Yar

Тут скоріше не про смолу, а про висновок Свешнікова. Не знаю, чи безпосередньо цей висновок на щось вплинув, але в часі збіглось із початком побудови нового приміщення лісництва. На свіжих фотографіях можна подивитись. А огорожа є межею земельної ділянки лісництва.

Переглядаючи Franziszeische Landesaufnahme (1806-1869), звернув увагу на назви місцевостей між населеними пунктами Романів і Свірж. Не можу не поділитись сканом фрагмента карти: Від часу поділу (1454 рік) минуло чотири століття, а на картах назви: Романовських маєтки і Марцінове, причому ще не Свірзького, збереглись.

Основне джерело для монографії Анджея Жаки: Józef Widajewicz. Z przeszłości buszcza: studjum historyczne. - Poznań: Fiszer i Majewski, 1925. Зверніть увагу на зроблений кимось напис на бібліотечному примірнику: Така от таблиця роду Романовських-Свірзьких за версією Йозефа Відаєвича. У ній багато неточностей, помилок, кілька гілок не розписано, деякі особи не в ту гілку внесено, але для загальної уяви про рід підходить.

Іншими словами, бійниці башти були зорієнтовані на найбільш небезпечний напрямок - т.з. "Стару бережанську дорогу". У цих місцевостях її описав під час поїздки до Теребовлі в 90-х р.р. XVI ст. у своєму щоденнику Мартін Ґруневег (о.Венцеслав). Першого дня поїздки маршрут пролягав через Чишки, Романів, Свірж, Глібовичі (біля Свіржа) і у Добряничах ночівля.

Трохи фольклору в тему. Легенда про заснування села Романова і замку: До речі, цю легенду у середині 1980-х розказували місцеві працівники лісництва Свешнікову І.К., котрий проводив дослідження у Звенигороді і на запрошення тодішнього лісничого Гутника М.І. приїхав у Романів (5-6 км). Після почутого він провів своєрідний майстер-клас, як проводить дослідження таких замків, зробивши кілька невеликих розкопів при основі валів, коментуючи викопане. Його висновок: слідів великої оборони, насамперед розтопленої смоли, не знайдено.

Згадок в AGZ про замок в Романові не два, а набагато більше. У переважній більшості - під терміном fortalitia. Для прикладу у прикріпленому фрагменті з тому 17. Як я зрозумів, можливо хтось виправить мене, у тексті йдеться про те, що Андрій Романівський на дорозі напав на Мілохну, багату дружину Мація Голдача, обдер з неї золоті та срібні прикраси, перли та дорогий одяг загальною вартістю 1000 гривень, а саму забрав до замку в Романові" І ще, чи не про ворота замку говориться у 1451 році, не відмітив з якого тому AGZ, але тут не термін "fortalicium", а "castro": "ant portam … sub alto castro inter domos dominorum de Romanow" ?

Мова тут не про замкову терасу. Землю також нікуди звідси не вивозили, а лише зо два кубічних метри підгорнули для з’їзду екскаватора із автомобіля, що його перевозив. А от потрапив він у місце, куди бульдозером в радянські часи з вершини пагорба було згорнуто рештки будівель двору. А їх там мало бути багато. До середини 19 ст. тут знаходились житлові та адміністративні будинки колишньої домінії, у пізнішому варіанті дирекція "навколольвівських дібр" Потоцьких ланцутської лінії та їх же надлісництво "зальвівських лісів". Персонал станом на 1845 рік налічував: мандатор, 8 економів, 3 лісничих, перцептор треб, хірург домініальний, виробник оцту, гуральник, геометр, gerichtliche Landmesser, caupon, а ще ціла купа дозорців лісових, польових та інших "римарів мандатора з батогами", не кажучи про обслугу. У переліку лише ті у кого місце проживання - двір - навколозамкова територія.