Кременец: к вопросу появления первых каменных укреплений замка

[Filin]

Обсуждается этот объект: Кременецкий замок

Тема самого раннего этапа формирования укреплений в Кременце вызывает немало споров. Нет единого мнения по вопросу, когда именно на Замковой горе появились первые укрепления. Но ещё более интригующим является вопрос - когда появились первые каменные фортификации? Одни исследователи считают, что первые каменные укрепления были построены не позднее 2-ой половины 13 века, т.е. уже после того, как по древнерусским землям прошли орды Батыя. Другие уверены, что кременецкий форпост мог похвастаться каменными укреплениями ещё в 12 – 1-ой половине 13 веках.

Дело за "малым" - дать возможность поработать на замчище археологам, которые бы помогли уточнить датировку комплекса. И они неплохо поработали, причём давным-давно, в 1973 – 1974 годах, когда на Замковой горе обосновалась экспедиция под руководством Евгении Пламеницкой. Что же известно о материалах этих довольно масштабных раскопок? Оказывается, известно не очень много. Хотя правильней будет сказать так - большинство людей об этих раскопках не знают вообще ничего. А ведь тогда на Замковой горе была сделана сенсационная находка – каменные укрепления, которые датировали *барабанная дробь* 9 веком!

Как так получилось, что огромный пласт новой информации о замке так и не был полноценно введён в научный оборот?

Владимир Собчук в статье «Кременецький замок» бегло о раскопках на замчище пишет следующее:

Цитата

Археологічні дослідження на території замку започаткував повітовий стряпчий Володимир Сивицький який улітку 1844 р. за дорученням київського генерал-губернатора Д. Бібікова обстежив тут криницю й розкопав підвали у башті, що нависає над містом, але від його робіт до нас дійшов лише короткий рапорт . Матеріали археологічних розкопок, які 1946, а потім, здається, 1949 рр. проводив на території замку краєзнавець Михайло Островський, розпорошилися у фондах Кременецького краєзнавчого музею і практично випали з наукового обігу. Результати досліджень Євгенії Пламеницької, започаткованих 1972 р., значно ширших за обсягом і проведених на професійному рівні, не опрацьовані й неопубліковані. Три роки тому речові матеріали передані Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику, але без польової документації, яка, імовірно, втрачена.

Ценность уцелевших находок велика (общее количество находок исчислялось многими тысячами!), но ключевая и особенно важная информация находилась в полевых дневниках Евгении Пламеницкой, а они, как вы уже знаете, считаются утраченными. Иногда приходилось слышать мнение, что эти дневники попали в руки её дочери Ольги Пламеницкой, однако это не так. К сожалению, спасти дневники от забвения Ольге Пламеницкой в своё время не удалось, и неизвестно, где они находятся сейчас. Хочется верить, что их не уничтожили, что они не сгинули на какой-нибудь свалке, потому что становится невероятно обидно при мысли, что такой уникальный пласт знаний мог просто исчезнуть. Историю совершенно нелепой ситуации, в которой оказались наработки Евгении Пламеницкой по Кременцу, надеюсь, чуть позже опишет Ольга Пламеницкая. Благо, она согласилась рассказать, как это было, и, надеюсь, в скором времени здесь на форуме мы эту историю узнаем. Кстати, стоит отметить, что материалы, переданные заповеднику, попали туда благодаря стараниям Ольги Пламеницкой.

Ольга Пламеницкая поделилась с нами уникальными фотографиями 1974 года, сделанными во время раскопок, а также своей малоизвестной статьёй по теме ранних каменных укреплений Кременецкого замка. Скажем ей за это спасибо!

Итак, фотофиксация.

Раскопки в восточной части замка:

Раскопки старой надвратной башни (Башта Черлена):

Но самое интересное, конечно же, это раскопки той самой архаической стены с небольшой башенкой, которые были датированы 9 веком. Вот так выглядело начало раскопок в северной части замчища:

А это уже показалась древняя стена с небольшой трёхстенной (открытой с тыла) башенкой:

И в качестве десерта статья «До питання про розвиток мурованих фортифікацій Західної України в IX-XIII ст.»:

   

И отдельно План Кременецкого замка:

