними - ІМХО саме так був первісний вигляд споруди, якщо їх обтинькують, то готичні елементи втратятся і дім набуде вигляду 17 ст.

[Filin]

Дело в том, что у каменицы первоначально вообще могло не быть фронтона. Вполне вероятно, что верхнюю часть здания по периметру окружал аттик по типу короны и этот аттик, вероятно, был приспособлен к обороне, т.е. в нём были устроены бойницы. Такие оборонные аттики часто венчали как жилые постройки так и храмы, в частности, оборонные синагоги. Если такой аттик-корона был в Золочевском доме, то получается, что реставраторы работают совсем не в том направлении.

Синагога в Гусятине (Тернопольская обл.):

Источник

Конечно, можно сказать, что непонятно, как именно выглядел аттик, неизвестны детали, однако мне кажется, что и выбранный реставраторами вариант во многом опирается на допущения, а местами работы вообще к реставрации отношения не имеют. Нагромождение слуховых окон и труб, этот фронтон - не думаю, что при помощи этих деталей строению вернут утраченный облик. Скорей всего всё намного проще - здание приспосабливают под нужды владельцев, создавая имитацию реставрационного процесса.

От фронтона переходим к мансардам - если не было фронтона и двускатной крыши, то, очевидно, что не было и мансард, поскольку кровля могла иметь совсем другую форму. Но раз уж решили делать двускатную крышу (т.е. решили восстановить сооружение в его позднем (читайте - менее ценном) виде), то можно было обойтись без крайностей, а мне пока кажется, что и с слуховыми окнами и с трубами вышел перебор.

Вопрос на счёт окон аткуален, посмотрим, как оно будет. Что касается черепицы, то тут мне интересно, а является ли черепица родным материалом для этого строения? И если да, то когда она появилась? Просто на землях к востоку от Золочева в качестве кровельного материала использовался зачастую гонт, причём гонтовыми кровли многих храмов и домов были ещё в 18 и даже в 19 веке. А вот как обстояло дело с кровельными материалами в районе Золочева мне, к сожалению, не известно.

Что касается "кирпичных стен", то очевидно, что из кирпича была выполнена только верхняя часть здания - аттик, который сейчас превратился в фронтон. А вот основной объём здания возведён из камня.

P.S. По ходу размышлений обратил внимание, что у костёла монастыря бенедиктинок (википедия) во Львове похожее строение фронтона, а ведь этот храм когда-то был приспособлен к обороне. Вполне возможно, что у монастырского костёла по периметру был сплошной боевой аттик, который был демонтирован после того, как в нём отпала необходимость. После этого могли устроить новую более простую двускатная кровлю, но на фронтоне, возможно, мы видим следы утраченного аттика:

Источник

[Askold]

Дело в том, что у каменицы первоначально вообще могло не быть фронтона. Вполне вероятно, что верхнюю часть здания по периметру окружал аттик по типу короны и этот аттик, вероятно, был приспособлен к обороне, т.е. в нём были устроены бойницы. Такие оборонные аттики часто венчали как жилые постройки так и храмы, в частности, оборонные синагоги. Если такой аттик-корона был в Золочевском доме, то получается, что реставраторы работают совсем не в том направлении.

Аттик міг бути, але пізніше. Оборонні зубчаті аттики - це ренесансова мода. Зубчастий фронтон - готична, середньовічна мода. Якщо дім був збудований в 15 ст. то цілком законно що він міг мати такі фронтони - на це вказують ніші. Подібно з костелом бенедикток, якщо не помиляюся, то він перебудований в кінці 16 ст. по ренесансові моді, тому і зубці, а раніше, як і Львівська кадедра, мав зубчаті фронтони. Якщо дім з 15 ст. - то закономірно що був дах і можливо існували мансандри.

Вопрос на счёт окон аткуален, посмотрим, как оно будет. Что касается черепицы, то тут мне интересно, а является ли черепица родным материалом для этого строения? И если да, то когда она появилась? Просто на землях к востоку от Золочева в качестве кровельного материала использовался зачастую гонт, причём гонтовыми кровли многих храмов и домов были ещё в 18 и даже в 19 веке. А вот как обстояло дело с кровельными материалами в районе Золочева мне, к сожалению, не известно.

Ґонт був більше розповсюджений на південному сході, по Галичині пізднє середньовічча - зелено-жовті кахлі (зразок можна бачти в реставрованому будинку Руського Магістрату в Кам-Под), в 16-17 ст. перехід на черепицю і 18-19 на бляху. Якщо реставрують по 17 ст. до думаю що вибір повинен бути між гонтом і черепицею.

[Filin]

Аттик міг бути, але пізніше. Оборонні зубчаті аттики - це ренесансова мода. Зубчастий фронтон - готична, середньовічна мода. Якщо дім був збудований в 15 ст. то цілком законно що він міг мати такі фронтони - на це вказують ніші.

Какие ниши? То что вы видите, фронтон с нишами, так это ж остатки того самого аттика, а не первоначального готического фронтона, который, как вы считаете, у здания был.

Кроме того, насколько я понял, чем дальше вглубь веков, тем больше объект походил на укрепление. Его даже иногда называют первым золочевским замком или домом-донжоном. Т.е. до ренессансной перестройки он мог быть и вовсе похож на крепость. Может у него были зубцы или боевая галерея в верхней части.

Но даже если допустить, что готический фронтон у здания был и были мансарды, то с точки зрения реставрации правильней было бы отреставрировать то, что можно восстановить с большей долей вероятности, т.е. ренессансный аттик. К тому же "реставрируют" кровлю явно не в готических формах.

Якщо реставрують по 17 ст. до думаю що вибір повинен бути між гонтом і черепицею.

