Перейти к содержимому
Замки и Крепости Украины - Форум
Filin

Археологическая карта Подольской Губернии (1901)

Recommended Posts

«Археологическая карта» - фундаментальный труд, описывающий сотни находок, сделанных преимущественно на территории Хмельницкой и Винницкой областей. Несмотря на то, что материалу уже более 100 лет, источник не только не устарел, но даже наоборот – преумножил свою значимость, поскольку множество памятников, описанных на его страничках, в наши дни уже не существует. Таким образом, целый ряд сведений «Карты» с уверенностью можно отнести к категории уникальных, не говоря уж о том, что собрать многие сотни упоминаний всевозможных находок в одном месте – это уже подвиг.

За последние 100 лет карта пережила две важные трансформации:

  1. В наше время появилось репринтное издание труда.
     
  2. И сама карта и сопровождающие её тексты были оцифрованы и опубликованы в Сети. За это большое спасибо хочется сказать добрым людям из национального природного парка «Подільські Товтри».

Карта:

Arkheologicheskaya_karta_Podolskoy_gubernii_E_Se.jpg

Текстовая часть

Приведу здесь вступление к репринтному изданию:

Цитата
Передмова

Сьогодні минає рівно 100 років з часу опублікування в «Трудах ХІ Археологического съезда в Киеве» (1901 р.) доповіді Ю.Й. Сіцінського «Археологическая карта Подольской губернии». На основі матеріалів доповіді було опубліковано книгу з одноіменною назвою. В ній зафіксовано, підсумовано, систематизовано й подано короткий опис всіх пам'яток матеріальної і духовної культури доби первісного суспільства і раннього середньовіччя (стародавні стійбища, поселення, городища, вали, кургани, могильники, капища, скарби, предмети тощо), які буди виявлені під час археологічних розвідок, досліджень та випадкових знахідок у ХІХ столітті по всіх 12-ти повітах Подільської губернії, що нині охоплюють райони південно-західної Хмельниччини, всієї Вінничини й частково Одещини.

Підґрунтям для складання археологічної карти Поділля стали результати наукової подорожі видного українського вченого В.Б. Антоновича і його дружини - археолога К.Н. Мельник по середній течії р. Дністра від с.Жванця на Хмельниччині до с.Рашків тепер Ямпільського району на Вінничині, здійсненої влітку 1883 року за дорученням розпорядчого комітету VI археологічного з'їзду в Одесі. Під час обстеження лівого берега Дністра та його приток - Збруча, Жванчика, Смотрича, Студениці, Ушиці, Лядави вони зібрали відомості про 30 скельних печер Товтрового кряжу з слідами перебування давніх людей, зафіксували ряд поселень, городищ, курганів різних епох, звернули увагу на історичні місця: Бакоту, Лядаву, Бушу й ін. Уже наступного року відомий історик Поділля, ректор Подільської православної духовної семінарії М.В. Сімашкевич оприлюднив «Указатель историко-археологических достопримечательностей Подолии», який привернув увагу вчених і краєзнавців до вивчення старожитностей регіону і взяття їх на облік.

На кінець 90-х років ХІХ ст. у розпорядженні наукових товариств, музеїв, у відповідних публікаціях було накопичено стільки свідчень про старожитності давніх віків краю, що виникла нагальна потреба їх систематизувати в археологічну карту Поділля, яка полегшила б організацію дослідження зазначених пам'яток та їх збереження для прийдешніх поколінь.

За цю важливу справу взялися відомі дослідники краю секретар Подільського губернського статистичного комітету, дійсний член Московського археологічного товариства В.К.Гульдман (1853-1907) та один з керівників Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, історик, археолог, етнограф, протоієрей Ю.Й. Сіцінський (1859-1937). Перший упродовж 1890-х років систематично публікував описи старожитностей в «Подольских губернских відомостях» і видав їх окремою книгою «Памятники старины в Подолии. К составлению археологической карты» (1901). У цьому контексті В.К. Гульдман значно полегшив працю Ю.Й. Сіцінському по паспортизації давніх пам'яток краю і складанню під наставництвом В.Б.Антоновича наукової археологічної карти. Про важливість даного видання свідчить той факт, що до археологічної карти Ю.Й.Сіцінським було внесено відомості про 272 городищ, 3202 курганів, 67 знайдених скарбів та інших чисельних пам'яток стародавніх поселень, замчиськ, могильників, валів, монастириськ і храмів, валів, кам'яних, мідних, бронзових і залізних знарядь праці, зброї і т.п.

У збиранні відомостей про археологічні пам'ятки краю вченому допомагали жителі різних куточків Поділля. На основі анкет, складених Ю.Й. Сіцінським, і розісланих на місця, повідомлення про різні старожитності надходили до Кам'янця-Подільського. Значну допомогу вченому надали, зокрема, священики з різних повітів Подільської губернії, які через своїх прихожан дізнавались про ті чи інші археологічні знахідки.

