Nimrod

Кравченко О. М., Осадчий Є. М. Монастирі Північно-Західної Слобожанщини середини XVII – XVIII ст./ Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК; Управління культури і туризму, національностей та релігій Сумської обласної державної адміністрації; Державний історико-культурний заповідник у м. Путивль; СумДПУ ім. А.С. Макаренка. – Суми: Джерело, ФОП Литовченко Є. Б., 2013. – 272 с., 56 іл. Є.М. Осадчий виявляється є автором / співавтором ще ряду видань, які можуть бути цікавими колегам - поціновувачам історичної фортифікації: Приймак В. В., Осадчий Є. М. Північний схід Дніпровського Лівобережжя у кінці ХVІ – ХVІІ ст.: Історико-археологічні нариси. – Полтава: ТОВ “Фірма Техсервіс”, 2006. – 70 с. Осадчий Є. М. Пам’ятки військової історії Північно-Східної Слобожанщини XVII ст. – Суми: вид. ПП Вінниченко М.Д., ФОП Литовченко Є.Б., 2011. – 238 с. 103 іл.

До меня только сейчас дошло, что И.Баранько - автор отличного давнего "утопического" комикса "Орда", который есть и в сети, например здесь или здесь. Сам Баранько давно живет в Союзных Государствах Америки, есть его блог-страничка. Отличный художник... отличные работы

В роботі Пивовара А.В. "Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття", на яку посилався і Дм.Вирський в своїй вищезгаданій книзі, опубліковано згаданий реєстр 8.08.1753р., що з доданням інформації про населені пункти з україномовної "Вікіпедії" дозволяє поточнити розташування шанців Новосербського корпусу. Шанці гусарського полку Новосербського корпусу: 1 рота: Новомиргородський шанець при поселенні Новомиргороді (також Новий Миргород); Сучасне місто Новомиргород ; 2 рота: Коробчинський шанець на Коробчинському байраці при хуторі Коробчині (також Печка, Бечка, Бешка); Сучасне село Коробчине Новомиргородського району; 3 рота: Петроострівський шанець при хуторі Давидівка (також Петроострове, Петро-острів, Петроостров); Сучасне село Петроострів Новомиргородського району; 4 рота: Кілтинський шанець при поселенні Кілтень (також Килтень, Надлак, Надлацьк, Нађлак); Сучасне село Надлак Новомиргородського району; 5 рота: Калниболотський шанець при поселенні Кальниболото (також Калниблат, Каниблат, Калниболото); Сучасне село Кальниболота Новомиргородського району; 6 рота: Новосільський шанець при поселенні Новосільському (також Семлик, Семлек, Семлак); Сучасне село Скалева Новомиргородського району; 7 рота: Архангельский шанець в Архангельському городку (також Архангельськ); Сучасне містечко-селище Новоархангельськ ; 8 рота: Єреминобальский шанець на Яреминій балці при хуторі Найдьоновому (також Мартонош); Сучасне село Мартоноша Новомиргородського району; 9 рота: Ольховатський шанець при слободі Вільхуватка (також Панчов, Панчів, Панчєв, Панчова); Сучасне село Панчеве Новомиргородського району; 10 рота: Трьохбуєрачний шанець при хуторі Три байраки та посту Трьохбуєрачному (також Каніж, Каніш; Кањижа); Сучасне село Каніж Новомиргородського району; 11 рота: Могильний шанець на вершині ріки Великий Інгул при посту Могильному (також Сента, Сентов); Сучасне село Родниківка Олександрівського району; 12 рота: Крутоярський шанець на Крутому ярі (Буковарь, Буковар, Вуковарь, Вуковар); Сучасне село Букварка Олександрівського району; 13 рота: Ліснинський шанець під ... лісом при посту Лісному (також Федварь, Федвар, Фелдвар) Сучасне село Підлісне Олександрівського району; 14 рота: Аджамський шанець при вершині річки Аджамка (також Субботиц, Суботиц, Суботиця); Сучасне село Суботці Знам'янського району; 15 рота: Цибулівський шанець при містечку Цибулів (також Цибулєв); Сучасне село Цибулеве Знам'янського району; 16 рота: Некрасівський шанець при вершині річки Бешки і байраку Некрасівському (також Дмитрівка, Мошарін, Мошорін, Мошорин); Сучасне село Мошорине Знам'янського району; 17 рота: Дмитрівський шанець при селі Дмитрівка (також Дмитровка, Мошорин); Сучасне село Дмитрівка Знам'янського району; 18 рота: Горобцівський шанець при річці Макарівці і хуторі Горобцівському (також Самбор, Сомбор); Сучасне село Диківка Знам'янського району; 19 рота: Глинський шанець при містечку Глинськ; Сучасне село Глинськ Світловодського району; 20 рота: Нестерівський шанець при селі Нестерівка (також Вершац, Вршац); Сучасне село Вершаці Чигиринського району Черкаської області;

