Бариш (Барыш): укріплення містечка і замочок

[Arsen Замки -Тернопільщини]

В цій темі піде мова про маловідомі укріплення в с.Бариш, а саме про його міські укріплення і замочок. Хотілося б зібрати в даній темі всю інформацію про укріплення, пролити світло на їхню історію, місцезнаходження і звичайно ж на сучасний стан укріплень. 

Бариш знаходиться в Тернопільській обл., Бучацького району. Наступним чином воно розташоване по відношенню до Івано-Франківська, Бучача, Монастириська, Галича, Підгайців і т.д.

Супутникова мапа

Сучасне село Бариш складається з 7 населених пунктів (підкреслено червоним), тож в цій темі ми поговоримо про ту частину Бариша яка була містечком (підкреслено синім) :

mapire.eu

На цій карті 18-го століття можна побачити такі села як Завалля, Старий Бариш, Мазурівка до того як вони стали частинами села Бариш.

Історія

Бариш досить древнє поселення, а перша згадка про нього відноситьcя до 1393 р. (згідно з матеріалами Львівського римо-католицького архієпископства) [1]. Але це скоріш за все відноситься до Старого Бариша. Вперше Бариш згадується в Земських і Гродьских актах у 1439 році, як село Ігната з Кутича (прізвище Гриць) і Яна з Бариша [2]. Того ж року його власником згадується вже Станіслав Пальчик [2.1]. А в 1454 році Бариш належав Теодорику Бучацькому(Язловецькому) [2.2]

Потім там стає все досить заплутано з власниками, тому ми не будемо відволікатися на це. Взагальному скажемо, що незалежно від власників, напротязі XV і першої половини XVI ст. Бариш залишався селом. Але в 1559 році польський король Сигізмунд II Август надав Миколаю Язловецькому-Монастириському привілей на перетворення Бариша з села на місто з магдебурзьким правом. [3] Є причини припускати, що Миколай попросив привілей в короля не для себе а для сина Юрія Язловецького. По-перше, у 1559 році Миколаю було більше 75-ти років. По-друге, в 1549 році Баришський костел був перетворений на кальвінський збір [4], що було б неприпустимим для католика Миколая, але дуже притаманно для кальвініста Юрія (він зробив те саме в Язловці у 1548 р.). Отже, у такий непрямий спосіб ми дізнаємось, що як мінімум від 1549-го року Баришем володів Юрій, а не Миколай Язловецький. В такому випадку, батько просив в короля привілей для володінь сина, можливо, через більшу прихильність короля.

В когось може виникнути питання: а чим Бариш був таким важливим? Бариш мав дуже вигідне географічне положення, бо через нього проходили як Волоський так і багато інших, менших шляхів. Наприклад, Бариш був зв'язувальною ланкою між Монастириськами і Бучачем (місто Язловецьких), а також між Галичем і Язловцем (місто Язловецьких), та Золотим Потоком. Все це означало, що в Бариша був хороший потенціал. Саме через це Миколай Язловецький взявся за розбудову цього поселення, зокрема перетворенням його на місто з Магдебурзьким правом. Доречі, сусіднє місто Монастириська отримало це право на самоврядування всього на два роки раніше (1557), отже можна стверджувати, що в той час Бариш був того ж рівня розвитку що Монастириська. 

Правда в такого вигідного розташування була й зворотня сторона, а саме загроза татарського нападу. Адже вони використовували Волоський шлях для нападів на Галичину і не дарма його прозвали Золотим. Отже, коли Юрій розбудував Бариш постало питання укріплень, щоб всі кошти вложені в місто не пропали. Нажаль, в мене немає документальних підтверджень, але я думаю, що Бариш обзавівся укріпленнями саме в цей період часу, тобто в 1560-их роках. Тим паче, що саме в цей час Юрій модернізував укріплення Язловецького замку (саме він збудував в'їздну браму до верхнього замку).

Після його смерті Бариш успадкував найстарший син Михайло Язловецький . Важко оцінити його діяльність щодо Баришу, але судячи з його бурхливого воєнного життя він не мав час опікуватися Баришем. Після його смерті в 1583 р. Бариш переходить до рук Миколая Язловецького, але і в цьому випадку, судячи з його великих володінь, військових справ та політичних інтриг він тим паче не був дуже зацікавленим буденними справами Бариша (містечко поступово розвивалося і впорювалося зі своїми проблемами завдяки самоврядуванню). Після смерті Миколая, Бариш перейшов до Ієроніма Язловецького, який будучу фанатичним католиком (не авт.) взявся до релігійної реорганізації своїх володінь, тобто ліквідовував кальвінізм, зокрема в Бариші костел, що був кальвінським збіром, знову відкрився для католиків [4]. Ієронім також розбудував Язловецький замок (він збудував північну бастею). Все це нам говорить про те що він був більш зацікавлений в розбудові і укріпленні своїх володінь, ніж його брати.  У 1607 р. на Ієронімі закінчився рід Язловецьких (по чоловічій лінії) і всі володіння перейшли до його сестри Ядвіґи Язловецької (Белжецької по-чоловікові). 

