Укрепления Луганской области

[Filin]

Пришло такое вот сообщение (авторский стиль сохранён):

Уроды

Какого хера?????? В Луганске нету не хрена!!!!

Судя по всему, человек зашёл на сайте на страничку Луганской области, увидел там звенящую пустоту и возмутился.

А между прочим, поднята интересная тема - есть ли на территории Луганской области укрепления, построенные до 18 века (включительно)? Мне лично о таких укреплениях пока информация не попадалась, так что если вам что-то на глаза попадётся, буду благодарен, если наведёте на объект(ы).

[Nimrod]

есть ли на территории Луганской области укрепления, построенные до 18 века (включительно)?

Ну так укреплённые пункты (теперь городища) козар и городки раннего Войска Донского должны быть на территории области по определению...

Поищем)

*

1) Крепость-поселение Петрово-Донецкое (18 - нач. 20 вв.) в Нижнетёплом Станично-Луганского р-на. *)Вероятно одно из военных поселений Славяно-Сербии.

2) Старобельск (Старобельское), райцентр на лев. берегу р. Айдар. Основан в конце 16 в. окольничьим Бельским как крепость московского государства, восстановлен в 1686 г. казаками Острогожского слободского казачьего полка, уничтожен карателями во время "булавинщины". *)Едва ли при Бельском там могли возвести что-то больше, чем дозорная башня - "сторожа", но слободские казаки укрепили поселение поосновательнее наверняка.

"Под подозрением" ещё старые станицы и слободы, которые однако могли и не иметь реальных укреплений:

Осиново (Осиновая?) на р. Айдар (осн. 1643г.), Новопсковский р-н.

Макаров Яр (теперь Пархоменко)- (осн. 1660г.), Краснодонский р-н.

Новоайдар на р. Айдар (осн. 1685г.), райцентр.

Беловодск (Беловодская?) на реке Деркул (осн. 1686г.), райцентр.

Ивановы Луки (теперь Булавиновка) на р. Айдар, уничтожена карателями во время "булавинщины", Новопсковский р-н.

с. Верхнее (теперь г. Лисичанск) у р. Лугань (осн. 1710г.)

Старый Айдар на р. Айдар (осн. 1757г.), Станично-Луганский р-н.

**

Полезная в данном контексте статья об укрепленных городках Войска Донского.

***

Официальная информация добавляет ещё фактов об укреплениях края, в частности по Славяно-Сербии и её военным поселениям, но немного...

****

Ещё один типичный "ориентир" - н.п. с названием "Городище" (т.к. "дыма без огня не бывает").

Городище, посёлок Перевальского района.

Городище, село Беловодского района.

(возможно это как раз топонимические следы городков Войска Донского)

[Nimrod]

Дальнейшие изыскания привели к довольно подробному учебному пособию "История Луганского края" изданному в Луганске в 2003 году:

Из этой работы следует, что козарских укреплённых поселений на территории области не обнаружено - они располагались западнее - на Харьковщине или Донеччине и восточнее - на Дону)

Как, собственно говоря, не обнаружено вообще каких-бы то ни было древних или средневековых укреплений)

А вот по городкам Войска Донского дополнительная информация есть:

Стольники побывали в расположенных в бассейне Донца городках, а в 1707 г. на основе предоставленных ими подробных данных был составлен отчет Посольского приказа о сыске беглых на Дону, донских городках и времени, прошедшем с момента возникновения последних. Однако при вычислении даты представляется необходимым за исходную брать 1703 г., когда стольники составляли переписные книги. В пользу приведенного довода свидетельствует указанное в отчете время основания некоторых населенных пунктов. Если вести отсчет от 1707 г., то Осиновский юрт должен быть основан в 1705 г. Но в этом случае М. Пушкин и М. Кологривов не указали бы его в своих документах, поскольку в этом году они на Дону не были. В соответствии с данными названного документа, хронология возникновения донских городков по Донцу и его притокам представляется следующей: 1673 г. — Боровской, Лугань, Староайдарский, Теплинский; 1675 г. — Сухарев, Трехизбянский; 1678 г. — Гундоров; 1683 г. — Краснянский, Новоайдарский; 1686 г. — Каменский, Митякин; 1696 г. — Беленской, Закотинский, Обливы; 1701 г. — Осиновский юрт. И если о существовании большинства из перечисленных выше городков известно только по письменным источникам, то данные о Луганском и Теплинском (ныне Станично-Луганское и Нижнетеплое) городках подтверждаются в ходе археологических исследований. Круг известных в настоящее время материалов, относящихся к истории Луганского городка, довольно широк, что позволяет в некоторой степени реконструировать его вид и особенности быта на рубеже XVII—XVIII вв. Первоначально станица располагалась на некотором расстоянии от современного пгт Станично-Луганское. Городок был укреплен и обнесен системой валов, вдоль которых тянулись неглубокие ровики. Внутреннее пространство поселка разделялось на четыре части. Колоритные названия частей станицы были подсказаны нелегкими условиями жизни ее обитателей. По причине наводнений часть поселенцев была вынуждена покинуть жилье и перейти на новое место. Так возникла