Если реставрируют, то может быть, но они его не реставрируют, а, как мне кажется, приспосабливают, а в этом случае "специалисты" часто дают волю фантазии и желаниям, делают не так как правильно, а так, как практично/красиво или просто как удобней заказчику. Потому и возникают сомнения в правильном выборе кровельного материала.

Вы трактуете действия работников с точки зрения реставрационной логики, но попробуйте допустить, что они её отключили (как часто делали раньше), что под проектом перестройки кровли нет прочных оснований, что так нужно церкви, что здание просто приспосабливают. Такое случается очень часто, гораздо чаще, чем ситуации, когда реставрация проводится как надо.

[Filin]

Источник

[Filin]

Какое убожество!

Просто нет слов... эта нелепая дешёвая крыша, дурацкие жёлтые трубы, золотые кресты. "Укрзахідпроектреставрація" в деле. Такой уникальный объект, такой потенциал, а что в итоге? Вместо оригинальной оборонной каменицы получаем очередную церковь, да ещё и соврешенно безвкусно оформленную. Это уже не памятник архитектуры, а какой-то гламурный домик из конструктора LEGO. Золочеву катастрофически не везёт с "реставраторами". В других городах денег нет на реставрацию, а здесь есть деньги, но нет вообще никакого понимания, где проходит граница между ремонтом и реставрацией. Хорошо хоть, что на информационном стенде вначале написали "реконструкция", а уж потом "реставрация".

  
Источник

[Filin]

Цитата

30 жовтня 2013

На Будинку Убогих вже фарбують фасад

На Будинку Убогих з перших днів вересня 2013 року розпочато фарбування фасаду. Окрім цього проводять облаштування світлопрозорої фасадної скляної системи над новою сходовою кліткою на місці існуючих бетонних сходів. Про це "Золочів.нет" розповів секретар міської ради, свободівець, Дмитро Колодка.

Нагадаємо, що після реставрації та пристосування пам’ятки архітектури ХV-ХVІІІ ст. у шпиталю (Будинок Убогих) має бути монастир Чину Братів Менших (францисканів) УГКЦ.

Источник

О, Боги! Что они творят... мало того, что дом изуродовали, так ещё и какую-то "світлопрозору фасадну скляну систему" лепят у входа. Наверное веке в 17-м такая была, вот и воссоздают. Тройной Facepalm

[Askold]

Це капєц! Старався щось знайти позитивного але так нічого і не знайшов:

1. Абсолютно модерний дах з виступами проти снігу і евро-вікнами

2. Замуровання оригінальної камінної кладки (а я так надіявся що залишуть голе каміння!)

3. Тупий жовтий колір коменів і золоті хрести

Все це робить з історичної споруди сучасну, ніхто би ніколи і не подумав що це 15ст. Дуже сумно що в Золочеві такі рагулі

[Filin]

Тю, они ещё лестницу не достроили. Уж поверьте, что "світлопрозора фасадна скляна система" не прибавит этому объекту баллов по шкале аутентичности. Вы посмотрите на каркас лестничной клетки, на эти металлические балки... Это же будет аквариум, который прилепят к старому зданию... В итоге скажут что-то в духе: "перед вами образец реставрации, уверенно балансирующий на грани между прошлым и будущим". И этими словами прикроют тот факт, что перед нами просто образец невероятно тупой и примитивной "реставрации", призванной, в первую очередь, удовлетворить нужды владельцев постройки.

P.S. Тут не Золочев тон задаёт, а Львов, потому всё ещё печальней, чем кажется.

[Filin]

До "реставрации":

Источник

И старая статейка, опубликованная 9 марта 2007 года, где речь идёт о том, как вокруг памятника началось движение:

Цитата

Убогим духом не до Будинку вбогих

У Золочеві стоїть найстаріша пам’ятка архітектури Західної України, яка без негайної реставрації зруйнується найближчим часом.

Неподалік золочівського магістрату, районної податкової та першого пам’ятника В’ячеславові Чорноволу розташований будинок, який звикли називати Будиком убогих. Дірявий дах поріс травою і одинокими деревцями, перекриття між першим та другим поверхом повністю прогнило і зруйнувалося, тиньк полупався і вітер з дощем уже кілька сторіч нещадно нищать древній камінь. Багато років Будинок убогих, зважаючи на відсутність міських туалетів, використовувався за жалюгідним призначенням золочів’янами і гостями міста. Молодіжні суб-культури пообмальовували стіни сумнівними написами і сороміцькими малюнками. А єдиними мешканцями реліквії стали бомжі, наркомани та малолітні волоцюги. Така доля у споруди, яка вважається найстарішою пам’яткою цивільної архітектури Західної України.

Першою літописною згадкою про Золочів вважають 1423 рік. Тоді родина Кирдеїв передає двір Золочів дрогобицькому старості Яну Менжику. Двір Золочів – фортифікаційно укріплена кам’яна споруда з ровом та валами навколо, а також прилеглі до неї дерев’яні будівлі. Йдеться саме про будинок у центрі сучасного Золочева, який тепер помилково називають Будинком убогих. Відомостей про те, скільки саме часу Кирдеї провели у Золочеві немає, тому й невідома точна дата побудови двірця. Орієнтовно це кінець ХIV століття. Саме цьому будинку місто Золочів завдячує своїй назві.

Історія двірця, дворища або вілли, як про Золочів згадують різні архівні джерела – невимовно багата, цікава і трагічна водночас. Двір спочатку змінюють близько десяти панів, більшість з яких судилися за право власності. В 17 столітті будинок переходить у власність польської королівської родини Собєських. Оскільки король мешкав у замку, то й потреба у кам’яниці відпала, тому Ян Собєський віддає його Дому для убогих, будівля якого буда дерев’яною і колись стояла неподалік дворища Золочів. Саме звідси й пішла назва Будинок убогих. По кілька років будинок належав римо-католицькій та греко-католицькій громадам. 1868 року він перейшов у власність армії, а в радянські часи слугував складом.