Створення та існування так званої Нової Сербії стало одним із заходів упокорення Війська Запорізького Россійскою Імперією, в даному випадку шляхом вилучення у Війська землі для заселенння її іноземцями православного віросповідання, які мали замістити козаків як у господарюванні, так і несенні військової служби. Дана акція почалася царським указом від 24.12.1751 р. "О принятии в подданство сербов, желающих поселиться в России и служить особыми полками". Під поселення новоствореного Новосербського корпусу відводилися землі так званих "задніпровських" (тобто правобережних) сотень Війська Запорозького, а його штаб розміщувався в поселенні Новомиргород (раніше Тресяги). Вказані землі у наш час в основному входять до території Кіровоградської області. Новосербський корпус складався з двох полків: гусарського (кінного) і пандурського (пішого), кожен полк по 20 рот. Гусарський полк займав західну частину Нової Сербії, а пандурський полк її східну частину. Оскільки полки існували у вигляді військових поселень, то кожна рота наділялася земельною територією, на якій будувалося поселення обов'язково з укріпленням (шанцем) - опорним пунктом колонізації. В укріпленні першої роти полку розміщувався і штаб відповідного полку. В надзвичайно змістовній книзі Дм. Вирського ""Українне місто": Кременчук від заснування до року 1764" К.- ВД "Києво-Могилянська академія", 2011, 681 с., нак. 500 прим. (вид. 2, виправл. і доповн.), яка описує історію не лише міста Кременчук, але й Кременчуччини в широкому змісті цього поняття по обидва боки Дніпра, є добрій перелік (с.с. 313-315) шанців пандурського полку Новосербського корпусу, який варто тут використати. 1 рота: Крилівський шанець при містечку Крилів; 2 рота: Табуриський шанець при містечку Табурище ; 3 рота: Крюківський шанець при містечку Крюків ; 4 рота: Кам'янський шанець при містечку Кам'янка, нині Кам'яні Потоки); 5 рота: Бутовський шанець при селі Бутівка (або Зимунь, Земунь, Земун), згодом Плахтіївка, нині с. Успенка; 6 рота: Деревський шанець при хуторі Деріївка (або Вінгош, Вілагош, Чанат); 7 рота: Свято-Григор'євський шанець при хуторі Гегелиному (також Чанодь, Чанад, Пилажниці - поруч із новопоселеною слободою Лихівка); 8 рота: Омельницький шанець на вершині ріки Омельника (також Пілажинці, Ковин, Томешнице); 9 рота: Краснянський шанець при вершині ріки Кам'янки і при байраку Чернечому (також Ковінь, Ковін, Благоват); 10 рота: Онуфріївський шанець при річці Кам'янка і при хуторі Онуфрієвому (також Слан-камінь та Смередова); 11 рота: Усівський шанець при селі Усівка, (також Сланкамінь, Бечка)нині місто Олександрія; 12 рота: Березівський шанець при хуторі сорочинського протопопа (також Бечея, Бечія, Вараздін, Протопопівка); 13 рота: Костенківський шанець при річці Березівка (також Вараждин, Глоговац, Косівка); 14 рота: Доротовський шанець при хуторі Артюховому (також Глаговац, Глоговац, Янов, Пантазіївка); 15 рота: Скулеватівський шанець при річці Скулевата (також Шелком, Шолнош, Янова, Єнова); 16 рота: Калантаєвський шанець при селі Калантаєві (також Шолнош, Шолмош, Вінгош), згодом пересунутий у село Стецівка; 17 рота: Корчиківський шанець при річці Мокрий Омельник (також Чонград), згодом пересунутий у село Андрусівку; 18 рота: Свято-Симонівський шанець при вершині Мокрого Омельника (також Павлиш, Павлиж), нині Павлиш; 19 рота: Дроздовський шанець при вершині ріки Кам'янки (також Мондорлок, Мондорлак); 20 рота: Куп'єватовський шанець при вершині ріки Куп'євата (також Сентомаш, Сантомаш), згодом пересунутий на місце села Христичівки. На одну пандурську (піхотну) роту відводили територію 6,36 км. завширшки та 27,56 км. завдовжки, всього 175,28 км2 . Станом на 8.08.1753р. за укладеним реєстром 8, 9, 10, 17, 18, 19, та 20 роти пандурського полку були ще не укомплектовані та не поселені. Щодо співпадіння деяких "сербських" або "угорських" назв місць поселень у різних ротах, повідомити щось певне важко, можливо це плутанина в джерелах. Штаб гусарського полку Новосербського корпусу, а відповідно і його перша рота, розміщувались у тому-таки Новомиргороді. Згодом в тему буде доданий і перелік шанців гусарського полку.