Как следует из данных статьи, основной массив стен, которые очерчивают территорию замка, начали возводить во 2-ой половине 13 века. Таким образом, к более раннему этапу относится только странная архаическая стена с башенкой. И тут, как по мне, возникает новая загадка – как такая стена могла появиться в 9 веке? Шла бы речь о 12 – 13 веках, то информация у меня лично легче бы усваивалась, но здесь 9 век, невероятно ранний период, как для такой находки. Особенно интригует мысль, что 9-м веком могли осторожно отметили верхнюю планку, как бы сказав, что стена появилась не позднее 9 века, но было ли установлено, что укрепление появилось именно в 9 веке, а не ранее? Например, в Жванце и в Каменце-Подольском были обнаружены похожие трёхстенные башни, возведение которых Евгения Пламеницкая была склонна относить к 2 – 3 векам н.э. и связывать появление этих укреплений с деятельностью римских военных инженеров. Конечно, в такое сложно поверить, но в моих глазах эта версия кажется практически такой же неожиданной, как и версия о том, что в 9 веке славяне строили каменные стены с башенными выступами...

Надеюсь, что со временем информация по датировке каменных стен будет уточнена, либо за счёт обнаружения всех материалов раскопок 1973 - 1974 годов, либо за счёт материалов, полученных во время новых раскопок, если таковые будут проведены.

[AnKo]

Цікаво чим мотивують таку ранню дату 9ст? Чи робився якийсь спектральний аналіз зразків розчину чи щось інше?

І взагалі, як в археології визначають давність будівль.

Доречі ота перемичка, або внутрішнє кільце оборони досить нагадує стиль в фортеці АкКерман у Білгород-Дністровську

[Filin]

Цікаво чим мотивують таку ранню дату 9ст? Чи робився якийсь спектральний аналіз зразків розчину чи щось інше?

Пока этот вопрос останется без чёткого ответа. Как раз о деталях информации нет. Возможно датировали объект на основании находок, которых, как мне сообщили, было очень много. Мог быть такой вариант - в культурном слое, сформировавшемся над стеной (т.е. уже после того, как стена перестала функционировать) находят артефакты, которые уверенно можно датировать 9 веком. При этом выясняют, что это именно естественным образом сформировавшийся слой 9 века. Отсюда делается вывод, что стена появилась не позднее 9 века. Это как простой пример, хотя на самом деле в расчёт могли брать намного больше параметров.

Проводили ли анализ раствора, я не знаю, но знаю, что Евгения Пламеницкая растворам уделяла особое внимание и, например, в Каменце постоянно их собирала и анализировала.

Доречі ота перемичка, або внутрішнє кільце оборони досить нагадує стиль в фортеці АкКерман у Білгород-Дністровську

Если вы о стене, перерезающей мыс, то ведь это стандартный приём для многих архаических укреплений. Мыс с большинства сторон имеет хорошую естественную защиту и остаётся только перегородить шею стеной или валом.

[Filin]

Цитата

Л.Крощенко

Визначення часу побудови мурованого замку в Кременці

Кременецький замок відомий не тільки історичним багатим минулим, а й як унікальна пам'ятка оборонного зодчества України. Його мальовничі руїни й досі справляють враження могутності й неприступності.

За останні сто років з історії Кременецького замку склалася досить значна література. Однак даремно ми будемо шукати тут конкретної відповіді на питання про час його заснування й будівництва з каменю замкових укріплень. З огляду на те, що дата побудови мурованого замку коливається в межах XIII-XVI ст., це питання, по суті, досі відкрите. Точніша відповідь дозволила б чіткіше уявити історію і особливості розвитку оборонної архітектури України в середні віки. Одним з надійних засобів пошуку такої відповіді повинен стати ретельніший, ніж це було раніше, аналіз текстів документів і відомих історичних фактів.

Вперше Кременецький замок згадується у XIII ст. 1226 р. він витримав облогу військ угорського королевича Андрія [1]. Згодом, 1240 р., під його стінами зазнав невдачі хан Батий [2], а 1255 р. - баскак Куремса [3]. Лише 1261 р. Бурундай змусив волинських князів зруйнувати укріплення своїх міст, зокрема й Кременця [4]. У текстах літописів не вказується, якими саме - кам'яними чи дерев'яними - були оборонні споруди Кременецького замку XIII ст. Але, безумовно, вони мали бути досить міцними, адже витримали підряд три облоги чисельних і сильних ворогів. Однак це не свідчить, що на той час Кременецький замок був мурованим. Відомий дослідник оборонної архітектури середньовіччя П.Раппопорт твердить, що в умовах тогочасної тактики облоги і штурму муровані укріплення практично не мали суттєвих переваг перед дерев'яними [5]. Тому вирішальним фактором обороноздатності фортець ставало розташування оборонного комплексу. Щодо цього Кременецький замок, збудований на високій скелястій горі, був майже неприступним.

