Ігор Западенко

До статті Рафала Несторова про діяльність Жана Батиста Дессьє (Nestorow R., 2009. Jan Baptysta Dessieur – inżynier, architekt czy plenipotent hetmana Adama Mikołaja Sieniawskiego? W: Biuletyn Historii Sztuki. R. 71, nr 3. Warszawa: Instytut Sztuki PAN. s. 319-360) довелось пильніше повернутись нещодавно. Це було потрібно задля критичного аналізу однієї з статей колег-архітекторів, які посилалися на Несторова у частині розбудови Меджибожа у першій половині XVIII ст. Переклад і цитування ними праці Рафала Несторова виявились неприпустимо довільними. Однак, водночас знайшлася і певна помилка самого польського дослідника у трактуванні "Плана замку и форштату местечка Меджибожа 9 маия 1769 года". У моїй статті про "сад при Меджибізькому замку" будуть ці виправлення на основі архівних документів, сама стаття зараз готується до друку у збірнику матеріалів чергової конференції кафедри АтР Львівської Політехніки. І таки цікаво для порівняння: чи пан Рафал щось писав про замковий сад у Меджибожі у монографії, якій присвячена ця тема?

До уваги спільноти - нова публікація: "Меджибізький замок в інвентарях 1760-х років". Тобто, замок в документальному описі місцевих челядників, очевидців, працівників. Зведений текст інвентарів 1763, 1765, 1767 років. Польський текст з паралельним українським перекладом, коментарями, поясненнями архаїчних термінів, ґлосарієм, який складено за словниками польщизни XVI-XIX століть та тогочасними довідниками з будівництва. Завдяки паралельному польсько-кураїнському перекладу та наявності польського тексту будь-яке речення можна звірити з джерелом поабзацно. Або користуватися суто польським текстом. Звантажити текст публікації "Меджибізький замок в інвентарях 1760-х років" - тут: https://www.academia.edu/94237835

Після прискіпливого дослідження "так скільки ж часу турки реально володіли Меджибожем і чи щось будували" висновок просто заскочив: наші авторитетні автори тиражували грубу помилку про "27 років у турецькому ярмі". Купа реальних документів з різних джерел, які були у доступі ще з XIX століття і свідчили, що під турецькою владою та з турецьким гарнізоном Меджибіж був з початку 1673 по жовтень цього ж року, а потім з середини вересня 1678 по весну 1686 року - тобто, загалом близько 8 з половиною років. Незаперечний авторитет подільського краєзнавства Юхим Сіцінський, користуючись не архівними матеріалами, а популярною польською пресою, подавав у своїх різних публікаціях про Меджибіж та його замок суперечливу і плутану картину. Не забував, втім, повторити міфічну тезу, що "турки розбудували замок і прикрасили його на східний смак", і навіть у 1901 році "знайшов" залишки цих оздоб. Те саме робив його сучасник Віктор Гульдман. Дослідники з робочої групи Євгенії Лопушинської в історичній довідці до проекту реставрації Меджибізького замку також компілювали попередників, не сумніваючись у словах Сіцінського і Гульдмана, і також посилалися не на архівні джерела, а на популярні видання. Сама Є. Лопушинська теж спростила історію Меджибізького замку 1672-1699 рр. до "27 років турецького полону", та ще й вигадала його штурм турками з артилерією у 1672 році. Теж повторювалась мантра про турецький архітектурний внесок: "Существуют свидетельства, что в период владения турками Меджибожский замок был отделан в восточном вкусе" - на слові свидетельства йде посилання на... допис Сіцінського, але вже з заувагою: "впрочем следов восточной отделки замка не сохранилось". Тобто, за 70 років після Сіцінського вони повністю та безслідно зникли??? Тобто, обсяг тиражування міфу іменитими попередниками є такий, що наші сучасники мимоволі опиняються у заручниках пошани до авторитетів. Але, як бачимо, реальних дослідників це заводить у глухий кут.

Міфові про "турецькі фортифікації Меджибожа" і "Меджибіж 27 років у османському ярмі" присвячено статтю "До питання про «турецькі фортифікації» Меджибожа 1672- 1699 р. у світлі документальної хронології османських претензій на Поділля", яка днями вийшла друком в журналі Current issues in research, conservation and restoration of historic fortifications, №17. До повного тексту статті адресую за цим лінком, а тут наведу її висновки: А також - список використаних під час її написання джерел та літератури:

