Pro domo et nomine suo. Fundacje i inicjatywy artystyczne Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich / Фундации и художественные инициативы Адама Николая и Эльжбеты Сенявских (2016). Автор: Rafał Nestorow / Рафал Несторов

[Filin]

Год издания: 2016.

Автор: Рафал Несторов (Rafał Nestorow).

Издательство: Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk (Институт искусств Польской Академии Наук), Варшава.

Язык: польский, резюме на английском и украинском.

Формат: 17,2х23,7х2,5 см.

Переплёт: мягкий.

Бумага: мелованная.

Количество страниц: 542.

Иллюстрации: черно-белые и цветный фотографии, рисунки, планы, схемы, карты и т.д.

Тираж: ?

ISBN: 978-83-65630-35-3

Книга на сайте издательства


Резюме:

Цитата

Мета даного дослідження полягала в тому, щоб представити резиденцію Адама Міколая і Ельжбети Сіеніавських. Зроблені спроби простежити і обговорити можливо всі будинки резиденцій котрі були в їх розпорядженні. Тому розглядаються не тільки будівлі побудовані з нуля, але і багато перебудованих та модернізованих старих об’єктів, часто середньовічного походження, які були власністю гетьманів.

«Мапа» гетьманських осередків представлена на можливо широкому тлі з метою показання складностей їх функціонування, їх взаємозалежності, ролі та значення в ієрархії маєтку цього сімейства. Для того, щоб отримати повну картину цих маєтків необхідно було описати збільшення історичної ролі сімей Сіеніавських та Любомирських, що дозволило повнзії представити сильветку засновників.

Проблематика будівництва маєтків нерозривно пов'язана з площею земельних ділянок. У відповідності до сучасної інформації окреслено латифундіум Адама Сіеніавського та придане Ельжбети. Особливе місце займає тут питання послідовного скупу колишніх королівських маєтків, кульмінацією чого було придбання Віланова. Обговорення в наступному підрозділі економічно-майнових аспектів функціонування латифундії дозволило в повній мірі оцінити фінансові можливості гетьманства в контексті їх фундаторської діяльності. Були зроблені зусилля виділити ті сектори економіки які мають пряме відношення до будівельної галузі, зокрема мануфактур: художньої кераміки в Сіеніаві, а перш за все, фабрики кришталю розташованої в Любачівському районі. Крім того зазначається важливе місце торгівлі, в тому числі купівлі предметів розкоші для використання в резиденції. Уже на цьому етапі праці було зроблено необхідний поділ окремо обговорюючи діяльність Адама Міколая і Ельжбети з Любомирських через те, що пара вела окремі господарства, утримуючи при цьому окремий адміністративний апарат, що привело до створення окремих фондів і залучення підрядників. Такий поділ зберігається в наступних розділах, що дозволило нам виділити відмінності в підході обох подружжя до мистецтва.

Ці відмінності наочно ілюструє проблематика широкого кола виконавців котрі працювали для гетьманьства Сіеніавських. Ельжбета утримувала в палаці в Любніцах спеціалізований мистецький цех котрому, в залежності від потреб, надавали допомогу найняті для конкретного проекту художники. Адам Міколай співпрацював з плеядою військових архітекторів та інженерів, а також набирав помічників зі своїх земель, а при необхідності звертався до підрядників, що працювали у дружини або найнятих до конкретних проектів. Художня майстерня, залишаючись на службі Ельжбети Сіеніавської, була добре організована і її окремі представники успішно виконувати роботу по ряду проектів.