«Качевань» — улица в северной части городка. Те, кто остались на прежних местах, прозывались «Отставкой» — улица на западе

городка. Обе улицы располагались вокруг «Камышевахи» — болота, бывшего в центре и поросшего камышом. Важное значение в жизни станицы занимала торговля, которая происходила на «Майдане» — площади перед церковью. Одним из источников питания жителей являлась охота. В целом, Луганский городок донского казачества предстает перед нами как поселок мастеров-ремесленников, один из локальных центров гончарства, подверженного влиянию традиций как русского, так и украинского декоративно-прикладного искусства. В 1684 г. городок был разорен азовскими татарами, но вскоре восстановлен. Однако уже после 1718 г. в станице случился пожар и, возможно, тогда же она была оставлена жителями.

сс.140-141 указанного труда.

Интересно, что в учебном пособии отрицается ранее указанный мной возраст некоторых поселений Луганщины и на основе объективной оценки имеющейся информации авторы их "делают моложе" на десятки лет.

Ещё цитата - о судьбе некоторых казачьих городков и их общем количестве:

Коренные изменения в процессе заселения края произошли во время Булавинского восстания (1707—1709 гг.). В ходе последнего, помимо прочих задач, разрешались социальный и территориальный вопросы.

Уничтожение принимавших участие в восстании донских городков и их населения как во время военных действий, так и в ходе карательной акции В. В. Долгорукого привело также к резкому снижению степени заселенности края. Имея личные мотивы разрушения донских городков, князь руководствовался, в первую очередь, указом Петра I, согласно которому «...надлежит опустошить ... по Донцу сверху до Лугану, ... по Айдару все. По Деркулу все. По Калитвам и другим запольным речкам все ...». Князь выполнил указ «добросовестно» и уже вскоре сообщал в столицу о том, что «...непокоряющиеся и бунтующие с сопротивлением станицы, как-то: по Донцу почав с Шулгинки ... и все окольные их места, даже до самой Луганской станицы, — все вырублены и до основания истреблены и сожжены». Основные методы карателей, применявшиеся во время «донецкого похода» погрома восставших станиц, представлены в «Послужном списке князя В. В. Долгорукого» (1708 г.): «их, воров, многих побили и покололи, а реку Дон вплавь многие потопли, а других на плову пристреливали ..., все их воровское жилище розорено и вызжено без остатку, для того чтоб им, ворам, в том месте воровского собрания впредь не было». В итоге большая часть населенных пунктов донского казачества в среднем течении Северского Донца была уничтожена: исключение составили Беленская, Осиновая, Закотная, Старая Белая, Шульгинка, Кабанье, однако ряды проживавших в них казаков заметно поредели.

Итак, во второй половине XVII в. значительная часть левого берега в среднем течении Северского Донца осваивалась в ходе расселения донского казачества. Сложившаяся в степи неблагоприятная для жизни ситуация вынуждала казаков основывать здесь временные поселения-юрты, а лишь затем —систему укрепленных местечек-городков. При этом особенностью донской колонизации края является относительно слабое развитие однотипной системы поселений. Здесь было сооружено около двух десятков городков, однако размещались они, в отличие от Дона, на довольно значительном расстоянии друг от друга. Расцвет их строительства на Северскодонеччине припадает на 70—80-е гг. XVII в., но уже в начале XVIII в. этот процесс был приостановлен, поскольку правительство Московского государства проводило политику активного вмешательства во внутренние дела Земли Войска Донского, и его северскодонецких территорий в частности. Последнее было вызвано, с одной стороны, необходимостью приостановить огромный поток беженцев из центральных районов страны, с другой — назревшей необходимостью разрешить возникшую на рубеже XVII—XVIII вв. проблему территориальных споров и границ, а также, что более вероятно, остановить процесс донской колонизации в локальных рамках.