Почнемо з іншого краю... Проблеми опису Меджибізького замку в період "османської окупації Поділля" у багатьох авторів [не йдеться про цю статтю, але мусимо це зазначити!] починаються з хибного, міфічного наративу, нібити османська окупація (термін теж спірний) усього Поділля тривала з 1762 по 1699 рік, тобто 27 років. Байку про "27 років турецького ярма" повторюють досі багато авторів, які переписують її один у одного вже 200 років. Так само, як і байку про те, що "турецькі баші, які мешкали тут, значно розбудували замок і прикрасили його у східному смаку". Ця байка саме з такими словами повторюється з такою регулярністю, що зрозуміло: її банально переписують один у одного. Вона циркулювала у краєзнавчих нарисах в польських журналах XIX століття, жанр історичних оповідок про маєтки, палаци, замки а втрачених кресах був тоді дуже популярний. Знайшов цю фразу у приблизно десятку видань різних років. Найраніше - у 1816 році. Підстав для неї - жодних, але її досі копіюють у впевненості, що "старі люди щось таки знали". На ці граблі встали й такі авторитети подільського краєзнавства як Юхим Сіцінський та Віктор Гульдман. Власне, дописи Сіцінського про Меджибіж (не скажу за інші місцевості) є російськомовною компіляцією відомостей, які насмикано з польської популярної преси XIX ст. з легкою добавкою інших запозичень без вказівки джерел. Відтак - зустрічаються зовсім феєричні твердження. Проте, маємо віддати йому велику шану: це ми зараз з мережами та оцифрованими джерелами такі розумні. Але, якщо щось сказано у Сіцінського - це не істина в останній інстанції, а навпаки ахтунг: найпевніше, що реально все набагато інакше. Серед тих авторитетів, що сприймали та поширювали очевидно хибну тезу про "27 років турецької окупації Меджибожа", були і Г. Логвин, і Є. Лопушинська. Відтак, це впливало й на уявлення про будівельну еволюцію Меджибізького замку. Насправді ж опубліковані та доступні ще у XIX ст. архівні документи свідчать, що в Меджибожі та Меджибізькій волості події тоді розгорталися абсолютно інакше, турецька влада тут була кількаразово (!) коротше, і міфічним "башам" було не до розбудови фортифікацій. Реальну хронологію подій 1672-1699 р. в Меджибожі нам необхідно побудувати і для обговорення статті про фортифікації. Але не для заперечення, а для реальної дискусії. Цікаві гіпотези тут таки є.

Розпочати зазначену тему спонукала стаття, яку сьогодні випадково знайшов у відкритому доступі: Нагнибіда Р. В. Оборонні укріплення Подільського воєводства у часи польсько-турецької війни 1672–1699 років / Р. В. Нагнибіда // Праці Центру пам'яткознавства. - 2015. - Вип. 27. - С. 206-225. Як зазначено в анотації: Зрозуміло, що насамперед прочитав частину, яку присвячено фортифікаціям Меджибожа - і вкотре пошкодував, що такі публікації автори роблять де завгодно, але не на конференціях у самому Меджибожі. Адже через це нема можливості поставити авторам запитання, висловити інші думки та аргументи, щось прийняти до обігу як доведений факт, а щось спростувати. А тема "турецьких" (1672-1699) фортифікацій Меджибожа з початку XIX так обросла міфами, що від них потрібно Меджибіж очищати до оголеного науково встановленого факту. А для того, щоб встановити, чи був турецький внесок у фортифікацію Меджибожа, чи не був - потрібно документально і фактично встановити правдиве тло подій 1672-1699 в Меджибізькій волості. Саме у вказаній вище статті (але й у інших авторів також) є багато тверджень, які не витримують порівняння з джерелами, першоджерелами, результатами археологічних досліджень. Оскільки статтю опубліковано у відкритому доступі - отже, можемо й дискутувати на відкритому майданчику. Більше - у наступних дописах...

Ось ще одна версія походження тріщини у п'ятикутній вежі, яку варто розглянути. Даріуш Колодзєйчик у своїй монографії про Кам'янець-Подільський єлайєт 1672-1699 рр. неодноразово згадує про Меджибіж. Якщо коротко, то Миколай Сенявський у жовтні 1673 р. вигнав звідти турецький гарнізон, і господарював у замку та Меджибізькій волості до 1678 р. Польські війська робили звідти вилазки, бомбили турецькі обози, одним словом було там непросто, турки 27 років на Поділля права заявляли, але реальними господарями не були. Війна, яка тривала замість домовленості про мир, затихла лише з 1678 по 1683 рік. А, завдавши туркам поразки під Віднем, війська Речі Посполитої відновили удари по Поділлю. І ось Даріуш Колодзєйчик наводить такий епізод (стор. 112): Колодзєйчик наводить цей факт за реляцією гетьмана Ст. Яблоновського про кампанії польського війська з 1685 по 1688 р., яка зберігається у фонді рукописів Бібліотеки ПАН у Кракові. Отже - чи не є подвійна тріщина п'ятикутної вежі з відходом її частини результатом невдалої спроби підриву її турками у 1686 році? Потрібно розглянути усі "за" і "проти", а також пошукати ознаки, які можуть на такий підрив вказувати або його виключати.