Слід сказати про унікальність архітектурного планування будинку. Розкішна зала закінчується готичною каплицею, тим самим поєднуючи сакральну та цивільну архітектури. 1686 року польський король особисто дозволив проводити у каплиці богослужіння вірменській громаді, на що дав дозвіл римський єпископ.

На початку ХХ століття бургомістри міста неодноразово зверталися до вищих інстанцій з проханням відреставрувати споруду. Не дочекавшись допомоги зверху, 1920 року поляки оголосили про збір коштів на реставрацію будинку, проте він виявився безрезультатним. Востаннє будинок ремонтували 1868 року...

На початку 90-их державні мужі захвилювалися долею архітектурних старожилів, тому склали перелік пам’яток архітектури. Вивчаючи питання Будинку вбогих виконком обласної ради з невідомих причин допустився невимовно важливої помилки. "Парафіяльний дім для убогих і сиріт" чомусь датували XVIII століттям і, як наслідок, внесли до переліку пам’яток архітектурих місцевого значення, хоч звісно ця унікальна споруда заслуговує на національне значення. Принаймні, так вважає авторитетний історик, директор Львівської картинної галереї Борис Возницький.

– Це насправді унікальна пам’ятка – одна з найцікавіших будівель у державі. Аналогів якої немає не лише на Львівщині, але й в Україні загалом. Порівняти золочівський Будинок убогих можна хіба що з церквою у Староконстантинові під Острогом. Будинок убогих – готика 14 століття, згодом перебудований у стилі ренесансу. Я "вхопився" за нього у 80-их роках. Тоді були кошти, ми підготували документацію на його реставрацію. На це потрібно було 2,5 мільйони карбованців. За часи незалежності, грошей не стало, пам’ятки почали руйнуватися, середньовічні церкви – горіти, – сказав пан Возницький у коментарі "Погляду".

Якби пам’ятку таки вписали у реєстр національних, то нею опікувалася б не бідна міська рада, а держбюджет. Проте:

– У нас ніхто не займається пам’ятками, – продовжує Борис Возницький. – Є закон, згідно з яким у кожному місті, де є пам’ятки мала би бути Державна служба з охорони пам’яток, яка би була незалежною і не підпорядкувувалась ані мерам, ані обласній владі. Але на Львівщині такої служби не створили за 7 років існування закону. Відповідно, є сотні пам’яток, які не внесено ані в місцеві, ані в державні реєстри пам’яток. У нас лише є відділ охорони пам’яток під крилом губернатора – що він скаже, те вони й роблять.

З часом пам’яткою зацікавився Блаженніший Любомир Гузар. 2003 року на чергове сесійне засідання Золочівської міської ради завітали представники Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ. Вони запевнили депутатів, що відреставрують споруду і використовуватимуть її з благородною метою – створять такий собі релігійний центр із благодійним фондом, душпастирями для родин та молоді та катихичним центром. Депутати повірили церковним діячам і проголосували за передачу пам’ятки архітектури в безоплатну оренду Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ терміном на 49 років. Цим же рішенням міськрада зобов’язала Курію негайно залучити до реставрації та пристосування приміщення ліцензовані органи. Протягом трьох років оренди золочів’яни помітили мало позитивних змін:

За цей час ми почистили в середині, порозбирали те, що було в завальному стані, дерева попідрізали, - каже декан Золочівський отець Михайло Сукмановський. – попередні роки в будинку було по дві пожежі на рік: там жив бомж, діти грілися. Ми бомжа були змушені відселити. Ще закрили приміщення і за останні три роки не було ні пожеж, ні нещасних випадків. Вже давніше трохи грошей поофірував Петро Іванович Писарчук, обіцяв ще дати, але питання заморозилося.

Отець Ігор Леськів, який безпосередньо займається будинком каже, що грошей на реставрацію немає:

– Ми зробили частину документації в "Укрзахідпроектреставрації", тепер шукаємо кошти, але поки що їх немає. Чи зміниться будинок найближчим часом? Не знаю, будемо бачити, наразі нічого сказати не можу, – лаконічно каже священик

За словами начальника відділу охорони культурної спадщини ЛОДА Василя Івановського, останні кілька років на Львівщині проводять перереєстрацію пам’яток, адже остаточний реєстр не затверджений. Таким чином Будинок убогих у Львові може стати пам’яткою архітектури національного значення з державним фінансуванням:

Але для цього повинне бути офіційне подання з обґрунтуванням архітектурної і культурної цінності від органу місцевого самоврядування, громадських організацій тощо, – каже пан Івановський.

Бажання простої людини, до приткладу, кореспондента нашої газети, зберегти пам’ятку від руйнації замало:

– При всій повазі до вас, документ має надійти від спеціалістів або від фізичної особи, яка зможе фахово обґрунтувати цінність пам’ятки. Тільки тоді ми зможемо підключити спеціалістів з "Укрзахідпроектреставрації" чи "Політехніки" для подальшого вивчення питання і тільки після цього ми відправляємо необхідні документи в Держслужбу з питань культурної спадщини, – сказав пан Івановський кореспондентові "Погляду".

Тим часом Борис Возницький каже, що такі древні пам’ятки, як Будинок убогих у Золочеві – терпеливі. Вони витерплять ще не один рік знущань. Проте без допомоги людини і держави таки з часом зруйнуються. Згідно Закону України "Про охорону культурної спадщини" Будинок убогих можуть взагалі викреслити з реєстру. Стаття 15 цього закону каже: "Вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється лише у разі: якщо пам`ятку повністю зруйновано"...