У січні 1614 р. під час феодальних «розбірок»  між Зофією Ґольською та Яном-Юрієм Радзивіллом, Станіслав Влодек (сторонник Радзивілла) скликав шляхту (відповідно й їхнє військо) в Бариш, для нападу на Бучач [5]. Правда, в той момент Радзивілл не потребував допомоги (через підкуп бучацької залоги) і здійснив напад власними силами. Хоч в реальності в Бариші нічого не відбулося, цей епізод показує нам що Бариш був далеко не на останньому місці по воєнному значенню (для регіонального рівня), тим паче, що шляхта не любила збиратися в містечках без укріплень (це є ще одним непрямим доказом існування укріплень). 

Врешті, нам достеменно невідомо хто укріпив Бариш, тому ви можете висловити свою версію нижче.

"В 1620 році татари спустошили і спалили ряд галицьких містечок – Калуш, околиці Рогатина, Коломию, в тому числі містечко Бариш. Не встигла Галицька земля повернутися до нормального життя і передихнути від тих страшних руйнувань, як уже восени 1621 р. ці терени стали місцем двох наїздів. На початку вересня під час польсько-турецької війни татарські підрозділи під проводом брата хана Джаніберга Гірея відірвалися від головних сил, що брали участь у битві під Хотином, і напали на землі руського воєводства і Поділля. Дорогою вони спалили Галицьку землю. 18 вересня ординці... розбили табір неподалік Козлова, нищачи при цьому околиці і забираючи в полон місцевих людей. 6 жовтня татарські підрозділи добралися до Тернополя, де зустріли опір поляків під керівництвом дідича міста Томаша Замойського. Наприкінці вересня на Галицьку землю напали численні підрозділи турків, татар та італійців. Під час цього нападу були спустошені Косів, Калуш, Коломия, Підгороднє, Кулачківці, Тлумач, Бариш, Снятин і Буцнів"[6] 

Отже приблизно за один рік (від 1620-го по 21-й рік) Бариш було зруйновано тричі. Для аналогії, ці напади перетворили містечко Буцнів на село (посилання). В випадку Баришу все було ще гірше тому, що він був вщент зруйнований і його потрібно було заново засновувати. В 1630-их воно перейшло до рук Потоцьких вони й започаткували слободу. Саме цю слободу Бариш (Barisz) ми можемо бачити на карті Боплана 1630-их років:

Джерело

Як бачимо на карті не позначено укріплень, але це нормально тому що ця карта воєнна і на ній позначаються лише укріплення які можна використати, а не укріплення які ще треба відбудовувати. 

В 1652 р. власником слободи стає Ян Потоцький. Після його смерті, в 1675 чи 1676 р. власником Бариша стає Стефан Александер Потоцький. В ході Польсько-Турецької війни (1683-1699 рр.) Бариш було зруйновано. Відродження Бариша сталося завдяки старанням Стефана Александра і вже в XVIII ст. Бариш повернувся до стану міста.

Завдяки карті Міга (1781-1783 рр.) ми можемо побачити залишки укріплень, які не мішали новому містечку, тому й непогано збереглися на час складання карти:

mapire.eu

Зображення розходиться через те що це є два листи які не вдало припасували. А це є два оригінальні листи, які спробував трохи краще припасувати:

За оригінальні листи дякую @Filin

Давайте трішки проаналізуємо, що з себе представляв Бариш в той час:

Як бачимо Бариш розташувався в долині (великі штрихи), зі сходу його прикривав ставок, з півночі стрімкий струмок і хоча з півдня також був струмок, але він був надто далеко і не достатнім природнім бар'єром. Тому укріплення знаходилися зі сходу і півдня (підкреслено зеленим), а за ними ховалося містечко Бариш, з торгівельною площею, та характерною їй забудовою (підкреслено червоним). Цікаво, що дві дерев'яні церкви знаходяться по-кутах ринку, тому що це є характерно для містечок 16 ст. На карті також можна помітити торгівельні шляхи (підкреслено жовтим): північніше це шлях Монастириська - Бучач; південніше це шлях Галич - Язловець, Золотий Потік. Роль Бариша була сполучати ці шляхи, отже вулиця, що підкреслена жовтим, мала бути головною артерією містечка і відповідно найстарішою вулицею. 