Майстерня розвинулася з невеликої довільно обраної групи художників під керівництвом невідомого архітектора і штукатура Філіпа Енриксона до команди висококваліфікованих фахівців запрошених з країн габзбурзької монархії (F. Fumo, P.I. Comparetti, J.E. Hoffman, H. Hoffman, K. Kotschenräutter, F.A. Mayer. G. Mayer) котрі працювали під керівництвом архітектора Джованні Спаціо. Більш глибоке вивчення списків надвірних службовців і посадових осіб показало, що представники художньої професії сюди не зараховувались, тому було вирішено замість терміну «придворний цех» використовувати термін «художня майстерня». Художники і ремісники зайняті в Любніцах не утворювали внутрішньої структури в межах двору магната, але ієрархічну групу експертів підзвітних архітектору Джованні Спаціо, котрий був не тільки головним проектантом, а й наглядачем всіх мистецьких проектів. Ця майстерня, як зазначають джерела, не була надто численна. Її істотне ядро складалося з ряду спеціалізованих виконавців, тому Сіеніавська була змушена укладати договори з підрядниками. Провідна роль належала до варшавського середовища, звідки беруть початок, зокрема, представники родини Цероні, муляр Рокко Соларі, будівельники Джузеппе Фонтана і Джузеппе Сімоне Белотті, скульптор Йоганн Георг Плерш, та художник Джузеппе Россі, серед найбільш відомих. На початку діяльності любніцької майстерні важливу роль мали майстри з кар’єрів в районі Черна біля Кракова.

На основі аналізу джерел вдалося досить точно проілюструвати роботу постійної групи виконавців та короткотермінових підрядників, а також організації фабрики палацу. їх безперебійне функціонування залежало не тільки від майстрів, а й від взаємодії з земельними упорядниками котрі співпрацювали з місцевою адміністрацією. Наголошується особливе значення бургграфа, чия участь у процесі будівництва досі була на узбіччі. Ще менше було відомо про працюючих для фабрики представників адміністрації (секретарів, розпорядників, губернаторів, і т.д.).

Не менш цікаво було вивчити методи фінансування робіт по модернізації резиденцій, а також оплати художників. Виявилося, що надзвичайно важливу роль відігравав місцевий орендар котрий мав готівку і виплачував її згідно з відповідними письмовими "асигнаціями". Порівняння винагороди окремих авторів підтвердило, що найбільш високооплачуваною особою був архітектор Джованні Спаціо, далі, що цікаво, був садівник Джон Баптиста Кендель, наступні, живописець Сантіні та скульптори і штукатури. Дивно, але набагато меншими були заробітки архітектора Франца Антона Майєра, що, ймовірно, було пов’язано з характером його роботи в якості будівельника-асистента Спаціо.

Численні помешкання Адама Міколая та Ельжбети Сіеніавских були різноманітними у багатьох відношеннях, як щодо матеріалу, форми і художньої цінності так і їх функції. Не рідко дерев’яний палац був в ієрархії вище від кам’яного замку середньовічного походження. Перевага дерев’яних будівель (53% всіх житлових будинків) над цегляними демонструє, з одного боку, певну традиційність, з іншого боку, може бути елементом самотворення підкреслюючим шляхецький статус. Домінували реконструкція і модернізація існуючих будівель, як дерев’яних так і цегляних, що становило 63% всіх видів робіт, котрі проводились в цих резиденціях. Найчастіше їм надавались «архітектурні костюми» з багатоплановими ідейними темами. Фабрики найважливіших палаців, котрі працювали роками, не були завершені при житті Сіеніавських. Тому часто використовувались комфортабельні дерев’яні палаци. В цих резиденціях, з одного боку, видно яскраво виражений традиціоналізм, що поєднує їх з попередньою епохою, з іншого боку, піонерський вплив мистецтва з країн габсбурзької монархії. Інноваційними були все більш і більш модні форми розваг, такі як бали або свята, які проводились у Віланові. Це особливе протистояння між традицією та інноваційними рішеннями, як видається, є характерною рисою обговорюваної проблематики.

Панорама резиденцій Сіеніавських разом з раніше представленими портретами їх засновників, стали основою для обговорення питання про їх художнє кредо і ставлення до мистецтва. У цьому випадку пара мала різний підхід до творчості. Адам Міколай, незважаючи на вищу освіту і кілька років подорожування по Європі, не виявляв особливого інтересу до мистецтва. Він не увійшов в історію як видатний меценат, виявляючи інтерес до більш поточних інвестицій з чисто утилітарних міркувань котрий дрібязково контролював витрати. Більше уваги він присвячував садівництву на котре не щадив коштів, завозив екзотичні рослини та щедро нагороджував численних садівників. Дипломатичні контакти з турецькою державою в значній мірі можна пояснити схильністю до багато оздобленої зброї і східних тканин. Замість розкішних декорацій будинків котрі він фінансував перевага надавалась їх військовій вартості, звідси й численні реконструкції та модернізації старих систем бастіонів. Адама Міколая можна назвати «магнатом з периферії» котрий зміцнював традицію, неохоче сприймав новинки, любив перебувати в родових маєтках, культивував благородний міф про ідилічне сільське життя.