Наталія Янішевська, Михайло Гузаревич, "Новий погляд"

Источник

[Filin]

Выдержка из Википедии, где речь идёт о реставрации:

У 2003 році сесія Золочівської міської ради, розглянувши звернення Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, прийняла рішення про передачу Курії пам'ятки архітектури в безоплатну оренду терміном на 49 років. Цим же рішенням сесія міськради постановила: «Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ залучити ліцензовані організації до реставрації та пристосування пам'ятки». На сесії представники Львівської Архиєпархії УГКЦ висвітлили своє бачення використання будівлі: під духовний культурно-просвітницький центр. Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради від 20 січня 2012 року надано в безоплатне користування нежитлові приміщення на вул. Шашкевича, 13 в м. Золочеві для розміщення монастиря Чину Братів Менших УГКЦ терміном на 49 років.

Спеціалісти АРМ-1 ДП "Інституту «Укразахідпроектреставрація» у 2011 році розробили робочий проект реставрації та пристосування під монастир чину Братів Менших (Францисканців) УГКЦ пам'ятки архітектури XV–XVIII ст. шпиталю (Будинку убогих) у м. Золочеві Львівської області (авторський колектив у складі: З. Лагуш — начальник АРМ-1; Я. Мартинюк — начальник відділу; О. Уніят — керівник групи; І. Весна — провідний архітектор; Г. Лінинська — провідний архітектор; О. Хом'як — провідний архітектор).

Робочий план передбачає в рівні підвалу реабілітаційний центр для алкогольно- і наркотичнозалежних осіб та технічні приміщення. На першому поверсі центральний зал пристосовується під зал каплиці. Справа від залу каплиці розташовані два приміщення, одне з яких використовується як захристія, а друге ділиться на дві частини (в одній частині влаштовується хол з кіоском, а в іншій — закрита сходова клітка, що веде на верхні поверхи). В приміщеннях в лівій частині споруди влаштовується їдальня для бідних з кухнею та залом. На другому поверсі планується кухня та трапезна монастиря. На третьому розташовані келії монахів та настоятеля (запроектовано шість одномісних та одна двомісна). Четвертий поверх — мансардний. Тут розміщені гостьові кімнати (запроектовано три двомісні та одна одномісна). Проектом також передбачено благоустрій подвір'я, яке буде покрите дрібно розмірною тротуарною плиткою. Для озеленення подвір'я пропонується застосувати газони з низькорослим чагарником.

Нині на Будинку убогих Провінція всіх святих Серафимського чину Братів Менших (Францисканців) УГКЦ проводить роботи з реконструкції конфігурації шатрового даху з влаштуванням мансардних приміщень у двох рівнях. Завершено роботи з влаштування залізобетонного перекриття, проводиться цегляне мурування простінків, на фронтонах встановлено два хрести та розпочато монтаж мансардних вікон.

Почитал и задумался, как интересно всё получается. Вот, например, узнаём мы, что в советские времена в Подгорецком замке был тубдиспансер, в Сокале в монастыре разместили колонию, в Буданове и Олыке в замках прописали психиатрические больницы, в Клевани лечили алкоголиков и т.д. Читаем/слушаем о таком и думаем, какие же при "советах" были варварские времена.

А что же сейчас? А сейчас вот в Золочеве в уникальном памятнике архитектуры будут заботиться об алкоголиках и наркоманах, устроят столовую для бедных и гостиницу. Нет, конечно, дело благое, да только возникает вопрос - неужели во всём Золочеве не нашлось для всего этого более подходящего места? Неужели нужно именно этот, весьма ценный не только для Золочева, но и для области, да и для Украины, объект использовать вот так, да ещё при этом предварительно изуродовав его недо-реставрацией?

Пока статус одних памятников стараются изменить, выселив оттуда то, что там в советское время прописалось, в Золочеве поступают с точностью до наоборот.

[Filin]

Цитата

Монастир Чесного Хреста Св. Дам`яна (УГКЦ) в м. Золочів

Будинок Убогих - так називалась стара (з XV ст.) і закинута споруда, яку передала Чинові Братів Менших (сх. обряду) Львівська архиєпархія в особі високопреосв. кир Ігоря Возняка. Сьогодні ведеться реконструкція будинку і в тут має бути каплиця Возвиження Чесного Хреста Господнього, монастир Чесного Хреста Св. Дам`яна, кухня для бідних міста, реабілітаційний центр для алкоголіків.

Це те що Брати Менші отримали в спадщині від "червоного звіра" (комунізму):

Зовсім інша справа, бо де Хрест там краса з силою:

Брати монастиря:

о. Іван-Канти Пєхота ЧБМ - протоігумен і відповідальний за реконструкцію споруди

о. Егідій Мрозек ЧБМ - настоятель монастиря Чесного Хреста Св. Дам`яна

о. Юстиніан Городечний ЧБМ - адміністратор парафії Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Адреса монастиря:

вул. М. Шашкевича 13

м. Золочів 80762

Львівська обл.

моб. тел. +380989364570

mail: justikofm@ukr.net

Источник

"Де Хрест там краса з силою" (с) - фраза, с которой я бы поспорил, особенно в случае с данной "реставрацией".

[Filin]

26 березня 2013

Кам’яна вілла - перлина Золочівщини. Історія найдавнішої пам’ятки цивільного будівництва Галичини: від XIV століття до сьогодні

З неї починався Золочів... Так, саме так. "Вілла", яка за своєю природою була сільським житлом переросла в місто і це сталося у Золочеві. Джерела засвідчують, що цієї споруди стосується перша згадка про місто, коли йшлося про зміну її власника. Золочів переходить від Кирдеїв до Яна Менжика. То був 1423 рік.

На жаль, історія Золочева XIV-XV ст., не так багато висвітлена в документах. Велика частина цих давніх джерел втрачена під час численних пожеж і воєн, а те, що залишилося, лежить в архівах Польщі, Литви, Білорусі, і лише невелика частина – в Україні.

