Filin
-
Публикаций
4,799 -
Зарегистрирован
-
Посещение
-
Дней в лидерах
606
Тип публикации
Профили
Форум
Календарь
Сообщения, опубликованные пользователем Filin
-
-
Как говорится, "Shit happens" (с), потому если что-то не будет работать или возникнут какие-то другие технические проблемы с работой ресурса, то об этом будет сказано здесь.
Собственно, сегодня сайт на некоторое время пропал из Сети. Причина (по заявлению представителя хостинга) была такой: "На один из сайтов была произведена DDoS атака. Потребовалось время что бы принимать правильные фильтры для ее фильтрации".
Сейчас всё вроде работает, с чем себя и вас поздравляю
-
Обсуждаются эти объекты: городище (I), городище (II), городище (III)
История с укреплениями Хотимира довольно запутанная. Не думал, что в ближайшее время буду в этой теме копаться, поскольку источников мало, они местами спорят друг с другом, а на месте пока не побывал. Однако тут на связь вышел человек, знакомый с местностью в районе Хотимира, потому в деле, как говорится, появились новые данные, в результате чего тема всё же открылась.
Расположение Хотимира относительно Ивано-Франковска, Тысменицы и Обертина:
Хотимир на карте фон Мига (1779 - 1782):
Попытаюсь обрисовать сложность ситуации с городищами в Хотимире.
Начнём с книги «Археологія городищ Галицької землі» Богдана Томенчука. В ней автор упоминает два городища в Хотимире:
Как видно, городище (I) Томенчук датировал периодом 12-13 веков, а вот городище (II) уже более позднее, потому возникает вопрос, было ли это вообще городище?
В качестве бонуса идут планы первого и второго городищ:
К сожалению, Томенчук не указал, где всё это искать. Непонятно, как эти укрепления расположены относительно села.
Идём дальше и усложняем картину за счёт данных «Реєстру пам'яток археології Івано-Франківської області, взятих на облік під охорону рішенням облвиконкому №9 від 24 січня 1989 року»:
Как видим, начинаются неувязки:
- Вместо 2-х городищ Томенчука в реестре присутствуют три
- Все три городища датированы периодом Киевской Руси или более ранним временем, т.е. есть расхождение с датировкой 2-го городища от Томенчука.
- Городище Хотимир I отмечено как многослойное, хотя в списке Томенчука, если я правильно понял, многослойных объектов нет.
- Городище Хотимир III, как говорит список, исследовалось тем же Томенчуком, но есть ли оно в списке книги Томенчука?
- Вообще непонятно, совпадает объекты, названные в реестра Хотимир I и Хотимир II с объектами из списка Томенчука?
Такие вопросы можно продолжать задавать, их много, а это значит, что нестыковки имеются.
К счастью, реестр сообщает, где искать объекты:
- Хотимир I – 2 км на северо-восток от села, урочище Городище
- Хотимир II - ?, урочище Вал, в лесу
- Хотимир III – к юго-западу от села, урочище Монастырик
В книге Андрея Кузы «Древнерусские городища X – XIII вв» упоминается два городища:
Из текста понятно, где искать одно городище (на восток от села, на холме), а вот местоположение второго городища обрисовано достаточно абстрактным выражением «на окраине села, на опушке леса».
Насколько я понимаю, городище №1177 по нумерации Кузы – это городище Хотимир I, согласно классификации реестра, поскольку оба источника говорят, что эти объекты следует искать на восток от села. В этом случае всё согласуется и с Томенчуком, который, как было видно выше, показывает на плане, что городище Хотимир I имело округлую форму, и эта же деталь встречается в описании городища Кузы. Не сходятся только датировки, ведь у Томенчука городище отнесено к 12-13 векам, а в реестре оно фигурирует как многослойное.
Выходит, что городище №1178 – это либо Хотимир II, либо Хотимир III из реестра. Рассуждения, которые изложены ниже, наталкивают на мысль, что речь идёт всё же о Хотимире III, т.е. об объекте в урочище Монастырище.
Тут снова возникает вопрос к реестру. Представим, что с Хотимиром I разобрались. Размеры оставшихся городищ в реестре указаны как 50х60 и 30х50, и ни один из этих размеров не подходит под план Хотимира II из книги Томенчука. То ли я что-то не понимаю, то ли что-то не так с планом/размерами от Томенчука, то ли в реестре ошибка с размерами.
Вот ещё одно занятное описание:
ЦитатаВ миле от Хотимира (сейчас Ивано-Франковская обл.), в лесу, А. Киркор отмечает городище, которое местное население называло Монастырщина. На городище к тому времени "уцелели два выразительных вала, на поверхности в самой середине - котловина, вблизи - колодец". В валу с западной стороны исследователь обнаружил небольшое заиленное отверстие высотой 373 см, из чего сделал заключение о существовании подземелий под городищем {Kirkor A. Pokucie pod wzgledem Archeologicznym. - Krakow, 1876. - p. 24.}.Тут без особых сомнений речь идёт о Хотимире III из реестра. Напомню, что в реестре отмечено, что Хотимир III находится в урочище Монастырик. Радует упоминание «выразительных» остатков укреплений, выходит что-то там интересно могло уцелеть. Обратите внимание на упоминание колодца, о нём ещё пойдёт речь ниже.
Как уже писал выше, мне сбросили интересную информацию по Хотимиру и даже отметили нужные объекты на Викимапии, за что скажем спасибо Роману, который, надеюсь, ещё присоединится к обсуждению этой темы. Больше бы таких наводок от местных жителей, быстрей бы затирались белые пятна истории.
Перескажу своими словами то, что узнал от Романа:
Объект №1: к востоку (или северо-востоку) от села находится урочище, которое местные называют «Городище». На территории урочища есть несколько пещер. Опять же благодаря толкованию Романа удалось понять, что именно о них рассказывает страничка Хотимира на Википедии:
ЦитатаРізні глибокі печери ще й досі не досліджені, а також довгі підземні ходи,де в давнину ховалися люди, рятуючись перед загарбникамиЗ боку гори, де колись відбувались якісь ігрища була яскиня (велика печера). Вхід до неї був невисокий - треба було згинатися, щоб увійти. Війшовши, можна вже було дорослій людині йти вільно, не згинаючись. При вході до тої печери була ціла купа потовчених черепків. Сміливіші дорослі люди з електричними ліхтариками заходили досить далеко і через кілька десятків метрів натрапили на старі жорна. Люди оповіали про ту печеру різні історії, що ніби вона йшла аж під дзвіницю в селі Чортовець (в 10 км к юго-востоку от Хотимира - Filin), що хтось пускав у ту печеру півня і той півень ніби перейшов на другий кінець тієї печери і піяв під дзвіницею. Розуміється усе це був витвір людської фантазії, проте та печера тягнеться під землею досить далеко; під час наїздів різних кочовиків місцеві люди зносили до неї своє майно и самі переховувались у ній, поки .кочовики не відходили
Другие местные легенды, по словам Романа, сообщают, что пещера тянется в сторону Галича.
Объект №2: находится в центре деревни, среди местных известно как «Вал». Судя по описаниям, местечко интересное, расположено на не самой слабой возвышенности. Зимой по склону этой возвышенности дети ездят на санках. Когда-то на этой возвышенности были большие каменные подвалы, которые были засыпаны, чтобы избежать их обвала.
Интригует, правда? Наверное это и есть Хотимир II Томенчука, отнесённый к периоду позднего средневековья. С этим вяжется и планировка укрепления, и история о каменных подвалах. Если всё так и есть, то в таком случае реестр дезинформировал нас не только датировкой, но и размерами. Зато он указывает, что городище расположено в урочище Вал, хоть в чём-то расхождений нет. Правда, реестр говорил, что объект в лесу, а лесом, судя по Викимапии, в центре села и не пахнет, при этом к лесу прямое отношение имеет 3-й объект, о котором речь пойдёт ниже.
Объект №3: благодаря Роману, удалось наконец-то понять, где его искать – на западной (юго-западной) окраине села. Местные говорят, что там когда-то была церковь, которую уничтожили татары. Это место, что немаловажно, находится на возвышенности и, судя по наводке, в лесу.
Об этом месте говорит Википедия:
ЦитатаУ лісі під гіркою можна ще й тепер бачити рештки колишніх сходів. Між людьми є перекази, що там мала бути колись церква, а ті сходи вели до вівтаряУ зовсім протилежному напрямі близько трьох кілометрів на захід є поле, що тягнеться аж до ліса і називалося "Сільцем", У лісі під горою мала бути церква. Старі люди пробували показати дві чи три сходинки. Які на думку одних вели колись до церкви, а на думку інших - до вівтаря. Побіч тих сходів мала бути криниця, засипана тепер землею й камінням; з неї сльозилася вода. У ту криницю вкинули колись і дзвони з тієї церкви. Ще й досі затрималася в людях повір'я, що вранці на Великдень праведні люди можуть, як ті дзвони дзвонять
Судя по всему, это Хотимир III, объект в урочище Монастырище.
Из материалов Википедии меня вот ещё это заинтересовало:
ЦитатаЦікаве явище становлять найрізноманітніші поля: Городище, Сільце, Калиняк, Вовча Гора, Вишнячка, Берестки, Єгрищі (Ігрища) і Триголовка. Про останні дві назви хочу сказати трохи більше. Назви ці збереглись ще з давних поганських часів. Ігрища мали відбуватись на широких полях на горі, недалеко від села Жабокруків. Недалеко було поле зване Триголоватка. Десь у другій половині XIX століття там знайдено кам'яну фігуру поганського бога "Триглава" з трьома обличчями. Частково розбиту. її забрано до музеюИнтересно, о каком музее идёт речь и где этого идола можно (если можно) увидеть в наши дни?
Вот такой он, Триглавый Хотимир. Жду ваших соображений, комментариев и мыслей.
-
2
-
Обсуждаются эти объекты: городище, замок (?)