На тлі її чоловіка зовсім інакше виглядає особа Ельжбети з Любомирських. Одною з її багатьох пристрастей стала активна фундаторська діяльність. Захоплення мистецтвом вона мала з дитинства котре провела при дворі двох видатних меценатів старопольської епохи: батька - Станіслава Гераклія Любомирського та Яна III Собєського, де в якості довіреної служниці Марії Казимири отримала освіту. Від батька вона успадкувала пристрасть до книг, а від дідуся Лукаша Опалінського велику бібліотеку, котру систематично поповнювала. Можливо впливом свого батька можна пояснити втручання майбутньої гетьманівни до творчого процесу, що часто закінчувалось затримкою чи зупиненням праці або зміною концепції. Спілкування з численними митцями при дворі свого батька привело до того, що вона наймала кілька десятків художників. Її відносини з придворним архітектором Джованні Спаціо не мали характеру дружніх відносин, так як Станіслава Гераклія з Тильманем з Гамерен, залишаючись на рівні чисто професійному. Проте, дякуючи впливу Спаціо, в значній мірі пояснюється її «про-габсбурзька» художня орієнтація. Нові, як і модернізовані та перебудовувані резиденції, були зроблені з відповідною помпою та викликали захоплення сучасників і відвідувались, зокрема, Францішкем Бєлінським, Юзефом Вандаліном Мнішехем, Янем Тарлем, особистостями які сформували мистецтво живопису другої половини вісімнадцятого століття в Речіпосполитій.

Широко насвітлена проблематика пов’язана з розбудовою мережі резиденцій для гетьманства стала відправним пунктом для обговорення програмної ідеології фонду яка розглядається під кутом створення іміджу за допомогою мистецтва. Цей розділ також охоплює міркування про релігійні фонди з метою отримання повної картини піднятих питань. Більш конкретно представлені костюми сенсу тріох палаців Ельжбети Сіеніавської: в Любніцах, Віланові і Пшибиславіцах. Резиденції у Віланові та Любніцах були реконструкцією та розширенням попередніх будинків, що призвело до впровадження нового "костюму" у формі та значенні. В значній мірі ідейні програми фасадів житлових будинків були виражені в скульптурах, а інтер’єрів - в алебастрах поєднаних з настінним живописом. Якщо в Любніцах був створений абсолютно новий художньо-ідеологічний костюм, то у Біланові нові власники були майстерно включені до широкої програми уславлення монарха і його спадкоємців. У артистичній політиці Сіеніавських, зокрема Ельжбети з Любомирських, привертає увагу, перш за все, посилання на "міф" Яна III і прояв близькості до сім’ї Собєських, що виявлялося у поступовому скуповуванні королівських маєтків, увінчаному придбанням Віланова. Цікаво, що мотиви заслуженого монарха також мали місце в релігійних будівлях (церква капуцинів у Львові), або портретному живописі, котрий представляв переможця битви під Віднем. Ці резиденції часто відвідувались знаними особами, починаючи від Аугуста II і закінчуючи представниками дрібної знаті, тому вони прекрасно виконували свою медіальну функцію.

Серед численних ініціатив Адама Міколая чоловою є реконструкція родового помістя в Бережанах, де на додаток до відновлення парадних інтер’єрів, що включало стилізацію "Віденьських кімнат", була проведена розбудова каплиці замку (родинного мавзолею) до розмірів величного костелу, а також було модернізовано бастіони замку. Останні були прерогативою гетьмана Сіеніавського і стали помітним знаком "панування над територією".

