Балаклія (Балаклея): городище, міські укріплення

[Nimrod]

Поселення  нинішнього Великобагачанського району Полтавської області виникло на місці античного городища (скіфського періоду) і досить швидко стало містечком, центром козацької сотні. Вали городища ймовірно і були використані для побудови захисної огорожі містечка. 

Цитата

Балаклія - село Великобагачанського району, центр сільскої Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Колосівка, Писарівщина, Шипоші. Розташоване за 22 км від райцентру та за 42 км від залізничної станції Гоголеве. 575 жителів (1990). Виникла у кінці 16 - на початку 17 століття в ході козацької колонізації Правобережжя (Лівобережжя ? - N.) На карті Г.-Л. де Боплана (середина 17 століття) позначена як село Баклей. У роки визвольної війни українського народу (1648-54) воно вже було "містечко Балаклейка", в якому знаходилася сотня Полтавського полку (153 чоловіки). У 1654 в містечку, крім козаків, проживало 148 міщан, справами яких відали війт та бурмістр. Балакліївська сотня брала участь у Північній війні 1700-21.  У кінці 18 століття Балаклія відійшла до Білоцерківської сотні Миргородського полку. На той час у містечку, поруч з 115 дворами виборних козаків і 102 дворами козаків - підпомічників, з'явився 91 двір посполитих, 15 посполитих належало бунчуковому товаришу В.Родзянку та полковому осавулу С.Кирякову. 1760 миргородський полковник Ф.М. Остроградський одержав універсал на володіння 109 посполитими.

(...)

 На території Балаклії знаходиться городище скіфського часу (5-3 ст. до н.е.).

  *) "Полтавщина. Енциклопедичний довідник" за ред. Кудрицького А.В., К. "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1992, тир. 30 000 прим., 1024 с., с. 44.

Сторінка села Балаклія в україномовній "Вікіпедії".

Сторінка села "Балаклея" в російськомовній "Вікіпедії".

Село на Вікімапії.

Назва поселення явно тюркського походження.  За версією "Вікіпедії", перехід поселення до складу Білоцерківської сотні відбувся не у кінці 18го, а у другій половині 17го століття.