Вижу по ходу действа происходило разоблачение Любецкого мифа? Жаль не удалось присутствовать из-за работы)

Куда интересней, на мой взгляд, выглядит мысль, что укрепленный рубеж на этом участке мог существовать в 17 в., до возведения Украинской оборонительной линии. Ну часть её компонентов - укрепления сотенных местечек, сторожи... конечно существовала... то есть имелся некий рубеж границы между Войском Запорожским ("Гетманатом") и Войском Запорожским Низовым, а так чтоб сплошная линия, как при Анне, то думаю нет. Слишком трудозатратно.

В период функционировния Украинской линии этот майдан-шанец наверняка использовался как аванпост линии. Немного севернее редут той же линии у с. Андреевка (того же района) тоже явно переделан из раскопаного кургана (майдана). Правда по своему расположению это не аванпост, а напротив, промежуточное укрепление второго рубежа линии. Так что майдан-шанец для того времени явно не единичная практика.

Обговорюється цей об'єкт: редут поблизу села Вербове В контексті обговорення "загадкового" об'єкту в районі Семидуби-Плоска поблизу Дубно Рівненської області, знайдено матеріал про дещо подібний об'єкт в Дніпропетровській області. Курган поблизу сучасного села Івано-Яризівка Царичанського району, розкопаний в період 16-17 ст. для добування селітри (так званий майдан), був за часів існування Полтавського полку Війська Запорозького обладнаний як шанець-редут, в якому було встановлено озброєння, перебувала невелика залога і який виконував роль сторожі від набігів на козацькі хутори-зимівники зі степу.

Полистал эту книгу. Информационная насыщеность её кажется высокой, но вот полиграфия - явный просчет. Учитывая большое количество тематических илюстраций - карты, схемы, реконструкции, репродукции, фото - полиграфия книги должна была быть на уровне исторических книг изд. "Балтия-друк" или книги Пламеницкой о фортификации Каменца. Качоры свою маленькую конспективную книжку о фортификации Львова совершенно обоснованно делали полноцветной и на гладкой бумаге, а здесь почему-то не догадались. Так что книгу приобретать не буду - разве что кому-то в подарок) Пусть издатели исправляются)

Ага, спасибо) На трехверстовке показаны две дороги, а я смотрел на современную (восточную), она же почтовый тракт Киев-Брест, который может быть проложили только во времена Николая Первого (старая дорога Киев - Житомир тоже шла не по современному шоссе, а южнее, где-то через Ясногородку). Хотя саму дистанцию версты-километры я определил верно. Судя по процитированному тексту Княжая Гора в 1812 году была ещё селом. В общем, кто будет в тех дальних краях, может поискать, что осталось от шанцев... Вообще это боевое место заслужило памятного знака, если по-хорошему.

В книзі Сергія Коваленко "Іван Богун. Українській Дон-Кіхот" (К. "Стікс" (Серія "Життєписи" Ч.1.) 2011, 448 с.) у зв'язку з дореволюційною діяльністю Івана Богуна згадується якийсь невідомий "замочок" москвинів (острог?), поставлений ними на Сіверському Донці на одній із переправ через ріку. *Згадана праця, с. 11.Книга ця хоч і насичена інформацією, але все-таки науково-популярна, тому посторінкових посилань не містить. В тексті проте згадується робота Бориса Флорі "Молоді роки Івана Богуна" в збірнику "Україна в минулому". - Київ-Львів, 1992. - Вип. 2. - сс. 71-75. Де саме на Сіверському Донці розташовувались Козацький перевіз та "замочок" москвинів, чи не виросло на місці даного укріплення яке-то сучасне поселення, мені поки невідомо. Можливо знавці того краю знають та повідомлять сюди, можливо допоможе ще не бачена література...