Составляя перечень укреплений Хмельницкой области, заинтересовался небольшим селом Сморшки. Вот как оно расположено на карте относительно Изяслава и Староконстантинова:
Вначале на село наткнулся во время поисков упоминаний городища, которое где-то там находится в районе села, о чём изредка пишут:
ЦитатаА.Ф. Гуцал і В.П. Мегер у праці «Нові археологічні дослідження на Ізяславщині і Шепетівщині» вказують, що на території Ізяславщини була низка стародавніх поселень. Серед них - поселення IV-III століття до нашої ери біля сіл Двірець, Сморшки, Михнів - поселення скіфського часу. Залишки городищ знайдено біля сіл Борисів і Кунів. Привертають увагу городища біля сіл Михнів, Плужне, Сморшки. Ці пам’ятки на підвищеннях, вони мають складну систему оборонних споруд, які вдало поєднуються із рельєфом місцевостіИсточник: «Ізяслав: основні етапи розвитку», Бондарчук Наталия
Масла в огонь подлило описание истории села, найденное в «Паспорті Христівської сільської ради»:
ЦитатаПерша згадка про села Христівка і Сморшки датується 1062 роком. Назва с. Христівка походить від того, що село знаходиться на перехресті великих доріг, с. Сморшки – походження назви виходить із часів татаро-монгольського іга.Неподалік від ставка у с. Сморшки знаходились великі земляні насипи, кріпосні вали, в яких знаходився фільварок місцевого власника князя Романа Сангушко. З розповіді старожилів, ще в домонгольській період біля с. Сморшки (Христівки) було місто чи містечко Морум, через який пролягала велика дорога, так званий «Чорний шлях», із Києва і Бердичева за кордон, в Галичинну, пролягала через с. Поляхова. Жителі цього містечка, дізнавшись про набіги татар, запросили людей із навколишніх сіл, щоб відбити напад татар. Для цього вони насипали високі земляні вали, окружили їх ровом з водою, сховавши свої сім’ї і достаток в лісах, в великих болотяних заростях, збройною силою зустріли ворога. Але боротьба виявилась нерівною, і місто було захоплене і спалене. Внаслідок неодноразового нападу татар та спалення й розгрому міста, кількість жителів стала зменшувалась, відповідно й змінювалась назва – Изморунщики, Зморунщики, Зморщики, Зморщки, Сморщки і до нас уже дійшла назва села Сморшки.
К сожалению, не указано, на какой основе первое письменное упоминание о Сморшках датировано ранним 1062 годом, но сейчас важнее другое.
Интригует упоминание неких «больших земляных насыпей», «крепостных валов» у озера, вероятно, где-то на территории села. К сожалению, непонятно, какого именно Романа из знаменитого рода Сангушко подразумевают. Возникает несколько вопросов:
- Что это было за строение? Может быть замок?
- Когда было построено? Быть может «фольварк Сангушко» возвели на основе валов вышеупомянутого городища?
- Где этот объект находится?
- Что от него сохранилось до наших дней?
Далее интригует рассказ о городке «домонгольского периода», причём народная молва даже сохранила его интересное название – Морум (уж не от слова ли «мор»?). Опять же идёт история о сооружении валов, но точно непонятно, к чему всё это отнести – то ли к какому-то уцелевшему городищу в окрестностях села, то ли к таинственному и неизвестному поселению, то ли к «фольварку Сангушко».
К сожалению, в том паспорте сельсовета, который я читал, в графе достопримечательностей пустота – то ли не заполнили, то ли ничего не осталось, то ли в сельсовете то, что сохранилось, за памятники не принимают.
У меня пока всё, надеюсь, что чуть позже, когда появятся новые сведения или кто-то что-то сможет добавить, мы продолжим.
-
Обсуждается этот объект: Иоанно-Предтеченская церковь
На сайте появилась более-менее вменяемая страничка вышеупомянутого храма, но помимо того, что там написано, осталось ещё много деталей и просто не до конца выясненных вопросов, а некоторые эпизоды из истории церкви просто заслуживают отдельного и более расширенного упоминания. Обо всём этом и пойдёт речь здесь.
Два рисунка, один вид, век разницыПредлагаю вам сравнить два рисунка церкви.
Первый рисунок авторства Н. Хохрякова известен в формате гравюры, создан в конце 19 века, временами им украшали книги по истории города:
Рисунок Хохрякова это, возможно, единственное изображение церкви вблизи, потому он имеет особую ценность.
Второй рисунок создан в 1995 году и фактически является современной вариацией рисунка Хохрякова:
Автор: Леонид Сорокатый. Бумага, акварель (21х29)Автор современной картины хорошо знаком с архитектурным обликом города, нынешним и прошлым, и потому у него получилось раздвинуть перспективу, включив в «кадр» больше фоновых объектов, среди которых особенно выделяется Армянская колокольня. Это, безусловно, плюс.
Единственный, на мой взгляд, минус – акварель в деталировке проигрывает изображению Хохрякова. В данном случае с новой картины исчезла одна маленькая, еле заметная деталь, которая присутствовала на картине Хохрякова. Речь идёт о небольшом замурованном «окошке», которое видно на гравюре в верхней части экседры/конхи. Это окошечко, вероятно, не что иное как замурованная бойница, намёк на то, что над нефом церкви некогда существовал оборонный ярус. А после того, как с картины Леонида Сорокатого эта деталь исчезла, то становится не совсем понятно, почему же окна в экседрах расположены так низко, почему над ними ещё столько пустого месте.
-
Такой вот красивый "ковёр", созданный из месива камней, кирпича, сгнившего гонта, бутылок, банок и прочего мусора, украшает нижний ярус Башни Стефана Батория:
14 июня 2012
-
Замок Гнёв (Польша):
Насколько я понял, эта штука защищает внутренний двор замка от осадков. Как по мне, то в данном случае получился интересный тандем старинного и современного. Даже как-то по другому стал восприниматься двор, когда он оказался под таким вот колпаком.
-
Всё о том, что касается свечения Старого города в тёмное время суток, бросаем сюда.
ДжерелоНове бачення Новопланівського моста- Міст підключається до світла так само, як і все місто, – з настанням сутінків. Ілюмінація працює в трьох режимах, - прокоментував напередодні ще один проект міської влади заступник міського голови з питань ЖКГ Сергій Бабій. - Спершу освітлюється синім кольором верхня частина мосту, потім – нижня і далі весь об’єкт разом із жовтою лінією, яка простягається на всю довжину мосту (а це 165 м) з обох боків.
Проект загальною вартістю 800 тис. грн. виконаний проектним інститутом ПП «Проект-Менас». Виконання першої черги обійдеться у 145 тис. грн., у стільки ж – другої. Спершу передбачалося, що міст освітлюватиметься лампами розжарювання, які в рік вартували б 26 тис. грн. Тому влада відмовилася від таких ламп. І спеціально під наш міст полтавський завод виготовив світлодіодні лінійки - яскравіші та економніші. Освітлення ними мосту обійдеться в 6 тис. грн. на рік і в 16 грн. у день. Ці роботи виконував КП «Міськліфтсвітло», а монтаж колон – підприємець Микола Сосула.
- Цікавим буде і виконання другої черги, яку називаємо «3D». Нині освітлюється лише зовнішній бік пор, другий етап передбачає залити світлом внутрішній бік. Тоді досягнемо об’ємного бачення моста. Щоправда, на другий етап коштів поки що немає. Та й ми не планували його виконати цього року. Можливо, приурочимо його Дню міста", - зазначив заступник.
-
Уголок старого Каменца: Татарская улица. Слева виднеется Петропавловская церковь, крупный храм справа - Казанский собор (бывший костёл монастыря кармелитов), уничтоженный в 1930-х. Картина хоть и создана в наши дни, но при этом показывает город, каким он был век назад.
Автор: Леонид Сорокатый. Бумага, акварель (23х33). -
-
11 октября 2012, каньон, неподалёку от Захаржевской башни (Башня на броде):
Всё это "великолепие" разместилось возле весьма живописного места, откуда открывается прекрасный вид на крепость. Уже давно заметил, что тем, кто весь этот высер произвёл на свет, не чуждо чувство прекрасного - они хотят срать, когда вокруг красиво!
Чуть дальше, бедный Смотрич:
А недавно был занятный случай - какой-то дедок спустился на ступени, ведущие от Замкового моста вниз к каньону, внезапно увидел, что я там, извинился, сказал, что "дід цього до дому не донесе" и поссал прям на лестнице.
Польские ворота, 11 октября:
Продолжение следует, не сомневайтесь...
-
Это каменецкий "филиал" темы Укрепления Украины как место для свалки. И, раз возникла необходимость в организации филиала, то вы можете подумать, что в Каменце с "этим делом" всё очень серьёзно, знаете что... вы не ошибётесь!
Впрочем, рассказ в картинках быстрее донесёт до вас мои впечатления.
P.S. Хотите помочь чистить каньон? Вам сюда: http://vk.com/club52587355
-
Ещё одна статья по теме из сборника материалов конференции "Археологія і Фортифікація Середнього Подністров’я"
ЦитатаСергій Маярчак
здобувай Інституту археології НАНУ
ДО ПИТАННЯ ПРО ЗВ'ЯЗОК ЛІТОПИСНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО КАМЕНЕЦЬ ПІД 1228 ТА 1240 рр. ІЗ КАМ'ЯНЦЕМ НА ПОДІЛЛІ
У публікації критично розглядається аргументація про зв'язок літописних повідомлень 1228 і 1240 рр. про Каменець з сучасним Кам'янцем-Подільським.
Ключові слова: Каменець, Кам'янець-Подільський, літописні повідомлення, аргументація.
Давньоруські поселення, назви котрих потрапили на сторінки літописів, традиційно викликають особливий інтерес у дослідників. На Лівобережжі Середнього Подністров'я у межах Хмельницької області відомі три населені пункти, які фігурують у давньоруських літописах: Ушиця, Бакота і Каліус. В історіографії давно існує думка, що й сучасне місто Кам'янець-Подільський згадане у давньоруському літописанні - під назвою «Каменець». Висновку, що згадані у літописах Каменці (їх було на Русі декілька) не можна ототожнювати з Кам'янцем-Подільським, після відповідного аналізу повідомлень літописів дослідники дійшли ще у XIX ст. [8; с. 145-146; 10; с. 6]. Однак, спроби прив'язки окремих літописних повідомлень про Каменець до Кам'янця-Подільського були й пізніше, - у другій половині XX - на початку XXI ст. їх робили авторитетні дослідники у декількох публікаціях. З огляду на це, вбачаємо необхідність проаналізувати відносно нові аргументи для такої прив'язки.