Правда ситуація змінилася і вже середині 19-го століття важко розгледіти залишки цих укріплень. На карті 1861-64 рр. ми бачимо лише легкі заштришування (це означало що в тому місці незначний перепад висот) на місці укріплень:

mapire.eu

Зверніть увагу, що справа позначено перепад рельєфу, там де його не мало б бути, тобто в сторону середмістя. 

На карті 1869-1887 рр. ми бачимо ще більший перепад рельєфу в тому місці, тоді коли на місці міських укріплень лише маленькі ділянки з незначним підвищенням:

mapire.eu

На сучасних картах це місце було не важко знайти, тепер тут знаходиться Бариська ЗОШ I-III ступенів:

Супутникова мапа

Цікаво, що до наших днів ще досить видно цікаві перепади рельєфу. Я це пояснюю тим, що школа скоріш-за-все знаходиться на замчищі:

Знімок зроблено за допомогою Google Earth, ракурс змінено для кращого трактування зображення

Тепер трішки проаналізуємо сучасне розпланування Бариша, а саме які вулиці були в містечку XVI-XVII ст., а які з'явилися пізніше (для цього аналізу взято навіть ті вулиці які більше не існують) 

Пояснення:

•  Червоний означає, що вулиця є "новою". В деяких випадках вона з'явилася біля укріплень (бо вони являлися перепоною) в інших місцях, там де укріплення були розрушені формувалася вуличка яка скорочувала шлях. Третій випадок це коли вулиця була пізнішим (XVIII-XIX ст.) розширенням містечка (на південь і на захід від середмістя). 
• Зеленим позначено місце де проходили укріплення, як бачимо в'їзд до містечка був з півдня, там мала й знаходитися в'їздна брама.
• Жовтий означає, що та вулиця скоріше за все існувала в XVI-XVII ст. і проходила приблизно так само як зараз.

 

Спочатку я хотів назвати цю тему як гіпотетичні міські укріплення і замок, але потім зрозумів, що ця назва не підходить, тому що в нас є докази існування цих оборонних споруд, хіба що майже ніде немає згадок про них. Єдину згадку про ці укріплення ми знаходимо у першому томі "Тернопільщина.Історії міст і сіл" :

Коли я прочитав це до того як аналізувати місцевість, я подумав, що там і справді було два рівні валів які оточували Бариш по-периметру. Але після того як я ознайомився з місцевістю, стало зрозуміло, що укріплення були не по периметру а лише з заходу і півдня. Затім я пробував знайти цей "верхній" вал, але ці пошуки не увінчалися успіхом. Тільки потім я подумав, а можливо вони мали на увазі, що в містечка було дві лінії оборони? Тобто, перша це міські укріплення, а друга лінія це замочок, верніше в цьому випадку цитадель містечка. Коли ворог переборював міські укріплення, все населення збиралося в цій цитаделі і вже звідти боронилося. На мою думку, це є найлогічніший варіант який не залишає за собою так багато непорозумінь. Звичайно ж, я чекаю на ваші версії

На десерт, я підготував топографічну реконструкцію Бариша в XVI-XVII ст. Тобто, як на мою думку, він виглядав у ті часи.

Приближений вид на містечко:

 

Отже я вважаю, що Бариш був укріплений дерево-земляними укріпленнями. Вони складалися з рову, валу, частоколу, однієї кутової дерев'яної вежі та міської брами з мостиком. На мою думку Бариський замочок виглядав приблизно як типовий замочок XVI-XVII ст., який проілюстрував T. Вробля :

Джерело: Fortyfikacje stałe na polskim przedmurzu od połowy XV do końca XVII wieku (2004)

 

Джерела:

1.Мельничук Б., Уніят В. Бариш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 593—594. - (посилання)

2. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 73. — № 711. - (посилання)

     2.1 Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 75. — № 731. - (посилання)

     2.2 Akta grodzkie i ziemskie. — T. 14. — S. 426. — № 3218. - (посилання)

3.Baliński М., Lipiński T. Barysz // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. — Warszawа : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 712. - (посилання)

4. Puchała Stanisław. Kresowy Barysz i okolice (2017) - c.183 -  (посилання)

5. Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 83. - (посилання)

6. Hornowa Elżbieta. Stosunki ekonomiczno-społeczne w miastach ziemi halickiej w latach 1590-1648. — Opole, 1963. - S.17-18

P.S.Було б добре отримати (Quirini-Popławski Rafał. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.) бо там аж цілих 13 сторінок про Бариш і Вікіпедія багато в чому посилається на цю книгу, нажаль я не зміг її знайти в вільному доступі. Друга книжка це (Puchała Stanisław. Kresowy Barysz i okolice) я дивом знайшов уривок з неї, але я впевнений, що там може знаходитися багато корисною інформації що прояснила б певні моменти історії Бариша і його укріплень.