У № 1/ 2012 (7) львівського мілітарного альманаху "Цитаделя" опубликовано частину праці австрійця В.Е. фон Геблєра "Австрійський Допоміжний корпус в русскому поході 1812 року", що стосується Волині, в якій помічено цікавий епізод, що стосується оборони від австрійських військ, ар'єгардом відступаючої від Берестя на Ковель Россійської Імператорської армії, Ратенського напрямку за допомогою польових укріплень. Таким чином не лише самі події, але й місця де відбулися згадані події можна уточнити завдяки упорядникам видання. Мова йде про прикордонну смугу території в межах Брестскої області в Білорусі та Волинської області в Україні. Новосілки та Черничани села з білоруського боку кордону, а Самари та Комарівка з українського. Макрани - це існуюче білоруське село на самому кордоні з Україною. 5 верст від Макран у напрямку Ратного по трасі Е-85 приводять у явно малозаселену лісисто-болотисту місцевість. Села Княжа Гора очевидно давно не існує, тому Гора і названа урочищем. При тому назва урочища сама по собі говорить про певне узвишшя, зручне для розміщення укріплень і оборони. На цьому узвишші вочевидь і були розташовані россійські шанці - щонайменше одна, або й більше флеш, у вигляді окремо розташованого редану-насипу у формі кута в сторону супротивника, відкритого з власного тилу. Зважаючи на місцевість, цілком можна сподіватися на відносну збереженість до нашого часу цих шанців і пошукати їх. На жаль на карті "Вікімапії" віднайти шанці або саму Княжу Гору мені не вдалося. Отже, у нас в Україні на Волині були, або й досі є флеші 1812 року побудови, можливо менш відомі ніж Семенівські (Багратіонові) флеші на Бородинському полі, але від того не менш цікаві. Це досить рідкий для нашого регіону тип польових укріплень часів гладкоствольної артилерії.

?? Макет во всяком случае привлечет к форту (а не просто "одному из городских парков") дополнительное внимание, а равно даст пищу для размышлений по вариантам его адекватного использования в наши дни. Могу лишь только поблагодарить Вас за качественную работу.

Эти работы вне всякого сомнения будут востребованы и их важность, независимо от объема, ни в коем случае нельзя недооценить. Возвращаясь к обсуждаемой работе, хотелось бы уточнить, рассматривается ли в ней (раздел "Оборонні церковні комплекси") известная "толстостенная" церковь в Коропе и версия перестройки её из опорного сооружения предполагаемого литовского замка?.. Спасибо!

Обговорюється об'єкт: Городище і замок у Турійську Волинській городець Турійськ відомий за згадками в середньовічних літописах з 1097 року і відповідно, сповна розділяв на протязі століть, непросту долю Волинської землі та її населення. На сайті Руїна.Ру городище, залишене дитинцем Турійська, описане, вірогідно за матеріалами А.Кузи: Ймовірно, укріплення Турійська було оборонним двором впливового боярина-феодала. Так зокрема, вважає авторитетний волинський археолог М. Кучинко: *Кучинко М.М. «Археологія Волині», - Луцьк - "Видавництво обласної друкарні" -2005, 203с., нак. 2000 прим., с.154. В своїй статті "Стіжкові городища Волині" Турійське городище - залишки дитинця літописного Турійська, описує Сергій Панишко: Пізніше на місці старого дитинця Турійска кількома будівельними періодами відбудовувався замок, який проіснував у придатному до використання стані щонайменше до 19 ст. В 16-18 ст.ст. замок та містечко належали дому Сангушків, потім дому Заславських, пізніше дому Любомирських, а ще пізніше дому Оссолінських. Джерело - офіційний сайт турійської РДА. Стаття про Турійськ у "Словнику географічному Королівства Польського": SG. - т.12. - Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, Druk "Wieku", 1892.- ss. 669-670: Krz. J. "Turzysk". Фото кафе "Замок" на сучасній території замчища: *) Райцентр у фото. Турійськ За даними сторінки Турійська україномовної версії "Вікіпедії", "В 1759 р. містечко отримало магдебурзьке право від короля Августа III на прохання власника." Зважаючи на дату отримання "магдебургії", можна припустити що інших укріплень крім існуючого на той час замку, у містечку вже не зводили. За даними тієї ж сторінки: Саме згадані вище події 1812 року привернули мою увагу до існування замку у Турійську. У № 1/ 2012 (7) львівського мілітарного альманаху "Цитаделя" опубликовано частину праці австрійця В.Е. фон Геблєра "Австрійський Допоміжний корпус в русскому поході 1812 року", що стосується Волині, де зокрема, описуються бойові дії у Турійську, причому безпосередньо пов'язані із Турійським замком: Таким чином замок, історія якого, певною мірою, почалася ще у часи перемог нормандців над саксами і хрестових походів, несподівано був використаний у бою саксонцями на початку 19 століття)

"Брать будем однозначно", тем более впечатлила в прошлом году работа автора по укреплениям Чернигова! Оригинальные весьма здравые графические реконструкции увеличивают значение работы вдвое. Весьма хотелось бы в дальнейшем отдельных книг автора по таким значимым оборонным центрам Черниговщины как Новгород, Борзна, Нежин, Прилуки...