Упродовж 100 років з дня виходу в світ «Археологической карты Подольской губернии» вона постійно перебуває у полі зору всіх, хто досліджує далеку минувшину нашого краю, постійно уточнюється і доповнюється новими знахідками та відкриттями пам'яток матеріальної та духовної культури. Значним внеском в оновлені археологічної карти для потреб сучасності стали результати стаціонарних досліджень, які здійснили Ю.Й. Сіцінський, М.Я. Рудинський, В.О. Геренович (30-ті рр.), академічна комплексна Середньодністровська експедиція у складі палеолітичного, трипільського і слов'янського загонів під керівництвом С.М.Бібікова, М.Я. Рудинського, П.І. Борисковського, М.О.Тиханової, Т.С. Пассек, М.І. Артамонова (1945 - початок 60 -х рр.), експедиція державного, нині національного історичного музею України під керівництвом Т.Г. Мовши (1960-1971 рр.), Середньодністрянська експедиція Інституту археології АН України під керівництвом С.М. Бібікова, В.Г. Збеновича, М.П. Кучери (з 1964 - 80-ті рр.), археологічні експедиції Кам'янець-Подільського та Вінницького державних педагогічних інститутів, тепер університетів під керівництвом І.С. Винокура, І.І. Зайця, П.І. Хавлюка (з 1963 р. і по даний час) й інших науково-дослідних установ і вузів Києва, Львова, музеїв регіону. Важливим підсумком цих досліджень, які значно доповнили археологічну карту Ю.Й. Сіцінського, стало видання у 1984 році І.С. Винокуром, А.Ф. Гуцалом, В.І.Якубовським та іншими авторами «Довідника з археології України: Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області». Однак на початку ХХІ ст. помітно, що нині потребує значного доповнення новими відкриттями і дана книга.

Отже, поки є історичний інтерес до вивчення минувшини краю, до тих пір буде динамічно кількісно і якісно удосконалюватися археологічна карта, яка буде виступати мірилом наукового досягнення в дослідженні давніх віків, слугувати своєрідним компасом для праці археолога на далеку перспективу. Однак, яких би успіхів наші сучасники не досягли б у пізнанні глибинної історії Поділля, підґрунтям і опорою їх досліджень назавжди залишиться археологічна карта Ю.Й. Сіцінського. Тим паче, що переважна більшість зазначених на його карті пам'яток давнини, ще й досі очікує свого дослідника, потребує охорони від усяких пограбувань і знищень.

Оскільки археологічна карта Ю.Й. Сіцінського дотепер зберегла свою наукову актуальність і практичне значення, стала раритетом й мало доступна для пересічного науковця й краєзнавця, то повстало питання її перевидання для потреб загального використовування. Ми завдячуємо у цій справі ініціативі й наполегливості молодого науковця Олександра Баженова з Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету, який здійснив підготовку і реалізував репринтне видання праці Ю.Й. Сіцінського, котре зберігає нинішнім читачам манеру, стиль і дух, притаманні епосі її створення на рубежі ХІХ-ХХ століть.

Как только я начал работать с этим источником, то сразу ощутил два его главных недостатка:

  1. Прежде всего, это археологическая карта, но при этом работать с ней приходится в формате текста.
  2. За 100 лет многие поселения сменили свои названия, другие слились с соседними сёлами и городами и т т.д., в результате чего целый ряд населённых пунктов, упомянутых в списке, нужно привязывать к современным названиям.

Всё это неудобно, всё это тормозило работу с источником. К счастью, в 21 веке этот недостаток можно исправить. В голову пришла логичная мысль – взять и нанести метки 100-летней давности на современную карту. Естественно это существенно упростило бы работу с источником, да и на саму карту после транформации можно было посмотреть под новым углом.

Сказано - сделано. Встречайте модернизированную версию «Археологической карты Подольской Губернии»:

arh-karta-1_zps121e67ca.jpg

Что было сделано:

  • Карта переведена в новый формат – на карту Yandex нанесено 837 меток с описаниями находок.
  • Большинство поселений с устаревшими названиями удалось привязать к ныне существующим городкам/сёлам. Там, где с привязкой не сложилось, ставил знак вопроса на месте современного названия поселения.
  • Метки, связанные с объектами фортификации (городищами, валами, замками и т.п.) выделены синим (специально для поклонников фортификации)

Думаю, что при наличии свободного времени я смогу улучшить эту карту и внедрить её в качестве отдельного слоя на Карту укреплений Украины.

Несколько слов о личных впечатлениях от знакомства с «Археологической картой».

Достоинства:

  • Как уже писал выше, карта фиксирует тучу объектов, многие из которых не дожили до наших дней.
  • Особый интерес карта представляет для поклонников фортификации, поскольку источник сообщает о туче оборонных объектов всевозможных типов. Где вы ещё найдёте источник, который отдельно будет упоминать, например уцелевший отрезок вала, непонятно от чего оставшийся, или легенды и предания, связанные с укреплениями и исчезнувшими городами, замками, крепостями.

