Замки і фортеці з-понад Кучманського шляху (2015)

[Filin 1,117]

Год издания: 2015

Авторы: Владимир Захарьев, Сергей Шпаковский

Издательство: ФОП Цюпак А.А., г. Хмельницкий

Язык: украинский

Формат: 60х84/16

Переплёт: мягкий

Бумага: офсетная

Количество страниц: 104

Иллюстрации: есть (фото, карты, планы, схемы, графические реконструкции, гравюры и прочее)

Тираж: 200 экз.

ISBN: 978-617-513-343-9

Скачать в PDF
 

Презентация книги в Хмельницком 13 октября

Цитата

В ході ... подякували авторам за актуальність теми, адже історія фортифікації і поповнилася ще 25 новими, практично маловідомими земляними спорудами, висловили сподівання про подальші наукові дослідження на царині фортифікації Поділля.

 

Презентация книги в Волочиске 21 октября

Цитата

У книзі йдеться про оборонні споруди XVI – XVII ст., замки яких збереглися вздовж західною відрізку Кучманського шляху – від «воріт у Східне Поділля» міста Бар до Південно – Волинської Базалії, біля якої Кучманський шлях вливається у Чорний.
Цікавими для присутніх були розповіді про замки та оборонні споруди, які знаходились вздовж Кучманському шляху на території Волочиського району, а саме в селах: Маначин, Купіль, Яхнівці, Ожигівці.

О книге:

Цитата

Кучманський шлях, як розгалуження легендарного Чорного шляху, був добре знаним у середньовіччі та незаслужено забутий у наш час. Колись важливо торгівельна артерія, яка йшла по вододілу басейнів Дністра та Південного Бугу, у XV-XVII ст. стала одним із головних шляхів, яким користувалися не лише купці та чумаки, а й татари-кримчаки для свого злочинного вторгнення на українські землі. Як правило, татарські чамбули, вишукуючи здобич, розходилися по обидва боки Кучманського шляху. Рабами з України були переповнені невільничі торги в Криму, Малій Азії, Італії, на островах Середземного моря.

Задля протидії бандам та захисту подолян місцевими феодалами створювалася система укріплень із мурованих стін, ровів, валів. Мешканці сіл оточували муровані церкви земляними валами з дерев’яним палісадом на них і ровом, що дозволяло рятуватися від невеликих татарських загонів. Від багатьох твердинь на Поділлі сьогодні залишилися лише поодинокі рештки, фундаменти мурів чи слід на рельєфі.

Автори книги проаналізували наявну інформацію про фортифікаційні споруди Поділля, зробили спробу перевірити повідомлення Гійома Боплана та Єфтимія Сіцінського з метою встановлення місцезнаходження замків, фортець, міських укріплень, а згодом здійснили археологічні розкопки на окремих з них. Результати їх досліджень, архівні документи, ілюстрації, частина яких створені у Пізньому Середньовіччі, карти лягли в основу видання. Книга в певній мірі, розширює джерельну базу про оборонні споруди XVI-XVII ст. на теренах Поділля.

Рецензия Сергея Маярчака:

Цитата

У наш нелегкий час, з огляду на політичні й економічні потрясіння в Україні, кожне продуктивне дослідження слід особливо гаряче вітати і підтримувати. Адже зосередитися на вивченні рідного краю у таких умовах вкрай нелегко, майже без перебільшення – подвиг. У жовтні 2015 р. невеликим тиражем (200 примірників), без усілякої державної підтримки, вийшла в світ книга працівників відділу охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області В.А. Захар’єва й С.М. Шпаковського «Замки і фортеці з-понад Кучманського шляху».

Автори обрали надзвичайно цікаву і перспективну для наукового вивчення і пам’яткоохоронної роботи тематику. Кучманський шлях – це степовий «коридор», що проходив у межиріччі Південного Бугу та Дністра. Отримав свою назву від кочівників періоду Київської Русі – половців (в західноєвропейських джерелах відомих під етнонімом «кумани»). Цим коридором кочівники в різні історичні часи нападали на території Поділля, Галиччини, Волині та, навіть, Польщі. Шлях проходив давніми долинами, які виявлені у багатьох місцях Подільського плато на межиріччях. Характеризуються вони, по-перше, тим, що усі простягаються з північного заходу на південний схід; по-друге, долини мають пологі схили й широкі днища з близьким заляганням грунтових вод (а отже – найпродуктивніші заплавні луки). Цей шлях ідеально підходив для нападів кочівників: давав їм можливість уникнути небажаних річкових переправ і просуватися швидко, непомітного вторгнення углиб території противника та, зрештою, – достатньо корму для їхніх коней. У межиріччі басейнів Дністра і Південного Бугу в межах Хмельниччини давньоруських населених пунктів майже не відомо: вони тяжіють або до південної частини області (Лівобережжя Середнього Дністра, території Пониззя), або до північної (Лівобережжя Південного Бугу, Болохівської землі). Очевидно, північні межі Пониззя і південні – Болохівської землі, крім природних кордонів, були зумовлені фактором загрози вторгнення кочівників по Кучманському шляху. Шлях використовувався для кочівницьких нападів на місцеве землеробське населення задовго до половців. Про це свідчить, зокрема, найдовший з Траянових валів Хмельниччини: він захищає (між Сатановом і Городком) межиріччя Збруча й Смотрича з півночі – з боку Кучманського шляху. Унаслідок розкопок цього валу біля с. Велика Яромирка з’ясовано, що його насипали ще у І тис. до н. е. У Пізньому Середньовіччі, коли Кучманський шлях використовували кримчаки, за ініціативи литовської і польської шляхти уздовж нього була побудована ціла мережа замків, які б захистили прилеглі населені пункти від кочівників і перетворили «шлях війни і страху» на «шлях торгівлі та процвітання».