Доповненням до стоворення Сіеніавськими образу першої пари в Речі-посполитій котра не приховувала свїх мало реальних амбіцій досягнення королівської корони, була діяльність в сакральних фондах. Найбільш важливі з них підкреслювали основні моменти в рамках послідовної митецької політики, що зміцнювало їх високе соціальне становище. Характер фонду часто мав кокретну пропагандову мету і не був пов’язаний з колаторськими обов’язками (ремонт костелів в Чернякові і Коньсковолі, образи в костелі єзуїтів в Ярославлі), або бажанням утримувати фонди у великих містах Речіпосполитої (Краків, Львів, Варшава). Дуже важливою була тема родини в котрій підкреслювалась діяльність предків (костел піаристів в Кракові), або пам’ять про батьків (костел в Чернякові і Коньсковолі), чи родові зв’язки: з Гонзагами (костел Візиток (Св.Юзефа) у Варшаві), Ходкевичами (костел єзуїтів в Ярославлі) і Собеськими (костел капуцинів у Львові). До цієї діяльності додалось фундування надгробків: саркофагів у Вісьнічу - родовому гнізді Любомирських, епітафії Станіслава Лукаша Опалінського в Ритвіанах, що підтверджувало право на успадкований маєток, і, нарешті, фундування мавзолею і надгробку Адама Міколая, останнього з Сіеніавських, у родовому помісті в Бережанах.

Фундаторська діяльність Сіеніавських, особливо Ельжбети з Любомирських, характеризується рядом формальних особливостей, а також масштабом і розмахом проектів в так трудному та мало дослідженому періоді як бурливий початок вісімнадцятого століття, який не сприяв діяльності в галузі мистецтва. Ця робота, я сподіваюся, принаймні мінімально, заповнила пробіл в дослідженях, а також приблизила та дозволила пізнати складну і невичерпну проблематику пов язану з фундаційною діяльністю Адама Міколая та Ельжбети Сіеніавських. Напевне, необхідні подальші дослідження фондів Сіеніавських і, перш за все, представників інших аристократичних родин, що дозволить повніше показати образотворче мистецтво цього ще мало вивченого періоду.

Переклад з польської мови, Анатолій Шекель

Примеры страничек:

 

                         

Карта-схема резиденция Адама Николая и Эльжбеты Сенявских:
 


Оглавление (на польском):

  

Оглавление (перевод):

Цитата

Введение - 13

I. В кругу дел родов и имений - 23
1. Роды Сенявских и Любомирских - 24
2. Адам Николай и Эльжбета Сенявские - 29
3. Владения Сенявских на ребеже XVII и XVIII вв. - 46
3.1. Родовые владения Адама Николая Сенявского - 46
3.2. Королевщина и староства - 49
3.3. Родовые владения Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 50
3.4. Наследники владений Сенявских - 52
4. Экономические основы строительства, модернизации и функционирования резиденций - 56

II. Художники и ремесленники на службе у Сенявских. Механизмы функционирования придворной художественной мастерской - 65
1. Двор Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - 66
2. Художники на службе Адама Николая Сенявского - 68
2.1. Архитекторы и военные инженеры на службе Адама Николая Сенявского - 70
2.2. Другие художники и ремесленники на службе Адама Николая Сенявского - 85
3. Художники и ремесленники на службе Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 93
3.1. Двор или художественная мастерская? Формирование придворной художественной мастерской в Лубницах в 1704-1714 гг. - 95
3.2. Развитие и деятельность придворной художественной мастерской в Лубницах в 1714-1729 гг. - 102
3.3. Контакты Эльжбеты из Любомирских Сенявской с представителями варшавской и краковской художественной среды - 116
3.4. Контакты Эльжбеты из Любомирских Сенявской с варшавскими художниками и из других центров - 1714-1729 гг. - 119
3.5. Придворная художественная мастерская в Лубницах. Структура, организация, механизмы функционирования - 130
3.6. Эпилог. Художественная мастерская в Лубницах после смерти Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 140
3.7. Финансирование дворцовой фабрики. Вознаграждения художников на службе у Сенявских - 142