Недостатки:

  • Нет чёткой классификации фортификационных объектов, т.е. они чётко не разделены по типам – городище, замок, крепость и т.д. Часто встречаются такие фразы: «Среди села - городище. Здесь былъ некогда владельческій замокъ», «селище съ рвами и валами», «Въ 2 верстахъ отъ села, на высокомъ месте, - городище, называемое народомъ Шанцы… По преданію, это Суворовскія батареи, устроенныя въ конце XVIII в. для маневровъ» и т.д. По этой причине не всегда можно чётко понять, укрепление какого типа описывает источник.
  • Ряд описаний можно трактовать, как упоминание непонятно чего, а можно принять за описание укрепления. Например: «Съ с.-в. стороны отъ местечка находится круглая насыпь съ большими вокругъ нея утлубленіями; насыпь обложена плитами».

В целом, материал потрясающий, хотя и не без недостатков.

P.S. После прочтения материала остаётся неприятный осадок, ведь повсеместно в тексте встречаются упоминания валов городищ, замков и других укреплений, а также курганов, которые распахивались и уничтожались крестьянами. Уже давно пришёл к выводу, что именно крестьяне, а не войны, силы природы или время подписали смертный приговор огромному количеству укреплений. Данные «Археологической карты» лишний раз свидетельствуют в пользу этой версии. И особенно печально становится, когда понимаешь, что дело было 100 лет назад и то что тогда распахивалось сейчас уже перестало существовать, но при этом процесс не остановился, просто сейчас распахивают что-то другое и список потерь пополняется в 100 раз быстрее, чем список возрождающихся памятников.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

После ознакомления с текстовой частью "Археологической карты…" я приступил к изучению самой карты (она показана выше). Думал, что никаких нестыковок между текстом и картой я не найду (всё же и у текстов и у карты один автор, да и созданы они в рамках одного проекта), но практика показала, что я ошибся.

Опишу ситуацию на примере Хмельницкой области, т.к. с данными по этой области я более-менее основательно поработал. Красным контуром на карте отметил укрепления, которые упоминаются в тексте, зелёным отметил проблемные укрепления (те, которые пока не удалось связать с текстом):

secinskiy-hmel-1.jpg


1. Сразу бросилось в глаза, что в текстовой части отсутствует описание района на границе между Подольем и Волынью. По началу, когда я составлял электронную версию "Археологической карты", в качестве основы служили текстовые данные, и вот что в итоге получилось:

secinskiy-1.jpg

Как видите, немаленькие районы, территориально находящиеся в границах Подолья (в частности, окрестности Хмельницкого и Чёрного Острова) мне не удалось заполнить метками, т.к. о находках в этой местности текстовая часть ничего не говорила. Я уж было обрадовался, т.к. в этом районе как раз шли виртуальный поиски Амадоцкого озера, но вот теперь, когда рассмотрел карту 1901 года, стало понятно, что в текстовой части есть недостающий кусок. Он как раз и должен описывать объекты, расположенные в той зоне, где у меня на карте сейчас красуется пустота.

Как видно, в нужном районе есть ряд объектов, в том числе и несколько укреплений:

secinskiy-hmel-2.jpg

Итого, получается, что либо где-то есть более полный текст, сопровождающий карту, либо всё же карта и текст создавались не совсем одновременно и потому эти два источника рисуют картину, которая в деталях местами различается.


2. Выше уже писал, что с классификацией объектов у Сецинского не всё в порядке и потому упомянутые им "городища" вполне могут быть замчищами или шанцами и наоборот – остатки раннего городища у него могут в тексте упоминаться как "замчище". Вот и на карте у него есть метка "Городище" в виде квадрата, но в действительности этой меткой на карте обозначены всевозможные типы земляных укреплений. Так что скорей всего эту метку правильней было бы подписать "Земляные укрепления", а не "Городища".

В нескольких случаях не удалось найти в тексте упоминания объектов, нанесённых на карту (зелёные квадратики). Сказывается и не самое лучшее качество карты – в местах концентрации объектов и названий иной раз непросто различить, какой именно там символ нарисован и к какой подписи он относится.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Поблизу Чорного Острова у Вас відмічено зеленим, насправді там є обєкт під назвою "редут". Якщо запитати у місцевих де редут на Вовчій горі? вам одразу покажуть

Влітку 1653 р. біля Чорного Острова стояло табором козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким. А 20 липня 1657 р. в околицях міста польсько-литовська армія розбила трансільванські війська (семигородсбкий князь Ракоці певний час таборував біля поселення). В ІІ половині XVII ст. містечко неодноразово страждало й від татарських та турецьких набігів.
Взято ось тут

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Здравствуйте!

Вот встретил в интернете ссылку на цветной скан Археологической карты Подольской губернии Сицинского. И тут возник вопрос: "где можно найти эту карту в цвете и в лучшем расширении?" обыскав весь интернет, безрезультатно я обращаюсь к вашему форуму, так как у вас здесь много информации о Подольской губернии, и я так понимаю здесь сидят особо понимающие в этой теме люди!

с ув. Владимир

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Владимир, вы можете спросить Игоря Старенького о том, где именно он взял цветную копию карты, которой украсил свою статью.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ваша публикация должна быть проверена модератором

Гость
Вы не авторизованы. Если у вас есть аккаунт, пожалуйста, войдите.
Ответить в тему...

×   Вы вставили отформатированное содержимое.   Удалить форматирование

  Only 75 emoticons maximum are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Загрузка...

×