сс.146-148 указанного труда.

[Nimrod]

Побачив корисний для теми, що обговорюється, каталог пам'яток Луганщини 17-18 ст.ст.

Об'єкти що мають відношення до фортифікації, я підкреслив.

Назви населених пунктів виділив курсивом.

Олена Титова

Каталог пам`яток козацької доби з Луганщини

Розуміючи непересічне значення фіксації та обліку нерухомих пам`яток Українського козацтва XVI-XVIII ст., співробітники Науково-дослідного колективного підприємства (Центру) "Часи козацькі" разом з Центром пам`яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам`яток історії та культури започаткували у 1991 році складання Каталога-довідника названих пам`яток. До цього зводу входять нерухомі пам`ятки археології, історії, архітектури та містобудування, меморіальні та пам`ятні місця. Всього серед козацьких пам`яток виділено більше 20 типів, а саме: Січі, центри паланок, полків, сотен, населені пункти, засновані козаками, зимівники, місця битв, кладовища та окремі поховання, сторожі, укріплення, монастирі, церкви, фортеці, місця народження та смерті видатних козаків тощо.

Формується каталог за регіональним принципом, згідно територіально-адміністративного поділу України.

Робота по складанню каталога ще не закінчена. Зараз зібрана попередня інформація, в основному, по найвідомішій довідковій літературі. Але не дивлячись на цей початковий етап роботи, маємо матеріали по майже трьох тисячах нерухомих пам`яток козацької доби.

У цьому виданні пропонуємо до уваги читачів каталог пам`яток козацької доби XVI-XVIII ст. з Луганської області, зібраний за кількома друкованими джерелами. Думається, що започаткована робота досить перспективна для подальшого дослідження з урахуванням різноманітних архівних матеріалів, археологічних розшуків, аналізу картографічних і топонімічних джерел.

Луганська область

Луганськ, облцентр.

Сторожі козаків на лівому березі р. Лугані XVII ст. (Лаврів, 1992, с.47)[1].

Біловодськ, смт, райцентр.

Поселення 1686 р. козаків Острозького полку (ІМС, с.179)[2].

Білолуцьк, Новопсков. р.

Козацьке поселення пер.пол. XVII ст. у межиріччі рр. Айдару і Білої.

1732 р. сотник Я.Р.Головінський, козацька старшина заснували містечко (ІМС, с.575-576).

Бобрикове, Антрацит. р.

Засноване 1776 р. полковником Д.К.Бобриком (ІМС, с.174).

Борівське, смт Лисичан. р.

Сторожове містечко донських козаків 1640 р. біля Кальміуської сакми (ІМС, с.475-476).

Брянка, м.

Хутір Протік Гриценків 1707 р. заснований сотником Гриценком.

Козацьке селище Яр Кам`яний 1696 р. (ІМС, с.246).

Булавинівка (Іванівська Лука), Новопсков. р.

Сторожове укріплення Осиновий Острог 1637р.

Табір К.Булавіна 1707 р., лінія укріплень.

1707 р. біля старого русла Айдару провалилися під лід 300 козаків-карателів -Провалля.

Битва у Січині, північніше села. Поставлений пам`ятник К.Булавіну (ПИКУ, с.91)[3].

Бунчуківка, Білокуракин. р.

Засноване козаками наприкінці XVIIIст. (ІМС, с.244).

Верхній Нагольник, смт Антрацит. р.

Козацький хутір друг. пол. XVIIIст. (ІМС, с.174).

Вишневецько-Грекове, Новопсков. р.

Хутір старшини Ф.Грекова, поряд хутір урядника Т.В.Грекова 1782 р. (Краєзнавчі записки, в.II, с.21)[4].

Данилівка, Біловод. р.