III. Резиденции Сенявских. Замки - Дворы - Дворцы. Функции и Значение - 147
1. Резиденции Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - замки, дворы и дворцы. Социальные и формальные критерии - 148
2. Панорама художественно-архитектурных предприятий в резиденциях Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - 159
3. "Карта" резиденций Адама Николая и Эльжбеты Сенявских - 165
3.1. Резиденции Адама Николая Сенявского - 166
3.2. Резиденции Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 183
3.3. Резиденции в титульных владениях - 196
4. Магнатские путешествия и "карта" резиденций Адама Николая и Эльжбеты Сенявской - 205
5. Придворные церемониал и торжества в резиденциях Сенявских - 209
6. Резиденции как места придворных забав и развлечений - 223
7. Не использующиеся и "умирающие" резиденции - 233
8. Постройки, ошибочно принимаемые за резиденции - 243
9. Резиденции, ошибочно связываемые с Сенявскими - 247

IV. Художественные предпочтения и отношение к искусству Адама Николая и Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 251
1. Художественные предпочтения и отношение к искусству Адама Николая Сенявского - 252
2. Художественные предпочтения и отношение к искусству Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 258
2.1. Участие и роль Эльжбеты из Любомирских Сенявской в процессе создания произведений искусства - 260
2.2. Образцы подражания и источники вдохновения в художественных проектах Эльжбеты из Любомирских Сенявской - 274
2.3. Закупка предметов роскоши и искусства для обустройства и нужд резиденций - 283
2.4. Резиденции Эльжбеты из Любомирских Сенявской в свете отношений того времени - 287

V. Художественная политика Эльжбеты из Любомирских и Адама Николя Сенявского. Создание авторских художественных изображений. Идейные программы художественных фундаций - 299
1. Королева без короны. Художественные фундации Эльжбеты из Любомирских Сенявской как выражение сознательного авторского творения - 300
1.1. Дворец в Виланове - 307
1.2. Дворец в Лубницах - 331
1.3. Дворец в Пшибиславицах - 344
1.4. Сакральные фундации - 345
2. Польский Марс. Художественный фундации Адама Николая Сенявского как выражение сознательного авторского творения - 380
2.1. Замок в Бережанах - 384
2.2. Сакральные фундации - 393
3. Портреты Адама Николая и Эльжбеты Сенявских в иконографии Яна III - 396
4. Механизмы создания образа Сенявских - 400

Окончание - 404
Библиография - 409
Список таблиц и иллюстраций - 471
Список имён - 484
Список топографично-имущественный - 513
Summary (резюме на английском) - 533
Резюме (на украинском) - 537

[Filin]

Немного первых впечатлений

Хотел рассказать, как я узнал о существовании данного труда, поскольку это важно с точки зрения понимания, как можно хорошую книгу оставить в тени благодаря отсутствию даже базовой рекламы. Так вот не так давно, беседуя с Олегом Погорельцем (директор заповедника в Меджибоже) я от него узнал о существовании статьи о малоизвестном у нас военном инженере Яне Баптиста Дессиуре (Jan Batysta Dessieur), который в начале 18 века находился на службе Адама Николая Сенявского, а инженер этот имел отношение к укреплениям Меджибожа, состоявшегося уже после возвращения Подолья от Османской империи к Речи Посполитой. Автором этой статьи был не известный мне исследователь Рафал Несторов (Rafał Nestorow). Он меня заинтересовал, потому приступил к уточнению деталей и оказалось, что он написал целый ряд очень интересных статей. Интересны они, поскольку плотно завязаны на теме объектов Западной Украины и вопросах резиденций Сенявских, а также на теме объектов (к примеру, храмов), которые Сенявские спонсировали/поддерживали. К сожалению, практически все статьи упомянутого автора были опубликованы в малоизвестных у нас и относительно труднодоступных книгах/сборниках, потому я просто взял автора на заметку, надеясь в дальнейшем шаг за шагом ознакомиться с его работами. Однако меня заинтриговало то, что практически все статьи кучно ложатся в узкий хронологический период и концентрируют внимание на Сенявских и Любомирских, а это верный признак того, что публикации скорей всего являются частью какого-то масштабного проекта, который, очевидно, в итоге должен был увенчаться монографией. Я начал искать какие-то намёки на подготовку к выходу монографии, и каково же было моё удивление, когда я узнал, что монография не только планируется, но и более того - она уже увидела свет ещё в 2016 г.! 