Отже, І.С. Винокуром і М.Б. Петровим було висловлено (а О.Л. Баженовим підтримано) думку, що саме Кам'янець-Подільський згадується у Галицько-Волинському літописі під 1228 р. [1; с. 31; 2; с. 53, 60; 3; с. 12; 4; с. 4, 5]. Цього року на володіння Данила Галицького напала коаліція руських князів на чолі з київським і чернігівським князями: «І Володимир (Рюрикович) київський зібрав (проти Данила) воїв, (і) Михайло (Всеволодович) чернігівський (теж)... Володимир, отож, посадив (хана) Котяня на коня і всіх половців, і прийшли вони до Каменця, - Володимир же з усіма князями, і Михайло з усіма князями, і куряни, і піняни, і новгородці, і туровці, - і обложили Каменець. Данило ж, обманюючи їх, удавав, що хоче мир із ними вчинити, і поїхав у Ляхи по підмогу, а Павла, (посла) свого, послав до Котяня, кажучи: «Отче! Одверни війну сю, помирись зо мною». І він, (Котянь), поїхавши, пограбував землю Галицьку і пішов у землю Половецьку, а до них не вернувся...» [7; с. 384; 9; Стб. 753]. Єдиним аргументом для прив'язки Кам'янця-Подільського до згаданого літописного запису для І.С. Винокура й М.Б. Петрова було припущення, що Мстислав звернувся тоді до свого зятя Данила за допомогою, аби захистити Пониззя. Вважаємо, що прив'язати цей літописний сюжет до Кам'янця-Подільського проблематично, натомість з Кам'янцем на Волині (очевидно сучасний Камінь-Каширський) він пов'язується добре. По-перше (і це головне), саме волинським князем був тоді Данило Романович; ні Пониззя, ні його володар на 1228 р. Мстислав Удатний при описі подій походу проти Данила навіть не згадуються. По-друге, серед союзників київського князя були сусідні з Волинню князі, зацікавлені в її ослабленні - піняни й туровці. По-третє, у волинського князя був смисл затягувати переговори і сподіватися на допомогу поляків обложеному Кам'янцю лише в тому випадку, коли б місто з такою назвою знаходилося неподалік їхніх кордонів.
На думку І.С. Винокура та С.К. Гуменюка, саме про Кам'янець на Поділлі йде мова у Галицько-Волинському літописі у розповіді про похід Батия на Русь наприкінці 1240 - на початку 1241 рр. [Винокур, Гуменюк 1965, с. 31; Винокур, Петров 1999, с. 13]: «І прийшов він (Батий) до города Колодяжна, і поставив дванадцять пороків. Та не міг він розбити стіни і став перемовляти людей. Вони тоді, послухавши злої ради його, здалися і самі перебиті були. І прийшов він до Каменця (та) Ізяславля (і) взяв їх. А коли побачив, що Крем'янець і город Данилів неможливо взяти йому, то відійшов од них. І прийшов він до Володимира...» [7; с. 397-398; 9; Стб. 786]. Згадані в уривку населені пункти ідентифікуються з дослідженими у тій чи іншій мірі давньоруськими городищами. Каменець, зокрема, більшість дослідників пов'язує з городищем біля с. Новий Миропіль (Кам'янка, на Житомирщині) [6; с. 166-167]. Всі ці населені пункти розташовані на Волині, порівняно недалеко одне від одного, окреслюючи головний маршрут монгольських військ. Єдиний аргумент І.С. Винокура та С.К. Гуменюка - можливість у принципі рейдів окремих монгольських загонів далеко на південь від їхнього головного маршруту і підходу якогось з них до давньоруського поселення на території сучасного Кам'янця-Подільського. Проте це припущення важко сприймати як вагомий аргумент для ототожнення Каменця, захопленого військами Батия, з Кам'янцем-Подільським: ні писемних джерел про рейд 1240-1241 років монголів на Пониззя, ні археологічного матеріалу, що б підтверджував цей рейд, не відомо.
Таким чином, спроби ототожнення Кам'янця на Поділлі з давньоруськими літописними повідомленнями про Каменець під 1228 і 1240 рр. досить проблематичні та недостатньо обгрунтовані.
Список використаних джерел та літератури:
[1] Баженов О.Л. Кам'янець і Кам'янеччина на Пониззі в ХІІ-ХШ ст. / О.Л. Баженов // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність. Збірник наукових праць за підсумками Міжнародної науково-практичної конференції «Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків» (16-17 травня 2003 р.). - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, інформаційно-видавничий відділ. - 2004. - С. 30-34.
[2] Винокур І.С. Про час виникнення Кам'янця: погляди дослідників / І.С. Винокур, М.Б. Петров // Кам'янеччина в контексті історії Поділля. Науковий збірник. Том 1. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 1997. - С. 53-61.
[3] Винокур І. Про час заснування Кам'янця-Подільського: дискусійний аспект / І. Винокур, М. Петров // Краєзнавство. Науково-популярний журнал. - Кам'янець-Подільський, 1999. - №1-4. - С. 10-23.
[4] Винокур І.С. Кам'янець-Подільський кінця XII - початку XIII ст. за писемними та археологічними джерелами / І.С. Винокур, М.Б. Петров // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність... -2004.-С. 3-14.
[5] Винокур І.С. Археологічні пам'ятки Хмельниччини: Конспект лекції на допомогу студентам / І.С. Винокур, С.К. Гуменюк. - Кам'янець-Подільський, 1965. -40 с.
[6] Куза А.В. Древнерусские городища Х-ХШ вв. Свод археологических памятников / А.В. Куза. - М., 1996. -256 с.
[7] Літопис Руський [пер. з давньорус. Л. Є. Махновця]. - К.: Дніпро, 1989. - 591 с.
[8] Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года (Преимущественно по летописям) / Н. Молчановский. - К.: Тип. ун-та, 1885. - 388 с.
-
Представляю вашему вниманию статью Ольги Оконченко "Значення терміну "замок" при дослідженні оборонної архітектури Речі Посполитої", опубликованной в сборнике материалов конференции "Археологія і Фортифікація Середнього Подністров’я":
ЦитатаОльга Оконченко
магістр архітектури, асистент
Національний університет "Львівська політехніка"
ЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ "ЗАМОК" ПРИ ДОСЛІДЖЕННІ ОБОРОННОЇ АРХІТЕКТУРИ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
Проаналізовано значення, яке надають терміну "замок" сучасні дослідники оборонної архітектури. Подано характеристику замку XVI-XVIII ст. з архітектурної точки зору. Наведено основні риси замку і причини занепаду такого явища як замок.
Ключові слова: оборонна архітектура, замок, фортеця, резиденція, оборонна функція, занепад замку.
Таке явище як замок досліджують архітектори, історики, археологи. Науковці розглядають поняття "замок" під різними кутами зору у таких основних напрямках як кастеологічний, архітектонічний, археологічний, історико-соціологічний та історико-воєнний. У кожному з напрямів дослідники по різному розуміють термін "замок", надаючи перевагу його окремим характеристикам. Польський дослідник оборонної архітектури Богдановський Я. зазначає, що всі ці напрямки мають свої основні як чітко наукові течії так і поверхневі, популяризаторські, не позбавлені від великої кількості спрощень, чи навіть помилок, або також від своєрідних манівців, які зазвичай виникають зі стислого оточення спеціальності [12; с. 18]. Багатозначність поняття "замок" випливає зі складності самого явища і з його різносторонності. Жодна з характеристик не заперечують одна одну, більш того вони взаємно уточнюються [16; с. 66].
Замок - одночасно житло феодала і фортеця - одне з найхарактерніших явищ феодальної епохи [4; с. 5-6]. Білоруський дослідник Макаров М. вказує, що слово "замок" з'явилося у результаті літературного перекладу "der Schloss" у польській мові, звідки пізніше воно було запозичене східнослов'янськими мовами [3; с. 54-55]. У Великому князівстві Литовському і у Речі Посполитій цим словом позначалися укріплення різного призначення: садиби феодалів, бувші дитинці городищ, поселення переважно воєнного характеру, які зводилися для оборони краю і стратегічних пунктів. У Західній Європі у середньовіччі поняття "замок" також не було строго детермінованим [1; с. 66]. Традиційну назву "замок" продовжували застосовувати до резиденцій, які втратили свої оборонні риси, або до споруд, стилізованих під замки, але без оборонної вартості в мілітарному значенні [12; с. 563-564].
Замок інколи розглядають у складі більш широкого поняття "фортеця" [4, 5]. Особливо це стосується замків XVII ст. [12; с. 563, 13]. Або навпаки, існують приклади, коли назва "замок" присвоювалась фортецям, які не мали житлової функції [9; с. 50].
Радянський дослідник Раппопорт П.А., який досліджував укріплення раннього середньовіччя вказує, що хоча феодальні замки могли бути представлені різними варіантами (слабо укріплені боярські двори чи сильні княжі замки), їх соціальна суть від цього мало змінювалася. Могли існувати і повністю воєнні, прикордонні замки, які не мали специфічних рис феодальної садиби [6; с. 64].
Дибас Б. стверджує, що в Речі Посполитій впродовж XVII ст. наступають важливі зміни в термінології, яку застосовували для окреслення уфортифікованих об'єктів. Дослідник зазначає, що з тридцятих років XVII ст. поряд з терміном "замок" починає застосовуватись термін "фортеця". Причому, термін "фортеця" застосовується до таких мілітарних об'єктів як замок і місто. Термін "замок" в середині XVII ст. перестає застосовуватись до об'єктів, які виконують й надалі усі свої функції крім мілітарної. Дибас Б. вважає, що застосування терміну "фортеця" є відображенням таких процесів як, наступаючий розвиток воєнної техніки і його вплив в сфері політичного устрою і в суспільно господарській сфері формування явища і поняття новітньої фортеці [13; с. 77-78].