Козацький хутір Данилів XVIII ст. (ІМС, с.217).

Дмитрівка (Митрівка), Новопсков. р.

Село засноване 1777 р. старшиною Війська Донського І.Іловайським (Краєзнавчі записки, в.II, с.18).

Дякове, Антрацит. р.

Засноване військовим дяком І.Ісаєвим 1777 р. (ІМС,с.145).

Євсуг, Біловод. р.

Засноване наприкінці XVII-поч.XVIII ст. козаками Острозького полку (Лаврів, 1992, с.169).

Жовте (Жовтий Яр), Слов`яносерб. р.

Військове поселення для охорони південних кордонів держави засноване 1700 р.(ПУ, 1989,с.18)[5].

Заайдарівка, Новопсков. р.

Засноване як прикордонне село у пер.пол. XVII ст. (Краєзнавчі записки, в.II, с.36).

Закотне, Новопсков. р.

Заселене козаками Д.Головінського.

Сотенне містечко Острозького полку з 1732 р. (ІМС, с.592).

Зимогір`я (Черкаський Брід, Черкаське), м. Слов`яносерб. р.

Сторожове поселення запорожців 1645-1647 рр. (ІМС, с.801-802).

Іванівська Лука, Новопсков. р.

Прикордонне село пер. пол. XVII ст. (Краєзнавчі записки, в.II, с.36).

Кабанне, смт Кремін. р.

Сторожовий пост з поселеннями довкола з 1701 р. (ІМС,с.430-431).

Красний Кут, смт Антрацит. р.

Зимівники запорозького старшини Петра Довгаля XVIIIст. у балках Мечетка та Глибока (ПУ, 1989, 4, с.18).

Таємний шлях із Запоріжжя на Дон - "Солоний шлях".

Тут був склад харчів та зброї запорожців (Лаврів, 1992, с.50).

Козацький пікет біля гори Сокіл і балки Глибокий Яр (Краєзнавчі записки, в.II, с.4).

Кремінна, м., райцентр.

Сухарів Городок - центр поселень донських козаків друг.пол. XVII ст.

Сотня Ізюмського слобідського полку 1688 р. на берегах р. Кремінної (ІМС, с.417-418).

Куземівка, Сватів. р.

Військове поселення Ізюмського слобідського полку 1688 р. (ІМС, с.740).

Лисичанськ (Лисичий Байрак, Лисича Балка) м. райцентр.

Козацька слобода 1710 р. (Лаврів, 1992, с.70).

Лозова Павлівка, Перевальськ. р.

Запорозькі хутори Яр Кам`яний та Проток Гриценка на р. Лозовій (Краєзнавчі записки, в.II, с.4).

Ломоватка, Новопсков. р.

Запорозьке Ломове займище (Краєзнавчі записки, в.II, с.5).

Михайлівка, смт Перевальськ. р.

Хутір запорожця Харка при впадінні р. Довгенької у Білу (Краєзнавчі записки, в.II,с.4).

Мілуватка, Сватів. р.

Засноване козаками Полтавського полку у 1705 р. (ІМС, с.740-741).

Міусинськ, м.

Слобода Новопавлівка заснована 1774 р. старшиною кіннокозачого полку Ростовської фортеці св.Дмитрія І.Васильєвим (Краєзнавчі записки, в.II, с.17).

Нагольна (Нагольно-Тарасівка), Новопсков. р.

Засноване 1775 р. бригадиром Війська Донського Амвросієм Луковкіним (Краєзнавчі записки, в.II, с.25-26).

Нещеротове, Білокуракин. р.

З 1732 р. поселення козаків Острозького слобідського полку (ІМС, с.234-235).

Нижнє, Первомай. р.

Військове поселення запорозьких козаків 1754 р. (ПУ, 1989, 4, с.19).

Нижній Нагольник, смт Антрацит. р.

Сторожовий пост кін.XVII - поч.XVIII cт. на торговому тракті між Слобідською Україною та Доном.

Митниця (є руїни) на межі Області Війська Донського у кількох кілометрах від поста (ІМС, с.155).

Нижня Дуванка, смт Сватів. р.

Хутір заснований 1730 р. ізюмським сотником Краснокутським (Лаврів, 1992, с.48,79).