Узнав о существовании монографии, быстро удалось понять, почему мне о ней стало известно только сейчас, да и то в результате случайности. Дело в том, что потратив громадную тучу сил на исследования, ни автор, ни издательство не позаботились о рекламе своего труда, потому даже на сайте издательства книга висит с двумя строчками текста, даже без аннотации! И такая же история повторяется в случае с редкими магазинами исторической литературы и библиотеками, которые эту книгу разместили у себя на сайтах - везде указаны лишь общие данные и нигде даже краткого описания нет, и это в Польше, а что уж тут говорить об Украине. Правда, поиск всё же вывел на файл с оглавлением, опубликованном на одном из сайтов, что помогло составить общее представление об издании. Однако о каких-то примерах страничек говорить не приходится, потому перед вами, вероятно, первый общий сетевой обзор этой книги не только в Украине, но и в Польше ))

Книгу я пока не читал, лишь по верхам просмотрел, но как уже писал выше, меня автор заинтересовал уже на уровне статей, к тому же, если вы посмотрите на карту резиденций Сенявских, которую я опубликовал выше и на примеры страничек, то поймёте, что автор так или иначе затронул в книге массу объектов, расположенных на территории Украины (Бережаны, Меджибож, Гримайлов, Сатанов, Зиньков, Старое Село, Звенигород и др., см. Карту, показанную выше), предоставив по некоторым их них пласт новой текстовой и графической информации. Потому тут даже без придирчивого изучения каждого раздела понятно, что в книге собрана преимущественно новая информация, проливающая свет на довольно мутную тему механизмов функционирования резиденций Сенявских. 

Это и по оглавлению видно, но на всякий случай уточню - на отдельных крупных и особо важных резиденциях концентрируется много внимания, другие упомянуты там лишь бегло, потому увидев на карте объект не думайте, что там по нему тонна информации, поскольку такой чести удостоились лишь основные резиденции, другие удостоились лишь беглого упоминания или же краткого описания и фрагментарной иконографии. Впрочем, и в тих крупицах сведений, возможно, получится отыскать что-то новое/важное.

В общем, заочно рекомендую, и отсылки к этому изданию вы ещё непременно увидите на страничках форума и сайта нашего проекта.

Хотел ещё отметить, что издание сделано очень качественно - хорошая мелованная бумага, наличие цветных иллюстраций и прочие издательские мелочи приятно порадовали. Даже странно как-то, что такое совсем даже не бюджетное издание выпустили в мягком переплёте. 

[Filin]

Я что-то как-то сразу не обратил внимание, но вот сейчас навёрстываю упущенное - оказывается, что ещё 29 июня 2012 г. в Институте истории искусств Ягеллонского Университета (Польша) состоялась защита докторской диссертации Рафала Несторова по теме "Rezydencje Adama Mikołaja i Elżbiety Sieniawskich. Pałace, zamki, dwoiy, ogrody." ("Резиденции Адама Николая  и Эльжбеты Сенявских. Дворцы, замки, дворы, парки/сады"):


Источник

[Filin]

Переведённая и несколько переработанная карта из книги. Здесь показаны резиденции Адама Николая и Эльжбеты Сенявских.

[Ігор Западенко]

До статті Рафала Несторова про діяльність Жана Батиста Дессьє (Nestorow R., 2009. Jan Baptysta Dessieur – inżynier, architekt czy plenipotent hetmana Adama Mikołaja Sieniawskiego? W: Biuletyn Historii Sztuki. R. 71, nr 3. Warszawa: Instytut Sztuki PAN. s. 319-360) довелось пильніше повернутись нещодавно. Це було потрібно задля критичного аналізу однієї з статей колег-архітекторів, які посилалися на Несторова у частині розбудови Меджибожа у першій половині XVIII ст. Переклад і цитування ними праці Рафала Несторова виявились неприпустимо довільними. Однак, водночас знайшлася і певна помилка самого польського дослідника у трактуванні "Плана замку и форштату местечка Меджибожа 9 маия 1769 года". У моїй статті про "сад при Меджибізькому замку" будуть ці виправлення на основі архівних документів, сама стаття зараз готується до друку у збірнику матеріалів чергової конференції кафедри АтР Львівської Політехніки.
І таки цікаво для порівняння: чи пан Рафал щось писав про замковий сад у Меджибожі у монографії, якій присвячена ця тема?