За скупими свідченнями літописців, вірно тлумачачи окремі терміни, вживані в текстах, і факти, можна точніше відповісти на питання щодо матеріалу замкових укріплень XIII ст. Переказуючи історію зруйнування волинських замків руськими князями на вимогу татар, автор Іпатіївського літопису писав: «...рече Бурунда Василькове: «оже ести мои мирци розмечити же городи сви все». Лев розмета Данилов, Истожеск, оттоле же послав Львов розмета, а Василько послав Кременец розмета и Луческ» [6]. З наведеного уривку з'ясовується, що слово «розмета» тут означає руйнування «городов», точніше, знищення сертифікаційних споруд міст і замків, що становили для татар певну загрозу. Однак літописець не уточнює, про які саме будівлі (муровані чи дерев'яні) в даному разі йдеться. Відомо, що в XIII ст. укріплення Львова [7] і Луцька [8], зруйновані одночасно з Кременцем, були дерев'яними. Оскільки літописець не поділає згадані міста («городи») на окремі групи, можна припустити, що фортифікаційні споруди інших - Данилова, Істожеська та Кременця - також були дерев'яними.

Цей висновок підтверджується ще одним важливим прикладом з Іпатіївського літопису. Той самий Бурундай звелів князю Васильку зруйнувати укріплення столиці Волині - Володимира: «Василько розмечи город» [9]. Певно Бурундай установив дуже стислі строки виконання свого наказу, бо «...князь же Василько нача думать собе про город, зане немощно бысть розметати в борзе...» [10]. Тоді він «...повеле зажечи (город), и тако через ночь изгоре весь» [11]. Василько спалив лише дерев'яні оборонні споруди міста, бо далі літописець зазначає: «Завтра же приєха Бурунда в Володимер и виде своими глазами город изгоревши весь; и нача обедати у Василька на дворе и пити... и ляже у Пятидна" [12] (село біля Володимира-Волинського. - Л.К.). Але заходи, що їх вчинив Василько до зруйнування укріплень Володимира, здалися Бурундаю недостатніми. Наступного дня він послав до Василька Баримура. «...Баримур же приехав ко князю и рче: «Василько! Прислал мя Бурундай, велел ми город раскопати»... И нача раскопывати город...» [13]. Отже, літописець, вживаючи різні терміни, чітко визначає матеріал знищених укріплень. У першому випадку Йдеться про дерев'яні стіни й башти, у другому - про зриття земляних валів. З цього випливає, що термін «розмета», ужитий тут, означає знищення, розбирання по колоді дерев'яних споруд, у нашому випадку - оборонних стін і башт Кременецького замку.

Іноді висловлюється думка, що зруйнований під тиском Бурундая Кременецький замок був відновлений наприкінці XIII ст. [14]. Деякі автори навіть визначають час побудови його мурованих укріплень - між 1290 і 1340 рр. [15]. Зауважимо, що ці твердження на мають ніяких документальних обґрунтувань і не базуються на натурних дослідженнях. Навпаки, про долю Кременецького замку з середини XIV ст. протягом майже ста років певних відомостей нема. Можна лише припускати, що в ті часи замок і місто перебували під юрисдикцією луцьких князів [16].

До періоду боротьби Польщі й Литви за так звану «галицьку спадщину» належить угода між польським королем Казимиром Великим і литовськими князями. Для уточнення часу побудови мурованих укріплень Кременецького замку окремі її положення мають першорядне значення. Дослідники по-різному визначають час складання цього документа. Найпереконливішою нам здається дата, запропонована І.Ржебеком -1353 р. [17]. Окремим пунктом визначався статус Кременця, як спірного міста, між сторонами, що домовляються: «...а Кремянець держати Юрию (Норимунтовичу) от князей литовских и от короля за .В. лета города не рубити» [18]. Отже, два роки Кременець мав залишатися нейтральним містом, а князю Юрию Норимунтовичу, який ним опікувався, заборонялося відновлювати замкові фортифікації. Для з'ясування характеру цих укріплень слід розтлумачити значення словосполучення «города не рубити». З приводу значення слова «город» у ті часи П.Раппопорт писав «... слід зауважити, що слово город у XIV-XV ст. продовжує використовуватися в тому самому значенні, яке воно мало раніше. Під цим терміном, насамперед, розуміли оборонні споруди, огорожу укріпленого пункту» [19]. Це положення можна легко проілюструвати висловлюванням інших авторів, прикладами з літописів та поясненням словників.