Незважаючи на це, фахівці достатньо дослідили та широко висвітлили в науковій літературі історію великих фортифікаційних споруд замкового типу та культових об’єктів різних конфесій того часу, питання ж цивільного будівництва менших масштабів – дворів, курій, кам’яниць залишається сьогодні маловивченим. Мабуть, це можна пояснити тим, що більшість пам’яток цього типу зруйнувалися, тому до нашого часу не дійшли, а ті, що ми маємо, то в перебудованому вигляді, бо, як ми знаємо, часта зміна власників у ту пору призводила до ґрунтовних перебудов, які до невпізнання змінювали пам’ятки. Можна з певністю сказати, що кожна споруда такого типу має наукову, історичну та архітектурну цінність. Однією з таких пам’яток є вілла в м. Золочеві Львівської області, яка належить до маловивчених об’єктів пізньороманської архітектури Галичини XIV-XV ст.

Золочівська вілла, або Будинок убогих, як його тут звикли називати, - найцікавіша і найстаріша пам’ятка житлової забудови не тільки м. Золочева, але й всієї Західної України, яка датується XIV ст. "У Львові ще залишились будинки XIV-XV ст., але серед усіх пам’яток архітектури того часу найкраще зберігся саме будинок у Золочеві" - говорив в одному з інтерв’ю авторитетний історик, дослідник такого роду будівель, колишній директор Львівської галереї мистецтв, Герой України, Почесний громадянин Золочева Борис Возницький [7; с. 2].

Ця кам’яна споруда двора, яка дійшла до нашого часу з невеликими змінами, розташована у самому центрі міста, неподалік будинків міської ради та податкової інспекції і символу незалежності України - пам’ятника В’ячеславові Чорноволу. "Це насправді унікальна пам’ятка – одна з найцікавіших будівель у державі. Аналогів якої немає не лише на Львівщині, але й в Україні загалом. Порівняти золочівський Будинок убогих можна хіба що з церквою у Староконстантинові під Острогом" (подразумевается церковь замка в Староконстантинове - Filin) - так вважав Борис Возницький.

Найдавнішою пам’яткою Золочева вважали цю будівлю місцеві краєзнавці свого часу Зиґмунд Уранович [12, с. 15; 13, с. 4] та Казимир Жмігродський [14; с. 34]. Сучасні знавці пам’ятки Мирослава Майорчук, Наталя та Олександр Космолінські у статті "Вілла Золчов" звана дворищем…" переконані, що "двір у Золочеві не був єдиним такого роду об’єктом на території Західної України, бо в початках століття в літературі описано та зафіксовано ще декілька такого типу будівель. На жаль, ці описи не дуже докладні і не дозволяють з повною точністю датувати об’єкти, але на підставі зближеності їх плану до золочівського можна припустити, що вони походили з аналогічного часу" [4; с. 2]. Автори наводять приклад дворища в с. Лучинці, яке належало тим же власникам, що й золочівське, але не переросло у місто. Вони вважають, що потрібно масштабно досліджувати та детально проводити інвентаризацію в малих містах і селах Західної України, після проведення яких пам’ятка з Золочева "ймовірно перестане бути унікальним відосібненим випадком" [4; с. 3]. Але це лише припущення. Натомість історія двірця, дворища, або вілли, як про Золочів згадують різні архівні джерела – невимовно багата, цікава і трагічна водночас.

Першу згадку про "віллу Золчов", яка була маєтністю родини Щечонів, подають "Akta grodzkie i ziemskie" у 1427 році [10]. Опираючись на ці документи мистецтвознавці Наталя та Олександр Космолінські слушно зазначають, що "перша згадка про Золочів походить не з 1442 року, як це вважалось на підставі далеких від реальності праць польського історика Луції Харевічової, а з 1427 року [11; с. 78-80]; крім того, очевидно, що йдеться не про місто, а про невелике поселення з приналежними до нього землями та господаркою, центром якого було дворище, збудоване десь наприкінці XIV – початках XV ст." [4; с. 2].

За документами 1437, 1441 років власниками Золочівського двора є Янчинські, а в 1442-1467 роках він записаний як "villa regia" – королівський маєток. Н.Космолінська припускає, що "литовська шляхта, яка володіла Золочівським двором, після переходу цієї частини Русі від Литви до Польщі не попросила підтвердження на свій маєток у нової влади" [3; с. 22]. Ці свої припущення авторка робить з "Akta grodzkie i ziemskie" від 1442 року, коли під час позову за володіння Золочівським двором його тогочасний власник Янчинський не міг представити відповідних паперів на підтвердження своїх прав. У 1442 році король Польщі Владислав ІІІ Варненчик надає титул графа Єжі Струмило, а також передає йому свій двір Золочів у землі Руській, в окрузі Львівському. Звідси починається більш ніж півсторічна епопея судових позовів між претендентами на Золочівський маєток. Тільки наприкінці XV століття Золочівський двір майже на століття переходить у власність родини Сєнєнських (Олеських, Малороських, Злочевських, як час від часу вони себе називали за назвами доменів). Саме за часів Станіслава Сєнєнського у 1523 році Золочів отримує Магдебурзьке право. Нападки львівської римо-католицької церковної влади на легковажного щодо поведінки Станіслава Сєнєнського через те, що він живе в розпутстві із заміжньою жінкою Доротою із Сандомира (можливо були й інші причини, можна припустити якісь борги, зокрема картярський) змусили його продати у 1532 році свій золочівський маєток з кільканадцятьма довколишніми селами Познанському каштеляну Андрієві Ґурці. Новий і хазяйновитий дідич укріпив місто від татарських нападів, виклопотав для Золочева різні пільги, звільнивши міщан від деяких данин. Місто почало рости і багатіти. І, власне, у цих роках двір зазнає значних змін у вигляді. Поширюються вікна, встановлюється нова ренесансна каменярка. Споруда дістає високий двох’ярусний атик в типових ренесансних формах і набуває викінченого стильового вигляду – ранньоренесансного двору-курії. Фрагментарно атик зберігся на двох фронтонах споруди.