Білоруські вчені у працях присвячених дослідженню замків Заяц Ю., Семянчук Г., Макаров М. пропонують шляхи виокремлення замку з широкого загалу укріплених поселень і фортець. Семянчук Г. вказує, що замок одночасно був уфортифікованою резиденцією сеньйора (не тільки королівською чи князівською, але загалом великого вельможі), тобто, одночасно об'єктом фортифікаційного мистецтва і феодальним центром (елементом цивільної та військової влади). Однак разом з тим це була приватна власність, а не громадська, центр володінь і садиба приватноземельної одиниці, її слуг і власників, місце з іншим значенням ніж укріплене місто [16]. Заяц Ю. наголошує на важливості соціального призначення, як головного критерію у виділенні замку з ряду укріплених поселень [1; с. 67]. Автор вказує, що з усіх укріплених поселень, які у джерелах називаються замками справжніми замками в соціальному сенсі цього слова є: 1) великокняжі (королівські) резиденції; 2) сеньйоральні резиденції (приватні замки у приватновласницьких містах і містечках, центрах латифундій); 3) укріплене житло феодала у всякій місцевості. М. Макаров підсумовує, що замок як оборонний об'єкт характеризується приватною власністю на нього [3; с. 54-55].
Отже головним підтвердженням того що певний оборонний комплекс чи укріплене поселення є замком є його соціальне призначення. Підсумовуючи дослідження Я. Богдановського, Г. Семянчука, М. Макарова, В. Красовського, Ю. Зайца, Б. Гверкена можна охарактеризувати замок XVI-XVIII ст. з архітектурної точки зору - як окремий домінуючий комплекс оборонних, житлових, господарських та інших допоміжних споруд, пов'язаних спільним периметром укріплень. Цей комплекс, в період мілітарного функціонування, був пристосований до тривалої оборони в умовах облоги, у ньому в першу чергу були присутні укріплення, яким було підпорядковано навколишню територію, які були розраховані на результативне протистояння можливому супротивнику, укріплення які б уособлювали могутність і владу власника замку та служили б гарантом його безпеки. Невід'ємною рисою замку є присутність основної житлової споруди з репрезентативними чи резиденційними рисами, в якій проживала родина вельможі - власника замку, чи намісник власника замку з родиною, адже в замок стікався постійний потік візитерів і гостей, у замку виконувалися справи по управлінню прилеглими територіями і він був господарським осередком. Крім того, на території замку зазвичай знаходились другорядні житлові споруди для гарнізону, прислуги та інших жителів замку, культова споруда (каплиця або храм), господарські споруди та інші.
Дослідники оборонної спадщини вказують, що поява, існування і занепад такого явища як замок у різних державах відбувається в різні часові періоди і нерозривно пов'язаний з суспільно-політичним устроєм держави [10, 11]. Окрім того для різних регіонів і різних періодів для замків характерні окремі риси. Проте можна виділити такі спільні риси замків, як поєднання у одному комплексі резиденційно-житлових і оборонних функцій.
В середині XVI - кінці XVIII ст. Західноукраїнські землі входили до складу польсько-литовської держави, яка дістала назву "Республіка" (польською мовою Річ Посполита) [7; с. 79-80]. Розглянемо погляди на генезу замку дослідників тих держав, території яких входили до складу Речі Посполитої.
Білоруський науковець Заяц Ю. подає генезу замків з поділом на наступні етапи: У XIV першій половині XV ст. будуються великокняжі замки (резиденції і фортеці). У другій половині XV ст. і особливо XVI ст. розповсюджуються замки - сеньйоральні резиденції і укріплені садиби феодалів. У цей період відбувається процес трансформації бувших дитинців приватновласницьких городів у замки - сеньйоральні резиденції. У кінці XVI - першій паловині XVII ст. спостерігається бажання частини власників зробити свої замки могутнішими і у той же час збільшити комфортність і престижність їх житлової частки, що привело до розповсюдження бастіонних замків. З другої половини XVII - першої паловини XVIII ст. укріплення замків переважно приватновласницьких уже не модернізується, а тільки відновлюються після руйнувань. Поступово їх роль змінюється [1; с. 83-84].
Польський дослідник Гверкен Б. так бачить історію польських замків: довготривалий процес розвитку польської оборонної феодальної садиби, яка формувалася від середньовічного замку через бастейні оборонні закладення до бастіонного замку, який одночасно був також бароковою резиденцією. [14; с. 71] Схожий поділ зустрічаємо у праці Богдановського Я., який виділяє два основних типи замків за приналежністю до певного історичного періоду і відповідних оборонних систем — 1) замок, який виник у період середньовіччя з укріпленнями у стіновій, стіновій - затоковій, вежовій і баштовій системах; 2) замок, який виник у новітній період історії з укріпленнями у бастіонній системі [12; с. 563]. Між цими двома періодами автор виділяє перехідний період, для якого характерні укріплення у баштовій і бастейній системах [12; с. 92-106]. З часом резиденційна функція починає домінувати над оборонною, замок отримує форму палацової споруди, зберігаючи надалі традиційну назву замок [12; с. 563].
Занепад замку пов'язують з втратою ним однієї з його основних функцій оборонної або житлово-резиденційної. В Західній Європі в епоху абсолютизму замок зовсім (крім кількох винятків) втрачає оборонні функції, перестає бути фортецею і повністю перетворюється в палац; поряд з цим фортеця отримує свою самостійність в якості воєнно-оборонної споруди, яка входила в склад системи наступу і оборони держави [10; с. 543]. В Речі Посполитій не дійшло до реалізації таких суспільних процесів, які в багатьох європейських державах вели до централізації державних структур і формування монархічного абсолютизму. Навпаки, в Речі Посполитій можна говорити про поступове ослаблення центральної влади і децентралізації структур держави [13; с. 196].
В XV-XVIII ст. соціальна еволюція суспільства Речі Посполитої протилежна тому, що ми спостерігаємо на заході Європи. Замість соціальної модернізації відбувається консервація середньовічних начал суспільного життя [2; с. 193]. В XVII ст. в Польщі в результаті розорення шляхетських господарств і освоєння впродовж XVI-XVII ст. українських територій на зміну фільварку приходить магнатська латифундія, яка стає переважаючою формою організації землеволодіння [2; с. 224]. В Речі Посполитій в період середини XVI - кінця XVII ст. житлово-резиденційна і оборонна функції розвиваються і набувають нових якостей в надалі функціонуючому замку. Але вже в кінці XVII ст. - середині XVIII ст. відбувається занепад замку, як укріпленої резиденції, що викликане відсутністю доцільності подальших розбудов укріплень, адже укріплення необхідні для протистояння вогнепальній артилерії, дальнобійність якої постійно зростає, повинні були б займати територію за площею більшу в десятки разів від площі замку, крім того один власник фінансово не міг утримувати настільки потужну фортецю. Те що магнатські родини й надалі у XVIII ст. підтримують у доброму стані існуючі укріплення центрів латифундій Ткачов М. пояснює не тільки прихильністю до традицій минулих століть і життєздатністю механізму міської оборони, а й необхідністю й надалі оборонятися від соціальних бунтів і повстань [8].
Список використаної літератури:
[1]. Археалогія Беларусі. У 4 т. Т 4. Помнікі XIV-XVIII стст. / В. М. Ляуко, М. Ф. Гурын, Ю. А. Заяц і інш.; Пад рэд. В. М. Ляуко і інш. - Мінск: Беларуская навука, 2001. - 597 с.
[2]. История южных и западных славян: В 2 т. Т. 1. Средние века и Новое время: Учебник / Под ред. Г.Ф. Матвеева и З.С Ненашевой. - 2-е издание. - Москва: Изд-во МГУ, 2001. - 688 с.
[3]. Макарау Максім. Да питання пра выкарыстанне тэрміну "данжон" (donjon) у беларускай гістарычнай літаратуры // Гістарычны альманах. Том 5/2001. - Ст. 54-55. Режим доступу: http://kamunikat.org/
[4]. Раппопорт П.А. Древние русские крепости. - М., 1965. 84 ст.
[5]. Раппопорт П.А. Волынские башни - Крепостные сооружения древней Руси. // Материалы и исследования по археологии СССР № 31, Т. 2. под. ред. И. Н. Воронина. - Москва, 1952.
[6]. Раппопорт П.А. Очерки по истории русского военного зодчества X - ХIII вв. / Материалы и исследования по археологии СССР. № 52 - Том V. - Москва-Ленинград. Издательство Академии наук СССР, 1956 - 184с.
[7]. Субтельний Орест. Україна: історія / Пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. - К.: Либідь, 1991. - 512 с.
[8]. Ткачоу М. Замкі і людзі / М. Ткачоу. - Минск: Навука і тэхніка, 1991. - 184 с.
[9]. Чантурия В. А. История архитектуры Белоруссии. - Минск, 1977. - 295 с.
[10]. Шуази Огюст. История архитектуры. Auguste Choisy. Histoire de l'Architecture. Перевод c французского Е.Г. Денисовой - Москва: Издательство Всесоюзной Академии Архитектуры, 1937. - Т.2. - 694с.
[11]. Шперк В.Ф. История фортификации. - Москва: изд. ВИА, 1957. Режим доступу: http://www.szst.ru/library/shperk_f/040.html
[12]. Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski: Od Biskupina do Westerplatte. - Warszawa - Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1996. - 612s.
[13]. Dybas Bogusław. Fortece Rzeczypospolitey. Studium z dziejów udowy fortyfukacji stałych w państwie polsko-litewskim w XVII wieku. Toruń: Wyd. Towarystwa naukowego w Toruniu, 1998 - 382s.
[14]. Guerąuin B. Zamki w Polsce. - Warszawa: Arkady, 1984. - 348s.
[15]. Krassowski W. Dzieje budownictwa i architektury na ziemiach Polski. Wydawnictwo Arkady. 1990. T.2.