Нова Астрахань, Кремін. р.

Хутір Гузіївка 1787 р. запорозького козака Гузя (ІМС, с.439-440).

Новоайдар, смт, райцентр.

Військове козаче містечко донських козаків друг.пол. XVII ст.

Народився ватажок повстання під проводом С.Разіна - козак І.Лоскут (ІМС, с.547).

Новокраснянка, Кремін. р.

Слобода кінця XVIII ст. заснована донськими козаками (ІМС, с.451).

Новомикільське, Кремін. р.

Слобода друг.пол. XVIII ст. донських козаків (ІМС, с.451).

Новоолександрівка, смт Краснодон. р.

Хутори Теплянський, Проциків, Сорокине кін. XVII ст. у заплаві р. Кам`янки (ІМС, с.384).

Новопсков (Закам`янка), смт, райцентр.

Хутори засновані у перш.пол. XVII ст.

З 1732 р. сотенне містечко на чолі з сотником Акимом Ємановим (ІМС, с.561-562).

Оріхове, Новопсков. р.

Засноване 1790 р. військовим базарним Олексієм Степановичем Леоновим (Краєзнавчі записки, в.II, с.20).

Осавулівка (Лук`янова), Новопсков. р.

Засноване вдовою старшини Євдокією Луковкіною 1777 р. (Краєзнавчі записки, в.II, с.18).

Осинове, Новопсков. р.

Осинів острог 1637 р. на горі Пристін, обнесено валом і ровом.

Була печера - підземний хід (Краєзнавчі записки, в.II, с.36).

Острогозьк, Новопсков. р.

Місто засноване 1652 р. полковником І.Дзиковським на р. Тихій Сосні.

З ним оселилося 1000 козаків.

Полкове місто у друг.пол. XVII ст. (Краєзнавчі записки, в.II, с.36).

Пархоменко (Макарів Яр), Краснодон. р.

1660 р. за розпорядженням Запорозького кошу розміщено частину Суходільського пікету.

Рештки сторожового укріплення на могилі зберігалися до середини ХIX cт.

Великий зимівник 1738 р. запорізького козака Макара Безрідного (ПУ, 1989, 4, с.19; Лаврів, 1992, с.50).

Петрівка (Караяшник, Петропавлівка), смт Станично-Луган. р.

Засноване у друг.пол. XVII ст. донськими козаками (ІМС, с.830-831).

Петрівка, Перевальськ. р.

Козацька могила XVIII ст. на сільському цвинтарі, зберігалася до 1917 р.

Біля Петрової гори між селами Петрівка та Михайлівка - місце бою козацького загону з татарами.

Козачий пікет у місцевості "Маяк".

Козачий хутір у Петровому Яру, де збереглися залишки споруд і криниця (Краєзнавчі записки, в.II, с.3-4).

Привілля (Асесорське, П`ята Рота, Привільне), м. Лисичан. р.

Слобода заснована 1695 р. служилими людьми (ІМС, с.489-490).

Рафаїлівка, Новопсков. р.

Зимівник козака Юхима сер. ХVIII cт. (Краєзнавчі записки, в.ІІ, с.20).

Ровеньки, м.

"Городок" 1707 р. заселений донськими козаками.

Опорний пункт Української укріпленої лінії 30-х р.р. XVIII ст.(Лаврів, 1992, с.81).

Сватове (Сватова Лучка), м. райцентр.

Козацький сторожовий городок ІІ пол. XVIIст. у складі Ізюмського слобідського полку (Лаврів, 1992, с.62).

Сотенне містечко з укріпленнями - рів, частокол, паркан (ІМС, 705-706).

Слов`яносербськ (Підгірне, Донецьк), смт, райцентр.

Запорозький сторожовий пост 1740 р. з зимівниками і хуторами (ПУ, 1989, 4, с.19).

Софіївка, Перевальськ. р.

Козацький Чорнухинський пікет (Краєзнавчі записки,в.ІІ, с.6).

Станично-Луганське, смт, райцентр.

Козацька слобода ІІ пол. XVII ст. (Лаврів, 1992, с.69).

Старий Айдар, Станично-Луган. р.

Опорний пункт донських козаків з 40-х рр. XVIII ст. (Лаврів, 1992, с.62).