Создание адекватного макета Лысогорского форта Киевской крепости, безусловно очень важное для изучения, сохранения и популяризации фортификационного наследия Киева событие. С другой стороны удивляет не использование рекреационного потенциала форта. Находящегося в столице.

Південніше Білої Церкви є села Гостра Могила і Тупа Могила. Очевидно назву їм дали якісь примітні кургани поблизу цих сіл)

Одним из спорных вопросов в отношении исторической фортификации является оборонный потенциал каменных и кирпичных храмов, без ярко выраженных оборонных черт, возводимых среди преимущественно деревянной архитектуры, характерной для тех или других культурно-исторических человеческих сообществ. Для территории современной Украины такая ситуация в зодчестве сохранялась долгое время, на левобережной стороне Днепра до 18 века включительно. При этом светская каменная или кирпичная архитектура в таких условиях ещё более редка, чем культовая. Конечно, не вызывает сомнений что важнейшим критерием затрат на возведение дорогостоящего каменного или кирпичного храма являлся престиж такого строительства. Но трудно поверить чтобы оборонный потенциал воплощенного в результате сооружения не учитывался в той или иной степени заказчиком. Что касается видимого отсутствия оборонных черт в конкретной храмовой архитектуре, то исторические факты свидетельствуют, что в "угрожаемый период" храмы путем несложного дооборудования увеличивали свой оборонный потенциал. В общем для завязки дискуссии считаю возможным привести здесь заслуживающую пристального внимания статью С. В. Заграевского, специалиста по зодчеству прежде всего Суздальской земли "Внешней Руси", полный вариант с иллюстрациями которой можно увидеть на его сайте.

Станом на 2013 рік Бартош збирався передати Сент-Міклош в державну власність, а натомість взяти для ремонту та облаштування ще два замки - Середнянський і Довжанський.

Журнал "Памятки України" № 5 - 2013 с. 2: "Історико - архітектурний план" міста з трасами колишніх укріплень - на мою думку важливий при аналізі оборонних ліній та забудови Бережан; сс. 24-27: стаття "Монастир Бернардинів" автор Б.Тихий. Власне, про цей номер я вже раніше згадував.

Обговорюється цей об'єкт: городище поблизу села Медвин Мисове городище, можливо багатошарове, залишене укріпленням Старої Русі. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.122. Я розумію інформацію так, що городище розташоване на проміжній терассі річкової долини, тобто має над собою перевищення рельєфу. На сайті Руїна.Ру городище описане, вірогідно за матеріалами А.Кузи: У зв'язку з аварією на ЧАЕС 1986 р. село Медвин певною мірою постраждало, але досі заселене. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Подробное сообщение получилось Конфигурация городища какая-то оригинальная) Подквадратный останец разделенный на части) Источник "Короткий список" - это вероятно справочник "Археологічні пам'ятки УРСР ("АП УРСР"). Короткий список." К.: "Наукова думка", 1966 р. 463 с. Он интересен тем, что некоторые его "фигуранты" не попали в последующие перечни памятников археологии национального или краевого уровня. Если в 1545 году в Котельне упоминается городище, значит укрепление уже к тому времени было опустошено, мёртвое.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Маринин Мисове городище, залишене військовим союзом - "славінією" древлян. Виходячи з культурного шару, очевидно, використовувалося в оборонних або господарських цілях у ранньомодерний період. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.122.Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Лелів Мисове городище, багатошарове з прилеглим селищем. Б.А.Звіздецький "Городища 9-13 ст. на території літописних древлян", К. "Інститут археології НАН України", 2008, 176с., нак. 500 прим., - с.121. На сайті Руїна.Ру городище описане, очевидно за матеріалами А.Кузи: Цікаво, де можна подивитись інформацію про Гримівське городище? Можливо, у Антоновича? Залишається додати, що у зв'язку з аварією на ЧАЕС 1986 р. село Лелів було повністю відселене. Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.