За давньоруськими текстами І.Срезнєвський визначав слово «рубити», вживаного щодо зведення різних споруд (хором, церков, городів тощо), як будувати з дерева. Як приклад він наводить той самий уривок з тексту «угоди» 1353 р., що ми зараз розглядаємо [20]. Це можна доповнити ще одним уривком з того-таки документа: «а городов оу руской земли нових не ставити, ни сожеженого не рубити доколе мир стоит за .В. лет» [21].

Зазначимо, що в документі йдеться не про відбудову дерев'яних частин мурованого замку, а про повне відновлення його оборонної системи. З контексту угоди дізнаємося, що місце, про яке сперечаються сторони, повинне залишатися зовсім не укріпленим два роки, відіграючи роль своєрідної «демілітаризованої зони», де жоден з претендентів не мав би змоги міцно закріпитися.

Крім того, дерев'яні елементи мурованого замку, що нищилось пожежами під час штурмів і облог, мали бути розташовані в верхніх частинах сертифікаційних споруд (дахи, бойові галереї-бланки). Однак до них неможливо вжити термін – «город рубити», а тільки інший – «нарубити». Прикладом його вживання може служити фраза з Іпатіївського літопису про події 1152 р.: «...разведоша городок Гюргев и пожегоша и. божницю святого Михайла; верх бяше нарублен деревом, и то старе сгоре» [22].

Все це переконує в тому, що мурованого Кременецького замку на початку другої половини XIV ст, ще не було. В найближчі часи після укладення угоди Кременецький замок був без укріплень, або мав їх зруйнованими. Тому 1354 р. він став легкою здобиччю литовських князів і відійшов до Любарта. Але Казимир такого-таки року без особливих зусиль знов відібрав його [23]. Протягом 12 років Кременець не раз переходив з рук у руки, аж поки за новою угодою 1366 р., не відійшов до Польщі [24].

Враховуючи значення Кременця для оборони кордону держави від нападів Литви і татар. Казимир, очевидно, почав відновлювати обороздатність замку, як це він зробив у Володимирі, де твердиню мурували з каменю [25]. Щоправда, прямих даних щодо такої діяльності короля немає, однак відомо, що в своєму заповіті (помер 1370 р.) Казимир відписав значні кошти на Кременецький замок [26]. Того-таки року, скориставшись смертю короля, Любарт, якому належала кременецька округа, захопив замок і утримував його до 1376-1377 рр. [27]. Мабуть, за роки володіння, Любарт, а слідом за ним королівська адміністрація продовжили укріплення замку, розпочатого Казимиром. Вірогідно, тому 1382 р., після смерті короля Людовика, Угорського, Любарт, не покладаючись на силу зброї, викупив замок в угорського старости [28].

Отже на підставі розглянутих вище документів і фактів ми можемо зробити деякі висновки щодо генези укріплень Кременецького замку. Ми переконалися, що у XIII ст. Кременецький замок, зруйнований Васильком за наказом Бурундая, мав дерев'яні стіни й башти. Замок середини XIV ст., про який ідеться в угоді 1353 р., теж збудовано з дерева. Спираючись на факти, пов'язані з історією Кременця, хоч вони і не містять нате прямих вказівок, будівництво його мурованих укріплень слід віднести до періоду між 1366-1382 рр. Таке уточнення хронологічної межі кладе край безпідставному заниженню дати побудови мурованих фортифікацій замку і спрямовує подальші дослідження у надійніше русло.

-------

1. Летопись по Ипатьевскому списку. - СПб.. 1871. - С.500.

2. Там само. - С.523.

3. Там само. - С.550.

4. Там само. - С.562.

5. Раппопорт П.А. Древние русские крепости. - М. 1965. - С.46.

6. Летопись... - С.562.

7. Шарашевич І. Стародавній Львів, 1861. - С.17; Земцов М.С. Львов. - М.. 1956. - С.9.

8. Мердер Л.М. Древности Луцка и его прошлое. - К., 1910. - С.5; Іляхиснко Я., МахайАЮК О., Окселюк Р. Луцьк. 1974. - С.3,4.

9. Летопись... с.561.

10. Там само.

11. Там само.

12. Там само. - С.562.

13. Там само.

14. О древнем замке в городе Кременце // Журнал Министерства внутренних дел. - 1833. - №6. - Ч.ІХ. - С.235.

15. Логвин Г.Н. По Україні. - К.. 1968. - С.182.