Народився у кінці XVII ст. отаман містечка С.О.Драний - один із сподвижників К.Булавіна (ІМС, с.841).

Старобільськ, м., райцентр.

Містечко заснував на поч. XVII ст. окольничий Б.Я.Бєльський.

1686 р. оселилися козаки Острозького слобідського полку (Лаврів, 1992, с.49).

1732 р. оселилися служилі люди сотника Острозького полку І.Х.Синельникова (ІМС, с.842-844).

Тевяшово, Новопсков. р.

Хутір Острозького полковника Тевяшова XVIII ст. (Краєзнавчі записки, в.ІІ, с.42).

Трьохізбенка, Слов`яносерб. р.

Козацька станиця перш. пол. XVII ст.

Місце народження К.О.Булавіна у сім`ї отамана станиці (ІМС, с.814).

Хворостяне, Новопсков. р.

Місце битви між повстанцями К.Булавіна та царськими карателями - "Долина Січина" (Краєзнавчі записки, в.ІІ, с.40).

Хрустальне, Краснокут. м/р.

Засноване козаками-мазепинцями 1709 р. (Краєзнавчі записки, в.ІІ, с.14).

Чорнухине, смт Перевальськ. р.

Таємний козацький шлях ("Солоний шлях") пролягав із Запорізької Січі на Дон та Кагальник у 1600-1700 рр. (ІМС, с.664).

Сторожовий пункт запорожців (ПУ, 1989, 4, с.19) - пікет у верхів`ях р.Міус, р.Чорнухи біля Попового Яру (Краєзнавчі записки, в.ІІ, с.4).

Шовкова Протока, Лутугин р.

Зимівники і хутори козацької військової старшини з 1680 р. (ПУ, 1989, 4, с.19).

Шульгинка, Старобільськ. р.

Хутір отамана Шульгейка (сподвижника І.Болотникова) поч. XVII ст.

Кін. XVII ст. вирили рів, огородили частоколом.

Бій 200 повстанців на чолі з К.Булавіним з карательним загоном Ю.Долгорукого у 1707 р. (ІМС, с.862-863).

____________________________

1. Лаврів П.І. Історія Південно-Східної України.-1992,Львів.-С.47 (далі - Лаврів, 1992, с.47 та інші).

2. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область.- К.,1968.-С.179 (далі - ІМС, с.179 та інші).

3. Памятники истории и культуры Украинской ССР.-К.,1987.-С.91 (далі ПИКУ, с.91 та інші).

4. Краєзнавчі записки Луганського педагогічного інституту.- Луганськ, 1993.- Вип.ІІ.-С.21 (далі - Краєзнавчі записки,в.ІІ, с.21 та інші).

5. Пам`ятки України.- 1989.-№4.-С.18 (далі - ПУ, 1989, 4, с.18 та інші).

Опубліковано в збірці: "Нові дослідження пам’яток археології козацької доби в Україні: збірка наукових статей. – Вип. 5. – Київ, УТОПІК, НДЦ "Часи козацькі", 1996.

Текст взято з ресурсу "Козацька бібліотека".

[Rostodis]

Цитата

В 70-х годах XVI в. проведена значительная реорганизация пограничной службы: увеличилось количество служилых людей, сторожевых пунктов. Только в юго-восточной части края было создано 7 таких пунктов, в т. ч. и сторожа Айдарская.

Дальнейшее укрепление южных границ русским правительством связано с проведением (с 1635 г.) новых оборонительных работ на «засечной черте». На основных направлениях вторжений крымских татар началось строительство новых крепостей, укреплений и сторожевых пунктов. В 1637 году был основан сторожевой пункт Осиновый Острог (ныне село Осиново) на Айдаре. К началу 40-х годов XVII в. донские казаки основали в Донецком крае свои опорные пункты Боровской городок и Старый Айдар (при впадении в Северский Донец левых притоков Боровой и Айдара).