У 1541 році Ґурки продали спалений і пограбований татарами Золочів родині Зборовських, пізніше за двадцять років відкупили, згодом знову продали тим же таки Зборовським. Після 1592 року двір перейшов до родини Чарнковських.

З 1598 року Золочів перебуває у володінні родини Собєських. Новим власником міста Золочева стає Марек Собєський – дід майбутнього великого короля Яна ІІІ Собєського, який підтверджує усі привілеї, надані місту його попередниками . У 1627 році його син Якуб проводить в старому дворищі радикальні зміни. Він реконструює дерев’яне і достатньо примітивно збудоване у той час оборонне укріплення замку на так званій "кемпі", яке не могло задовольняти багатий магнатський рід і розпочинає будівництво нового кам’яного замку за популярною в тих часах голландською моделлю на зразок цитаделі, яка збереглась донині. В системі міських фортифікацій укріпленими пунктами були церква св. Миколая, парафіяльний костел (тепер церква Воскресіння Господнього) та Золочівський двір.

Оскільки старий панський двір за розмірами і за архітектурою не відповідав родині Собєських, тому був непотрібний поруч з новим замком. Через це у 1627 році Якуб Собєський дарує його разом з великим яблуневим садом і городом заснованому ним же Золочівському парафіяльному костелу як житло для пароха, вікарія, органіста та інших духовних осіб. Цей магнатський "жест" благочинності на засаді "Ось тобі, Боже, що мені негоже" одразу принизив значення споруди в містобудівельному контексті. З того часу двір як окрема оборонна твердиня перестає існувати, в ньому розміщується парафіяльна резиденція. Починається довгий процес занепаду найдавнішої золочівської пам’ятки.

У 1630 році при парафіяльній резиденції утворюється менш репрезентативний заклад – дерев’яний парафіяльний шпихлір ("шпиталь для убогих"), прибудований до північної сторони, в якому утримували місцевих безпритульних старців. Про це згадується у матеріалах візитації того часу. Саме тому до наших днів дійшла помилкова назва двору, як шпиталю для убогих. На цей час тут мешкає 11 осіб, другий поверх не використовується, тому що сходи, які туди вели, повністю знищені. В занедбаній каплиці службу Божу не відправляють, в пивницях утримують овочі, стан пічок і столярки – незадовільний. Пізніше цей будинок був знищений, а хворих та убогих з притулку було переселено в стару кам’яну споруду резиденції.

У 1838 році золочівський пробощ, духовник Стефан Маєр реставрує Заклад для убогих і опікується ним до 1859 року. Крім того, він записує на нього весь свій маєток.

У 1860 році будинок Закладу для убогих тимчасово переходить у власність армії для військових потреб, тому убогі селяться у приватних помешканнях. Як наслідок цього пам’ятка остаточно втратила свою первинну функцію і назву.

На початку ХХ ст. залишився лише сумний спогад про те, що будинок – один з найдавніших у Золочеві. Документ 1908 року повідомляє, що місцевий парох о. Вінцент Чайковський намагається привернути увагу Ґрона консерваторів у Львові до місцевого Закладу для убогих як найстарішої пам’ятки архітектури в місті Золочеві з метою його реставрації, але безрезультатно.

Справу нівеляції споруди завершує ХХ ст.: замуровується частина вікон, дах набуває примітивної двосхилої форми, архітектурний декор остаточно зникає під товстим шаром тиньку, а за радянських часів – популярної бетонної "шуби". Нарешті пам’ятка перетворюється на двоповерховий шпихлір, що чудернацьки стирчить посеред центру міста, вражаючи туристів монументальними розмірами і циклопічною товщиною стін. Уже ближче до нашого часу у будинку розміщується торговельна база Золочівського змішторгу.

Пам'ять про те, що цей будинок є архаїчною пам’яткою, остаточно стирається, тепер для золочів’ян – це тільки Будинок для убогих. До речі, назва Будинок убогих – звичайна нісенітниця. На цьому не раз наголошує завідувач музеєм-заповідником "Золочівський замок" Надія Гупало: "Будинок убогих – це нонсенс. Як і нонсенс те, що навіть у XVII ст. у такому розкішному будинку могли жити бідняки. Бо ще у ХІХ ст. заможні жили у дерев’яних будівлях".

Львівська картинна галерея, якій передали будівлю, замовила виготовлення проектної документації Українському спеціальному науково-реставраційному проектному інституті "Укрзахідпроектреставрація". Тільки в процесі натурних досліджень об’єкту, виконаних в 1991-1992 роках майстернею ЛАРМ цього інституту (начальник майстерні У.Піхурко, автори М.Майорчук, М.Чушак) Будинок убогих був нарешті ідентифікований як "Золочівський двір", збудований наприкінці XIV століття – початку XV ст.

Загалом пам’ятка робить враження дуже суворе і навіть аскетичне, хоча має свою мальовничість та виразність на фоні інших архітектурних споруд міста. Вона розташована на розі вулиць Чайковського та Шашкевича. Будинок Т-подібний, одноосьовий, з трапецієвидною каплицею, яка розміщена дещо з відхиленням щодо центральної осі споруди. Центральний об’єм, великі стіни, яким на другому поверсі відповідала монументальна зала, був первинно перекритий дерев’яною стелею. Оскільки двір поєднував у собі оборонну й житлову функції, то зліва і справа розташовувались по два невеликих за розмірами житлових приміщення, одне з яких служило кухнею. Споруда була мурована з ламаного каменю – сіро-вохристого пісковику місцевого походження і лише на кутах фасаду було використано тесані блоки, в яких простежується руст. До нашого часу дійшли два невеликі за розміром віконні обрамлення простої прямокутної форми. Ніякого декору на них не було. В тому місці, де розташована каплиця, була невелика вежа. На східній стіні сіней збереглися залишки обрамлення воріт. До нас дійшла легенда про підземний перехід між замком і двором. У пивниці зберігся вихід (значно засипаний землею), але він направлений не на існуючий замок, а на замок, який був розміщений значно нижче – на "купні".

Зовні споруда була помазана типовою технікою "в рукавицю" (рештки розчину, який вичавлювали зі шву в процесі кладки, розтирали по поверхні). Помазка була тонкою та нерівною, тому не укривала фактури кам’яної кладки, неодноразово білилася вапном і лише русти та кам’яні обрамлення вікон було наведено темною темперною фарбою сталево-синюватого кольору. Дослідники твердять, що дах будівлі був двосхилий і досить стрімким. Доказом цього є два обрубаних щипці з невеличкими вікнами, які збереглися на стриху.

З архітектурних деталей того часу зберігся архаїчний портал, складений з трьох брил вапняку та камін в сінях з гострою готичною аркою. Декорація стін в приміщеннях була проста та сувора і складалась з біленої вапном помазки. Підлога в сінях була глиняна і дуже нагадувала підлоги народного житла в Україні (пізніше її замінили дерев’яним помостом). З іконографічних матеріалів до нашого часу нічого не дійшло, не враховуючи двох гравюр початку ХІХ ст., де в загальній панорамі міста проглядається об’єм двору.

В ескізному проекті реставрації, виготовленому українським спеціальним науково-реставраційним проектним інститутом "Укрпроектреставрація" у 1992 році на замовлення Львівської галереї мистецтв (авторський колектив та відповідальні виконавці: архітектори М.М.Чушак, М.Г.Майорчук, Л.С.Руденська, І.П.Волянська) у будівельній історії пам’ятки, складеній на основі архівних матеріалів, архітектурно-археологічних обмірів та натурних обстежень йдеться про те, що незважаючи на перебудови, доповнення і ремонти, двір зберіг в основному первісну планувальну структуру, а вивчення пам’ятки вказало на можливість її реставрації, оптимального використання та можливості пристосування для сучасних потреб [8].

Яка ж подальша доля вілли? Отож, далі тут хотіло поміститись братство Андрія Первозванного. Не склалось. Були й інші претенденти із своїми намірами. Та всіх відлякувала надзвичайно висока ціна реставраційних робіт та строга прив’язка до документації. У 2003 році сесія Золочівської міської ради, розглянувши звернення Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, прийняла рішення про передачу Курії пам’ятки архітектури в безоплатну оренду терміном на 49 років. Цим же рішенням сесія міськради постановила: "Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ залучити ліцензовані організації до реставрації та пристосування пам’ятки" [7; с. 2]. На сесії представники Львівської Архиєпархії УГКЦ висвітлили своє бачення використання будівлі: під духовний культурно-просвітницький центр. Але як не прикро, тоді своїх зобов’язань вони не виконали. Роки минали, а роботи з реставрації так і не починалися.

Якщо розповідати про тих, хто буде господарювати у віллі протягом найближчих років, то це чин Братів Менших, тобто Францисканців, які є однією з найбільших монаших спільнот у світі, заснованої Святим Франциском з Асижу (усіх ченців у світі налічується п'ятнадцять тисяч). Ціль спільноти – живучи за Євангелієм, проповідувати її всім і вселяти дух братерства у світі. Гасло цього чину – мир і добро. В Україні спільнота Братів Менших – це 23 ченці, які є греко-католиками. Вони служать у церквах Тернополя, Ужгорода, Хуста та інших. Мають свій часопис – "Вісник Святого Франциска", у них потужна матеріальна база і добра фінансова підтримка. Саме монахам-францисканцям за рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради від 20 січня 2012 року надано в безоплатне користування нежитлові приміщення на вул. Шашкевича, 13 в м. Золочеві для розміщення монастиря Чину Братів Менших УГКЦ терміном на 49 років.

Спеціалісти АРМ-1 ДП "Інституту “Укразахідпроектреставрація" у 2011 році розробили робочий проект реставрації та пристосування під монастир чину Братів Менших (Францисканців) УГКЦ пам’ятки архітектури XV-XVIII ст. шпиталю (Будинку убогих) у м. Золочеві Львівської області (авторський колектив у складі: З. Лагуш – начальник АРМ-1; Я. Мартинюк – начальник відділу; О. Уніят – керівник групи; І. Весна – провідний архітектор; Г. Лінинська – провідний архітектор; О. Хом’як – провідний архітектор) [9].

Робочий план передбачає в рівні підвалу реабілітаційний центр для алкогольно- і наркотичнозалежних осіб та технічні приміщення. На першому поверсі центральний зал пристосовується під зал каплиці. Справа від залу каплиці розташовані два приміщення, одне з яких використовується як захристія, а друге ділиться на дві частини (в одній частині влаштовується хол з кіоском, а в іншій – закрита сходова клітка, що веде на верхні поверхи). В приміщеннях в лівій частині споруди влаштовується їдальня для бідних з кухнею та залом. На другому поверсі планується кухня та трапезна монастиря. На третьому розташовані келії монахів та настоятеля (запроектовано шість одномісних та одна двомісна). Четвертий поверх – мансардний. Тут розміщені гостьові кімнати (запроектовано три двомісні та одна одномісна). Проектом також передбачено благоустрій подвір’я, яке буде покрите дрібно розмірною тротуарною плиткою. Для озеленення подвір’я пропонується застосувати газони з низькорослим чагарником.

Нині на Будинку убогих Провінція всіх святих Серафимського чину Братів Менших (Францисканців) УГКЦ проводить роботи з реконструкції конфігурації шатрового даху з влаштуванням мансардних приміщень у двох рівнях. Як повідомляє нам міська рада, зокрема завершено роботи з влаштування з/б перекриття, проводиться цегляне мурування простінків, на фронтонах встановлено два хрести та розпочато монтаж мансардних вікон.

Отже, на основі проаналізованих у проекті матеріалів робимо висновок про те, що Золочівська вілла старша за подібні вілли, які розташовані на теренах Польщі, Чехії, Угорщини та інших країн центральної Європи. Звичайно, погоджуюся з думкою про те, що таких вілл на території Галичини, які належали небагатим українським, литовським, польським родам – дуже багато. Але до наших днів з тих часів без суттєвих змін "дожила" лише Золочівська, яка, сподіваюся, під час реставрації збереже свою багатющу історію, звеличить наше місто своєю неповторністю і стане його візитною карткою на рівні із Золочівським замком.

Література:

1. Золочівський край. Фотоальбом / Упоряд. С. Швець. – Вид-во "Манускрипт-Львів", 2006. – С. 33.
   
2. Золочівщина: минуле і сучасне / Упоряд. М.В. Дубас. – Друге видання. – Львів: Вид-во "Мс", 2006. – С.708.
   
3. Космолінська Наталія. "Вілла Золчов", звана дворищем… // Галицька брама. – Січень – лютий 2007. - №1-2 (145-146). – С. 22-23.
   
4. Майорчук Мирослава, Космолінські Наталя та Олександр. "Вілла Золчов", звана дворищем… // Віче. – грудень 1993. - №46 (116). – С. 2-3.
   
5. Мельник Галина. Золочівська вілла має стати окрасою міста // Народне слово. Часопис Золочівщини. – 22 квітня 2010. – №16 (9197). – С. 3.
   
6. Мельник Галина. Проект готовий… А далі? // Народне слово. Часопис Золочівщини. – №11 (8977). – 3 березня 2006. – С. 1; 8.
   
7. Мельник Галина. Убогий лик минулої розкоші // Народне слово. Часопис Золочівщини. – 1 квітня 2005. – №13 (8927). – С. 2.
   
8. Пам’ятка архітектури XV-XVIII ст. Двір в м. Золочеві. Ескізний проект реставрації. Пояснювальна записка // Держбуд УРСР. Український спеціальний науково-реставраційний проектний інститут "Укрпроектреставрація". Львівський філіал. – Том ІІІ. – Книга І. – Львів, 1992. – 23 с.
   
9. Пам’ятка архітектури XV-XVIII ст. (охор. №845-М) шпиталь (Будинок убогих) на вул. М. Шашкевича, 13 у м. Золочеві Львівської обл. Реставрація та пристосування під монастир Чину Братів Менших (Францисканців). Робочий проект. Загальна пояснювальна записка // Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. Державне підприємство “Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація". – Том 4. – Львів, 2011. – 28 с.
   
10. Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczy Pospolitej Polskiej. – T. XV. – Lwow, 1884. – S. 240.
    
11. Charewiczowa L. Dzieje miasta Złoczówa. – Złoczów, 1929. – 191 s.
    
12. Uranowicz Z. Przywileje miasta Złoczówa. – Złoczów, 1895. – 43 s.
    
13. Uranowicz Z. Zarys dziejow miasta Złoczówa. – Złoczow, 1914. – 32 s.
    
14. ?migrodzki K. Powiat Złoczowski. – Złoczów, 1927. – 80 s.

Використані в проекті джерела та історичну літературу надали працівники Золочівського замку, в бібліотеці якого є відбитки давніх видань з історії Золочева.

Двір XIV-XV століття. Східний та північний фасади. Ескізний проект реставрації (1992 рік):

Двір XVI століття. Південний та східний фасади. Ескізний проект реставрації (1992 рік):

Двір XVIII століття. Північний та західний фасади. Ескізний проект реставрації (1992 рік):

Будинок убогих з боку вул. Чайковського (кінець ХХ століття):

Підготувала: Городиловська Марія, учасниця "Непізнана історія мого краю"

Джерело

[Filin]

Рабочий проект реставрации Дома Убогих

Скачать PDF

Поначалу подумал, что все те детали, которые режут глаз в "отреставрированном" здании, могли туда привнести уже в процессе строительства, а вот в проекте их могло не быть. Это было бы логично, ведь представители церкви очень часто на своё усмотрение "корректируют" облик памятников архитектуры, ни на кого не оглядываясь. Я просто иначе не мог объяснить, как такой проект могли согласовать. Но, как оказалось, рабочий проект был именно таким... местами убогим. Даже самая нелепая деталь обновлённого здания (лестничная клетка в колпаке из стекла и поликарбоната) присутствует.

[Filin]

Оборонный двор в г. Пабьянице (Pabianice):

Источники: 1, 2

Вот в таком стиле, думаю, стоило бы реставрировать оборонный двор в Золочеве - с аттиком и прочими деталями + позиционировать памятник в первую очередь как "оборонный двор", а не как церковный "дом убогих". Я уж не говорю о том, что поляки не додумались прилепить чужеродные современные конструкции из стекла и металла к своему объекту.

[rbrechko]

Сучасний вигляд:

Джерело

[Filin]

Источники: 1, 2

[Filin]

Источник

[Filin]

В книге Собор Бориса Возницького: спогади, роздуми (2019) на стр. 157 встретилось такое вот упоминание дома убогих:

Цитата

Колись місто передало нам на баланс Будинок убогих. Коштів не дали. Ми почали роботу, одначе мусили відмовитися. Маємо документацію, яку передамо тим, хто щось там буде робити. На початку 90-х років там розпочали роботу очільники Греко-Католицької церкви, також нічого не вийшло. Тепер об’єкт перейшов до греко-католиків-францисканців, можливо, щось буде.

К сожалению, как по мне, в итоге вышло именно "щось".