[16]. Siemianczuk Hienadz. Z problematyki Wschodnioeuropejskiego zamku w średniowieczu // Zamek i dwor w średniowieczu od XI do XV wieku. Pod red. Jacka Wiesiołowskiego. - Poznań, 2001. Інтернет ресурс: камунікат - Білоруська Інтернет-бібліотека. Режим доступу: http://kamunikat.fontel.net/www/knizki/historia/castrum/index.htm
-
Для меня вопрос разницы между понятиями "замок" и "крепость" возник с момента начала работы над проектом. И лично для себя я границу между этими двумя понятиями провёл весьма быстро и чётко, при этом не особо опирался на работу со словарями и тому подобными источниками.
К сожалению, в наши дни часто определения смыслового значения этих терминов настолько неудачны, что после того, как вы вроде бы узнали, что такое "замок" и что такое "крепость", всё равно, как это не парадоксально, не получается понять, чем же они отличаются!?
Например, почему в Каменце крепость, а не замок, или там всё же замок? А в Хотине – замок или крепость? Или в Мукачево… вроде и замок, но почему-то иногда пишут, что крепость. Подобных примеров масса. Давайте разбираться!
Лично для себя всё решил просто – замок призван защитить то, что находится внутри него, то, что пребывало под защитой его укреплений. В большинстве случаев "что-то" - это синоним термина "хозяин", иными словами, замок, как комплекс оборонных, жилых и хозяйственных построек, прежде всего, был призван защищать своего хозяина и обеспечивать ему комфортную жизнедеятельность. А крепость, как с ней быть? А вот крепость, в отличие от замка, защищала то, что находилось снаружи! Это "что-то" могло быть очень большим и масштабным (например – государство/страна, область, район), а могло быть и относительно маленьким - переправа, дорога, город и т.д.
Конечно, есть объекты, которые сложно причислить однозначно к замкам или к крепостям, а, кроме того, некоторые замки параллельно использовались в качестве крепостей, тем не менее, как по мне, в большинстве случаев можно чётко разграничить функциональную принадлежность того или иного объекта, понять, был он замком, крепостью или тем и другим одновременно.
-
Тему укрепления города в древнерусский (княжеский) период теперь продолжаем развивать здесь
А данную тему оставим для общения на тему дако-римской теории основания города, её доказательств и опровержений.
-
Вал у Армянского бастиона
Благодаря конференции "Археологія і Фортифікація Середнього Подністров’я" удалось из первых рук получить много полезной, новой и даже неожиданной информации о результатах раскопок возле Армянского бастиона.
Место раскопок (цифрой 1 обозначен Армянский бастион, красным контуром – место раскопок):
Тут стоит сделать пару ремарок:
-
Очень порадовало, что, как рассказали археологи, общественность Каменца неожиданно бурно отреагировала на то, что кто-то там непонятный начал что-то копать у бастиона. Это было очень приятно слышать, народ явно не безразличен к тому, в какую именно сторону меняется облик Старого города.
- Раскопки у бастиона – это первый шаг недавно основанной Постоянно действующей археологической экспедиции Каменца-Подольского. Т.е. до этого город (как это не парадоксально) планомерно никто не копал, раскопки проводились точечно и хаотично, много чего погибло, когда тот или иной не очень хороший человек решал вдруг что-то отгрохать в городе, не дав предварительно поработать на месте будущего строительства археологам. Теперь, надеюсь, всё будет немного иначе, поскольку отныне (в теории) любое строительство, любые земляные работы на территории Старого города должны быть согласованы с археологами. К слову, возле Армянского бастиона как раз была именно такая ситуация – археологи начали копаться именно в этом месте, поскольку в скором времени там планируется построить какое-то заведение для туристов, кафе/ресторан или нечто подобное. Радует, что владелец участка сотрудничает с археологами (такой вывод я сделал из доклада Богдана Строценя), и, как было сказано на конференции, даже рассматривается вариант включения найденных фрагментов укреплений (речь в первую очередь идёт, конечно же, о более поздних каменных укреплениях) в интерьер будущего заведения. Иными словами, говорили о сохранении и музеефикации найденных конструкций.
Теперь вернёмся собственно к тому, что откопали. Здесь остановлюсь только на древнерусском слое, хотя помимо него было обнаружено немало интересного.
Вашему вниманию предлагается фрагмент статьи «Історія розвитку Вірменського бастіону».
Авторы: Мегей Валерій Пилипович (науковий співробітник ДП ОАСУ «Подільска археологія», Кулішова Анна Анатоліївна (науковий співробітник національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець»), Болтанюк Петро Анатолійович (старший науковий працівник Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника).
ЦитатаДослідженнями Кам'янець-Подільської постійно діючої археологічної експедиції під керівництвом В.П. Мегея виявлено на прилеглій з півночі до бастіону території потужний давньоруський шар товщина якого сягала 0,5 м. Археологічний матеріал виявлений під час дослідження шару дав можливість встановити хронологічні межі пам'ятки - кінець ХІІ-ХIII ст. Поряд з цим було виявлено можна сказати сенсаційну для міста знахідку - давньоруський оборонний вал та рів попереду нього. Вони розміщувались на північ від давньоруського культурного шару. Рів був неглибоким, вибитим у скельній породі. Його висота коливається в межах 1,0-1,3 м, а ширина сягає близько шести метрів. Він пересікає терасу із заходу на схід. Щодо валу то він являє собою земляний насип шириною близько 6,5 м та висотою 0,8 м основу якого залягає трипільський культурний шар. Вал відділявся від рову бермою, горизонтальною площадкою перед валом яка існувала для того аби вал не осипався. Для укріплення вал ззовні був скріплений дерев'яними прокольними та поперечними балками, які скріплювались в обло. Свідченням цього є залишки горілого дерева в основі берми що створюють собою елементи конструкції. З тильного боку валу над культурним давньоруським шаром виділявся прошарок горілого дерева товщиною 2-5 см й довжиною 5,0 м. Це засвідчує існування в цьому місці дерев'яних споруд ізбищ, які служили сховищем та місцем зберігання продуктів, зброї й спорядження. Над ними могла ймовірно бути бойова площадка.Поверху давньоруського валу виділявся ще один культурний шар товщиною 0,2-0,3 м, який утворює ще один насип валу й засвідчує повторне використання валу та рову. Археологічний матеріал виявлений у шарі дає можливість датувати його другою половиною XVII ст. Аналогічна система укріплень згадується у дослідженні Б.О. Тимощука як одне з укріплень Ленківецького городища (м. Чернівці) ХІІ-ХIII ст. Подаючи розріз профілю валу Борис Онисович в той же час подає реконструкцію укріплення, яка є аналогією нашому укріпленню:
Виходячи з археологічного матеріалу ми можемо припустити існування укріплення і за Литовської доби. Однак далі з невідомих поки що нам причин воно на довгий час припинило своє існування.
На конференции о раскопках рассказали намного больше. Например:
-
Было отмечено, что в верхней кромке вала не было обнаружено следов деревянных конструкций. Однако, учитывая характер почвы в этом районе (а она очень плохо сохраняет следы от деревянных конструкций), факт отсутствия явно выраженных следов какого-то частокола, например, не говорит о том, что его не было. К тому же был исследован не очень значительный участок вала.
- Вал древнерусского периода использовался и позднее, о чём свидетельствуют следы подсыпки, т.е. вал наращивали.
Попытаюсь проиллюстрировать то, о чём писалось выше.
Место раскопок, вид в юго-западном направлении, прямо по курсу Армянский бастион. Синей заливкой обозначен ров, коричневой – вал:
Ров неглубокий, но ещё раз обращаю ваше внимание на данные раскопок - его не вырыли в грунте, а выдолбили в скале.
Все пометки ориентировочные, контуры приблизительные. Просто хочется, чтобы стало понятно, как тянулся ров и вал относительно города, Замкового моста и Каменец-Подольский крепости.
Чуть переместимся и расширим панораму, теперь в поле зрения оказалась крепость:
Стратиграфия, вид в северо-восточном направлении:
И на тот случай, если непонятно, на что смотреть:
Лично меня обнаруженные укрепления сильно озадачили. Дело в том, что я предполагал, что в древнерусский период в Каменце могла существовать (помимо укрепления на месте замка-крепости) линии укреплений, ограничивающие доступ на плато (его сейчас занимает Старый город), а потому я думал, что валы/рвы будут тянуться параллельно каньону, что они будут обращены "боевым фасадом" в сторону крепости, откуда мог прийти враг. Однако всё оказалось совсем иначе! Мало того, что обнаруженная линия вала и рва тянется не параллельно, а перпендикулярно стене каньона, так ещё и напольная стороны была обращена не в сторону Замкового моста, а в сторону города! Именно со стороны города (т.е. с севера) к валу примыкал ров. Даже и не знаю, что думать. Возможно это была территория некого детинца, а далее (в местах нынешних подъёмов на плато) находились укрепления посада, а может это и были укрепления города, который не занимал всё плато, не контролировал все подъёмы на него, а потому была вероятность нападения противника из того места, которое сейчас считается центром Старого города.
Ориентировочная схема размещения найденных археологами линий вала и рва (обозначены коричневой и синей линиями соответственно), и их расположение относительно города:
К сожалению, это пока единственная находка отрезка древнерусского вала в этом районе, потому сложно установить, как тянулась его линия по территории плато. Надеюсь, что дальнейшие раскопки прольют свет на этот вопрос.
-
Очень порадовало, что, как рассказали археологи, общественность Каменца неожиданно бурно отреагировала на то, что кто-то там непонятный начал что-то копать у бастиона. Это было очень приятно слышать, народ явно не безразличен к тому, в какую именно сторону меняется облик Старого города.
-
Эта тема является как бы логическим продолжением темы Укрепления города и замка до князей Кориатовичей (до 14 века), в рамках которой хотелось пролить свет на историю дако-римских укреплений, которыми якобы когда-то обладал город (согласно гипотезе Евгении и Ольги Пламеницкой). В процессе копания в теме по укреплениям даков и римлян пока не удалось ничего особо значимого обнаружить, зато чётче вырисовался образ Каменца, как укреплённого поселения, существовавшего до Батыя и, понятное дело, до Кориатовичей.