16. Теодорович Н.И. История города Кременца Волынской губернии. - Селец, 1904. - С.І8.

17. Ржебек И., Болеслав П. князь всей Малой Руси. - СПб. 1907.-СЗЗ.

18. Акты, относящийся к истории Западной России. - СПб. 1864. - Т.1. - С.1.

19. Раппопорт П.А. Очерки по истории военного зодчества северо-восточной и северо-западной Руси X-XV вв. - M., 1961. - С.97.

20. Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка. - М, 1958. - Т.З. - С.181.

21. Акты, относящиеся к истории Западной России... – С.1.

22. Летопись... – С.308.

23. Stecki T.I. Wolyń. - Serya 2-ga. - Lwów, 1871. - S. 111. Сендульский А. Город Кременец // Волынские епархиальные ведомости. - 1874. - №11. - С.422; Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии - Почаев. 1893. - Т.З. - С. 12; Його ж История... – С.19.

24. О древнем замке... - С.256; Lubomirski Н. Opisanie historyczne і topograficzne zamku Krzemienickicgo // Słowianin. -1839. Baliński M., Lipiński T. Starożytna Polska. - Warszawa, 1845. - T.2. - S.II. - S.893; Nowoszycki S. Wadomość historyczna o zamku Kremienieckicm na Wołyniu. - Biblioteka Warszawska. - 1848. - S.540.; Семенов П. Географическо-статистический словарь Российской Империи. СПб. 1865. - Т. 11. - С.777; Stecki T.I. Ор. cit. - S.113: Сеульський А. Вказ. праця. - С.422; Антонович В. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. К., 1885. - Т.1. - С.131.; Теодорович Н.И. Историко-статистическое... - С.12; Karwiński I. Opisanie historjczne miejscowości nad Ikwą ich. przeszłość i lerażniejszność // Przewodnik naukowy i literacki. - 1897. - T. 25. - S.910; Теодорович Н.И. История... - C.19.

25. Baliński M., Lipiński T. Op.cit. S.896; Stadnicki K.O. początkach archybiskupstwa i biskupstw katolickich łac. obrz. na Rusi halickiej i Wołyniu. - Lwów, 1888. – S.31; Антонович B.B. Археологическая карта Волынской губернии // Тр. XI археолог. съезда в Киеве. 1899. - М., 1901. - С64.

26. Stecki T.I. Вказ. праця. – С.115; Сендульский А. Вказ. праця. - С.422; Теодорович Н.И. Историко-статистическое... - С.12; Його ж. История... - С.19-20; Маслов Л. Замок в Крем'янці // Наша Батьківщина. - 1938. - №1. - СЗ.

27. Stecki T.I. Op.cit. – C.116; Сендульский А. Вказ. праця. - С.423; Теодорович Н.И. Историко-статистическое... – С.12; Його ж История... - С.20.

28. Baliński М., Lipiński Т. Op.cit. - S.893; Nowoszycki S. Op.cit. - S.541, Stecki T.L Op.cit. - S.117; Сендульский. Op.cit. - С.423; Теодорович Н.И. Историко-статистичtскоt... – C.l2; Karwiński I. Op.cit. - S.20; Маслов Л. Вказ. праця. - C.5.

Джерело: «З історії Української реставрації». Додаток до щорічника «Архітектурна спадщина України», Київ, 1996 (254-258)

Оригиналы:

Обратите внимание, что статья издана в 1996 году, но её автор, судя по всему, вообще ничего не знал о раскопках (и их неожиданных результатах), проведённых в Кременце в 1973-1974 годах, потому и предлагает искать ответы на вопросы, опираясь на "ретельніший, ніж це було раніше, аналіз текстів документів і відомих історичних фактів". Такой вот парадокс – значительная часть горы была перекопана, были обнаружены тысячи единиц всевозможных находок (о датировке каменной стены я вообще молчу), но даже спустя несколько десятилетий после проведения раскопок исследователи вынуждены в своих выводах опираться в основном на скрупулезный анализ письменных источников.

[Filin]

Ещё одно фото с раскопок в Кременце 1973 года нашёл в статье "Реставратор Євгенія Пламеницька", опубликованной в "Пам'ятках України", №3-4, 2000 год:

На фото слева направо: Анатолий Тюпич, ?, Евгения Пламеницкая, Сергей Буркацкий.

[Filin]

На скриншотах с данного видео хорошо видна загадочная каменная стеночка с полубашенкой, появление которой Е. Пламеницкая датировала 9 веком: