Іркліїв: фортифікації козацького містечка (2023). Автор: Олександр Прядко

[Filin]

Рік видання: 2023

Автор: Олександр Прядко

Серія: Міста та фортеці Переяславщини

Видавництво: ?, Переяслав

Мова: українська

Формат: 21 х 15 х 0,5 см (60х84/16)

Обкладинка: м'яка

Папір: ламінований

Кількість сторінок: 76

Ілюстрації: чорно-білі карти, плани, малюнки, графічні реконструкції, фото.

Наклад: 100 примірників

Купити можна у автора, написавши йому особисте повідомлення у Facebook або надіславши листа на ел. пошту oleksandr.pryadko555@gmail.com 

Аннотація:

Цитата

Робота присвячена історії розвитку фортифікацій козацького містечка Ірклієва в ХVІІ-ХVІІІ ст. Розглянуто природно-географічні умови мікрорегіону, історію досліджень городища, основні історичні свідчення, результати польових обстежень укріплень, археологічні знахідки та картографічні джерела. У додатках подано реєстри Ірклїївських козаків 1649, 1756, 1762 років. Окремо представлено всі наявні сфрагістичні дані про печатки козацького Ірклієва. На основі картографічних джерел та археологічних розвідкових досліджень здійснено реконструкцію фортеці.

Представлене дослідження зацікавить істориків, археологів, краєзнавців, музеєзнавців та всіх, хто небайдужий до історії міст і сіл України.

 

Про автора:

Цитата

Прядко Олександр Олегович, народився 20 січня 1985 року в селі Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області.

Закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди (2008 р.).

Захистив кандидатську дисертацію в Інституті археології НАН України (2019 р.). З 2012 р. завідувач науково-дослідного сектора «Археологічна експедиція» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Автор понад 60 наукових праць, утому числі 2-ох монографій (у співавторстві).

Приклади сторінок:

   

   

 

Зміст:

Цитата

Передмова - 4

Хронологічний показжчик - 6

Природно-географічні умови - 8

Історія досліджень - 12

Історичні свідчення - 17

Результати обстеження Іркліївського городища - 38

Знахідки - 42

Картографічні джерела - 45

Післямова - 49

Додатки - 51

• Додаток А. Печатки козацького Ірклієва - 52
• Додаток Б. Іркліївська козацька старшина - 54
• Додаток В. Реєстр Іркліївських сотень 1649 р. - 57
• Додаток Г. Реєстр козаків Іркліївського куреня 1756 р. - 66
• Додаток Д. Реєстр козаків Іркліївського куреня 1762 р. - 73

 

Передмова:

Цитата

Рання історія Ірклієва тісно пов’язана з фортецею, розташованою на панівному високому мисі лівого берега при броді через р. Ірклій. Високі вали з дубовими частоколом та глибоким ровом перед ним давали надію жителям Ірклієва та навколишніх сіл та хуторів на виживання в місцевості, що постійно потерпала від нападе татарів. Щедрі природні ресурси, звільнення від податків давали можливість першим поселенцям будувати плани на перспективу таї розвиток.

Татари приходили до Ірклієва та навколишніх сіл у 1675, 1678, 1979, 1680, 1692 роках. У 1675 році тут розміщувалась навіть ставка нураддін-султана Девлет-Гірея з 13000 татар (нураддін - третій за важливістю титул після хана і калги). І це тільки зафіксовані в письмових джерелах татарські інвазії, а насправді їх було значно більше. З цього приводу серед жителів с. Мельники (що за 5 км від с. Іркліїв) побутує цікавий переказ щодо походження назви Мехмед (Мухамед) Гори, що знаходиться поруч із селом. Згідно з цим переказом, під час походу кримського хана (ймовірно нураддіна чи калги) на Лівобережжя, на цій горі в тимчасовому таборі він помер. Упродовж тижня татари збирали мед для бальзамування тіла хана селами й хуторами. Його заливали в труну, яку потім відправили до Криму. Ця легенда має реальну основу, зважаючи на кількість нападів татарів у той час, але, можливо, з часом її достовірність буде підтверджено або спростовано.

На 1746 рік, за картографічними та писемними джерелами, відомо про існування в містечку Ірклієві одночасно чотирьох церков. Вони локалізувалися в межах наступних кутків: церква Святої Трійці та Успіння Пресвятої Богородиці - в північно-східнії частині фортеці; Троїцька церква - за будівлею котельні ПТУ, на сезонному городі; Успінська - на краю мису в північному куті за 130 м на південь від будівлі автостанції, на сезонних городах; третя церква - Архістратига Михаїла - знаходилася за межами міських укріплень на кутку Забашта за 140 м на південний схід від основної будівлі ПТУ; четверта церква - Миколи Чудотворця (куток Низький або Великий Поділ) - на правому березі р. Ірклій, навпроти сучасного магазину «Ірклій», поруч з будівлею аптеки. На 1912 рік відомостей про церкву Архістратига Михаїла вже не зафіксовано в письмових документах, натомість з’являється інформація про Ільїнську церкву при кладовищі. Нині її можна локалізувати за 250 м на північ від маслозаводу та за 150 м на захід від пам’ятника Богдану Хмельницькому. Усі згадані церкви з приходом до влади «червоних» московитів у 20-х рр. XX ст. було безжально знищено. І лише в 1997 році на мисовому підвищенні було збудовано церкву Святої Трійці. Назва церкви була перейнята від «старої», а місце обране вже нове.

Іркліїв пройшов шлях від невеликої слободи до козацького полкового містечка, пізніше - центру району, а нині - об’єднаної територіальної громади. Неодноразово фортечні вали приймали на себе удар московитів чи татарів. Іркліївські козаки, селяни та міщани пліч-о-пліч відбивали напади ворогів впродовж багатьох років. Тому розглядати історію Ірклієва без фортифікацій просто неможливо.

Запропоноване дослідження є лише частиною багатотомної історії ХVІІ-ХVІІІ ст. козацького містечка Ірклієва.

 

Інші книжечки серії "Міста та фортеці Переяславщини":

• Золотоноша: історична топографія та фортифікації (2021)