В рамках этой темы хочется собрать материал о том, какие следы поселения 12-13 веков обнаружены на территории Каменца, разузнать, где, когда и при каких обстоятельствах эти находки попадали в поле зрения исследователей.
В качестве аперитива рекомендую ознакомиться со статьёй на Википедии, где довольно детально очерчена проблема существования Каменца в древнерусский период, а решение этой проблемы имеет большое значение, поскольку первые письменные упоминания города относятся к концу 14 века, да и классическая версия его основания связана с деятельностью литовский князей Кориатовичей. Сейчас же всё чётче вырисовывается версия, что князья не основывали город на пустом месте.
Когда письменные источники ничего толкового не могут предложить историкам, остаётся уповать на археологов, который шаг за шагом сдвигают период основания города все дальше от Кориатовичей. Есть определённая польза и от простой аналитики, когда исследователи, сопоставляя факты, приходят к выводу, что дело было совсем не так, как принято считать.
-
Я не знаю, зачем ему это нужно было, почему так грубо сработал и зачем вообще замахнулся на конференцию такого уровня. Я бы связался с организаторами конференции, их контакты есть в стартовом посте темы конференции, пообщался, узнал их мнение по этому поводу. Ну и Андрею стоит позвонить, а то вдруг он готовится какое-то новое "своё" исследование презентовать на какой-нибудь другой конференции... там и до кандидатской недалеко
Вот для Андрея был бы сюрприз, если бы он приехал на конференцию со своим докладом и там бы его перед вами зачитал
-
В сборнике материалов конференции «Археологія і Фортифікація Середнього Подністров’я» наткнулся на одну любопытную статью о Нижневском замке. К сожалению, автора её на конференции не увидел, потому не смог задать ему несколько вопросов, ведь было что спросить.
1. Если отбросить непонятное вступление про Галич и окрестные городища (кстати, уже здесь встречаются первые косяки), то в остальном тексте можно увидеть знакомые строки статьи Жиздителя, которую я опубликовал в первом сообщении этой темы. Местами совпадения в оборотах и компоновке предложений просто режут глаз. Можете сами сравнить. Возникает вопрос, знает ли Жиздитель о том, что у него есть соавтор?
2. Не смотря на то, что статья Жиздителя тут явно выступили в качестве первоисточника, в списке использованных источниках она стоит на предпоследнем месте.
3. Автор, заявив в статье, что рассказ пойдёт об «истории фортификационных укреплений» городка, на самом деле коснулся лишь одного укрепления – Верхнего замка, причём внёс здесь существенную путаницу, поскольку в одном описании фактически слил историю двух совершенно разных укреплений – Верхнего и Нижнего замков. В статье Жиздителя эти объекты чётко разделены, чётко отмечено, что они находились в разных местах Нижнева, однако автор статьи, с которой вы можете ознакомиться ниже, рассказав об укреплениях Верхнего замка, вдруг решает использовать в его описании куски истории Нижнего замка. Что особенно забавно – автор отдельно отметил, что в статье Жиздителя есть противоречия на счёт истории замка
, а как по мне, то есть противоречия в мыслях автора, который, как мне показалось, не может понять, что два замка – это два отдельных замка и не стоит мешать в один котёл их истории. Лишь под конец статьи автор вдруг решает нам сообщить: «варто згадати, що теренах села в різний час існувало шість оборонних об'єктів: сторожова твердиня, укріплений монастир, шляхетський верхній замок (про нього ця розповідь), шляхетський нижній замок, сторожова вежа на горі Стражниці і форт австрійської армії», хотя о существовании второго замка автор статьи ничего не упоминал вплоть до финального абзаца. А после прочтения статьи читателю остаётся гадать, что же там был за второй замок и вряд ли он догадается, что кусочки историю второго замка ранее ему уже презентовали. Кроме того, в начале статьи речь шла всё же об одном замке: «Нижнів (городище, замок, укріплені монастирі)».
4. Если посмотреть на список использованной литературы, то не останется сомнений в том, что статья Жиздителя послужила основным источником информации. Не факт, что автор даже читал Чоловского или статью Буджака.
5. 3-я ссылка на источники вообще порадовала – это ссылка на список городищ в районе русла Днестра, к тому же автор тупо бросил ссылку на версию для печати.
Итого – вижу много Жиздителя, мало Андрея Климчука, да и вообще создаётся ощущение, что передо мной какой-то наспех слепленный горбыль, и хотел бы по этому поводу узнать мнение автора первой статьи об укреплениях Нижнева. Может он знает выдающегося исследователя укреплений Нижнева - Андрея, может с ним в паре писал свою статью или была какая-то друга договорённость? Потому что Андрей опубликовался в сборнике материалов конференции со своей уникальной статьёй по теме малоизвестного укрепления Нижнева.
ЦитатаАндрій Климчукжурналіст ТО «Мистецькі грані»
НИЖНІВСЬКА ТВЕРДИНЯ НАД ДНІСТРОМ
Стаття присвячена історії фортифікаційних укріплень в містечку Нижневі на Прикарпатті.
Ключові слова: Нижнів, фортифікація, оборонні укріплення.
Захист міських населених пунктах за мурами фортифікаційних укріплень впродовж багатьох віків був справою необхідною. Актуальним питанням захисту від ворогів було і на Прикарпатті, зокрема на березі Дністра. В межах сучасної Івано-Франківської області оборонні укріплення різного типу в різни час існували на Подністров'ї в таких населених пунктах: Крилос, Шевченкове, Залуква та Галич (в XII - XIII ст. Галич був великим містом, і як більшість тогочасних міст, складався з ядра (великого городища в Крилосі) та числених присілків, околиць, приміських замків, садиб та монастирів. Весь цей комплекс разом звався «Галич», і так само як Печерський чи Кирилівський монастирі вважалися «Києвом городом», хоч і віддалені від ядра міста на кілька кілометрів. Якби старий Галич розрісся на велике місто, він покрив би всі старі присілки; а як цього не сталося, то окремі частини старого міста зараз вважаються окремими населеними пунктами), Тусань (давнє городище), Єзупіль (давнє городище та замок 1648 р.), Маріямпіль (городище та замок в 1891 р.), Буківна (городище), Коропець (городище, наразі - Тернопільська обл.), Нижнів (городище, замок, укріплені монастирі), Ісаків (городище). Підвербці (городище), Раковець (замок), Корнів (городище), Копачинці (городище), Чернелиця (бастіонний замок), Колінки (городище), Михальче (городище), Червоногороди (в XIV ст. було повітовим центром Галицької землі і, очевидно, мало якісь оборонні споруди, наразі село в Тернопільській області), Поточище (городище) та Городниця (городище) [3].
Велике значення в історії цих теренів мало і містечко Нижнів над Дністром, адже річкою проходив шлях з Поділля на Прикарпаття. Статус містечка воно мало в роках 1508-1531 [2; С. 579]. Однак, на відміну віл інших міських населених пунктів, його середмістя не мало фортифікаційних укріплень [4; С. 3].
Але, якщо саме містечко не мало фортифікаційних мурів, то укріпленим був шляхетський замок. По наїг час на східному схилі нижнівської гори Холм збереглися залишки його земляних укріплень. За оповідями місцевих людей, які передавалися впродовж багатьох століть спорудження укріплень тривало кілька років Довгий час місцеві ґазди рубали вікові дерева, керували їх та возили битим шляхом на малодоступну гор> Ще довше вони укладали та укріплювали дерево, робили оборонний рів та перекидний міст [1; С. 4]. Польський історик О. Чоловський в одній зі своїх праць припускав, що звели замок у 1491 році [5; S.9]. За його побудову Нижнів отримав статус містечка [1; с. 4].
У 1531 р. молдавани вдерлися у місто, спалили його і дуже зруйнували замок. За словами О. Чоловського, після того руйнівного нападу замок виглядав дуже занедбаним [5; S. 9]. З цим Нижнів втратив статус містечка [4; с. 3].
У 1594 р. на Нижнів напали кримські татари. Після грабежів у селі вони почали штурмувати замок. Один з очевидців у своїх спогадах, що зберігалися в Нижнівському монастирі паулінів, про цю подію писав: «Недільного ранку 3 липня 1594 р. церковні дзвони не звали до богослужіння, а нижнівські господарі ще з досвітку не готувалися вести збіжжя на базар - усі, хто був, - і великі, і малі, прихопивши з собою харчі, поспішати до замку, подалі від гори Стражниці, яка зловіщо палала у сторожових вогнях, сповіщаючи людей у Нижнев: та інших селах, що по Дністру йдуть у край татарсько-турецькі орди. Рипіли важкі засуви, лаштувались при: бійницях оборонці та й нижнівці - хто що міг прихопити в руки, аби боронитись від ненависного ворога. Усі чекали битви. Але турки на замок не йшли. Вони спершу спалили містечко, а вже потім, дочекавшись полудня, направились до замку. Кілька годин не вмовкали крики, зойки, стогін. Кров потоком лилася по скалис-тих горбах. Загинуло багато оборонців замку, упавши від турецьких стріл та шабель. Ще більше залишилось під згарищами стін і веж» [1; с. 4].
Щоправда, нападники дуже швидко заплатили за невинно пролиту кров. Як стверджує польський хроніст, повертаючись з побоїща, турецько-татарський загін потрапив у засідку, влаштовану ротмістром Я. Щуцьким. у лісі, поблизу села Антонівки, і був повністю розбитий [4; с. 3].
Після повернення зі схованок уцілілі нижнівці відбудували село. Був відбудований і замок, хоча щодс факту подальшого існування у Нижневі замку є суперечності [4; с. 3]. Якщо слідувати версії про його подальше існування, то ще один напад турецько-татарської навали знищив його 1620 року. Лише в 1693 році замок відбудували наново. Чи був і цей замок зруйнований чиїмсь нападом - невідомо, тим не менше до нашогс часу він таки не дійшов [1; с. 4].