Переклад опису Меджибізького замку з Інвентарів 1752-1753 рр. опубліковано. Текст доступний за посиланням: https://www.academia.edu/88467030 Inventory of Medzhybizh 1752-1753.pdf

Конференція була активна. Шкода, що не всі учасники ввімкнулися - отже, будемо чекати видання. Від себе зробив попередню доповідь про документальну знахідку: згадку про тернопільського громадянина і архітектора Яна Бонка, якого найняв Миколай Сенявський для розбудови Меджибізького замку. Це вже не байки про Претвича, а конкретика про досі нікому не відомого Яна Бонка. Прикріплюю програм конференції: 1.-Програма-коференція-замки-1.pdf

Відкриймо Google-перекладач. Якщо ввести слово punto , він підкаже, що це мова італійська. І означає це слово - точка, а також вістря. А тепер, навіть не володіючи італійською, шукаємо puntone. У тлумачному словнику є таке пояснення: puntone - "кожна з двох похилих балок ферми, що підтримує дах" (пер. з іт.). У статті про кроквяні конструкції дахів в італійській Вікіпедії є ілюстрація: https://it.wikipedia.org/wiki/Capriata Співставте креслення бастіона і креслення крокв даху. А тепер поміркуймо, що називається словом puntone

У відкритому доступі з'явилася нова стаття за архівними документами: "Меджибізький замок в описах Інвентарів Меджибізького ключа XVIII ст.". Тут подано стислий оглядовий опис Меджибізького замку за текстами десяти раніше не опублікованих детальних інвентарів 1752-1783 рр. + короткого інвентарного опису 1717 р., який був опублікований М. Крикуном. У додатку подано переклад з польської Інвентарів 1752 і 1753 років (публікується вперше). Коротко кажучи - архівні Інвентарі конкретно прояснили багато питань і тверджень. Вони спростували впевненість деяких авторів, ніби в руках Чарторийських (XVIII ст.) замок було значно перебудовано, оздоблено і навіть зроблено романтичною резиденцією. Не резиденція, а суто утилітарне використання (аж до зерносховищ у баштах), плюс час від часу розміщення військових. Функціональне призначення практично усіх приміщень, розташування криниць і вилазок, багато інших деталей.

Оскільки це в рамках "Великої реставрації" - у реальний результат мало віриться.

Існує малюнок цього автора й для Меджибізького замку. Як художня картинка - красівоє, але як ілюстрацію "ось так воно було" використовувати його малюнки ні в якому разі не можна. Фантазія автора фантастична))

Рух щодо [реставрації-реконструкції-відродження-інтерпретації-...] замку Пнів відновився 2021 року. Слова мною взято в дужки через те, що напрямок того, що відбуватиметься у замку Пнів, лише визначається, як я розумію. Але визначається досить активно. Насамперед - така інформація щодо ґрантового проєкту «Об’єднані спадщиною: збереження історичного спадку фортеці Пнів в Україні та фортеці Ардуд в Румунії з метою розвитку туризму»: На Прикарпатті планують підвищити привабливість Пнівського замку Більш детально про цей проект - тут: https://www.taif.org.ua/news/sharing-heritage-start/ А ще є анонс наступної події: 27 січня 2022 року відбудеться установча онлайн-конференція З програми конференції: Учасники та спікери конференції: Представники ДІКЗ "Межибіж" планують взяти участь в якості учасників. Щодо запитань, які були поставлені у цій темі вище - думаю, багато відповідей можна буде почути під час конференції.

Паперовий збірник ще друкується, а під ялинку даруємо нову книжку в цифровому форматі: Цей збірник продовжує серію, яку було започатковано виданням «Палац Сенявських - Чарторийських в Меджибожі. Історико-архітектурні дослідження та реставрація. 2018 рік». У попередню книжку увійшли статті науковців Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» та інших авторів, які здійснювали дослідження палацу XVI століття під час підготовки протиаварійних та реставраційних робіт. У наступні роки збільшилася кількість складових частин комплексу Меджибізької фортеці, які досліджуються, для яких розробляються проекти реставрації та подальшої музеєфікації. Під час цієї праці проведено набагато більше археологічних та архітектурних робіт, зроблено багато нових знахідок, виявлено та осмислено більший перелік архівних джерел та наукових публікацій, аніж це робилося раніше. Тому видання, яке ви зараз тримаєте в руках, також розширило свою тематичну спрямованість і обсяг. Частина статей з його сторінок публікується уперше, деякі інші раніше були оприлюднені на конференціях, у тому числі міжнародних, нині ж вони пропонуються зацікавленим читачам під спільною тематичною обкладинкою. Реставрація Меджибізької фортеці триває, і буде продовжуватися ще не один рік. Триватиме й глибше пізнання цієї унікальної пам'ятки, розташованої в унікальному історичному містечку, проводитимуться традиційні щорічні польові семінари з її дослідження, продовжить виходити й ця серія книжок. Невідкритого, несподіваного, парадоксального ще попереду безліч, потребують відкритого обговорення й теми, яким присвячено публікації з цього збірника. Відтак, щиро запрошуємо до його читання, використання у роботі та до обговорення. Звантажити PDF файл: https://www.academia.edu/64115959