История городов и сел УССР. Луганская область

[Rostodis]

А резиденция правителя была обустроена по всем правилам кочевого комфорта и фортификаци - на гребне высокого плато. Рядом - река Северский Донец, а с севера и юга импровизированную крепость прикрывали овраги. Татары ставили юрты вокруг шатра хана. По окружности в 800 метров и залегали артефакты, найденные луганчанами.

https://kp.ua/life/337990-v-donbasse-raskopaly-letnuiui-stavku-zolotoi-ordy

[Rostodis]

Цитата

Согласно указам императрицы Елизаветы от 1753 года, а затем Екатарины II, земли придонцовья щедро раздавали ветеранам русско-турецких и национально-освободительных войн. Так была основана Замковка.

Откуда же появилась и что означает само это название? В Донбассе в истоках реки Берды есть урочище-заповедник “Каменные Могилы”. Неповторимые по форме острые скалы, обрывистые берега были и на реке Лозовой. Одну из таких гор, издали удивительно похожую на огромный замок с раскрытыми воротами в крепостной стене, наши далекие предки и назвали Каменный замок. Упоминание о Каменном Замке на реке Лозовой и обрамленном густым лесом Замковском урочище содержаться в работах бытописателя Феодосия, летописца 16 века Мартына Бельского, летописца 18 века СамойлаВеличко, в книгах известного историка Д. Н. Яварницкого. В этих научных трудах отмечается, что через Чернухинское и Замковское урочища проходил секретный шлях связи земли войска донского с Запорожской Сечью, тайный путь казачьей почты из Сечи к Донк и Кагальнику. В те давние годы казакам приходилось воевать с агрессивным Крымским ханством и согласовывать совместные боевые операции.Была отработана система встреч посланцев с донесениями через парольные сигналы на Мазуровском Кургане и на Каменном Замке. В 1589 году в Замковском урочище состоялась тайная встреча донского старшины Ивана Зиновьева с кошевым атаманом Матвеем Федоровым. исторические документы свидетельствуют, что в 1959 году в Замковском урочище рядом с Замковской криницей размещался походный боевой лагерь легендарного предводителя запорожских казаков Д. И. Вишневецкого, названного в Сечи Байдой и воспетого в народном эпосе. В 1575 году в Замковском урочище находилась военная база куренного атамана Степана Богданко. В 1619 году вблизи Каменного Замка стоял запорожский отряд полковника Петра Одинца.

Историк Ф. Б. Мурзакевич отмечает, что в 1709 году казаками отряда полковника П. Д. Перехреста было основано воинское сторожевое поселение Замковское. В 1740 году в поселении Замковское казаки есаула Сидора Белого и монахи Самаро-Николаевского монастыря построили Замковскую каменную часовню с иконою Покрова Пресвятой Богородицы.

При часовне жил замковскийиеромонах Кирилл. в 1746-1754 годах Замковское урочище считалось территорией воинской базы куреня Донского атамана войска запорожского низового Мартвна Безбородко. Впоследствии здесь было воинское поселение Новослободского полка. На месте воинского помеления и была создана деревня Замковка.

В георграфостатистическом словаре Российской империи 1873 года издания есть такая запись: “деревня Замковка Екатеринославской губернии основана на месте воинского поселения в Замковском урочище на реке Лозовой. Жителей 317 душ обоего пола, дворов 291, имеются водяная и конная мельницы”. Такая вот история освоения крестьянско-казачей земли Придонцовья заключена в названии деревни, жилмассива, а впоследствии и шахты “Замковская”. Потомки вышеназванных 317 душ обоего пола бывшей деревни Замковки стали жителями и тружениками шахтерской Брянки. В 1853 году близ деревни Замковка была построена одна из мелких шахт бывшего Лозово-павловского рудника. Позднее, в 1891 году, у деревни Замковка начала работать небольшой рудник К. Н. Францкевича. В 1911 году близ жилмассива начал угледобычу небольшой Егоровский рудник алчевского промышленника М. И. Егорова. С 1912 по 1921 годы эта шахта добывала уголь пласта К-6.

В дореволюционный и довоенный периоды многие мелкие шахты отрабатывали пласты Замковского месторождения. Замковка расположена на юго-восточной окраине Брянки и представляет собой небольшой “островок” на окружающих этот жилмассив землях Перевальского района.

Сейчас в Брянке есть две Замковки – жилмассив послевоенной постройки и “Старая Замковка” – бывшая деревня, основанная у Каменного Замка нашими предками.

Источник