Нижнівський замок мав прямокутну форму. Укріплювався з трьох боків ровами, валами і дерев'яною загорожею або муром. З четвертого боку на краю стрімкого схилу гори вірогідно стояли будівлі з бійницями. Замчище всіяне каменем від будинків чи муру, що тут стояв [4; с. 3].
Насамкінець варто згадати, що теренах села в різний час існувало шість оборонних об'єктів: сторожова твердиня, укріплений монастир, шляхетський верхній замок (про нього ця розповідь), шляхетський нижній замок, сторожова вежа на горі Стражниці і форт австрійської армії [4; с. 3].
Список використаних джерел та літератури:
[1] Гранат С, Буджак М. Замок над Дністром // Дністровська зірка. - 1990. - № 129-130 (6289). - С. 4.
[2] Нижнів // Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська обл. - К., 1971. - С. 579-580.
[3] Стародавні замки і укріплення Івано-Франківської області на берегах Дністра // http://www.history.iv-fr.net/article.php?id=826&action=print
[4] Зеновій Федунків. Оборонні укріплення села Нижнева// Краєзнавець Прикарпаття. -2010. -№ 16. - С. 3-6.
[5] Czolowski A. Bitwa pod Obertynom 1531.-Lwów, 1890.-47 s.
-
Немного впечатлений
Когда конференция тематическая (история, археология), то это плюс, когда она тематическая в квадрате (фортификация, археология) – это тройной плюс, а если дело происходит в сердце Каменца, в его старинной ратуше, то… ну вы сами понимаете.
Практически 100% информации по теме, выступления специалистов, исследователей, которые часто копаются там, где до них либо мало копались, либо не копались вовсе. Результаты таких копаний зачастую приятно и сильно удивляют, люди сообщают о свежих данных и заставляют под новым углом посмотреть на что-то, как казалось, хорошо знакомо.
На этой конференции в очередной раз отметил, насколько важен человеческий фактор, когда речь идёт о докладе. Так, например, один из самый сильных, интересных и эмоционально заряженных, на мой взгляд, докладов относился к Керченской крепости, а ведь этот доклад лишь в малой степени задевал интересующий меня период развития фортификации. А вот отдельные доклады, потенциал которых в моих глазах предварительно казался весьма значительным, вышли пресными, причём зачастую за счёт рассказчиков, их стиля подачи материала, и, конечно же, за счёт самого материала, качество которого иногда звёзд с неба не хватало.
Секций было две, фортификация и археология. Я, естественно, выбрал фортификацию, хотя на секции археологии тоже были интересные доклады по теме, и, что немаловажно, там были ещё и интересные люди.
Как чётко подметил Руслан Пидставка – конференция была по теме фортификации, но самую значительную волну обсуждений, споров и прений вызвал доклад который презентовал Валерий Дячок. В рамках этого доклада пафосная и героическая фигура украинского Робин Гуда Устима Карманюка (Кармалюка) была низвергнута до уровня простого человека, рецидивиста, и так далее. Кроме того, как оказалось, нет никаких доказательств того, что Устима содержали именно в Папской башне Каменец-Подольского замка, где в наши дни туристам демонстрируют его бутафорскую камеру. Да, такого надругательства над иконой украинского фольклора не каждый из присутствующих в зале сможет выдержать
Информационный поток был весьма насыщенным (программу продемонстрировал выше), так что к концу конференции голова буквально гудела от тонны поглощённой информации, которую ещё предстоит переварить и осмыслить.
Ребята из Каменца отличились, очень пристойно презентовали много чего нового и интересного из историй укреплений города и крепости, молодцы. К слову, вообще, организаторы толково сработали – и проживанием и пропитанием участников обеспечили, экскурсии, банкет в замке. Не часто в наши дни такое бывает.
В общем, впечатления весьма позитивные, если не считать того факта, что не смог раздвоится и посетить сразу обе секции.
Сделал буквально несколько фото, чем богаты, как говорится:
Богдан Строцень (директор Охранной археологической службы Украины) рассказывает о первых шагах недавно основанной Каменец-Подольской постоянно действующей экспедиции, появление которой так давно ждали и благодаря которой уже удалось в буквальном смысле слова откопать кое-что новое по теме истории Каменца:
Герб основанной экспедиции:
Пётр Болтанюк, старший научный работник Каменец-Подольского государственного исторического музея-заповедника, ведёт увлекательный рассказ о том, что же удалось накопать в районе Армянского бастиона, одного из городских укреплений Каменца:
Один из слайдов интересного доклада Юлии Мысько по теме раскопок на территории Хотинской крепости. В частности видны основные этапы формирования крепости:
То-то мне всегда крепость казалась со стороны ворот какой-то нелепой и неполной, а раньше, как и следовало ожидать, конфигурация южной линии укреплений была куда более гармоничной, а уж опосля стену "нарастили" в южном направлении.
Вот так, если кратко.
-
1
-
-
Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Кам'янець-Подільська міська організація Національної Спілки Краєзнавців
ПРОГРАМА
Археологія і Фортифікація Середнього Подністров'я
II Всеукраїнська науково-практична конференція
Кам'янець-Подільського державного
історичного музею-заповідника
Привітання для учасників та гостей:
- Травінський Віктор Степанович (директор Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника)
Пленарне засідання:
- «Кам'янець-Подільська археологічна постійно діюча експедиція. Перші результати» Строцень Богдан Степанович (директор ДП ОАСУ «Подільська археологія»)
- «Археологічні дослідження поблизу Вірменського бастіону 2012 р. Попередні результати» Мегей Валерій Пилипович (науковий співробітник ДП ОАСУ «Подільська археологія)
- «Елементи фортифікації Північного бастіону Кам'янця-Подільського» Виногродська Лариса Іванівна (кін., ст. наук, співробітник Інституту археології НАН України), Болтанюк Петро Анатолійович (старший науковий працівник Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника)
- «Археологічні дослідження привратного двору Хотинського замку у 2012 р.» Мисько Юлія Володимирівна (доцент кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича)
- «До питання про ранні укріплення Середнього Подністров'я» Артюх Вадим Степанович (к.і.н., старший науковий співробітник Львівського музею історії та релігії)
- «Про ув'язнення Устима Карманюка (Кармалюка) в Кам'янець-Подільській фортеці: вигадки і дійсність у світлі документів» Дячок Валерій Васильович (к.і.н., доцент завідувач кафедри історії та країнознавства Хмельницького національного університету)
Секція 1. Давня археологія.
- «Использование минерального сырья в позднем палеолите степного Побужья (на примере Анетовки 2)» Главенчук Алла Васильевна (старший лаборант кафедры археологии и зтнологии, исторического факультете Одесского Национального Университета им. И.И. Мечникова)
- «Памятники зпигравета Северо-Западного Причерноморья» Пиструил Игорь Владимирович (к.и.н., зав. лабораторией археологии и зтнографии Исторического факультета Одесского Национального Университета им. И.И. Мечникова)
- «К вопросу о появлении трипольских памятников на левом берегу Днепра» Овчинников Здуард Викторович (к.и.н., научный сотрудник отдела археологии, знеолита-бронзового века Института археологии НАН Украины)
- «К вопросу интерпретации деревянной погребальной конструкции из ямного погребения у с. Григорьева» Минакова Екатерина Васильевна (старший научный сотрудник отдела археологии Днепропетровского национального исторического музея им. Д.И. Яворницкого)
- «До питання музеєфікації пам'яток археології Хмельниччини» Гуцал Анатолій Федорович (доцент кафедри Історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін Кам'янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка)
- «Про деякі різновиди бронзових вуздечних блях скіфського часу з лісостепу Східної Європи» Могилов Олександр Дмитрович (к.і.н., старший науковий співробітник Інституту археології НАН України)
- «Матеріали ранньоскіфської доби з розкопок біля с. Залісся Тернопільської області в експозиції Національного музею історії України» Мезенцева Ірина Вікторівна (старший науковий співробітник відділу «Найдавнішої історії» Національного музею історії України)
- «Археологічна розвідка в Середньому Подністров'ї у 1992 - 1993 рр.» Кучугура Лідія Іванівна (провідний науковий співробітник Маріупольського краєзнавчого музею)
- «Кельти армориканського типу в археологічній збірці НМІУ» Радієвська Тетяна Миколаївна (старший науковий співробітник відділу археологічних фондів Національного музею історії України), Сорокіна Світлана Анатоліївна (старший науковий співробітник відділу археологічних фондів Національного музею історії України)
- «Символічні знаки на язичницьких пам’ятках першої половини I тис. н.е. лівого берега Середнього Подністров'я» Семенчук Сергій Олександрович (здобувач кафедри Історії України Кам'янець-Подільс національного університету ім. І. Огієнка)
- «Археологічне обстеження скельного гроту в селі Угринь біля міста Чорткова» Добрянський Воло; Казимирович (археолог, краєзнавець)
Секція 2. Середньовічна археологія.
- «Предмети середньовічного озброєння та військового спорядження з оборонних пам'яток галицько-волинського пограниччя» Терський Святослав Володимирович (доктор історичних наук, провідний науковий працівник Львівського історичного музею)
- «Графіті на давньоруських виробах з кістки та рогу» Сергєєва Марина Сергіївна (к.і.н., науковий співробітник Інституту археології НАН України)
- «Нове в дослідженнях літописної Теребовлі» Ягодинська Марина Олександрівна (директор Тернопільскої обласної інспекції охорони пам'яток історії та культури)
- «Давньоруські паркани Подолу Києва» Тараненко Сергій Пантелійович (науковий співробітник Центру археології Києва НАН України)
- «Дослідження Давньоруського періоду працівниками відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР» Адамишин Оксана Михайлівна (аспірантка Інституту українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України)
- «Круглі бляхи з розкопок Губинського городища, як джерело вивчення давньоруської кінської вуздечки матеріалами розкопок Губинського городища XII - XIII ст.» Тимків Степан Анатолійович (аспірант Кам'ї Подільського національного університету ім. І. Огієнка)
- «Археологічні матеріали як важливе джерело для вивчення комплексу озброєння давньоукраїнського воїна ХІІ-ХIV ст.» Гринчишин Богдан Володимирович (науковий співробітник Історико-краєзнавчого музея Винники)
- «Мечі XIV - XV ст. з фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею» Заремба Олександр Олександрович (завідувач відділу маркетингу, розвитку та інвестування Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника)
Секція 3. Історія фортифікації.
