Ставище: городище (град Ковбиж)

[Nimrod]

Обговорюється цей об'єкт: городище в селі Ставище
 

За деякими даними, наведеними О.Тарабукіним в найновішому довіднику "Старожитності Брусилівщини", біля с. Ставище, розташованого на трасі Київ - Житомир знаходилися рештки городища, залишеного градом Старої Русі Ковбиж. Втім, дана версія матеріального підтвердження поки що, очевидно, не має.

Цитата

В урочищі "Ковбиж" , що знаходиться східніше села, у середині - 60-х роках 19 ст., під час оранки, знаходили уламки цегли, фрагменти глиняного посуду, скла і металеві речі. В урочищі також знаходився старовинний глибокий колодязь, ознаки великиї водоймищ, багато земляних пагорбків і ровів. Л.І. Похилевич наводить переказ, згідно якому у Ковбижі під час повернення з Древлянської землі до Києва зупинялась княгиня Ольга. Вважає, що це місто знаходилось у місцевості між селами Ставище і Небелиця.

Лузан П. та Матченко М. вважають, що тут знаходилося велике словянське місто-фортеця Ковбиж. З одного боку місто прикривав високий земляний вал, а з півночі великий рів наповнений водою. З трьох сторін фортецю омивала безіменна річка, яка впадала в р. Здвиж. Місто та його жителів було знищено ордами хана Батия. У 1964 р. у місцевості можна було побачити вали та рови, на яких вирощували кукурудзу.

• Похилевич Л. "Сказание о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящиеся", К. Тип. Киево-Печерской лавры, 1864, - 763 с., сс. 726-727;
• SG. - т.11. - Warszawa: Druk "Wieku", 1890.- s. 296: Krz. J. "Stawiszcze".
• "Ленінським шляхом".- 1964.- 30 червня.- № 77.- с.4.: Лузан П., Матченко М. "Зникле місто (легенди рідного краю)".

Джерело: О.О.Тарабукін "Старожитності Брусилівщини" ("Старожитності Житомирщини", вип.1), К. Видавець Олег Філюк, 2014, 166с., нак. 300 прим., - сс.65-66.

Схоже що з 1964 року даним городищем ніхто не цікавився, локалізувати його залишки ніхто не намагався(!), незважаючи на легкодоступність самого Ставища. Залишається сподіватися, що час для розвідки на місцевості виділить сам автор довідника О.О.Тарабукін.

Прошу доповнити повідомлення наявною інформацією.

*Одне з сіл Брусилівського району є малою батьківщиною моєї бабусі)

[Filin]

Наткнулся на страничку Ставища, где есть сведения о нужном объекте. Автор справки ссылается всё на то же "Сказание..." Л. Похилевича, но при этом приводит чуть больше интересных сведений:

Цитата

Село при Києво-Брестському шосе за 64 версти від Києва. Шосе перетинає в цьому місці струмок, що тече в річку Здвиж. Село Ставища роздiляється на дві половини або кутки, із яких один називається Ставища, а другий - Високе.

Жителiв обох статей в обох частинах православних 1180 i римських католикiв 120. В 1783 роцi нараховувалось 672.

За переказами, Ставища в давнину називалися Ковбижем i знаходилися дещо схiднiше в урочищi i нинi вiдомому пiд своїм стародавнiм іменем (Ковбиж), де мiститься давня криниця, признаки великих ставів, багато земляних бугрiв та pовів, а при оранцi полiв постiйно трапляються куски цегли, глиняного посуду, скло та залiзнi речi. Нещодавно в урочищi цьому збудований станцiйний будинок. Жителi розповiдають, що Ольга-княгиня, повертаючись iз Древлянської землi, зупинялася в Ковбижi, великому городi, якого нинiшнi Ставища i Небелиця були крайнiми частинами.

В Актах про козакiв розповiдасться, що в листопадi 1684 року полiськi козаки iз польської шляхти Ян Котарський та Володимир Ловицький, зiбравши 300 чоловiк i заволодiвши з ними селом, взяли силою iз жителiв контрибуцiю в кiлька десяткiв злотих. Звідси варто зробити висновок: а) що Високе, нинішнє Ставище, в той час було невелике і бідне село; б) що воно в кінці XVII століття належало якомусь Ставиському.

Ставища в 1763 роцi належали Iосифу Дев´ятковському, котрий письмово закрiпив за церквою її. Через 20 pоків село вже належало Войцеху Понiнському, пiдстаростi Луцькому. Тепер причислясться до маєтності князя Гедройця.

Церква в iм´я 3iшестя Святого Духа збудована в 1789 роцi, замiсть попередньої, в 1752 роцi зведеної, на мicцi ще древнiшої, землі має 38 десятин. До приходу її зачисленi двоє сiл того ж володiння: Раковичi та Paївка.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтiя Похилевича "Сказанiя о насєльонних мєстностях Кiєвской губернiї". Книга видана у 1864 та перевидана iз доповненнями у 1887 роках.)

Источники привязывают городище к некой безымянной речушке, притоку Здвижа. Интересно, что в районе села течёт речушка под интригующим названием Фоса, а такое название часто используют как синоним рва. Правда, даже если Фоса в данном случае действительно получила своё название из-за каких-то оборонительных качеств, то это не означает, что на появление этого названия как-то повлияло городище. Хотя также может быть, что с городищем название реки всё же как-то связано.

Речушка вроде небольшая, но есть намёки на то, что раньше воды в районе села было намного больше. Так, к примеру, на это намекает само название села + Л. Похилевич писал, что имеются "признаки великих ставів".

Что касается расположения объекта, то искать его предлагают на восточной околице села, "у місцевості між селами Ставище і Небелиця". Вот ещё одна интересная наводка: "За переказами, Ставища в давнину називалися Ковбижем i знаходилися дещо схiднiше в урочищi i нинi вiдомому пiд своїм стародавнiм іменем (Ковбиж)... Нещодавно в урочищi цьому збудований станцiйний будинок". Итак, урочище привязано к некому станционному домику.

Далее смотрим на карту Шуберта, датированную 1868 годом (т.е. она была создана через несколько лет после того, как Л. Похилевич описал село). И там мы видим Почтовую станцию, расположенную к востоку от Ставища, более-менее между упомянутым селом и селом Небелица:

Если почтовая станция действительно построена на территории урочища, то мы, возможно, получаем ответ на вопрос, почему о городище, так удобно расположенном на трассе, так редко пишут в наши дни. Участок, судя по всему начали застраивать ещё во 2-ой половине 19 века, когда он находился за селом, а сейчас всё ещё хуже, поскольку с того времени сельская застройка сильно вытянулась на восток и, вероятно, поглотила и трансформировала урочище. И даже если урочище полностью не поглотила застройка, то всё вокруг, как я понимаю, было усердно распахано.

Вот где-то здесь находилась почтовая станция:

Живая карта

Чуть крупнее. Сейчас там две заправки, ресторан и прочее.

Чуть южнее указанного участка есть интересный рельеф - возвышенный берег реки, порезанный ярами, благодаря которым вычленилось несколько мысовидных участков. Быть может одну из этих террас занимало городище? Тем более, что и район более-менее тот, и речка Фоса рядом:

Живая карта

В этой версии не всё гладко. Так, к примеру, эту локацию сложно сопоставить с этим описанием городища: "З одного боку місто прикривав високий земляний вал, а з півночі великий рів наповнений водою. З трьох сторін фортецю омивала безіменна річка, яка впадала в р. Здвиж".

Но пока другой версии у меня нет.