Запропонований у книзі В. Захар’єва і С. Шпаковського аспект вивчення Кучманського шляху через дослідження пізньосередньовічних замків і фортець на ньому, є, без перебільшення, новаторським. Зазначу також, що до відносно недавнього часу загалом пізньосередньовічні фортифікації України, особливо їх земляні залишки, не привертали значної уваги археологів і пам’яткоохоронців. Через це, іноді розташовані у самісінькому центрі населеного пункту їх залишки невідомі навіть його мешканцям. Розвідкові дослідження авторів книги до певної міри ліквідовують цей недолік. Хтозна, чи збережуться ці залишки візуально навіть в найближчі десятиріччя.

Рецензовану книгу вже цікаво взяти до рук з огляду на численні, вдало підібрані ілюстрації. Серед них є фото дослідників укріплень Середньовіччя, авторські фото сучасних розвідкових досліджень, графічні реконструкції, фотокопії мап, планів, художніх історичних полотен, дереворитів і гравюр, супутникові знімки.

Додатками до книги слугують наукова розвідка «Барський замок» О. Пламеницької і пам’яткоохоронна документація відділу, де працюють автори, стосовно Сутковецького замку. Є також короткий словник фортифікаційних термінів, що зустрічаються у праці.

Серед використаних авторами джерел і літератури – опубліковані архівні матеріали, неопубліковані наукові звіти, матеріали власних розвідкових польових досліджень, інформація з мережі «Інтернет» і, звісно, наукова література, зокрема польськомовна. Дослідники провели значну роботу з аналізу наявного картографічного матеріалу, графічної історичної реконструкції укріплень.

Безумовно, праця внесе вагому лєпту в справу популяризації пізньосередньовічної історії нашого краю серед учнівської і студентської молоді, учительсько-викладацького складу. Обов’язково щось цікаве з книги довідаються і науковці, і працівники туристичної галузі (організація туру уздовж Шляху!?). Хочу побажати авторам цінного й потрібного нового дослідження його усіляко поглибити, доповнити, і, згодом перевидати значно більшим тиражем. В авторів є для цього всі передумови: зацікавлення тематикою, дослідницькі здібності, робота в пам’яткоохоронній сфері, а в читацького загалу – величезний запит на праці подібного характеру. Успіхів і натхнення у подальших звершеннях!

к.і.н. Сергій Маярчак

[Filin 1,117]

О существовании этой книги узнал совершенно случайно, что меня, признаться, озадачило. Не устаю удивляться тому, на каком низком уровне проводятся рекламные компании подобных изданий, что в свою очередь порождает замкнутый круг - труд издаётся смешным тиражом в 200 экз., авторы, видимо, уверены, что тема не достаточно популярна, чтобы издавать и рекламировать книгу на более высоком уровне, а заинтересованный читатель в большинстве случаев не только не может прикупить книгу, но даже скорей всего не узнает, что она вышла, а если всё же узнает, то опять же скорей всего не сможет её достать. К примеру, если не считать всякого рода клонов и перепостов, Google сейчас по названию книги выдаёт всего 8 ссылок + ещё 2 ссылки, где приведено слегка искажённое название (вместо "Замки і фортеці..." написано "Замки та фортеці..."). Как что-то может популяризировать книга, о которой почти никто не знает?

С этой точки зрения выход таких книг может вызвать не только радость, но и раздражение, ведь о какой популяризации может идти речь при таком "размахе"? Или может авторы и не хотели, чтобы книга далеко отходила от Кучманского шляха? )

Поскольку мне пока не удалось ознакомиться с книгой, то и отзывом пока поделиться не могу. Могу лишь предположить, что в книге найдётся интересная информация о малоизвестных укреплениях, поскольку именно о таких укреплениях авторы ранее писали статьи, на которые время от времени я натыкался (к примеру, здесь их разведка по теме в Деражне, изучали они и малоизвестное укрепление в Яснозорье и т.д.).

[Володимир 0]

Добрий день! Підскажіть як простий люд який інтересується історією може купити цю книгу?

[Filin 1,117]

Володимир, найти её сейчас в продаже будет очень тяжело, учитывая мизерность тиража. Если вы из Хмельницкого, то там, думаю, проще найти её в библиотеке. 

Ещё один вариант - спросить у авторов (Владимир Захарьев, Сергей Шпаковский), может что-то подскажут.

[Filin 1,117]

Книжечка была оцифрована, за что благодарим Игоря Лозинского, а авторы согласились на публикацию цифровой копии в открытом доступе. Так что качаем.

[Arsen Замки -Тернопільщини 126]

Тут на вас @Filin навіть посилаються:)