- «Керченская крепость. Основные зтапы развития» Белик Юрий Леонидович (к.и.н., заведующий исследовательским отделом «Керченская крепость» Крымского республиканского учреждения «Керчь историко-культурный заповедник»), Ткачук Галина Васильевна (научный сотрудник Центра археологии исследований фонда «Деметра» г. Керчь)
- «Фортифікатор XVI ст. Бернардо Морандо на Поділлі» Єсюнін Сергій Миколайович (к.і.н, провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею)
- «Опис кам'янецького замку 1572 року, як нове джерело для вивчення складу та устрою середньовічної замкової залоги та обороноздатності міста» Мошак Ярослав Іванович (краєзнавець, директор історико-культурологічного товариства «Подільське братство»)
- «Замки Західного Поділля під археологічним поглядом (за матеріалами Тернопільщини)» Строцень Людмила Дмитрівна (заступник директора Тернопільської обласної інспекції охорони пам'яток історії та культури)
- «Заліщики - забута фортеця австрійської імперії» Ющенко Максим Володимирович (член громадської організації «КІУР» м. Київ)
- «Особливості і специфіка будівництва та реконструкцій оборонних споруд Чортківського замку в XVII ст.» Добрянський Володимир Казимирович (археолог, краєзнавець)
- «Поширення вогнепальної зброї в Галичині у ХІV-ХV ст.» Верхотурова Мар'яна Андріївна (викладач Львівського професійного ліцею побутового обслуговування)
- «Постать інженера-підполковника Д. Дебоскета у модернізації Чернігівської фортеці (середина XVIII століття)» Рига Данило В'ячеславович (молодший науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»)
- «Власники Чортківського замку: до питання переходу власності» Федорів Тетяна Ігорівна (молодший науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля»)
- «До питання витоків оборонного мурованого будівництва Середнього Подністров'я: Язловець» Підставка Руслан Володимирович (старший науковий співробітник науково-дослідного відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля»)
- «Історія розвитку Вірменського бастіону» Мегей Валерій Пилипович (науковий співробітник ДП ОАСУ «Подільска археологія», Кулішова Анна Анатоліївна (науковий співробітник національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець»), Болтанюк Петро Анатолійович (старший науковий працівник Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника)
- «Оборонний домініканський кляштор у Підкамені. Окремі доповнення до історії фундації та будівництва монастиря у ХVІІ-ХVІІІ ст.» Корчак Андрій Михайлович (старший науковий співробітник Бродівського історико-краєзнавчого музею), Зварич Теодор Миколайович (краєзнавець)
- «Мілівецька «міна» - вогнева група в системі оборони Кам'янець-подільського укріпленого району №10» Ющенко Максим Володимирович (член громадської організації «КІУР» м.Київ), Кондратюк Дмитро Іванович (науковий працівник Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника)
- «До питання охорони Кам'янець-Подільської фортеці в 1812-1928 рр.» Старенький Ігор Олександрович (магістр історії, аспірант кафедри історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огіенка, член НСКУ)
- «Нижнівська твердиня над Дністром» Климчук Андрій Миколайович (журналіст творчого об'єднання «Мистецькі грані»)
- «Фортеці - опорні пункти державної та військової влади Великого князівства литовського 14 - поч. 15 ст.» Вінюкова Валентина Миколаївна (бібліотекар Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника)
- «Руська і Польська брами - фортифікаційні та оборонні споруди Кам'янця» Вапяровська Лілія Петрівна (в.о. завідувача історичним відділом Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника)
- «Оборонні синагоги Поділля» Ківільша Ганна Болеславівна (завідувач відділу науково-дослідної роботи НІАЗ «Кам'янець»), Свінціцька Лілія Іринеївна (архітектор відділу науково-дослідної роботи НІАЗ «Кам'янець»)
- «Значення терміну "замок" при дослідженні оборонної архітектури Речі Посполитої» Оконченко Ольга Михайлівна (магістр архітектури, ассистент Національного університету "Львівська політехніка")
- «Північно-східне прясло укріплень Жовківського замку. Проблеми відтворення» Оконченко Ігор Володимирович (магістр архітектури, старший викладач Київського Національного Університету Культури і Мистецтва Львівська філія)
- «Розвиток системи земляних і довготривалих укріплень Львова перед Першою Світовою війною» Волков Олександр Юрійович (директор ТзОВ «Сизіотз-Service» м.Львіе)
Секція 4. Археологічна експозиція: доцільність, переваги, проблеми організації
- «Стаціонарні археологічні виставки НМІУ: проблеми, специфіка, перспективи» Стрельник Марина Олександрівна (завідувач відділу Національного музею історії України), Сорокіна Світлана Анатоліївна (старший науковий співробітник відділу археологічних фондів Національного музею історії України), Безкоровайна Юлія Григорівна (завідувач сектору науково-дослідного відділу археологічних фондів Національного музею історії України)
Секція 5. Галерея дослідників.
- «З історії музейної справи на Поділлі» Трембіцький Анатолій Михайлович (к.і.н., старший науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника «Межибіж», член НТШ і НСКУ)
- «І.С. Винокур і Г.М. Хотюн - роки на службі археології» Гуцал Віталій Анатолійович (здобувач, асистент кафедри історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін КПНУ ім. Івана Огієнка)
- «Історія вивчення укріплень Високого Замку у Львові» Білущак Тетяна Миколаївна (аспірантка кафедри історії України та етнокомунікацїі Національного університету «Львівська політехніка»)
- «Замки Західного Поділля, як об'єкти пам'ятко-охоронної діяльності» Омельчук Богдан Андрійович (к.і.н., науковий співробітник Львівської Галереї мистецтв)
- «Археологічна плеяда міста Хмельницького» Захар'єв Володимир Анатолійович (керівник науково-дослідного Центру Мархоцькознавства Центру дослідження історії Поділля та південно-східної Волині Інституту історії України НАН України м. Хмельницький), Стрельбіцька Наталія Іванівна (науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею, учений секретар Хмельницького міського відділу Центру дослідження Поділля й Південно-східної Волині Національної спілки краєзнавців)
- «Археологічні дослідження Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника у 2001-2012 рр.» Йолтуховський Руслан Володимирович (учений секретар Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника)
- «Шепетівський округовий краєзнавчий музей у другій половині 1920-х на початку 1930-х рр.: археологічний аспект діяльності» Яненко Анна Сергіївна (провідний бібліотекар Київського національного університету ім. Т. Шевченка)
- «Юрій Полянський - перший дослідник епохи мустьє в Подністер'ї» Колос Мар'ян Петрович (магістр кафедри Археології та спеціальних галузей історичної науки Історичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка)
Оригинал программы:
-
1
-
О цветах или церковь-хамелеон
Мне вот интересно, есть ли какие-то канонический цвета, подходящие для окраски храма?
И есть ли те, который нельзя использовать? Глядя на розовый собор в Черновцах, кажется, что запрещённых цветов нет.
А уж Петропавловская церковь какой только не была...
Изначально (можно сказать веками), как мне кажется, она была белой, классика так сказать.
А уже в наши дни началось.
Вот один из вариантов окраски, красно-белый:
Вообще в двойной окраске есть одна интересная особенность - она визуально может отделить старую часть храма, построенную до 1834 года, от новой, построенной после 1834 года. Напомню, что в этом году к храму пристроили новую колокольню взамен старой, утраченной. Возможно, 2-цветная схема окраски с этой точки зрения была интересна и реставраторам в 1970-х – 1980-х, потому старую часть церкви реставрировали в одном стиле, стараясь показать её архаические черты, а более свежей колокольне придали облик той эпохи, к которой она относилась.
Также обратите внимание на "прелесный" вариант облагораживания внешнего вида контрфорсов церкви, для чего были мастерски использованы листы жести. Похожее видел, например, у церкви в Росохах.
А вот горчичный вариант окраски (2010):
Фото Сергея Доманицкого.К 2012 году церковь снова сменила цвет на какой-то бледно-лимонный:
Интересно, какой церковь будет ещё через пару лет?
-
Расписание служб, контакты и тому подобное:
-
Святые Пётр и Павел
Апостолы, в честь которых и назван храм, взирают на гостей церкви из ниши в западной стене ризницы:
Барельеф (как по мне, довольно интересный), как я понимаю, свежий, во всяком случае в начале 2000-х на его месте была пустая ниша. Возможно, изначально это место использовалось для размещения какого-то другого изображения святых?..
Стрый (Стрий): замок
в Стрый
Опубликовано:
Вита, спасибо вам за увлекательный рассказ. Ей богу, как кино посмотрел!
Возникло несколько вопросов и комментариев.
Если я правильно понял, то вот этот дом (в центре карты), о котором вы рассказывали. Если я прав, то в теории он расположен не на территории самого замка, а где-то в районе границы между старым городом и территорией озерца, которое когда-то замок окружало. Где-то там, неподалёку от вашего дома, возможно, начинался замковый мост, тянувшийся к замку через озерцо. Ваш дом действительно может быть очень старым, но вряд ли он имел отношение к старому замку (исходя из его расположения), может это была чья-то более поздняя усадьба, тут уж, надеюсь, местные краеведы что-то смогут подсказать.
Расскажите об этих «формах» чуть детальней. Я так понял из описания, что это были какие-то кубы из камня, верно? Ни входов, ни окон, никаких отверстий? Насколько они были большими? Сможете ориентировочно указать длину сторон и высоту?
Вы помните, сколько вам было лет тогда, может тогда вспомните, какой ориентировочно это был год?
Интересна и дальнейшая судьба «форм», тогда, как я понимаю, их так и не разрушили, но целы ли они в наши дни? Что сейчас на их месте?
P.S. Я ваш транслит перевёл, так что не удивляйтесь тому, как текст изменился )